Рішення

від 28.11.2022 по справі 911/1425/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2022 р. м. Київ Справа № 911/1425/22

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Автологістік»

до Військової частини НОМЕР_1

про внесення змін до договору

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників:

від позивача Савко Р.Я. (ордер АІ № 1266969 від 17.08.2022 року);

від відповідача Демінський В.О. (виписка з ЄДР № 425869402671 від 30.08.2022 року), ОСОБА_1 (виписка з ЄДР № 425869402671 від 30.08.2022 року).

Обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Автологістік» до Військової частини НОМЕР_1 про внесення змін до договору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.08.2022 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1425/22 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.09.2022 року.

09.09.2022 року від Військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позов.

В підготовчому судовому засіданні 21.09.2022 року оголошувалась перерва на 09.11.2022 року.

12.10.2022 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Автологістік» до суду надійшла відповідь на відзив.

21.10.2022 року від Військової частини НОМЕР_1 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Підготовче засідання, яке було призначено на 09.11.2022 року, не відбулось у зв`язку з оголошенням у місті Києві сигналу «Повітряна тривога» та загрозою ракетних ударів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.11.2022 року підготовче засідання було перенесено на 28.11.2022 року.

В судовому засіданні 28.11.2022 року сторонами подано спільну заяву про відсутність заперечень проти закриття підготовчого провадження та переходу до розгляду справи по суті в судовому засіданні 28.11.2022 року.

До початку розгляду спору по суті 25.11.2022 року до суду від позивача надійшла заява про зміну предмету спору, в якій позивач з тих же підстав фактично уточнив (доповнив) заявлені позовні вимоги.

В судовому засіданні 28.11.2022 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача проти задоволення позову заперечували.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 28.11.2022 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач в позові, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід-Автологістік» (позивач, Постачальник) та Військовою частиною НОМЕР_1 (відповідач, Замовник) було укладено Договір № 228-22 від 10.06.2022 року (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується у визначені Договором строки передати Замовнику у власність товар, якість, кількість, асортимент і ціна якого, зазначені у специфікації та технічному завданні, які є невід`ємною частиною цього Договору, а Замовник зобов`язується прийняти цей товар та оплатити на умовах цього Договору.

Відповідно до специфікації, що є додатком № 1 до Договору, товаром що підлягає поставці є:

- автомобілі Mitsubishi L200 2022 року випуску у кількості 65 штук по ціні 820 000,00 грн. без ПДВ за одиницю;

- автомобілі Mitsubishi L200 2021 року випуску у кількості 2 штуки по ціні 810 000,00 грн. без ГІДВ за одиницю.

Відповідно до п. 3.1. Договору загальна сума Договору складає: 54 920 000,00 грн. (п`ятдесят чотири мільйони дев`ятсот двадцять тисяч грн 00 коп.), без ПДВ. Згідно з п. 3.3. Договору ціна на товар за цим Договором може бути змінена за взаємною згодою Сторін.

Відповідно до п. 5.1. Договору відвантаження та доставка товару на склад Замовника проводиться за рахунок коштів Постачальника (або транспортом Постачальника) в період дії воєнного стану, але не пізніше 30.11.2022 року.

Згідно з п. 5.5. Договору Постачальник здійснює поставку та передачу товарів Замовнику на умовах DDP (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2010 р.) за кінцевим місцем призначення, що знаходиться за адресою: 09610, провулок Вишневий, 1 в с. Савинці, Білоцерківський район, Київська область. В разі необхідності, місце поставки може бути змінено за згодою сторін.

Строк дії Договору згідно з п. 10.1 сторонами визначено до 31.12.2022 року.

Як зазначає позивач, укладенню Договору передувала зі сторони відповідача процедура закупівель, а саме відповідач листом від 31.05.2022 року № 71/1341-22 звернувся до позивача із проханням надати цінову пропозицію на закупівлю для потреб Державної прикордонної служби України автомобілів Mitsubishi L 00 або аналогічних автомобілів у кількості 70 одиниць. До пропозиції відповідач просив надати калькуляцію витрат з урахування економічних показників діяльності підприємства, а також вказати всі податки та збори, загальновиробничі, адміністративні, операційні та інші витрати, пов`язані з виготовленням товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

