Постанова

від 08.09.2023 по справі 908/1808/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2023 року м.Дніпро Справа № 908/1808/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Верхогляд Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервісної компанії "Екологічні системи" на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.01.2023 (суддя Зінченко Н.Г., м.Запоріжжя, повний текст якого підписаний 23.01.2023), у справі №908/1808/22

за позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервісної компанії "Екологічні системи" (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11)

про стягнення 100 000 грн..

ВСТАНОВИВ:

16.09.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервісної компанії «Екологічні системи» 100 000 грн. витрат зі сплати страхового відшкодування, 2481 грн. судового збору та 6000 грн. судових витрат, що пов`язані з професійною правничою допомогою.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві, мотивовані посиланням на приписи ст., ст. 1172, 1187, 1191, ст. 38 Закону Україні "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальностівласників наземних транспортних засобів",на підставі яких позивач просить стягнути з відповідача 100000,00 грн. затрат по виплаті страхового відшкодування. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн.та витрат на професійну правову допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.01.2023 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервісної компанії "Екологічні системи" на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" 100 000 грн. 00 коп. страхового відшкодування, 6000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2481 грн. 00 коп. судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Енергосервісна компанія "Екологічні системи", в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального та процесуального права, нез`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скаржник стверджує, що висновок суду про перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ Енергосервісна компанія "Екологічні системи" на момент вчинення ДТП не відповідає дійсності , оскільки у цей період він не виконував свої трудові обов`язки, а надавав послуги відповідачу з будови тимчасової споруди за одноразову винагороду.

Апелянт зазначає, що вказана обставина встановлена також Оржонікідзевським районним судом у межах справи №335/7422/19 від 12.05.2020, рішення якого залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 11.11.2020, за позовом ОСОБА_2 - власниці авто, яке зазнало ушкоджень внаслідок ДТП, спричиненого ОСОБА_1 , до ТОВ Енергосервісна компанія "Екологічні системи" про відшкодування різниці між страховою виплатою та визначеною шкодою у звіті. При цьому судом було зазначено, що позивачем у вказаній справі не доведено, що товариство повинно нести матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну ОСОБА_1 .

За твердженням скаржника, позивач у даній справі не надав доказів того, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем, а трудова угода фактично є договором послуг.

Доводи стосовно стягнення 6000,00грн витрат на професійну правничу допомогу апелянтом у скарзі не наведені.

22.08.2023 на адресу апеляційного суду надійшло клопотання апелянта про долучення до матеріалів справи копій судових рішень по справі №335/7422/19, а саме: рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.05.2020 та постанови Запорізького апеляційного суду від 11.11.2020, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі. Також товариство зазначає, що вказані рішення є на офіційному сайті Судова влада України у загальному доступі, а тому не направлялися позивачу.

Позивач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу не перешкоджає перегляду судового рішення.

Про розгляд справи позивач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя - Іванов О.Г. (доповідач), судді - Березкіна О.В., Антонік С.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.05.2023 відкладено вирішення питання щодо прийняття апеляційним господарським судом певного процесуального рішення з розгляду даної апеляційної скарги після надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

09.06.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2023 апеляційну скаргу залишено без руху, повідомлено скаржника про можливість протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом подання доказів направлення її копії позивачу листом з описом вкладення та сплати судового збору у сумі 3721,50грн.

На виконання вимог ухвали суду, 21.06.2023 скаржником надані докази усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою суду від 22.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача Господарського суду Запорізької області від 23.01.2023 ; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи; сторонам наданий строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.

Розпорядженням керівника апарату суду від 08.09.2023 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_3 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, за результатами якого для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідача), суддів: Березкіної О.В., Верхогляд Т.А. та ухвалою суду від 08.09.2023 справу прийнято до провадження вказаним складом суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

05.06.2018 Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування» та Товариством з обмеженою відповідальністю Енергосервісною компанією «Екологічні Системи» укладено Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № AK/8680631, згідно з яким застрахована відповідальність власника транспортного засобу «Renault KADJAR», реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі забезпечений транспортний засіб).

Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

26.10.2018 у місті Запоріжжі по бул. Центральний, 20 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ЗАЗ Vida», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_4 , автомобіля «Mitsubishi OUTLANDER», реєстраційний номер НОМЕР_3 (власник транспортного засобу ОСОБА_2 ), яким керував ОСОБА_5 та автомобіля «Renault KADJAR», реєстраційний номер НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_1 .

У результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль «Mitsubishi OUTLANDER», реєстраційний номер НОМЕР_3 .

29.10.2018 ОСОБА_2 - власник транспортного засобу «Mitsubishi OUTLANDER» звернулася до ПрАТ «ПРОСТО-страхування» із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку.

Відповідно до звіту № 42 від 01.11.2018 вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Mitsubishi OUTLANDER» реєстраційний номер НОМЕР_3 , становить 177 217,52 грн.

Із постанови Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 12.12.2018 по справі № 335/12850/18 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль «Renault KADJAR», реєстраційний номер НОМЕР_4 , водієм якого спричинено ДТП, що потягнуло завдання шкоди власнику автомобіля «Mitsubishi OUTLANDER», реєстраційний номер НОМЕР_3 знаходився під керуванням ОСОБА_1 .

Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 26.10.2018 о 14-30 годині в м. Запоріжжя, по бул. Центральний, 20, керуючи транспортним засобом «Renault KADJAR», реєстраційний номер НОМЕР_5 , будучи учасником ДТП з місця події поїхав, чим порушив п. 2.10 (а) Правил дорожнього руху України.

Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 12.12.2018 по справі №335/12850/18 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

30.01.2019 до ПрАТ «ПРОСТО-страхування» звернулася ОСОБА_2 із заявою про виплату страхового відшкодування.

У п. 3 полісу № AK/8680631 визначено строк його дії з 05.06.2018 по 04.06.2019 (включно).

Таким чином, договір діяв станом на час дорожньо-транспортної пригоди 26.10.2018.

Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що 26.04.2019 складено страховий акт № 132385. Відповідно до страхового акту страхове відшкодування, що належить до виплати, становить 100 000,00 грн.

За цією дорожньо-транспортною пригодою АТ «ПРОСТО-страхування», згідно зі ст. 25 Закону України "Про страхування" та на підставі страхового акту №132385 від 26.04.2019 здійснило страхову виплату у розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7699 від 26.04.2019.

З огляду на п.п.38.1.1 п.38 ст.38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ПрАТ «ПРОСТО-страхування» подано до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя регресний позов до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди по виплаті страхового відшкодування у розмірі 100 000,00 грн.

Відповідно до заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.11.2019 по справі N335/9718/19, позов ПрАТ «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 100000,00 грн. затрат по виплаті страхового відшкодування у розмірі 100 000,00 грн.

Разом з тим, не погоджуючись із вказаним заочним рішенням, ОСОБА_1 подав заяву про його перегляд, в тому числі на підставі того, що на момент дорожньо-транспортної пригоди (26.10.2018) він перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Енергосервісною компанією «Екологічні Системи» (відповідачем у справі).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31.01.2020 по справі №335/9718/19 заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.11.2019 скасовано та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.04.2022 провадження у справі №335/9718/19 за позовом ПрАТ «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_1 , треті особи - ТОВ Енергосервісна компанія «Екологічні системи», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - закрито у зв`язку зі смертю ОСОБА_1 .

Після закриття провадження у цивільній справі, у зв`язку з несплатою відповідачем страхового відшкодування у сумі 100000,00грн., ПрАТ «ПРОСТО-страхування» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення вказаної суми з ТОВ Енергосервісна компанія «Екологічні системи», як роботодавця ОСОБА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки на час скоєння ДТП водій транспортного засобу «Renault KADJAR» реєстраційний номер НОМЕР_4 перебував у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю Енергосервісною компанією «Екологічні системи», якому належить цей автомобіль, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 100 000, 00 грн.

Також суд зазначив, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати , понесені ним на правову допомогу у розмірі 6 000 грн. 00 коп. є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів даної справи вбачається, що виплата страхового відшкодування була здійснена позивачем у зв`язку зі страховою подією на підставі полісу №АК/8680631 від 05.06.2018.

