Постанова

від 08.12.2022 по справі 910/11223/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2022 р. Справа№ 910/11223/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання: Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Філіппенко С.О.;

від відповідача-1: Розпаченюк А.С.;

від відповідача-2: Гришковець Л.І.;

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 (повний текст складено 02.02.2022) та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022

у справі № 910/11223/21 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грифон"

до 1) Комунального концерну "Центр комунального сервісу"

2) Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс"

про розірвання договору

за зустрічним позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грифон"

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грифон» (далі - позивач, ОСББ «Грифон») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального концерну «Центр комунального сервісу» (далі - відповідач, КК «Центр комунального сервісу») про розірвання договору про надання послуг з вивезення побутових відходів № ВС-16-01039 від 01.09.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані тривалим невиконанням відповідачем своїх зобов`язань з вивезення твердих побутових відходів за укладеним сторонами спірним договором про надання послуг з вивезення побутових відходів № ВС-16-01039 від 01.09.2016. Позивач вказував, що визначальною умовою надання комунальної послуги з вивезення побутових відходів згідно з умовами спірного договору є наявність закріпленого за житловим будинком ОСББ «Грифон» індивідуального контейнера для твердих побутових відходів, проте такий індивідуальний контейнер для твердих побутових відходів біля багатоквартирного будинку позивача відсутній протягом 2018-2021 років.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 первісний позов задоволено повністю.

Розірвано договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № ВС-16-01039 від 01.09.2016, укладений між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Грифон» та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» в особі заступника генерального директора - директора СВП по роботі зі споживачами КК «Центр комунального сервісу».

Стягнуто з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грифон» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн .

У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Рішення суду обґрунтовано тим, що позивачем доведено за первісним позовом ту обставину, що йому не надавались послуги з вивезення твердих побутових відходів, що свідчить про істотне порушення спірного договору, яке не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, у даному випадку дійсно істотною є різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Положеннями п. 6.3 спірного договору ОСББ «Грифон», як споживачу та стороні такого договору, надано право на дострокове розірвання договору шляхом звернення до суду з відповідним позовом у випадку невиконання умов договору іншою стороною. Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача за первісним позовом та наявність правових підстав для розірвання договору про надання послуг з вивезення побутових відходів № ВС-16-01039 від 01.09.201 та задовольнив їх в повному обсязі.

Відмовляючи позивачу за зустрічним позовом суд зазначив, що зважаючи на встановлені судом в межах розгляду первісного позову фактичні обставини справи, а також беручи до уваги наведені вище норми і вимоги чинного законодавства та висновки, яких дійшов суд, розглядаючи первісний позов, суд вважає безпідставними позовні вимоги за зустрічним позовом та вказує, що в даному випадку підстави, з яких суд дійшов висновку про задоволення первісного позову, виключають можливість задоволення зустрічного позову про стягнення заборгованості.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 у справі № 910/11223/21 заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грифон» щодо розподілу судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грифон» витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд зазначив, що з огляду на характер спірних правовідносин сторін, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі; незначний обсяг доказів по справі, які були долучені до матеріалів справи та підлягали оцінці представником позивача за первісним позовом (з огляду на що суд вважає необгрунтованими твердження представника позивача за первісним позовом про те, що на опрацювання таких доказів йому знадобилось 24 години); обсяг та обґрунтованість документів, підготовлених та поданих до суду позивачем за первісним позовом, їх значення для вирішення спору; ту обставину, що відповідач-2 є комунальним, а не комерційним підприємством, та створений з метою надання певних послуг населенню, а не отримання прибутку від ведення господарської діяльності; заявлений до стягнення позивачем за первісним позовом розмір витрат на оплату послуг адвоката, є неспівмірним зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі становить надмірний тягар для відповідача-2 за первісним позовом, що суперечить принципу розподілу таких витрат. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованим є розмір витрат позивача за первісним позовом на правову допомогу в межах 10 000,00 грн, які з урахуванням задоволення первісного позову в повному обсязі покладаються судом на КП «Київкомунсервіс», як на особу, внаслідок неправильних дій якої виник даний спір.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення їх доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення за первісним позовом повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грифон» в повному обсязі. Скасувати рішення за зустрічним позовом повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» повністю. Скасувати додаткове рішення та відмовити у задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грифон» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісних позовом 01.09.2016 був укладений договір про надання послуг з вивезення побутових відходів. Господарські операції між сторонами оформлені належним чином у вигляді рахунків на оплату, актів надання послуг. При укладанні договору сторони досягли згоди щодо порядку підписання актів наданих послуг, що підтверджується підписом позивача за первісним позовом на договорі. Жодних заперечень до актів наданих послуг, щодо якості, відповідності та своєчасності наданих послуг, позивачем за первісним позовом надано не було. Таким чином відповідно до п.3.2.3 договору акти вважаються підписаними та вважається, що замовник не має жодних претензій до обсягів наданих послуг.

