Постанова

від 18.01.2023 по справі 420/22204/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/22204/21

Головуючий І інстанції: Потоцька Н.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,

за участю секретаря - Голобородько Д.В., представника відповідача Степанова М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі в режимі відеоконференцзв`язку апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 29.08.2022р.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Петроліум» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

15.11.2021р. ТОВ «СК Петроліум» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.08.2021р.:

- №00116950720, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 2 769 604,50 грн.;

- №00116930720, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 790 964 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення податкового органу є неправомірними і безпідставними, оскільки ґрунтуються на необґрунтованих та помилкових висновках перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства контрагентами підприємства позивача.

Представник відповідача, у свою чергу, надав до суду першої інстанції письмовий відзив, в яких позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року (ухваленим у відкритому судовому засіданні) позов ТОВ «СК Петроліум» - задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 10.08.2021р. №00116950720 та №00116930720. Стягнуто з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ТОВ «СК Петроліум» судовий збір у розмірі - 22700 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, представник відповідача 12.10.2022р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.08.2022р. та прийняти нове - про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

15.10.2022р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2022р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.12.2022р.

18.01.2023р. у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача (апелянта) підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача в судове засідання суду 2-ї інстанції двічі не з`явився з невідомих причин, про день, час та місце розгляду справи був своєчасно та належним чином повідомлений.

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, виступ представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Позивач - ТОВ «СК Петроліум» (код ЄДРПОУ: 25417282) зареєстроване як юридична особа 21.01.1998р., з 11.05.1998р. є платником податків, а з 01.10.2000р. є платником ПДВ (свідоцтво платника ПДВ №22328440). Основним видом економічної діяльності підприємства за КВЕД 68.20: є «надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна».

Даний клас включає: надання в оренду та управління власним або орендованим нерухомим майном: багатоквартирними будівлями та житлом; нежитловими будівлями, у т.ч. виставковими залами, складськими приміщеннями; земельними ділянками; надання будівель, упоряджених або неупоряджених квартир чи апартаментів для довготермінового використання зазвичай на умовах щомісячної або річної оплати. Також, цей вид економічної діяльності включає: діяльність ринків; розроблення будівельних проектів для власного використання; експлуатацію житлових мобільних комплексів; надання приміщень виключно для утримання тварин.

В період з 11.06.2021р. по 17.06.2021р. посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідно до п.19-1.1 ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1,78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України, на підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 10.06.2019р. №2507-п, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СК Петроліум» з питань дотримання податкового законодавства України з ПДВ за період з 01.09.2020р. по 30.09.2020р. по взаємовідносинах з ТОВ «ПБК «Екліпс» (код ЄДРПОУ: 39082206), а також за період з 01.10.2020р. по 31.10.2020р. по взаємовідносинах з ТОВ «Петрол Стейпін Юкрейн» (код ЄДРПОУ: 42906357).

25.06.2021р. за результатами вказаної перевірки складено акт №1993/04-36-07-22-08/25417282, у висновках якого зазначено про порушення ТОВ «СК Петроліум» вимог п.п.198.1-198.3, ст.198 ПК України, та встановлено заниження ПДВ на загальну суму - 1846043 грн., у тому числі за вересень 2020р. - 736403 грн., за жовтень 2020р. - 1109640 грн., а також завищення суми від`ємного значення за жовтень 2020р. в розмірі - 790964 грн.

В подальшому, на підставі вищевказаного акта перевірки від 25.06.2021р. №1993/04-36-07-22-08/25417282, уповноваженою особою ГУ ДПС у Дніпропетровській області 10.08.2021р. були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №00116950720, яким підприємству позивача було збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму - 2769064,50 грн. (за податковими зобов`язаннями - 1846043 грн.; за штрафними санкціями - 923021,50 грн.);

- №00116930720, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за жовтень 2020р. у розмірі - 790964 грн.

Не погоджуючись з зазначеними вище висновками акту податкової перевірки та прийнятими на їх підставі спірними податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу, позивач звернуся до суду із даним адміністративним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, неправомірності та безпідставності спірних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, в цілому погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як визначено ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (або вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; із дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема із дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI.

