Рішення

від 12.01.2023 по справі 924/704/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" січня 2023 р. Справа №924/704/22

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Потербі О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Релігійної громади м.Хмельницького Святих Мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії Хмельницької єпархії УПЦ, м. Хмельницький

до Хмельницької міської ради, м. Хмельницький

про визнання недійсним рішення від 09.09.2022р. №31 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою юридичній особі"

Представники сторін:

від позивача: Прядун Р.О. згідно ордеру

від відповідача: Демчук Л.Г. згідно витягу

Рішення виноситься 12.01.2023р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Суть спору: Релігійна громада м.Хмельницького Святих Мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії Хмельницької єпархії УПЦ звернулася до господарського суду з позовом до Хмельницької міської ради, у якому просить суд визнати недійсним рішення від 09.09.2022р. №31 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою юридичній особі".

В обґрунтування позову посилається на те, що оспорюваним рішенням його неправомірно позбавлено права постійного користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою м. Хмельницький, вул. Панаса Мирного, 16/1 А, кадастровий номер земельної ділянки №6810100000:17:004:0016.

Позивач зауважив, що у вересні 2022 року із засобів масової інформації Релігійна громада дізналася про те, що Хмельницькою міською радою прийнято рішення про припинення права користування вказаною земельною ділянкою, проект якого було раніше оприлюднено на офіційному веб-сайті Хмельницької міської ради. Стверджує, що Релігійна громада на засідання сесії не запрошувалася, про розгляд питання припинення землекористування Релігійну громаду не повідомлялася, жодних пояснень з приводу землекористування орган місцевого самоврядування не вимагав, хоча, як зазначає позивач, рішення прямо і безпосередньо впливає на права та законні інтереси Релігійної громади. 14.09.2022р. Релігійна громада отримала лист Хмельницької міської ради за підписом міського голови, яким відповідач вимагає повернути земельну ділянку.

Позивач також зазначив, що дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Відповідач у відзиві на позов від 14.10.2022р. просить суд відмовити в позові, зазначив, що у відповідності до ст. 92 Земельного кодексу України земельна ділянка на праві постійного користування може перебувати у релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності. Зазначив, що 28.12.2018р. набрав чинності Закон України "Про внесення зміни до статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України". Також відповідач зауважив, що на інтернет-сайті газети "Урядовий кур`єр" оприлюднено перелік релігійних організацій, які підпадають під дію частини сьомої статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації". У вказаному переліку за номером 382 перебуває релігійна громада м. Хмельницького УПЦ, адреса м.Хмельницький, вул. Панаса Мирного, 16/1 а. Виходячи з наявних документів та інформації, позивач на сьогодні не виконав умови вищевказаного спеціального Закону, який безпосередньо регулює статус та діяльність релігійних організацій, та у встановлений ним термін не змінив офіційної назви у статуті, а, відповідно до норм зазначеного Закону статут позивача на сьогодні втратив чинність в частині, якою визначається повна офіційна назва релігійної організації.

Відповідач зауважив, що на сьогодні позивач не є релігійною організацією, статут якої зареєстровано у встановленому законом порядку, а, відповідно не є особою, яка має правосуб`єктність відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України мати на праві постійного користування земельну ділянку. Установчий документ позивача як релігійної організації є недійсним, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства України. Враховуючи вищезазначене, Хмельницькою міською радою відповідно до вимог вищенаведених норм законодавства та в межах повноважень було прийняте рішення, оскільки комунальне майно - земельна ділянка не може перебувати в особи, в якої відсутній обсяг прав для користування нею. Зауважив, що земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:17:004:0016 по вул. Панаса Мирного, 16/1А перебуває в комунальній власності Хмельницької міської територіальної громади. Відповідач наголосив, що майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування. Земельна ділянка площею 2,0 га з 2011 року ефективно не використовувалась. Земельна ділянка передавалась позивачу в користування для будівництва храму, духовно-просвітительських будівель, парафіяльного будинку, господарських будівель та влаштування парку. Позивачем відповідно до чинного законодавства України не збудовано жодного з перелічених об`єктів, парк теж відсутній. В кінці 2021 року позивач протиправно та самовільно без будь-яких дозволів почав зняття ґрунту та підготовчі і будівельні роботи. Зазначені обставини, на думку відповідача, підтверджується актами обстеження від 01.12.2022 та від 15.08.2022, а також листом управління архітектури та містобудування від 28.01.2022. Крім цього, зауважив, що Хмельницькою міською радою 17.06.2022 за № 6 було прийняте рішення про звернення до Ради національної безпеки і оборони України, Верховної Ради України щодо пришвидшення розгляду проекту про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", прийняття якого заборонить діяльність Української Православної Церкви Московського патріархату та інших релігійних організацій, які входять до структури, і є частинами релігійної організації, керівний центр якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України. Пунктом 2 даного рішення доручено Управлінню земельних ресурсів Хмельницької міської ради підготувати проект рішення щодо припинення права постійного користування на земельні ділянки, які надано Українській Православній Церкві московського патріархату, російській Православній Церкві в Україні та іншим релігійним організаціям для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності на території Хмельницької міської територіальної громади. Вказане рішення, на думку відповідача, зумовлено тим, що діяльність Української православної церкви Московського патріархату підриває територіальну цілісність, соборність та державність України, спрямована на підтримку геноциду українського народу і несе пряму загрозу життю, здоров`ю, безпеці, честі та гідності українців. Відповідно, протиправне перебування в користуванні у таких суб`єктів, зокрема позивача, комунального майна Хмельницької міської територіальної громади - земельної ділянки, ослаблює економічні основи місцевого самоврядування та несе загрозу використання такого майна на шкоду державі, в тому числі для ведення антиукраїнської пропаганди та пропагування дій держави-агресора. На підставі прийнятого рішення позивачу було надіслано лист-повідомлення з двома примірниками акту приймання-передачі земельної ділянки для підписання.

