Рішення

від 20.01.2023 по справі 400/10192/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2023 р. № 400/10192/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Вільнозапорізької сільської ради, вул. Москаленка, 35, с. Вільне Запоріжжя, Баштанський район, Миколаївська область, 55650, про:визнання протиправним та скасування рішення від 24.09.2021 № 183 та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Вільнозапорізької сільської ради (далі віповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Х сесії сесії VIII скликання Вільнозапорізької сільської ради від 24.09.2021 № 183 „Про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про безоплатну приватизацію земельної ділянки; зобов`язати відповідача прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розроблення проєкту земелустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га дляведення особистого селянського господарства із земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 20 га, кадастровий номер 4824583400:01:000:0484, розташованої в межах території Новоюр`ївського старостинського округу Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Білоцерківка), за його клопотанням від 12.03.2021 про безоплатну приватизацію земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що, бажаючи скористатися правом на приватизацію за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 4824583400:01:000:0484, звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою. Позивач вказує, що земельна ділянка площею 2 га, що обрана позивачем для ведення особистого селянського господарства, є складовою частиною земельної ділянки з кадастровим номером 4824583400:01:000:0484, перебуває в комунальній власності, і її розпорядником є відповідач.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, зазначаючи, що судова практика із застосування положень Земельного кодексу України, які є недосконалими та обмежують право сільської ради на самостійне розпорядження землями комунальної власності, суперечать нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, підлягає зміні у бік захисту права на місцеве самоврядування.

У зв`язку з тим, що заяв про розгляд справи із повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

У березні 2021 року позивач звернувся до Вільнозапорізької сільської ради Новобузького району Миколаївської області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, а саме із земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 4824583400:01:000:0484, розташованої в межах території Вільнозапорізької сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Білоцерківка).

Зазначена обставина установлена рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 у справі № 400/3809/21, яке набрало законної сили, а тому не підлягає доказуванню в силу статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Земельна ділянка з кадастровим номером 4824583400:01:000:0484 площею 20 га належить до земель сільськогосподарського призначення та розташована на території Новоюр`ївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

Рішенням від 24.09.2021 № 183 „Про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про безоплатну приватизацію земельної ділянки відповідач відмовив позивачу в задоволенні клопотання від 12.03.2021 про безоплатну приватизацію земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, а саме: із земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 4824583400:01:000:0484, що розташована поблизу с. Білоцерківка.

В обгрунтування рішення, серед іншого, зазначено: „Отже, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 слід відмовити на тій підставі, яка визначена ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, що місце розташування бажаної для заявника земельної ділянки не відповідає вимогам закону, а саме ч. 1 ст. 122, ч. 9 ст. 79-1, ч.ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України, згідно з якими розпоряджатись землями комунальної власності можливо після державної реєстрації права комунальної власності.

Ухвалюючи рішення по суті спору, суд виходить з такого.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 18 Земельного кодексу України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Стаття 81 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Згідно із статтею 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 Земельного кодексу України.

Зокрема, частина шоста статті 118 Земельного кодексу України визначає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, законодавець передбачив вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з тим, відповідно до частин першої п`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Суд установив, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому земельна ділянка орієнтовною площею 2,00 га, яку позивач бажає отримати у власність, входить до складу земельної ділянки площею 20 га, яка сформована та має єдиний кадастровий номер - 4824583400:01:000:0484.

Частина шоста статті 79-1 Земельного кодексу України визначає, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до частини десятої статті 55 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій», технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом).

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №823/1179/17, від 03.10.2019 у справі № 823/1172/17, від 25.11.2019 у справі № 823/1178/17, від 26.11.2019 у справі № 823/1180/17, від 12.03.2020 у справі № 815/4257/16.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій», проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом. Технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Відповідно до статті 25 статті 1 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Отже, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Тобто згідно із Земельним кодексом України способами формування земельної ділянки, є: у порядку відведення земельної ділянки із земель комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок) та шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина друга статті 79 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Оскільки метою звернення позивача до відповідача було саме отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідач не мав правових підстав для задоволення такого клопотання позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 815/4257/16.

Надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2020 у справі № 802/1535/17-а.

За приписами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд установив, що місце розташування бажаної позивачем земельної ділянки фактично не відповідає вимогам Земельного кодексу України та Закону України «Про землеустрій», які установлюють підстави для відведення земельної ділянки, оскільки відведення можливе для несформованої земельної ділянки. А у спірних правовідносинах позивач бажає фактично здійснити поділ уже сформованої земельної ділянки.

Оскаржуване рішення обгрунтоване тим, що місце розташування бажаної позивачем земельної ділянки не відповідає вимогам закону. Відповідач мотивував невідповідність місця розташування бажаної позивачем земельної ділянки тим, що право комунальної власності на земельну ділянку не зареєстроване.

Суд установив невідповідність місця розташування бажаної позивачем земельної ділянки вимогам Земельного кодексу України та Закону України «Про землеустрій» з інших підстав, які наведені вище.

Отже, в задоволенні позовної заяви належить відмовити.

Суд зазначає також, що 24.02.2022 розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/22 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/22 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 № 341 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" строк дії воєнного стану в Україні продовжений з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 № 573/2022 воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 год 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, до 21 листопада 2022 року. Указом Президента України від 07.11.2022 № 757 воєнний стан в Україні продовжений на 90 днів до 19 лютого 2023 року.

Відповідно до пункту 27 розділу Х Земельного кодексу України, під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням особливостей, в тому числі безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Судові витрати у справі становить судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, який, у зв`язку з відмовою в позові, не належить стягувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Вільнозапорізької сільської ради (вул. Москаленка, 35, с. Вільне Запоріжжя, Баштанський район, Миколаївська область, 55650, ідентифікаційний код: 04375671) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна