Рішення

від 12.01.2023 по справі 911/1281/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1281/22

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства Богуславської міської ради Богуславське житлово-комунальне підприємство (09701, Київська обл., Обухівський р-н, м. Богуслав, вул. Польова, 46-А)

до Соціально-гуманітарного управління виконавчого комітету Богуславської міської ради (09701, Київська обл., Обухівський р-н, м. Богуслав, вул. Шевченка, 40)

про стягнення 1896861,16 грн. заборгованості за договором № 835 про закупівлю послуг за державні кошти від 27.09.2021 р., у тому числі 1643583,67 грн. основного боргу, 21884,43 грн. 3% річних, 231393,06 грн. інфляційних втрат,

секретар судового засідання: Ковальчук С.О.

Представники сторін:

від позивача: Євтушенко Я.М. (наказ № 5 - к/тр від 27.07.2021 р.), Чуприна О.А. керівник;

від відповідача: Чайка О.В. (ордер № 1298692 від 28.10.2022 р., свідоцтво № 5172/10 від 29.05.2014 р.).

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Богуславської міської ради Богуславське житлово-комунальне підприємство (далі КП БМР Богуславське житлово-комунальне підприємство, позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Соціально-гуманітарного управління виконавчого комітету Богуславської міської ради (далі Соціально-гуманітарне управління ВКБМР, відповідач) про стягнення 1896861,16 грн. заборгованості за договором № 835 про закупівлю послуг за державні кошти від 27.09.2021 р., у тому числі 1643583,67 грн. основного боргу, 21884,43 грн. 3% річних, 231393,06 грн. інфляційних втрат.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем 27.09.2021 р. було укладено договір № 835 про закупівлю послуг за державні кошти, відповідно до умов якого позивач зобов`язався постачати відповідачу теплову енергію, а відповідач - оплачувати її вартість. Рішенням виконавчого комітету Богуславської міської ради № 219/12 від 28.10.2021 р. «Про встановлення тарифів КП БМР «Богуславське житлово-комунальне підприємство» на послугу з постачання теплової енергії» було затверджено нові тарифи на послуги з постачання теплової енергії, які були введені в дію з 01.11.2021 р., є обов`язковими для сторін та мають застосовуватись з моменту їх введення в дію, однак, відповідачем не було оплачено послуги з постачання теплової енергій за більшими тарифами, ніж вказані у договорі, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 1643583,67 грн. основного боргу як різниці у вартості отриманої відповідачем теплової енергії (обсяг якої підтверджений останнім), визначеній за встановленими тарифами і за ціною договору, 21884,43 грн. 3% річних, 231393,06 грн. інфляційних втрат і судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.08.2022 р. за вказаним позовом було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10.10.2022 р.

Підготовче засідання відкладалось.

13.10.2022 р. до Господарського суду Київської області електронною поштою від Соціально-гуманітарного управління виконавчого комітету Богуславської міської ради надійшло клопотання б/н від 12.10.2022 р. (вх. № 14292/22 від 13.10.2022 р.) про поновлення строку для подання відзиву у даній справі.

Також 13.10.2022 р. до Господарського суду Київської області електронною поштою від Соціально-гуманітарного управління виконавчого комітету Богуславської міської ради надійшов відзив б/н від 12.10.2022 р. (вх. № 14293/22 від 13.10.2022 р.).

