Рішення

від 11.01.2023 по справі 950/101/22

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 950/101/22

Номер провадження 2/950/32/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Лебедин

11 січня 2023 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Чхайло О. В.,

при секретарі судового засідання Сивоконь А.І.,

з участю: представника позивача Кузченко Т.М., представника відповідача Коваленко Т.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу за позовом ОСОБА_1 доКомунального закладувиконавчого комітетуЛебединської міськоїради «Лебединськийміський художніймузей ім.Б.К.Руднєва» проскасування наказів,стягнення моральноїшкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача, в якому просив: визнати протиправними та скасувати накази Комунального закладу виконавчого комітету Лебединської міської ради «Лебединський міський художній музей ім. Б.К. Руднєва» № 12-к від 17.12.2021 року та № 2-к від 05.01.2022 року «Про накладення стягнення»; стягнути з відповідача на його користь в рахунок завданої моральної шкоди 10000 грн.; стягнути з Комунального закладу виконавчого комітету Лебединської міської ради «Лебединський міський художній музей ім. Б.К. Руднєва» усі понесені ним судові витрати.

Вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що він працює на посаді лектора-екскурсовода Комунального закладу виконавчого комітету Лебединської міської ради «Лебединський міський художній музей ім. Б.К. Руднєва», з якої був звільнений 16.05.2016 у зв`язку із закінченням строку дії строкового трудового договору та поновлений на посаді рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 06.06.2018 року. Після поновлення на роботі з боку директора музею до нього склалося неприязне відношення, створюються нестерпні умови роботи. В подальшому, директор музею ініціює скорочення посади лектора-екскурсовода, мотивуючи це тим, що його робота на цій посаді є неприпустимо низькою і він систематично не виконує свої обов`язки. У зв`язку з цим директором закладу видано накази про внесення змін до штатного розпису художнього музею, скорочення посади лектора-екскурсовода та звільнення позивача у зв`язку із скороченням штату працівників.02.12.2021 рішенням Лебединського районного суду Сумської області визнано незаконними та скасовано накази про скорочення посади і звільнення ОСОБА_1 та поновлено його на роботі. На підставі зазначеного судового рішення його поновлено на посаді лектора-екскурсовода Лебединського міського художнього музею імені Б.К.Руднєва, після чого директор музею почав відразу ж створювати умови для його чергового звільнення, а саме заборонив йому користуватися комп`ютерами та іншою оргтехнікою та засобами інформації, що знаходиться в музеї, посилаючись на те, що у його посадовій інструкції не передбачено, що він має працювати на комп`ютері, а тому всі документи повинен виготовляти в рукописній формі, директор налаштовує проти нього колектив, чинить на психологічний тиск, цькування, створює ворожу атмосферу через чергове поновлення на роботі Позивач зазначає, що з метою захисту своїх трудових прав він вимушений був у робочий час ходити на прийом до голови, секретаря Лебединської міської ради, начальника відділу культури і туризму виконавчого комітету Лебединської міської ради, про що ставив до відома директора музею. У зв`язку з такою його відсутністю на робочому місці та на підставі штучно створених документів (актів) його було притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, про що видано наказ № 12-к від 17.12.2021 року «Про накладення стягнення», в якому зазначено про те, що причини його відсутності на робочому місці не є поважними, з чим ОСОБА_1 не погоджується та вважає такий наказ відповідача неправомірним.

Крім цього, позивач зазначає, що 15.12.2021 директором музею видано наказ №10-ОД «Про визначення завдань окремим працівникам», пунктом 1.1 якого йому встановлено в строк до 17.12.2021 розробити (в тому числі у рукописній формі) та подати на затвердження індивідуальний робочий план на грудень 2021 року, пунктом 1.2 встановлено, що в строк до 21.12.2021 року йому слід розробити (у тому числі у рукописній формі) та подати на затвердження директору музею індивідуальний робочий план на 2022 рік та пропозиції до Плану роботи художнього музею на 2022 рік; пунктом 1.3 встановлено, що в строк до 23.12.2021 року - розробити (в тому числі у рукописній формі) та подати на затвердження директору музею екскурсійні тематичні плани й маршрути по обслуговуванню екскурсійні тематичні плани й маршрути по обслуговуванню екскурсійних груп та окремих відвідувачів з відвідуванням художнього музею та продовженням на поза музейній території; згідно пункту 2 підготувати та подати на затвердження директору музею теми та плани лекцій (в тому числі у рукописній формі) для проведенням музейних лекційних днів; відповідно до пункту 3 визначено обов`язок проведення музейних лекційних днів щовівторка (о 14:00) починаючи з 21.12.2021 року; пунктом 4 встановлено обов`язок до 30 числа кожного місяця подавати звіт (в тому числі у рукописній формі) про виконання своїх посадових обов`язків та цього наказу директору музею. 05.01.2022 директором музею видано наказ №2-к «Про накладення стягнення», яким позивачеві оголошено догану у зв`язку з порушенням трудової дисципліни (невиконання наказу №10-ОД від 15.12.2021 «Про визначення завдань окремим працівникам»). Вказаний наказ він також вважає протиправним з огляду на те, що за змістом посадової інструкції лектора-екскурсовода, яка затверджена директором художнього музею 03.12.2021, його основним обов`язком є проведення екскурсій та лекцій та не передбачено обов`язку розробляти і подавати на затвердження директору музею індивідуального робочого плану, розробляти пропозиції до Плану роботи художнього музею, екскурсійних робочих планів та маршрутів по обслуговуванню екскурсійних груп та окремих відвідувачів, планів лекцій, звітів по виконанню своїх посадових обов`язків та наказів директора художнього музею. Так само не передбачено обов`язку виготовляти документи у рукописній формі. Крім цього, він вважає, що встановлення у наказі від 15.12.2021 року №10-ОД строків для підготовки у рукописній формі ряду документів, обов`язок підготовки яких не передбачений його посадовою інструкцією, вказує на ознаки упередженого ставлення до нього з боку директора Лебединського міського художнього музею імені Б.К. Руднєва.

