Постанова

від 17.01.2023 по справі 369/8545/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2023 року місто Київ

Єдиний унікальний номер справи 369/8545/22

Номер провадження 22-ц/824/1680/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Орел П.Ю.

вивчивши апеляційну скаргу Богатиренко Оксани Вікторівни в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2022 року, постановлену під головуванням судді Волчка А.Я., у справі за заявою представника заявника ОСОБА_3 - адвоката Богданова Євгенія Анатолійовича, заінтересова особа: ОСОБА_2 , про забезпечення позову до подачі позову шляхом накладення арешту на майно,

в с т а н о в и в :

У вересні 2022 року Богданов Євгеній Анатолійович в інтересах ОСОБА_3 звернувся до Києво-Святошинського районного суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до подачі позову шляхом накладення арешту на майно.

Вказана заява обґрунтована тим, що заявник має намір звернутися до суду з позовною заявою про поділ майна, що знаходиться у спільній сумісні власності подружжя.

Заявник зазначає, що 05 серпня 2006 року між нею та ОСОБА_2 укладено шлюб, у якому, у них народилися діти: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 липня 2022 року у справі № 369/4768/22 шлюб між заявником та ОСОБА_2 , розірвано. При розірванні шлюбу, питання щодо поділу майна не розглядалось.

Враховуючи наявність спору між колишнім подружжям щодо визначення правового статусу майна а також його поділу, у зв`язку з неможливістю досягти згоди про позасудовий порядок поділу, заявник вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

Водночас, існує потреба у невідкладному накладенні арешту на все майно, яке становитиме предмет поділу, у зв`язку зі спробою ОСОБА_2 самостійно, всупереч волі заявника, розпорядитися таким майном.

Так, у квартирі АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 було замінено замок на вхідній двері, ключі від якої, останній залишив лише собі. Така заміна відбулась у день, коли до квартири мала прибути комісія з органу опіки та піклування для складання Акту огляду місця проживання дітей.

Також, заявниця посилається на усні перестороги, які висловлював ОСОБА_2 , щодо його можливостей, як керівника та зареєстрованого кінцевого бенефіціара товариства з обмеженою відповідальністю Ветеринарний центр «Софія» вивести кошти з рахунку, вивести дивіденди або просто передати 100% статутного капіталу третій особі, тому що законом не передбачено обов`язкової нотаріально засвідченої згоди іншого з подружжя для вчинення таких дій.

Отже, вчинення дій особою що набуде статусу відповідача, при відчуженні майна або його приховування, унеможливить об`єктивний судовий розгляд справи, адже неможливо буде ні отримати документи на право власності, ні здійснити оцінку майна, а також, істотно ускладнить виконання рішення суду після поділу майна колишнього подружжя - адже ОСОБА_3 в такому разі доведеться подавати новий позов про витребування майна від третіх осіб тощо.

Таким чином, забезпечення позову буде правомірним та таким, що має полягати у забороні відчуження майна, забороні вчинення реєстраційних дій щодо майна, та забороні іншим особам на вчинення дій щодо майна яке буде предметом поділу до ухвалення остаточного рішення у справі.

Необхідність подання заяви про забезпечення позову до пред`явлення позову зумовлена необхідністю здійснення оцінки вартості нерухомого і рухомого майна для визначення ціни позову і суми компенсації за частку, а також, витребування документів на підтвердження розміру доходів від участі в корпоративних правах ТОВ Ветеринарний центр «Софія».

Предметом позову, що пред`являтиметься заявником, буде поділ майна колишнього подружжя.

Серед іншого, буде заявлена позовна вимога про визнання майна спільною сумісно власністю подружжя, визначення частки у спільному майні, стягнення грошових коштів у рахунок компенсації частки у майні щодо таких об`єктів: нерухомого майна: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; рухомого майна - транспортних засобів: КІА Cerato 2011 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ; Land Rover Range Rover Evoque 2016 р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 ; корпоративних прав і дохід від ТОВ «Ветеринарний центр «Софія»; заощаджень та побутових речей.

На думку заявника, існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заявлених нею заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернеться до суду.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2022 року заяву Богданова Євгенія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_3 про забезпечення позову до подачі позову шляхом накладення арешту на майно задоволено, вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на: житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_3 ; транспортний засіб КІА Cerato 2011 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , транспортний засіб Land Rover Range Rover Evoque 2016, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 . Заборонено ОСОБА_2 та всім державним реєстраторам суб`єктів державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, включаючи державних реєстраторів структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України, виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, нотаріусам та акредитованим суб`єктам державної реєстрації, вчиняти реєстраційні дії та проводити державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей про юридичну особу, а саме: Товариства з обмеженою відповідальністю Ветеринарний центр «Софія».