Згідно із ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема п.п.38.1.1. п.38.1: «Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: 8) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

З огляду на викладене, до позивача у межах суми 100 000,00 грн. перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

При цьому, місцевим господарським судом зроблено висновок, що оскільки транспортний засіб - автомобіль «Renault KADJAR» реєстраційний номер НОМЕР_4 , водієм якого спричинено дорожньо-транспортну пригоду, знаходився під керуванням ОСОБА_1 , який на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю Енергосервісною компанією «Екологічні системи» на підставі Трудової угоди від 15.10.2018, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу суму виплаченого страхового відшкодування у вказаній вище сумі.

Згідно з ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже, з положень ст.1172 цього Кодексу можливо зробити висновок, що не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Разом з тим, за приписами ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну особу або громадянина, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного відання або з інших підстав (договір оренди, довіреність тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин із володільцем цього джерела.

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" власники транспортних засобів це юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Як зазначено вище, ТОВ Енергосервісна компанія "Екологічні системи" є власником транспортного засобу «Renault KADJAR» реєстраційний номер НОМЕР_4 . Вказана обставина не заперечується скаржником.

Також, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведення матеріалами справи факту знаходження ОСОБА_1 на час вчинення ДТП у трудових відносинах з відповідачем, який виконував роботу відповідно до трудової угоди від 15.10.2018 (а.с.51, 52) та керував транспортним засобом «Renault KADJAR» реєстраційний номер НОМЕР_4 , власником якого є ТОВ ЕСКО "Екологічні системи".

Відповідач заперечує щодо наявності підстав для стягнення з нього вказаної суми та зазначає, що не перебував з водієм ОСОБА_1 у трудових відносинах та, у тому числі, посилається на висновки, зроблені Орджонікідзевським районним судом у рішенні від 12.05.2020, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 11.11.2020 у справі №335/7422/19. У межах цієї справи суду були надані: звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, поданий ТОВ ЕСКО "Екологічні системи" Державній фіскальній службі України, в якому відсутнє прізвище ОСОБА_6 . Також відповідач вказує, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , встановлено, що він був пенсіонером та не працював.

Однак, заперечуючи проти наявності трудових відносин між водієм ОСОБА_1 та відповідачем, останній не надає пояснень, на яких саме підставах ОСОБА_1 керував транспортним засобом, що належить на праві власності ТОВ ЕСКО "Екологічні системи" та не надано будь-яких доказів неправомірного заволодіння ОСОБА_1 вказаним транспортним засобом.

Одночасно, відповідачем не зазначено й підстав та не надано доказів права володіння ОСОБА_1 автомобілем «Renault KADJAR» реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Право користування нерозривно пов`язано з правом володіння. Таким чином, зазначені обставини свідчать, що автомобіль «Renault KADJAR» реєстраційний номер НОМЕР_4 на момент дорожньо-транспортної пригоди знаходився у сфері фактичного господарського впливу ТОВ ЕСКО "Екологічні системи" та не вибував з його володіння.

З огляду на викладене, незазначення відповідачем ОСОБА_1 у своїх звітах та неподання податкової звітності щодо цієї особи, не спростовує обставин, правомірності використання водієм ОСОБА_1 транспортного засобу, власником якого є саме відповідач.

При цьому посилання скаржника на те, що на момент ДТП ОСОБА_1 не виконував свої трудові обов`язки, а надавав послуги відповідачу з будови тимчасової споруди не спростовує факт наявності на час скоєння ДТП між сторонами трудової угоди.

За приписами ст.397 Цивільного кодексу України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Стаття 1187 Цивільного кодексу України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, зокрема відповідно до частини другої, таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У цій справі, факт належності відповідачу транспортного засобу «Renault KADJAR» реєстраційний номер НОМЕР_4 на праві власності підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, відповідач як власник транспортного засобу, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, в силу положень приписів статей 1187, 1194 ЦК України, зобов`язаний відшкодувати позивачу у порядку регресу страхову виплату.