Також позивач вважає, що виданням неправомірних наказів йому завдано моральної шкоди у зв`язку з негативними змінами в житті, приниженням перед колективом, налаштуванням проти нього колег та незаконним застосуванням дисциплінарних стягнень у вигляді доган, що призвело до втрати нормальних життєвих умов, постійних душевних страждань та вимагає від позивача додаткових зусиль в організації свого життя. Розмір своїх нематеріальних втрат ОСОБА_1 оцінює у 10000 грн.

Представниця позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з мотивів, наведених в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, оскільки вважає вимоги ОСОБА_1 необґрунтованим, його доводи - такими, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

У відзиві на позовну заяву представник Лебединського міськогохудожнього музеюімені Б.К.Руднєва зазначив наступне.

При оголошенні позивачу догани, відповідно до наказу №12-к від 17.12.2021 «Про накладання стягнення», факт порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни було встановлено в складених актах від 09.12.2021 № 2 та від 10.12.2021 № 2 та № 3. В них йде мова про те, що 08.12.2021 з 09:00 до 12:00, 09.12.2021 з 09:15 до 14:00 та 10.12.2021 з 09:00 до 11:30 лектор-екскурсовод ОСОБА_1 у робочий час самовільно полишав своє робоче місце та був відсутній на робочому місці у робочий час. За фактом неодноразового перебування поза робочим місцем у визначений робочий час, а також подальшого неухильного дотримання режиму роботи ОСОБА_1 кілька разів попереджався про відповідальність, але такі попередження ігнорував. Вказані дії позивача суперечать вимогам до роботи музейного працівника та є порушенням вимог п.п. 21.2 та 21.4 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Лебединського міського художнього музею імені Б.К. Руднєва. Під час з`ясування всіх обставин та фактів порушення трудової дисципліни було вивчено обставини, вказані лектором-екскурсоводом ОСОБА_1 у його письмових поясненнях, в яких він зазначив, що перебував 08.12.2021 у секретаря міської ради Коваленка Д.А., 09.12.2021 - у секретаря міської ради ОСОБА_2 та начальника відділу культури і туризму виконавчого комітету Лебединської міської ради ОСОБА_3 , письмових пояснень щодо своєї відсутності 10.12.2021 позивач не надав. Звертає увагу на те, що з 23.10.2021 до 23.12.2021 Сумська область перебувала у «червоній карантинній зоні». Тож, 08.12.2021 та 09.12.2021 прийоми офіційних посадових осіб не мали проводитися, в тому числі не міг здійснювати прийом громадян секретар міської ради ОСОБА_2 . Посилання ж позивача, що він був змушений ходити на прийом до секретаря міської ради з метою переходу на іншу роботу, є також безпідставними, так як секретар міської ради не має повноважень щодо переведення лектора- екскурсовода художнього музею на іншу роботу. Позивачеві роз`яснювалося, що робочим часом вважається встановлений законом або на його підставі угодою сторін час, протягом якого працівники згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку повинні виконувати свої трудові обов`язки. Право ж на звернення громадян щодо захисту соціально-економічних, політичних та особистих прав, слід реалізовувати у позаробочий час. Беручи до уваги інформацію, наведену в актах, а також не представлення ОСОБА_1 поважних причин, які могли б спростувати вчинення проступку, можна вважати, що це було здійснено умисно та підтверджує наявність вини працівника.

При оголошенні позивачу догани відповідно до наказу № 2-к від 05.01.2022 «Про накладання стягнення», факт порушення трудової дисципліни було також встановлено у відповідних актах від 22.12.2021, 28.12.2021, 04.01.2022 та від 05.01.2022. Встановлено факт невиконання наказу № 10-ОД від 15.12.2021 «Про визначення завдань окремим працівникам», а саме: пунктів, які стосувалися підготовки (в т.ч. у рукописній формі) та подання на затвердження директору музею: індивідуального робочого плану на грудень 2021 року; індивідуального робочого плану на 2022 рік; екскурсійних та лекційних тематичних планів, а також маршрутів по обслуговуванню екскурсійних груп та окремих відвідувачів з відвідуванням художнього музею та продовженням на позамузейній території; звіту за період з 03 по 30.12.2021 про виконання своїх посадових обов`язків та Наказу № 10-ОД від 15.12.2021; проведення музейних лекційних днів 28.12.2021 та 04.01.2022. Про необхідністьвиконання наказу ОСОБА_1 був повідомленийу деньйого складання-15.12.2021і до05.01.2022у йогорозпорядженні було20днів длявиконання поставленихзавдань. Працівники музею відзначали, що у ОСОБА_1 було вдосталь часу для підготовки індивідуального робочого плану на грудень та виконання інших посадових обов`язків. З 03.12.2021 року він іншими дорученнями, завданнями керівника чи іншою формою роботи, передбаченою посадовою інструкцією, не займався. Під часскладання актів ОСОБА_1 був неодноразовопопереджений,що підготовкаіндивідуального робочогоплану єйого посадовимобов`язком,так самвін зобов`язанийвиконувати йінші вказівкиі доручення директора музею та його письмові накази. Не виконання ОСОБА_1 посадових обов`язків, а також Наказу № 10-ОД від 15.12.2021 «Про визначення завдань окремим працівникам» є порушення пунктів 21.1, 21.2 та 21.4 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Лебединського міського художнього музею імені Б.К. Руднєва, а тому було прийнято наказ №2-к від 05.01.2022 про накладення стягнення у вигляді догани.

