Рішення

від 16.01.2023 по справі 753/8184/22

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8184/22

провадження № 2/753/939/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2023 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Шаповалової К.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Лісовської О.В.

представника позивача: Середи Д.А.

представника відповідача ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: місто Київ, вулиця Олександра Кошиця, 5а в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального некомерційного підприємства «Бобровицька опорна лікарня» Бобровицької міської ради Чернігівської області до ОСОБА_2 про стягнення коштів за навчання,

В С Т А Н О В И В:

02 серпня 2022 року КНП "Бобровицька опорна лікарня" Бобровицької міської ради Чернігівської обл. звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів в якості відшкодування витрат за навчання.

В обґрунтування позовної заяви позивач вказав, що наказом КЛПЗ "Бобровицька центральна районна лікарня" №66/7 від 31 липня 2019 року ОСОБА_2 було зараховано на посаду лікаря-інтерна до КЛПЗ "Бобровицька центральна районна лікарня" з 01 серпня 2019 року до 31 липня 2021 року з виплатою заробітної плати та витратами щодо відряджень на час проходження очної та заочної частини інтернатури. 01 серпня 2019 року між КЛПЗ "Бобровицька центральна районна лікарня" та відповідачем була укладена угода, за умовами якої медичний заклад взяв на себе обов`язок оплатити навчання та прийняти на роботу ОСОБА_2 на посаду лікаря-інтерна зі спеціальності "внутрішні хвороби" КЛПЗ "Бобровицька ЦРЛ" (в подальшому перейменовано на КНП "Бобровицька опорна лікарня" Бобровицької міської ради Чернігівської області), а ОСОБА_2 була зобов`язана відпрацювати у медичному закладі 3 роки на посаді лікаря-спеціаліста відповідного фаху. Відповідно до наказу Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації №86-1 від 12 липня 2021 року ОСОБА_2 після закінчення інтернатури направлено для працевлаштування на посаду лікаря-стажиста з кардіології з посадовим окладом згідно штатного розкладу з подальшим проходженням курсів за спеціальністю "Кардіологія". 31 липня 2021 року ОСОБА_2 звільнено з посади у зв`язку з закінченням інтернатури. Наказом гендиректора КНП "Бобровицька опорна лікарня" Бобровицької міської ради Чернігівської області №68/6 від 30 липня 2021 року ОСОБА_2 прийнято на роботу з 02 серпня 2021 року на посаду лікаря-спеціаліста терапевтичного відділення №2. 29 квітня 2022 року, перебуваючи у відпустці, ОСОБА_2 подала заяву про звільнення за власним бажанням, мотивуючи це тим, що вона не має можливостей щодо безпечного проїзду до роботи, у зв`язку із введенням воєнного стану, повітряними тривогами та ракетними обстрілами залізничної інфраструктури. 13 травня 2022 року відповідач була звільнена з роботи. У зв`язку з невиконанням угоди від 01 серпня 2019 року, а саме: звільнення відповідачки за власним бажанням та невідпрацювання 3-х років у позивача, позивач просить суд стягнути з відповідача кошти у розмірі 194 134, 43 грн, як такі, що витрачені медичним закладом за проходження ОСОБА_2 навчання в інтернатурі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 753/8184/22 між суддями від 04 серпня 2022 року матеріали позову передано в провадження судді Шаповаловій К.В.

11 серпня 2022 року до суду надійшла відповідь з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою суду від 16 серпня 2022 року прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні на 20 жовтня 2022 року.

15 вересня 2022 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона заперечувала щодо заявлених вимог, просила в задоволенні позову відмовити.

22 вересня 2022 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому викладені обставини на спростування заперечень відповідача.

7 жовтня 2022 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

20 жовтня 2022 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів та клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

У судовому засіданні 20 жовтня 2022 року було оголошено перерву до 1 грудня 2022 року для надання часу представнику відповідача отримати документи, що були надіслані позивачем на її адвокатських запит за тиждень до судового засідання та не були станом на 20 жовтня 2022 року отримані адресатом.

25 жовтня 2022 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів у справі.

