Рішення

від 10.01.2023 по справі 363/3871/17

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10.01.2023 Справа № 363/3871/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2023 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лукач О.П.,

за участю секретаря Строкань В.О.,

представника позивача прокурора Кривошея С.В.,

представник відповідача ОСОБА_1 адвоката Шохи С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Вишгороді у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявлять самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , Громадська організація садівницьке товариство «Ягода-Малина», Приватне акціонерне товариство «Іванківський маслозавод» про визнання недійсним розпоряджень, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Рух справи. Процесуальні дії у справі.

09 жовтня 2017 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» (далі ДП «Вищедубечанське лісове господарство») до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (далі Вишгородська РДА), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_44 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_45 ,

ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , Громадська організація садівницьке товариство «Ягода-малина» (далі - ГО СТ «Ягода-малина», товариство), Приватне акціонерне товариство «Іванківський маслозавод» (далі ПАТ «Іванківський маслозавод»), про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 02 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 вересня 2019 року змінено, викладено мотивувальну частину судового рішення у редакції цієї постанови.

Постановою Верховний Суд від 4 серпня 2021 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року скасовано.

Справу за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_59 , ОСОБА_43 , Громадська організація садівницьке товариство «Ягода-Малина», Приватне акціонерне товариство «Іванківський маслозавод», про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позовні вимоги першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_59 , ОСОБА_43 , Громадська організація садівницьке товариство «Ягода-Малина», Приватне акціонерне товариство «Іванківський маслозавод», про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння залишено без розгляду.

5 листопада 2021 року матеріали вказаної цивільної справи надійшли до Вишгородського районного суду Київської області та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано для розгляду головуючому судді Лукач О.П.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 9 листопада 2021 року позовну заяву прийнято та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

На стадії підготовчого провадження у судових засіданнях брали участь: прокурори Кривошея С.В., Дацько О.С., представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Шоха С.І. та представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Савицький А.О. Інші учасники - не з`явилися, про день, час та місце судових засідань у підготовчому провадженні повідомлялися у встановленому законом порядку, поважності причини неявки до суду не повідомили.

Також, у підготовчому провадженні прийнято відзиви представників відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на позовну заяву, якими, крім цього, подано і заяви про застосування строків позовної давності.

Позивач не скористався правом надати відповіді на відзиви. Крім цього, прокурор на стадії підготовчого провадження у справі, з урахуванням висновків Верховного Суду, зазначених у постанові від 4 серпня 2021 року, та відповідно до статей 49, 51, 197 ЦПК України, для захисту прав позивача, не скористався правом збільшити або зменшити розмір позовних вимог, змінити предмет або підстави позову, уточнити позовні вимоги та не звертався до суду із клопотаннями про залучення до участі у справі співвідповідачів.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Шоха С.І. подала суду заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 5 жовтня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду на

5 грудня 2022 року о 15:00, про що повідомлено учасників провадження у встановленому законом порядку.

5 грудня 2022 року судове засідання не відбулося і зв`язку із масштабною повітряною тривогою по всій території України, яку було оголошено о 13:11 та великою ймовірністю ракетних ударів через військову агресію російської федерації. Наступне судове засідання призначено на 9 січня 2023 року о 14:00 про що учасників провадження повідомлено у встановленому законом порядку.

У судове засідання, призначене на 9 січня 2023 року, з`явився прокурор та представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Шоха С.І., а від відповідача ОСОБА_4 до суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутності та відсутності її представника, зазначивши, що заперечує проти позову повністю з підстав наведених у раніше поданих заявах у справі, а також у заяві про застосування позовної давності, у задоволенні позову просить відмовити.

Інші учасники провадження до суду не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, поважності причини неявки суду не повідомили. При цьому у матеріалах справи містяться заперечення представника Вишгородської РДА Київської області на позовну заяву та заява відповідача ОСОБА_2 із викладеними запереченнями.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності учасників провадження, які не з`явилися, суд враховує, думку присутніх у залі суду учасників, заяву відповідача

ОСОБА_4 , а також, що суд ужив усіх заходів для забезпечення явки учасників провадження у судові засідання, проте вони без поважних причин не з`являються, розглядом справи не цікавляться, а справа тривалий час перебуває у провадженні суду.

Обґрунтування позову.

Позивач зазначає, що розпорядженням Вишгородської РДА від 14 травня 2004 року №303 «Про передачу в оренду земельної ділянки під розміщення садівницького товариства ВАТ «Іванківський маслозавод»» затверджено проект відведення земельної ділянки ВАТ «Іванківський маслозавод», вилучено із земель Вищедубечанського держлісгоспу 9,9542 га та надано зазначену земельну ділянку товариству в оренду на 10 років під розміщення садівницького товариства на території Хотянівської сільської ради за межами населеного пункту.

За рахунок відведених у користування земель ВАТ «Іванківський маслозавод» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Тетерів» розпорядженням Вишгородської РДА від 01 липня 2004 року №409 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок членам садівницького товариства «Ягода-малина»» затверджено матеріали технічної документації із землеустрою зі складання державних актів на право власності на земельні ділянки членам СТ «Ягода-малина» та передано у власність 144 його членам земельні ділянки, загальною площею 16,9521 га, зокрема передано у приватну власність ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_60 , ОСОБА_46 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 земельні ділянки.

Розпорядженням Вишгородської РДА від 04 квітня 2006 року №198 «Про передачу в приватну власність земель загального користування садівницькому товариству «Ягода-малина» на території Хотянівської сільської ради» затверджено матеріали технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку загального користування та надано громадській організації державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №787104, кадастрові номери 3221888800:33:049:0101, 3221888800:33:041:0101, 3221888800:33:042:0101.

Надалі, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_45 ,

ОСОБА_46 , ОСОБА_67 ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_68 відчужили належні їм земельні ділянки на підставі договору купівлі-продажу від 09 грудня 2004 року №7658 на користь ОСОБА_69 , яка отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 4,1285 га, кадастровий номер 3221888000:33:039:0001, для ведення садівництва на території Хотянівської сільської ради, СТ «Ягода-малина».

На підставі договору купівлі-продажу від 14 жовтня 2005 року ОСОБА_70 відчужила земельну ділянку ОСОБА_2 , який отримав державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯБ №311252. Внаслідок відчуження частини цієї земельної ділянки у власності ОСОБА_2 залишилась земельна ділянка площею 2,1285 га, на яку 06 серпня 2010 року він отримав державний акт серії ЯЛ №191692, кадастровий номер земельної ділянки 3221888800:33:049:0154.

На підставі заяви ОСОБА_2 здійснено поділ земельної ділянки та отримано державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯМ: №541306 площею 0,3 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0156; №541309 площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0157; №541308 площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0158; №541305 площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0160; №541307 площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0159.

На підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку площею 0,3 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0156, ОСОБА_71 , про що зроблено відмітку про перехід права власності на державному акті, яка у свою чергу на підставі договору купівлі-продажу від 30 червня 2016 року відчужила вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_3 .

