Рішення

від 23.01.2023 по справі 908/1808/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/120/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2023 Справа № 908/1808/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервісна компанія «Екологічні системи» (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11)

про стягнення 100 000 грн.

16.09.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 287-132385 від 05.09.2022 (вх. № 1981/08-07/22 від 16.09.2022) Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервісна компанія «Екологічні системи», м. Запоріжжя про стягнення 100 000 грн. витрат зі сплати страхового відшкодування, 2481 грн. судового збору та 6000 грн. судових витрат, що пов`язані з професійною правничою допомогою.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2022 справу № 908/1808/22 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду тавідкрито провадження у справі № 908/1808/22 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/120/22, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 19.02.2023.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві, мотивовані посиланням на приписи ст., ст. 1172, 1187, 1191, ст. 38 Закону Україні «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальностівласників наземних транспортних засобів»,на підставі яких позивач просить стягнути з відповідача 100000,00 грн. затрат по виплаті страхового відшкодування. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн.та витрат на професійну правову допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Ухвалою суду від 21.09.2022 у справі № 908/1808/22 відповідачу запропоновано у строк до 07.10.2022, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням на території України воєнного стану, доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua, обмежений.

З доступних відомостей, які знаходяться у вільному доступі у мережі Інтернет (зокрема, ресурси opendatabot.ua,youcontrol.com.ua, тощо), вбачається, що місцезнаходженням юридичної особиТовариства з обмеженою відповідальністю Енергосервісна компанія «Екологічні системи» (ідентифікаційний код юридичної особи 30398962) є: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 21.09.2022 про відкриття провадження у справі № 908/1808/22, яка направлялася відповідачу на зазначену в позовній заяві адресу, повернулася до суду без вручення адресату з відміткою відділення поштового зв`язку: «Адресат відсутній за вказаною адресою».

За приписами ч. 4 ст. 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Частиною третьою статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1808/22.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 21.09.2022 у справі № 908/1808/22 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 21.10.2022 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, введення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також, що суддя Зінченко Н.Г. з 02.01.2023 по 16.01.2023 включно перебувала у відпустці, рішення прийнято без його проголошення 23.01.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

05.06.2018 Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування» (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергосервісна компанія «Екологічні Системи» (відповідач у справі) укладено Поліс № AK/8680631 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого застраховано відповідальність власника транспортного засобу «Renault KADJAR», реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі забезпечений транспортний засіб).

Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

26.10.2018 в місті Запоріжжі по бул. Центральний, 20 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ЗАЗ Vida», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , автомобіля «Mitsubishi OUTLANDER», реєстраційний номер НОМЕР_3 (власник транспортного засобу ОСОБА_2 ), яким керував ОСОБА_3 , та автомобіля «Renault KADJAR», реєстраційний номер НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_4 .

У результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль «Mitsubishi OUTLANDER», реєстраційний номер НОМЕР_3 .

29.10.2018 ОСОБА_2 власник транспортного засобу «Mitsubishi OUTLANDER», реєстраційний номер НОМЕР_5 до АТ «ПРОСТО-страхування» із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку.

Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 12.12.2018 по справі № 335/12850/18 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Відповідно до Звіту № 42 від 01.11.2018 вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Mitsubishi OUTLANDER», реєстраційний номер НОМЕР_3 , становить 177 217,52 грн.

30.01.2019 до АТ «ПРОСТО-страхування» звернулася ОСОБА_2 із заявою про виплату страхового відшкодування.

У п. 3 полісу № AK/8680631 визначено строк його дії 05.06.2018 по 04.06.2019 (включно).

Таким чином, Договір діяв станом на час дорожньо-транспортної пригоди 26.10.2018.

Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що 26.04.2019 складено страховий акт № 132385. Відповідно до страхового акту страхове відшкодування, що належить до виплати, становить 100 000,00 грн.

За вказаною ДТП позивач відповідно до ст. 25 Закону України Про страхування, на підставі страхового акту №132385від 26.04.2019 здійснив страхову виплату в розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7699 від 26.04.2019.

Згідно із ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема підпункту 38.1.1. пункту38.1: «Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду:8) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залише місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).»

Відповідно до Постанови Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 12.12.2018 встановлено, що ОСОБА_4 26.10.2018 року о 14-30 годині в м. Запоріжжя, по бул. Центральний, 20, керуючи транспортним засобом «Renault KADJAR», реєстраційний номер НОМЕР_6 , будучи учасником ДТП з місця події поїхав, чим порушие п. 2.10 (а)Правил дорожнього руху України.

З урахуванням вказаного, позивачем подано до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя позовну заяву до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди по виплаті страхового відшкодування у розмірі 100 000,00 грн.

Відповідно до заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 14.11.2019 по справі N3335/9718/19, позов АТ «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди задоволено та стягнуто з ОСОБА_4 100000,00 грн. затрат по виплаті страхового відшкодування у розмірі 100 000,00 грн.

Разом з тим, не погоджуючись з вказаним заочним рішенням, ОСОБА_4 подав заяву про перегляд заочного рішення по справі №335/9718/19, в тому числі на підставі того, що на момент дорожньо-транспортної пригоди (26.10.2018) ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергосервісна компанія «Екологічні Системи» (відповідачем у справі).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31.01.2020 по справі №335/9718/19 заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.11.2019 скасовано та призначено справу до розгляду.

Перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій на думку добросовісного розсудливого спостерігача виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі заяв про закриття провадження у справі, подачі позовів в порядку іншого судочинства тощо.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.04.2022 провадження у справі №335/9718/19 за позовом АТ «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_4 , треті особи - ТОВ Енергосервісна компанія «Екологічні системи», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - закрито у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 .

Після закриття провадження у цивільній справі АТ «ПРОСТО-страхування» звернулось до господарського суду Запорізької області у зв`язку з несплатою відповідачем страхового відшкодування.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 27 Закону України Про страхування та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що до позивача перейшло в межах суми 100 000,00 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із постанови Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 12.12.2018 по справі № 335/12850/18вбачається, що транспортний засіб автомобіль«Renault KADJAR», реєстраційний номер НОМЕР_4 ,водієм якого спричинено ДТП, що потягнуло завдання шкоди власнику автомобіля«Mitsubishi OUTLANDER», реєстраційний номер НОМЕР_7 під ОСОБА_5 .

На час скоєння ДТП зазначена особа перебувала у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю Енергосервісна компанія «Екологічні системи» (відповідачем у справі), на підставі Трудової угоди від 15.10.2018.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п., п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «Renault KADJAR», реєстраційний номер НОМЕР_4 , встановлена в судовому порядку.

Статтею 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобівпередбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. (ст. 5 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів)

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. (ч. 2 ст. 14 ЦК України)

За приписами ст. 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. (пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 вказаного Закону).

Згідно абзацу «г» пп.38.1.1. п.38.1. ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з положеннями статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як встановлено судом, цивільну відповідальність автомобіля «Renault KADJAR», реєстраційний номер НОМЕР_4 застраховано Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування» за полісом № AK/8680631, і відповідно саме Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» взяло на себе обов`язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яке сталася за участю забезпеченого транспортного «Renault KADJAR», реєстраційний номер НОМЕР_4 .

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом статті 1194 ЦК України в системному зв`язку зі статтею 993 цього Кодексу та статтею 27 Закону Про страхування можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При цьому за змістом статті 1194 ЦК України відшкодовується різниця саме між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а не різниця між фактичним розміром шкоди та лімітом відповідальності.

За приписами ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

На час скоєння ДТП водій транспортного засобу «Renault KADJAR», реєстраційний номер НОМЕР_4 перебував у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю Енергосервісна компанія «Екологічні системи» (відповідачем у справі), на підставі Трудової угоди від 15.10.2018.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно із ст. 29 вказаного Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як вже зазначалось, позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 100 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №7699 від 26.04.2019.

Таким чином, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 100 000, 00 грн.

За приписами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Водночас, обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги або ж заперечення.

Станом на час вирішення справи відповідач доказів відшкодування позивачу 100000,00 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суду не надав.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

Оскільки, відповідач не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника автомобіля та/або позивача, тому позовні вимоги позивача у розмірі 100 000, 00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1, 2 ч. 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

02.01.2020 між АТ «ПРОСТО-страхування» та Адвокатським бюро «Синюк та партнери» укладено договір про надання правової допомоги по відшкодуванню шкоди по страховому випадку, який є предметом судового розгляду у даній справі.

Адвокатське бюро «Синюк та партнери» є організацією, яка спеціалізується в наданні юридичних послуг.

Правова допомога, обумовлена договором, надавалась керівником Адвокатського бюро «Синюк та партнери» - Синюком Станіславом Леонідовичем, який є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія КС № 6423/10 від 15 лютого 2018 року, виданого Радою адвокатів Київської області.

До позовної заяви позивачем було долучено договір про надання правової допомоги № 1 від 02.01.2020, реєстр справ від 04.08.2022 до договору про надання правничої допомоги № 1, а також акт виконаних робіт від 31.08.2022 з якого вбачається, що виконавцем надано, а клієнтом прийнято роботи (послуги) згідно даної страхової справи або договору, на суму 6 000 грн 00 коп.; платіжне доручення № 9751 від 05.08.2022 на загальну суму оплати юридичних послуг, у т.ч. щодо даної страхової справи та детальний опис робіт (наданих послуг) від 31.08.2022 за даною страховою справою на суму 6 000 грн. 00 коп. (консультація 2 400 грн. 00 коп, підготовчі дії 2 400 грн 00 коп. та підготовка і подання позовної заяви в суді 1 200 грн. 00 коп.).

Отже, матеріалами справи підтверджується понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі у розмірі 6 000 грн 00 коп.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд зазначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Таким чином, з огляду на викладені вище обставини, з врахуванням того, що відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, та відповідно не доведено того, що заявлена позивачем сума витрат є надмірно великою, і не подано відповідного клопотання, за таких обставин, враховуючи об`єм проведеної роботи при підготуванні позовної заяви та з метою дотримання співмірності між заявленими позовними вимогами і витратами, здійсненими позивачем на оплату адвокатських послуг, витрати понесені ним за надання правової допомоги в розмірі 6 000 грн. 00 коп. є обґрунтованими, а відтак, підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст., ст. 123, 126, 129, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до Товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервісна компанія «Екологічні системи» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервісна компанія «Екологічні системи» (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 30398962) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (04050,м. Київ, вул. Герцена, буд. 10, ідентифікаційний код юридичної особи 24745673) 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. страхового відшкодування, 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено « 23» січня 2023 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.