У відповідь на вказаний лист позивач направив комерційну пропозицію (лист № 31/05-1 від 31.05.2022 року) щодо постачання автомобілів марки Mitsubishi модель L200, у якій позивач зазначив, що детальну калькуляцію вартості постачання товару не може бути надано на етапі, що передує підписанню контракту та здійснення постачання товару (в т.ч. враховуючи імпортну складову вартості товару). А також було зазначено, що вартість одного автомобіля 2021 року випуску складає 810 000,00 грн., а 2022 року випуску - 820 000,00 грн. Окрім того, позивачем у комерційній пропозиції зазначено, що ціна сформована із врахуванням того, що товариство перебуває на умовах спрощеної системи оподаткування (зі сплатою податку з доходу у розмірі 2%) та наявності податкових пільг, передбачених Податковим кодексом України.

Позивач зазначає, що у період формування комерційної пропозиції та підписання Договору діяв Закон України № 2142-ІХ від 24.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану», відповідно до якого тимчасово, з 1 квітня 2022 року на період дії воєнного стану на території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення товарів на митну територію України у митному режимі імпорту суб`єктами господарювання, які зареєстровані платниками єдиного податку першої, другої та третьої групи, а також звільняються від оподаткування ввізним митом товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України підприємствами для вільного обігу, крім спирту етилового та інших спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива (крім квасу «живого» бродіння), тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах. Також діяла Постанова Правління Національного банку України № 18 від 24.02.2022 року, якою зафіксовано офіційний курс на 24.02.2022 року.

Таким чином, при формуванні комерційної пропозиції позивачем не були враховані податок на додану вартість та ввізне мито, оскільки такі податки були скасовані.

Однак, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо перегляду окремих пільг з оподаткування» від 21.06.2022 року № 2325-ІХ вказані пільги зі сплати податку на додану вартість та ввізного мита були скасовані, що спричинило для позивача істотну зміну обставин, якими позивач керувався при наданні відповідачу комерційної пропозиції та укладенні Договору.

Позивач листом № 07-7/22 від 07.07.2022 року звернувся до відповідача з проханням підписати додаткову угоду до Договору, якою передбачалося змінити п. 3.1 Договору в частині збільшення ціни Договору та внести зміни до специфікації в частині збільшення ціни за одиницю товару. Проте листом від 11.07.2022 року № 14/2239-22 відповідач відмовився вносити зміни в Договір.

02.08.2022 року позивач повторно направив відповідачу лист № 2/8-22 із пропозицією внести зміни до Договору в частині збільшення ціни Договору у зв`язку із відновленням сплати податку на додану вартість та ввізного мита при імпорті товарів, а також у зв`язку із значним ростом іноземної валюти по відношення до української гривні. Однак, листом від 04.08.2022 року № 14/2766-22 відповідач відмовився вносити зміни в Договір.

Позивач зазначає, що відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування.

Згідно з ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

Таким чином, позивач вважає, що відновлення сплати податку на додану вартість, ввізного мита та суттєвого підвищення курсу євро по відношенню до гривні, спричинили істотну зміну обставин, якими позивач керувався при укладенні Договору.

Також згідно з ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України зазначає, що суд може прийняти рішення про внесення змін до договору за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане.

У зв`язку з чим, позивач зазначає, що при укладенні Договору та визначенні витратної складової на товар позивач керувався діючим на момент укладення Договору законодавством України, в тому числі Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану», який передбачав, що вказані у ньому пільги запроваджуються на період дії воєнного стану. Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 року продовжено дію воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Постановою № 18 Правління НБУ від 24.02.2022 року (із змінами, що були прийняті на дату укладення Договору). Відтак позивач не міг передбачити такої різкої та негативної зміни обставин.

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися.

У зв`язку з чим, позивач зазначає, що істотна зміна обставин виникла внаслідок зміни законодавства, позивач невзмозі їх усунути.

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У зв`язку з чим, позивач зазначає, що товар, який позивач зобов`язався за Договором поставити містить 100% імпортну складову, виконання позивачем Договору в діючій редакції призведе до значного перевищення витратної частини над дохідною, відтак позивач не тільки буде позбавлений того, на що він розраховував при укладенні Договору, а й отримає суттєвий збиток.