Земельну ділянку площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0157, ОСОБА_2 відчужив ОСОБА_72 , про що зроблено відмітку про перехід права власності на державному акті, яка в свою чергу на підставі договору купівлі-продажу від

30 червня 2016 року відчужила вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_3 .

Земельну ділянку площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0158, ОСОБА_2 відчужив ОСОБА_56 , про що зроблено відмітку про перехід права власності на державному акті, яка в свою чергу на підставі договору купівлі-продажу від 28 вересня

2013 року знову відчужила вказану земельну ділянку ОСОБА_2 .

Крім того, ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0160, ОСОБА_56 , про що зроблено відмітку про перехід права власності на державному акті, яка в свою чергу на підставі договору купівлі-продажу від

28 вересня 2013 року відчужила вказану земельну ділянку ОСОБА_1 .

На підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0159, ОСОБА_4 , про що зроблено відмітку про перехід права власності на державному акті.

На підставі договору купівлі-продажу від 05 червня 2009 року, укладеного між СТ «Ягода-малина» та ОСОБА_2 , останньому передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,6245 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0101, на території Хотянівської сільської ради, СТ «Ягода-малина», 22 червня 2010 року він отримав державний акт серії ЯЛ №191694.

На підставі заяви ОСОБА_2 здійснено поділ земельної ділянки площею 0,6245 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0101, на дві земельні ділянки: площею 0,3384 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0710, та площею 0,2860 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0701.

На підставі заяви ОСОБА_2 від 14 лютого 2012 року про виготовлення нового державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,3384 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0710, 03 квітня 2012 року він отримав новий державний акт серії ЯМ №541310 на земельну ділянку площею 0,3384 га та присвоєно кадастровий номер 3221888800:33:049:0155. Зазначену земельну ділянку він відчужив ОСОБА_56 , про що зроблено відмітку про перехід права власності на державному акті, яка в свою чергу на підставі договору купівлі-продажу від 21 жовтня 2013 року №4255 відчужила її на користь ОСОБА_1 .

Прокурор вважає, що вилучення спірних земель та їх подальша передача у власність здійснено з порушенням вимог законодавства, оскільки ДП «Вищедубечанське лісове господарство» не мало необхідного обсягу дієздатності для погодження вилучення спірної земельної ділянки, яка використовувалася ним для здійснення статутної діяльності, без попередньої згоди органу управління майном. Спірні земельні ділянки були відведені третім особам всупереч вимогам статей 20, 56, 116, 118 ЗК України, а саме: без прийняття розпорядження місцевої адміністрації про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення спірних земель та відведення їх у власність, без його розробки та погодження з органом по земельних ресурсах, природоохоронним та санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини, та без проведення обов`язкової державної землевпорядної експертизи.

Прокурор просить: поновити строк звернення до суду з цим позовом, посилаючись на те, що Кабінету Міністрів України не було відомо про прийняття оскаржуваних розпоряджень Вишгородською РДА, а про наявні порушення вимог закону прокурору стало відомо лише у 2016 році за результатами опрацювання даних публічної кадастрової карти України та інформації різних органів державної влади, установ та організацій, а саме Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, що є об`єктивними обставинами, пов`язаними зі складнощами своєчасного виявлення порушень земельного законодавства та інтересів держави; визнати недійсними розпорядження Вишгородської РДА від 14 травня 2004 року №303, від 04 квітня 2006 року №198 та від

01 липня 2004 року №409 у частині затвердження технічної документації та передачі земельних ділянок ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_60 ,

ОСОБА_46 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №014567, площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0159, виданий ОСОБА_2 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_4 ; витребувати з незаконного володіння: ОСОБА_3 земельні ділянки площею 0,3 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0156, площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0157; ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0158; ОСОБА_1 земельні ділянки площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0160, та площею 0,3384 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0155; ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0159, що знаходяться в адміністративних межах Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Щодо правової позиції учасників провадження.

Під час розгляду справи, прокурор підтримав позовні вимоги у заявленому обсязі, посилаючись на підстави викладені у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Шоха С.І. просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві, в тому числі з підстав позовної давність. Також адвокат зазначила, що відповідачем ОСОБА_1 не підтримується заява стягнення судових витрат, яку було подано до суду.

Так, заперечуючи проти позову, представник відповідача ОСОБА_1 зазначає у відзиві про відсутність правового обґрунтування позовних вимог щодо порушення наведених ним у позові норм права і не доводить, чому наслідком такого «порушення» є саме обраний позивачем спосіб захисту нібито порушеного права позивача - визнання недійсним індивідуального акту органу державної влади (оскаржуваних розпоряджень Вишгородської РДА). Зазначає, що нормами ЛК України та ЗК України (в редакції, що діла на час виникнення спірних правовідносин) місцеві державні адміністрації мали повноваження для вилучення земель, зміни їх цільового призначення та їх передачі в довгострокову оренду будь-яким особам; а фізичні особи - громадяни, що отримали земельні ділянки як члени садівницького товариства «Ягода-Малина» (вже після зміни цільового призначення земель - на землі «для колективного садівництва»), мали право на приватизацію даних земельних ділянок і подальше їх відчуження (статті 20, 35, 93, 116, 124 - 126, 149 ЗК України, закон України «Про оренду землі», Цивільний кодекс України, статті 5, 42 ЛК України).

Вважає, що звернення прокурора в інтересах Кабінету Міністрів України до суду з позовом з тих підстав, що саме даний орган мав вирішувати питання про вилучення спірних земель, зміну їх цільового призначення та передачу в оренду/власність громадянам, не відповідає вимогам Земельного кодексу України (статті 13, 20, 81, 84, 93, 116, 118, 124, 140, 141, 149, Перехідних положень (в частині розмежування земель і повноважень органів виконавчої влади) та вимогам статей 5, 29 Лісового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин і прийняття розпоряджень Вишгородської РДА, що оспорюються). Відповідно до Конституції України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), КМУ не був уповноважений вилучати землі, змінювати цільове призначення та передавати в оренду/власність громадянам, дані функції надано іншим органам державного управління (в межах їх компетенції). При цьому вказує, що місцеві державні адміністрації підпорядковані Кабінету Міністрів України, який має контролювати діяльність місцевих адміністрацій та прийняті ними рішення, наявність повноважень для скасування дійсно незаконних рішень таких адміністрацій без рішення суду (за умови своєчасного реагування позивача на дійсно незаконні рішення - без пропуску строків позовної давності). Позивач звернувся до суду у 2017 році і просить скасувати розпорядження, які датовані 2004-2006 роками, з мотивів прийняття таких розпоряджень Вишгородською РДА поза межами її компетенції, і, як наслідок вимагає витребувати від добросовісних набувачів (якими є фізичні особи - відповідачі у даній справі, а їх недобросовісність не підтверджується жодним доказом по справі) земельні ділянки, право власності на які у цих осіб виникло з чинних та нескасованих правочинів і у період, що вже знаходиться поза межами строків, протягом яких особа, право якої порушено, може захистити це право в судовому порядку (позовна давність). Причин поважності пропуску строків позивач не навів. Докази обізнаності позивача та осіб, в інтересах яких діє позивач і права яких «захищає» цим позовом, вже надавались учасниками судового процесу при розгляді справи попередніми судами та містяться в матеріалах справи. На сьогодні вже добіг кінця строк, протягом якого особа позивач мала право на захист своїх порушених прав судом і є підстави для застосування наслідків пропуску строків позовної давності у вигляді відмови позивачу у задоволенні позовних вимог.