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, 21 жовтня 2022 року Богатиренко О.В. в інтересах ОСОБА_2 направила апеляційну скаргу, у якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, порушення норм процесуального права, просила ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви, відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що скаржник не мав наміру та не намагався самостійно, всупереч волі позивача, розпоряджатися майном. Та обставина, що відповідач змінив вхідний замок на дверях квартири, не відповідає дійсності. Накладаючи арешт на майно, суд першої інстанції не з`ясував, за ким воно зареєстровано, його орієнтовну вартість, чи не порушено правило про адекватність та співмірність. Так, скаржник зазначає, що власником квартири та автомобілів, на які заявник просила накласти арешт, є остання. Власником нежитлового приміщення, на яке заявник просила накласти арешт, є скаржник, проте заявником не надано доказів які б свідчили про намір скаржника відчужити вказане приміщення. Судом першої інстанції не викликано заявника для надання доказів/пояснень та, як наслідок, постановлено незаконну та необґрунтовану ухвалу. Суд першої інстанції фактично усунувся від формулювання в тексті її мотивувальної частини, внаслідок чого виникають сумніви у її обґрунтованості. Скаржник не погоджується з посиланням суду першої інстанції на усні перестороги, які він нібито висловлювала, оскільки вони не мають нічого спільного з реальністю та є лише словами позивача. Крім того, заборона відповідачу та всім державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо ТОВ «Ветеринарний центр «Софія», не відповідає принципам співмірності та адекватності, з огляду на розмір статутного капіталу товариства у 1 000 грн., відсутність дивідендів та наявність збитків.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2022 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.

Відзиву подано не було.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2022 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

У судовому засіданні представник скаржника адвокат Богатиренко О.В. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, з підстав, зазначених у ній.

Представник заявника - адвокат Паламарчук Д.Ю. заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду, без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи та заперечення учасників справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист її порушеного права. Невжиття заходу забезпечення позову може призвести до того, що ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду у даній справі, відповідач зможе здійснити відчуження спірного майна на користь інших осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на ефективний судовий захист. При цьому, накладення арешту та заборона вчиняти певні дії на спірне майно до вирішення спору по суті, не призведе до обмеження прав відповідача на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача, оскільки позивач посилається саме на порушення її права власності на майно.

Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим..

Отже, підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що незастосування даних заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім того, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначила про те, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 зазначила про те, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Згідно висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 02 липня 2020 року у справі № 657/1211/19 (провадження № 61-3353св20) умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Слід зазначити, що підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що подання заяви про забезпечення позову до пред`явлення самого позову має особливості правового механізму регулювання.

Так, зокрема, частиною четвертою статті 152 ЦПК України передбачено, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів.

У справі, що переглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що 12 вересня 2022 року Богданов Є.А. в інтересах ОСОБА_3 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилалася на те, що вона має намір пред`явити позов до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, у якому, зокрема, проситиме визнати майно спільною сумісною власністю подружжя, визначити частки у спільному майні, стягнути грошові кошти у рахунок компенсації частки у майні щодо таких об`єктів: квартири АДРЕСА_1 ; офісу № 160 у будинку АДРЕСА_4 ; транспортного засобу КІА Cerato 2011 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; транспортний засіб Land Rover Range Rover Evoque 2016, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ; корпоративних прав і доходів від ТОВ «Ветеринарний центр «Софія»; заощаджень та побутових речей.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 грудня 2022 року відкрито провадження у справі № 369/9223/22 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ветеренарний центр «Софія» про поділ майна подружжя, шлюб між яким розірвано. З вказаної ухвали вбачається, що позовом ОСОБА_7 звернулася до суду з вказаним позовом у вересні 2022 року.

Із сайту «Судова влада України» вбачається, що ОСОБА_7 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовною заявою ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ветеренарний центр «Софія» про поділ майна подружжя, шлюб між яким розірвано - 23 вересня 2022 року.

Тобто, ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про поділ майна подружжя протягом 10 днів із дня звернення до суду із заявою про забезпечення позову.

Щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, то заявник обґрунтувала її, наявністю між нею та ОСОБА_2 спору щодо поділу майна подружжя, зазначивши про необхідність здійснення оцінки вартості нерухомого та рухомого майна для визначення ціни позову і суми компенсації за частку, а також, витребування документів на підтвердження розміру доходів від участі у корпоративних правах ТОВ «Ветеринарний центр «Софія». Заявник зазначила, що предметом позову, який пред`являтиметься до ОСОБА_2 , є, зокрема, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визначення частки у спільному майні, стягнення грошових коштів у рахунок компенсації частки у майні щодо таких об`єктів: квартири АДРЕСА_1 ; офісу № 160 у будинку АДРЕСА_4 ; транспортного засобу КІА Cerato 2011 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; транспортний засіб Land Rover Range Rover Evoque 2016, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ; корпоративних прав і доходів від ТОВ «Ветеринарний центр «Софія»; заощаджень та побутових речей.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є засновником та керівником ТОВ «Ветеринарний центр «Софія», зареєстрованого 22 липня 2021 року, тобто, під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.