У відповіді на відзив від 01.11.2022р. позивач зазначив, що оспорюване рішення не містить посилань на конкретну норму закону, на підставі якої було припинено права користування земельною ділянкою. Зауважив, що у державних реєстрах відносно спірної земельної ділянки зберігаються відомості про перебування її у постійному користуванні Релігійної громади, що підтверджується копіями інформаційної довідки із ДРРП та витягу із ДЗК. Тобто, припинення права постійного користування земельною ділянкою можливе не свавільно на розсуд органу місцевого самоврядування з політичних чи соціально-економічних міркувань, а лише за законною процедурою, окресленою у ст. ст. 146 та 147 ЗК України та Законі України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності".

Позивач наголошує на тому, що статут Релігійної громади був зареєстрований у встановленому законом порядку і Релігійна громада свою діяльність не припинила. Звернув увагу суду на те, що зміни до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", запроваджені Законом України № 2662-VIII "Про внесення зміни до статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України" (далі - Закон 2662-VIII), перевіряються Конституційним Судом України на предмет відповідності Конституції України.

Позивач заперечує проти застосування до спірних правовідносин наказу Міністерства культури України № 37 від 25.01.2019 року "Про затвердження релігієзнавчої експертизи", вважає, що відсутні докази того, що саме Релігійна громада м. Хмельницького Святих Мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії Хмельницької єпархії Української Православної Церкви була включена до відповідного переліку. Наголосив, що у Єдиному державному реєстрі містяться усі відомості, внесення яких вимагається законом по відношенню до Релігійної громади із статусом юридичної особи, у тому числі, в частині реєстрації повного найменування юридичної особи та її установчих документів, що підтверджується копією витягу із ЄДРПОУ.

Також позивач зауважив, що ст. 141 ЗК України, яка містить виключний перелік правових підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою, не передбачає можливості припинення такого права з мотивів ефективного чи неефективного землекористування. Релігійній громаді на час отримання земельної ділянки органом місцевого самоврядування не було встановлено ніяких строків побудови храму, духовно-просвітительських будівель та споруд, парафіяльного будинку, господарських будівель та влаштування парку, що підтверджується копією Рішення сьомої сесії Хмельницької міської ради від 15.06.2011р. № 32.

Позивач зазначає, що земельна ділянка з часу отримання у постійне користування донині використовується Релігійною громадою виключно за цільовим призначенням, що визнається і відповідачем, якому відомо про розміщення на земельній ділянці релігійної споруди для задоволення релігійних потреб вірян. Вважає, що відповідачем замовчується факт безпідставної відмови у наданні містобудівних умов і обмежень для будівництва основного храму відповідно до плану забудови території, що підтверджується рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 14.03.2018р. у справі № 686/25058/17. Позивач зауважив, що Релігійна громада не притягувалася до жодного виду відповідальності, якими карається порушення містобудівного законодавства та ДБН, державний архітектурно-будівельний контроль у встановленому законом порядку по відношенню до Релігійної громади не здійснювався. Чинним законодавством України не передбачено такого способу проведення державного архітектурно-будівельного контролю, як складення "Акту обстеження" органами місцевого самоврядування. Такий Акт не доводить порушення містобудівного законодавства та не є підставою для будь-якого виду відповідальності, оскільки може слугувати лише передумовою для проведення архітектурно-будівельного контролю, у відповідності до законодавства України. Органи місцевого самоврядування можуть лише залучатися до проведення перевірок, які проводяться за рішенням відповідних посадових осіб, які мають право на проведення державного архітектурно-будівельного контролю, про що зазначено у п.п. 7, 8 п. 11 Порядку № 553.

Позивач звернув увагу суду на те, що релігійною громадою не було допущено порушень містобудівного законодавства України, зокрема, не здійснювалося зняття поверхневого шару ґрунту.