Саме допущені позивачем порушення стали підставою винесення наказів Комунального закладу виконавчого комітету Лебединської міської ради «Лебединський міський художній музей ім. Б.К. Руднєва» № 12-к від 17.12.2021 року та № 2-к від 05.01.2022 року «Про накладення стягнення», а твердження про те, що єдиною підставою для оголошення догани є конфліктні ситуації й безпідставні претензії директора музею є надуманими та нічим не підтвердженими обвинуваченнями.

При цьому представник просить врахувати, що 03.12.2021, після поновлення на посаді, лектор-екскурсовод ОСОБА_1 під підпис був ознайомлений зі своїми посадовими обов`язками, правами та графіком роботи. Визначення кола посадових обов`язків працівника покладається на керівника. ОСОБА_1 висловив свою письмову згоду із вимогами до посади та колом своїх посадових обов`язків, підписавши посадову інструкцію від 03.12.2021. Виходячи із посадових обов`язків лектора-екскурсовода ОСОБА_1 , було підготовлено Наказ № 10-ОД від 15.12.2021 «Про визначення завдань окремим працівникам», в якому позивачеві були визначені завдання, що повністю відповідають його посадовим обов`язкам. Твердження, що даний наказ вимагав від лектора-екскурсовода ОСОБА_1 виконання невластивої його посаді роботи, або завдань, що не передбачені посадовими обов`язками - не вірне та маніпулятивне. Сам же наказ № 10-ОД від 15.12.2021 позивач скасувати не просить, а отже визнає його чинність.

Представник також відзначає, що робоче місце ОСОБА_1 забезпечене усіма необхідними засобами для виконання ним посадових обов`язків, у тому числі необхідним канцелярським приладдям. ОСОБА_1 має доступ до картотеки наукових описів експонатів музею (понад 2400 описів), інвентаризаційних карток, наукової, історичної й мистецтвознавчої літератури (кілька сотень томів), каталогів та усієї музейної документації, що знаходиться у методичному кабінеті, як й інші працівники. Позивачеві кілька разів було роз`яснено, що заборони на використання комп`ютерною технікою не було та повідомлено, що на сьогоднішній день, художній музей не має вільного комп`ютера, а також коштів на його придбання. Інші ж працівники висловили свою незгоду у наданні комп`ютерів, так як на них знаходиться фондово-облікова документація, доступ до якої має обмежене коло осіб, авторські наукові й методичні напрацювання, тощо. Також зауважили, що передача комп`ютерів в користування іншим працівникам негативно позначиться на виконанні ними посадових обов`язків.

Лебединський міськийхудожній музейімені ОСОБА_4 заперечує проти усіх посилань позивача на неприязне відношення до нього зі сторони директора художнього музею та інших членів колективу, оскільки вони є повністю безпідставними, не є предметом позову, та не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку між накладанням дисциплінарного стягнення та правом особи звертатися до органів влади із заявами, скаргами та пропозиціями.

Щодо стягнення моральної шкоди, представник зазначив, що позивачем не представлено і не доведено факту порушення його законних прав. Вимоги щодо стягнення моральної шкоди є взаємопов`язані з протиправною дією (бездіяльністю). Позивач ніяким чином не довів, що йому було завдано моральної шкоди взагалі. Також не обґрунтував й розрахунок такої шкоди

Вважає безпідставними також й вимоги про стягнення витрат на оплату послуг адвоката у сумі 10 000 грн., оскільки такі витрати не підтверджуються, а ні договором про надання правової допомоги, а ні актом приймання-передачі наданої правової допомоги та квитанцією про їх сплату. Комунальний заклад виконавчого комітету Лебединської міської ради «Лебединський міський художній музей ім. Б.К. Руднєва» не вважає обґрунтованими та підтвердженими витрати позивача, а тому не погоджується із заявленими позовними вимогами й у цій частині.

Враховуючи усевище викладене,сторона проситьу задоволеніпозову відмовитиповністю.

Свідок ОСОБА_3 , допитана в судовому засіданні, показала, що працює на посаді начальника відділу культури і туризму Лебединської міської ради. За останній час ОСОБА_1 направив їй близько десяти звернень і скарг, в тому числі по питанню використання комп`ютерної техніки у художньому музею. Також декілька раз він приходив особисто до неї на прийом. Пам`ятає, що один раз це було до обіду, а інший у післяобідній час. Чи надавав ОСОБА_1 на це дозвіл директор музею їй невідомо. Коли вона готувала відповіді на звернення ОСОБА_1 , то узгоджувала їх з директором музею. Також зазначила, що по питанню використання комп`ютерної техніки у розмові із директором музею останній говорив, що доступ до такої техніки мають усі працівники, у тому числі й ОСОБА_1 . Не може пояснити по якій причині ОСОБА_1 не міг скористатись комп`ютерами музею, бо не знає. ОСОБА_5 було рекомендовано взяти участь у зборах трудового колективу музею щодо трудової діяльності ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_5 , допитана в судовому засіданні, показала, що працює на посаді завідуючої сектору туризму відділу культури і туризму Лебединської міської ради. На протязі останнього часу від ОСОБА_1 було близько шістдесяти звернень з різних питань. На пропозицію директора художнього музею вона брала участь у зборах трудового колективу закладу. Перевірка роботи лектора-екскурсовода ОСОБА_1 в її посадові обов`язки не входить і тому вона на зборах висловила свою особисту думку щодо його незадовільної діяльності. Їй відомо про те, що ОСОБА_1 було запропоновано переробити план роботи, але він з цим не погодився.

Свідок ОСОБА_2 , допитаний в судовому засіданні, показав, що працював на посаді секретаря Лебединської міської ради з грудня 2020 по травень 2022. У листопаді чи грудні 2021 до нього особисто два чи три рази приходив на прийом працівник музею ОСОБА_1 . Він скаржився на те, що адміністрація музею створює йому проблеми на роботі, не надається робоче місце, його позбавляють можливості повноцінно працювати, не надається доступ до роботи з комп`ютером. На той час він не знав таких випадків щоб хтось з керівників різних відділів зобов`язував своїх підлеглих готувати документи в рукописній формі.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, покази свідків, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді лектора - екскурсовода Комунального закладу виконавчого комітету Лебединської міської ради «Лебединський міський художній музей ім. Б.К. Руднєва», з якої він декілька разів був звільнений та поновлений на роботі на підставі судових рішень.

