Ухвала

від 17.01.2023 по справі 911/1357/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/1357/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

позивача - Короєд С. О.,

відповідача - Матвієвський А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина і Анатолій"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 (судді: Тищенко О. В. - головуючий, Станік С. Р., Михальська Ю. Б.) і рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2021 (суддя Третьякова О. О.) у справі

за позовом Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина і Анатолій"

про розірвання договору оренди земельної ділянки комунальної власності,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 Чабанівська селищна рада Києво-Святошинського району Київської області (далі - Чабанівська селищна рада) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина і Анатолій" (далі - ТОВ "Валентина і Анатолій") про розірвання договору оренди земельної ділянки комунальної власності від 07.02.2007 (далі - договір оренди від 07.02.2007) у зв`язку із необхідністю надання її для суспільних потреб.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Чабанівська селищна рада прийняла рішення від 17.05.2018 № 1366 "Про використання земельної ділянки комунальної власності територіальної громади смт Чабани та с. Новосілки, яка перебуває в оренді ТОВ "Валентина і Анатолій" для суспільних потреб - створення стадіону у с. Новосілки", яким вирішила розірвати договір оренди від 07.02.2007 з метою використання земельної ділянки для суспільних потреб, а саме для створення стадіону з трибунами; спортивна споруда - стадіон, яка знаходиться на цій земельній ділянці, є власністю громади смт Чабани та с. Новосілки, проте доступ мешканців двох вказаних населених пунктів до стадіону обмежується орендарем спірної земельної ділянки.

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.07.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 скасовано рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2019 у справі № 911/1357/18 та прийнято нове рішення, яким розірвано договір оренди від 07.02.2007, укладений між сторонами у справі; зобов`язано ТОВ "Валентина і Анатолій" передати Чабанівській селищній раді земельну ділянку, кадастровий номер 3222457401:02:005:0071, у належному стані, придатному для її використання відповідно до цільового призначення. Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2020 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 і рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2019 у цій справі, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.07.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не обґрунтовано та не доведено необхідності задоволення потреб громади саме шляхом вилучення земельної ділянки у зв`язку з суспільною необхідністю та розірвання спірного договору оренди земельної ділянки. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність достатніх правових підстав та недотримання позивачем всіх умов та порядку розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного з відповідачем.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2021 рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 у цій справі скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області, оскільки суди обох інстанцій не надали оцінки наявним у справі доказам та доводам сторін, чим допустили порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; також оскаржені судові рішення у цій справі, за висновком суду касаційної інстанції, ухвалені без урахування висновків Верховного Суду в подібних правовідносинах, зокрема викладених Верховним Судом у справі № 911/2850/18 щодо застосування положень частини 1 статті 321 Закону України "Про оренду землі" та частини 1 статті 7 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" стосовно необхідності встановлення судами фактичних обставин для з`ясування наявності правових підстав для розірвання договору оренди з метою використання її для суспільних потреб.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Київської області від 26.08.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022, позовні вимоги задоволено повністю.

Розірвано укладений 07.02.2007 між Чабанівською селищною радою та ТОВ "Валентина і Анатолій" договір оренди; зобов`язано ТОВ "Валентина і Анатолій" передати Чабанівській селищній раді земельну ділянку, надану в оренду ТОВ "Валентина і Анатолій" за вказаним договором оренди. Здійснено розподіл судових витрат.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із встановлених обставин існування суспільної необхідності у вилученні орендованої відповідачем земельної ділянки для розміщення об`єкта - стадіону, що відповідає статті 7 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", та дотримання позивачем усіх умов, визначених у статті 321 Закону України "Про оренду землі", що є достатньою законною підставою для розірвання договору оренди землі у зв`язку з необхідністю надання земельної ділянки для суспільних потреб і позивач має право ініціювати таке розірвання договору.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням і постановою, ТОВ "Валентина і Анатолій" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням її уточненої редакції), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 у справі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Скаржник у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 321 Закону України "Про оренду землі", частини 1 статті 7 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщенні, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" та порушення статті 55 Конституції України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 16 Цивільного кодексу України; зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки оскаржені рішення та постанову у справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 902/626/17 щодо умов, які є підставою для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав необхідності надання її для суспільних потреб; у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 910/21160/16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 367/2271/15-ц стосовно того, що відсутність порушеного права та охоронюваного законом інтересу є самостійною підставою для відмови у позові. Зокрема, скаржник вважає, що існування спірного договору оренди землі не порушує прав позивача; позивач вже зареєстрував право власності на стадіон, розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 3222457401:02:005:0071, яка у подальшому була поділена.

