Рішення

від 01.05.2024 по справі 320/857/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2024 року № 320/857/23

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марича Є.В.,

при секретарі судового засідання Гейку Н.Є.,

за участю:

представника позивача - Панченко О.О.,

представника відповідача - Колесник І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марторгсервіс» до Міністерства інфраструктури України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу в частині,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного сужу звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Марторгсервіс» (далі позивач, ТОВ «Марторгсервіс») з позовом до Міністерства інфраструктури України (далі відповідач, Мінінфраструктури), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі третя особа, ПАТ «Українська залізниця»), в якому просить визнати протиправними та скасувати пункти 9 та 15 наказу Міністерства інфраструктури України № 647 від 30.11.2021 «Про затвердження Порядку проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), установленого виробником, строків продовження експлуатації таких вагонів».

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що є спеціалізованим підприємством, основним видом діяльності якого є надання в оренду вантажного залізничного транспорту та має у власності вантажні залізничні вагони. На переконання позивача, наказ Міністерства інфраструктури України № 647 від 30.11.2021 в частині оскаржуваних пунктів вносить істотні зміни до процедури продовження граничного строку експлуатації вантажних вагонів, а саме забороняє використання технічно справних вагонів поза строком їх граничного строку експлуатації, а також істотно впливає на засади проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів.

Позивач вважає, що наказ в оскаржуваній частині призведе до негативних наслідків для підприємств, у власності яких перебувають зазначені в наказі моделі вагонів, у вигляді значного погіршення фінансово-економічного стану підприємства, з огляду на що наказ в цій частині є протиправним та має бути визнаним нечинним в судовому порядку.

Одночасно з позовом представником позивача подано до суду заяву про забезпечення наведеного позову, згідно якої просив зупинити дію пунктів 9 та 15 оскаржуваного наказу Міністерства інфраструктури України в частині, що стосується ТОВ «Марторгсервіс».

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання; запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, а третій особі - пояснення щодо позову.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що з метою виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 № 841 «Деякі питання визначення умов і порядку організації діяльності залізничного транспорт загального користування» та враховуючи вимоги ст.117 Конституції України, ст.10 Закону України «Про транспорт», ст.4 Закону України «Про залізничний транспорт», пункту 19 Технічного регламенту безпеки рухомого складу залізничного транспорту та плану заходів з його застосування, Положення про Мінінфраструктури, з метою подальшого запровадження державного регулювання експлуатації вантажних вагонів Мінінфраструктури видано оскаржуваний наказ № 647. Наказ №647 є нормативно-правовим актом, виданим Мінінфраструктури у межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачений законом, відповідає актам вищої юридичної сили та скасуванню не підлягає.

На виконання вимог ухвали суду від 19.01.2023 представником відповідача надано докази опублікування оголошення щодо оскарження цього нормативно-правового акту.

Представником третьої особи надано пояснення з приводу заявленого позову, в яких заперечувала проти позову, та зазначено про відповідність оскаржуваного наказу чинному законодавству, доводи позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Представник позивача скористався своїм правом на подачу відповіді на відзив, в якій виклав свої пояснення щодо наведених відповідачем аргументів у відзиві, які вважає безпідставними та такими, що не спростовують обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги.

Ухвалою суду від 06.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи до суду не з`явився, ніяких заяв/клопотань з цього приводу до суду не подавав, при цьому був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у зв`язку із чим суд здійснюватиме розгляд справи за фактичною явкою сторін.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Марторгсервіс» зареєстроване 26.01.2006, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи № 12741020000003919.

Основним видом діяльності ТОВ «Марторгсервіс» є надання в оренду вантажного залізничного транспорту.

Згідно наданих копій паспортів позивач має у власності вантажні залізничні вагони.

01.02.2022 року набрав чинності наказ Міністерства інфраструктури України № 647 від 30.11.2021 «Про затвердження Порядку проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), установленого виробником, строків продовження експлуатації таких вагонів» (далі також Наказ №647).