Як передбачено пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (окрім НБУ), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючі мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п.75.1 ст.75 ПК України).

При цьому, відповідно до пп.21.1.1,21.1.4 п.21.1 ст.21 ПК України, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, окрім іншого, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як видно зі змісту приписів пп.14.1.185 п.14.1 ст.14 ПК України, постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України регламентовано те, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз.1 цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не відбулося, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку повинні братися до уваги виключно ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, податковим кредитом вважається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПК України (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 цього Кодексу).

У силу вимог п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту, зокрема, відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг, а також придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п.198.2 ст.198 ПК України).

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України регламентовано, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як визначено п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

При цьому, у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними у абз.1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, що отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі ж якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

У відповідності до пп.200.1 та 200.2 ст.200 ПК України, сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. за №996-ХІV, бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Так, як визначено у ст.1 Закону №996-ХІV, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Стаття 9 цього Закону закріплює, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або ж інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічне визначення первинних документів надано і конкретизовано у п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88).

Разом із тим, слід зазначити про те, що відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних, несуть особи, які безпосередньо склали та підписали ці первинні документи.

Таким чином, вищезазначені законодавчі положення пов`язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування ПДВ на суму понесених витрат (у тому числі по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) з реальним виконанням господарської операції та наявністю первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі її виконання.

Так, як вбачається з матеріалів справи, податковий орган, в даному випадку, фактично ставить під сумнів реальність господарських взаємовідносин підприємства позивача з двома його контрагентами - ТОВ «ПБК «Екліпс» та ТОВ «Петрол Стейпін Юкрейн». При чому, підставами таких сумнівів є лише нібито відсутність у ТОВ «ПБК «Екліпс» необхідних виробничих потужностей (у тому числі орендованих або власних основних фондів) та невідповідність використаних матеріалів у спірних будівельних роботах із матеріалами, придбаними ТОВ «ПБК «Екліпс» за відповідні періоди, а також те, що ТОВ «Петрол Стейпін Юкрейн» не є фактичним виконавцем поточних ремонтів нежитлових приміщень АЗС.

Отже, як зазначено у спірному акті перевірки від 25.06.2021р. №1993/04-36-07-22-08/25417282, сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність ТОВ «ПБК «Екліпс» та TOB «Петрол Стейпін Юкрейн», на думку перевіряючих інспекторів, свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по господарським операціям, які фактично не були здійснені, та спрямовані для отримання певної податкової вигоди шляхом мінімізації сплати податкових зобов`язань іншими підприємствами (у тому числі позивачем).

Проте, у контексті висновків податкової перевірки позивача, перш за все варто звернути увагу на те, що відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має виключно індивідуальних характер, а тому, відповідно, платник податків (позивач) не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб-контрагентів, оскільки вони перебувають поза межами його впливу.

З огляду на викладене, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, жодним чином не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений будь-якими повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може в повному обсязі володіти інформацією стосовно виконання (неналежного виконання) його контрагентами або контрагентами останніх усіх податкових зобов`язань.

Під час дослідження обсягу податкових прав і обов`язків платника податків за господарською операцією суд не обмежується перевіркою формальної відповідності поданих платником податків документів вимогам податкового законодавства, а оцінює всі докази в сукупності та взаємозв`язку для встановлення дійсного економічного змісту господарської операції.

Водночас, судова колегія звертає увагу на те, що належними та допустимими, в розумінні ст.124 Конституції України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду, оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, що передбачені у ст.191 та ст.212 КК України, або ж рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, адже наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207,208,250 ГК України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином, або ж рішення суду про визнання правочину недійсним, оскільки у відповідності до ч.3 ст.228 ЦК України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою щодо визнання такого правочину недійсним.

Проте, як свідчать матеріали справи, представником відповідача так і не було надано до судів обох інстанцій жодних належних доказів щодо наявності будь-яких обвинувальних вироків суду або рішень суду про стягнення одержаного за «нікчемними» правочинами чи рішень суду про визнання недійсними правочинів, укладених між позивачем та вказаними вище контрагентами.

