Постанова

від 11.01.2023 по справі 500/9889/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/9889/21 пров. № А/857/10181/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н. В.,

з участю секретаря судового засідання Петрунів В. І.,

представника позивача Покотила Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 травня 2022 року (прийняте у м. Тернопіль суддею Баранюком А. З. у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; складене у повному обсязі 30 травня 2022 року) в адміністративній справі № 500/9889/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування припису,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив визнати протиправним і скасувати припис державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (далі - ГУ Держгеокадастру, відповідач) від 26.11.2021 № 1659- ДК/0851Пр/03/01/-21.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що посадовою особою було порушено порядок проведення перевірки - таку було проведено з порушенням строків, визначених законодавством; його з підставою для проведення перевірки ніхто не ознайомлював; копії направлення (посвідчення) на проведення заходу державного нагляду (контролю) не вручав. Згідно наказу відповідача перевірці підлягало дотримання вимог земельного законодадавства при використання конкретно визначеної земельної ділянки (об`єкт перевірки) за кадастровим номером (далі також - к.н.) 6125281700:01:001:0413. Проте, державним інспектором було встановлено порушення щодо використання земельних ділянок, які є суміжними із вказаною земельною ділянкою. Будь-яких порушень земельного законодавства щодо використання земельної ділянки, яка була об`єктом перевірки, матеріали перевірки не містять. Відтак, при проведенні заходу державного контролю державний інспектор вийшов за межі питань, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, що є істотним порушенням вимог частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Зауважує, що будь-яких відомостей про те, на якій підставі державний інспектор дійшов висновку, що саме позивачем, а не іншою особою, допущено порушення вимог земельного законодавства відносно земельних ділянок, які є суміжними із земельною ділянкою, яка була об`єктом перевірки, оскаржувані припис і постанова, як і акти обстеження земельної ділянки та перевірки дотримання вимог земельного законодавства, не містять. У зв`язку з цим встановлені державним інспектором порушення вимог земельного законодавства не підтверджені жодними об`єктивними відомостями чи доказами та ґрунтуються виключно на припущеннях, що є недопустимим.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 травня 2022 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано припис ГУ Держгеокадастру від 26 листопада 2021 року № 1659-ДК/0851Пр/03/01-21 в частині, що не пов`язана з використанням несформованої самовільно зайнятої земельної ділянки в межах 0,025 га.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 454 грн 00 коп.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн 00 коп.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржили сторони.

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв представник Покотило Ю. В., вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосував норми матеріального права, що стало наслідком неправильного вирішення частини позовних вимог. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині залишення чинним припису ГУ Держгеокадастру від 26 листопада 2021 року № 1659-ДК/0851Пр/03/01-21 в частині, що не пов`язана із використанням несформованої самовільно зайнятої земельної ділянки в межах 0,025 га, та ухвалити нове судове рішення, який вказаний припис визнати протиправним та скасувати в цілому.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовував загалом тими ж обставинами, що й вимоги позовної заяви, зокрема, щодо порушення порядку проведення перевірки, що при проведенні перевірки державний інспектор вийшов за межі питань, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, а також того, що на підтвердження використання земельної ділянки площею 0,025 га ним, а не іншою особою, відповідач не надав жодного документа. А висновок суду про використання ним цієї ділянки ґрунтується виключно на припущеннях, що є недопустимим. Також матеріали справи не містять доказів розташування тимчасових споруд (навісів), що використовуються для зберігання будівельних матеріалів, на земельній ділянці, яка є суміжною із належною йому земельною ділянкою, яка була об`єктом перевірки.

ГУ Держгеокадастру вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, при цьому суд не в повному обсязі з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи та неповного дослідження доказів, невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права. Тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що об`єктом перевірки було додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель при використанні земельної ділянки за к.н. 6125281700:01:001:0413, що належить на праві власності позивачу. У ході перевірки встановлено, що площа земельної ділянки, яка використовується позивачем, перевищує площу належної йому на праві власності земельної ділянки. Межі ділянки, що належить позивачу згідно правопосвідчувальних документів, не відповідають межам її фактичного використання на місцевості, зокрема самовільно зайняті суміжні земельні ділянки площами 0,025 та 0,0750 га, що відображено а акті перевірки. Відповідно суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що матеріали перевірки є неналежним доказом виявленого порушення. Так, наявними у справі актом обстеження земельної ділянки та актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства зафіксовано обставини самовільного зайняття земельної площею 0,0750 га шляхом встановлення загородження в сукупності із суміжною належною позивачу на праві власності земельною ділянкою, що стало підставою для прийняття оскаржуваного припису. Відтак дії та акти відповідача вчинені в межах його повноважень, є фактично обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства України.

