Рішення

від 22.12.2022 по справі 910/11348/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.12.2022Справа № 910/11348/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Крисько О.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу №910/11348/21

За позовом Комунального підприємства «Аптека-музей»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-інженерна медико-фармацевтична асоціація «Рідан»

про розірвання договору оренди та стягнення 74445,18 грн

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Аптека-музей" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-інженерна медико-фармацевтична асоціація "Рідан" (далі - відповідач) про розірвання договору оренди та стягнення 124714,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди приміщення №115 від 18.07.2001 у встановлений строк не здійснив оплати орендних платежів, у зв`язку з чим позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 124714,76 грн та розірвати договір оренди приміщення №115 від 18.07.2001 на підставі пункту 5.6 вказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 відкрито провадження у справі №910/11348/21 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2021, з огляду на виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та надані докази, враховуючи необхідність в отриманні пояснень від учасників справи, призначено судове засідання з викликом сторін

09.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення щодо суті спору, в яких зауважено на тому, що систематичне порушення відповідачем умов укладеного договору в частині здійснення своєчасних платежів є істотним порушенням умов договору оренди приміщення №115 від 18.07.2001, а відтак і підставою для його дострокового розірвання в судовому порядку.

16.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи бухгалтерської довідки про зарахування грошових коштів від відповідача за договором оренди у період з липня 2020 року по листопад 2021 року.

У судовому засіданні 16.11.2021 оголошено перерву до 23.11.2021.

18.11.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли докази щодо розрахунків з позивачем у період з 01.05.2019 по 31.07.2021.

22.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли банківські виписки щодо розрахунків за договором у період з 01.04.2020 по 01.08.2021.

У судовому засіданні 23.11.2021 оголошено перерву до 03.12.2021.

Судове засідання, призначене на 03.12.2021, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 призначено судове засідання на 23.12.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 постановлено здійснювати розгляд справи №910/11348/21 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 18.01.2022, зобов`язано учасників справи провести звірку взаєморозрахунків із залученням відповідних фахівців та надати акт звірки взаєморозрахунків щодо здійснених нарахувань та здійснених оплат починаючи з 01.01.2018 за договором оренди приміщення №115 від 18.07.2001, оскільки, відповідач у судових засіданнях, наголошував на тому, що в нього наявна переплата за договором оренди №115 від 18.07.2001, враховуючи встановлені у рішенні суду від 16.02.2021 у справі №910/14587/20 обставини щодо безпідставності повернення позивачем відповідачу коштів, які ним сплачувалися за договором оренди та з огляду на те, що у спірний період відповідачем сплачувалася орендна плата в повному обсязі, тоді як згідно рішень органу місцевого самоврядування він має знижку в розмірі 50% від належних до сплати щомісячних платежів.

Доказів виконання вимог ухвали від 23.12.2021 станом на 18.01.2022 суду надано не було.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса", відділення в м. Києві, з покладенням витрат по оплаті вартості судової експертизи на відповідача, який саме і стверджував про наявність в нього переплати за договором, а не заборгованості, у зв`язку з чим зупинено провадження у справі.

18.07.2022 через відділ діловодства суду від експертної установи надійшли матеріали справи без виконання судової експертизи, призначеної ухвалою суду від 18.01.2022, у зв`язку із відсутністю оплати за її проведення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2022 поновлено провадження у справі №910/11348/21 та призначено підготовче засідання у справі на 16.08.2022.

У судовому засіданні 16.08.2022 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 призначено судове засідання на 14.12.2022.

14.12.2022 через відділ діловодства суду позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості по орендній платі, нараховану за період з жовтня 2020 року по червень 2021 року (включно), виходячи з шести місяців прострочення платежу, у загальному розмірі 74445,18 грн.

У судовому засіданні 14.12.2022 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про прийняття заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог та виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті на 22.12.2022.

Розглянувши заяву Комунального підприємства "Аптека-музей" про зменшення розміру позовних вимог суд зазначає таке.

Згідно приписів пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 5 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Судом встановлено, що заявником дотримано вимоги частини 5 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, а саме надані належні докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів відповідачу, про що свідчать фіскальний чек, накладна та опис вкладення від 13.12.2022, а тому така заява підлягає прийняттю судом до розгляду, а відтак новою ціною позову є 74445,18 грн.

Представник позивача в судове засідання 22.12.2022 не з`явився, втім подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача також не з`явився в судове засідання, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень з відмітками про їх отримання.

Разом з цим суд зазначає, що у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 16-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи і не надав суду доказів наявності поважних причин неявки в судове засідання, а позивач просив провести розгляд справи без його участі, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності.