Позивач, посилаючись на ч. 7 ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", зазначив, що законом заборонено обмежувати права релігійних організацій на отримання земельної ділянки та користування нею з мотивів, викладених в оскаржуваному рішенні органу місцевого самоврядування. Жодних доказів того, що діяльність Релігійної громади - позивача як суб`єкта права "підриває територіальну цілісність, соборність та державність України, спрямована на підтримку геноциду українського народу і несе пряму загрозу життю, здоров`ю, безпеці, честі та гідності українців" матеріали справи не містять. А тому, орган місцевого самоврядування не мав права обмежувати законні права та інтереси Релігійної громади з підстав, які прямо не передбачені законом.

Відповідач у додаткових запереченнях від 21.11.2022р. зазначив про невиконання вимог Закону України "Про внесення зміни до статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації". З 2012 року позивач не вчиняв жодних дій щодо внесення в державні реєстри відомостей про речове право. Як свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформаційну довідку з якого, датовану 28.10.2022р., надав представник позивача, відомості про власність спірної земельної ділянки, а, відповідно, і відомості про речове право було внесені на підставі заяви представника Хмельницької міської ради 15.09.2022р., тобто вже після прийняття оскаржуваного рішення Хмельницької міської ради. Зазначені дії були проведені з метою технічного забезпечення внесення відомостей до державного реєстру щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою позивача, що і було проведено 14.11.2022р., про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідач зауважив, що не заперечує про наявність у позивача статусу юридичної особи, проте ця юридична особа на сьогодні не є релігійною громадою з наданою їй законодавством правосуб`єктністю як релігійній організації, позивач не виконав умови спеціального Закону, який безпосередньо регулює статус та діяльність релігійних організацій, та у встановлений ним термін не змінив офіційної назви у статуті, а, відповідно до норм зазначеного спеціального Закону, який визначає правочинність юридичної особи як релігійної громади, статут позивача на сьогодні втратив чинність в частині, якою визначається повна офіційна назва релігійної організації. Його статут на сьогодні не відповідає чинному законодавству. Позивач втратив правочинність володіти земельною ділянкою на праві постійного користування. Виходячи з наведеного, Хмельницькою міською радою відповідно до вимог вищенаведених норм законодавства та в межах повноважень правомірно було припинено право постійного користування земельною ділянкою особі, в якої не може перебувати на праві постійного користування земельна ділянка. Земельна ділянка комунальної власності з кадастровим номером 6810100000:17:004:0016 по вул. Панаса Мирного, 16/1А з 2011 року ефективно не використовувалась. Відсутність грошових коштів та інші причини, про які зазначає представник позивача, не є вагомими аргументами такого невикористання протягом 20 років.

Також відповідач зауважив, що Хмельницька міська рада згідно чинного законодавства, не являється органом, який видає містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, та не була учасником справи № 686/25058/17.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Рішенням позачергової вісімнадцятої сесії Хмельницької міської ради від 09.09.2022р. № 31 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою юридичній особі" вирішено припинити право постійного користування Релігійній Громаді Українська православна церква Святих Мучениць Віри, Надії, Любові та Матері їх Софії, код ЄДРПОУ 36398030, на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 6810100000:17:004:0016, по вул.Панаса Мирного, 16/1 А.

У рішенні від 09.09.2022р. № 31 зазначено, що рішенням 7-ої сесії Хмельницької міської ради від 15.06.2011 №32 Релігійній Громаді Українська православна церква Святих Мучениць Віри, Надії, Любові та Матері їх Софії, код ЄДРПОУ 36398030, надано в постійне користування земельну ділянку площею 2,0 га по вул.Панаса Мирного, 16/1 А, кадастровий номер 6810100000:17:004:0016, під будівництво храму, духовно-просвітительських будівель, парафіяльного будинку, господарських будівель та влаштування парку.

Рішення від 09.09.2022р. № 31 прийнято з посиланням на рішення позачергової сімнадцятої сесії Хмельницької міської ради від 17.06.2022 №6, розглянувши пропозицію постійної комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, керуючись Земельним кодексом України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Рішенням позачергової сімнадцятої сесії Хмельницької міської ради від 17.06.2022р. №6 схвалено звернення до Ради національної безпеки і оборони України, Верховної Ради України щодо пришвидшення розгляду проекту про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", прийняття якого заборонить діяльність Української Православної Церкви Московського патріархату та інших релігійних організацій, які входять до структури і є частинами релігійної організації, керівний центр якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України; доручено Управлінню земельних ресурсів Хмельницької міської ради підготувати проект рішення щодо припинення права постійного користування на земельні ділянки, які надано Українській Православній Церкві Московського патріархату, Російській Православній Церкві в Україні та Іншим релігійним організаціям для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності на території Хмельницької міської територіальної громади.

Відповідно до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №333733 від 21.06.2012р., на підставі рішення сьомої сесії Хмельницької міської ради від 15.06.2011р. №32, Релігійній Громаді Українська православна церква Святих Мучениць Віри, Надії, Любові та Матері їх Софії надано в постійне користування земельну ділянку площею 2,0 га по вул.Панаса Мирного, 16/1 А, під будівництво храму, духовно-просвітительських будівель, парафіяльного будинку, господарських будівель та влаштування парку.