Від Чабанівської селищної ради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені у справі судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані.

Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, рішенням Чабанівської селищної ради від 28.09.2005 № 207 "Про погодження місця розташування спортивних споруд на земельній ділянці в с. Новосілки ТОВ "Валентина і Анатолій" було погоджено ТОВ "Валентина і Анатолій" місце розташування спортивних споруд в с. Новосілки на вул. Новій 1-а (біля школи) на земельній ділянці, орієнтовною площею 2,0 га; надано вказаному товариству дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 25 років; зобов`язано ТОВ "Валентина і Анатолій" прокласти тротуар на вул. Васильківській в с. Новосілки.

07.02.2007 між Чабанівською селищною радою (орендодавець) і ТОВ "Валентина і Анатолій" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець відповідно до рішення 8 сесії 5 скликання Чабанівської селищної ради від 14.12.2006 № 171 зобов`язався надати в оренду, а орендар, у свою чергу, прийняти у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 2 га (забудовані землі - землі громадського призначення), розташовану в с. Новосілки, Києво-Святошинського (нині Фастівського) р-ну Київської області, на вул. Новій, під № 1А, кадастровий номер 3222457401:02:005:0071, цільове призначення - для розміщення спортивних споруд.

Спірна земельна ділянка надавалася відповідачу для розміщення спортивних споруд (пункт 1.1 договору), основним видом діяльності відповідача є функціонування спортивних споруд.

У пункті 3.4 цього договору передбачено, що орендар зобов`язується дотримуватися встановлених обмежень та земельних сервітутів.

Відповідно до пункту 3.11 договору оренди від 07.02.2007 у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому ніж той, що був зафіксований в акті передачі на зберігання встановлених межових знаків, про що за п`ять днів до дня припинення дії договору, складається відповідний акт передачі земельної ділянки.

Згідно з пунктом 6.5 зазначеного договору він припиняється у випадках, передбачених Законом України "Про оренду землі" (стаття 31), визначених Земельним кодексом України (статті 141, 143), а також в інших випадках, визначених законодавством.

Під час розгляду спору попередні судові інстанції установили, що за час користування спірною земельною ділянкою відповідач побудував допоміжні приміщення (роздягальню, душову, будинок КПП, встановив огорожу). Наведені об`єкти, в тому числі й огорожа, були споруджені відповідачем на вимогу виконавчого комітету Чабанівської селищної ради згідно з розпорядженням від 30.12.2006 № 306, яким зобов`язано керівника ТОВ "Валентина і Анатолій" огородити орендовану земельну ділянку із встановленням будиночка для охорони, спорудити роздягальню, туалет, а також облаштувати місце для встановлення сміттєзбірних контейнерів.

Відповідно до витягу про право власності на нерухоме майно від 19.06.2013 ТОВ "Валентина і Анатолій" належить на праві власності відповідна підпірна стіна площею 432,0 м2, що включає в себе паркан-огорожу, який встановлено на відповідній земельній ділянці, та дві допоміжні господарські споруди - приміщення охорони та роздягальні з душовими.

24.11.2017 Інститут садівництва Національної академії аграрних наук України передав, а Чабанівська селищна рада прийняла в комунальну власність майно - стадіон з трибунами, розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 3222457401:02:005:0071, на вул. Новій, під № 1А в с. Новосілки, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі.

Згідно з актом огляду земельної ділянки від 03.05.2018, складеним представниками Чабанівської селищної ради із залученням мешканців с. Новосілки, земельна ділянка має ознаки деградації - заростання очеретом, велика кількість сухої трави може спричинити пожежу та сприяє розповсюдженню кліщів; земельна ділянка не має ознак прибирання та догляду; жодних спортивних споруд на земельній ділянці не встановлено, організація спортивного дозвілля відсутня; на території земельної ділянки знаходяться будівельні матеріали та різного роду сміття, що мають ознаки довготривалого зберігання; вільного доступу до земельної ділянки немає.

