Постанова

від 11.01.2023 по справі 500/2727/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/2727/22 пров. № А/857/14295/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Приступи Р.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чортківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області,

на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року (суддя - Осташ А.В., час ухвалення - 15:15 год., місце ухвалення - м.Тернопіль, дата складання повного тексту - 15.09.2022),

в адміністративній справі №500/2727/22 за позовом ОСОБА_1 до Чортківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області,

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У липні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача Чортківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області, в якому просила: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачу страхової виплати відповідно до частини 6 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у вигляді одноразової допомоги сім`ї потерпілого у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю її сина ОСОБА_2 внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 12 січня 2022 року на території кварталу №20, виділу 8 Більче-Золотецького лісництва державного підприємства "Чортківське лісове господарство"; 2) зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу страхової виплати відповідно до частини 6 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у вигляді одноразової допомоги сім`ї потерпілого у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю її сина ОСОБА_2 внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 12 січня 2022 року на території кварталу №20, виділу 8 Більче-Золотецького лісництва державного підприємства "Чортківське лісове господарство".

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, вважаючи, що дії посадових осіб відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті спірних коштів є правомірними і такими, що відповідають вимогам закону.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.09.2022 позов задоволено. Визнано протиправними дії Чортківського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 страхової виплати відповідно до частини 6 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у вигляді одноразової допомоги сім`ї потерпілого у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю сина ОСОБА_2 . Зобов`язано Чортківське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 страхової виплати відповідно до частини 6 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у вигляді одноразової допомоги сім`ї потерпілого у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю сина ОСОБА_2 . Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 992 грн 40 коп..

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду постановлене з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що право на страхові виплати у разі смерті потерпілого регламентується нормами ст.41 Закону України від 23 вересня 1999 року №1105-ХІІ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зокрема, право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім`ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку. Проте, позивач у справі є працездатною особою, яка не перебуває на пенсії за віком та медичних показів про непрацездатність до відповідача та суду нею не надано. Вважає апелянт, що Чортківське відділення УВД ФССУ в Тернопільській області діяло в порядку та у спосіб передбачений Законом, а тому не вбачає підстав для призначення та виплати позивачу спірних страхових виплат.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить оскаржене рішення суду від 14.09.2022 скасувати повністю та ухвалити нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає про її необґрунтованість та безпідставність, а тому до задоволення не підлягає в повному обсязі. Просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явились, явку повноважних представників не забезпечили, хоча належним чином усі були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.

10.01.2023р. судом апеляційної інстанції отримано клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на інший термін у зв`язку із перебуванням в.о. начальника Чортківського відділення УВД ФССУ в Тернопільській області у відрядженні 11.01.2023р..

Протокольною ухвалою суду від 11.01.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв`язку із його необґрунтованістю та відсутністю доказів існування об`єктивної неможливості (перешкоди) відповідача Чортківського відділення УВД ФССУ в Тернопільській області, як суб`єкта владних повноважень, забезпечити явку в судове засідання свого представника (не обов`язково керівника), із врахуванням того, що відповідач був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду цієї справи.

Водночас, колегією суддів апеляційної інстанції враховано необхідність дотримання завдань адміністративного судочинства щодо своєчасного вирішення судом спору у сфері публічно-правових відносин, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, та основних засад (принципів) адміністративного судочинства щодо верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та диспозитивності процесу, розумності строків розгляду справи судом, неприпустимості зловживання процесуальними правами.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що матеріли адміністративної справи містять необхідний обсяг наданих сторонами доказів, чітко відображають правові позиції учасників справи, їхні доводи і обґрунтування містяться у позовній заяві та у відзиві на позов, у апеляційній скарзі на рішення суду від 14.09.2022 року та у відзиві на таку апеляційну скаргу, а тому є достатніми для вирішення справи по суті апеляційних вимог і прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.

Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників).

Згідно ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

12 січня 2022 року стався нещасний випадок із смертельним наслідком на території кварталу №20 виділу 8 Більче-Золотецького лісництва державного підприємства "Чортківське лісове господарство", в результаті якого травмовано працівника ОСОБА_2 .

Вказаний факт підтверджується Актом за формою Н-1/П про нещасний випадок, пов`язаний із виробництвом, від 12 січня 2022 року. Відповідно до висновку комісії (розділ 7) даний нещасний випадок визнаний пов`язаним з виробництвом, як такий, що стався на робочому місці, при виконання трудових обов`язків. Акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (форма Н-1/П) затверджений в.о. начальника управління Держпраці у Тернопільській області 28 березня 2022 року (а.с. 15-19).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 35 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Більче-Золотецькою сільською радою Чортківського району Тернопільської області 13.01.2022 (а.с. 8).