Відповідно до витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку № 6810100000:17:004:0016 земельна ділянка площею 2.00 га, яка розташована за адресою м. Хмельницький, вул. Панаса Мирного, 16/1 А, кадастровий номер земельної ділянки № 6810100000:17:004:0016, належить на праві постійного користування Релігійній Громаді Українська православна церква Святих Мучениць Віри, Надії, Любові та Матері їх Софії, на праві власності - Хмельницькій міській раді, цільове призначення: 03.04 Для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки - під будівництво храму, духовно-просвітительських будівель, парафіяльного будинку, господарських будівель та влаштування парку.

До витягу із Державного земельного кадастру додано кадастровий план земельної ділянки.

У матеріалах справи наявне свідоцтво про реєстрацію юридичної особи серії А00 №833513, свідоцтво про реєстрацію статуту юридичної особи № 1743, довідка з ЄДРПОУ №АА 173220, витяг із ЄДРПОУ від 18.09.2022р.

У листі Хмельницької міської ради від 14.09.2022р., адресованому Релігійній Громаді Українська православна церква Святих Мучениць Віри, Надії, Любові та Матері їх Софії, зазначається про прийняття рішення № 31 від 09.09.2022р., яким вирішено припинити право постійного користування Релігійній Громаді Українська православна церква Святих Мучениць Віри, Надії, Любові та Матері їх Софії на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 6810100000:17:004:0016, по вул. Панаса Мирного, 16/1 А. Зазначено про надсилання для підписання акт приймання-передачі земельної ділянки та вимагала припинити використання земельної ділянки.

Згідно акту обстеження від 01.12.2021р., складеного в.о. начальника управління земельних ресурсів Хмельницької міської ради, заступником начальника відділу оренди та продажу землі Управління земельних ресурсів Хмельницької міської ради; головним спеціалістом відділу оренди та продажу землі управління земельних ресурсів Хмельницької міської ради, у якому встановлено, що при здійсненні обстеження земельної ділянки по вул. Панаса Мирного, 16/1 А (кадастровий номер 6810100000:17:004:0016) було виявлено, що на вищезазначеній земельній ділянці проводяться роботи по розриттю та складуванню ґрунту.

Рішенням Хмельницької міської ради № 81 від 20.10.2021р. "Про затвердження Порядку взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ та організацій Хмельницької міської ради з питань, пов`язаних із виявленням самочинного будівництва та порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності на території Хмельницької міської територіальної громади та вжиттям заходів реагування" вирішено затвердити Порядок взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ та організацій Хмельницької міської ради з питань, пов`язаних із виявленням самочинного будівництва та порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності на території Хмельницької міської територіальної громади та вжиттям заходів реагування згідно з додатком.

До рішення додано додаток - Порядок взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ та організацій Хмельницької міської ради з питань, пов`язаних із виявленням самочинного будівництва та порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності на території Хмельницької міської територіальної громади. До Порядку додано додаток - акт обстеження об`єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації.

Згідно з актом обстеження об`єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної Документації від 15.08.2022р. (Додаток до Порядку затверджений рішенням сесії міської ради від 20.10.2021р. №81), складений в.о. начальника управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Хмельницької міської ради Вінер М.В. та в.о. начальника управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради Дружиніним М.А., відповідно до статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Порядку взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ, закладів та організацій Хмельницької міської ради з питань, пов`язаних із виявленням самочинного будівництва в межах Хмельницької територіальної громади та вжиттям заходів реагування, затвердженого рішенням сесії Хмельницької міської ради, проведено обстеження об`єкта будівництва щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації по вул. П.Мирного, 16/1-А м. Хмельницький. За результатами обстеження встановлено: на території земельної ділянки за адресою: вул. П. Мирного, 16/1-А в м. Хмельницький, розміщено будівлю церкви. Покрівля з металопрофілю, обладнана ринвами. Забудівлі виведено димар. Стіни будівлі облицьовані сайдинговими панелями. Стіни обпираються на фундамент. В будівлі встановлено вікна та двері. До будівлі підведена напруга. Здійснюється добудова до існуючої будівлі, що вже використовується. Добудова виконана з бетонних стінових блоків. Стіни опираються на залізобетонний фундамент. Стіни облицьовуються пінополістирольними плитами. Виконано двоскатну систему з гідробар`єром. Двері, вікна відсутні. На майданчику складовано будівельні матеріали - пиломатеріали, бетонні стінові блоки. Стоять риштування. Будівля церкви в плані має наступні розміри: ширина від 4,7 м до 6,7 м, довжина понад 16 м. На земельній ділянці розміщена ще одна споруда - чотирьохскатна покрівля, розміщена на чотирьох металевих опорах. Всередині встановлено лавки та підвішено дзвони. На території проводиться планування території та мощення дороги й майданчику бруківкою. Бруківка вкладається по щебню та відсіву. По краям бруківки вкладаються бордюри. На майданчику працює будівельна техніка - каток, екскаватор, навантажувач. Працюють будівельники. Інформація про документ, що дає право на виконання будівельних робіт, а також відомості про клас наслідків (відповідальності) об`єкта, ідентифікатор об`єкта будівництва (закінченого будівництвом об`єкта), замовника та підрядників не розміщено на відповідному стенді, який встановлюється на будівельному майданчику в доступному для огляду місці.