Так, спочатку він був поновлений на підставі рішення Лебединського районного суду Сумської області від 06.06.2018 (т. 1 а.с. 127-132), яким суд скасував наказ Комунального закладу виконавчого комітету Лебединської міської ради «Лебединський міський художній музей ім. Б.К. Руднєва» № 5-к від 16.05.2016 про звільнення ОСОБА_1 з роботи у зв`язку з закінченням дії строкового трудового договору та поновив його на вказаній посаді.

02.12.2021 цим же судом ухвалено рішення (т. 1 а.с. 44-50), яким визнано незаконним та скасовано наказ Комунального закладу виконавчого комітету Лебединської міської ради «Лебединський міський художній музей ім. Б.К. Руднєва» № 12-ОД від 17.06.2020 в частині скорочення посади лектора-екскурсовода художнього музею, визнано незаконним та скасовано наказ № 10-к від 18.08.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено позивача на посаді лектора-екскурсовода Комунального закладу виконавчого комітету Лебединської міської ради «Лебединський міський художній музей ім. Б.К. Руднєва» з 18.08.2020.

Після чергового поновлення на роботі позивач був ознайомлений з графіком роботи (т. 1 а.с. 70) та зі своїми завданнями, обов`язками і правами, закріпленими в посадовій інструкції лектора-екскурсовода ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 11).

Наказом Комунальногозакладу виконавчогокомітету Лебединськоїміської ради«Лебединський міськийхудожній музейім.Б.К.Руднєва» №12-к від17.12.2021«Про накладеннястягнення» ОСОБА_1 оголошено догану у зв`язку із порушенням трудової дисципліни (т. 1 а.с. 12).

За змістом даного наказу - 08.12.2021 (з 09:00 до 12:00), 09.12.2021 (з 09:15 до 14:00) та 10.12.2021 (з 09:00 до 11:30) лектор-екскурсовод ОСОБА_1 у робочий час самовільно полишав своє робоче місце та був відсутній на робочому місці у робочий час. У наданих письмових поясненнях щодо відсутності на робочому місці за 08.12.2021 та 09.12.2021 лектор-екскурсовод не представив поважних причин, що пояснювали б його відсутність. Письмових пояснень щодо своєї відсутності на робочому місці 10.12.2021 він не представив. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 21.2 та 21.4 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Лебединського міського художнього музею імені ОСОБА_4 та графік роботи лектора-екскурсовода Лебединського міського художнього музею імені Б.К.Руднева.

Наказ видано на підставі актів № 2 від 09.12.2021, №2 від 10.12.2021, № 3 від 10.12.2021, № 1 від 17.12.2021, пояснень ОСОБА_1 від 09.12.2021 та 10.12.2021, листа відділу культури і туризму виконавчого комітету Лебединської міської ради від 16.12.2021 № 01-18/443.

Іншим наказомвідповідача №2-квід 05.01.2022«Про накладеннястягнення» ОСОБА_1 оголошено догану у зв`язку із порушенням трудової дисципліни (невиконання Наказу № 10-ОД від 15.12.2021 «Про визначення завдань окремим працівникам») (т. 1 а.с. 13).

У наказі зазначається, що невиконанням наказу № 10-ОД від 15.12.2021 лектором-екскурсоводом ОСОБА_1 допущено порушення пунктів 21.1, 21.2 та 21.4 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Лебединського міського художнього музею імені Б.К.Руднєва. Невиконання Наказу № 10-ОД від 15.12.2021 «Про визначення завдань окремим працівникам», а саме: пунктів які стосувалися підготовки (в т.ч. у рукописній формі) та подання на затвердження директору музею: індивідуального робочого плану на грудень 2021 року; індивідуального робочого плану на 2022 рік; екскурсійних та лекційних тематичних планів, а також маршрутів по обслуговуванню екскурсійних груп та окремих відвідувачів з відвідуванням художнього музею та продовженням на позамузейній території; звіту (за період з 03 по 30.12.2021) про виконання своїх посадових обов`язків та Наказу № 10-ОД від 15.12.2021; проведення музейних лекційних днів (28.12.2021 та 04.01.2022), зафіксовано в Актах. Письмових пояснень щодо невиконання Наказу № Ю-ОД від 15.12.2021 «Про визначення завдань окремим працівникам» та названих вище пунктів Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Лебединського міського художнього музею імені Б.К.Руднєва, лектор-екскурсовод ОСОБА_1 не представив.

Наказ видано на підставі актів від 22.12.2021, 28.12.2021, 04.01.2022, 05.01.2022.

Не погодившись з наказами про оголошення доган, позивач звернувся до суду, посилаючись на їх протиправність.

Ухвалюючи рішення, суд погоджується та знаходить обґрунтованими доводи сторони позивача про необхідність скасування спірних наказів № 12-к від 17.12.2021 та № 2-к від 05.01.2022 «Про накладення стягнення», зважаючи на таке.

Стаття 2 КЗпП України, якою визначено основні трудові права працівників, говорить що право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на гідне ставлення з боку роботодавця, інших працівників, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби або реабілітації, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

За змістом ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Статтею 139 КЗпП України визначено основні обов`язки працівників, відповідно до якої працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до частини першої статті 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

За правилами статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавця покладено обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Під час обрання виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 760/7225/16-ц (провадження № 61-35225св18), від 18.03.2020 у справі № 484/2962/17 (провадження № 61-3225св18), від 20.02.2019 у справі № 757/28453/14-ц (провадження № 61-10309св18), від 27.06.2018 у справі № 664/2820/15-ц (провадження № 61-19602св18).