Крім того, апелянт вказує, що Господарським судом міста Києва був виданий судовий наказ від 05.10.2020 у справі № 910/14891/20, за яким з ОСББ «Грифон» була стягнута заборгованість за спірним договором на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс».

Також, щодо актів обстеження наявності контейнеру для вивезення ТПВ на вул. Вєтрова, 13, апелянт звертає увагу, що станом на 05.10.2021 на адресу відповідача 2 за первісним позовом від позивача не находило викликів або повідомлень щодо необхідності прибуття представника виконавця послуги з вивезення побутових відходів для складання акту згідно процедур, встановлених Порядком №1145. Вважає, що акти залучені до позовної заяви не відповідають встановленим вимогам та складались без виклику представників відповідача 2 за первісним позовом.

Стосовно зустрічної позовної заяви апелянт зазначає наступне: що судом першої інстанції не враховано, що ОСББ «Грифон» не виконало своїх обов`язків своєчасно та в повному обсязі оплатити послуги, надані позивачем за зустрічним позовом на виконання умов укладеного сторонами спірного договору про надання послуг з вивезення побутових відходів № ВС-16-01039 від 01.09.2016 у зв?язку з чим, у нього виникла заборгованість зі сплати основного боргу у сумі 20 763,66 грн. Разом з цим, апелянт зазначає, що позивачем за зустрічним позовом були надані суду докази надання послуг, а саме: копія претензії від 16.07.2020 вих. №7-3683 щодо сплати заборгованості за спірним договором, акти звірки взаєморозрахунків та акт надання ОСББ «Грифон» послуг позивачем за зустрічним позовом, копії виписок по рахунку оплати, копія акту прийняття-передачі послуг №7852 від 28.2017, копія довідки- дислокації вивезення побутових відходів станом на 17.11.2021, розрахунок заборгованості станом на 20.09.2021.

Крім того апелянт вказує, що відповідно до3.2.3 договору відповідач за зустрічним позовом не надав заперечень щодо отриманих актів прийняття передачі послуг. При цьому, зазначає, що оплата наданих послуг здійснюється відповідачем за зустрічних позовом на підставі виставленого рахунку, а не на підставі підписаних між сторонами актів. Так, доказів на спростування щодо наданих позивачем за зустрічним позовом послуг за період з вересня 2016 року по серпень 2021 року та відсутності підстав для оплати направлених позивачем за зустрічним позовом рахунків за вказані періоди відповідач за зустрічним позовом не надав.

Також, апелянт зазначає, що, оскільки відповідач за зустрічним позовом свої зобов?язання щодо оплати за надані послуги з вивезення твердих побутових відходів не виконав у нього існує заборгованість у сумі 20 763,66 грн. та у зв?язку з порушенням строків оплати основної заборгованості, апелянт вважає, що відповідачу за зустрічним позом повинно бути нараховано інфляційні втрати в сумі 793,30 грн та 3% річних в сумі 370,82 грн.

Стосовно додаткового рішення скаржник вказує, що умовами договору на правову допомогу, укладеного між ОСББ «Грифон» та його представником, не була визначена гонорарна політика; витрачений адвокатом Філіппенком С.О. час на здійснення тих чи інших дій не є співмірним ні зі складністю справи, ні з дійсно необхідним часом на підготовку відповідних процесуальних документів. Крім того, також не є необхідним вивчення, опрацювання та підготовка процесуальних документів. Вказаний представником позивача витрачений час є значно завищеним порівняно з дійсно необхідним для цього часом, а копіювання, оцифровування, систематизація документів не відноситься до видів правничої допомоги.