18.10.2022 р. до Господарського суду Київської області від Соціально-гуманітарного управління виконавчого комітету Богуславської міської ради надійшло клопотання б/н від 12.10.2022 р. (вх. № 14292/22 від 18.10.2022 р.) про поновлення строку для подання відзиву у даній справі, відповідно до якого відповідач просить суд прийняти та задовольнити клопотання; поновити Соціально-гуманітарному управлінню виконавчого комітету Богуславської міської ради строк для подання відзиву на позовну заяву Комунального підприємства Богуславської міської ради Богуславське житлово-комунальне підприємство у справі № 911/1281/22; прийняти до матеріалів справи відзив Соціально-гуманітарного управління виконавчого комітету Богуславської міської ради на позовну заяву Комунального підприємства Богуславської міської ради Богуславське житлово-комунальне підприємство у справі № 911/1281/22. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач відзначав, що він не отримував копію ухвали, повістку про виклик в судове засідання, а про саме засідання дізнався в телефонному режимі від представника позивача, у зв`язку з чим відповідач не мав можливості скористатись своїм правом на подання обгрунтованого відзиву на позов та з`явитись в судове засідання 10.10.2022 р. З метою реалізації принципу рівності сторін судового процесу, відповідач просить суд поновити строк для подання до суду своїх пояснень у вигляді відзиву. Також відповідач просив суд врахувати обставини, які стали об`єктивною перешкодою у неподанні вчасно відзиву, та задля сприяння учасникам судового процесу в реалізації їх прав, визначених ГПК України, прийняти до матеріалів справи та до уваги під час розгляду справи позицію відповідача, викладену ним у відзиві.

Також 18.10.2022 р. до Господарського суду Київської області від Соціально-гуманітарного управління виконавчого комітету Богуславської міської ради надійшов відзив б/н від 12.10.2022 р. (вх. № 14293/22 від 18.10.2022 р.), зі змісту якого слідує, що відповідачем здійснювалася оплата наданих позивачем за договором № 835 від 27.09.2021 р. послуг належним чином та в повному обсязі згідно ціни, визначеної в договорі про закупівлю послуг за державні кошти.

Враховуючи необхідність відповідача у користуванні послугами позивача, 31.12.2021 р. було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 835, якою продовжено строк дії договору від 27.09.2021 р. до 31.01.2022 р. (проте, сталась технічна описка і в самій угоді вказано, що договір діє до 31 січня 2021 року, замість вірного 31 січня 2022 року). 14.01.2022 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 щодо збільшення ціни договору на 20%, згідно з п. 12.2 договору та загальноприйнятих норм Закону України від 25.12.2015 р. № 922-VIII Про публічні закупівлі, які передбачають, що дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку. Проте, розуміючи, що позивач нараховує не обумовлену договором ціну за свої послуги, а вищу, 31.01.2022 р. відповідачем було надіслано до КП БМР Богуславське житлово-комунальне підприємство пропозицію № 01-17/103 про укладення додаткової угоди № 3 щодо зменшення ціни договору на 84603,69 грн., або за взаємною згодою сторін його розірвання, оскільки сторони не могли вирішити суперечності щодо різниці між ціною договору та ціною, яку позивач фактично вимагав. КП БМР Богуславське житлово-комунальне підприємство у встановленому порядку отримало пропозицію, проте відповіді не надало.

Водночас, відповідач відзначав, що штрафні санкції, а також 3% річних та інфляційні втрати мають місце лише за наявності боргу. У даному випадку боргу немає, а сума, яку позивач визначає як заборгованість, не є такою, оскільки нарахована з порушенням договірних та законодавчих норм. У зв`язку з викладеним відповідач вважає відсутніми підстави для задоволення позову у даній справі у повному обсязі.

26.10.2022 р. до Господарського суду Київської області електронною поштою від представника Соціально-гуманітарного управління виконавчого комітету Богуславської міської ради надійшло клопотання б/н від 26.10.2022 р. (вх. № 15069/22 від 26.10.2022 р.) про зупинення провадження у даній справі до припинення перебування представника відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.

28.10.2022 р. до Господарського суду Київської області від представника Соціально-гуманітарного управління виконавчого комітету Богуславської міської ради надійшло клопотання б/н від 26.10.2022 р. (вх. № 15069/22 від 28.10.2022 р.) про зупинення провадження у даній справі до припинення перебування представника відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, за змістом якого представник відповідача зазначає, що, починаючи із першого дня повномасштабного вторгнення на територію України, юрисконсульт та представник відповідача Олексієнко О.М. був призваний до лав Збройних Сил України та станом на сьогодні проходить військову службу (згідно довідки № 4/300 від 24.10.2022 р.), що унеможливлює його особисту присутність в судовому засіданні. За умовами пункту 2 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 3 частини 1 статті 227 цього Кодексу до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. З огляду на наведене, представник відповідача зазначав про необхідність зупинення провадження у даній справі № 911/1281/22 до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.