Так, як встановлено колегією суддів з матеріалів справи, здійснюючи свою господарську діяльність у спірний період, т.б. з 01.09.2020р. по 30.09.2020р., TOB «СК Петроліум» («Замовник») уклало договори підряду з ТОВ «ПБК «Екліпс», предметом яких було зобов`язання «Підрядника», за завданням та за кошти «Замовника», власними або залученими силами і засобами на свій ризик виконати поточний ремонт нежитлових приміщень об`єктів АЗС за адресами:

- Київська область, Макарівський район, с/р Копилівська, вул. Заводська 1 (ліворуч) (договір від 20.01.2020р. за №2020/01-20К1);

- Київська область, Макарівський район, с/р Копилівська, вул. Заводська, 1 (праворуч) (договір від 20.01.2020р. за №2020/01-20К2);

- Херсонська область, Камишанська с/р, с. Приозерне, вул. Білозерська (договір від 02.02.2020р. за №2020/02-3П);

- Київська область, Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Козацька, 2а (договір від 24.01.2020р. за №2020/01-24К);

- Херсонська область, Генічеський район, м. Генічеськ, пр. Миру, 223 (договір від 05.02.2020р. за №2020/02-5Г);

- Закарпатська область, Берегівський район, с. Яноші, вул. Головна, 1а (договір від 14.01.2020р. за №2020/01-14Я);

- Хмельницька область, м. Славута, вул. Приміська, 1 (договір від 07.02.2020р. за №2020/02-07С);

- Закарпатська область, Рахівський район, Великобичківська селищна рада, смт. В. Бички, вул. Барканюка, 194а (договір від 08.01.2020р. за №2020/01-08ВБ);

- Одеська область, Балтський район, м. Балта, вул. Кузнечна (вул. Ткаченка), 2 (договір від 16.01.2020р. за №2020/01-16Б);

- Закарпатська область, Ужгородський район, м.Чоп, Мукачівське шосе, 6 (договір від 03.01.2020р. за №2020/01-03Ч);

- Київська область Броварський район, с. Гоголів, вул. Шевченка, 1-Б (договір від 22.01.2020р. за №2020/01-22Г);

- Хмельницька область, Хмельницький район, с/рада Шаровечівська, автодорога Стрий- Тернопіль-Кіровоград-Знам`янка, 251 км (договір від 13.02.2020р. за №2020/02-13П);

- Одеська область, Овідіопольський район, с. Роксолани, вул. Центральна (вул. Леніна), 1-а (договір від 13.02.2020р. за №2020/02-13Р);

- Херсонська область, смт. Чаплинка, вул. Південна, 1-д (договір від 17.02.2020р. за №2020/02-17Ч);

- Чернігівська область, Козелецький район, с. Єрків, вул. Гагаріна, 1а (договір від 28.01.2020р. за №2020/01-28Е);

- Кіровоградська область, Компаніївський район, смт. Компаніївка, Компаніївська с/р, а/д Р-16 Олександрівка-Кіровоград-Миколаїв (договір від 30.01.2020р. за №2020/01-30КС);

- Хмельницька область, Летичівський район, Требухівецька с/р, 2 км від с.Требухів (договір від 11.02.2020р. за №2020/02-11Т);

- Одеська область, Березанська сільська рада, Біляївського району, 32-й км автошляху Одеса-Тираспіль (договір від 05.02.2020р. за №2020/02-5Б);

- Київська область, Богуславський район, с. Медвін, вул. Леніна, 147 (договір від 18.02.2020р. за №2020/02-18М).

На підтвердження реального виконання вказаних вище договорів, представником позивача було надано як до перевірки, так і до суду 1-ї інстанції, наступні належним чином оформлені первинні документи:

- дефектні акти на поточний ремонт нежитлових приміщень АЗС за вказаними адресами від 07.02.2020р., від 05.02.2020р. від 02.02.2020р., від 17.02.2020р., від 13.02.2020р. (два договори), від 11.02.2020р., від 30.01.2020р., від 28.01.2020р., від 24.01.2020р., від 20.01.2020р. (два договори), від 16.01.2020р., від 14.01.2020р., від 08.01.2020р., від 03.01.2020р., від 22.01.2020р., від 18.02.2020р., що визначають найменування робіт і витрат, одиниці виміру та їх кількість;