Крім того, апелянт зазначає, що позивачем за первісним позовом не подано поперенього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат. Таким чином, заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг (оскільки підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, адже зазначена справа не є складною, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач за первісним позовом у своєму відзиві, наданому до суду 11.07.2022, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

ОСББ "Грифон" зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач КП «Київкомунсервіс» не надавав споживачу - ОСББ «Грифон» передбачену спірним договором послугу з вивезення твердих побутових відходів, проте апелянт не зміг пояснити під час судових засідань, чому біля будинку ОСББ «Грифон» відсутній контейнер для ТПВ, чому акти виконаних робіт не підписані сторонами, як двосторонній документ за участю уповноваженого представника ОСББ «Грифон», на підставі чого були зроблені розрахунки (нарахування) та виставлено борг по факту ненадання послуг з вивезення твердих побутових відходів. Таким чином, апелянтом не надано суду жодних доказів на спростування тверджень ОСББ «Грифон» про ненадання йому послуг з вивезення побутових відходів.

Крім того, позивач за первісним позовом вважає недоречними посилання відповідача за первісним позовом на справу № 910/14891/20, розглянуту судом в порядку наказного провадження, оскільки позивач не укладав жодних договорів з Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс», не отримував від останнього жодних послуг та не підписував з указаним Комунальним підприємством актів виконаних робіт, крім того дана справа та справа № 910/14891/20, на яку посилається відповідач, є різними за своїм предметом та змістом спірних правовідносин. Водночас позивач вказав, що ухвалою Господарського суду м. Києва у справі № 910/13302/20 Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (КМДА) «Київкомунсервіс» відмовлено у видачі судового наказу про стягнення с ОСББ «Грифон» боргу у зв`язку з відсутністю будь яких документів, що підтверджують надання послуг та прийняття цих послуг боржником.

Стосовно заявленого апелянтом зустрічного позову, ОСББ «Грифон» погодилось з висновками суду апеляційної інстанції, що зважаючи на встановлені фактичні обставини справи та висновки, яких дійшов Господарський суд міста Києва розглядаючи первісний позов, є безпідставними позовні вимоги апелянта за зустрічним позовом, а підстави, з яких Господарський суд міста Києва дійшов висновку про задоволення первісного позову, виключають можливість задоволення зустрічного позову про стягнення заборгованості на користь апелянта.

ОСББ «Грифон» вказує, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/11223/21 є правомірним, оскільки судові витрати складаються зокрема з витрат на професійну правничу допомогу. Позивем за первісним позовом на підтвердження понесених ним судових витрат долучено до матеріалів справи всі необхідні докази витрат на правничу допомогу.

14.07.2022 через відділ діловодства Північного апеляційного господарського суду від КП "Київкомунсервіс" надійшла відповідіь на відзив на апеляційну скаргу, в яких сторона підтримала раніше викладену нею правову позицію.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2022 апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" у справі № 910/11223/21 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Майданевича А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2022 у зв?язку з лікарняним суддів Коротун О.М., Суліма В.В., апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" у справі № 910/11223/21 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Майданевича А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі № 910/11223/21 залишено без руху.

06.06.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" про усунення недоліків до якої було долучено оригінал платіжного доручення про оплату судових витрат №1294 від 01.06.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 у справі №910/11223/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі № 910/11223/21 та розгляд апеляційної скарги призначено на 05.09.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 у справі №910/11223/21 оголошено перерву до 12.09.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 у справі №910/11223/21 оголошено перерву до 10.10.2022.

Судове засідання 10.10.2022 не відбулось через загрозу ракетних обстрілів, призначену справу було знято з розгляду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2022, у зв`язку з перебування судді Ткаченко Б.О., який не є головуючим суддею на лікарняному, апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" у справі №910/11223/21 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Майданевича А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 справу №910/11223/21 прийнято до провадження у складі суддів: головуючий судді - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Гаврилюк О.М. та призначено розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 на 21.11.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 у справі №910/11223/21 оголошено перерву до 08.12.2022.