У судове засідання 31.10.2022 р. представник позивача не з`явився, водночас, присутня у засіданні суду представник відповідача клопотала про залишення без розгляду клопотання попереднього представника відповідача про зупинення провадження у даній справі, посилаючись на те, що керівництвом відповідача, у зв`язку з призовом представника управління Олексієнка О.М. до лав ЗСУ, було прийняте рішення про залучення нового представника - адвоката Чайки О.В.

Дослідивши у судовому засіданні 31.10.2022 р. клопотання представника Соціально-гуманітарного управління виконавчого комітету Богуславської міської ради Олексієнка О.М. б/н від 26.10.2022 р. (вх. № 15069/22 від 28.10.2022 р.) про зупинення провадження у даній справі, суд, без виходу до нарадчої кімнати, на підставі приписів п. 3 ч. 1 ст. 42 та ст. 169 Господарського процесуального кодексу України, протокольною ухвалою залишив його без розгляду.

Також у судовому засіданні 31.10.2022 р. представник відповідача підтримувала подане раніше клопотання б/н від 12.10.2022 р. (вх. № 14292/22 від 18.10.2022 р.) про поновлення строку для подання відзиву у даній справі.

Розглянувши у судовому засіданні 31.10.2022 р. клопотання представника відповідача б/н від 12.10.2022 р. (вх. № 14292/22 від 18.10.2022 р.) про поновлення строку для подання відзиву, суд, без виходу до нарадчої кімнати, протокольною ухвалою задовольнив зазначене вище клопотання та поновив строк для подання відзиву, з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

21.11.2022 р. до Господарського суду Київської області від Комунального підприємства Богуславської міської ради Богуславське житлово-комунальне підприємство надійшла відповідь на відзив № 251 від 17.11.2022 р. (вх. № 16691/22 від 021.11.2022 р.), за змістом якої позивач зазначає, що аргументи відповідача, викладені у відзиві, є необґрунтованими, а доводи спрямовані на те, щоб уникнути законної сплати заборгованості з оплати отриманих послуг.

01.12.2022 р. до Господарського суду Київської області від Соціально-гуманітарного управління виконавчого комітету Богуславської міської ради надійшли заперечення б/н, б/д (вх. № 17467/22 від 01.2022 р.), в яких відповідач вказує на відсутність підстав вважати законним нарахування поза умовами договору вартості спожитої відповідачем теплової енергії за вищим тарифом та просить суд відмовити в задоволенні даного позову.

У судовому засіданні 01.12.2022 р. представники учасників процесу заявили суду про подання всіх наявних у сторін доказів, що мають значення для вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.12.2022 р. було закрито підготовче провадження і призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 12.01.2023 р.

12.01.2023 р. до Господарського суду Київської області від Соціально-гуманітарного управління виконавчого комітету Богуславської міської ради було подано клопотання б/н від 12.01.2023 р. (вх. № 597/23 від 12.01.2023 р.) про поновлення строку для долучення доказів, за змістом якого відповідач просить суд поновити Соціально-гуманітарному управлінню виконавчого комітету Богуславської міської ради строк для подання доказів в межах справи № 911/1281/22 та приєднати до матеріалів даної справи лист від Соціально-гуманітарного управління ВКБМР.

Дослідивши зазначене вище клопотання відповідача, суд, без виходу до нарадчої кімнати, протокольною ухвалою залишив його без розгляду, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження, зокрема, є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Разом з тим клопотання відповідача про долучення доказів подано до суду вже після закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГПК України на стадії розгляду справи по суті головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Разом з тим представник відповідача, підтримуючи у судовому засіданні клопотання про долучення доказів, не довела суду наявності поважних причин неможливості подання такого клопотання під час підготовчого провадження.

В силу приписів ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про залишення клопотання представника відповідача б/н від 12.01.2023 р. (вх. № 597/23 від 12.01.2023 р.) про поновлення строку для долучення доказів без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України.