Сторона відповідача зазначає що, застосовуючи дисциплінарні стягнення до ОСОБА_1 , враховувалися виключно факти допущених ним порушень трудової дисципліни, які є підтвердженими у відповідних актах, а твердження про те, що підставою для оголошення догани є конфліктні ситуації й безпідставні претензії директора музею є надуманими та нічим не підтверджуються.

Однак, погодитися з такими доводами сторони суд не може.

Поновлюючи вчергове ОСОБА_1 на роботі,суд усвоєму рішенні(т.1а.с.44-50)зауважив,що відношення директорамузею довідповідача маєсуб`єктивний характер, скорочення посади лектора - екскурсовода не відповідало головній меті ефективності роботи музею та раціональному використанню коштів, причиною видачі наказу стали конфліктні ситуації ОСОБА_1 та директора музею ОСОБА_6 .

З такими висновками погодився й суд апеляційної інстанції, про що зазначив у своїй постанові від 26.05.2022 (т. 1 а.с. 137-145), якою скаргу Комунального закладу виконавчого комітету Лебединської міської ради «Лебединський міський художній музей ім. Б.К. Руднєва» залишив без задоволення, а рішення Лебединського районного суду Сумської області від 02.12.2021 без змін.

Зі звернень ОСОБА_1 , викладених в заявах (т. 1 а.с. 20, 21, 22), вбачається, що після поновлення на роботі позивач стикнувся з труднощами, пов`язаними з незабезпеченням його комп`ютерною технікою, необхідною для виконання поставлених керівником завдань, та небажанням директора музею сприяти у вирішенні вказаного питання.

З цього приводу позивач був змушений звертатися до голови та секретаря Лебединської міської ради, начальника відділу культури і туризму виконавчого комітету Лебединської міської ради, що мало місце 08.12.2021, 09.12.2021 та 10.12.2021.

Факт таких звернень знайшов своє підтвердження у наданих суду доказах:

- згаданих вище заявах ОСОБА_1 від 08.12.2021, 09.12.2021 та 10.12.2021 (т.1а.с.20,21,22);

-поясненнях останнього,наданих директору Лебединського міського художнього музею імені Б.К.Руднєва, з приводу перебування 08.12.2021 на прийомі у секретаря міської ради, а 09.12.2021 - у начальника відділу культури і туризму Лебединської міської ради (т. 1 а.с. 15, 16);

- заяві позивача від 10.12.2021 про намір відвідати в цей день керівництво міста та подати скаргу (т. 1 а.с. 17);

- показах ОСОБА_2 , допитаного у судовому засіданні як свідка, який показав, що працівник музею ОСОБА_1 дійсно звертався до нього декілька разів зі скаргою на адміністрацію музею стосовно позбавлення його можливості повноцінно працювати та з тим, що не надається доступ до роботи з комп`ютером, а також і у показах свідка ОСОБА_3 , яка показала, що неї, як до начальника відділу культури і туризму Лебединської міської ради, неодноразово звертався ОСОБА_1 в тому числі й по питанню використання комп`ютерної техніки у художньому музею.

Встановивши наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що відсутність ОСОБА_1 на робочому місці у робочий час 08.12.2021,09.12.2021та 10.12.2021була поважною та відповідно не є підставою застосування до нього будь-якого заходу дисциплінарного стягнення, оскільки така відсутність була зумовлена необхідністю позивача звернутися зі скаргами на дії керівника, відстоюючи у такий спосіб свої трудові права, а саме права на належні умови праці, які на запит працівника йому директором музею забезпечені не були, хоча згідно з вимогами трудового законодавства саме на роботодавця покладено такі обов`язки (ст. 141 КЗпП України).

Більш того директор Лебединського міського художнього музею імені Б.К.Руднєва чинив позивачеві перешкоди у праві на звернення, що доводиться заявою ОСОБА_1 від 18.12.2012 (т. 1 а.с. 25), у якій він вказує, що директор не випускав його з приміщення музею, чинив тиск, погрожував, ігнорував його звернення та пояснення і це, на думку суду, є порушенням чинного закону.

На протиправність дій Лебединського міського художнього музею ім. Б.К. Руднєва щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності вказує й сам спірний наказ № 12-к від 17.12.2021 року «Про накладення стягнення», яким ОСОБА_1 було оголошено догану фактично за намагання реалізувати своє конституційне право на звернення, а не за самовільне полишення місця роботи.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі маютьправо направлятиіндивідуальні чиколективні письмовізвернення абоособисто звертатисядо органівдержавної влади,органів місцевогосамоврядування тапосадових іслужбових осібцих органів,що зобов`язанірозглянути зверненняі датиобґрунтовану відповідьу встановленийзаконом строк.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР від 02.10.1996 громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За змістом ст. 18 Закону № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема: особисто викластиаргументи особі,що перевірялазаяву чискаргу,та братиучасть уперевірці поданоїскарги чизаяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.

Будь-яких обмежень та вказівок стосовно того, що право на звернення громадян працівник повинен реалізовувати у позаробочий час, на що вказує сторона відповідача, законом не встановлено.

Тобто, звернення громадян є законним, конституційним правом кожного, а відсутність працівника на робочому місці у зв`язку з реалізацією такого права, повинна визнаватися як поважна та не переслідуватися.

Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом у справі № 369/9301/18, крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причин його відсутності. Законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази. Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих працівнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Правова оцінка дисциплінарного проступку здійснюється на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

У своїх письмових поясненнях та заяві (т. 1 а.с. 15, 16, 17) ОСОБА_1 вказав причини своєї відсутності на робочому місці 08.12.2021, 09.12.2021 та 10.12.2021, але належної оцінки поясненням позивача при винесенні спірного наказу № 12-к від 17.12.2021 відповідачем надав не було та безпідставно застосовано до нього захід стягнення.

