Рішення

від 23.01.2023 по справі 908/1849/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.01.2023Справа № 908/1849/22Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент", м. Запоріжжя

до 1. Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Запоріжжя Запорізької області, м. Запоріжжя

2. Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізької області, м. Запоріжжя

3. Державної казначейської служби України, м. Київ

про стягнення 120 000,00 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.09.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" (позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області із позовом про відшкодування немайнової шкоди за рахунок держави в розмірі 120 000,00 грн, завданої бездіяльністю Державної казначейської служби України щодо строків виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.11.2016 у справі №908/2300/16.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.09.2022 року позовні матеріали у справі №908/1849/22 передані за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2022 року матеріали справи №908/1849/22 передано на розгляд судді Морозову С.М.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

06.12.2022 року до суду від Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Запоріжжя Запорізької області надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що кошти на виконання судового наказу №908/2300/16 отримані позивачем ще в 2017 році, що виключає можливість завдання позивачу немайнової шкоди в наслідок неотримання коштів. Також у відзиві заявлено клопотання про застосування до позовних вимог спливу строку позовної давності.

06.12.2022 року до суду від Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізької області надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що кошти позивачу сплачені, а заявлена позивачем до стягнення сума не містить будь якого обґрунтування та невідомо з яких міркувань позивач виходив, пред`являючи такі позовні вимоги

12.12.2022 року до суду від Державної казначейської служба України надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що рішення суду по справі №908/2300/16 виконано в повному обсязі і не існує жодного рішення суду про визнання бездіяльності відповідачів, внаслідок чого порушено право позивача.

12.12.2022 року від позивача до суду надійшла заява про повернення поданих відповідачами відзивів, у зв`язку з тим, що зміст поданих до них квитанцій невідомий позивачу.

20.12.2022 року від позивача до суду надійшла заява про повернення поданих відповідачами відзивів, у зв`язку з тим, що зміст поданих до них квитанцій невідомий позивачу.

Стосовно поданих позивачем заяв, то Суд зазначає, що відповідачами надано докази направлення позивачу відзивів із додатками та підстави для повернення відзивів відповідачам у суду відсутні.

Ухвалою Господарського суду від 16.01.2023 року виправлено в тексті ухвали Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 у справі №908/1849/22 допущену технічну описку, а саме, у вступній частині ухвали зазначено третім відповідачем «3. Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6)».

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Питання щодо винесення рішення в справі відбувається з перевищенням встановленого строку у зв`язку з введенням на території України воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", а в подальшому, продовженням строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб відповідно до Закону України про затвердження Указу президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №2119-ІХ (реєстр. №7168). Надалі строк дії воєнного стану в Україні, згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 19.04.2022 №7300, продовжено з 05:30 години 25 квітня 2022 року строком на 30 діб до 25 травня 2022 року. В подальшому, 22 травня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 № 2263-ІХ, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 година 25 травня 2022 року строком на 90 діб, - до 23 серпня 2022 року. В наступному, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.08.2022 № 2500-ІХ затверджено Указ Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 №573/2022, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, - до 21 листопада 2022 року. Законом України №8189 «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб до 19 лютого 2023 року.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.11.2016 року у справі №908/2300/16, яке набрало законної сили 22.03.2017 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» 864,00 грн шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій Запорізької митниці Державної фіскальної служби.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду 22.03.2017 року рішення Господарського суду Запорізької області від 15.11.2016 року у справі №908/2300/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2017 року постанову Донецького апеляційного господарського суду 22.03.2017 року у справі №908/2300/16 залишено без змін.

02.08.2017 Господарським судом Запорізької області видано відповідний наказ у справі №908/2300/16.

Обґрунтовуючи позов, ТОВ «Технохімреагент» посилається на те, що виданий Господарським судом Запорізької області наказ, не зважаючи на тривалий час, фактично не виконаний і перерахування коштів взагалі не відбулось, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідачів суми немайнової шкоди в розмірі 120 000,00 грн, завданої діями відповідачів, які перешкоджають виконанню рішення Господарського суду Запорізької області від 15.11.2016 року.

Заперечуючи проти позову, відповідачі зазначили, що кошти позивачу перераховані ще в 2017 році, на підтвердження чого надали до матеріалів справи копію квитанції про проведення платежу.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені ст. 1167 Цивільного кодексу України, згідно ч.1 якої, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Дії (бездіяльність) відповідачів, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (статті 11 ЦК України).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

При цьому відповідно до положень статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.11.2016 року у справі №908/2300/16, яке залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду 22.03.2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2017 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» 864,00 грн шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій Запорізької митниці Державної фіскальної служби.

02.08.2017 Господарським судом Запорізької області видано відповідний наказ у справі №908/2300/16.

Як зазначає позивач, фактичне перерахування коштів на виконання вказаного наказу не відбулось.

Однак, Суд зазначає, що зазначені твердження спростовуються матеріалами справи.

Так, відповідачами до матеріалів справи надано копію квитанції 0.0.916654602.1 (код квитанції 1079-3815-8488-9537) від 15.12.2017 року, якою підтверджується факт проведення УДКСУ у Дніпровському районі м. Запоріжжя Запорізької області через ОСОБА_1 платежу в сумі 864,00 грн на рахунок ТОВ «Технохімреагент» (р/р отримувача НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», код отримувача 34155997, МФО отримувача 380805) із призначенням платежу: «судовий наказ №908/2300/16 про відшкодування шкоди заподіяної Зап. Митницею від УДКСУ у Дніпровському районі м. Запоріжжя Запорізької області через ОСОБА_1 ».

Таким чином, фактичне перерахування коштів на виконання наказу №908/2300/16 від 02.08.2017 року відбулось 15.12.2017 року.

Згідно з частиною першою та другою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

При цьому, наявними в справі доказами підтверджується обставина виконання відповідачами обов`язку, покладеного на них судовим наказом №908/2300/16 від 02.08.2017 року, зі сплати суми в розмірі 864,00 грн.

Таким чином, позивачем не доведено наявності усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування моральної шкоди (факт наявності моральної шкоди, протиправність дій її заподіювача, обґрунтування визначення розміру моральної шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданням такої шкоди позивачу), у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим відсутні підстави для їх задоволення.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