Ухвала

від 27.12.2022 по справі 29/5009/6080/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 14/53/17-26/142/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.12.2022 Справа № 29/5009/6080/11

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарарський суд Запорізької області у складі судді Юлдашева Олексія Олексійовича, розглянувши матеріали господарської справи

кредитори 1. Товариство з обмеженою відповідальністю Недержавна виконавча служба, м. Київ

2. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

3. Головне управління ДПС у Запорізькій області

4. Головне управління ДПС у Хмельницькій області, м. Хмельницький

5. Компанія Marseo LTD, м. Лондон Великобританія

6. Публічне акціонерне товариство Кредитпромбанк, м. Київ

7. Публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит, м. Київ

Боржник (заявник) ліквідатор, арбітражний керуючий Товариства з обмеженою відповідальністю Дунаєвецький арматурний завод, м. Запоріжжя, код з ЄДР 32875218 ОСОБА_1

Відповідачі: 1/ ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )

2/ ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 )

3/ ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 )

4/ ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 )

У судовому засіданні присутній арбітражний керуючий, ліквідатор ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.10.2011. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ Дунаєвецький арматурний завод за загальною процедурою відповідно до ст. 11 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Ухвалою суду від 17.02.2012р. затверджено реєстр вимог кредиторів:

- УПФУ в Заводському районі м. Запоріжжя - 19 582,66 грн, - 2 черга задоволення (замінено ухвалою суду від 21.07.2020р. на ГУ ПФУ в Запорізькій області),

- ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя - 312 935,43 грн. - 3 черга задоволення, 39 507,93 грн. - 6 черга задоволення (замінено ухвалою суду від 21.04.2021р. на ГУ ДПС у Запорізькій області);

- ДПІ у Дунаєвецькому районі Хмельницької області - 8 930,90 грн. - 3 черга задоволення, 663,30 грн. - 6 черга задоволення (замінено ухвалою суду від 30.03.2021р. на ГУ ДПС у Хмельницькій області);

- ПАТ «Банк Форум» - 925 662,59 грн. - 4 черга задоволення, 34 131,04 грн. - 6 черга (замінено ухвалою суду від 04.07.2019р. на ТОВ «ФК «Веста», змінено назву на ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА», замінено ухвалою суду від 28.04.2022р. на ТОВ «Недержавна виконавча служба»);

- Компанія Marseo LTD) - 8 088 167,59 грн. - 4 черга задоволення (відповідно до даних європейського реєстру ліквідована 16.10.2012р.).

Окремо до реєстру вимог кредиторів внесено вимоги ПАТ «Кредитпромбанк» -1 037 523,84 грн., забезпечених заставою - 1 черга задоволення (замінено ухвалою суду від 27.04.2018р. на ПАТ «Дельта Банк», 16.07.2020р. за результатом аукціону з продажу права вимоги продано ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста (код 41264766) за договором купівлі-продажу майнових прав від 31.08,2020р. № 2302/К/4 заборгованість банкрута) та вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - 9 300 983,83 грн., забезпечених заставою - 1 черга задоволення (17.07.2020р. продано заборгованість ТОВ «Кредіт Інвестмент Груп»).

Постановою Господарського суду Запорізької області від 16.03.2012. ТОВ Дунаєвецький арматурний завод визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_6 , зобов`язано ліквідатора здійснити ліквідаційну процедуру, надати звіт про виконану роботу та ліквідаційний баланс для затвердження у визначеному Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом порядку та строк.

Ухвалою Господарського суду від 24.12.2015. припинено повноваження ліквідатора ОСОБА_6 , новим ліквідатором призначено арбітражного керуючого Єрохіна О.П.

Ухвалою Господарського суду від 30.03.2017. припинено повноваження ліквідатора ОСОБА_7 , ліквідатором призначено арбітражного керуючого Чалаплюка С.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.07.2017. у справі №29/5009/6080/11 затверджено звіт ліквідатора про проведення ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс банкрута ТОВ Дунаєвецький арматурний завод, банкрута ліквідовано, провадження у справі припинено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2017. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ Банк Фінанси та Кредит Валендюка В.С., м. Київ на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.07.2017. у справі №29/5009/6080/11 задоволено. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.07.2017. у справі №29/5009/6080/11 скасовано. Справу №29/5009/6080/11 передано на розгляд до Господарського суду Запорізької області на стадію ліквідації в іншому складі суду.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 30.11.2017. справу №29/5009/6080/11 передано на розгляд судді Сушко Л.М.

Ухвалою суду від 06.02.2018р. (суддя Сушко Л.М.) заяву арбітражного керуючого Чалаплюка С.В. задоволено та звільнено його від виконання обов`язків ліквідатора. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кравченка Радіона Миколайовича, якого зобов`язано завершити процедуру ліквідації підприємства-банкрута відповідно до вимог діючого законодавства; надати суду звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс, реєстр вимог кредиторів, документи, що підтверджують проведення ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю Дунаєвецький арматурний завод у строк до 01.06.2018.

Витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.12.2018р., справу № 29/5009/6080/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Дунаєвецький арматурний завод передано на розгляд судді Юлдашеву О.О., у зв`язку із закінченням 5-ти річного терміну повноважень судді-доповідача у справі Сушко Л.М.

Ухвалою суду від 18.12.2018 суддею Юлдашевим О.О. прийнято справу № 29/5009/6080/11 до свого провадження: присвоєно справі номер провадження 14/53/17-26/142/18; призначено судове засідання на 17.01.2019р. об 11-15.

Ухвалою від 06.08.2020 задоволено клопотання арбітражного керуючого Кравченка Р.М. про звільнення його від виконання обов`язків ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Дунаєвецький арматурний завод; відсторонено арбітражного керуючого ОСОБА_8 від виконання ним повноважень ліквідатора у справі № 29/5009/6080/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Дунаєвецький арматурний завод; ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого ОСОБА_9 (свідоцтво Міністерства Юстиції України № 1820 від 12.07.2017р., адреса: АДРЕСА_5 ).

Ухвалою суду від 03.06.2021 задоволено заяву арбітражного керуючого ОСОБА_9 про відсторонення його від виконання обов`язків ліквідатора у справі № 29/5009/6080/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Дунаєвецький арматурний завод; відсторонено арбітражного керуючого ОСОБА_9 від виконання ним повноважень ліквідатора у справі № 29/5009/6080/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Дунаєвецький арматурний завод; застосовано по справі № 29/5009/6080/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Дунаєвецький арматурний завод автоматизовану систему із числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, для обрання кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень ліквідатора по даній справі.

Ухвалою від 15.06.2021 ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю Дунаєвецький арматурний завод призначено арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича (свідоцтво Міністерства Юстиції України № 692 від 18.04.2013р., адреса: 50084, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Співдружності, 82-4).

В межах цієї справи до суду 17.05.2022 надійшла заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Дунаєвецький арматурний завод Вербицького О.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Поданою заявою ліквідатор просить:

- притягнути до субсидіарної відповідальності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ;

- стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 суму у розмірі 19 768 089,11 грн.

Ухвалою суду від 06.06.2022 заяву ліквідатора прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.06.2022 об 11-30.

Ухвалою від 28.06.2022 судове засідання відкладено на 09.08.2022 о 10-00.

Ухвалою суду від 26.07.2022 зобов`язано Головне управління ДПС у Запорізькій області, код ЄДРПОУ ВП 44118663 (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166) надати Господарському суду Запорізької області інформацію щодо реєстраційних номерів облікових карток платників податків (РНОКПП) наступних осіб: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 ).

До суду 04.08.2022 від ГУ ДПС у Запорізькій області надійшла письмова відповідь із якої вбачається про неможливість виконання ухвали суду від 26.07.2022, у зв`язку з відсутністю необхідних даних, а саме: прізвище, ім`я та по-батькові, повну дату народження, місце народження (країна, область, район, населений пункт) та місце проживання.

Ухвалою від 09.08.2022 відкладено судове засідання на 22.09.2022р. о 10-00. Витребувано від Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради копію реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю Дунаєвецький арматурний завод, м. Запоріжжя, код з ЄДР 32875218.

До суду 07.09.2022 від Департаменту реєстраційних послуг надійшла копія реєстраційної справи ТОВ Дунаєвецький арматурний завод, м. Запоріжжя, код з ЄДР 32875218. Вивчивши надані документи, судом установлено в матеріалах реєстраційної справи відсутні зазначені вище дані фізичних осіб, які необхідні для розгляду поданої ліквідатором заяви.

У зв`язку з цим ухвалою суду від 22.09.2022 заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 залишено без руху. Ліквідатору надано строк десять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху для усунення недоліків, а саме: надати суду реєстраційні номери облікових карток платників податків - відповідачів, дати їх народження.

До суду надійшла заява ліквідатора про усунення недоліків.

Враховуючи викладене, суд вирішив заяву ліквідатора щодо покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 призначити до розгляду в судовому засіданні 27.12.2022 об 11-30.

Відповідачі у судове засідання не прибули.

У судовому засіданні ліквідатор підтримав вимоги, викладені в заяві.