Суди також установили, що на адресу Чабанівської селищної ради надходили численні звернення мешканців с. Новосілки, директора КДЮСШ КОО ВФСТ "Колос", голови ГО "Перша футбольна академія "Зірки футболу", голови ГО "СК "Авангард", голови ГО "Розвиток Київщини", директора Новосілківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, в яких наголошувалось на відсутності на території Чабанівської селищної ради належного місця для проведення занять спортом на відкритому повітрі та про неможливість займатися на існуючому стадіоні, який розташований на спірній земельній ділянці. Із земельною ділянкою, на якій розташовано стадіон, межує Новосілківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, яка не має власного спортивного майданчика для забезпечення належного спортивного виховання учнів на відкритому повітрі.

Суди зазначили, що матеріали справи містять звернення ГО "Футбольний клуб "Тріумф-Новосілки" від 24.03.2021 з підписами 50 осіб, Спортивного клубу "Енергія Чабани" за квітень 2021 (підписане 319 особами), звернення Новосілківського академічного ліцею "ЕРУДИТ" від 23.03.2021, зміст яких свідчить про актуальність питання спорудження якісного стадіону на території громади, в місці, зручному, в першу чергу, для школярів.

Згідно з протоколом засідання постійної комісії з питань освіти, культури, спорту, духовного розвитку та молодіжної політики Чабанівської селищної ради від 08.05.2018 № 1 на підставі вказаних звернень встановлено суспільну необхідність у створенні стадіону для зайнять спортом на відкритому повітрі. Враховуючи, що на спірній земельній ділянці наявний стадіон, що перебуває на балансі Чабанівської селищної ради, а створення нового стадіону в іншому місці призведе до значних матеріальних витрат з бюджету Чабанівської селищної ради, запропоновано створити новий стадіон на базі старого для уникнення значних матеріальних витрат. З огляду на це, запропоновано винести на розгляд сесії Чабанівської селищної ради питання розірвання спірного договору оренди та передачі земельної ділянки у комунальну власність для створення стадіону з метою задоволення суспільних потреб територіальної громади смт Чабани та с. Новосілки.

Рішенням Чабанівської селищної ради від 17.05.2018 № 1366 "Про використання земельної ділянки комунальної власності територіальної громади смт Чабани та с. Новосілки, яка перебуває в оренді ТОВ "Валентина і Анатолій" для суспільних потреб - створення стадіону у с. Новосілки" вирішено розірвати спірний договір оренди з метою використання земельної ділянки для суспільних потреб, а саме створення стадіону з трибунами (пункт 1), надіслати вказане рішення ТОВ "Валентина і Анатолій" для добровільного виконання (пункт 2), у разі невиконання рішення - підготувати позовну заяву про розірвання договору у судовому порядку (пункт 3), передбачити відшкодування збитків сторонам договору, спричинених розірванням договору оренди земельної ділянки (пункт 4), для задоволення суспільних потреб територіальної громади передати земельну ділянку у комунальну власність Чабанівської селищної ради (пункт 5).

Водночас рішенням виконавчого комітету Чабанівської селищної ради від 30.05.2018 № 139 затверджено схему проекту реконструкції стадіону, розташованого за адресою: вул. Нова, 1А, с. Новосілки, Києво-Святошинський (нині Фастівський) р-н Київської обл., на земельній ділянці, кадастровий номер 3222457401:02:005:0071, для його подальшого впровадження.

Предметом позову у цій справі є вимоги Чабанівської селищної ради до ТОВ "Валентина і Анатолій" про розірвання договору оренди від 07.02.2007 у зв`язку із необхідністю надання її для суспільних потреб.

Спір у цій справі, як установили суди попередніх інстанцій та про це свідчать матеріали справи, виник у зв`язку з відсутністю добровільної згоди відповідача припинити орендні правовідносини шляхом розірвання договору оренди на підставі рішення місцевої ради про використання спірної земельної ділянки для суспільних потреб.