Позивачка ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 7) та 04.07.2022 звернулася до відповідача із заявою про призначення їй виплати по нещасному випадку її сина, який стався 12.01.2022 (а.с. 10).

Листом Чортківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області від 06.07.2022 за №23-01-11/416 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні страхової виплати, а саме щомісячних страхових виплат, з підстав того, що у відповідності до вимог ст.41 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" вона не має такого права (а.с. 11).

08.07.2022 позивач повторно звернулася до відповідача із заявою про проведення їй страхової виплати - одноразову допомогу у відповідності до вимог п.2 ч.2 ст.36 та ч.6 ст.42 Закону України №1105, також повідомила, що просить здійснити їй виплату одноразової допомоги як члену сім`ї потерпілого від нещасного випадку на виробництві, а не призначити та виплатити їй щомісячні страхові виплати (а.с. 12).

Листом Чортківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області від 15.07.2022 за №23-01-11/443 позивачу відмовлено в призначенні одноразової допомоги, оскільки відповідно до ст.41 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" вона не має на це право. При цьому відповідач послався на те, що для отримання одноразової допомоги на сім`ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого та перебувати на його утриманні (а.с. 13).

Вважаючи такі дії (відмову) відповідача протиправними, позивач звернулася до адміністративного суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Основного Закону, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV).

Згідно зі статтею 36 Закону №1105-ХІV, страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до частини сьомої статті 36 Закону №1105-ХІV, страхові виплати складаються із, зокрема, страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого).

Відповідно до ч.6 ст.42 Закону №1105-XIV, у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Отже, визначальним для підтвердження права особи на отримання страхової виплати є встановлення факту сімейних відносин, що необхідно для підтвердження права на одержання страхових виплат за ч.6 ст.42 Закону №1105-XIV у разі смерті потерпілого члена сім`ї.

Відповідно до частини 1 статті 43 Закону №1105-ХІV, для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються: 1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; 2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Згідно з частиною 2 статті 43 Закону №1105-ХІV, Фонд приймає рішення про виплати у разі втрати годувальника за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями у триденний строк з моменту звернення заявника: 1) копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого; 2) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідки виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім`ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду; 3) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - виконавчого органу ради про батьків або іншого члена сім`ї померлого, який не працює та доглядає дітей, братів, сестер чи онуків померлого, які не досягли восьмирічного віку; 4) довідки навчального закладу про те, що член сім`ї потерпілого віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною формою навчання; 5) довідки навчального закладу інтернатного типу про те, що член сім`ї потерпілого, який має право на відшкодування шкоди, перебуває на утриманні цього закладу.

Частинами 1, 2 статті 44 Закону №1105-ХІV визначено, що Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Статтею 45 Закону №1105-ХІV передбачені випадки, у яких Фонд відмовляє у страхових виплатах і наданні соціальних послуг, Фонд відмовляє у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце: 1) навмисні дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання приписів та обмежень лікаря) потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку; 2) подання роботодавцем, іншими органами, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілим Фонду свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок; 3) вчинення застрахованим умисного кримінального правопорушення, що призвів до настання страхового випадку. Фонд відмовляє у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов`язаним з виробництвом.

З метою вдосконалення порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат і здійснення управліннями (відділеннями) виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) у разі настання нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання, керуючись статтями 7, 36, 37, 39, 41-48 Закону №1105-ХІV, правління Фонду постановою від 19.07.2018 №11 затвердило «Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат» (далі - Порядок №11).

Пунктом 1.2 Порядку №11 встановлено, що у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, або в межах повноважень відділення виконавчої дирекції Фонду в районах і містах обласного значення (далі - управління (відділення) Фонду) зобов`язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті особам, які мають на це право, виплачуючи, зокрема, одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.

Зі змісту пунктів 1.3, 1.4 Порядку №11 випливає, що Управління (відділення) Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, визначених Законом №1105-ХІV та цим Порядком і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.

Рішення про страхові виплати приймається начальником управління Фонду або за його письмовим дорученням начальником підпорядкованого відділення Фонду та оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах.