1 грудня 2022 року до суду від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення у справі та клопотання про витребування доказів, яке було представником відповідача відкликано у судовому засіданні, з огляду на те, що представник позивача надав відповідь на ті питання, що ставились представником відповідача у клопотанні.

У судовому засіданні 1 грудня 2022 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, вказав, що відповідачка не виконала умови угоди від 1 серпня 2019 року, не відпрацювала у позивача 3 роки, звільнилась з посади за власним бажання, через труднощі із доїздом до місця роботи (проживає у місці Києві), введеним воєнним станом та бойовими діями на території Чернігівської області, а тому має повернути позивачу кошти, витрачені на її навчання. Зауважив, що угода не передбачала форс-мажорних обставин та інших підстав, які б звільняли відповідачку від обов`язку оплати навчання, у випадку не відпрацювання на посаді 3 роки. Зазначив, що наказом Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації від 15 липня 2019 року наказано головному лікарю позивача зарахувати відповідачку на посаду лікаря-інтерна зі спеціальності «Внутрішні хвороби» з 1 серпня 2019 року, що відповідно й було зроблено. Відповідачка власноруч написала заяву про зарахування її на посаду лікаря-інтерна зі спеціальності «Внутрішні хвороби» з 1 серпня 2019 року з відпрацюванням 3 років у медичному закладі на посаді лікаря згідно угоди від 1 серпня 2019 року. Заперечив проти того, що позивач не виконав умови угоди, оскільки відповідачка не отримала спеціальності лікар-кардіолог та не була зарахована на посаду лікаря-стажиста з кардіології, з урахуванням умов угоди та наказів Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації. Позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти заявлених вимог, просила суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, наполягала на тому, що умови договору не виконані саме позивачем, оскільки відповідач не отримала кваліфікацію лікар-кардіолог, яка була гарантована позивачем та з 2 серпня 2021 року, коли вона закінчила інтернатуру зі спеціальності «внутрішні хвороби», повинна була бути прийнята на посаду лікаря-стажиста з кардіології з подальшим проходженням курсів спеціалізації за спеціальністю «кардіологія» за рахунок позивача, в той же час, позивач, в порушення умов угоди не оплатив відповідачу навчання за спеціалізацією «кардіологія», а отже відповідачка звільнена від виконання умов угоди щодо відпрацювання трьох років у позивача. Просила суд також врахувати, що на період дії карантину, пов`язаного з коронавірусною хворобою, відповідачка працювала у лікарні у відділенні для таких хворих, не звільнялась з роботи.

У зв`язку із виниклою проблемою з інтернет зв`язком у представника відповідача, яка брала участь у судовому засіданні через відеоконференцію за допомогою власних засобів зв`язку, у справі було оголошено перерву до 16 грудня 2022 року.

16 грудня 2022 року судове засідання не відбулось через тривале відключення електроенергії та відсутності можливості провести судове засідання у режимі відеоконференції, зокрема із представником позивача. Розгляд справи було призначено на 13 січня 2023 року.

У судовому засіданні 13 січня 2023 року представник позивача надав додаткові пояснення у справі просив позовні вимоги задовольнити. Представник відповідача також надала додаткові пояснення у справі та просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, відповідач, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, вважає, що позов підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Згідно із наказом в.о. генерального директора КЛПЗ «Бобровицька центральна районна лікарня» Бобровицької районної ради Чернігівської області від 27 січня 2020 року № 12 КЛПЗ «Бобровицька центральна районна лікарня» перейменовано на КНП «Бобровицька центральна районна лікарня» Бобровицької районної ради Чернігівської області та є його правонаступником.

Відповідно до наказу генерального директора КНП «Бобровицька центральна районна лікарня» Бобровицької районної ради Чернігівської області від 18 січня 2021 року № 5 КНП «Бобровицька центральна районна лікарня» перейменовано на КНП «Бобровицька опорна лікарня Бобровицької районної ради Чернігівської області та є його правонаступником.