Вважаючи, що вказаний Наказ № 647 спричинить майнової шкоди його учасникам, оскільки його застосування забороняє використання позивачем технічно справних вагонів поза строком їх граничного строку експлуатації, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Приписами статті 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про транспорт» транспортні засоби повинні відповідати вимогам безпеки, охорони праці та екології, мати відповідний сертифікат.

Згідно статей 21, 22 Закону України «Про транспорт» єдину транспортну систему України становлять, зокрема, транспорт загального користування (залізничний), промисловий залізничний транспорт.

До складу залізничного транспорту входять підприємства залізничного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, рухомий склад залізничного транспорту, залізничні шляхи сполучення, а також промислові, будівельні, торговельні та постачальницькі підприємства, навчальні заклади, технічні школи, дитячі дошкільні заклади, заклади охорони здоров`я, фізичної культури та спорту, культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації, підприємства промислового залізничного транспорту та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують його діяльність і розвиток.

Відносини, що виникають у зв`язку з розробленням та прийняттям технічних регламентів і передбачених ними процедур оцінки відповідності, їх застосуванням стосовно продукції, яка вводиться в обіг, надається на ринку або вводиться в експлуатацію, а у випадках, визначених частиною другою статті 11 цього Закону, - перебуває в експлуатації в Україні, а також здійсненням добровільної оцінки відповідності регулює Закон України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» від 15.01.2015 № 124-VIII.

Відповідно до частин 1, 4 статті 9 цього Закону цілями прийняття технічних регламентів є захист життя та здоров`я людей, тварин і рослин, охорона довкілля та природних ресурсів, забезпечення енергоефективності, захист майна, забезпечення національної безпеки та запобігання підприємницькій практиці, що вводить споживача (користувача) в оману.

Технічні регламенти затверджуються законами, актами Кабінету Міністрів України відповідних державних органів та міністерств, визначених частиною третьою статті 8 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1194 затверджено Технічний регламент безпеки рухомого складу залізничного транспорту, який визначає основні вимоги до рухомого складу залізничного транспорту, що виготовляється та модернізується, а також до його складових і запасних частин під час проектування, виробництва, монтажу, налагодження, введення в експлуатацію, експлуатації, ремонту, що використовуються на залізничних коліях загального та незагального користування з шириною колії 1520 міліметрів із швидкістю руху до 200 кілометрів на годину включно.

Згідно з пунктом 19 цього Технічного регламенту безпека рухомого складу залізничного транспорту з урахуванням ступеня ризику повинна забезпечуватися шляхом, зокрема: - установлення строків експлуатації та/або гарантійних строків використання рухомого складу залізничного транспорту, а також визначення періодичності проведення його технічного обслуговування та ремонту.

Статтею 4 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 № 273/96-ВР визначено, що з метою забезпечення державних і суспільних інтересів, свободи підприємництва і формування ринку транспортних послуг, безпеки перевезень, захисту навколишнього природного середовища Кабінет Міністрів України визначає умови і порядок організації діяльності залізничного транспорту загального користування, сприяє його пріоритетному розвитку, надає підтримку в задоволенні потреб залізничного транспорту у рухомому складі, матеріально-технічних і паливно-енергетичних ресурсах.

Так, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.08.2021 № 841 «Деякі питання визначення умов і порядку організації діяльності залізничного транспорту загального користування», якою вирішено: 1) Установити, що після закінчення строку експлуатації вантажних вагонів, установленого виробником, допускається продовження строку їх експлуатації на залізничному транспорті загального користування; 2) Міністерству інфраструктури у тримісячний строк розробити та затвердити Порядок проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), установленого виробником, та визначити строк продовження експлуатації таких вагонів.

Відповідно до абзаців другого та третього пункту 1 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 № 460 (далі - Положення) Мінінфраструктури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику: у сфері автомобільного, залізничного, морського та внутрішнього водного транспорту, надання послуг поштового зв`язку, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері авіаційного транспорту та використання повітряного простору України, туризму та курортів (крім здійснень державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів), мультимодальних перевезень захисту критичної інфраструктури у секторах, за які відповідальне, розвитку, будівництва реконструкції та модернізації інфраструктури авіаційного, залізничного, морського та внутрішнього водного транспорту, дорожнього господарства, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, з питань безпеки на авіаційному автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному морському та внутрішньому водному транспорті, а також державного нагляду (контролю) ЗІ безпекою на авіаційному, автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та внутрішньому водному транспорті.

На виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 № 841 «Деякі питання визначення умов і порядку організації діяльності залізничного транспорту загального користування» Мінінфраструктури видано наказ від 30.11.2021 № 647 «Про затвердження Порядку проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), установленого виробником, строків продовження експлуатації таких вагонів» (далі також Наказ №647).

За визначеннями цього Наказу №647: 1) строк експлуатації вантажного вагона - період часу експлуатації (строк служби) вантажного вагона, який установлений виробником та зазначений у технічних умовах на виготовлення вантажного вагона; 2) термін продовження строку експлуатації вантажного вагона - календарна дата, до якої може бути продовжено експлуатацію вантажного вагона в межах строку продовження експлуатації вантажного вагона.

Згідно з пунктами 6, 8, 9 Наказу №647 основним критерієм можливості продовження строку експлуатації вантажного вагона є наявність у нього залишкового ресурсу (або можливості його відновлення), що оцінюється шляхом проведення спеціалізованою організацією комплексу діагностичних операцій.

Термін продовження строку експлуатації вантажного вагона визначається як кінцева календарна дата проміжку часу від дати продовження строку експлуатації вантажного вагона, що дорівнює сумарній тривалості майбутнього міжремонтного періоду вантажного вагона та орієнтованого часу простою вантажного вагона в ремонті (включаючи очікування ремонту) тривалістю до 180 діб.

Термін продовження строку експлуатації не може встановлюватись за межами граничного строку експлуатації вантажного вагона.

Пунктом 15 Наказу №647 визначено, що після перебігу граничного строку експлуатації вантажного вагона його експлуатація у навантаженому стані припиняється.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що оскаржуваний наказ Мінінфраструктури в частині пунктів 9, 15 прийнято з суттєвим порушенням вимог чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», постанови КМ України № 841 від 11.08.2021.

Позивач стверджує, що Мінінфраструктури порушено основоположні принципи регуляторної політики, зокрема, принципи адекватності, ефективності, збалансованості, передбачуваності та врахування громадської думки, які визначенні статтею 4 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 № 1160-IV (далі Закон № 1160-IV) визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Статтею 1 цього Закону визначено, що регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

Відповідно до статті 4 Закону №1160-IV принципами державної регуляторної політики є: доцільність - обґрунтована необхідність державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми; адекватність - відповідність форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив; ефективність - забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб`єктів господарювання, громадян та держави; збалансованість - забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб`єктів господарювання, громадян та держави; передбачуваність - послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності; прозорість та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов`язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, обов`язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

Статтею 8 Закону №1160-IV передбачено, що стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу.

Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.

За визначенням у цьому Закону: аналіз регуляторного впливу (АРВ) - документ, який містить обґрунтування необхідності державного регулювання шляхом прийняття регуляторного акта, аналіз впливу, який справлятиме регуляторний акт на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб`єктів господарювання, громадян та держави, а також обґрунтування відповідності проекту регуляторного акта принципам державної регуляторної політики.

При цьому, вимоги до проведення аналізу впливу регуляторного акта визначені Методикою проведення аналізу впливу регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 № 308 «Про затвердження методик проведення аналізу впливу та відстеження результативності регуляторного акта» (далі - Методика).

Пунктом 5 зазначеної Методики визначено, що при визначенні та оцінці усіх прийнятних альтернативних способів досягнення цілей державного регулювання наводяться не менше ніж два можливих способи; оцінка кожного із способів; причини відмови від застосування альтернативних способів розв`язання проблеми; аргументи щодо переваги обраного способу.