Відповідно до пункту 5.1 Розділу V Порядку, для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого членами сім`ї та особами, які мають право на виплати, до управління (відділення) виконавчої дирекції Фонду подаються: заяви (колективна чи індивідуальні), для призначення страхових виплат за встановленою виконавчою дирекцію Фонду формою; копії паспорта; копії реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або сторінки паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого; копії документів, що підтверджують родинні зв`язки померлого потерпілого (свідоцтво про шлюб потерпілого, свідоцтво про народження його дітей, у разі призначення виплати батькам потерпілого подається свідоцтво про народження потерпілого); довідка про реєстрацію місця проживання (у разі відсутності відмітки про реєстрацію місця проживання в документах, що засвідчують особу).

Для отримання одноразової допомоги на сім`ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого.

Аналіз вказаних норм законодавства в контексті спірних відносин, дає підстави дійти висновку, що для підтвердження факту проживання однією сім`єю з потерпілим заявнику необхідно подати довідку житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідку виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім`ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду. Тобто, довідка про склад сім`ї померлого, видана житлово-експлуатаційною організацією чи виконавчим органом ради є самостійними та достатніми доказами проживання з померлим однією сім`єю, як і рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю. Тому, за наявності довідки виконавчого органу ради про склад сім`ї померлого, рішення суду не є обов`язковим.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за тією ж адресою, що і її син ОСОБА_2 на момент смерті. Вони вели спільне господарство, мали спільні права та обов`язки. Вказані обставини підтверджуються довідкою про реєстрацію місця проживання (а.с. 6) та довідкою Більче-Золотецької сільської ради Чортківського району Тернопільської області №529 від 21.07.2022 (а.с. 20).

Позивач надала відповідачу заяву про призначення одноразової допомоги та відповідний пакет документів, передбачений частиною шостою статті 42 Закону №1105-XIV та Порядком №11, проте будь-яких рішень про страхову виплату у формі постанови на підставі заяв ОСОБА_1 від 04.07.2022 та 08.07.2022 та доданих до них документів відповідачем в порушення статті 44 Закону №1105-ХІV та пункту 1.4 Порядку №11 не приймалось. Натомість відповідач листами від 06.07.2022 №23-01-11/416 та 15.07.2022 № 23-01-11/443 без належних на це підстав відмовив позивачу у виплаті спірної одноразової допомоги.

Судом з`ясовано, що відповідач, відмовляючи позивачу у виплаті спірної одноразової грошової допомоги, покликається на норми ст.41 Закону №1105-XIV, та вказує, що для отримання щомісячних страхових виплат позивачу необхідно дотриматися таких умов: бути пенсійного віку та перебувати на утриманні потерпілого від нещасного випадку.

З цього приводу суд першої інстанції правильно вказав, що в даному випадку не підлягають застосуванню до спірних правовідносин норми ст.41 Закону №1105-XIV, оскільки позивач просить призначити їй одноразову допомогу сім`ї потерпілого, а не щомісячні страхові виплати членам сім`ї потерпілого та особам, які перебували на його утриманні, а тому відсутня необхідність підтверджувати факт перебування позивача на утриманні потерпілого. У даному випадку достатньо бути членом сім`ї померлого.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст.3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.1999 року №5-рп/99 визначено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Згідно доданого до матеріалів справи свідоцтва про народження, ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 (а.с. 7).

Відповідно до довідки Більче-Золотецької сільської ради Чортківського району Тернопільської області №529 від 21.07.2022, син ОСОБА_1 був зареєстрований та проживав

разом з позивачем за одною адресою. У даному господарстві він проживав з 1986 по день смерті. Матір і син вели спільне господарство, мали спільні права та обов`язки.

Матеріали справи не містять доказів того, що син позивача ОСОБА_2 перебував у шлюбі чи проживав за іншою адресою, аніж його матір.

Таким чином, встановленими у справі обставинами підтверджується, що син позивача ОСОБА_2 , який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, до смерті проживав разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 однією сім`єю, вели спільне господарство до самої смерті.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на отримання від відповідача одноразової допомоги як член сім`ї потерпілого відповідно до положень ч.6 ст.42 Закону №1105-XIV, що вказує на протиправність відмови відповідача у виплаті позивачу спірної допомоги.

З метою достатнього та ефективного способу порушеного права позивача суд першої інстанції правильне прийняв рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 страхової виплати відповідно до ч.6 ст.42 Закону №1105-XIV, зобов`язавши відповідача провести нарахування та виплату позивачу спірної одноразової допомоги.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі встановлених фактичних обставин та наведеного правового регулювання, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги таких висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Чортківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року в адміністративній справі №500/2727/22 за позовом ОСОБА_1 до Чортківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови суду складено 20.01.2023 року