Позиції учасників справи

Представники відповідачів за первісним позовом у судовому засіданні 08.12.2022 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати рішення за первісним позовом повністю та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грифон» в повному обсязі. Скасувати рішення за зустрічним позовом повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» повністю. Скасувати додаткове рішення та відмовити у задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грифон» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

31.12.2015 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (довіритель) та Комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (повірений) був укладений договір доручення № 37/10 (далі - договір № 37/10).

Відповідно до п. 2.1 договору № 37/10 довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов`язання вчинити за рахунок та на користь довірителя наступні юридичні дії: укладати зі споживачами договори на надання послуг довірителя; здійснювати облік, нарахування та збір платежів споживачів за послуги довірителя; здійснювати облік та збір заборгованості споживачів за послуги довірителя; проводити прийом споживачів з питань нарахування та оплат за послуги довірителя та надавати відповідні довідки (акти звіряння взаєморозрахунків); виконувати інші дії для забезпечення виконання умов даного договору.

02.02.2016 сторонами договору № 37/10 була укладена додаткова угода № 1 до вказаного договору, згідно з умовами якої сторони дійшли згоди доповнити розділ 2 договору п. 2.3 наступного змісту: «Повірений має право передати виконання доручення іншій особі (замісникові)».

01.09.2016 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (довіритель), Комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (повірений) та Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» (замісник) був укладений договір № 0109 про передачу виконання доручення за договором (далі - договір № 0109).

Відповідно до п. 1.1 договору № 0109 повірений передає виконання доручення, прийнятого за договором доручення № 37/10 від 31.12.2015 від довірителя, своєму заміснику, а останній приймає умови договору доручення № 37/10 від 31.12.2015 і зобов`язується їх виконувати від імені та в інтересах довірителя.

Пунктом 1.3 договору № 0109 передбачено, що довіритель доручає, а замісник приймає на себе зобов`язання вчинити за рахунок та на користь довірителя наступні юридичні дії: укладати зі споживачами договори на надання послуг довірителя; здійснювати облік, нарахування та збір платежів споживачів за послуги довірителя; здійснювати облік та збір заборгованості споживачів за послуги довірителя; проводити прийом споживачів з питань нарахування та оплат за послуги довірителя та надавати відповідні довідки (акти звіряння взаєморозрахунків); виконувати інші дії для забезпечення виконання умов даного договору.

Разом з цим, 01.09.2016 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Грифон» (споживач) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (виконавець) в особі заступника генерального директора - директора СВП по роботі зі споживачами КК «Центр комунального сервісу», який діє на підставі договору № 0109 від 01.09.2016 про передачу виконання доручення за договором доручення № 37/10 від 31.12.2015 та довіреності № 7-1797 від 01.09.2016, був укладений договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № ВС-16-01039 (далі - договір № ВС-16-01039, спірний договір).

Відповідно до п. 1.1 договору № ВС-16-01039 з метою обмеження шкідливого впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я мешканців Шевченківського району міста Києва виконавець бере на себе зобов`язання відносно надання послуг з вивезення побутових відходів (ТПВ) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а споживач зобов`язується отримати та оплатити послуги виконавця.

Згідно з п. 2.1 договору № ВС-16-01039 виконавець забезпечує вивіз твердих побутових відходів, які складаються щоденно споживачем в контейнер для сміття.

Пунктом 2.2 договору № ВС-16-01039 передбачено, що середньомісячний обсяг послуг обчислюється згідно категорії споживача та норм накопичення ТПВ.

Умовами договору на споживача покладений обов`язок прийняти належним чином виконані роботи/послуги протягом 20 календарних днів з моменту отримання повідомлення про готовність робіт/послуг до приймання-передання та підписати акт прийняття-передачі послуг або надати мотивовану відповідь. Мотивована відповідь повинна містити посилання на належним чином оформлений акт-претензію, який відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що передбачає порядок відповідного оформлення претензій споживача до виконавця. Наявність мотивованої відмови від підписання акту виконаних робіт за відсутності належним чином оформлених актів-претензій не звільняє споживача від обов`язку оплатити спожиті послуги (п. 3.2.3 договору № ВС-16-01039).

Відповідно до п. 4.2 договору № ВС-16-01039 періодом для розрахунку вартості послуг є календарний місяць.

Згідно з п. 4.3 договору № ВС-16-01039 категорія споживача: по вул. Вєтрова, 13.