Ухвалюючи судові рішення у справі, попередні судові інстанції дійшли висновку про обґрунтованість вимог заявленого позову та при цьому виходили із того, що відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (стаття 31 Закону України "Про оренду землі").

Порядок розірвання договору оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності у разі необхідності надання її для суспільних потреб унормовано у статті 321 Закону України "Про оренду землі".

Так, згідно з положеннями статті 321 Закону України "Про оренду землі" договір оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності може бути розірваний у разі прийняття рішення про використання земельної ділянки для розміщення об`єктів, визначених частиною 1 статті 7 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності".

У разі прийняття рішення про використання для суспільних потреб лише частини земельної ділянки може бути заявлена вимога про виділення такої частини в окрему земельну ділянку та розірвання договору оренди.

Вимога про розірвання договору оренди, зазначена у частині 2 цієї статті, може бути пред`явлена органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, уповноваженими надавати земельні ділянки для суспільних потреб відповідно до статті 122 Земельного кодексу України, а також однією із сторін цього договору.

Розірвання договору оренди земельної ділянки в порядку, визначеному цією статтею, допускається у разі, якщо об`єкти, які передбачається розмістити на земельній ділянці, неможливо розмістити на іншій земельній ділянці або якщо розміщення таких об`єктів на інших земельних ділянках завдасть значних матеріальних збитків або спричинить негативні екологічні наслідки для відповідної територіальної громади, суспільства чи держави в цілому.

Розірвання договору оренди земельної ділянки у разі прийняття рішення про надання її для суспільних потреб здійснюється за умови повного відшкодування орендарю і третім особам збитків, спричинених цим, зокрема витрат, пов`язаних з виділенням частини земельної ділянки в окрему земельну ділянку та укладенням нового договору оренди.

У разі недосягнення сторонами договору згоди щодо розірвання договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

У рішенні органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про використання земельної ділянки державної чи комунальної власності, яка перебуває в оренді, для суспільних потреб зазначаються: площа, місцезнаходження земельної ділянки або її частини, кадастровий номер земельної ділянки (за наявності); договори оренди землі, що підлягають розірванню; суспільні потреби, для задоволення яких здійснюється розірвання договорів оренди землі; особа, якій після розірвання договору оренди передається земельна ділянка для задоволення суспільних потреб, з визначенням умов такої передачі.

У частині 1 статті 7 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" унормовано, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для таких суспільних потреб: забезпечення національної безпеки і оборони; будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування лінійних об`єктів та об`єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, нафто-, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв`язку, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об`єктів необхідних для їх експлуатації; розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій в Україні згідно з міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; розміщення та обслуговування об`єктів, пов`язаних із видобуванням корисних копалин; будівництво захисних гідротехнічних споруд; будівництво та обслуговування нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, необхідних для їх експлуатації, споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва; створення міських парків, будівництво дошкільних навчальних закладів, майданчиків відпочинку, стадіонів та кладовищ; розташування об`єктів природно-заповідного фонду.

Разом із тим, за змістом статті 1 названого Закону суспільна потреба - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади потреба у земельних ділянках, у тому числі тих, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна, викуп яких здійснюється в порядку, встановленому законом.