Аналогічні за змістом заперечення проти позову, викладені і у відзиві відповідача ОСОБА_3 , яка також просить відмовити у задоволенні позову та застосувати позовну давність.

У відзивіна позовнузаяву адвокатСавицький А.О.,який дієв інтересахвідповідача ОСОБА_4 , проситьсуд відмовитиу задоволенніпозову,вказуючи пронедоведеність позовнихвимог належнимита допустимимидоказами,зокрема участині незаконностіприйняття ВишгородськоюРДА розпоряджень№303від 14.05.2004,№198від 04.04.2006та №409від 01.07.2004,які прийнятіуповноваженою нате ВишгородськоюРДА,на підставіподання Вишгородськогорайонного відділуземельних ресурсів,проекту відведенняземельної ділянкиВАТ «Іванківськиймаслозавод»,позитивного висновкудержавної землевпорядноїекспертизи,матеріалів технічноїдокументації поскладанню державногоакта направо приватноївласності наземельну ділянку,а у пункті 6 розпорядження Вишгородської РДА від 14.05.2004 №303 вирішено про необхідність відшкодування збитків лісогосподарського виробництва.

Вказує на відсутність доказів, що вилучену у Вищедубечанського держлісгоспу земельну ділянку, загальною площею 9,9542 га та надану ВАТ «Іванківський маслозавод» в оренду терміном на 10 років під розміщення садівничого товариства на території Хотянівської сільської ради за межами населеного пункту були, у подальшому, передані саме СТ «Ягода-Малина» та у приватну власність членам цього садівничого товариства.

Також зазначає про відсутність доказів, які б підтверджували віднесення спірних земель до категорії лісогосподарських та перебування таких земель у постійному користуванні ДП «Вищедубеченське лісове господарство» відповідно до вимог статті 125 ЗК України та статей 9, 20 ЛК України. Відсутність у ДП «Вищедубеченське лісове господарство» документів на підтвердження права постійного користування землями лісогосподарського призначення вже встановлювалась під час розгляду інших цивільних справ за участі даного підприємства. Зокрема такі обставини встановлені в рішенні Вишгородського районного суду Київської області від 03.12.2019 у справі №363/4809/17 та рішенні Вишгородського районного суду Київської області від 11.11.2014 у справі №363/2217/13-ц.

Представник відповідача вважає безпідставними доводи прокурора щодо відсутності погодження Управління лісового та мисливського господарства у м. Києві та Київській області на вилучення та зміну цільового призначення спірних лісових земель, оскільки на момент прийняття оспорюваних розпоряджень у 2004 році такого органу не існувало, та відповідний орган було створено першочергово лише 01.01.2005.

Щодо пропуску позовної давності представник відповідача вказує, що органи прокуратури були обізнані про вилучення спірних земельних ділянок з липня 2009 року, а тому прокурор був обізнаний про порушення інтересів держави раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, зокрема Кабінет Міністрів України, проте позивач звернувся із даним позовом до суду у жовтні 2017 року, тобто з пропуском встановленого законом трирічного строку звернення до суду і матеріали справи не містять доказів поважності причин його пропуску понад вісім років. А тому сторона відповідача просить суд застосувати до даного позову положення частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України, у випадку, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Крім цього, представник відповідача звертає увагу, що станом на час подання відзиву набули чинності міни до Земельного кодексу України в частині повноважень Кабінету Міністрів України на розпорядження лісовими землями, відповідно до яких Кабінет Міністрів України станом на сьогоднішній день вже не являється розпорядником земель лісогосподарського призначення земель державної власності. Такі функції відносно земель, розташованих за межами населених пунктів, здійснюють обласні державні адміністрації.

Під час нового розгляду справи, позивач не скористався правом надати відповідь на відзиви відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а відповідачі - Вишгородська РДА Київської області та ОСОБА_2 не скористалися правом подати до суду відзив на позовну заяву. Водночас у матеріалах справи містяться раніше подані ними письмові заперечення.

Так, відповідач Вишгородська РДА Київської області зазначає про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки на час виникнення правовідносин, Вишгородська райдержадміністрація була наділена повноваженнями щодо вилучення земельних ділянок із державної власності, які перебувають у постійному користуванні. Крім того, відповідно до статті 149 ЗК України, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу. Розпорядженням Вишгородської РДА Київської області від 14.05.2004 №303 із землекористування Вищедубечанського ДП вилучена земельна ділянка площею 9,9542 га, тобто площа земельної ділянки є меншою за 10 га, і дозвіл Кабінету Міністрів України на вилучення земельної ділянки такою площею не потрібен. Таким чином, Вишгородська РДА Київської області, діяла в межах своїх повноважень у відповідності до законодавства України. Разом з тим, представник відповідача вважає, що прокурором пропущено строк позовної давності, який сплинув 14.05.2007 (том 2 а.с. 33-44).

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував в повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні, а також просив застосувати наслідки спливу позовної давності (том 4 а.с. 9).

Також, у матеріалах справи (том 2 а.с. 86-96) міститься відповідь прокурора на відзив, поданий раніше адвокатом Савицьким А.О., та заперечення адвоката Савицький А.О. на відповідь прокурора, які за змістом є аналогічними доводам та аргументам, викладених у позові та відзиві (том 2 а.с. 140-146).

Жодних заяв, клопотань, пояснень щодо позовних вимог від інших учасників справи під час розгляду справи, на адресу суду не надходило.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин у їх сукупності, судом встановлено таке.

Розпорядженням Вишгородської РДА Київської області від 14 травня 2004 року №303 «Про передачу в оренду земельної ділянки під розміщення садівницького товариства Відкритому акціонерному товариству «Іванківський маслозавод» затверджено проект відведення земельної ділянки Відкритому акціонерному товариству «Іванківський маслозавод», розроблений ДП «Вишгородський районний центр державного земельного кадастру»; вилучено із земель Вище-Дубечанського держлісгоспу земельну ділянку загальною площею 9,9542 га, з них: ліси та лісовкриті площі - 9,9542 га; надано земельну ділянку загальною площею 9,9542 га з них: ліси та лісовкриті площі - 9,9542 га, в оренду терміном на 10 років Відкритому акціонерному товариству «Іванківський маслозавод» під розміщення садівничого товариства на території Хотянівської сільської ради за межами населеного пункту, встановлено розмір річної орендної плати за земельну ділянку при укладанні договору оренди у розмірі 1,5% від грошової оцінки земельної ділянки, що складає 3534,98 грн, рекомендовано Відкритому акціонерному товариству «Іванківський маслозавод» відшкодувати збитки лісогосподарському виробництву і у місячний термін укласти договір оренди земельної ділянки з районною державною адміністрацією (том 1 а.с. 25-26).