Пунктом 4.4 договору № ВС-16-01039 передбачено, що кількість одиниць, яку використовує споживач 9,56 м3.

Вартість послуг по вивезенню ТПВ складає: 65,88 грн * 9,56 м3 = 629,81 грн, у т.ч. ПДВ (п.4.5 договору № ВС-16-01039).

Відповідно до п. 4.7 договору № ВС-16-01039 оплата послуг виконавця здійснюється споживачем щомісяця у строк до 20 числа місяця у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Згідно з п.6.1 договору № ВС-16-01039 сторони погодили відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України, що умови цього договору застосовуються до відносин з 01.09.2016 та діє до 31.12.2019 включно. У разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовжений на той самий строк на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Дострокове розірвання цього договору не допускається, окрім випадків невиконання умов договору однією із сторін, в цьому разі договір розривається іншою стороною в судовому порядку (п. 6.3 договору № ВС-16-01039).

Звертаючись до суду з даним позовом ОСББ «Грифон» просив суд розірвати договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № ВС-16-01039 від 01.09.2016, укладений ним з КП «Київкомунсервіс», КК «Центр комунального сервісу», з огляду на тривале невиконання надавачем послуг своїх зобов`язань з надання послуг.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першої статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.ч. 1 і 4 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою.

Критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.

Так, необхідно встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 909/248/17 та у постанові Верховного Суду України № 6-75цс13 від 18.09.2013.

Судом першої інстанції встановлено, що п. 6.1 спірного договору передбачено, що умови цього договору застосовуються до відносин з 01.09.2016 та діє до 31.12.2019 включно. У разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовжений на той самий строк на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи ОСББ «Грифон» звернулося до КП «Київкомунсервіс» (безпосереднього надавача послуг) з заявою № 13 від 15.06.2021 про розірвання договору № ВС-16-01039 від 01.09.2016, направлення якої підтверджується описом вкладення у поштове відправлення № 78627172 від 16.06.2021, фіскальним чеком підприємства поштового зв`язку від 16.06.2021 та накладною підприємства поштового зв`язку № 01032 78627172 від 16.06.2021.

Надаючи оцінку вищевказаній заяві ОСББ «Грифон» про розірвання спірного договору, суд першої інстанції зазначив, що з урахуванням обставин підписання спірного договору, в преамбулі якого зазначено стороною КП «Київкомунсервіс» в особі заступника генерального директора - директора СВП по роботі зі споживачами КК «Центр комунального сервісу», а у розділі «Реквізити сторін» - зазначено реквізити лише КК «Центр комунального сервісу» (зокрема ідентифікаційний код вказаної юридичної особи), така заява повинна була бути направлена не лише КП «Київкомунсервіс», як надавачу послуг, але також і КК «Центр комунального сервісу».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за відсутності доказів направлення вищевказаної заяви як КП «Київкомунсервіс», так і КК «Центр комунального сервісу», вказана заява не може бути розцінена судом як обумовлена п. 6.1 спірного договору заява однієї із його сторін про припинення такого договору.

Крім того, за умовами п. 6.3 укладеного сторонами договору № ВС-16-01039 дострокове розірвання цього договору з підстав невиконання його умов однією із сторін можливе з ініціативи іншої сторони виключно в судовому порядку.

За таких обставин, з огляду на відсутність відповідного рішення суду про розірвання укладеного сторонами договору № ВС-16-01039 від 01.09.2016, суд дійшов вірного висновку про те, що дія спірного договору на момент розгляду даного спору судом не припинилась, а договір є чинним.

На підтвердження своїх тверджень про ненадання йому послуг з вивезення побутових відходів позивач за первісним позовом долучив до матеріалів справи Акти обстеження наявності контейнеру для вивезення ТПВ від 01.12.2018, 01.12.2019, 01.12.2020, 15.06.2021, якими засвідчив відсутність контейнеру для вивезення твердих побутових відходів за адресою вул. Назарівська (Ветрова), 13.

Відсутність контейнеру для вивезення твердих побутових відходів, як вказує позивач за первісним позовом, унеможливлює надання відповідних послуг.

Відповідачі за первісним позовом, у свою чергу, жодних доказів на спростування тверджень позивача за первісним позовом про ненадання йому послуг з вивезення побутових відходів суду не надали.