Наказом Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації від 15 липня 2019 року № 52-1 наказано головному лікарю комунального лікувально-профілактичного закладу «Бобровицька центральна районна лікарня» зарахувати випускницю 2019 року ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» ОСОБА_2 на посаду лікаря-інтерна зі спеціальності «внутрішні -хвороби» до КЛПЗ «Бобровицька центральна районна лікарня» з 1 серпня 2019 року (а.с. 7).

Відповідно до пункту 3 вказаного наказу ОСОБА_2 відряджено для проходження очної частини інтернатури на базу Національної медичної академії після дипломної освіти ім. П.Л. Шупика з 2 вересня 2019 року по 28 лютого 2020 року.

Пунктом 4 вказаного наказу визначено, що виплату заробітної плати за час проходження інтернатури, витрат на відрядження для проходження очної та заочної частини інтернатури ОСОБА_2 проводиться за рахунок КЛПЗ «Бобровицька центральна районна лікарня».

29 липня 2019 року ОСОБА_2 написала заяву на ім`я голови комісії з реорганізації КЛПЗ «Бобровицька центральна районна лікарня» про зарахування її на посаду лікаря-інтерна зі спеціальності «внутрішні хвороби» з 1 серпня 2019 року з відпрацюванням 3 років у медичному закладі на посаді лікаря згідно угоди від 1 серпня 2019 року (а.с. 8).

Наказом КЛПЗ «Бобровицька центральна районна лікарня» від 31 липня 2019 року ОСОБА_2 зараховано на посаду лікаря-інтерна зі спеціальності «внутрішні хвороби» з 1 серпня 2019 року по 31 липня 2021 року з виплатою заробітної плати, та витрат щодо відряджень на час проходження очної та заочної частини інтернатури (а.с. 9).

1 серпня 2019 року між КЛПЗ «Бобровицька центральна районна лікарня» та ОСОБА_2 було укладено угоду, відповідно до якої медичний заклад бере на себе обов`язок оплатити навчання та прийняти громадянку ОСОБА_2 на посаду лікаря-інтерна зі спеціальності «внутрішні хвороби» КЛПЗ «Бобровицька ЦРЛ», виплачувати їй заробітну плату та виконувати інші обов`язки роботодавця, передбачені чинним трудовим законодавством, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 розділу І угоди лікар-інтерн бере на себе обов`язок по закінченню інтернатури відпрацювати у медичному закладі 3 роки на посаді лікаря-спеціаліста відповідного фаху.

Підпунктом 2.3 пункту 2 угоди визначено, що в разі невиконання лікарем-інтерном вимог пункту 2.2 цієї угоди, кошти витрачені медичним закладом на навчання повертаються лікарем-інтерном в добровільному порядку чи стягується у судовому порядку.

Строк дії контракту з 1 серпня 2019 року по 31 липня 2024 року (п. 1 розділу ІV угоди).

Наказом Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації від 12 липня 2021 року № 86-1 ОСОБА_2 після закінчення інтернатури направлено 2 серпня 2021 року в розпорядження генерального директора КНП «Бобровицька опорна лікарня Бобровицької районної ради Чернігівської області для працевлаштування лікарем-стажистом з кардіології з посадовим окладом згідно штатного розкладу з подальшим проходженням курсів за спеціальністю «кардіологія».

Наказом генерального директора КНП «Бобровицька опорна лікарня Бобровицької районної ради Чернігівської області від 30 липня 2021 року № 68/5 лікаря-інтерна зі спеціальності «внутрішні хвороби» ОСОБА_2 звільнено у зв`язку із закінченням інтернатури.

Наказом генерального директора КНП «Бобровицька опорна лікарня Бобровицької районної ради Чернігівської області від 30 липня 2021 року № 68/6 ОСОБА_2 прийнято на роботу з 2 серпня 2021 року на посаду лікаря-спеціаліста терапевтичного відділення № 2, приймально-діагностичного відділення 0,5 посадового окладу лікаря внутрішньої медицини стаціонару та 0,5 посадового окладу лікаря внутрішньої медицини приймально-діагностичного відділення.

29 квітня 2022 року відповідачка, перебуваючи у відпустці, звернулась до позивача із заявою про звільнення з займаної посади за власним бажанням.