- визначення договірних цін згідно з ДСТУ Б Д.1.1-1-2013, що обґрунтовують та визначають найменування, вартість (будівельних та інших) витрат;

- підсумкові відомості ресурсів;

- локальні кошториси на будівельні роботи (поточні ремонти) №2-1-1, що визначають вартість, трудомісткість, заробітну плату та розряд виконаних робіт;

- календарні графіки виконання робіт згідно з відповідними договорами (у тому числі на кожен вид виконаних робіт);

- підсумкові відомості ресурсів, що визначають найменування робіт, одиниці виміру, кількість, поточні ціни (у тому числі відпускні ціни, транспортні складові та заготівельно-складські витрати);

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрат, складені відповідно до укладених договорів;

- акти приймання виконаних будівельних робіт №285, №284, №291, №283, №288, №287, №290, №286, №282, №281, №280, №278, №277, №276, №275, №274, №273, №279, №289 (за вересень 2020р.).

При цьому, як було встановлено контролюючим органом під час перевірки, у вересні 2020р. ТОВ «ПБК «Екліпс» виписано наступні податкові накладні на послуги для ТОВ «СК Петроліум», а саме:

- від 30.09.2020р. №277, яка була зареєстрована 15.10.2020р. - поточний ремонт нежитлового приміщення за адресою Київська область, Макарівський район, с/р Копилівська, вул. Заводська 1 (ліворуч);

- від 30.09.2020р. №278, яка була зареєстрована 15.10.2020р. - поточний ремонт нежитлового приміщення за адресою Київська область, Макарівський район, с/р Копилівська, вул. Заводська, 1 (праворуч);

- від 30.09.2020р. №283, яка була зареєстрована 15.10.2020р. - поточний ремонт нежитлового приміщення за адресою Херсонська область, Камишанська с/р, с. Приозерне, вул. Білозерська;

- від 30.09.2020р. №280, яка була зареєстрована 15.10.2020р. - поточний ремонт нежитлового приміщення за адресою Київська область, Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Козацька, 2а;

- від 30.09.2020р. №284, яка була зареєстрована 15.10.2020р. - поточний ремонт нежитлового приміщення за адресою Херсонська область, Генічеський район, м. Генічеськ, пр. Миру, 223;

- від 30.09.2020р. №275, яка була зареєстрована 15.10.2020р. - поточний ремонт нежитлового приміщення за адресою Закарпатська область, Берегівський район, с. Яноші, вул. Головна, 1а;

- від 30.09.2020р. №285, яка була зареєстрована 15.10.2020р. - поточний ремонт нежитлового приміщення за адресою Хмельницька область, м. Славута, вул. Приміська, 1;

- від 30.09.2020р. №274, яка була зареєстрована 15.10.2020р. - поточний ремонт нежитлового приміщення за адресою Закарпатська область, Рахівський район, Великобичківська селищна рада, смт. В. Бички, вул. Борканюка, 194-а;

- від 30.09.2020р. №276, яка була зареєстрована 15.10.2020р. - поточний ремонт нежитлового приміщення за адресою: Одеська область Балтський район, м. Балта, вул. Кузнечна (вул. Ткаченка), 2;

- від 30.09.2020р. №273, яка була зареєстрована 15.10.2020р. - поточний ремонт нежитлового приміщення за адресою Закарпатська область, Ужгородський район, м. Чоп, Мукачівське шосе, 6;

- від 30.09.2020р. №279, яка була зареєстрована 15.10.2020р. - поточний ремонт нежитлового приміщення за адресою Київська область, Броварський район, с. Гоголів, вул. Шевченка, 1-Б;

- від 30.09.2020р. №287, яка була зареєстрована 15.10.2020р. - поточний ремонт нежитлового приміщення за адресою Хмельницька область, Хмельницький район, с/рада Шаровечківська, автодорога Стрий-Тернопіль-Кіровоград- Знам`янка, 251км.;

- від 30.09.2020р. №290, яка була зареєстрована 15.10.2020р. - поточний ремонт нежитлового приміщення за адресою Одеська область, Овідіопольський район, с. Роксолани, вулиця Центральна (вул. Леніна), 1-а;

- від 30.09.2020р. №288, яка була зареєстрована 15.10.2020р. - поточний ремонт нежитлового приміщення за адресою Херсонська область, смт. Чаплинка, вул. Південна, 1-д;