До акту додано матеріали фотофіксації.

У листі Управління архітектури та містобудування від 28.01.2022р., адресованому В.о. начальника управління земельних ресурсів, зазначається, що в управлінні архітектури та містобудування інформація щодо виданих містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва на забудову земельної ділянки по вул. П. Мирного, 16/1А (кадастровий номер 6810100000:17:004:0016) відсутня.

У листі Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю від 15.08.2022р., адресованому Начальнику управління земельних ресурсів Хмельницької міської ради, зазначено, що у січні 2022 року на адресу управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Хмельницької міської ради надійшло звернення щодо надання інформації про дозвіл на будівництво на земельній ділянці з кадастровим номером 6810100000:17:004:0016, по вул. Панаса Мирного, 16/1 А. 01.02.2022 року Управлінням проведено обстеження, за результатами якого виявлено одноповерхову споруду, що експлуатується та альтанку на земельній ділянці з кадастровим номером 6810100000:17:004:0016 по вул. П. Мирного. 16/1-А, м. Хмельницький. Згідно з відомостями Публічної кадастрової карти України користувачем вказаної земельної ділянки є Релігійна Громада Української православної церкви Святих Мучениць Віри, Надії, Любові та Матері їх Софії. В Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, не виявлено документів дозвільного (декларативного) характеру щодо будівництва споруди на земельній ділянці з кадастровим номером 6810100000:17:004:0016 (вул. П.Мирного, 16/1-А, м. Хмельницький). Крім того, управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради повідомило про відсутність інформації щодо виданих містобудівних умов та обмежень на забудову вищевказаної ділянки. 03.02.2022р. Управління направило лист до Державної інспекції архітектури та містобудування України з проханням здійснити захід державного архітектурно-будівельного контролю з перевірки, законності будівництва споруди на земельній ділянці з кадастровим номером 6810100000:17:004:0016 (вул. П. Мирного, 16/1-А, м. Хмельницький). На сьогодні перевірка не проведена. Під час здійснення моніторингу об`єктів будівництва на території Хмельницької міської територіальної громади, 10.08.2022 року Управлінням було виявлено проведення будівельних робіт за адресою: вулиця П. Мирного, 16/1 А в м. Хмельницький. В Управлінні відсутня інформація про документи дозвільного/декларативного характеру, що дають право на здійснення будівельних робіт. Представник замовника будівництва повідомив, що вищезгадані документи у нього відсутні.

У листі Департаменту інформаційної діяльності культури національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації від 03.10.2022р., адресованому Заступнику Хмельницького міського голови, зазначено, що статут релігійної громади м. Хмельницького святих мучениць Віри, Надії Любові та матері їх Софії Хмельницької єпархії Української православної церкви (м. Хмельницький, вул. Панаса Мирного, 16/1а) зареєстрований наказом начальника управління з питань внутрішньої політики Хмельницької обласної державної адміністрації від 28.02.2009 №2/2009-р (свідоцтво про реєстрацію статуту релігійної громади №1743). За результатами релігієзнавчої експертизи, проведеної згідно з наказом Міністерства культури України від 25.01.2019 №37, відповідно до розділу II "Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про внесення зміни до статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України", складено Перелік релігійних організацій, яким необхідно внести зміни до статуту. Відповідну зведену таблицю щодо Переліку релігійних організацій, які підпадають під дію частини 7 статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", опубліковано в урядовій газеті "Урядовий кур`єр" від 26.01.2019 та розміщено на офіційному сайті Верховної ради України (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001734-19#Text). До зазначеного вище Переліку релігійних організації, які підпадають під дію частини 7 статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", серед інших, включено релігійну громаду м. Хмельницького УПЦ за адресою: м. Хмельницький, вул. Панаса Мирного, 16/1а.

У матеріалах справи наявний "Перелік релігійних організацій, яким потрібно внести зміни до статуту" та зведена таблиця щодо переліку релігійних організації, які підпадають під дію частини 7 статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", у п. 382 якого вказано "Релігійна Громада м. Хмельницького УПЦ" та вказано адресу м. Хмельницький, вул. Панаса Мирного, 16/1а.

Також у матеріалах справи наявний статут Релігійної Громади Української православної церкви Святих Мучениць Віри, Надії, Любові та Матері їх Софії.