Листом від 12 травня 2022 року позивач повідомив ОСОБА_2 про те, що заявою про звільнення вона просить достроково розірвати угоду від 1 серпня 2019 року, а тому має відшкодувати лікарні кошти, витрачені на її навчання в сумі 194134,43 грн (а.с. 20).

Наказом від 12 травня 2022 року ОСОБА_2 було звільнено з 13 травня 2022 року з посади лікаря внутрішньої медицини за власним бажанням та зазначено про необхідність, відповідно до умов угоди від 1 серпня 2019 року повернути лікарні кошти, витрачені на її навчання.

ОСОБА_2 ознайомилась із вказаним наказом 13 травня 2022 року, про свідчить її підпис на наказі та зауважила, що не згодна з вимогою щодо повернення коштів, оскільки не порушувала умов угоди, бо звільняється через небезпеку для життя, пов`язану з доїздом до місця роботи (а.с. 22).

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням

є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

На час укладання угоди від 1 серпня 2019 року між позивачем та відповідачем діяло Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів, затверджене наказом МОЗ України від 19 вересня 1996 року.

Відповідно до пункту 1.1 Положення Спеціалізація (інтернатура) є обов`язковою формою післядипломної підготовки випускників всіх факультетів медичних і фармацевтичних вищих закладів освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів незалежно від підпорядкування та форми власності, після закінчення якої їм присвоюється

кваліфікація лікаря(провізора)-спеціаліста певного фаху.

Інтернатура проводиться в очно-заочній формі навчання на кафедрах медичних (фармацевтичних) вищих закладів освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів і закладів медичної (фармацевтичної) післядипломної освіти (надалі - вищих

закладів освіти) та стажування в базових установах і закладах охорони здоров`я (пункт 1.4 Положення)

Згідно із пунктами 7.3, 7.5 Положення заробітна плата лікарям(провізорам)-інтернам протягом всього періоду навчання сплачується за рахунок закладів (установ), в які вони зараховані лікарями(провізорами)-інтернами, або закладом (установою), з яким укладено трудовий договір у розмірі, встановленому чинним законодавством. Витрати по відрядженню лікарів(провізорів)-інтернів на навчання у вищі заклади освіти здійснюється базовою установою стажування у такому ж порядку, як і при направленні спеціалістів на підвищення кваліфікації.

Отже, з урахуванням вказаного положення проходження інтернатури є обов`язковою формою підготовки до професійної діяльності. Як зазначалось, інтернатура може бути як на безоплатній так і на платній основі.

Відповідачка обрала безоплатний спосіб проходження інтернатури та після зарахування на інтернатуру уклала з позивачем не трудовий договір, а договір про стажування в інтернатурі.

Протягом часу проходження інтернатури відповідачка отримувала заробітну плату за навчання, як то було передбачено нормами Положення. Як зазначив представник позивача, заробітну плату та витрати на відрядження за відповідачку сплачував позивач, отже ці витрати є витратами, які медичний заклад поніс на навчання ОСОБА_2 .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 607/3693/17 дійшла висновку, що «Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що договірне зобов`язання - це відносне правовідношення між юридично рівними і майново самостійними особами, що виникає на підставі укладеного договору, який виражає їх загальну волю на досягнення цивільно-правових результатів майнового чи немайнового характеру, настання яких відбувається у разі здійснення боржником певних активних дій, що відповідають праву вимоги кредитора і не зачіпають прав і законних інтересів третіх осіб, що не є учасниками зазначеного правовідношення. Оскільки метою договірних зобов`язань є досягнення їх сторонами певних правових результатів, особливого значення набуває їх виконання. Виконання зобов`язання - це вчинення кредитором і боржником дій, що становлять його предмет. При виконанні різноманітних договірних зобов`язань суб`єкти мусять керуватися загальними засадами, що йменуються принципами виконання зобов`язання. І в сучасних умовах до них відносять принципи належного та реального виконання зобов`язання, які, до речі, традиційно вважались такими.