- від 30.09.2020р. №281, яка була зареєстрована 15.10.2020р. - поточний ремонт нежитлового приміщення за адресою Чернігівська область, Козелецький район, с. Єрків, вул. Гагаріна, буд. 1а;

- від 30.09.2020р. №282, зареєстровано 15.10.20-Поточний ремонт нежитлового приміщення за адресою Кіровоградська область, Компаніївський р., смт. Компаніївка, тер. Компаніївськ. с/р, а/д Р-16 Олександрівка-Кіровоград-Миколаїв;

- від 30.09.2020р. №286, яка була зареєстрована 15.10.2020р. - поточний ремонт нежитлового приміщення за адресою Хмельницька область, Летичівський район, Требухівецька с/р, 2 км. від с.Требухів;

- від 30.09.2020р. №291, яка була зареєстрована 15.10.2020р. - поточний ремонт нежитлового приміщення за адресою Одеська область, Березанська сільська рада Біляївського району, 32 км автошляху Одеса-Тираспіль;

- від 30.09.2020р. №289, яка була зареєстрована 15.10.2020р. - поточний ремонт нежитлового приміщення за адресою Київська область, Богуславський район, с. Медвін, вул. Леніна, 147.

Як вбачається зі змісту вказаних вище податкових накладних, обсяг господарських операцій (за ставкою 20%) у загальному розмірі склав 6 002 597,48 грн. (сума ПДВ - 1200519,52 грн.)

Також, як видно з наявних в матеріалах справи доказів, правові відносини позивача та TOB «Петрол Стейшен Юкрейн» за період з 01.10.2020р. по 31.10.2020р. здійснювалися відповідно до договору від 30.10.2020р. №20/Ю-30СК про відшкодування вартості поточного ремонту.

Так, предметом вказаного договору є своєчасне та повне відшкодування позивачем TOB «Петрол Стейшен Юкрейн» вартості поточного ремонту нежитлових приміщень на АЗС, розташованих за адресами, перелік яких вказаний у Додатку 1 до договору.

Загальна ж вартість відшкодування вартості поточного ремонту на об`єктах нерухомого майна за даним договором становить 8618919,86 грн., у тому числі ПДВ - 1436486 грн.

Згідно з Додатком №1 до цього Договору про відшкодування вартості поточного ремонту, що наявний у матеріалах справи, об`єкти нерухомого майна розташовані за адресами:

- Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Пряшівська;

- Закарпатська область, Перечинський район, м. Перечин, вул. Ужанська, 25а;

- Закарпатська область, Великоберезнянський район с .Малий Березний, вул. Ублянська, 36;

- Закарпатська область, Ужгородський район, с. Підгорб, автодорога Київ-Чоп, 788;

- Закарпатська область, Рахівський район , смт. Ясіня, вул. Миру, 148;

- Закарпатська область, Ужгородський район, с. Тийглаш, автодорога Київ-Чоп, 827+0,50 Тийгласька с/р;

- Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Армійська, 1а;

- Закарпатська область, Рахівський район, м. Рахів, вул. Київська, 209;

- Закарпатська область, Виноградівський район, м. Виноградів, вул. Франка 1, 114;

- Закарпатська область, Виноградівський район, с. Перехрестя, 31 км автодороги В. Копани-Берегово-Чоп;

- Закарпатська область, Берегівський район, с. Дийда, вул. Астейська, 1;

- Закарпатська область, Соломонівська с/рада, автошлях Київ-Чоп км 829+950;

- Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гагаріна, 36а;

- Закарпатська область, Виноградівський район, м. Виноградів, вул. Лейзмана;

- Закарпатська область, с. Драчино, вул. Драчинська, 117а;

- Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Масарика Томаша, 38а, (вул. Матросова, 38а);

- Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Берегівська об`їзна, 6В;

- Одеська область, Кодимський район, м.Кодима, вул. Промислова, 4а;

- Одеська область, Овідіопольський район, сщ/рада Овідіопольська;

- Миколаївська область, Вітовський район, Воскресенська селищна рада, с.Калинівка, Баштанський автошлях, 1;

- Миколаївська область, м. Миколаїв, пр.Героїв Сталінграда, 119.