Суд зауважує, що відповідач був обізнаний про розгляду даної справи, враховуючи отримання судової кореспонденції та участь у судових засіданнях, а як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Пономарьов проти України", сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до частини 3 статі 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового розгляду 22.12.2022 за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У нарадчій кімнаті 22.12.2022 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

18.07.2001 року між Комунальним підприємством "Аптека-музей" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-інженерна медико-фармацевтична асоціація "Рідан" (орендар) укладено договір №115 оренди нежитлового приміщення (будинку) (далі - договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого орендодавець на підставі розпорядження (рішення) Подільської райдержадміністрації від 18.07.2001 №811 та ордеру №18 від 18.07.2001 передає, а орендар приймає в орендне користування одноповерховий будинок (приміщення в нежитловому будинку) на першому поверсі загальною площею 234,89 кв.м., приміщення надаються для розміщення офісу та складу по вулиці Притисько-Микільська, 7.

Умовами пункту 1.3 договору визначено, що орендна плата по цьому договору встановлюється відповідно до розпорядження Київського міського голови "Про деякі питання оренди об`єктів права комунальної власності в місті Києві" №484-Мг від 04.08.2020 та рішення Подільської районної у місті Києві ради "Про плату за оренду нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), що належать до комунальної власності району" №155 від 08.02.2001.

Розмір місячної орендної плати складає 4168,58 грн без ПДВ (пункту 1.3.1 договору).

Додатком №1 до договору оренди №115 від 18.07.2001 визначено розрахунок орендної плати у загальному розмірі 4168,58 грн виходячи з такого. Згідно експертної оцінки вартість 1 кв.м. приміщення під офіс становить 2550,00 грн, орендна ставка 10% від експертної оцінки - 21,25 грн, розмір щомісячної орендної плати за приміщення під офіс з урахуванням його площі (190,00 кв.м) становить 4037,50 грн. Згідно експертної оцінки вартість 1 кв.м приміщення під склад становить 876,00 грн, орендна ставка 4% від експертної оцінки - 2,32 грн, розмір щомісячної орендної плати за приміщення під склад з урахуванням його площі (44,89 кв.м) становить 131,08 грн.

Згідно пункту 1.4 договору розмір орендної плати згідно з цим договором може бути переглянутий в разі його зміни у встановленому чинним законодавством порядку з дня їх зміни.

У пунктах 2.7 та 2.8 договору визначено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату, виходячи із розрахунку, встановленого в пункті 1.3, 1.3.1 та 1.4 цього договору не пізніше 5 числа поточного місяця в повному обсязі. Орендар зобов`язаний сплачувати податок на землю не пізніше 5 числа поточного місяця.

Умовами пункту 5.6 договору сторонами встановлено, що в разі невнесення орендних платежів протягом двох місяців з дня закінчення строку платежу - договір оренди може бути розірваний достроково на вимогу орендодавця за рішенням арбітражного або районного суду.

Відповідно пункту 6.5 договору на вимогу орендодавця дію договору може бути припинено достроково, зокрема, у випадках, зазначених у пункті 5.6 цього договору та інших випадках, не передбачених договором.

Пунктом 6.2 договору визначено, що строк його дії з 18.07.2001 по 18.07.2012 (17 років).

При цьому, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/14587/20 за позовом Комунального підприємства "Аптека-музей" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-інженерна медико-фармацевтична асоціація "Рідан" про розірвання договору оренди №115 нежитлового приміщення (будинку), зобов`язання вчинити дії та стягнення 272 409,84 грн, з урахуванням правової природи строку дії даного договору встановлено продовження терміну дії даного договору до 18.07.2023 на той самий термін і на тих самих умовах.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 у справі №910/14587/20 прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-інженерна медико-фармацевтична асоціація "Рідан" від апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/14587/20, закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-інженерна медико-фармацевтична асоціація "Рідан" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/14587/20. Дана ухвала суду апеляційної інстанції набрала законної сили з моменту її підписання.

Частинами 1 та 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/14587/20 набрало законної сили 01.06.2021 з огляду на закриття апеляційного провадження у цій справі ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, судове рішення у господарській справі №910/14587/20, яким встановлено факт продовження терміну дії даного договору до 18.07.2023 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не можуть йому суперечити.