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У зв`язку з чим, позивач зазначає, що ані Договір, ані звичаї ділового обороту не вказують на те, що ризики зміни вищенаведених обставин несе позивач.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 652 Цивільного кодексу України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

У зв`язку з чим, позивач зазначає, що вказаний Договір не може бути розірваний, оскільки суперечить суспільним інтересам, а саме зачіпає питання обороноздатності держави, оскільки даний Договір був укладений на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 169 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» (зі змінами) та на підставі Указу президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами).

З огляду на викладені обставини, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить змінити умови Договору № 228-22 від 20.06.2022 року у зв`язку з істотною зміною обставин, зокрема внести зміни:

- у п. 3.1. Договору, виклавши його в наступній редакції « 3.1. Орієнтовна загальна вартість Договору складає: 85 487 551,48 грн. (вісімдесят п`ять мільйонів чотириста вісімдесят сім тисяч п`ятсот п`ятдесят одна гривня 48 коп.) без ПДВ. Вартість Договору визначається як сума усіх платежів, зроблених Замовником на підставі актів приймання-передачі».

- у пункт 3.2. Договору, виклавши його в наступній редакції « 3.2. Асортимент, кількість товару, собівартості за одиницю товару зазначається у специфікації (додаток 1). Ціна на товар визначається на підставі методики визначення ціни товару, що є додатком 3 до цього Договору».

- у пункті 4.4. Договору після слів «акти приймання-передавання» доповнити словами «розрахунок ціни та вартості товару».

- у Специфікації до Договору від 10.06.2022 року № 228-22 визначити вартість товару (за курсом 37,90 грн. за 1 євро):

1. Автомобіль Mitsubishi L200 (2022р.в.) 65 шт. по 25 500,00 євро, що складає 1 284 753,97 грн.

2. Автомобіль Mitsubishi L200 (2021 р.в.) 2 шт. по 23 550,00 євро, що складає 989 271,72 грн.

- затвердити нову редакцію Додатку № 3 «Методика визначення ціни товару» до Договору від 10.06.2022 року № 228-22, у формулі якої враховано актуальний курс євро, ставка мита та податку на додану вартість, які застосовуються при імпорті товару на дату його розмитнення.

В ході розгляду спору позивач подав заяву про зміну предмету спору, в якій позивач з тих же підстав фактично уточнив (доповнив) заявлені позовні вимоги. Зокрема, просить крім заявлених в позові вимог, внести зміни також:

- у пункт 5.1. Договору, виклавши його в наступній редакції: « 5.1. Відвантаження та доставка товару на склад Замовника проводиться за рахунок коштів Постачальника (або транспортом Постачальника) в період дії воєнного стану, але не пізніше 31 грудня 2023 року».

- у пункт 10.1. Договору, виклавши його в наступній редакції: « 10.1. Цей Договір складено українською мовою у 3-х автентичних примірниках, що мають однакову юридичну силу, з них 2 примірника Замовнику та один примірник Постачальнику. Цей Договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами. Дата закінчення строку дії цього Договору 31 грудня 2023 року».

В ході розгляду спору відповідач подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував, зазначив, що з метою забезпечення підрозділів Державної прикордонної служби України транспортними засобами в умовах правового режиму воєнного стану та з метою стримування збройної агресії ворога, між Військовою частиною НОМЕР_1 (відповідач) та ТОВ «Захід-Автологістік» (позивач) був укладений Договір від 10.06.2022 року № 228-22 на поставку автомобілів Mitsubishi L200 на загальну суму 54 920 000,00 грн. з урахуванням вимог постанови КМУ від 28.02.2022 року № 169 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів робіт і послуг в умовах воєнного стану» (зі змінами) та на підставі Указу президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами).

Військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою та фінансується з Державного бюджету України, тобто на виконання вказаного Договору з бюджету було виділено саме 54 920 000,00 грн.

Пунктом п. 4.2 Договору передбачено, що Замовник здійснює 30% попередню оплату від суми договору згідно виставленого рахунку (рахунку-фактури) Постачальника на підставі Постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 169 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» (зі змінами), решта коштів оплачується Замовником протягом 3-х банківських днів з моменту постачання товару та підписання сторонами накладної і акту приймання-передачі.

Відповідач зазначає, що ним, як замовником, 15.06.2022 року було сплачено на рахунок позивача попередню оплату в розмірі 16 476 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 987 від 13.06.2022 року.