Колегія суддів погоджується з критичною оцінкою суду першої інстанції до посилання відповідачів на справу № 910/14891/20, розглянуту Господарським судом міста Києва в порядку наказного провадження (судовий наказ від 05.10.2020), в межах якої з ОСББ «Грифон» на користь КП «Київкомунсервіс» була стягнута заборгованість за спірним договором № ВС-16-01039 від 01.09.2016 в загальному розмірі 32 801,26 грн (з якої основний борг у сумі 31 522,85 грн, інфляційні втрати у сумі 484,26 грн, 3 % річних у сумі 794,15 грн).

Так, наказне провадження є спрощеною формою судочинства, що застосовується при розгляді окремих категорій справ,у якому суддя не оцінює надані стороною докази та в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. При цьому за умови своєчасного подання боржником заяви про скасування судового наказу, що відповідає встановленій законом формі, судовий наказ підлягає скасуванню без встановлення обґрунтованості заперечень боржника, а такий спір належить розглядати порядку позовного провадження, в межах якого суд більш детально досліджує правомірність вимог кредитора (позивача) та обгрунтованість заперечень боржника (відповідача) проти заявлених до нього вимог.

До видачі судом судового наказу від 05.10.2020 у справі № 910/14891/20, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 у справі № 910/13302/20 було відмовлено КП «Київкомунсервіс» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з ОСББ «Грифон» основного боргу у розмірі 31 522,85 грн, 484,26 грн інфляційних втрат та 794,15 грн 3% річних за договором № ВС-16-01039 від 01.09.2016 (тобто того ж боргу що був предметом розгляду у справі № 910/14891/20), оскільки суд дійшов висновку про те, що заявником не надано жодних документів на підтвердження надання послуг за період з 31.01.2019 по 31.07.2020, обсягу наданих послуг, їх прийняття боржником.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем за первісним позовом не надано жодного акту приймання-передачі виконаних робіт, як передбачено п.3.1.3, що свідчить про ненадання споживачу - ОСББ «Грифон» зі сторони відповідача за первісним позовом передбачену спірним договором послугу з вивезення твердих побутових відходів. Таким чином, апелянтом не надано суду жодних доказів на спростування тверджень ОСББ «Грифон» про ненадання йому послуг з вивезення побутових відходів.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Докази, надані стороною спору на підтвердження своїх вимог або заперечень, повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та вірогідності, встановленим приписами ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Так, положеннями ст. 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про доведеність позивачем за первісним позовом обставин, що йому не надавались послуги з вивезення твердих побутових відходів, що свідчить про істотне порушення спірного договору, яке не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, у даному випадку дійсно істотною є різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Положеннями п. 6.3 спірного договору ОСББ «Грифон», як споживачу та стороні такого договору, надано право на дострокове розірвання договору шляхом звернення до суду з відповідним позовом у випадку невиконання умов договору іншою стороною.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача за первісним позовом та наявність правових підстав для розірвання договору про надання послуг з вивезення побутових відходів № ВС-16-01039 від 01.09.2016.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлені позивачем за первісним позовом вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно заявленого Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» зустрічного позову про стягнення з ОСББ «Грифон» грошових коштів в загальному розмірі 21 927,78 грн, з яких: заборгованість за договором - 20 763,66 грн, інфляційні втрати - 793,30 грн, проценти за користування коштами 3% річних - 370,82 грн., колегія суддів також погоджується з висновкам суду першоїі інстанції, що зважаючи на встановлені судом в межах розгляду первісного позову фактичні обставини справи, а також беручи до уваги наведені вище норми і вимоги чинного законодавства та висновки, яких дійшов суд, розглядаючи первісний позов, є безпідставними позовні вимоги за зустрічним позовом та в даному випадку підстави, з яких суд дійшов висновку про задоволення первісного позову, виключають можливість задоволення зустрічного позову про стягнення заборгованості.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлені позивачем за зустрічним позовом вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи скаржника щодо порушення судом першої інстанції процесуальних норм в частині повноти оцінки доказів, надання переваги одним доказам над іншими судова колегія вважає безпідставними, враховуючи позицію Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994.

Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у даній справі скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Також, позивач за первісним позовом ОСББ «Грифон» подав до суду клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, в якому просив суд покласти на КП «Київкомунсервіс» понесені ним судові витрати в розмірі 14 200,00 грн. у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 зазначеного Кодексу, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Колегія суддів зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Крім того, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, колегія суддів зауважує,що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Колегія судів також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, яскості і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Таким чином, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічний висновок, викладений у висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Так, на підтвердження понесених ним судових витрат позивач за перісним позовом долучив до матеріалів справи: доручення на надання професійної правничої допомоги, видане ОСББ «Грифон» адвокату Філіпенко Сергію Олександровичу; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 000139 від 10.04.2018; договір № 28 про надання правової допомоги від 09.07.2021; додаток №1 до договору № 28 від 09.07.2021; акт прийому-передачі виконаних робіт від 20.01.2021 на суму 14 200,00 грн. з наведеним переліком наданих послуг; прибутковий касовий ордер № 28 від 09.07.2021 та квитанцію до нього на суму 14 200,00 грн.

09.07.2021 між ОССБ «Грифон» та адвокатом Філіпенко Сергієм Олександровичем укладено договір про надання правової допомоги № 28.

Відповідно до пункту 1.1 договору адвокт зобов`язується надавати правову допомогу клієнту на умовах передбачених цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 3 договору за надання адвокатом правничої допомоги за цим договором, що вказана у додатках до договору , клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору в розмірі та на умовах визначених в додатках до цього договору.

Пунктами 1,2, 3 додатку №1 до договору сторони погодили виплату суми гонорару (винагороди) за надання адвокаттом правничої допомоги в судовій справі за позовом ОСББ «ГРИФОН» до КК «Центр комунального сервісу» та КП Виконавчого органу «Київкомунсервіс» про розірвання договору № ВС-16-01039 від 01.09.2016. Виплата гонорару (винагороди) здійснюється готівкою авансом в розмірі 14 200 грн на підставі квитанції до прибуткового касового ордера за договором №28 та додатком №1.

Відповідно до п.7 додатку №1 оплата всіх витрат здійснюється шляхом їх стовідсоткового авансування та оформлюється актом виконаних робіт після фактичного виконання доручення клієнта.

Згідно з актом прийому-передачі виконаних робіт від 20.01.2021 від 18.11.2021 адвокатом Філіпенко С.О. надано послуги професійної правничої допомоги та здійснено витрати на надання послуг у справі № 910/11223/21 у загальної кількості відпрацьованих годин - 74 години, з загальною вартістю відпрацьованих проведення робіт - 14 200,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Заперечуючи проти заявлених позивачем за первісним позовом витрат на послуги адвоката у суді першої інстанції, відповідач за перісним позовом зазначив, що сума в розмірі 14 200,00 грн не підлягає задоволенню, оскільки цей розмір значно завищений, час на здійснення тих чи інших дій не є співмірним ні зі складністю справи, ні з дійсно необхідним часом на підготовку відповідних процесуальних документів, позивачем за первісним позовом не подано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.

Враховуючи заперечення відповідача-2 за первісним позовом, колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин сторін, беручи до уваги: рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі; незначний обсяг доказів по справі, які були долучені до матеріалів справи та підлягали оцінці представником позивача за первісним позовом; обсяг та обґрунтованість документів, підготовлених та поданих до суду позивачем за первісним позовом, їх значення для вирішення спору; ту обставину, що відповідач-2 є комунальним, а не комерційним підприємством, та створений з метою надання певних послуг населенню, а не отримання прибутку від ведення господарської діяльності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлений до стягнення позивачем за первісним позовом розмір витрат на оплату послуг адвоката, є неспівмірним зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі становить надмірний тягар для відповідача-2 за первісним позовом, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а відтак, обґрунтованим є розмір витрат позивача за первісним позовом на правову допомогу в межах 10 000,00 грн, які з урахуванням задоволення первісного позову в повному обсязі покладаються судом на КП «Київкомунсервіс», як на особу, внаслідок неправильних дій якої виник даний спір.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі № 910/11223/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі № 910/11223/21 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі № 910/11223/21, залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 у справі № 910/11223/21 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі № 910/11223/21 залишити без змін.

4. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс".

5. Матеріали справи №910/11223/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 20.01.2023.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

О.М. Коротун