Стосовно посилань скаржника на висновки, зроблені Орджонікідзевським районним судом у рішенні від 12.05.2020 у справі №335/7422/19, яке набрало законної сили слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду

За змістом ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить, що на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

У даному випадку, Орджонікідзевським районним судом та Запорізьким апеляційним судом у цивільній справі №335/7422/19 встановлено факт відсутності прізвища ОСОБА_1 у звіті товариства про суми нарахованої заробітної плати, який поданий ним Державній фіскальній службі, а також, що вказана вище особа є пенсіонером. Між тим, правова оцінка надана цими судами відповідним фактам та висновки, зроблені ними за результатами такої оцінки, не є обов`язковими для господарського суду.

Апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що звіти подані ТОВ ЕСКО "Екологічні системи" до Державної фіскальної служби України складаються самим товариством і відсутність у цих звітах прізвища ОСОБА_1 не доводить факт відсутності між цією особою та відповідачем трудових відносин, враховуючи, зокрема, наявність укладеної трудової угоди, а може, в свою чергу, свідчити про неповідомлення товариством органів податкової служби про прийняття робітника на роботу внаслідок недотримання особою, яка використовує найману працю, вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України, при цьому те, що ОСОБА_1 є пенсіонером також не свідчить про неможливість знаходження останнього у трудових відносинах з відповідачем у відповідний період.

У досліджуваній справі оцінка відповідних фактів, надана Орджонікідзевським районним судом не може бути беззаперечним доказом у підтвердження обставини того, що товариство не було роботодавцем ОСОБА_1 і апеляційний господарський суд, здійснивши власну правову оцінку обставин цієї справи та наявних у ній документів, дійшов висновків про існування між ОСОБА_1 та товариством трудових відносин на час здійснення ДТП, виходячи із вірогідності та взаємного зв`язку зібраних у справі доказів в їх сукупності, зокрема, із належності відповідачу спірного транспортного засобу, відсутності доказів неправомірного заволодіння ОСОБА_1 вказаним транспортним засобом та відсутності обґрунтованих пояснень відповідача щодо правової підстави, на якій вказана особа керувала належним ТОВ ЕСКО "Екологічні системи" транспортним засобом.

Крім того слід враховувати, що відповідно до ч.ч.3, 5 ст.269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

В розумінні вказаної статті апеляційний суд не наділений правом надавати оцінку доводам сторін, які не заявлялися у місцевому господарському суді та доказам, які не були подані до суду першої інстанції і не розглядалися цим судом.

При цьому рішення господарського суду може бути переглянуто в апеляційному порядку виключно станом на момент його прийняття.

Стосовно справи №908/1808/22, то апелянт у скарзі посилається, у тому числі, на обставини, встановлені у рішенні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя та постанові Запорізького апеляційного суду у цивільній справі №335/7422/19.

Між тим, вказані обставини не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

Одночасно апеляційний господарський суд зазначає, що ухвала суду першої інстанції від 21.09.2022 про відкриття провадження у справі № 908/1808/22, яка була направлена відповідачу за належною (дійсною) адресою, повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою: «Адресат відсутній за вказаною адресою».

За приписами ч.3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відомості щодо зміни адреси відповідача в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За усталеною правовою позицією Верховного Суду направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, враховуючи наведене, відповідач був належним чином повідомленим про розгляд даної справи місцевим господарським судом.

Між тим, посилаючись на відповідні обставини та документи в апеляційній скарзі, апелянт не навів обґрунтованих причин неможливості їх подання під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Таким чином, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, відповідач як власник транспортного засобу, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, в силу положень ст.1187 ЦК України, зобов`язаний відшкодувати позивачу шкоду у порядку регресу у сумі 100000,00грн., а тому місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.

За загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків місцевого господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, у задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника цієї скарги та відшкодуванню не підлягають.

Оскільки загальна ціна позову становить 100000,00 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п.1 ч.5 ст.12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв`язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервісної компанії "Екологічні системи" на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.01.2023 у справі №908/1808/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.01.2023 у справі №908/1808/22 залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервісної компанії "Екологічні системи" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.09.2023.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя Т.А. Верхогляд