Вирішуючи аналогічні спори, судам слід керуватись таким. Якщо між сторонами укладеної угоди про підготовку фахівця з вищою освітою передбачений обов`язок цього фахівця після закінчення відповідного навчання відпрацювати три роки, наприклад, в закладі охорони здоров`я, куди цей фахівець (випускник) буде направлений за розподілом, а також його обов`язок компенсувати (відшкодувати) замовнику його навчання вартість витрат цього замовника на це навчання у разі неприбуття цього випускника за направленням або його відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (наприклад, відпрацювати три роки в закладі охорони здоров`я, куди випускник направлений за розподілом), то зазначене зобов`язання з відшкодування витрат на навчання є цивільно-правовим договірним зобов`язанням».

Як зазначила у судовому засіданні представник відповідача, ОСОБА_2 за власним бажанням обрала місце роботи саме у КНП «Бобровицька опорна лікарня» Бобровицької міської ради Чернігівської області, хоча проживала та зареєстрована була у м. Києві.

ОСОБА_2 особисто написала заяву від 29 липня 2019 року про зарахування її на посаду лікаря-інтерна зі спеціальності «Внутрішні хвороби» з 1 серпня 2019 року з відпрацюванням 3 років у медичному закладі на посаді лікаря згідно угоди від 1 серпня 2019 року, а отже підписуючи угоду від 1 серпня 2019 року розуміла її зміст та зобов`язання щодо відпрацювання протягом 3-х років у лікарні та розуміла наслідки не виконання цього обов`язку, а саме: повернення коштів, витрачених медичним закладом на її навчання.

Суд критично відноситься до твердження представника відповідача про те, що відповідачка не порушила умов угоди, оскільки не була влаштована на посаду лікаря-стажиста з кардіології, а отже умови угоди від 1 серпня 2019 року на неї не діють, з огляду на те, що умови угоди від 1 серпня 2019 року не містять застереження (зауваження), що по закінченню інтернатури ОСОБА_2 має відпрацювати саме на посаді лікаря-спеціаліста з кардіології.

За умовами договору та за особистою заявою відповідачки. ОСОБА_2 була зарахована на посаду лікаря-інтерна зі спеціалізації «внутрішні хвороби» та зобов`язувалась відпрацювати у медичному закладі за відповідним фахом.

Представником позивача не заперечувався факт не влаштування відповідачки у лікарні на посаду лікаря -стажиста з кардіології, в той же час зазначив, що відповідачка була працевлаштована на посаду лікаря-спеціаліста терапевтичного відділення № 2, приймально-діагностичного відділення (наказ від 30 липня 2021 року № 68/6), відповідачка не заперечувала, не оспорювала вказаний наказ, приступила до роботи та виконувала свої обов`язки.

Матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідачка відмовлялась працювати на посаді лікаря-спеціаліста терапевтичного відділення № 2, приймально-діагностичного відділення, зверталась до головного лікаря з листами чи до управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації щодо не працевлаштування її на посаді саме лікаря-стажиста з кардіології, а також доказів того, що відповідачка заперечувала, що умови угоди від 1 серпня 2019 року її не стосуються через те, що вона не працює на посаді лікаря-стажиста з кардіології.

Крім того, як вбачається з заяви відповідачки про звільнення за власним бажанням та з подальшого листування між нею та позивачем, підставою для звільнення її з посади лікаря- спеціаліста терапевтичного відділення № 2, приймально-діагностичного відділення стало саме воєнний стан та небезпечні умови з доїздом до роботи, а не те, що позивач не виконав умови угоди від 1 серпня 2019 року та не працевлаштував її на посаду лікаря-стажиста з кардіології, як зазначалось представником відповідача у судових засіданнях.

Поряд з цим, представник відповідача вказала, що відповідачка мала намір й надалі продовжувати працювати у позивача на посаді лікаря- спеціаліста терапевтичного відділення № 2, приймально-діагностичного відділення, проте через бойові дії, обстріли та окупацію Чернігівської області, а також те, що її родина (чоловік) проживають у м. Києві, змушена була написати таку заяву.

Суд погоджується із твердженням представника позивача про те, що посилання відповідачки на статтю 4 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не є вірним та доречним, оскільки на час поки Чернігівська область перебувала в окупації, відповідачка не працювала, а перебувала у відпустці, позивач не вимагав від неї явки на роботу та виконання обов`язків.