Як убачається із вказаного розпорядження, Вишгородська РДА Київської області прийняла таке розпорядження, розглянувши при цьому подання Вишгородського районного відділу земельних ресурсів, проект відведення земельної ділянки Відкритому акціонерному товариству «Іванківський маслозавод, врахувала позитивний висновок державної землевпорядної експертизи та керувалася статтями 123, 124, 186 та розділом Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, Законом України про «Місцеві державні адміністрації» (з наступними змінами).

Розпорядженням Вишгородської РДА Київської області від 01 липня 2004 року №409 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок членам садівницького товариства «Ягода-малина»» затверджено матеріали технічної документації по складанню державних актів на право власності на земельні ділянки членам СТ «Ягода-малина», розроблену ТОВ «Земельний кадастр», та передано безкоштовно в приватну власність земельні ділянки членам СТ «Ягода-малина» згідно зі списком, а ТОВ «Земельний кадастр» виготовити членам СТ «Ягода-малина» державні акти на право приватної власності на земельні ділянки, що знаходяться на території Хотянівської сільської ради за межами населеного пункту (том 1

а.с. 28).

Як убачається із вказаного розпорядження, Вишгородська РДА Київської області прийняла таке розпорядження, розглянувши при цьому подання Вишгородського районного відділу земельних ресурсів та матеріали технічної документації по складанню державних актів на право приватної власності на земельну ділянку і керувалася статтями 17, 35, 118, 121, п. 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, Законом України про «Місцеві державні адміністрації» (з наступними змінами).

Так, як вбачається, з додатку до вказаного розпорядження, 144 громадянам, які є членами садівницького товариства «Ягода-малина», передано земельні ділянки, в тому числі: ОСОБА_5 0,1053 га, ОСОБА_6 0,1200 га, ОСОБА_7 0,1200 га, ОСОБА_8 0,1177 га, ОСОБА_9 0,1190 га, ОСОБА_10 0,1190 га, ОСОБА_11 0,1180 га, ОСОБА_12 0,1200 га, ОСОБА_13 0,1001 га, ОСОБА_14 0,1052 га,

ОСОБА_15 0,0998 га, ОСОБА_16 0,1200 га, ОСОБА_17 0,1180 га, ОСОБА_18 0,1195 га, ОСОБА_19 0,1190 га, ОСОБА_20 0,1185 га, ОСОБА_21 0,1200 га, ОСОБА_22 0,1179 га, ОСОБА_23 0,1200 га, ОСОБА_24 0,1180 га, ОСОБА_73

0,1190 га, ОСОБА_26 0,1190 га, ОСОБА_27 0,1180 га, ОСОБА_28 0,0983 га, ОСОБА_29 0,1125 га, ОСОБА_60 0,1180 га, ОСОБА_74 0,1190 га, ОСОБА_47 0,1190 га, ОСОБА_75 0,1197 га, ОСОБА_63 0,1195 га, ОСОБА_64 0,1190 га,

ОСОБА_51 0,1199 га, ОСОБА_52 0,1010 га, ОСОБА_53 0,0910 га, ОСОБА_65 0,0920 га, ОСОБА_66 0,1178 га (том 1 а.с. 29-36).

Розпорядженням Вишгородської РДА від 04 квітня 2006 року №198 скасовано розпорядження голови райдержадміністрації від 19 листопада 2004 року №694 «Про затвердження технічної документації по виготовленню державного акту на право спільної часткової власності на землі загального користування членам садівницького товариства «Ягола-малина» на території Хотянівської сільської ради», затверджено технічну документацію зі складання державного акта на право власності на землі загального користування СТ «Ягода-малина» та передано у власність СТ «Ягода-малина» землі загального користування площею 2,8828 га; Вишгородському районному відділу №11 Київської регіональної філії Центру державного земельного кадастру виготовити державний акт на право власності на землі загального користування садівницькому товариству «Ягода-малина» та внести відповідні зміни в земельно-облікову документацію та забезпечити зберігання технічної документації (том 1 а.с. 27).

Вишгородська РДА Київської області винесла таке розпорядження на підставі подання Вишгородського районного відділу земельних ресурсів та керувалася при цьому статтями 17, 35, 121 ЗК України, Законом України «Про місцеві державні адміністрації» (із наступними змінами).

Згідно договору купівлі-продажу від 14 жовтня 2005 року №5035, укладеного між ОСОБА_76 та ОСОБА_2 , останній придбав земельну ділянку площею 4,1285 га, розміщену в СТ «Ягода-малина» на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, яка була раніше передана у власність ОСОБА_77 для ведення садівництва на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 9 грудня 2004 року за №7658. Як зазначено у договорі №5035, земельна ділянка належить продавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ЯБ №280130, виданого Хотянівською сільською радою 24 грудня 2004 року та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №010434200317 (том 1 а.с. 37-38, 41-42, 43-44).

05 червня 2009 року між СТ «Ягода-малина» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,6245 га, кадастровий номер 322188800:33:049:0110, яка розташована на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області та була передана для загального користування. Як зазначено у договорі, право власності продавця на земельну ділянку підтверджується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯБ №787104, що був виданий у Вишгородському районному відділі земельних ресурсів 17 квітня 2006 року на підставі розпорядження Вишгородської райдержадміністрації від 4 квітня 2006 року №198, та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договір оренди землі за №020634200002. Згідно довідки, виданої Головним управлінням земельних ресурсів у Київській області, Управлінням Земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області речові права третіх осіб на земельну ділянку (обмеження прав на землю) відсутні (том 1 а.с. 39- 40).

Як убачається із копій державних акті на право власності на земельні ділянки серії:

ЯБ №311252 від 18.11.2005, ЯЛ №191692 від 06.08.2010, ЯМ №541305 від 10.04.2012,

ЯМ №541306 від 10.10.2012, ЯМ №541309 від 10.04.2012, ЯМ №541307 від 10.04.2012,

ЯМ №541308 від 10.04.2012, ЯЛ №340822 від 30.11.2010, ЯМ №541310 від 10.10.2012,

ЯЛ №191694 від 08.06.2010, ОСОБА_2 , на підставі договорів купівлі продажу набув право власності на земельні ділянки: площею 4,1285 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0001; площею 2,1285 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0154; площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0160; площею 0,3000 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0156; площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0157; площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0159; площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0158; площею 0,3384 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0710; площею 0,3384 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0155; площею 0,6245 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0101, які розташовані у Київській області, Вишгородський район, Хотянівська сільська рада,

с/т «Ягода-малина» (том 1 а.с. 43-62).

Згідно Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (Розділ 1 записи про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку фізичних осіб), земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221888800:33:049:0160; 3221888800:33:049:0156; 3221888800:33:049:0157; 3221888800:33:049:0159; 3221888800:33:049:0158; 3221888800:33:049:0155 перебувають у приватній власності ОСОБА_2 з цільовим призначенням для ведення садівництва

(том 1 а.с. 78-90).

Висновком Управління Держкомзему у Вишгородському районі Київської області від 05.10.2010 №2022 погоджено ОСОБА_2 поділ земельної ділянки площею 0,6245 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0101 на земельні ділянки площею 0,3384 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0710, та площею 0,2860 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0701 (том 1 а.с. 76).