У судовому засіданні 12.01.2023 р. представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі; представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі.

У судовому засіданні 12.01.2023 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Рішенням виконавчого комітету Богуславської міської ради № 26/3 від 24.02.2021 р. «Про встановлення тарифів КП БМР «Богуславтепловодопостачання» на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання» було вирішено встановити та ввести в дію з 01.03.2021 р. тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання.

27.09.2021 р. між Комунальним підприємством Богуславської міської ради Богуславське житлово-комунальне підприємство (постачальник) та Соціально-гуманітарним управлінням виконавчого комітету Богуславської міської ради (споживач) було укладено договір № 835 про закупівлю послуг за державні кошти, за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується протягом жовтня-грудня 2021 року надати споживачеві послуги, з постачання пари та гарячої води, а споживач - прийняти і оплатити дані послуги.

Згідно з п. 3.1 договору ціна цього договору становить 3694324,14 грн.

Ціна цього договору може бути змінена споживачем в залежності в фінансування та фактичного використання теплової енергії за взаємною згодою сторін укладенням додаткової угоди до цього договору (п. 3.2 договору).

Умовами п. 4.1 договору встановлено, що розрахунки проводяться шляхом розрахунку за постачання теплової енергії виключно в безготівковій формі, відповідно до встановленого тарифу на теплову енергію, розмір та структура якого встановлюється згідно чинного законодавства. Розрахунковим період є календарний місяць.

У відповідності з п. 4.3 договору споживач проводить оплату протягом 15 банківських днів після отримання рахунку та акту здачі-приймання робіт. Розрахунок за надані послуги здійснюється на підставі Бюджетного кодексу України. У разі затримання бюджетного фінансування, розрахунок проводиться протягом 5-ти банківських днів з дати отримання споживачем бюджетних призначень на свій реєстраційний рахунок.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2021 року (п. 12.1 договору).

11.10.2021 р. між Комунальним підприємством Богуславської міської ради Богуславське житлово-комунальне підприємство та Соціально-гуманітарним управлінням виконавчого комітету Богуславської міської ради було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 835 від 27.09.2021 р., згідно з п. 1 якої відповідно до постанови КМУ від 04.12.2019 р. № 1070, розпорядження голови Богуславської міської ради від 11.10.2021 р. № 165 та рахунку на оплату від 11.10.2021 р. № 336 сторони, за взаємною згодою, вирішили внести зміни до договору № 835 від 27.09.2021 р., доповнивши розділ 4 пунктом 4.6, а саме: « 4.6 здійснити попередню оплату послуг у розмірі, що не перевищує вартості послуг трьох календарних місяців, у сумі 1000000,00 грн.».

31.12.2021 р. між Комунальним підприємством Богуславської міської ради Богуславське житлово-комунальне підприємство та Соціально-гуманітарним управлінням виконавчого комітету Богуславської міської ради було укладено додаткову угоду № 1 до договору про закупівлю послуг за державні кошти № 835 від 27.09.2021 р., за змістом п. 1.1 якої сторони дійшли взаємної згоди продовжити строк дії договору про закупівлю послуг за державні кошти № 835 від 27.09.2021 р. (ідентифікатор закупівлі UA-2021-09-14-000328-b), на підставі частини 6 статті 41 ЗУ «Про публічні закупівлі», виклавши п. 12.1 договору у наступній редакції: « 12.1 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.01.2021 р.».

Крім того, 14.01.2022 р. між Комунальним підприємством Богуславської міської ради Богуславське житлово-комунальне підприємство та Соціально-гуманітарним управлінням виконавчого комітету Богуславської міської ради було укладено додаткову угоду № 2 до договору про закупівлю послуг за державні кошти № 835 від 27.09.2021 р., у відповідності з п. 1.1 якої сторони за взаємною згодою та на підставі частини 6 статті 41 ЗУ «Про публічні закупівлі» вирішили внести зміни до договору про закупівлю послуг за державні кошти № 835 від 27.09.2021 р. (ідентифікатор закупівлі UA-2021-09-14-000328-b) та збільшити ціну договору на 20% на період проведення споживачем процедури закупівлі придбання теплової енергії на 2022 рік, а саме - на 738860,00 грн. від ціни договору № 835 від 27.09.2021 р. і викласти п. 3.1 договору в наступній редакції: « 3.1 ціна цього договору становить 4433184,12 грн.». Всі інші умови договору, що не обумовлені в даній додатковій угоді, є незмінними, сторони підтверджують їх обов`язковість щодо себе.