При підготовці АРВ Наказу №647, а саме при визначенні та оцінці прийнятих альтернативних способів досягнення цілей державного регулювання було наведено три можливих способи розв`язування проблеми та обрано найбільш оптимальний альтернативний спосіб досягнення цілі. Дана обставина підтверджується самим текстом АРВ у розділі III (а.с.83 І том).

Водночас, позивач не ставить під сумнів перевагу обраного відповідачем способу серед інших двох зазначених альтернатив.

Окрім того, щодо посилань позивача на порушення принципу ефективності, то суд зазначає, що пунктом 7 Методики визначено, що при обґрунтуванні можливості досягнення цілей у разі прийняття регуляторного акта наводиться оцінка впливу зовнішніх факторів на дію акта з визначенням та порівнянням позитивних і негативних обставин, які можуть впливати на виконання вимог акта; оцінка можливості впровадження та виконання вимог акта органами державної влади і органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами; характеристика механізму повної або часткової компенсації можливої шкоди у разі настання очікуваних наслідків дії акта; а також зазначається періодичність здійснення державного контролю та нагляду за додержанням вимог акта.

При цьому, як вбачається з АРВ оспорюваного наказу, в розрізі трьох Альтернатив розв`язання проблеми заначено результати оцінки впливу спірного наказу на сферу інтересів суб`єктів господарювання (а.с.83-87 І том). Найбільш оптимальний альтернативний спосіб досягнення цілей обраний за результативністю та встановлено оцінку впливу на сферу інтересів суб`єктів господарювання двох інших альтернатив.

Щодо принципу збалансованості, то, відповідно до абзацу 4 статі 4 Закону № 1160 збалансованість це забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб`єктів господарювання, громадян та держави.

В АРВ до Наказу № 647, який розроблено відповідно до Методики враховано вплив на всіх власників вагонів, вагонобудівні заводи України та AT «Укрзалізниця».

Таким чином, доводи позивача щодо неврахування інтересів всіх суб`єктів господарювання у цій галузі є безпідставними та спростовуються самим текстом АРВ до оспорюваного наказу.

Також, згідно статті 9 Закону №1160-IV визначено, що кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Статтею 13 Закону № 1160 установлені способи оприлюднення документів, підготовлених у процесі здійснення регуляторної діяльності. Зокрема, повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що прийняттю регуляторного акта передує відповідна законодавчо визначена процедура, яка включає в себе, з-поміж іншого, повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.10.2021 Мінінфраструктури на своєму офіційному сайті розмістило: 1. Повідомлення про оприлюднення проекту акту Мінінфраструктури «Про затвердження Порядку проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), установленого виробником, строків продовження експлуатації таких вагонів», 2. Проект акту (наказу), 3. Порядок проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), установленого виробником, 4. Строки продовження експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), 5. Додаток, 6. Пояснювальну записку з додатком до неї, 7. Аналіз регуляторного впливу та додаток до нього.

Відповідно до вказаного вище Повідомлення, враховуючи вимоги Закону № 1160, зауваження та пропозиції до проекту спірного наказу приймалися протягом місяця з дня оприлюднення.

Як пояснив відповідач, серед зауважень, які надали підприємства під час публічного обговорення, було враховано переважну кількість зауважень та пропозицій, наданими усіма зацікавленими сторонами з урахуванням наявної спроможності підприємств вітчизняної вагонобудівної промисловості, фінансових можливостей операторів рухомого складу, в тому числі AT «Укрзалізниця», а також потреб підприємств України в забезпеченні залізничних перевезень необхідною кількістю вагонів. Таким чином, збільшено строк впродовж якого буде відбуватися каскадне зменшення строків продовження строку служби вантажних вагонів.