Із договору купівлі-продажу від 12 липня 2013 року вбачається, що квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 .

Із відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що приміщення АДРЕСА_5 було придбано ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 . Право власності на вказане приміщення зареєстровано за ОСОБА_2 .

Згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, автомобілі КІА Cerato 2011 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та Land Rover Range Rover Evoque 2016, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 були придбані під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, право власності на які, зареєстровано за ОСОБА_3 .

З матеріалів справи також вбачається, що між сторонами дійсно виник спір.

Отже, наявність спору між сторонами, а також, те, що заявник просить накласти арешт саме на майно, яке є предметом спору та заборонити вчиняти певні дії щодо товариства, корпоративні права та дохід від якого, є предметом спору, які були набуті сторонами у власність під час перебування у зареєстрованому шлюбі, свідчить про відповідність обраних заявником видів забезпечення позову, позовним вимогам, та про адекватність, та співмірність обраних заявником видів забезпечення позову позовним вимогам.

Слід зазначити, що накладення арешту на майно, що є предметом спору, не обмежує право сторін на володіння і користування ним, а лише тимчасово, на час розгляду справи, обмежує їх у праві розпорядження таким майном, що гарантуватиме реальне виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що обрані заявником види заходу забезпечення позову, є такими, що у разі задоволення позову, забезпечать ефективний захист поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що невжиття заходів забезпечення позову, про які зазначає заявник, може призвести до того, що відповідач відчужить на користь третіх осіб зареєстроване за ним на праві власності майно, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на ефективний судовий захист. При цьому, накладення арешту та заборона вчиняти певні дії на спірне майно до вирішення спору по суті, слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановивши фактичні обставини справи, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів приймає доводи скаржника про те, що накладаючи арешт на майно, суд першої інстанції не з`ясував особу, за якою зареєстровано право власності на майно, разом з тим, вказані обставини не призвели до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову, а відтак, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що судом не перевірено орієнтовну вартість майна, оскільки спір, що виник між сторонами, стосується поділу майна, на яке заявник просила накласти арешт та заборонити вчиняти певні дії, у зв`язку чим, виходячи з предмету позову, відсутність вартості майна, не є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не викликано заявника для надання доказів/пояснень та, як наслідок, постановлено незаконну та необґрунтовану ухвалу, оскільки відповідно до частини 1 статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Згідно частини 5 вказаної статті, заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, розглядається судом не пізніше трьох днів з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Суд може прийняти рішення про розгляд такої заяви без повідомлення відповідача, у разі якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу. Суд може прийняти рішення про накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, із забороною користування у виняткових випадках з метою забезпечення збереження таких активів та їх економічної вартості. Активи, вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і на які накладено арешт із забороною користування, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - судом Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення визначених законом заходів з управління ними. Суд зобов`язаний розглянути зазначене питання у судовому засіданні з повідомленням відповідача. Згідно частини 3 вказаної статті, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. Тобто, виклик сторін для розгляду заяви про забезпечення позову, за обставин даної справи, є правом, а не обов`язком суду. В даному ж випадку, у суду першої інстанції було достатньо наданих заявником матеріалів, для правильного вирішення заяви про забезпечення позову, без виклику сторін по справі.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що заборона відповідачу та всім державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо ТОВ «Ветеринарний центр «Софія», не відповідає принципам співмірності та адекватності, з огляду на розмір статутного капіталу товариства у 1 000 грн., відсутність дивідендів та наявність збитків, оскільки як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, однієї із вимог позовної заяви є визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визначення частки у спільному майні, стягнення грошових коштів у рахунок компенсації частки у майні, зокрема, корпоративних прав і доходів від ТОВ «Ветеринарний центр «Софія».

Посилання скаржника на ненадання заявником доказів, які б свідчили про намір скаржника відчужити приміщення, не є підставою для відмови у задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, приміщення було придбано під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, право власності на яке, зареєстровано за скаржником. Між сторонами існує спір щодо поділу майна, до якого входить і вказане приміщення. Наразі сторони у шлюбі не перебувають. Таким чином, відповідач може безперешкодно відчужити таке приміщення, без згоди заявника, що у подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування судового рішення, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Богатиренко Оксани Вікторівни в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2022 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 20 січня 2023 року.

Суддя-доповідач: І.М. Вербова

Судді: Т.О. Невідома

В.А. Нежура