У подальшому, рішенням виконавчого комітету Богуславської міської ради № 219/12 від 28.10.2021 р. «Про встановлення тарифів КП БМР Богуславське житлово-комунальне підприємство на послугу з постачання теплової енергії» було вирішено встановити економічно обґрунтовані тарифи на послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи для населення, бюджетних установ, організацій та інших споживачів постановлено ввести в дію з 01.11.2021 р. Визнано таким, що втратило чинність, рішення виконавчого комітету Богуславської міської ради № 26/3 від 24.02.2021 р. «Про встановлення тарифів КП БМР «Богуславтепловодопостачання» на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання».

Позивач, на виконання зобов`язань за договором, постачав (продавав) відповідачу теплову енергію, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 483 від 03.11.2021 р. на суму 46874,12 грн., № 651 від 30.11.2021 р. на суму 298773,08 грн., № 652 від 30.11.2021 р. на суму 172481,38 грн., № 653 від 30.11.2021 р. на суму 1671087,02 грн., № 685 від 16.12.2021 р. на суму 192469,46 грн., № 698 від 16.12.2021 р. на суму 125852,21 грн., № 700 від 16.12.2021 р. на суму 1144701,28 грн., № 731 від 31.12.2021 р. на суму 1613675,34 грн., № 732 від 31.12.2021 р. на суму 162614,81 грн., № 733 від 31.12.2021 р. на суму 246744,44 грн., № 35 від 25.01.2022 р. на суму 271903,18 грн., № 36 від 25.01.2022 р. на суму 27205,31 грн., № 37 від 25.01.2022 р. на суму 19220,60 грн., № 39 від 26.01.2022 р. на суму 208247,64 грн., які підписані сторонами з проставленням печатки підприємств.

Соціально-гуманітарним управлінням виконавчого комітету Богуславської міської ради було частково оплачено поставлену позивачем теплову енергію, у зв`язку з чим, за твердженням позивача, у відповідача утворилась заборгованість в сумі 1643583,67 грн.

Як зазначається у позові, причиною часткової сплати отриманих послуг став той факт, що протягом всього терміну дії договору оплата послуг відповідачем здійснювалась за тарифами, що діяли на момент його укладання, тобто за тарифами, які були введені в дію з 01.03.2021 р. рішенням виконавчого комітету Богуславської міської ради № 26/3 від 24.02.2021 р. «Про встановлення тарифів КП БМР «Богуславтепловодопостачання». Нові тарифи, що були введені в дію з 01.11.2021 р. рішенням виконавчого комітету Богуславської міської ради № 219/12 від 28.10.2021 р. «Про встановлення тарифів КГІ БМР «Богуславське житлово-комунальне підприємство» на послугу з постачання теплової енергії» відповідачем ігнорувались.

З огляду на зазначене, у відповідача перед позивачем за період з 30.11.2021 р. по 25.01.2022 р. утворилась заборгованість у вигляді різниці між вартістю отриманої відповідачем теплової енергії, обрахованої за чинним тарифом, та вартістю, обрахованою за тарифом на час укладання договору, у зв`язку з чим постачальник і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форми власності, регулюються Законом України "Про теплопостачання" та іншими нормативно-правовими актами (ст.ст. 2, 3 Закону України "Про теплопостачання").

До таких нормативно-правових актів належать, зокрема, Цивільний Кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України "Про житлово-комунальні послуги", Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 р., та інші нормативно-правові акти, що регулюють відносини у цій сфері.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про теплопостачання" проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Згідно зі ст. 13 ЗУ "Про теплопостачання", до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством; перегляд за власною ініціативою та/або за зверненням суб`єкта господарювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок), але не більше одного разу на квартал.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Приписами ч. 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі - на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію для суб`єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення встановлюються на рівні 90 відсотків діючого для суб`єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб`єкта господарювання встановленого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення тарифи на теплову енергію встановлюються на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів.