На дату звернення прокурора з позовом до суду відповідачі є власниками земельних ділянок: ОСОБА_3 - площею 0,3 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0156, та площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0157; ОСОБА_2 - площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0158; ОСОБА_1 - площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0160, та площею 0,3384 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0155; ОСОБА_4 - площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0159 (том 1 а.с. 64-73, 93, 94).

Згідно листа директора ДП «Вищедубечанського лісового господарства» від 12 липня 2016 року №09-01/318, надісланого на запит в.о. начальника управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратурі Київської області В.Кошляку, земельні ділянки з кадастровими номерами 3221888800:33:041:0152, 3221888800:33:041:0153, 3221888800:33:041:0154, 3221888800:33:041:0155, 3221888800:33:041:0101 були вилучені з земель ДП «Вищедубечанського лісового господарства» розпорядженням Вишгородської РДА №303 від 14 травня 2004 року загальною площею 10 га та надані в користування ВАТ «Іванківський маслозавод» (том 1 а.с. 63).

Водночас, як зазначив представник ДП «Вищедубечанське ЛГ» у письмових поясненнях від 15 листопада 2018 року, державне підприємство надало погодження згідно чинного законодавства на вилучення земель та було нараховано відшкодування збитків.

3 липня 2006 року усі документи щодо земельної ділянки та інші документи були вилучені за протоколом виїмки та огляд. До вказаних пояснень долучено копію постанови про проведення виїмки від 30 червня 2006 року та копії протоколів виїмки та огляду від 3 липня 2006 року (том 3 а.с. 98-117).

Згідно листа першого заступника начальника Управління Лісового та мисливського господарства Київського обласного та по м. Києву Управління Держлісагенства України від

18 липня 2016 року №04-36/152, надісланого на запит прокуратури Київської області, відповідно до наданих кадастрових номерів та розпорядження Вишгородської РДА від

14 травня 2004 року №303, в Управлінні відсутня інформація щодо погодження на вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення з постійного користування ДП «Вищедубечанський лісгосп» та зміни їх цільового призначення (том 1 а.с. 74).

Згідно листа першого заступника Управління Лісового та мисливського господарства Київського обласного та по м. Києву Управління Держлісагенства України від 19 лютого

2018 року №04-28/404, надісланого на адвокатський запит адвокату Савицькому А.О. (представник відповідача у справі Москаленко І.О.), у відповідності до запиту прокуратури Київської області від 03.07.2009 №07/4-1775 щодо надання інформації стосовно наданих упродовж 2000-2009 років управлінням та підпорядкованих підприємств погоджень на вилучення та передачу у власність і користування зі зміною цільового призначення земельних лісових ділянок, площею понад 3,0 га або менших розмірів, але які є частинами однієї земельної ділянки лісового фонду площею понад 3,0 га, Управління листом від 23.07.2009 №01-04/1021, надало інформацію щодо погодження та вилучення земель лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб за рахунок земель лісогосподарського призначення державних лісогосподарських підприємств, які підпорядковані Управлінню за період з 2000 по 2009 рік. У відповідності до запиту міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Київської області від 24.09.2014 №1700-14 щодо надання інформації стосовно вилучення земель із постійного користування державних лісогосподарських підприємств протягом 2004-2014 років та копії документів, які стали для цього підставою, Управління листом від 17.10.2014 №04-36/1846 із додатками, надало відповідну інформацію (том 1 а.с. 210-219).

Управління, як розпорядник даної інформації, надав завірені належним чином копії документів, у додатку на 21 аркуші, в тому числі: копію листа заступника прокурора області старшого радника О.Рички від 3 липня 2009 року № №07/4-1775, надісланого начальнику Київського обласного управління лісового та мисливського господарства Цибульку В.А., з вимогою надати інформацію про надані упродовж 2000-2009 років управлінням та підприємствами лісового господарства погодження на вилучення та передачу у власність і користування зі зміною цільового призначення земельних лісових ділянок, площею понад 3 га, або менших розмірів, але які є частинами однієї земельної ділянки лісового фонду площею понад 3 га; копію листа заступника начальника управління Лісового та мисливського господарства Київського обласного управління Державного комітету лісового господарства України віл 13 липня 2009 року №01-04/964, адресованого директорам лісогосподарських підприємств з вимого Київської обласної прокуратури; копію листа в.о. начальника управління Лісового та мисливського господарства Київського обласного управління Державного комітету лісового господарства України від 29 липня 2009 року №01-04/1021, адресованого заступнику прокурора Київської області Ричці О.І. з наданою інформацією щодо погодження та вилучення земель лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб за рахунок земель лісогосподарського призначення державних лісогосподарських підприємств, підпорядкованих Київському обласному управлінню лісового та мисливського господарства за період з 2000 по 2009 рік у додатку на 43 аркушах, в тому числі список земельних лісових ділянок державних лісогосподарських підприємств підпорядкованих Київському обласному управлінню лісового та мисливського господарства, вилучених за погодженням з землекористувачем для не лісогосподарських потреб за період з 2000 по 2009 роки по ДП «Вищедубечанськиі лісгосп» згідно якого, на підставі рішення Вишгородської РДА №303 від 14 травня 2004 року вилучено ВАТ «Іванівський маслозавод» 0,8 га та 9,2 га земельної ділянки.

Слід зазначити, що під час дослідження доказів, судом встановлено відсутність у матеріалах цивільної справи оскаржуваного прокурором державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №014567, площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0159, виданий ОСОБА_2 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_4 , тобто вказаний акт позивачем не було долучено до позову та не було надано суду для дослідження.

Згідно копії рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 лютого 2017 року у справі 363/3511/16-ц, убачається, що у вересні 2016 року заступник прокурора Київської області звертався до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство», з позовною заявою, у якій просив визнати недійсними розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 14.05.2004 №303, від 04.04.2006 №198 та від 01.07.2004 №409 в частині затвердження технічної документації та передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_78 ,

ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 ,

ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №191693 (кадастровий номер 3221888800:33:041:0101 площа 0,6805 га), який видано ОСОБА_116 , витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та у постійне користування державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_117 земельну ділянку площею 0,6805 га з кадастровим номером 3221888800:33:041:0101, яка знаходиться в адміністративних межах Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, визнати недійсними договори іпотеки, укладені між ТОВ «ВЕЛИКІ КЛЮЧІ» та БІРТАЛІНА КОНСАЛТІГ ЛТД від 12.01.2015

№№114,118, витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та у постійне користування державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» з незаконного володіння товариства з обмеженої відповідальністю «ВЕЛИКІ КЛЮЧІ» земельні ділянки загальною площею 5,1629 га, які складаються з чотирьох земельних ділянок, кадастровий номер 3221888800:33:041:0155 площа 1,2997 га, кадастровий номер 3221888800:33:041:0153 площа 0,4595 га, кадастровий номер 3221888800:33:041:0154 площа 3,1827 га, кадастровий номер 3221888800:33:041:0152 площа 0,2210 га, які знаходяться в адміністративних межах Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