Позивач зазначає, що відповідач не виконує свого обов`язку щодо своєчасної сплати орендних платежів за договором оренди приміщення №115 від 18.07.2001, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, за період з 01.10.2020 року по 01.07.2021 року в розмірі 74445,18 грн, що є істотним порушенням умов договору, а відтак і підставою для його розірвання, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Відносини, пов`язані з орендою нерухомого майна, що належить до комунальної власності, регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним законом з питань оренди комунального майна.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, а відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (частина 1, 3 статті 760 ЦК України).

Частинами 1, 3 статті 283 Господарського кодексу України унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об`єктом оренди може бути, зокрема і нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

У відповідності до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Згідно статті 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Факт отримання майна в оренду, а саме одноповерхового будинку (приміщення в нежитловому будинку) на першому поверсі загальною площею 234,89 кв.м. по вулиці Притисько-Микільська, 7, та подальше користування ним сторонами не заперечувалось.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1 та 5 статті 762 ЦК України).

Приписами частини 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) встановлено обов`язок орендаря вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі.

Згідно частин 1 та 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.7 договору встановлено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату, виходячи із розрахунку, встановленого в пункті 1.3, 1.3.1 та 1.4 цього договору не пізніше 5 числа поточного місяця в повному обсязі.

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та змісту пункту 2.7 договору строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати орендних платежів за договором за період з 01.10.2020 по 01.07.2021 року на момент розгляду справи настав.

В той же час, приписами частини 4 статті 14 Цивільного кодексу України визначено, що особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

11.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із відповідними змінами і доповненнями), якою установлено з 12.03.2020 на усій території України карантин.

Відповідно до пункту 1 рішення Київської міської ради від 26.03.2020 №903/9073 "Про деякі питання нарахування орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів" тимчасово, на строк з моменту набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 №211 (далі - Постанова) та до 31.07.2020 встановлено орендну плату за оренду майна територіальної громади міста Києва у розмірі 50 % від розміру орендної плати, визначеної у договорах оренди, укладених до набрання чинності цим рішенням.

Відповідно до пункту 2 рішення Київської міської ради від 30.07.2020 року № 253/9332 "Про деякі питання нарахування орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва" тимчасово, на строк з 01.08.2020 по 31.12.2020 встановлено орендну плату за оренду майна територіальної громади міста Києва у розмірі 50 % від розміру орендної плати, визначеної у діючих договорах оренди.

Відповідно до пункту 6 рішення Київської міської ради від 24.12.2020 року № 25/25 "Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва на час дії обмежувальних заходів" тимчасово, на строк з 01.01.2021 і на період дії карантинних обмежень, встановлених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", але не раніше 30.06.2021 встановлено орендну плату за оренду майна територіальної громади міста Києва у розмірі 50 % від розміру орендної плати, визначеної у діючих договорах оренди.

Отже, з урахуванням наведеного нарахування орендної плати за оренду майна територіальної громади міста Києва починаючи з 26.03.2020 року та до 30.06.2021 року повинно здійснюватися орендодавцем на підставі зазначених рішень Київської міської ради із застосуванням знижки 50% вартості оренди за вказаний період.

Як встановлено судом раніше, розмір місячної орендної плати складає 4168,58 грн. без ПДВ (пункт 1.3.1 договору).

В той же час, відповідно до пункту 1.4 договору розмір орендної плати згідно з цим договором може бути переглянутий в разі його зміни у встановленому чинним законодавством порядку з дня їх змін.

З матеріалів справи вбачається та не заперечувалось сторонами, що розмір місячної орендної плати за договором у спірний період становив 16756,52 грн, при цьому, орендар має щомісяця сплачувати компенсацію земельного податку у розмірі 3879,27 грн та комунальних послуг у сумі 150,00 грн.

Як зазначає позивач у позові та заяві про зменшення розміру позовних вимог, нарахування заборгованості по договору оренди здійснюється ним за період з жовтня 2020 року по червень 2021 року (включно) з урахуванням здійснення відповідачем часткової оплати заборгованості з оренди у квітні 2021 року у загальному розмірі 20785,79 грн.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що нарахування орендної плати за оренду спірних приміщень за період з 01.10.2020 по 01.07.2021 року позивачем здійснено відповідно до умов договору та з урахуванням знижки 50% вартості оренди за вказаний період відповідно до зазначених вище рішень Київської міської ради. У той же час, виходячи з того, що суми земельного податку та комунальних платежів не відносяться до орендної плати, до цих платежів не застосовувалась знижка 50% щодо зменшення орендної плати на час карантинних обмежень.

Таким чином розрахунок місячної оплати за договором оренди здійснювався позивачем наступним чином: вартість місячної орендної плати з урахуванням знижки 50% - 8378,26 грн, земельний податок - 3879,27 грн, компенсація комунальних послуг - 150,00 грн.