Постановою КМУ від 28.02.2022 року № 169 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» визначено, що в умовах воєнного стану замовники, визначені частиною дев`ятою статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі»/державні замовники у сфері оборони здійснюють публічні/оборонні закупівлі товарів, робіт і послуг без застосування процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених Законом України «Про публічні закупівлі».

Цією ж постановою передбачається, що під час здійснення закупівель, передбачених підпунктом 1 цього пункту, без використання електронної системи закупівель, замовники повинні відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» дотримуватися таких принципів здійснення публічних закупівель: максимальна економія, ефективність, запобігання корупційним діям і зловживанням.

У зв`язку з чим, відповідач зазначає, що закупівля автомобілів марки Mitsubishi L200 між відповідачем та позивачем здійснювалась без застосування електронної системи закупівель, передбаченої Законом України «Про публічні закупівлі», тобто у загальному порядку укладення Договорів, передбаченому нормами Цивільного та Господарського кодексів України, тому посилання позивача у позовній заяві на застосування статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є неправильним застосуванням законодавства.

Також, відповідно до п.11 постанови КМУ від 28.02.2022 року № 169 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» передбачено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України.

Мінекономіки, яке є єдиним Уповноваженим органом, який надає узагальнені відповіді щодо застосування законодавства у сфері публічних закупівель, листами від 19.07.2022 року № 3304-04/50213-06 та від 21.07.2022 року №3304-04/50717-06 надало роз`яснення щодо застосування внесених до порядку закупівель змін у публічних закупівлях у період правового режиму воєнного стану. Мінекономіки підкреслює, що у зв`язку з набранням чинності деяких нормативних актів, в тому числі постанови КМУ від 28.02.2022 року № 169 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів робіт і послуг в умовах воєнного стану» (зі змінами) внесені зміни до порядку закупівель у період воєнного стану.

Серед таких змін треба зазначити, що «згідно з підпунктом 2 п.1 постанови № 169 перелік та обсяги закупівель товарів, робіт і послуг визначаються рішеннями державних Замовників, що здійснюють такі закупівлі. При цьому вартість закупівлі визначається на момент її здійснення, виходячи з наявної поточної потреби.

Відповідач зазначає про безпідставність вимог позивача щодо внесення змін у Договір стосовно вартості замовленого товару та строків виконання зобов`язання, оскільки відповідно до статті 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику випливає із ризикованого характеру підприємницької діяльності і передбачає покладання негативних наслідків здійснення підприємницької діяльності безпосередньо на підприємство (підприємця).

Тобто, суб`єкт підприємницької діяльності вправі обирати спосіб здійснення ним підприємницької діяльності, здійснюючи її на свій ризик, і самостійно відповідати за результати своїх дій, він вільний у виборі напрямків і методів роботи, незалежний у прийнятті рішень, діє своєю волею та за своїми інтересами, вільний у встановленні прав і обов`язків по договорам, що укладаються, у визначенні будь-яких умов договорів, що укладаються.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України № 335 від 20.03.2022 року «Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану» визначено, що погоджена сторонами ціна товарів (робіт, послуг) після укладення державного контракту (договору) не переглядається. Відповідальність за правильність розрахунку, обґрунтованість витрат за статтями калькуляції витрат несе виконавець державного контракту (договору).

Також, відповідач наголошує, що укладаючи Договір, позивач у п. 1.3 гарантував, що Товар, який є предметом цього Договору, належить йому на праві власності або іншому речовому та/або майновому праві, що надає йому право розпоряджатися Товаром, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

Тобто, позивач своїми недбалими та неправдивими діями поставив себе в ризикове становище, оскільки за умовами Договору не передбачалось поставки товару з-за кордону, тому про сплату ввізного мита мова взагалі не може йти.

З огляду на норму статті 652 Цивільного кодексу України, зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч.4 статті 652 Цивільного кодексу України).

У відповіді на відзив позивач навів незгоду з доводами відповідача, заперечував покладення на нього комерційних ризиків та можливість розірвання Договору, наполягаючи на необхідності придбання відповідачем товару за значно більшою ціною.