Разом з тим, усі пропозиції та зауваження до проекту регуляторного акту заінтересованих осіб, які одержано протягом встановленого строку, Мінінфраструктури розглянуто та повідомлено про відповідні результати їх розгляду.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача про те, що вимоги статей 9 та 13 Закону № 1160 Мінінфраструктури дотримано, а твердження позивача щодо порушення Мінінфраструктури цих вимог є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до підпункту 6 пункту 4 Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 р. № 724 «Деякі питання Державної регуляторної служби України», Державна регуляторна служба України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, проводить у порядку, встановленому Законом № 1160, аналіз проектів регуляторних актів, що подаються на погодження, та відповідний аналіз регуляторного впливу на відповідність вимогам статей 4, 5, 8 і 9 Закону № 1160 та приймає рішення про погодження таких проектів або про відмову в їх погодженні.

Суд відхиляє доводи представника позивача на листи Державної регуляторної служби України стосовно надання оцінки впливу спірного нормативно-правового акту на відносини в даній сфері та непогодження оскаржуваного нормативно-правового акту, оскільки як підтверджено матеріалами справи, рішенням Державної регуляторної служби України від 30.11.2021 № 587 Наказ № 647 погоджено, що свідчить про відповідність спірного наказу принципам регуляторної політики.

Крім того, відповідність оскаржуваного Наказу № 647 чинному законодавству України підтверджено і Міністерством юстиції України шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію останнього та присвоєння реєстраційного номеру.

Відповідно до підпункту восьмого пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань здійснює правову експертизу проектів законів, здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації.

Згідно з пунктом 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (далі - Положення № 731), державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Пунктами 7 та 9 Положення № 731 передбачено, що у разі наявності положень, норм та доручень, які поширюються на інші органи, нормативно-правовий акт повинен бути погоджений з відповідними заінтересованими органами у формі, встановленій законодавством. Разом з нормативно-правовим актом до органу державної реєстрації подаються, зокрема, відомості про офіційне погодження акта із заінтересованими органами незалежно від того, чи є таке погодження обов`язковим згідно із законодавством.

Аналогічна норма закріплена і в пункті 2.38 наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5 «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно- правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2005 р. за № 381/10661.

Як вбачається з матеріалів справи, Наказ № 647 погоджено з Державною регуляторною службою України, Державною службою України з безпеки на транспорті, Міністерством цифрової трансформації України, Міністерством економіки України, Антимонопольним комітетом України, Міністерством з питань стратегічних галузей промисловості України.

Міністерством юстиції України, як головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної правової політики, що відповідно до покладених на нього завдань здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, проведено правову експертизу Наказу шляхом перевірки його на відповідність чинному законодавству України, за результатами якої прийнято рішення про його державну реєстрацію та присвоєння реєстраційного номера 1677/37299 від 28.12.2021 із занесенням до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Отже, твердження ТОВ «Марторгсервіс» щодо незаконності, невідповідності оскаржуваного наказу актам вищої юридичної сили, порушення порядку його прийняття є необґрунтованими та недоведеними належними і допустимими доказами.

Судом встановлено, що приймаючи оскаржуваний Наказ №647 Мінінфраструктури керувалося повноваженнями, наданими пунктом 19 Технічного регламенту безпеки рухомого складу залізничного транспорту та плану заходів з його застосування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1194 та пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 № 841 «Деякі питання визначення умов і порядку організації діяльності залізничного транспорту загального користування», спрямованими на виконання вимог статті 10 Закону України «Про транспорт».

Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що Наказ №647 є нормативно-правовим актом, виданим Мінінфраструктури у межах наданих йому повноважень, у спосіб, що передбачений законом та на підставі нормативно-правових актів, які є чинними та обов`язковими до виконання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, на переконання позивача, оскаржуваний наказ в частині пунктів 9, 15 вносить істотні зміни до процедури продовження граничного строку експлуатації вантажних вагонів, а саме забороняє використання технічно справних вагонів поза строком їх граничного строку експлуатації, а також істотно впливає на засади проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів, установленого виробником.

Позивач вказує на те, що виконання вказаних положень Наказу №647 спричинить майнової шкоди його учасникам, оскільки його застосування забороняє використання ним технічно справних вагонів поза строком їх граничного строку експлуатації.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем, у останнього наявні у власності вантажні залізничні вагони у кількості 124 одиниці, по яким продовжено строк служби відповідно до технічних рішень ще до набрання чинності оскаржуваним Наказом №647.