У матеріалах справи наявний архівний витяг від 13.09.2022р. з рішення сьомої сесії Хмельницької міської ради від 15.06.2011р. №32 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх в постійне користування, в короткострокову оренду, поновлення договорів оренди земельних ділянок за технічною документацією юридичним особам, суб`єктам підприємницької діяльності, громадянину, про втрату чинності рішень сесій", яким вирішено затвердити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передати їх в постійне користування юридичним особам згідно з додатком 1. У додатку вказано Релігійну Громаду Української православної церкви Святих Мучениць Віри, Надії, Любові та Матері їх Софії по вул. Панаса Мирного, 16/1А.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.10.2022р. власником земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:17:004:0016 є Хмельницька міська рада, належить на праві постійного користування Релігійній Громаді Українська православна церква Святих Мучениць Віри, Надії, Любові та Матері їх Софії.

Відповідно до витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.10.2022р., земельна ділянка площею 2.00 га, яка розташована за адресою м. Хмельницький, вул. Панаса Мирного, 16/1 А, кадастровий номер земельної ділянки № 6810100000:17:004:0016, належить на праві постійного користування Релігійній Громаді Українська православна церква Святих Мучениць Віри, Надії, Любові та Матері їх Софії, на праві власності - Хмельницькій міській раді, цільове призначення: 03.04 Для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, категорія земель - землі житлової та громадської забудови.

Відповідно до витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №315376348 від 17.11.2022р. земельна ділянка площею 2 га, яка розташована за адресою м. Хмельницький, вул. Панаса Мирного, 16/1 А, кадастровий номер земельної ділянки № 6810100000:17:004:0016, належало на праві власності Хмельницькій міській раді, на праві постійного користування належало Релігійній Громаді Українська православна церква Святих Мучениць Віри, Надії, Любові та Матері їх Софії, 14.11.2022р. припинено інше речове право.

Також у матеріалах справи наявні адвокатські запити на адресу Головного управління статистики у Хмельницькій області від 26.10.2022р., від 31.10.2022р., на адресу ГУ ДПС у Хмельницькій області від 26.10.2022р., наказ Міністерства культури України № 37 від 25.01.2019р., інформації Міністерства культури України від 26.01.2019р., Релігієзнавча експертиза, повідомлення Конституційного Суду України про розгляд справи щодо конституційності змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації",

У матеріалах справи наявна копія рішення Хмельницького міськрайонного суду від 14.03.2018р. у справі № 686/25058/17.

У листі Головного управління статистики у Хмельницькій області від 31.10.2022р., адресованому адвокату Прядуну Р., зазначається, що Релігійна Громада Українська православна церква Святих Мучениць Віри, Надії, Любові та Матері їх Софії значиться станом на 28.10.2022р. у ЄДРПОУ.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

У статті 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (стаття 16 зазначеного Кодексу).

Разом і цим за змістом статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

За змістом наведених приписів способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 331/6927/16-ц (пункт 69)).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Порушення права/інтересу пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити/реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Прийняття судом рішення покликане усунути цю невизначеність, відновити порушене право, створити можливість для реалізації інтересу. Тому застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права (інтересу) позивача.

Отже, кожна особа має право в порядку, встановленому процесуальним законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи, інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, що визначений законом або договором, а якщо закон або договір ефективного способу захисту не визначають - суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту відповідає вимогам чинного законодавства.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України). Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ "Землі України" ЗК України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

Так само є нормативно регламентованим право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України). Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020р. у справі № 916/2791/13.

Предметом спору в даній справі є правомірність рішення Хмельницької міської ради від 09.09.2022р. №31 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою юридичній особі".

Статтею 141 Земельного кодексу України до підстав припинення права користування земельною ділянкою віднесено: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Водночас примусове припинення прав на земельну ділянку у судовому порядку передбачено статтею 143 Земельного кодексу України в таких випадках: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені приписами органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки; ґ-1) примусового звернення стягнень на право емфітевзису, суперфіцію за зобов`язаннями особи, яка використовує земельну ділянку на такому праві.

У відповідності до ч. 1 ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Таким чином, з огляду на вищенаведені положення Земельного кодексу України, підстави припинення саме права користування земельною ділянкою визначені статтею 141 Земельного кодексу України.

Доводи позивача, викладені у відповіді на відзив від 01.11.2022р., про те, що припинення права постійного користування земельною ділянкою можливе лише за законною процедурою, окресленою у ст. 146 та 147 ЗК України та Законі України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" судом до уваги не приймаються, оскільки 146 ЗК України стосується викупу земельних ділянок для суспільних потреб, 147 ЗК України стосується примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності та примусового вилучення земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності, а Закон України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" визначає правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності. Тобто, вказаний Закон стосується земельних ділянок, які перебувають у власності, а не на праві постійного користування.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Хмельницької міської ради № 81 від 20.10.2021р. затверджено Порядок взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ та організацій Хмельницької міської ради з питань, пов`язаних із виявленням самочинного будівництва та порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності на території Хмельницької міської територіальної громади та вжиттям заходів реагування згідно з додатком. До Порядку додано додаток - акт обстеження об`єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації.