Частиною 5 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що тарифи на виробництво теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення визначаються для суб`єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, як різниця між тарифом на теплову енергію, встановленим відповідно до частини четвертої цієї статті, і тарифами на транспортування та постачання теплової енергії, що визначаються на рівні діючих для суб`єкта господарювання тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів.

Відповідно до ч. 11 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" для встановлення тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії суб`єкт господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, подає органу, уповноваженому встановлювати такі тарифи, заяву із зазначенням розміру тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п`ятої цієї статті.

01.06.2011 р. постановою Кабінету Міністрів України № 869 було затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.

Пункт 1 Порядку визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.

Відповідно п. 31 Правил надання послуг з постачання теплової енергії,

затверджених постановою Кабінету міністрів України № 830 від 21.08.2019 р., у разі зміни (коригування) тарифу протягом строку дії договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію та не потребує внесення сторонами додаткових змін до договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.

Аналогічний підхід до порядку зміни тарифів протягом строку дії договору містять типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені цією ж

постановою.

Позивач є суб`єктом, який постачає теплову енергію у м. Богуславі та на території Богуславської ОТГ, надає свої послуги на підставі ліцензії, виданої згідно розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 600 від 27.09.2021 р. «Про видачу ліцензій на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, постачання теплової енергії та транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами на території Київської області».

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.03.2017 р. № 308 затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання, серед яких затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії мережами, згідно з якими: при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен здійснювати постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень (підпункт 9 пункту 3.2).

Згідно зі статтями 191 Господарського кодексу України та 10, 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Як зазначалося вище, рішенням виконавчого комітету Богуславської міської ради № 219/12 від 28.10.2021 р. «Про встановлення тарифів КП БМР «Богуславське житлово-комунальне підприємство» на послугу з постачання теплової енергії» було встановлено нові тарифи на теплопостачання, виходячи з яких позивачем формувалася вартість отриманої відповідачем теплової енергії.

Поряд з цим, слід зазначити, що Закон України «Про публічні закупівлі» визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою Закону України «Про публічні закупівлі» є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Закон України «Про публічні закупівлі» застосовується: до замовників, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 2 цього Закону, за умови що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень; до замовників, визначених пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону, за умови що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень (ч. 1 ст. 3 Закону).

Положеннями статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Згідно з ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії; 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті. У зв`язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі) замовником, визначеним у Законі України "Про оборонні закупівлі", а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг. Дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку. У разі внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, замовник обов`язково оприлюднює повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю. Повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю повинно містити таку інформацію: 1) найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код замовника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, його категорія; 2) унікальний номер оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі/спрощеної закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель, або унікальний номер повідомлення про намір укласти договір про закупівлю (у разі застосування переговорної процедури закупівлі); 3) дата укладення та номер договору про закупівлю; 4) найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) (для фізичної особи) учасника, з яким укладено договір про закупівлю; 5) ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань/реєстраційний номер облікової картки платника податків учасника, з яким укладено договір про закупівлю; 6) місцезнаходження (для юридичної особи) або місце проживання (для фізичної особи) учасника, з яким укладено договір про закупівлю, номер телефону; 7) дата внесення змін до договору про закупівлю; 8) випадки для внесення змін до істотних умов договору відповідно до цієї статті; 9) опис змін, що внесені до істотних умов договору. Повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю може містити іншу інформацію. У разі закінчення строку дії договору про закупівлю, виконання договору про закупівлю або його розірвання замовник обов`язково оприлюднює звіт про виконання договору про закупівлю.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначав, зокрема, про те, що позивачем, всупереч інтересів відповідача та держави, без будь-яких належних на те підстав, в порушення норм Закону України "Про публічні закупівлі" та положень укладеного договору, було збільшено ціну за одиницю товару, що закуповується, що, в свою чергу, не відповідає вимогам тендерної пропозиції. Зазначене порушує основні принципи, що передбачені ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", а можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Отже, на переконання відповідача, дії позивача щодо самовільного збільшення ціни є безпідставними, необгрунтованими та вчиненими з порушенням норм чинного законодавства, а тому вимога про стягнення з Соціально-гуманітарного управління виконавчого комітету Богуславської міської ради на користь Комунального підприємство Богуславської міської ради «Богуславське житлово-комунальне підприємство» заборгованості з оплати за постачання теплової енергії та штрафних санкцій є незаконною.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 р. у справі № 910/366/21, від 19.06.2019 р. у справі № 910/4055/18, від 16.04.2019 р. у справі № 925/2301/14.

Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Слід враховувати, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд звертає увагу на те, що тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно згадуваною вище статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Також суд враховує необхідність застосування категорій стандартів доказування та зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 р. у справі № 910/366/21, від 15.07.2021 р. у справі № 916/2586/20, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18.

Поряд з цим, статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 р. у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 р. у справі № 904/1103/20 та від 25.06.2020 р. у справі № 924/266/18 та ін.

Суд відзначає, що згідно з ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, встановлених п.п. 1-8 цієї частини статті, у тому числі у разі: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника (п. 1 ч. 5 вказаної статті); збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (п. 2 ч. 5 вказаної статті).

Закон України "Про публічні закупівлі" не містить винятків з правила, встановленого нормами частини першої статті 651 ЦК України, частини першої статті 188 ГК України про те, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

При цьому, зміна умов договору, в тому числі - ціни за одиницю товару, як за наведеними вище нормами законодавства, так і за умовами укладеного договору, відбувається за згодою обох сторін шляхом укладення додаткової угоди.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, сторони не досягли згоди щодо укладення додаткової угоди стосовно зміни ціни теплової енергії, погодженої сторонами договором № 835 від 27.09.2021 р. про закупівлю послуг за державні кошти.

З матеріалів справи слідує, що укладений між сторонами договір про закупівлю послуг за державні кошти № 835 від 27.09.2021 р. вичерпав свою дію шляхом поставки теплової енергії в межах, визначеної сторонами ціни договору, а саме в розмірі 4433184,12 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 14.01.2022 р.), що не заперечується сторонами даної справи. При цьому, суд зауважує, що строк дії зазначеного вище договору закінчився 31.01.2022 р.

Як встановлено судом, Комунальне підприємство Богуславської міської ради Богуславське житлово-комунальне підприємство поставляло Соціально-гуманітарному управлінню виконавчого комітету Богуславської міської ради теплову енергію, вартість якої було розраховано за тарифами, визначені рішеннями виконавчого комітету Богуславської міської ради № 26/3 від 24.02.2021 р. «Про встановлення тарифів КП БМР «Богуславтепловодопостачання» та № 219/12 від 28.10.2021 р. «Про встановлення тарифів КП БМР «Богуславське житлово-комунальне підприємство» на послугу з постачання теплової енергії» (з 01.11.2021 р.). Водночас, відповідач протягом дії договору № 835 від 27.09.2021 р. здійснював оплату за отриману теплову енергію (обсяг якої визначений у підписаних актах здачі-приймання робіт (надання послуг) і не заперечується сторонами), виходячи з тарифів, встановлених на час укладення договору рішенням виконавчого комітету Богуславської міської ради № 26/3 від 24.02.2021 р. «Про встановлення тарифів КП БМР «Богуславтепловодопостачання».

Наведене спричинило утворення різниці у вартості поставленої позивачем та отриманої відповідачем теплової енергії, яку позивач, за висновком суду, помилково вважає заборгованістю за договором, позаяк у встановлений законом та договором спосіб сторони не здійснили згоди щодо укладення додаткової угоди до договору про закупівлю послуг за державні кошти в частині зміни ціни договору у зв`язку зі зміною тарифу на постачання теплової енергії.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1643583,67 грн. основного боргу, суд дійшов висновку щодо їх задоволення у повному обсязі, з огляду на таке.