Окремо позивач зазначив, що у відповідності до вимог пунктів оскаржуваного наказу № 647, термін служби деяких вагонів (№№ 90690546, 90689829, 90690017, 90690223, 90690348, 90689803, 90690165, 90689902, 90690249, 90689837, 90690322, 90690025) був змінений та фактично завершився у кінці 2021 року, не дивлячись на те, що у відповідності до технічних рішень №3393 від 26.12.2018 року, №3827 від 11.11.2019 року, № 3517 від 12.06.2019 року та №3461 від 24.04.2019 року строк служби чотирьохосьових вагонів-хоперів було продовжено відповідно до років, вказаних у рішеннях. Дані технічні рішення є чинними та ніким не скасовані.

Вказані обставини також підтверджено третьою особою, яка зазначила, що в інформаційних базах філії «ГІОЦ» AT «Укрзалізниця» міститься інформація про те, що до моменту введення у дію Наказу №647, на вагони ТОВ «Маторгсервіс» №№ 90690546, 90689829, 90690017, 90690223, 90690348, 90689803, 90690165, 90689902, 90690249, 90689837, 90690322, 90690025 видані технічні рішення щодо продовження строку їх служби спеціалізованою організацією ТОВ «ВЦ Ресурс», якій Комісією вагонного господарства Ради надано право на виконання робіт із технічного діагностування та продовження строку служби вантажних вагонів.

Разом з тим, суд зазначає, що Наказом №647 встановлено механізм спрямований на продовження строку експлуатації вантажних вагонів.

В той же час, Наказ №647 не містить положень, які регулювали б терміни продовження строку експлуатації (служби) вантажних вагонів, зазначених у технічних рішеннях про продовження строків експлуатації (служби) вантажних вагонів, до набрання чинності цим Наказом.

Тобто, положеннями Наказу №647 не передбачалась зміна строків служби вагонів, які на час видачі наказу уже були продовжені.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частин 2, 5 статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Твердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої та другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на оскарження рішення суб`єкта владних повноважень надано особі свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.

Між тим, для оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень закон передбачає особливий порядок адміністративного провадження, який встановлений статтею 264 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Таким чином, у даному випадку право на захист виникає за умови доведення факту застосування до позивача норм оскаржуваного акта, та/або того, що позивач є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

У позові ТОВ «Марторгсервіс» не наведено обґрунтованих тверджень щодо того, яким чином видача оскаржуваного Наказу №647 призвела до порушень безпосередньо його прав, тобто породив, змінив або припинив його права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Більш того, як встановлено судом, наказом Мінінфраструктури від 22.01.2024 № 62, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 лютого 2024 р. за № 281/41626, внесено зміни до наказу Міністерства інфраструктури України від 30 листопада 2021 року № 647, а саме доповнивши його після пункту 2 пунктом 3 такого змісту:

« 3. Установити, що терміни продовження строку експлуатації (служби) вантажних вагонів, зазначених у технічних рішеннях про продовження строків експлуатації (служби) вантажних вагонів, виданих спеціалізованими організаціями за результатами проведення комплексу діагностичних операцій вантажних вагонів до набрання чинності цим наказом, залишаються чинними.».

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, надавши оцінку усім доказам, які є у справі, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач діяв у межах наданих йому повноважень, у спосіб, що передбачений законом та на підставі нормативно-правових актів, які є чинними та обов`язковими до виконання.

Разом з цим, позивачем не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних та допустимих доказів протиправності прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення, а також не доведено суду, що оскаржуваним рішенням порушуються його законні права та/або інтереси, що у свою чергу унеможливлює забезпечення судом ефективного захисту, виконання завдання адміністративного судочинства та свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Марторгсервіс» (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 офіс 3, код ЄДРПОУ 37472062) до Міністерства інфраструктури України (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 37472062), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) про визнання протиправним та скасування пунктів 9 та 15 наказу Міністерства інфраструктури України № 647 від 30.11.2021, - відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.