Рішення

від 10.01.2023 по справі 910/7228/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2023Справа № 910/7228/22Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «СБС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белферт Україна»

про стягнення 1 698 921,01 грн

Представники:

від позивача: Бура А.А.

від відповідача : Лукомський П.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «СБС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белферт Україна» про стягнення 1 698 921,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №43/19/22 від 07.02.2022 у частині поставки товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 1 698 921,01 грн, з якої заборгованість у розмірі 1 410 000,00 грн, інфляційні втрати - 198 507,82 грн, 3% річних - 17 963,01 грн та пеня - 72 450,18 грн.

За змістом ст. 176. Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2022 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 06.09.2022.

У підготовче засідання 06.09.2022 прибув представник позивача, представники відповідача в підготовче засідання не прибули.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 06.09.2022 судом задоволено клопотання відповідача, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 27.09.2022.

27.09.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про оголошення перерви в підготовчому засіданні.

У підготовче засідання 27.09.2022 прибули представники сторін.

За наслідками розгляду клопотання відповідача про оголошення перерви в підготовчому засіданні, судом задоволено зазначене клопотання та оголошено перерву до 01.11.2022.

01.11.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.

У підготовче засідання 01.11.2022 прибули представники сторін.

З метою надання представнику позивача можливості ознайомитися з відзивом, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 15.11.2022.

05.12.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення.

У підготовче засідання 06.12.2022 прибули представники сторін.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За наслідками розгляду клопотання відповідача про поновлення строку на подачу відзиву, судом задоволено зазначене клопотання та поновлено відповідний строк.

З метою надання представнику відповідача можливості ознайомитися з письмовими поясненнями позивача, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 20.12.2022.

У підготовче засідання 20.12.2022 прибули представники сторін.

У підготовчому засіданні 20.12.2022 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 10.01.2023.

У судове засідання 10.01.2023 прибули представники сторін.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 10.01.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

07.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «СБС» (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белферт Україна» (постачальник, відповідач) укладено Договір поставки № 43/19/22 (далі - Договір), відповідно до п. 1.2 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець прийняти в свою власність і оплатити в термін, встановлений цим договором, товар, найменування, кількість, одиниця виміру, упаковка, ціна, загальна вартість, умови оплати і термін поставки кожної партії товару визначаються сторонами в специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що постачальник здійснює поставку товару покупцю партіями в межах обсягу, який узгоджений сторонами у відповідних специфікаціях на поставку товару, що є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна товару є договірною, вказується з урахуванням ПДВ, встановлюється в гривнях за одиницю товару та узгоджується в специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 3.1 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору підставою для оплати товару (партії товару) є даний договір з відповідною специфікацією або іншими документами, в яких сторонами узгоджені найменування (асортимент), кількість, ціна, умови, терміни поставки і оплати товару, який входить в партію, в т.ч. рахунок-фактура.

Відповідно до п. 6.3 Договору поставка здійснюється протягом 10 календарних днів дати надходження оплати за товар на поточний рахунок постачальника, якщо інше не зазначено в специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору.

Даний договір підписаний в 2-х примірниках українською мовою, які мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної із сторін. Договір набуває чинності з моменту (дати) його підписання і діє по 31.12.2023 року, а в частині розрахунків - до повного їх завершення. Якщо за 15 календарних днів до закінчення строку дії цього договору однією зі сторін не буде заявлено про відмову від цього договору (письмово не підтверджено про припинення дії цього договору) та/або зміну (перегляд) його умов. Договір вважається щорічно продовженим на той же строк та на тих самих умовах (п. 11.5 Договір).

Специфікацією № 1 до Договору від 07.02.2022 передбачено, що товаром є сітка скляна ССШ-160(100) та сітка скляна ССШ-160Л(100) загальною вартістю 1 449 003,60 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 3 Специфікації № 1 до Договору покупець здійснює оплату вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у розмірі 100% загальної вартості товару, яка зазначена в пункті 2 даної специфікації, на умовах передплати.

Умови поставки товару: товар поставляється покупцю на умовах СРТ - м. Київ, вул. Електриків, буд. 26, згідно правил ІНКОТЕРМС-2010 (п. 4 Специфікації № 1 до Договору).