У задоволенні вказаного позову було відмовлено (том 1 а.с. 188-199, том 2 а.с. 52- 64). Як зазначено у вказаному судовому рішенні, Вишгородська РДА Київської області була повноважним органом державної влади щодо вилучення спірних земельних ділянок та розпорядження Вишгородської РДА Київської області від 14.05.2004 № 303, від 01.07.2004 №409, від 04.04.2006 №198 прийняті з дотримання норм законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 29.06.2017 апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23.02.2017 в частині вирішення вимог прокурора про визнання недійсними договорів іпотеки, укладених 12.01.2015 між ТОВ «ВЕЛИКІ КЛЮЧІ» та БІРТІЛІНА КОНСАЛТИНЕ ЛТД, та в частині витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Вищедубечанське лісове господарство» з незаконного володіння ТОВ «ВЕЛИКІ КЛЮЧІ» земельних ділянок, розташованих в адміністративних межах Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, скасовано, провадження у справі в цій частині закрито. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23.02.2017 року в іншій частині залишено без змін (том 1 а.с. 200- 208, том 2 а.с. 65-73).

Як зазначено у вказаному судовому рішення, суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованим рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог прокурора про визнання незаконними розпоряджень Вишгородської районної державної адміністрації від 14 травня 2004 року за №303, від 4 квітня 2006 року за №198 та від 1 липня 2004 року за №409.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина перша статті 2 ЦПК України - завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У статті 12 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням постанови Верховного Суду від 4 серпня 2021 року у цій справ предметом нового розгляду є позовні вимоги першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_59 , ОСОБА_43 , Громадська організація садівницьке товариство «Ягода-Малина», Приватне акціонерне товариство «Іванківський маслозавод», про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Так, як зазначив Верховний Суд, під час нового розгляду справи необхідно врахувати зміст спірних правовідносин, обсяг заявлених позовних вимог, дослідити наявні у справі докази та зробити висновок по суті заявлених прокурором вимог в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що «рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня

2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц (провадження №14-104цс19, пункт 50), від

04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19, пункт 84), від

11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (провадження №14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення… Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою».

Виходячи з викладеного, заявлені у справі, що розглядається, вимоги прокурора щодо визнання недійсними розпоряджень не є ефективним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (провадження №14-2цс21) також зроблено висновок, що «визнання недійсним державного акта також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від

14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 94))».

З врахуванням цих висновків, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України до Вишгородської РДА Київської області про визнання недійсними розпорядження Вишгородської РДА від 14 травня 2004 року №303, від 04 квітня 2006 року №198 та від 01 липня 2004 року №409 у частині затвердження технічної документації та передачі земельних ділянок ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,

ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ,

ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_60 , ОСОБА_46 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , а також про визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №014567, площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0159, виданий ОСОБА_2 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_4 , у зв`язку з обранням неналежного способу захисту.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 23 лютого

2022 року у справі № 363/2060/17.

Щодо позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України про витребування з незаконного володіння: ОСОБА_3 земельні ділянки площею 0,3 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0156, площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0157; ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0158; ОСОБА_1 земельні ділянки площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0160, та площею 0,3384 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0155; ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,4571 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0159, що знаходяться в адміністративних межах Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, слід зазначити таке.

Так, прокурор, діючи в інтересах Кабінету міністрів, пред`явив вимогу про витребування у відповідачів (фізичних осіб) земельних ділянок на користь держави, при цьому, зазначає, що вилучення спірних земель та їх подальша передача у власність здійснено з порушенням вимог законодавства, оскільки ДП «Вищедубечанське лісове господарство» не мало необхідного обсягу дієздатності для погодження вилучення спірної земельної ділянки, яка використовувалася ним для здійснення статутної діяльності, без попередньої згоди органу управління майном. Спірні земельні ділянки були відведені третім особам всупереч вимогам статей 20, 56, 116, 118 ЗК України, а саме: без прийняття розпорядження місцевої адміністрації про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення спірних земель та відведення їх у власність, без його розробки та погодження з органом по земельних ресурсах, природоохоронним та санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини, та без проведення обов`язкової державної землевпорядної експертизи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності, зазначивши, що «положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі. Власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України».

Так, відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках

(частина третя статті 388 ЦК України).

Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 ЦК України).

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, повноваження районних державних адміністрацій з питань земельних та лісових відносин визначаються Законом України «Про місцеві державні адміністрації», Земельним та Лісовим кодексами України.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»,

(у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), місцева державна адміністрація, зокрема розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Згідно статті 13 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення правовідносин і далі по тексту) до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, серед іншого, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

А повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин передбачені статтею 17 ЗК України, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Статтею 19 ЗК України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі лісового фонду.

Статтею 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У статті 55 ЗК України передбачено, що до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісового фонду не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; б) полезахисними лісовими смугами, захисними насадженнями на смугах відводу залізниць, захисними насадженнями на смугах відводу автомобільних доріг, захисними насадженнями на смугах відводу каналів, гідротехнічних споруд та водних об`єктів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Згідно із статтею 56 ЗК України землі лісового фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісового фонду загальною площею до

5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Статтею 57 ЗК України передбачено, що земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Порядок використання земель лісового фонду визначається законом.

Відповідно до статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Суб`єктів права власності на землі визначено статтею 80 ЗК України, а саме:

а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) (стаття 81 ЗК України).

Юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду;

в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом (стаття 82 ЗК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, серед іншого, землі лісового фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом (частина четверта статті 84 ЗК України).

Відповідно до статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи

(частина перша, друга, п`ята статті 93 ЗК України).

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, встановлений статтею 118 ЗК України.

Згідно із статтею 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Частиною третьою статті 122 ЗК України встановлено, що районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання;

б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Частиною сьомою статті 122 ЗК України Кабінет Міністрів України надає земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.

Статтею 123 ЗК України встановлено порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам.

Відповідно до частини першої та третьої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (стаття 126 ЗК України).

Статтею 149 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Порядок погодження питань, пов`язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок передбачений статтею 151 ЗК України.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів (стаття 188 ЗК України).

Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів (стаття 193 ЗК України).

В силу статті 202 ЗК України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку,встановленому Законом.

Ліс - це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що в своєму розвитку біологічно взаємопов`язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище (стаття 3 Лісового Кодексу України (у редакції чинній на час виникнення правовідносин та далі по тексту).

Відповідно до статті 4 ЛК України усі ліси на території України становлять її лісовий фонд. До лісового фонду належать також земельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства.

Землі лісового фонду поділяються на лісові та нелісові (стаття 5 ЛК України). Лісові - вкриті лісовою (деревною і чагарниковою) рослинністю; не вкриті лісовою рослинністю, які підлягають залісенню (зруби, згарища, рідколісся, пустирі та інші), зайняті лісовими шляхами, просіками, протипожежними розривами тощо.

Відповідно до статті 6 ЛК України усі ліси в Україні є власністю держави.