В свою чергу, актом обстеження об`єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної Документації від 15.08.2022р. (Додаток до Порядку, затверджений рішенням сесії міської ради від 20.10.2021р. №81), складений в.о. начальника управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Хмельницької міської ради Вінер М.В. та в.о. начальника управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради Дружиніним М.А., відповідно до статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Порядку взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ, закладів та організацій Хмельницької міської ради з питань, пов`язаних із виявленням самочинного будівництва в межах Хмельницької територіальної громади та вжиттям заходів реагування, затвердженого рішенням сесії Хмельницької міської ради, проведено обстеження об`єкта будівництва щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації по вул. П.Мирного, 16/1-А м. Хмельницький.

Як вже зазначалось, за результатами обстеження встановлено, що на території земельної ділянки за адресою: вул. П. Мирного, 16/1-А в м. Хмельницький, розміщено будівлю, до якої підведена напруга, здійснюється добудова до існуючої будівлі. На майданчику складовано будівельні матеріали. На земельній ділянці розміщена ще одна споруда - чотирьохскатна покрівля, розміщена на чотирьох металевих опорах. На території проводиться планування території та мощення дороги й майданчику бруківкою. Бруківка вкладається по щебню та відсіву. По краям бруківки вкладаються бордюри.

Також актом встановлено, що інформація про документ, що дає право на виконання будівельних робіт, а також відомості про клас наслідків (відповідальності) об`єкта, ідентифікатор об`єкта будівництва (закінченого будівництвом об`єкта), замовника та підрядників не розміщено на відповідному стенді, який встановлюється на будівельному майданчику в доступному для огляду місці.

Як вже зазначалось, земельна ділянка площею 2,0 га по вул. Панаса Мирного, 16/1 А передана на праві постійного користування Релігійній Громаді Українська православна церква Святих Мучениць Віри, Надії, Любові та Матері їх Софії під будівництво храму, духовно-просвітительських будівель, парафіяльного будинку, господарських будівель та влаштування парку.

В свою чергу, актом обстеження від 01.12.2021р. встановлено при здійсненні обстеження земельної ділянки по вул. Панаса Мирного, 16/1 А проведення робіт по розриттю та складуванню ґрунту.

Суд звертає увагу на Закон України "Про містобудівну діяльність" від 17.02.2011р. №3038-VI, який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 1 цього Закону містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 29 цього Закону основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування. Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки). Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва. Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

В силу ч. 1 ст. 31 цього Закону проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм і правил та затверджується замовником.

Пунктом 3 частини 1 ст. 34 цього Закону передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Частинами 1-4 статті 37 цього Закону визначено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Для отримання дозволу подається заява, до якої додаються: копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою); проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку; копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника (співвласників), засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту; копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд; інформація про інженера-консультанта (у разі його залучення); інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати; результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля". Копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, копія договору суперфіцію або копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, не подається у разі, якщо державна реєстрація такого права здійснювалася у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У цьому випадку інформація про документ, який посвідчує відповідне речове право, зазначається у заяві про видачу дозволу на виконання будівельних робіт. Підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля". Рішення про видачу або анулювання дозволу на виконання будівельних робіт може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права видачі дозволу), або оскаржено до суду.

Аналіз вказаних норм свідчить, про те, що для того щоб розпочати підготовчі будівельні роботи, замовнику необхідно в першу чергу отримати вихідні дані - містобудівні умови та обмеження, після чого, здійснити проектування будівництва та подати заяву до органу архітектурно будівельного контролю для отримання дозволу на виконання будівельних робіт, отримати цей дозвіл.

Тобто, моментом, з яким у замовника виникає право розпочати організацію та проведення будівельних робіт будівництва будинку є видача органом архітектурно будівельного контролю дозволу на проведення такого будівництва. В свою чергу, містобудівні умови та обмеження не є дозволом на будівництво, а є лише одними з вихідних даних для проектування відповідного об`єкта будівництва.

В свою чергу, не зважаючи на те, що на земельній ділянці, яка розташована за адресою м. Хмельницький, вул. Панаса Мирного, 16/1 А, кадастровий номер 6810100000:17:004:0016, розміщено будівлю та споруду, частково вкладено бруківку, позивач не надав суду дозволу на проведення такого будівництва, як і містобудівні умови та обмеження, обов`язковість яких встановлено судом вище.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Отже, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання. Поділ земельного фонду країни на категорії передбачено ЗК України.

Відповідно до статті 19 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; є) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Отже, усі землі у межах України мають своє цільове використання, як це передбачено статтею 19 ЗК України, цільове використання земельних ділянок є одним із принципів земельного законодавства.

Частиною 1 статті 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Згідно з частиною 5 статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Отже, цільове призначення земельної ділянки відповідно до законодавчо встановлених категорій земель визначається на підставі документації із землеустрою, а порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії визначається землекористувачем самостійно, проте з обов`язковим дотриманням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Єдина умова, яку встановлюють положення частини 5 статті 20 ЗК України при самостійному визначені виду використання земельної ділянки її власником/користувачем, є дотримання вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, та необхідність урахування містобудівної документації та документації із землеустрою.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у справі № 806/5308/15 (постанова від 31.07.2019р.).