Ухвалюючи рішення в цій частині, суд також зауважує, що Комунальний заклад виконавчого комітету Лебединської міської ради «Лебединський міський художній музей ім. Б.К. Руднєва» у спірному наказі, а також і у своїх запереченнях проти позову ОСОБА_1 , викладених у відзиві на позовну заяву (т. 1 а.с. 58), посилається на акти № 2 від 09.12.2021, № 2 від 10.12.2021, № 3 від 10.12.2021, № 1 від 17.12.2021, як підставу правомірності прийняття такого наказу, якими, начебто, встановлені факти порушення, але на підтвердження цього самих актів, як доказів, сторона відповідача не представила, тоді як згідно цивільного процесуального законодавства кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Зважаючи на викладене, суд доходе висновку, що наказ Комунального закладу виконавчого комітету Лебединської міської ради «Лебединський міський художній музей ім. Б.К. Руднєва» № 12-к від 17.12.2021 року «Про накладення стягнення» вважати правомірним не можна, а тому його скасовує.

Ухвалюючи рішення стосовно вимог про скасування наказу № 2-к від 05.01.2022 року «Про накладення стягнення», суд зазначає таке.

Наказом директора Комунального закладу виконавчого комітету Лебединської міської ради «Лебединський міський художній музей ім. Б.К. Руднєва» № 10-ОДвід 15.12.2021«Про визначеннязавдань» (т.1а.с.14) позивачеві було визначено до виконання ряд завдань.

1. Лектору-екскурсоводу Бондюку:

1.1. до 17.12.2021 розробити (в т.ч. у рукописній формі) та подати на затвердження директору музею індивідуальний робочий план на грудень 2021 року. В індивідуальному плані передбачити розробку планів оглядових екскурсій (для дітей, учнів, студентів, дорослих відвідувачів), а також тематичних екскурсій (мистецтво іконопису, мистецтво передвижників, мистецтво соцреалізму, ін.);

1.2. до 21.12.2021 розробити (в т.ч. у рукописній формі) та подати на затвердження директору музею індивідуальний робочий план на 2022 рік та пропозиції до Плану роботи художнього музею на 2022 рік;

1.3. до 23.12.2021 розробити (в т.ч. у рукописній формі) та подати на затвердження директору музею екскурсійні тематичні плани й маршрути по обслуговуванню екскурсійних груп та окремих відвідувачів з відвідуванням художнього музею та продовженням на позамузейній території.

2. Підготувати та подати на затвердження директору музею теми та плани лекцій (в т.ч. у рукописній формі) для проведення музейних лекційних днів.

3. Визначити проведення музейних лекційних днів - щовівторка (о 14:00), починаючи з 21.12.2021.

4. До 30 числа кожного місяця подавати звіт (в т.ч. у рукописній формі) про виконання своїх посадових обов`язків та цього наказу, директору музею.

У зв`язкуз невиконаннямнаказу №10-ОДвід 15.12.2021був виданийспірний наказ№ 2-квід 05.01.2022«Про накладеннястягнення» (т.1а.с.12),яким ОСОБА_1 оголошено догану.

Видачі спірного наказу № 2-к від 05.01.2022 передувало проведення 24.12.2021 загальних зборів трудового колективу Лебединського міського художнього музею ім. Б.К. Руднєва, на яких розглядалося питання про невиконання лектором-екскурсоводом ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків та порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Лебединського міського художнього музею імені Б.К. Руднєва (протокол зборів (т. 1 а.с 35-37)), на яких вирішено:

1.Визнати неприпустимимневиконання своїхпосадових обов`язківлектором-екскурсоводом ОСОБА_1 ,зокрема,не виконанняНаказу №10-ОДвід 15.12.2021«Про визначеннязавдань окремим працівникам», а також порушення пунктів 21.1, 21.2 та 21.4 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Лебединського міського художнього музею імені Б.К Руднева, з якими він ознайомлений під підпис.

2. Рекомендувати директору музею вжити до лектора-екскурсовода ОСОБА_1 методи дисциплінарного реагування за невиконання ним посадових обов`язків, а також порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Лебединського міського художнього музею імені Б.К. Руднєва (пункти 21.1. 21.2 та 21.4), а також Наказу № 10-ОД від 15.12.2021 «Про визначення завдань окремим працівникам», трудової дисципліни.

3. Попередити лектора-екскурсовода ОСОБА_1 про неприпустимість подальшого невиконання своїх посадових обов`язків, порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Лебединського міського художнього музею імені Б.К. Руднєва, а також усних доручень та письмових наказів директора музею, графіку роботи, трудової дисципліни.

Сторона позивача наголошує на тому, що наказом № 10-ОД від 15.12.2021 на ОСОБА_1 покладено виконання невластивої його посаді роботи, але суд з таким твердженням погодитися не може та враховує доводи Лебединського міського художнього музею ім. Б.К. Руднєва, зважаючи при цьому на обсяг посадових обов`язків позивача, закріплених в посадовій інструкції лектора-екскурсовода ОСОБА_1 від 03.12.2021 (т. 1 а.с. 11), ту обставину, що сам наказ № 10-ОД від 15.12.2021 «Про визначення завдань» позивач визнає та не оспорює його, а також з огляду на його попередню роботу на даній посаді, про що свідчить ряд доказів (т. 1 а.с. 80-81, 82-83, 87-91, 92, 93-96).

Тому такий довід сторони не може бути врахований.

Разом з цим, суд зауважує, що в матеріалах справи мається план роботи ОСОБА_1 на грудень 2021 згідно інструкції лектора-екскурсовода (т. 1 а.с. 19). Крім цього, наявні звіти позивача про виконання своїх посадових обов`язків від 31.12.2021 (т. 1 а.с. 32), від 04.01.2022 (т. 1 а.с. 38), 05.01.2022 (т. 1 а.с. 84), в яких ОСОБА_1 зазначає, що в ході роботи у нього виникло ряд питань, які він не може вирішити без доступу до відповідних джерел, в тому числі до мережі «Інтернет».