З урахуванням наведеного, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, суму заборгованості за користування об`єктом оренди у визначений період у загальному розмірі 74445,18 грн, у тому числі по орендній платі - 50269,56 грн, по компенсації земельного податку - 23275,62 грн, по компенсації комунальних платежів - 900,00 грн.

Доказів погодження сторонами іншого розміру орендної плати та порядку його обрахунку сторонами суду не надано.

При цьому суд зазначає, що укладення між сторонами договору оренди було спрямоване на отримання відповідачем права на користування нежитловими приміщеннями, що, в свою чергу, породжує обов`язок відповідача сплачувати плату за користування орендованим нерухомим майном.

Проте, як зазначає позивач, відповідач у визначені договором строки, визначені платежі в повному обсязі не здійснив, сплативши за оренду нежитлового приміщення 09.04.2021 року 20785,79 грн, на підтвердження чого позивачем надано до матеріалів справи бухгалтерську довідку по договору оренди №115 від 18.07.2001.

Відтак позивач вказує на те, що станом на дату звернення до суду за відповідачем обліковується прострочена заборгованість з орендної плати за період з жовтня 2020 року по червень 2021 року (включно), яка з урахуванням часткової оплати у квітні 2021 року, становить 74445,18 грн.

У той же час, як вбачається із залученої до матеріалів справи банківської виписки №023-03/566 від 18.11.2021 АТ "ОТП Банк" за період з 01.05.2019 по 01.11.2021 року щодо перерахування з поточного рахунку ТОВ "Науково-інженерна медико-фармацевтична асоціація "Рідан" на користь контрагента КП "Аптека-Музей" грошових коштів, відповідачем було сплачено на користь позивача 09.04.2021 - грошові кошти в сумі 20785,79 грн, а також 19.05.2021 - грошові кошти в сумі 20785,79 грн в рахунок оплати оренди за договором від 18.07.2001 року №115.

Отже, у спірний період відповідачем здійснено оплати за договором в загальній сумі 41571,58 грн, що підтверджується і наявною в матеріалах справи фільтрованою випискою КБ "ПриватБанк" за період з 01.06.2020 по 01.08.2021.

Суд відзначає, що предметом судового розгляду у даній справі є питання щодо наявності/відсутності заборгованості відповідача з орендної плати за користування спірним приміщенням за період з жовтня 2020 року по червень 2021 року (включно), оскільки саме цей період часу був визначений позивачем у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, в якості періоду, за який останнім нараховується борг, в той час як питання наявності/відсутності у відповідача заборгованості із орендної плати в інший період не входить до предмету спору у даній справі, оскільки в силу частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, судом не приймаються до уваги та не розглядаються питання щодо розрахунків сторін за спірним договором оренди поза межами визначеного позивачем спірного періоду прострочення.

Як встановлено судом, загальний розмір платежу за договором оренди у період з жовтня 2020 року по червень 2021 року (включно), тобто за 9 місяців оренди, а не 6, як помилково вказав позивач, який відповідач мав сплатити за користування приміщенням, становить 111667,77 грн, у тому числі 75404,34 грн - орендної плати, з урахуванням 50% знижки, 34913,43 грн компенсації земельного податку, 1350,00 грн - компенсації комунальних платежів.

За таких обставин, за перерахунком суду, сума заборгованості відповідача за договором оренди у період з жовтня 2020 року по червень 2021 року (включно), з урахуванням здійсненої ним часткової оплати 09.04.2021 та 19.05.2021 на загальну суму 41571,58 грн, становить 70096,19 грн (111667,77 грн - 41571,58 грн).

Зобов`язанням, згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до положень частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

З урахуванням фактичних обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів цілком вірогідним є факт наявності у відповідача заборгованості за договором оренди у період з жовтня 2020 року по червень 2021 року (включно) у загальній сумі 70096,19 грн (111667,77 грн - 41571,58 грн), оскільки саме така сума заборгованості є документально підтвердженою.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували факт наявності у відповідача заборгованості у спірний період за договором оренди та свідчили про наявну переплату за договором оренди №115 від 18.07.2001.

При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 було призначено судову експертизу, з покладенням витрат по оплаті вартості судової експертизи на відповідача, який саме і стверджував про наявність в нього переплати за договором оренди №115 від 18.07.2001, а не заборгованості.

Втім, матеріали справи повернуто суду з експертної установи без виконання судової експертизи, у зв`язку із відсутністю оплати за її проведення.