Також варто зауважити, що наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 458 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - Класифікація).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 цієї Класифікації код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у Державному земельному кадастрі.

Підпунктом 10 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, визначено, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості про земельні ділянки, зокрема про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), що включає такі складові: категорія земель згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку; цільове призначення згідно з документацією із землеустрою; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно з частиною 5 статті 20 ЗК України.

Як встановлено судом та підтверджується витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.10.2022р., земельна ділянка площею 2.00 га, яка розташована за адресою м. Хмельницький, вул. Панаса Мирного, 16/1 А, кадастровий номер земельної ділянки № 6810100000:17:004:0016, має цільове призначення: 03.04 Для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, категорія земель - землі житлової та громадської забудови.

Згідно з Класифікацією до секції В належать землі житлової та громадської забудови, код 03.04 - землі громадської забудови, для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій.

Правовий режим земель громадської та житлової забудови визначено у статті 38 ЗК України, згідно з якою до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель та споруд, інших об`єктів загального користування.

Порядок використання зазначеної категорії земель регламентовано статтею 39 ЗК України, відповідно до якої використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Поняття "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки.

Отже, нецільовим використанням земельної ділянки з категорії земель житлової та громадської забудови є її використання за іншим призначенням, всупереч генеральному плану населеного пункту, іншій містобудівній документації, плану земельно-господарського устрою тощо, тобто всупереч земельному законодавству України.

Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у справі № 915/47/17 (постанова від 04.02.2020р.).

Не зважаючи на те, що в 2018 році позивач звертався з позовом до Управління архітектури та містобудування Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів, за наслідком чого рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 14.03.2018р. по справі № 686/25058/17 було зобов`язано Управління розглянути звернення Релігійної організації щодо надання містобудівних умов та обмежень в порядку та строки, визначені ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», судом береться до уваги, що будь-яких подальших дій задля легітимізації здійснення будівництва позивач не здійснював. Так, як вже зазначалось, в 2021 році були розпочаті роботи по будівництву, проведені роботи по розриттю та складуванню ґрунту, а в 2022 році зведено будівлю та споруду. Однак, як вже встановлено судом, дозвіл на проведення такого будівництва і містобудівні умови та обмеження позивач не отримував.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, що, як вже зазначалось, є прямою підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою з огляду на положення Земельного кодексу України (п. ґ ч. 1 ст. 141 Кодексу).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про правомірність прийняття рішення Хмельницької міської ради від 09.09.2022р. № 31 про припинення позивачу права постійного користування на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 6810100000:17:004:0016, по вул. Панаса Мирного, 16/1 А, в тому числі, з посиланням на Земельний кодекс України.

Доводи позивача про те, що оспорюване рішення не містить посилань на норми закону не відповідають дійсності, оскільки у оспорюваному рішенні міститься посилання, в тому числі, на Земельний кодекс України.

При цьому, у рішенні від 09.09.2022р. № 31 міститься посилання не тільки на Земельний кодекс України, але й на Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" та рішення позачергової сімнадцятої сесії Хмельницької міської ради від 17.06.2022р. №6.

Однак, встановлені судом порушення земельного законодавства з боку позивача є самостійною підставою для припинення права постійного користування з боку власника земельної ділянки - відповідача.

З огляду на викладене, судом не приймаються до уваги доводи позивача щодо того, що релігійною громадою не було допущено порушень містобудівного законодавства України, оскільки позивач здійснював будівельну діяльність взагалі без будь-яких правовстановлюючих документів.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019р. набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997р. наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Згідно з частиною четвертою статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Відповідно, суд при розгляді даної справи враховує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини, положення ст. 79 ГПК України, стандарт доказування "баланс імовірностей" (balance of probabilities).

У контексті вищезазначеного, судом приймаються до уваги положення ст. 86 ГПК України, якою передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Суд зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність усіх тих обставин, з якими він пов`язує обґрунтованість позову.

Інші доводи позивача також не беруться судом до уваги з огляду на їх необґрунтованість.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Релігійної громади м.Хмельницького Святих Мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії Хмельницької єпархії УПЦ до Хмельницької міської ради про визнання недійсним рішення від 09.09.2022р. №31 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою юридичній особі".

Судом також при вирішенні спору взято до уваги, що у справі Трофимчук проти України Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа Руїс Торіха проти Іспанії).

З викладених обставин у суду відсутній обов`язок надавати оцінку всім наведеним учасниками по справі доводам, оскільки їх оцінка не спростовує висновку суду про необхідність відмови у задоволенні заявленого позову.

Судові витрати покладаються судом на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення складено 20.01.2023р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя В.В. Димбовський

Віддрук. 4 прим.:

1 - в справу,

2 - позивачу (вул. Мирного Панаса, 16/1 А, м. Хмельницький, 29027),

3 - представнику позивача (Адвокат Прядун Р.В. - АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1),

4 - відповідачу (вул. Героїв Маріуполя, 3, місто Хмельницький, 29013 ; rada@khm.gov.ua).