В запереченнях на відповідь на відзив відповідач заперечував доводи позивача з підстав, викладених у відзиві. Також зауважив, що оскільки передплата була здійснена 15.06.2022 року, у позивача, як Постачальника було достатньо часу (з 15.06.2022 року по 01.07.2022 року) поставити хоча б частину товару. Однак, зволікаючи та недобросовісно виконуючи свої зобов`язання, позивач всі ризики, пов`язані з підвищенням ціни, забажав вирішити за рахунок Замовника.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Стаття 662 Цивільного кодексу України визначає, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Визначення ціни товару врегульовано ст. 691 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1).

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу (ч. 2).

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов`язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання (ч. 3).

Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу (ч. 1).

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2).

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (ч. 3).

З огляду на наведені норми, чинне законодавство виділяє купівлю-продаж (поставку) як окремий вид цивільних (господарських) правовідносин і передбачає виникнення у сторін безумовних взаємних зобов`язань з передачі товару та його оплати на вільно визначених сторонами у договорі умовах.

При цьому, чинне законодавство передбачає можливість визначення ціни товару в залежності від зміни обставин та показників під час виконання договору, визначивши спосіб перегляду ціни.

Крім того, ст. 650 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони договору можуть погодити перелік запевнень, що надаються стороною або сторонами щодо обставин, які мають значення для укладення, виконання або припинення такого договору.

Сторона, яка умисно або з необережності надала іншій стороні неправдиві запевнення про обставини, що мають значення для укладення, виконання або припинення договору, зобов`язана відшкодувати стороні, яка покладалася на такі запевнення, збитки, завдані у зв`язку з неправдивістю таких запевнень, якщо інше не передбачено договором.

Однак, позивач, не проявивши необхідної обачності та добросовісності в умовах воєнного стану, не передбачив можливості зміни ціни товару та заздалегідь не узгодив з відповідачем порядку та можливості її перегляду.

Натомість, позивач безпідставно запевнив відповідача у п. 1.3 Договору, що Товар, який є предметом цього Договору, належить йому на праві власності або іншому речовому та/або майновому праві, що надає йому право розпоряджатися Товаром, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

Тим самим, позивач виключив з умов виконання зобов`язання імпортну складову та ймовірність митних відносин. Тобто, позивач своїми недбалими та неправдивими діями створив у відповідача хибне уявлення про обставини виконання зобов`язання та пов`язані з цим ризики.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1).

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2).

Відповідно до ч.1 ст. 652 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно з ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору (ч. 3 ст. 652 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 652 Цивільного кодексу України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

З огляду на норми ст. ст. 651, 652 Цивільного кодексу України, передбачено безумовну можливість зміни чи розірвання договору за взаємною згодою сторін. В інших випадках, відповідні умови зміни чи розірвання договору в судовому порядку чітко врегульовані нормами законодавства.

Суд критично оцінює твердження позивача про істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Як вже встановлено судом, позивач не проявивши необхідної обачності та добросовісності в умовах воєнного стану, створив у відповідача хибне уявлення про обставини виконання зобов`язання та пов`язані з цим ризики, оскільки запевнив, що товар вже перебуває у його власності, тим самим, позивач виключив з умов виконання зобов`язання імпортну складову та ймовірність митних відносин.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що позивач не міг передбачити зміну обставин виконання зобов`язання. Дії позивача по прихованню від відповідача необхідності проходження митних процедур, свідчать що позивач усвідомлював всі ризики і ввів відповідача в оману, бо саме відповідач, усвідомлюючи приховані позивачем ризики, міг не укласти Договір або укласти його на інших умовах.

З огляду на встановлені в ході розгляду спору обставини, суд зазначає, що вимоги позивача не відповідають жодній з наведених у ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України умов, оскільки, як вже зазначено судом, дії позивача не відповідають ознакам обачності та турботливості, виконання договору на умовах позивача порушує співвідношення майнових інтересів відповідача, із суті договору випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (оскільки збільшення ціни Договору створює саме для позивача труднощі з його виконанням).

Також, суд критично ставиться до категоричності позивача у твердженні про неможливість розірвання Договору у зв`язку з тим, що це суперечить суспільним інтересам та зачіпає питання обороноздатності держави. Однак, відповідні питання належать до кола прав та інтересів саме відповідача, тому позивач не може на них посилатись в обґрунтування своїх вимог.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги безпідставні та не доведені, відповідачем заперечені та спростовані, тому задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 96, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.01.2023 р.

Суддя Т.П. Карпечкін