Пунктом 5 Специфікації № 1 до Договору визначено, що строк поставки товару: лютий 2022 р., з урахуванням пункту 3 даної специфікації.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідно до умов Договору відповідачем було виставлено позивачу Рахунок-фактуру № 748 від 07 лютого 2022 на суму 1 449 003,60 грн з ПДВ.

Позивач перерахував відповідачу 1 410 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 149 від 07.02.2022, призначення платежу: «Оплата за скляну сітку (товар), зг.дог.№43/19/22 від 07.02.22р., рах.№748 від 07.02.22р., у т.ч. ПДВ 20%=235 00.00 грн.».

У зв`язку з тим, що визначений Договором товар не був поставлений у передбачений строк, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «СБС» направило Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белферт Україна» лист Вих. № 0502-1 від 02.05.2022, у якому просило повернути оплату згідно рахунку № 748 від 07.02.2022 на суму 1 410 000,00 грн.

Однак, як зазначає позивач, зобов`язання з повернення попередньої оплати за товар, відповідачем виконане не було.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №43/19/22 від 07.02.2022, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 1 698 921,01 грн, з якої сума попередньої оплати вартості товару - 1 410 000,00 грн, інфляційні втрати - 198 507,82 грн, 3% річних - 17 963,01 грн та пеня - 72 450,18 грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що порушення зобов`язань з поставки товару за Договором (неможливість поставки) відбулося через настання форс-мажорних обставин - введення на території України воєнного стану. Разом з тим, відповідач також не має можливості повернути позивачу передоплату відповідно до п. 4.4 Договору, оскільки, наразі введені обмеження щодо діяльності відповідача, як особи, кінцевим бенефіціарним власником якої є резидент Республіки Білорусь, у вигляді зупинки здійснення обслуговування банками видаткових операцій за банківськими рахунками, відтак, позовні вимоги у справі № 910/7228/22 є передчасними.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 07.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «СБС» та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белферт Україна» укладено Договір поставки № 43/19/22, відповідно до п. 1.2 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець прийняти в свою власність і оплатити в термін, встановлений цим договором, товар, найменування, кількість, одиниця виміру, упаковка, ціна, загальна вартість, умови оплати і термін поставки кожної партії товару визначаються сторонами в специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору.

Специфікацією № 1 до Договору від 07.02.2022 передбачено, що товаром є сітка скляна ССШ-160(100) та сітка скляна ССШ-160Л(100) загальною вартістю 1 449 003,60 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 3 Специфікації № 1 до Договору покупець здійснює оплату вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у розмірі 100% загальної вартості товару, яка зазначена в пункті 2 даної специфікації, на умовах передплати.

Судом було встановлено, що позивач перерахував відповідачу 1 410 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 149 від 07.02.2022, призначення платежу: «Оплата за скляну сітку (товар), зг.дог.№43/19/22 від 07.02.22р., рах.№748 від 07.02.22р., у т.ч. ПДВ 20%=235 00.00 грн.».

Пунктом 4 Специфікації № 1 до Договору визначено такі умови поставки товару: товар поставляється покупцю на умовах СРТ - м. Київ, вул. Електриків, буд. 26, згідно правил ІНКОТЕРМС-2010.

Відповідно до п. 5 Специфікації № 1 до Договору, строк поставки товару: лютий 2022 р., з урахуванням пункту 3 даної специфікації.

За змістом ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом було встановлено, що у зв`язку з тим, що визначений Договором товар не був поставлений у передбачений строк, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «СБС» направило Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белферт Україна» лист Вих. № 0502-1 від 02.05.2022, у якому просило повернути оплату згідно рахунку № 748 від 07.02.2022 на суму 1 410 000,00 грн.

Отже, позивач скористався своїм правом на повернення суми попередньої оплати, що передбачено ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Таким чином, у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 01 березня 2022 року.