Також представник ГУ Держгеокадастру не погоджується з розміром стягнутих з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, обґрунтовуючи це не підтвердженням розміру таких витрат позивачем і не врахуванням судом першої інстанції фактичних обставин справи та судової практики, які стосуються цього питання.

Представник відповідача та третя особа, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, що відповідно до приписів частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги позивача з аналогічних підстав; просить цю апеляційну скаргу задовольнити. Натомість, він вважав апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру такою, що не підлягає задоволенню, а тому просив у задоволенні цієї апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, на підставі листа Управління Служби безпеки України в Тернопільській області від 03.11.2021 № 69/14-3310 ГУ Держгеокадастру було прийнято наказ від 09.11.2021 № 1659-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності», пунктом 1 якого наказано здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки під час використання земельної ділянки, як об`єкта перевірки, за к.н. 6125281700:01:001:0413 по м. Тернопіль (а. с. 11).

Надалі до цього наказу внесено зміни - наказом від 23.11.2021 № 1725-ДК продовжено по 29.11.2021 термін здійснення заходу державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів, а наказом від 25.11.2021 № 1752-ДК внесено зміни щодо здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства при використанні земельної ділянки за к.н. 6125281700:01:001:0413 на території Великогаївської територіальної громади (а. с. 12 - 13).

26.11.2021 державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства України про охорону земель ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області (далі - державний інспектор) провів перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки за к.н. 6125281700:01:001:0413 на території Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, за результатами чого склав:

- акт обстеження земельної ділянки № 1659-ДК/390/АО/Ю/01/-21 від 26.11.2021 та

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта - земельної ділянки № 1659-ДК/1013АП/09/01/-21 від 26.11.2021 (а. с. 14 - 17).

Як видно із цих актів, в результаті проведення перевірки державним інспектором встановлено, що огорожею із металевої секційної сітки огороджено земельну ділянку загальною площею 0,1911 га, яка вкрита щебеневим покриттям та використовується для складування і реалізації будівельних матеріалів. Вказану площу земельної ділянки складають сформовані ділянки: площею 0,0846 га (к.н. 6125281700:01:001:0413) та площею 0,0315 га (к.н. 6125281700:01:002:0101), а також несформовані земельні ділянки загальною площею 0,0750 га.

Також, за межами огорожі до земельних ділянок з к.н. 6125281700:01:002:0104, 6125281700:01:001:2904, 6125281700:01:001:0038, 6125281700:01:001:1910 ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку загальною площею 0,0250 га для складування дерев`яних будівельних піддонів, автомобільних шин та іншого.

Згідно відомостей з Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 0,0315 га (к.н. 6125281700:01:002:0101) належить до земель сільськогосподарського призначення комунальної власності (землі загального користування, угіддя-пасовище). На цю земельну ділянку встановлено обмеження у використанні (охоронні зони навколо інженерних комунікацій площею 0,0079 га та охоронні зони навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи площею 0,0045 га). Крім цього на площу 0,0315 га встановлено земельний сервітут відповідно до договору про встановлення земельного сервітуту від 01.03.2021, укладеного між Великогаївською сільською радою та ОСОБА_1 . Згідно цього договору встановлено право проходу та проїзду на велосипеді, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, право прокладення та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій, право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд.

Відтак, державний інспектор встановив, що позивач, не маючи правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку чи право користування нею, самовільно зайняв несформовані земельні ділянки сільськогосподарського призначення комунальної форми власності загальною площею 0,0750 га у межах встановленої огорожі.

Отже, загальна площа самовільно зайнятої земельної ділянки, суміжної із земельною ділянкою з кадастровим номером 6125281700:01:001:0413 на території Великогаївської територіальної громади, становить 0,1000 га (0,0750 га + 0,0250 га).