Пунктами 4, 5, 6 ст. 19 "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання - споживача до теплової мережі. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відтак, у розумінні приписів наведених норм обов`язок відповідача сплатити за спожиту ним теплову енергію виникає в силу Закону.

Положення Закону України "Про теплопостачання" також свідчать про те, що правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем мають ґрунтуватися на договірних засадах.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про теплопостачання" до основних обов`язків споживача теплової енергії, зокрема, належить своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198 затверджені Правила користування тепловою енергією (надалі - Правила), які визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (пункт 1 Правил).

Пунктом 2 Правил встановлено, що правила є обов`язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі- продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (пункт 4 Правил).

Теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше (пункт 29 Правил).

Споживач теплової енергії зобов`язаний: вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил (пункт 40 Правил).

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частина 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

З урахуванням наведених правових норм, незважаючи на те, що Правилами користування тепловою енергією встановлено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, в силу пунктів 1-2, 4 зазначених Правил останні визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії і в тому випадку, коли такий договір відсутній, оскільки вони є обов`язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії. Крім того, такі договори укладаються відповідно до типових договорів, а форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Слід зазначити, що у постановах Верховного Суду від 11.01.2018 р. у справі № 904/2238/17, від 16.10.2018 р. у справі № 904/7377/17, від 25.03.2019 р. у справі № 910/12510/17 викладено правовий висновок, відповідно до якого укладення договору з теплопостачання відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов`язком. При цьому, факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Як зазначалося вище, згідно з частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Вказана норма кореспондується з положеннями Правил надання теплової енергії.

Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Поряд з цим, слід зазначити, що згідно зі статтею 15 Закону України "Про теплопостачання" діяльність у сфері теплопостачання підлягає державному регулюванню.

Відповідно до згадуваних вище приписів статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обгрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається. Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб`єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи.

Отже, встановлення економічно обґрунтованих тарифів на теплову енергію на рівні, який покриває всі витрати собівартості цих послуг, є вимогою чинного законодавства України.

Водночас, ціноутворення щодо виробництва, транспортування та постачання теплової енергії не є вільним, оскільки підлягає державному регулюванню.

Наведена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 917/2094/17.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів даної справи вбачається, що в порушення вищенаведених приписів законодавства оплата споживання відповідачем теплової енергії, що поставлялася позивачем у період після 01.11.2021 р., здійснювалася за нечинним вже на той час (попереднім, меншим) тарифом та без внесення відповідних змін до договору, що не звільняє споживача від законодавчо встановленого обов`язку здійснення повної оплати вартості отриманої теплової енергії, розрахованої за відповідною чинною регульованою ціною.

З огляду на викладене, враховуючи ту обставину, що розмір заборгованості у вигляді різниці у вартості теплової енергії, що утворилася внаслідок зміни тарифу, відповідачем не заперечений та не спростований, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 1643583,67 грн. основного боргу.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 21884,43 грн. 3% річних та 231393,06 грн. інфляційних втрат.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За висновком суду, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо моменту виникнення прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань, оскільки доказів позивачем надсилання на адресу відповідача вимоги щодо оплати послуг за теплопостачання в розмірі поза межами договору матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Комунального підприємства Богуславської міської ради Богуславське житлово-комунальне підприємство.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного суд відзначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовує.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Соціально-гуманітарного управління виконавчого комітету Богуславської міської ради (09701, Київська обл., Обухівський р-н, м. Богуслав, вул. Шевченка, 40, код 43723123) на користь Комунального підприємства Богуславської міської ради Богуславське житлово-комунальне підприємство (09701, Київська обл., Обухівський р-н, м. Богуслав, вул. Польова, 46-А, код 44297694) 1643583 (один мільйон шістсот сорок три тисячі п`ятсот вісімдесят три) грн. 67 коп. основного боргу, 24653 (двадцять чотири тисячі шістсот п`ятдесят три) грн. 76 коп. судового збору.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 23.01.2023 р.

Суддя В.М. Бабкіна