Ліквідатор вважає, що вина посадових осіб ТОВ Дунаєвецький арматурний завод у доведенні боржника до банкрутства полягає в наступному: не забезпечення збереження документів; товарно-матеріальних цінностей та інших активів банкрута; не вжиття жодних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості з контрагентів, а документи, які підтверджують право вимоги приховано від ліквідатора; не скликання зборів учасників ТОВ Дунаєвецький арматурний завод та не прийняття відповідних рішень щодо покриття збитків боржника, відповідно до вимог Статуту боржника; не забезпечення своєчасного подання до відповідних державних органів фінансової звітності; не повідомлення учасників боржника про стан неплатоспроможності та не вжиття заходів щодо прийняття рішення про звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Вина також полягає у допущенні бездіяльності, яка призвела до порушення Статуту ТОВ Дунаєвецький арматурний завод.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення ліквідатора, суд вважає, що заява ліквідатора про притягнення до субсидіарної відповідальності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Кодексу, зокрема, засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, в межах своїх повноважень зобов`язані своєчасно вживати заходів для запобігання банкрутству боржника. У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов`язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства.

Згідно ч. 2 ст. 61 Кодексу під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника -юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

У свою чергу, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно-правовий вид відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

При цьому, чинне законодавство не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб, у відповідності до ч. 2 ст. 61 Кодексу, із наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення, оскільки в даному випадку особи притягуються до цивільної відповідальності у формі солідарного стягнення.

Таким чином, субсидіарна відповідальність це додаткова відповідальність осіб, які разом із боржником відповідають за його зобов`язаннями у випадках, зокрема, передбачених Кодексом.

Особа, яка притягається до субсидіарної відповідальності, повинна доказати відсутність своєї вини.

Якщо після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника до поки такі особи не доведуть протилежного.

Подавати заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства наділений виключно ліквідатор банкрута.

Аналіз фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ліквідатором підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволяє виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

Ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №923/590/18.

За вимогами статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, за наявності підтвердження виші зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Умовами/складовими для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства) наявність, в свою чергу, таких юридичних фактів: існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо); розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.

Відповідно до п. 3.2 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 №1361; далі - Методичні рекомендації) визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв' язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

Так, ліквідатором проведено аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «ДУНАЗ» за період з 2007 року по 2009 рік щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, за результатами якого вбачається, що:

- ТОВ «ДУНАЗ» з 2007р. скоротило виробництво, виробничу діяльність боржника зупинено повністю;

- зменшення вартості активів за період з 2007р. відбулось за рахунок признання недійсними договорів щодо майна банкрута;

- відсутність будь-яких активів за місцем реєстрації банкрута та грошових коштів боржника на рахунках у відповідних фінансових установах;

- за період з 2007 року ТОВ «ДУНАЗ» мало від`ємне значення власного капіталу, господарська діяльність була збитковою, а боржник збільшив дебіторську заборгованість;

- основними факторами, що призвели до банкрутства боржника є збиткова господарська діяльність, незабезпечення збереження (розтрата) майна товариства його службовими особами;

- з 2007 року боржник перебуває у стані надкритичної неплатоспроможності;

- боржник не звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство та продовжував здійснювати з 2007 року збиткову господарську діяльність.

Суд зазначає, що відповідно до Постанови ВСУ у складі колегії КГС від 22.04.2021 року у справі № 915/1624/16: "Звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування".

Так, як і передбачено в Методичних рекомендаціях щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємств та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 року №14, аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства проводиться за останні три роки, що передували постанові про визнання банкрутом боржника.

Відповідно до приписів п.3.2. Методичних рекомендацій визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на справедливий суд.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини про справедливість процесу щодо прав та обов`язків цивільного характеру свідчать такі гарантії: 1) дотримання принципів змагальності та рівності сторін, 2) належне представлення доказів перед судом, 3) публічність розгляду справи судом 4) належне мотивування рішення суду, 5) розгляд справи незалежним і безстороннім судом.

Ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримінальному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом. Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справі Мала проти України, no. 4436/07, від 03.07.2014).

Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому, такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Kraska v. Switzerland" від 19.04.1993).

Відповідно до статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У п.145 рішення від 15.11.96 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, які передбачено конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень конвенції та надавати відповідний судовий захист.

Засіб захисту, що вимагається ст. 13 Конвенції, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 5.04.2005 (заява №38722/02).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно із ч. 2-3ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ліквідатором банкрута не доведено належними та допустимими доказами факту виведення активів з балансу банкрута, вини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні дій, які б призвели до банкрутства ТОВ Дунаєвецький арматурний завод.

На підставі вищевикладеного, заслухавши пояснення ліквідатора, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ліквідатора банкрута.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 9, 60, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Дунаєвецький арматурний завод Вербицького О.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відмовити.

Ухвала набирає законної сили 27.12.2022 та підлягає оскарженню.

Відповідно до ч.1, ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення до Центрального апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складено та підписано-23.01.23.

Суддя О.О. Юлдашев