Як передбачено статтею 9 ЛК України, користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим.

Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею.

Право тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду оформляється договором.

Частиною другою статті 20 ЛК України передбачено, що втручання в діяльність лісокористувачів з боку державних, господарських та інших органів і організацій забороняється, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами.

Постійне користування земельними ділянками лісового фонду припиняється у випадках і порядку, передбачених Земельним кодексом України (стаття 21 ЛК України).

Відповідно до статті 29 ЛК України до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів належить: 1) здійснення державного контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів; 2) визначення порядку діяльності органів державної виконавчої влади щодо організації охорони, захисту, використання та відтворення лісів; 3) встановлення порядку поділу лісів на групи, віднесення до категорій захисності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду; 4) встановлення лімітів спеціального використання лісових ресурсів державного значення; 5) встановлення порядку і нормативів плати за спеціальне використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду; 6) затвердження Правил відпуску деревини на пні, рубок лісу, відтворення, охорони і захисту лісів, догляду за лісом, заготівлі технічної та лікарської сировини, інших продуктів лісу, а також користування земельними ділянками лісового фонду; 7) забезпечення розробки комплексних державних та регіональних програм у галузі охорони, захисту і відтворення лісів, підвищення їх продуктивності та раціонального використання; 8) прийняття рішень про обмеження або тимчасове припинення діяльності підприємств, установ і організацій в порядку, передбаченому законодавчими актами, в разі порушення ними лісового законодавства; 9) вирішення інших питань у галузі управління і контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів.

Статтею 42 ЛК України встановлено, що переведення лісових земель до нелісових для використання у цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, використанням лісових ресурсів і користуванням земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт, провадиться за рішенням органів, які надають ці землі у користування відповідно до земельного законодавства.

У разі переведення земельних ділянок з лісового фонду до інших категорій земель та передачі їх у власність або надання у користування для потреб, не пов`язаних з веденням лісового господарства, органи, що приймають таке рішення, одночасно вирішують питання про збереження або вирубування дерев і чагарників і про порядок використання одержаної при цьому деревини (стаття 44 ЛК України).

Враховуючи положення Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади, у своїй діяльності керуються актами Кабінету Міністрів України, тобто районна державна адміністрація є складовою частиною єдиної системи органів державної виконавчої влади, яка підпорядковується Кабінету Міністрів України, отже чинні акти Кабінету Міністрів України повинні виконуватись в обов`язковому порядку першочергово РДА, як підпорядкованою ланкою Кабінету Міністрів України, в тому числі дотримання положень актів КМУ є реалізацією державної політики.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що Вишгородська РДА Київської області була наділена повноваженнями щодо вилучення земельних ділянок із державної власності, оскільки, нормами ЗК України було передбачено право Кабінету Міністрів України лише вилучати земельні ділянки площею понад 10 гектарів.

Водночас, розпорядженням Вишгородської РДА Київської області №303 від 14.05.2004 було вилучено із землекористування Вищедубечанського ДЛГ земельну ділянку площею 9,9542 га, та передано в оренду ВАТ «Іванківський маслозавод» під розміщення садівничого товариства. Тобто площа земельної ділянки є меншою 10 га, і дозвіл Кабінету Міністрів України на вилучення земельної ділянки такою площею не потрібен. При цьому пунктом 6 вказаного розпорядження Вишгородської РДА Київської області, вирішено питання щодо відшкодування збитків лісогосподарському виробництву.

Посилання позивача на те, що вилучення спірної земельної ділянки відбулось без згоди Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства встановлено, що на момент прийняття розпоряджень Вишгородської районної державної адміністрації Київської області у 2004 році, Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, яке перетворене в Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, не існувало, оскільки відповідний орган було створено першочергово лише 01 січня 2005 року. При цьому Вишгородською РДА Київської області, було розглянуто подання Вишгородського районного відділу земельних ресурсів, проект відведення земельної ділянки Відкритому акціонерному товариству «Іванківський маслозавод та враховано позитивний висновок державної землевпорядної експертизи.

Варто також зазначити, що правомірність розпоряджень Вишгородської РДА Київської області адміністрації від 14 травня 2004 року за №303, від 4 квітня 2006 року за №198 та від

1 липня 2004 року за №409 були предметом дослідження та розгляду у судові справі 363/3511/16-ц, при цьому не було встановлено будь-яких порушень правомірності дій Вишгородської РДА Київської області.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Водночас, дослідивши матеріали цієї цивільної справи, судом не встановлено наявності будь-яких правовідносин між ВАТ «Іванківський маслозавод» та СТ «Ягода-малина». У матеріалах справи відсутні, та прокурором не надано доказів того, що саме для розміщення СТ «Ягода-малина» було використано землі, вилучені із земель Вищедубечанського ДЛГ на підставі розпорядження Вишгородської РДА Київської області №303, які у подальшому, на підставі розпорядження Вишгородської РДА Київської області №409 та 198, передано безкоштовно в приватну власність членам СТ «Ягода-малина» та цьому товариству, як землі загального користування.

Встановлено, що члени СТ «Ягода-малина» відповідно до розпорядження Вишгородської РДА Київської області від 01 липня 2004 року №409 отримали безкоштовно в приватну власність земельні ділянки, що знаходяться на території Хотянівської сільської ради за межами населеного пункту, а згідно розпорядженням Вишгородської РДА від 04 квітня

2006 року № 198 частину земельних ділянок передано у власність СТ «Ягода-малина», як землі загального користування, у визначених законом порядку та розмірах.

У матеріалах справи відсутня будь-яка технічна документація щодо земель, які перебували у користуванні ДП «Вищедубечанського лісового господарства», СТ «Ягода-малина», а документи, надані позивачем на підтвердження заявлених ним вимог, не доводять факту належності земельних ділянок, які нині перебувають у власності ОСОБА_3 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , до лісового фонду та вони перебували у користуванні будь-яких лісогосподарських підприємств.

При цьому суд критично оцінює лист ДП «Вищедубечанського лісового господарства» від 12 липня 2016 року №09-01/318, у якому зазначено, що земельні ділянки, які належать відповідачам у справі, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами 3221888800:33:041:0152, 3221888800:33:041:0153, 3221888800:33:041:0154, 3221888800:33:041:0155, 3221888800:33:041:0101, були вилучені з земель ДП «Вищедубечанського лісового господарства» і для підтвердження достовірності вказаної інформації, у матеріалах справи відсутні інші докази у розумінні їх належності, достовірності та достатності, з урахуванням того, що у вказаному листі зазначено про вилучення земельної ділянки у розмірі 10 га, а не 9,9542 га, що є предметом спору у цій справі.

Судом достеменно встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3221888800:33:049:0156, 3221888800:33:049:0157, які належать ОСОБА_3 ; 3221888800:33:049:0158, належна ОСОБА_2 ; 3221888800:33:049:0160, 3221888800:33:049:0155 належні ОСОБА_1 ; 3221888800:33:049:0159, яка належить ОСОБА_4 , були сформовані та придбані ними на підставі договорі купівлі-продажу у період з 2007 року по 2016 рік, та зареєстровані відповідно до норм чинного законодавства. При цьому, право власності на земельні ділянки та правомочність власників уважно перевірялися суб`єктами державної реєстрації під час проведення державної реєстрації права власності.

Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи договори, убачається, що придбаваючи вказані земельні ділянки за оплатними договорами, відповідачі не знали, та не могли знати, що ці земельні ділянки, у минулому могли відноситися до земель лісового фонду, а також про обставини, які зазначаються прокурором у позовній заяві.

Слід зазначити, що судом були встановлені всі юридичні факти, які визначені

статтями 387 та 388 ЦК України, зокрема встановлено, що спірні земельні ділянки відповідачами у справі набуто з відповідних правових підстав. Також, встановлено, що підстави набуття ними спірних земельних ділянок є законними, а отже вони є добросовісними набувачами. При цьому, прокурором не доведено факту незаконного вибуття майна з володіння держави.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, обставини, на які посилається прокурор як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого повного підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та достовірних доказах, при цьому заперечення відповідачів ґрунтуються на законі.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для витребування у ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а згідно із частинами третьою та четвертою вказаної статті цього Кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи,які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу(групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо строку позовної давності слід зазначити, що відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках:

1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Такі висновки викладені в постановах Великою Палатою Верховного Суду від

17 жовтня 2018 року в справі № 362/44/17 та від 11 вересня 2019 року в справі

№ 487/10132/14-ц.

Розглядаючи справу, судом встановлено, що про існування оскаржуваних розпоряджень Вишгородської РДА Київської області від 14 травня 2004 року №303, від 04 квітня 2006 року №198 та від 01 липня 2004 року №409, та про можливе незаконне вилучення земельних ділянок з лісового фонду, прокурору було відомо ще у 2006 році, що підтверджується постановою про проведення виїмки від 30 червня 2006 року та протоколами виїмки та огляду від 3 липня 2006 року, згідно з якими в ході досудового слідства у справі №49-1869 слідчим відділом Чернігівської області проведено виїмку у ДП «Вищедубечанське лісове господарство» оригіналів усіх документів, які стосуються надання та погодження на вилучення земель лісового фонду протягом 2001-2005 років. Крім цього, у вересня 2016 року прокурор звертався до суду з позовом щодо оскарження вказаних вище розпоряджень Вишгородської РДА Київської області, а з цим позовом до суду звернувся лише в 2017 році, тобто після спливу позовної давності, про застосування якої заявили відповідачі. Доказів на підтвердження поважності пропуску позовної давності, суду не надано.

Таким чином, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

За таких обставин, оскільки позов не доведено і суд відмовляє у позові з цих підстав, не застосовуючи строку позовної давності.

Висновок суду.

З урахуванням викладеного, суд оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а в сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає що позов задоволенню не підлягає у зв`язку з невірно обраним способом захисту у частині вимог до Вишгородськогї РДА та необґрунтованістю позовних вимог до інших відповідачів.

Щодо розподілу судових витрат.

З урахуванням положення статті 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями14,19Конституції України, статтями3,15,16,256,257,261,267,387,388ЦК України,статтями 13,17,19,20,55-57,78,80-82,84,92,93,116,118,121-126,149,150-152, 188,193,202ЗК України,статтями 4,5,6,9,20,21,42,44ЛК України,статтями 2-5,12,13,256,259,263,264,265,268,354-355ЦПК України,суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні позову заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявлять самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , Громадська організація садівницьке товариство «Ягода-Малина», Приватне акціонерне товариство «Іванківський маслозавод» про визнання недійсним розпоряджень, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 23 січня 2023 року.

Позивач:

заступник прокурора Київської області, ЄДРПОУ 02909996, адреса: м. Київ,

бул. Л.Українки, 27/2;

Кабінет Міністрів України, ЄДРПОУ 00031101, адреса: м. Київ, вул. Грушевського,12/2;

Відповідачі:

Вишгородська районна державна адміністрація Київської області, ЄДРПОУ 23569369, адреса: Київська обл., м. Вишгород, пл. Шевченка, 1;

ОСОБА_2 , адреса АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_3 , адреса:

АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ;

Треті особи:

ОСОБА_5 , адреса:

АДРЕСА_5 ;

ОСОБА_6 , адреса:

АДРЕСА_6 ;

ОСОБА_7 , адреса: АДРЕСА_7 ;

ОСОБА_8 , адреса: АДРЕСА_8 ;

ОСОБА_9 , адреса:

АДРЕСА_9 ;

ОСОБА_10 , адреса: АДРЕСА_10 ;

ОСОБА_11 , адреса: АДРЕСА_11 ;

ОСОБА_12 , адреса: АДРЕСА_12 ;

ОСОБА_13 , адреса: АДРЕСА_13 ;

ОСОБА_14 , адреса:

АДРЕСА_14 ;

ОСОБА_15 , адреса: АДРЕСА_15 ;

ОСОБА_16 , адреса:

АДРЕСА_16 ;

ОСОБА_17 , адреса:

АДРЕСА_17 ;

ОСОБА_18 , адреса:

АДРЕСА_18 ;

ОСОБА_19 , адреса:

АДРЕСА_15 ;

ОСОБА_20 , адреса:

АДРЕСА_7 ;

ОСОБА_21 , адреса:

АДРЕСА_19 ;

ОСОБА_22 , адреса:

АДРЕСА_20 ;

ОСОБА_23 , адреса:

АДРЕСА_21 ;

ОСОБА_24 , адреса:

АДРЕСА_22 ;

ОСОБА_25 , адреса: АДРЕСА_23 ;

ОСОБА_26 , адреса:

АДРЕСА_24 ;

ОСОБА_27 , адреса:

АДРЕСА_25 ;

ОСОБА_28 , адреса:

АДРЕСА_26 ;

ОСОБА_29 , адреса:

АДРЕСА_25 ;

ОСОБА_30 , адреса: АДРЕСА_27 ;

ОСОБА_31 , адреса: АДРЕСА_28 ;

ОСОБА_32 , адреса:

АДРЕСА_29 ;

ОСОБА_33 , адреса:

АДРЕСА_30 ;

ОСОБА_34 , адреса: АДРЕСА_31 ;

ОСОБА_35 , адреса:

АДРЕСА_32 ;

ОСОБА_36 , адреса: АДРЕСА_33 ;

ОСОБА_37 , адреса:

АДРЕСА_28 ;

ОСОБА_38 , адреса: АДРЕСА_34 ;

ОСОБА_39 , адреса:

АДРЕСА_35 ;

ОСОБА_40 , адреса: АДРЕСА_36 ;

ОСОБА_41 , адреса: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_42 , адреса: АДРЕСА_37 ;

ОСОБА_43 , адреса: АДРЕСА_38 ;

Громадська організація «СТ «Ягода-Малина», ЄДРПОУ 26540892, адреса: Київська область, Вишгородський район, с. Хотянівка

ПАТ «Іванківський маслозавод», ЄДРПОУ 00445877, , адреса: Київська область, Іванківський район, смт. Іванків, вул. Хоменка, 15.

Суддя О.П. Лукач