Поряд зі зверненнями позивача до голови та секретаря Лебединської міської ради, начальника відділу культури і туризму виконавчого комітету Лебединської міської ради зі скаргами на дії директора Лебединського міського художнього музею ім. Б.К. Руднєва стосовно відсутності в музеї належних умов праці для позивача (т.1а.с.20,21,22),про якіуже зазначалося,судом встановлено,що зцього приводу ОСОБА_1 також звертавсяй досамого директорамузею ОСОБА_7 .

Так, у своїх численних заявах (т. 1 а.с. 23, 24, 26, 27, 28, 31, 33) він просив сприяти йому у організації належних умов праці, надати можливість доступу до комп`ютера, інших засобів інформації. За відсутності окремого комп`ютера, просив визначити порядок користування та роботи співробітниками музею відповідною технікою, надавши такими чином і йому на рівні з іншими працівниками доступ до неї.

У заявах (т. 1 а.с. 41, 42) позивач відзначав, що умови його праці не відповідають поставленим керівником вимогам, він виконує роботу темпами, якими можна працювати в таких умовах, при наявності тиску та переслідування з боку директора закладу.

У своїх відповідях на заяви позивача (т. 1 а.с. 29, 33 на звороті-34, 39-40) директор Лебединського міського художнього музею ім. Б.К. Руднєва повідомив ОСОБА_1 , що посадова інструкція лектора-екскурсовода не вимагає роботи на комп`ютері, а також знання комп`ютера чи комп`ютерних програм. Повідомлено про відсутність жодних перепон для підготовки усіх планів, лекцій, розробок масових заходів, планів екскурсій, в тому числі й тематичних, у рукописному вигляді. Вільного комп`ютера художній музей не має, а також коштів на його придбання для забезпечення ним лектора-екскурсовода. Щодо організації роботи ОСОБА_1 на комп`ютері разом з іншими працівниками, зазначено, що працівники музею заперечують щодо доступу до комп`ютерів, закріплених за ними, так як на комп`ютерах зберігається фондово-облікова документація (доступ до якої обмежений), авторські та наукові роботи працівників. Також працівники зауважити, що передача комп`ютера іншим працівникам негативно позначиться на виконанні ними посадових обов`язків.

Зі зміступротоколу загальнихзборів трудовогоколективу Лебединськогоміського художньогомузею ім.Б.К.Руднєва від24.12.2021 (т. 1 а.с 35-37) також встановлено, що працівники музею незгоді з наданням їх комп`ютерів іншим працівникам, в тому числі ОСОБА_8 вказала, що комп`ютер, за яким вона працює, необхідний їй для виконання своїх посадових обов`язків, при використанні його для інших цілей продуктивність її праці знизиться.

Поряд з цим слід відзначити, що вимога надавати плани роботи, плани лекцій та іншу документацію ОСОБА_1 в тому числі і у рукописній формі від директора музею була тільки до позивача, інших працівників музею не стосувалася. Докази на підтвердження протилежного матеріали справи не містять.

Наведене вище доводить той факт, що рівень умов праці ОСОБА_1 , зокрема, відсутність доступу до відповідної комп`ютерної техніки, покладення на нього обов`язку виконувати поставлені завдання у рукописній формі, використовуючи при цьому лише наявні у музеї друковані матеріали (картотеки наукових описів експонатів музею, інвентаризаційні картки, наукову, історичну й мистецтвознавчу літературу, каталоги та іншу музейну документацію), без доступу до мережі інтернет, не відповідає рівню умов праці інших працівників Лебединського міського художнього музею ім. Б.К. Руднєва, за яких він позбавлений можливості належним чином виконувати свої посадові обов`язки, суттєво впливає на продуктивність його роботи та є порушенням з боку директора музею положень трудового законодавства.

За змістом положень ст. 141 КЗпПУ роботодавець повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Як уже зазначалося, для застосування заходу стягнення за порушення трудової дисципліни необхідно довести, що невиконання чи неналежне виконання працівником своїх обов`язків мало місце з його вини.

На думку сторони відповідача причиною видачі наказу № 2-к від 05.01.2022 були саме навмисні дії ОСОБА_1 (порушення трудової дисципліни), з чим суд погодитися не може та вважає, що обставини, встановлені в ході судового розгляду, свідчать про те, що умислу на вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_1 не мав. При цьому зауважує, що наказом директора Комунального закладу виконавчого комітету Лебединської міської ради «Лебединський міський художній музей ім. Б.К. Руднєва» № 10-ОД від 15.12.2021 «Про визначення завдань» та послідуючий наказ № 2-к від 05.01.2022 «Про накладення стягнення» не є об`єктивними, мають характер саме суб`єктивного відношення директора музею до відповідача. Видача спірного наказу № 2-к від 05.01.2022 є наслідком конфліктних ситуацій ОСОБА_1 та директора музею ОСОБА_6 , а тому він є протиправним.

Також слід зазначити, що спірний наказ містить посиланняна акти від 22.12.2021, 28.12.2021, 04.01.2022, 05.01.2022, в яких зафіксовані допущені порушення. Так само про зафіксовані у відповідних актах факти невиконання позивачем своїх посадових обов`язків та порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку зазначається і в протоколі загальних зборів трудового колективу Лебединського міського художнього музею ім. Б.К. Руднєва від 24.12.2021 та у відзиві на позовну заяву. Разом з цим, стороною відповідача вищезгаданих актів від 22.12.2021,28.12.2021,04.01.2022,05.01.2022суду наданоне булоі матеріалисправи їхне містять.

Тому наказ № 2-к від 05.01.2022 «Про накладення стягнення», яким оголошено догану ОСОБА_1 , підлягає скасуванню як незаконний.