Також, позивач своєю діяльністю знищив ґрунтовий покрив (родючий шар ґрунту) земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної форми власності загальною площею 0,1065 га, з них: площею 0,0315 га (к.н. 6125281700:01:002:0101) та загальною площею 0,0750 га (самовільно зайняті ділянки в межах огорожі), вкривши площу цих земельних ділянок щебенем та використовуючи для складування будівельних матеріалів.

За результатами вказаної перевірки державний інспектор виніс припис від 26.11.2021 за № 1659-ДК/0851Пр/03/01/-21 про усунення виявленого порушення вимог земельного законодавства у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України (а. с. 6 - 7), який було надіслано позивачу засобами поштового зв`язку.

Не погоджуючись із вказаним приписом, ОСОБА_1 оскаржив його до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, оцінки поданих доказів, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування припису ГУ Держгеокадастру від 26 листопада 2021 року № 1659-ДК/0851Пр/03/01-21 в частині, що не пов`язана з використанням несформованої самовільно зайнятої земельної ділянки в межах 0,025 га.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції частково помилковими, виходячи з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У відповідності до статті 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України (стаття 187 ЗК України).

За змістом статті 88 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до статті 211 Земельного кодексу України самовільне зайняття земельних ділянок є порушеннями земельного законодавства, за яке громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 № 482 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» визначено, що організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015, (далі також - Положення № 15) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно із підпунктом 25-1 пункту 4 вказаного Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 № 963-IV (далі - Закон № 963-IV), відповідно до статті 2 якого основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

За приписами статті 4 Закону № 963-IV об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (стаття 5 Закону № 963-IV).

Статтею 6 Закону № 963-IV визначено повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до статті 9 Закону № 963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, зокрема, проведення перевірок.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону № 963-IV, яка визначає повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

давати обов`язкові для виконання приписи з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України;

передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;

проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

За змістом цих норм посадові особи Держгеокадастру мають повноваження щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів, у тому числі, шляхом проведення перевірок. При цьому, об`єктом контролю є всі землі на території України, а також порядок їх використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

З огляду на зазначені норми та встановлені у справі обставини колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в тому, що державний інспектор правомірно провів 26.11.2021 перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки за к.н. 6125281700:01:001:0413 на території Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

А доводи апелянта-позивача в частині порушення відповідачем при проведенні вказаної перевірки норм Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» колегія суддів до уваги не приймає та вважає їх безпідставними, позаяк об`єктом перевірки була земельна ділянка, а не господарська діяльність позивача і порядок проведення такої перевірки регулюється нормами спеціального законодавства, якими є Закон № 963-IV та Положення № 15.

Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, висловленим зокрема у постанові від 16.07.2020 у справі № 819/5/18.

Самовільне зайняття земельної ділянки, за приписами статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Як зазначено вище, в ході перевірки посадова особа відповідача встановила, що ОСОБА_1 , не маючи правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку чи право користування нею, самовільно зайняв несформовані земельні ділянки сільськогосподарського призначення комунальної форми власності загальною площею 0,0750 га (у межах встановленої огорожі) та площею 0,0250 га (за межами огорожі до земельних ділянок з к.н. 6125281700:01:002:0104; 6125281700:01:001:2904: 6125281700:01:001:0038; 6125281700:01:001:1910) для складування дерев`яних будівельних піддонів, автомобільних шин та іншого.

Загальна площа самовільно зайнятої земельної ділянки, суміжної із земельною ділянкою з к.н. 6125281700:01:001:0413 на території Великогаївської територіальної громади, становить 0,1000 га (0,0750 га, самовільно обгородивши її огорожею + 0,0250 га за межами огорожі).

На вказаних земельних ділянках розташовані тимчасові споруди (навіси), що використовуються для зберігання будівельних матеріалів, що свідчить про їхнє самовільне використання позивачем (а. с. 74, 131).

Також він знищив ґрунтовий покрив (родючий шар ґрунту) земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної форми власності загальною площею 0,0750 га (самовільно зайнята ділянка в межах огорожі), вкривши площу цієї земельної ділянки щебенем та використовуючи її для складування будівельних матеріалів.