Як свідчать матеріали справи, усі вищеназвані об`єкти нерухомого майна, були передані TOB «Петрол Стейшен Юкрейн» (як наймодавцем) позивачу (як наймачу) у строкове платне користування відповідно до договору найму від 12.12.2019р., умовами якого передбачено, що «наймач» буде використовувати зазначені об`єкти відповідно до їх функціонального призначення та мети господарської діяльності наймача згідно з його установчими документами, зокрема, передання в суборенду для роздрібної та (або) оптової торгівлі пальним, продовольчими та непродовольчими товарами, а також іншими видами господарської діяльності.

Даний Договір, як це передбачено у п.3 його умов, починає дію з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення строку найму, який складає 12 місяців з моменту передачі об`єктів оренди за відповідним актом.

При цьому, у відповідності до п.п.7,8 Договору найму, позивач зобов`язаний користуватися об`єктами відповідно до їх цільового призначення, запобігати ушкодженням, втратам, знищенню об`єктів та (або) їх частин, а також погіршенню їх стану із урахуванням звичайного нормального зношення, для чого зобов`язаний робити поточний ремонт об`єктів та нести витрати, пов`язані з утримання об`єктів.

Наймач має право здійснити, зокрема, поточний ремонт та капітальний ремонт відповідно до умов цього Договору, додатків до нього, а також інших укладених між сторонами угод, договорів та додатків до них.

Таким чином, на переконання колегії суддів, укладення Договору від 30.10.2020р. за №20/Ю-30СК повністю узгоджується з умовами Договору найму від 12.12.2019р., оскільки відшкодування вартості поточного ремонту фактично покладено саме на позивача (у даному випадку наймача) у справі.

Далі, як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору від 30.10.2020р. №20/Ю-30СК, ТОВ «Петрол Стейшен Юкрейн» виписано на адресу ТОВ «СК Петроілум» акти надання послуг:

- від 30.10.2020р. №115 про відшкодування вартості поточного ремонту на АЗС Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Пряшівська; про відшкодування вартості поточного ремонту на АЗС Закарпатська область, Перечинський район, м. Перечин, вул. Ужанська, 25а (Красноармійська, 25а);

- від 30.10.2020р. №118 про відшкодування вартості поточного ремонту на АЗС Закарпатська область, Великоберезнянський район, с. Малий Березний. вул. Ублянська, 36; про відшкодування вартості поточного ремонту на АЗС Закарпатська область, Ужгородський район, с. Підгорб, автодорога Київ-Чоп,788;

- від 30.10.2020р. №119 про відшкодування поточного ремонту на АЗС Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, вул. Миру, 148; про відшкодування вартості поточного ремонту на АЗС Закарпатська область, Ужгородський район, с. Тийглаш, автодорога Київ-Чоп, 827+0,50 Тийгласька с/р;

- від 30.10.2020р. №120 про відшкодування вартості поточного ремонту на АЗС Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Армійська, 1-а; про відшкодування вартості поточного ремонту на АЗС Закарпатська область, Рахівський район, м. Рахів, вул. Київська, 209;

- від 30.10.2020р. №121 про відшкодування вартості поточного ремонту на нафтобазі за адресою Закарпатська область, Виноградівський район, м. Виноградів, вул. Лейзмана; про відшкодування вартості поточного ремонту на АЗС Закарпатська область, Виноградівський район, с. Перехрестя, 31 км автодороги В. Копани-Берегово-Чоп; про відшкодування вартості поточного ремонту на АЗС Закарпатська область, Берегівський район, с. Дийда, вул. Астейська, 1;

- від 30.10.2020р. №122 про відшкодування вартості поточного ремонту на АЗС Закарпатська область, Соломонівська с/рада, автошлях Київ-Чоп км 829+950; про відшкодування вартості поточного ремонту на АЗС Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гагаріна, 3ба;

- від 30.10.2020р. №123 про відшкодування вартості ремонту на складі нафтопродуктів, Закарпатська область, Виноградівський район, м. Виноградів, вул. Лейзмана; про відшкодування вартості поточного ремонту на АЗС Закарпатська область, с. Драчино, вул. Драчинська, 117а; про відшкодування вартості поточного ремонту на АЗС Закарпатська область, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Масарика Томаша, 38а;