Відповідач не надав суду жодних доказів наявності поважних причин не виконання обов`язку з оплати судової експертизи, в той час як обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами частини 4 статті 102 Господарського процесуального кодексу України у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за договором оренди №115 від 18.07.2001, яка виникла у спірний період в загальній сумі 70096,19 грн, в іншій частині цих позовних вимог належить відмовити.

При цьому, у зв`язку з систематичною несплатою орендних платежів, позивачем на підставі статті 651 Цивільного кодексу України заявлені вимоги щодо розірвання спірного договору оренди нежилого приміщення № 115 від 18.07.2001.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1-4 статті 188 Господарського процесуального кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (статті 654 Цивільного кодексу України).

Ця норма узгоджується з приписами частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, приписи статті 651 Цивільного кодексу України пов`язують можливість розірвання договору у зв`язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об`єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.

Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання виконавцем його зобов`язань, передбачених законом або договором.

Поряд з цим, частиною 3 статті 760 ЦК України передбачено, що особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Приписами статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами.

Отже, чинним законодавством передбачено право сторони за договором на звернення до суду з вимогою розірвати такий договір у разі невиконання зобов`язань, зокрема, орендарем в частині передбаченого договором обов`язку зі сплати орендної плати, якщо вбачається істотне порушення його умов.

Умовами пункту 5.6 договору сторони погодили, що в разі невнесення орендних платежів на протязі двох місяців з дня закінчення строку платежу договір оренди може бути розірваний достроково на вимогу орендодавця за рішенням арбітражного або районного суду.

Таким чином, порушення орендарем такої умови договору оренди, як своєчасне внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку.

З приписів частини 2 статті 189 Господарського кодексу України вбачається, що ціна є істотною умовою господарського договору та зазначається в договорі у гривнях.

Згідно приписів статті 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського суду України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Підсумовуючи викладене, суд зауважує на тому, що в силу наведених правових норм істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди майна, як систематичне (два і більше разів) несвоєчасне (у строк встановлений договором) невнесення орендної плати або сплата її не в повному обсязі, може бути достатньою правовою підставою для дострокового розірвання такого договору оренди в судовому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №916/1668/20 та від 11.12.2019 у справі №917/28/19.

За матеріалами справи судом встановлено, підтверджено позивачем та не спростовано відповідачем факт порушення останнім обов`язку щодо внесення орендних платежів у встановлені строки та порядку внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 70096,19 грн, що, з урахуванням вищевикладеного, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди. Факт прострочення відповідачем оплати орендних платежів протягом більш ніж двох місяців підряд встановлено судом під час розгляду даної справи та підтверджується наявними доказами.

При цьому, суд наголошує на тому, що несплата орендної плати в повному обсязі у період дії спірного договору є в розумінні приписів частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України істотним порушенням договору оренди, достатнім для його розірвання, оскільки, в даному випадку, як встановлено судом, порушення умов договору носило систематичний характер, а заборгованість накопичувалася протягом тривалого періоду та не була погашена на момент звернення орендодавця з позовом у даній справі, тобто невиконання відповідачем зобов`язання зі сплати орендних платежів свідчить про позбавлення позивача того, на що він розраховував при укладенні спірного договору оренди.

Відповідно до приписів статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Згідно з частиною 5 статті 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується істотне порушення відповідачем умов договору, що полягає у невиконанні зобов`язань щодо сплати орендних платежів за користування орендованим приміщенням у період з жовтня 2020 року по червень 2021 року, у зв`язку з чим позивач значною мірою позбавляються того, на що він розраховував при укладенні спірного договору та зважаючи на те, що відповідач в установленому законом порядку не спростував встановлених обставин справи, суд на підставі вищезазначених норм чинного законодавства прийшов до висновку про задоволення позовної вимоги в частині розірвання договору оренди нежилого приміщення № 115 від 18.07.2001.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

З огляду на вищевикладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73-80, 86, 129, 202, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-інженерна медико-фармацевтична асоціація «Рідан» (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 18; ідентифікаційний код 14344890) на користь Комунального підприємства «Аптека-Музей» (04071, м. Київ, вул. Притисько-Микільська, буд. 7; ідентифікаційний код 16303257) 70096 (сімдесят тисяч дев`яносто шість) грн 19 коп. боргу та 4407 (чотири тисячі чотириста сім) грн 39 коп. судового збору.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. Розірвати Договір оренди нежилого приміщення (будинку) № 115 від 18.07.2001, укладений між Комунальним підприємством «Аптека-Музей» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-інженерна медико-фармацевтична асоціація «Рідан».

5. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.01.2023.

Суддя Т.В. Васильченко