В той же час, заява про звільнення за власним бажанням була написана відповідачкою 29 квітня 2022 року та просила вона її звільнити з 13 травня 2022 року, тобто після деокупації та коли бойові дії на території Чернігівської області вже не проводились, а сполучення з м. Києвом було відновлено та працювало у штатному режимі.

Крім того, представник позивача у судовому засіданні зазначав, що відповідачці пропонувалось житло у м. Бобровиця, враховуючи час, який вона витрачала на доїзд до роботи, проте вона відмовилась від нього.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на постанову Волинського апеляційного суду від 4 лютого 2022 року у справі № 166/144/20, оскільки предмет та підстави позову у тій справі не є тотожними до предмету спору та підстав позову у цій справі. Так у справі № 166/144/20 вирішувалось питання наявності/відсутності підстав для сплати неустойки (штрафу) за відмову від виконання зобов`язань щодо відпрацювання на певній посаді 3 роки, а предметом спору у цій справі є повернення позивачу коштів, витрачених на навчання відповідачки, різні також й підстави звільнення лікарів з посад у вказаних справах. Крім того, відповідно до статті 13 ЗУ "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, а не висновки, викладені у судових рішеннях судів першої чи апеляційної інстанції

Отже, судом було встановлено, що між позивачем та відповідачем була укладена угода від 1 серпня 2019 року, яка передбачала обов`язок позивача оплатити навчання ОСОБА_2 , а остання зобов`язувалась серед іншого відпрацювати після закінчення інтернатури в медичному закладі 3 роки.

Таким чином, сторони уклали цивільно - правовий договір, який не суперечить вимогам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому відповідачка при його укладенні мала необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасників цього правочину були вільним і відповідало їх внутрішній волі. Правочин вчинено у письмовій формі, встановленій законом. Правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Жодна із сторін правочину не спростувала презумцію правомірності правочину - не оспорювала факт правомірності цього договору. Так, відповідачка виконувала умови угоди, не заперечувала проти призначення її на посаду лікаря-спеціаліста терапевтичного відділення № 2, приймально-діагностичного відділення та приступила до виконання своїх трудових обов`язків лікаря і за весь час дії угоди не висловлювала незгоду з її умовами.

Крім цього, цей договір не порушує конституційного права людини і громадянина щодо вільного вибору місця роботи, а тому він відповідає вимогам статей 627, 628,629 ЦК України . Поряд з цим, відповідачка за власним бажанням (заявою) приступила до виконання своїх трудових обов`язків лікаря і за власним бажанням (заявою) була звільнена з роботи. Судом також було встановлено, що відповідачка за власним бажанням (вибором) обрала саме КНП «Бобровицька опорна лікарня», проживаючи при цьому у місті Києві та розуміючи труднощі, які можуть виникнути при доїзді до місця роботи, відмовляючись від проживання у м. Бобровиця на пропозицію позивача.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 81 ЦПК України).

В силу вимог статей 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до довідки про кошти, витрачені на навчання лікаря-інтерна зі спеціальності «внутрішні хвороби» ОСОБА_2 , яка була долучена до позовної заяви (а.с. 23) та не спростована відповідачем належними та достатніми доказами, позивачем було витрачено на навчання відповідача 194134,43 грн (з ЄСВ) і вказана сума підлягає відшкодуванню відповідачкою позивачу.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити.

Судові витрати судом розподіляються з урахуванням приписів статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 7, 12, 76-79, 81, 89, 141, 263-264, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

позовні вимоги Комунального некомерційного підприємства «Бобровицька опорна лікарня» Бобровицької міської ради Чернігівської області до ОСОБА_2 про стягнення коштів за навчання - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального некомерційного підприємства «Бобровицька опорна лікарня» Бобровицької міської ради Чернігівської області (ЄДРПОУ 02006171, м. Бобровиця, Чернігівської області, вул. Олега Бичка, 1) витрати на навчання у розмірі 194134,43 грн та судовий збір в розмірі 2912,02 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 23 січня 2023 року.

Суддя: Шаповалова К.В.