- від 30.10.2020р. №124 про відшкодування вартості поточного ремонту АЗС Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Берегівська; про відшкодування вартості поточного ремонту на АЗС Одеська область, Кодимський район, м.Кодима, вул. Промислова, 4а; про відшкодування вартості поточного ремонту Одеська область, Овідіопольський район, сщ/рада Овідіопольська, комплекс будівель та споруд;

- від 30.10.2020р. №125 про відшкодування вартості поточного ремонту на АЗС Миколаївська область, Вітовський район, Воскресенська селищна рада, с. Калинівка, Баштанський автошлях, 1; про відшкодування вартості поточного ремонту Склад ГСМ Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграда, 119.

Відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних, TOB «Петрол Стейшен Юкрейн» на адресу TOB «СК Петроліум» було виписано податкові накладні та зареєстровано їх в ЄРПН, що, в свою чергу, не заперечується відповідачем.

Отже, як беззаперечно встановлено судами обох інстанцій з наявних у матеріалах справи документів, між позивачем та вищезазначеними підприємствами укладено ряд типових договорів, а саме: з ТОВ «ПБК «Екліпс» щодо виконання поточного ремонту нежитлових приміщень об`єктів (АЗС), та з ТОВ «Петрол Стейшен Юкрейн» про надання у строкове платне користування (договір найму від 12.12.2019р.) певних об`єктів нерухомого майна та відшкодування вартості їх поточного ремонту (договір від 30.10.2020р. №20/Ю-30СК).

При цьому, контролюючим органом фактично не заперечується правильність оформлення, достовірність та повнота заповнення наданих позивачем до перевірки первинних документів.

У свою чергу, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, критично оцінює доводи контролюючого органу про те, що ТОВ «Петрол Стейшен Юкрейн» нібито не було виконавцем поточних ремонтів нежитлових приміщень, в той час як їх дійсним виконавцем було інше Товариство (ТОВ «ПБК «Екліпс»), оскільки даний висновок не підтверджується жодними належними та достатніми доказами і є таким, що спростовується матеріалами справи.

Як вже зазначалося вище, відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Тобто, з урахуванням вимог ст.9 Закону №996-ХІV, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування ПДВ повинен бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Окрім того, за визначенням, наведеним у п.14.1.27 ст.14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

При цьому, за пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, судовою колегією під час викладення обставин вже наводився перелік документів, які цілком підтверджують реальність спірних господарських операцій позивача - ТОВ «СК Петроліум» з його безпосередніми контрагентами та, зокрема, засвідчують мету і факт подальшого використання придбаних ним послуг. У матеріалах справи наявні усі первинні документи та належним чином засвідчені їх копії, які підтверджують фактичне здійснення цих спірних господарських операцій, спрямовані на досягнення господарської мети, а також економічної доцільності.

За загальним правилом, реальність здійснення господарської операції повинна досліджуватися саме на підставі первинних документів, складених за результатами таких операцій та не може ґрунтуватися виключно на отриманій податковій інформації з баз даних податкового органу.

Суд зазначає, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, відсутність основних засобів у певного контрагента, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або ж третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

До того ж, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та (або) послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.07.2019р. у справі №808/109/18.

Таким чином, судова колегія вважає цілком обгрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що в матеріалах даної справи наявні усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення спірних господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. При чому, слід зауважити про те, що ці документи були складені за результатами реально проведених господарських операцій та з дотриманням вимог діючого на момент виникнення правовідносин законодавства і містять у собі усі необхідні відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Тобто, фактичні обставини об`єктивно засвідчують саме правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту на підставі первинних документів, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин, що дало право позивачу включити дані суми до своїх витрат та податкового кредиту.

Отже, за таких обставин, спірні господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює помилковість висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 10.08.2021р. №0011695072 та №00116930720.

При цьому, одночасно варто зауважити й про те, що окремі несуттєві дефекти первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не можуть слугувати достатньою підставою для висновків податкового органу про нереальність цих господарських операцій.