В частині вимог про стягнення моральної шкоди суд враховує те, що згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода,завдана фізичнійабо юридичнійособі неправомірнимирішеннями,діями чибездіяльністю,відшкодовується особою,яка їїзавдала,за наявностіїї вини,крім випадків,встановлених частиноюдругою цієїстатті.

Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування роботодавцемморальної шкодипрацівнику провадитьсяу разі,якщо порушенняйого законнихправ,у томучислі внаслідокдискримінації,мобінгу (цькування),факт якогопідтверджено судовимрішенням,що набралозаконної сили,призвели доморальних страждань,втрати нормальнихжиттєвих зв`язківі вимагаютьвід ньогододаткових зусильдля організаціїсвого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує, положення ст. 23 ЦК України,згідно зякими особамає правона відшкодуванняморальної шкоди,завданої внаслідокпорушення їїправ. Моральнашкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пленум Верховного Суду України у п. 9 постанови«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 N 4(з наступними змінами та доповненнями) зазначив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості. Визнаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд вважає, що йому дійсно була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача, пов`язаною з порушення його трудових прав. Негативні зміни в житті позивача, спричинені приниженням перед колективом, незаконним застосуванням дисциплінарних стягнень у вигляді доган, привели до втрати нормальних життєвих умов, до постійних душевних страждань через незаконні дії щодо нього та викликали необхідність відновлення становища, яке існувало раніше шляхом судового захисту своїх порушених прав, що вимагає від ОСОБА_1 додаткових зусиль для організації свого життя.

Разом з цим, враховуючи обставини справи, характер та глибину душевних страждань і переживань позовача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне зменшити розмір заявлених в цій частині вимог та стягнути з Лебединського міського художнього музею ім. Б.К. Руднєва на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації моральної шкоди кошти у розмірі 5000 грн., що буде достатнім для відновлення його порушених прав.

Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування наказів Комунального закладу виконавчого комітету Лебединської міської ради «Лебединський міський художній музей ім. Б.К. Руднєва» № 12-к від 17.12.2021 року та № 2-к від 05.01.2022 року «Про накладення стягнення», а також стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина першастатті 15 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьоїстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами першою - четвертоюстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідноз умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шостастатті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українивстановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно довимог п.3ч.1ст.270ЦПК Українисуд,що ухваливрішення,може зазаявою учасниківсправи чиз власноїініціативи ухвалитидодаткове рішення,якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

На підтвердження судових витрат у заявленому розмірі представником ОСОБА_1 адвокатом Кузьченко Т.М. подано договір про надання правничої допомоги та доповнення до договору (т. 2 а.с. 92, 93) за змістом яких сторони визначили гонорар адвоката в розмірі 10000 грн.

За актом приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг (т. 2 а.с. 94) вартість робіт, виконаних адвокатом у даній справі, склала обумовлену сторонами суму 10000 грн.

Оплата послуг з надання правничої допомоги ОСОБА_1 здійснена згідно квитанції до прибуткого касового ордера № 1 від 06.12.2022 (т. 2 а.с. 95).

Посилаючись на зазначене, сторона позивача просить стягнути з відповідача зазначену суму витрат, оскільки доказами підтверджено надання ОСОБА_1 професійної правничої допомоги у погодженому між адвокатом та клієнтом розмірі, а також здійснено їх реальну оплату, з чим суд погоджується повністю.

Задовольняючи вимоги в цій частині, суд враховує характер виконаної адвокатами роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходить з конкретних обставин справи, її складності, зважає на необхідність участі представника у судовому засіданні по справі та значимості таких дій і вважає необхідним стягнути зі сторони відповідача кошти у розмірі 7500 грн., оскільки позовні вимоги задоволені частково, а саме одну з двох позовних вимог задоволено на 50 %.

Ухвалюючи рішення, суд також вважає необхідним вирішити долю понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору, а саме стягнути з Лебединського міського художнього музею ім. Б.К. Руднєва» на його користь кошти у розмірі 992,40 грн., сплачені ОСОБА_1 при зверненні до суду згідно квитанції (т. 1 а.с. 52), як за одну з вимог немайнового характеру про скасування наказів.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» від 08.11.2011 № 3674-VI).

Враховуючи вказані положення закону, пропорційно до задоволених вимог, суд також стягує зі сторони відповідача на користь держави несплачений по справі судовий збір в частині вимоги про стягнення моральної шкоди, яка також є вимогою немайновою.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 139, 141, 142, 147, 147-1, 149, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ст. ст. 2-5,76-81,258-259,263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати накази Комунального закладу виконавчого комітету Лебединської міської ради «Лебединський міський художній музей ім. Б.К. Руднєва» № 12-к від 17.12.2021 року «Про накладення стягнення» та № 2-к від 05.01.2022 року «Про накладення стягнення».

Стягнути з Комунального закладу виконавчого комітету Лебединської міської ради «Лебединський міський художній музей ім. Б.К. Руднєва» (Сумська область, м. Лебедин, пл. Волі, 17, Код ЄДРПОУ 02224005) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Стягнути з Комунального закладу виконавчого комітету Лебединської міської ради «Лебединський міський художній музей ім. Б.К. Руднєва» (Сумська область, м. Лебедин, пл. Волі, 17, Код ЄДРПОУ 02224005) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи, а саме кошти в розмірі 992,40 грн. на відшкодування понесеного судового збору та кошти в розмірі 7500 грн. на відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката пропорційно до задоволених вимог.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального закладу виконавчого комітету Лебединської міської ради «Лебединський міський художній музей ім. Б.К. Руднєва» (Сумська область, м. Лебедин, пл. Волі, 17, Код ЄДРПОУ 02224005) на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в частині вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 744,30 грн. пропорційно до задоволених вимог.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.01.2023.

Суддя Олександр ЧХАЙЛО