Зазначені порушення підтверджені дослідженими в ході судового розгляду справи наданими відповідачем Витягами (Інформацією) із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, копіями акта обстеження земельної ділянки № 1659-ДК/390/АО/Ю/01/-21 від 26.11.2021, акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта - земельної ділянки № 1659-ДК/1013АП/09/01/-21 від 26.11.2021, графічних та фото- матеріалів, плану-схеми земельної ділянки.

Вказані докази та доводи представника відповідача позивачем та його представником не спростовані, а на підтвердження доводів позивача не надано відповідних доказів.

Разом з тим, у ході судового розгляду справи встановлено, що позивач використовує земельну ділянку площею 0,0315 га за к.н. 6125281700:01:002:0101 для складування будівельних матеріалів відповідно до договору про встановлення земельного сервітуту від 01.03.2021 (а. с. 96 - 97, 125), тобто на законних підставах.

Станом на час розгляду справи вказаний договір не розірваний та не визнаний недійсним.

Відповідно до частини першої статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на зазначене, підставними є позовні вимоги в частині визнання протиправним і скасування припису ГУ Держгеокадастру від 26.11.2021 № 1659-ДК/0851Пр/03/01-21 в частині, яка стосується порушень, пов`язаних зі знищенням ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної форми власності загальною площею 0,0315 га (к.н. 6125281700:01:002:0101), шляхом укриття площу цієї земельної ділянки щебнем та використовуючи її для складування будівельних матеріалів.

Решта позовних вимог є безпідставними та не можуть бути задоволеними, позаяк правомірність оскаржуваного припису в цій частині підтверджена відповідними доказами.

За таких обставин апеляційні скарги сторін необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати і позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Доводи апелянта-позивача та його представника про те, що у відповідності до наказу від 09.11.2021 об`єктом перевірки була лише земельна ділянка, яка належить позивачу за к.н. 6125281700:01:001:0413, на законність дій відповідача не впливають, позаяк в ході перевірки було встановлено, що площа земельної ділянки, яка використовується позивачем, перевищує площу належної йому на праві власності земельної ділянки, а межі ділянки, що належить позивачу згідно правовстановлючих документів, не відповідає межам її фактичного використання на місцевості.

За приписами частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати, зокрема, судовий збір, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому ці витрати компенсуються пропорційно до задоволених вимог.

Відповідно до статті 134 КАС Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною сьомоюстатті 139 КАС Українипередбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до статей1,30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Із наявних у справі матеріалів видно, що між позивачем та його представником - адвокатом Покотилом Ю. В. 08.05.2019 було укладено договір про надання правової допомоги.

Згідно з додатком № 10/12/21 від 10.12.2021 до цього договору, сторони погодили гонорар за надання правової допомоги в розмірі 7000,00 грн.

Також позивачем при зверненні до суду першої інстанції було сплачено судовий збір в розмірі 908 грн.

З огляду на часткове задоволення позову та підтверджений розмір понесених позивачем витрат, на його користь необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в розмірі 227 грн (908 грн Ч ? = 227 грн) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1750 грн (7000 грн Ч ? = 1750 грн).

Визначаючи частку задоволення позову (1/4), колегія суддів враховує, що фактично оскаржуваним приписом вимагалося усунути чотири порушення:

- самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,0750 га;

- самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,0250 га;

- знищення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки площею 0,0750 га;

- знищення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки площею 0,0315 га.

А відповідно до викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку щодо задоволення позову про скасування припису лише в частині одного із цих чотирьох порушень.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно зістаттею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, доводи апеляційних скарг є частково суттєвими і складають підстави для висновку про частково неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та часткову невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 травня 2022 року в адміністративній справі № 500/9889/21 скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 26 листопада 2021 року № 1659-ДК/0851Пр/03/01-21 в частині, яка стосується порушень, пов`язаних зі знищенням ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної форми власності загальною площею 0,0315 га (кадастровий номер 6125281700:01:002:0101), вкривши площу цієї земельної ділянки щебнем та використовуючи її для складування будівельних матеріалів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 227 (двісті двадцять сім) грн 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1750 (одна тисяча сімсот п`ятдесят) грн 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 20 січня 2023 року.