Крім того, надаючи оцінку доводам сторін спору в контексті реальності спірних господарських операцій, судова колегія ще раз наголошує на тому, що усі обставини щодо фіктивності контрагентів позивача можуть бути встановлені виключно лише тільки вироком суду, що набрав законної сили.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що як на час спірної перевірки, так і час ухвалення судового рішення по даній справі, компетентними органами та судом не було ухвалено жодного вироку та не постановлено жодної ухвали (або постанови) про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили та якими б посадових осіб контрагентів позивача або безпосередньо посадових осіб ТОВ «СК Петроліум» було визнано винними у вчиненні відповідних кримінальних правопорушень.

Відповідач же, у свою чергу, теж не наводить жодних доводів та не надає будь-яких доказів щодо ухвалення судом вироку у кримінальному провадженні, який би мав преюдиційне значення для цієї адміністративної справи.

Також, у справі, що розглядається, контролюючим органом не було надано й відомостей про те, що засновники чи учасники підприємств-контрагентів ТОВ «СК Петроліум» надали пояснення щодо непричетності до діяльності даних суб`єктів господарювання.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що норми діючого податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Одне тільки порушення постачальником (підрядником) товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути належною і достатньою підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.

Факт же відсутності у відповідних контрагентів позивача достатніх трудових та матеріальних ресурсів, про що і зазначалося в акті перевірки, також не є безумовною підставою для висновків про відсутність взагалі фактичного виконання спірних операцій за умови наявності у позивача первинних документів, які спростовують такі доводи. За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Слід звернути увагу й на те, що аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 20.02.2018р. у справі №817/149/17, від 29.03.2018р. у справі №813/2758/16, від 03.10.2019р. у справі №813/4079/15, від 15.04.2020р. у справі №826/13929/17, від 31.01.2019р. у справі №802/548/15-а, від 03.10.2019р. у справі №813/4079/15, від 26.02.2019р. у справі №П/811/530/17 та від 25.02.2021р. у справі №640/3515/19, від 21.01.2021р. у справі №820/4411/16, від 19.03.2021р. у справі №280/5429/18, від 07.07.2021р. у справі №640/3406/20, від 29.09.2021р. у справі №300/1490/20 та від 17.11.2021р. у справі №120/3426/19-а.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Подібні положення містяться і в ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З огляду на викладене, судова колегія вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що податкова інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без уважного дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Більш того, така податкова інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається відповідач і як вже зазначалося вище, ґрунтується виключно на неперевірених припущеннях та суб`єктивних думках посадових осіб, які здійснювали спірну перевірку.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 26.06.2018р. у справі №К/9901/27855/18, від 19.06.2018р. у справі №К/9901/3749/18 та від 27.03.2018р. у справі №816/809/17, збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.

Таким чином, інформація про контрагента позивача з автоматизованих інформаційних систем може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє.

Даний висновок повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що наведена у постанові від 14.12.2022р. у справі №640/18058/19.

Враховуючи встановлені вище обставини в їх сукупності, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що висновки контролюючого органу, на підставі яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, фактично базуються лише на припущеннях та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

До того ж, суд апеляційної інстанції також звертає увагу і на неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого, що, в свою чергу, підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини («Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява №803/02), «Булвес АД проти Болгарії» (2009р., заява №3991/03), «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010р., заява №6689/03) і «Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства» (рішення від 25.11.1999р.)).

Вказані вище рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності) та, в свою чергу, чітко визначає правило індивідуальної відповідальності добросовісного платника податків, який не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом і, при сплаті ПДВ має розраховувати на використання свого податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.

І на останнє, судова колегія приймає до уваги та ще раз вважає за необхідне наголосити на тому, що згідно з вимогами цивільного та податкового законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та презумпція правомірності рішень платника податку (пп.4.1.4 п.4.1.ст.4 ПКУ), а відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має виключно індивідуальний характер. Тобто, якщо контрагент позивача не виконав своїх податкових зобов`язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, і платник податків (замовник робіт), в свою чергу, в даному випадку, не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Решта доводів апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

До того ж, також слід зазначити і про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А згідно із ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано апелянтом при розгляді справи в судах обох інстанцій.

Таким чином, судова колегія доходить висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 19.01.2023р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: І.П. Косцова

В.О. Скрипченко