Аналогічна правова позиція щодо визначення дати виникнення у постачальника зобов`язань з повернення суми попередньої оплати викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

За таких обставин, з огляду на волевиявлення позивача щодо повернення суми попередньої оплати за договором, яке одночасно є односторонньою відмовою покупця від договору поставки через невиконання продавцем обов`язку з поставки обумовленого сторонами товару, такий договір в силу ст. 651 Цивільного кодексу України є розірваним, а зобов`язання сторін з цього моменту є припиненим.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд зазначає, що наявність обов`язку відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не було спростовано, так відповідачем не надано суду доказів виконання такого обов`язку - доказів повернення позивачу грошових коштів у розмірі 1 410 000,00 грн, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 1 410 000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, щодо посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що сторона, для якої виникла неможливість виконання зобов`язань за цим договором, повинна негайно, але не більше ніж протягом 10 календарних днів, від настання обставин форс-мажору сповістити іншу сторону про настання або припинення обставин форс-мажору, при чому це повідомлення повинно бути засвідчено документом Торгово-промислової палати України.

Доказом виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2022 року № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по Договору.

Більше того, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують те, що відповідач повідомляв позивача у письмовій формі про виникнення форс-мажорних обставин, як це передбачено пунктом 9.2 Договору.

Також, суд звертає увагу на пункт 4.4 Договору, яким встановлено, що у разі якщо після отримання від покупця передоплати за товар постачальник в силу обставин, що не залежать від нього, не має можливості виконати свої зобов`язання з поставки товару покупцеві, то постачальник здійснює повернення передоплати (грошових коштів) покупцеві. Повернення постачальником передоплати покупцеві не є порушенням зобов`язань постачальника за умовами даного договору.

Відтак, у разі відсутності можливості виконання зобов`язань з поставки товару, постачальник не був позбавлений можливості повернення передоплати (грошових коштів) покупцеві в передбачений законодавством строк.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на постанову Правління Національного банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022 № 18, як підставу, що зумовила неможливість перерахування позивачу суми попередньої оплати за Договором, оскільки, обмеження у вигляді зупинки здійснення обслуговування банками видаткових операцій за рахунками осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Республіки Білорусь, були введені 04.03.2022, тоді-як, зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати виникло з 01 березня 2022 року.

Крім основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача, зокрема, 72 450,18 грн пені.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.5 Договору передбачено, що у разі недотримання термінів поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості не відвантаженого в строк товару, за кожен день прострочення, але не більше 5% вартості не відвантаженого товару.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що нарахування пені здійснюється за період з 01.03.2022 по 02.08.2022 щодо суми 1 449 003,60 грн та враховує обмеження, встановлені п. 8.5 Договору.

Однак, суд не погоджується з визначеною позивачем сумою щодо якої здійснюється нарахування штрафних санкцій (1 449 003,60 грн), оскільки, приписами Договору передбачено, що пеня рахується відносно вартості не відвантаженого в строк товару (а не від вартості товару, що зазначена у Специфікації), при цьому, п. 3 Специфікації передбачено обов`язок позивача здійснення 100% передплати вартості товару, а обов`язок з поставки товару виникає у відповідача саме після здійснення такої передплати, відтак, враховуючи, що позивачем було здійснено перерахування відповідачу 1 410 000,00 грн, суд приходить до висновку, що сумою щодо якої має здійснюється нарахування штрафних санкцій є 1 410 000,00 грн.

Відтак, зробивши перерахунок, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 72 450,18 грн пені підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 70 500,00 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 17963,01 грн 3% річних та 198 507,82 грн інфляційних втрат.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З урахуванням встановлених вище обставин, позовні вимоги про стягнення 198 507,82 грн інфляційних втрат (за період березень 2022 - червень 2022 щодо суми боргу 1 410 000,00 грн) та 17 963,01 грн - 3 % річних (за період з 01.03.2022 по 02.08.2022 щодо суми боргу 1 410 000,00 грн) підлягають задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується суд.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белферт Україна» (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 1а; ідентифікаційний код: 32305906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «СБС» (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26; ідентифікаційний код: 40123470) заборгованість у розмірі 1 410 000 (один мільйон чотириста десять тисяч) грн 00 коп., 3% відсотки річні у розмірі 17 963 (сімнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят три) грн 01 коп., інфляційні втрати у розмірі 198 507 (сто дев`яносто вісім тисяч п`ятсот сім) грн 82 коп., пеню у розмірі 70 500 (сімдесят тисяч п`ятсот) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 25 454 (двадцять п`ять тисяч чотириста п`ятдесят чотири) грн 56 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 20.01.2023

Суддя Ю.В. Картавцева