Суди попередніх інстанцій урахували правові висновки, викладені у постанові від 10.12.2019 у справі № 911/2850/18 стосовно застосування положень статті 651 Цивільного кодексу України, статті 321 Закону України "Про оренду землі", частини 1 статті 7 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", статті 122 Земельного кодексу України, а саме щодо того, що до предмета доказування у позовах про розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав, встановлених статтею 321 Закону України "Про оренду землі", входить, зокрема, встановлення фактичних обставин щодо необхідності вилучення такої земельної ділянки для суспільних потреб; встановлення неможливості розміщення об`єкта, який передбачається розмістити на земельній ділянці, на іншій земельній ділянці; з`ясування чи розміщення таких об`єктів на інших земельних ділянках завдасть значних матеріальних збитків або спричинить негативні екологічні наслідки для відповідної територіальної громади, суспільства чи держави в цілому; визначення повноважень суб`єкта, який ініціює розірвання договору оренди земельної ділянки та чинників, внаслідок яких було прийнято рішення про використання земельної ділянки для суспільних потреб, з`ясування змісту відповідного рішення; з`ясування обставин відшкодування орендарю збитків/витрат, пов`язаних із розірванням договору оренди. У разі недосягнення сторонами договору згоди щодо розірвання договору оренди землі та вирішення цього спору в судовому порядку, суд має встановити серед іншого, чи належить об`єкт, для розміщення якого прийнято рішення про використання земельної ділянки для суспільних потреб та для розірвання договору оренди цієї ділянки, до об`єктів, визначених частиною 1 статті 7 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності"; чи дотримано умову про повне відшкодування орендарю і третім особам збитків, зокрема витрат, пов`язаних з виділенням частини земельної ділянки в окрему земельну ділянку та укладенням нового договору оренди (подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 902/626/17 у спорі, що виник з подібних правовідносин).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Урахувавши наведені положення законодавства, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, надавши оцінку доводам сторін, зважаючи у тому числі на обов`язкові вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.03.2021 у цій справі, попередні судові інстанції дійшли висновку про наявність правових підстав для розірвання договору оренди від 07.02.2007 з метою використання спірної земельної ділянки для суспільних потреб, оскільки позивачем було дотримано умови, визначені у статті 321 Закону України "Про оренду землі", і позивач наділений правом ініціювати таке розірвання договору. Суди установили, що об`єкт, для розміщення якого прийнято рішення про використання земельної ділянки для суспільних потреб та розірвання договору оренди цієї ділянки, - стадіон, належить до об`єктів, визначених у частині 1 статті 7 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності"; фактичні обставини справи та наявні у ній докази свідчать про існування значного суспільного інтересу та необхідності задоволення потреб громади смт Чабани та с. Новосілки в спорудженні належного місця для проведення занять спортом на відкритому повітрі та неможливість розміщення стадіону на іншій земельній ділянці; позивачем вжито необхідних і залежних від нього заходів, спрямованих на вирішення питання відшкодування орендареві збитків, спричинених розірванням договору оренди та вилученням земельної ділянки для суспільних потреб, однак саме відповідач ухиляється від надання обґрунтованого розрахунку, чим сам перешкоджає вирішенню відповідного питання. Водночас суди, надали оцінку змісту рішення позивача про використання земельної ділянки для суспільних потреб та не установили невідповідності такого рішення вимогам закону до нього.

Суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд, також звернув увагу на те, що у іншій господарській справі № 911/2150/18 предметом розгляду були вимоги Чабанівської селищної ради до ТОВ "Валентина і Анатолій" про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою комунальної власності Чабанівської селищної ради загальною площею 0,3580 га шляхом знесення збудованих на земельній ділянці спільного користування Чабанівської селищної ради нежитлових приміщень 98,1 м2 та паркану по периметру стадіону на вул. Новій, 1А в с. Новосілки Києво-Святошинського р-у Київської обл.; а також вимоги про скасування реєстраційного запису про право власності від 15.06.2013 № 1367664 і вилучення його з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 87151132224, нежитлові приміщення загальною площею 98,1 м2 за адресою: вул. Нова, 1А, с. Новосілки Києво-Сятошинського р-у Київської обл. На обґрунтування позовних вимог у справі № 911/2150/18 Чабанівська селищна рада посилалася на порушення її прав на землю з боку відповідача, оскільки ним було збудовано об`єкти нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена відповідачеві, а також зареєстровано право власності на вказані об`єкти.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.07.2019 у справі № 911/2150/18 в задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивоване тим, що відповідно до наданих відповідачем документів, а саме технічного паспорту на виробничий будинок і декларації про готовність об`єкта до експлуатації, будівництво нежитлових приміщень проводилося на підставі відповідних проектів і дозволів на відведеній в оренду для цієї мети земельній ділянці і без порушення будівельних норм і правил, отже, спірний об`єкт нерухомості не є самочинним будівництвом.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 у справі № 911/2150/18 зазначене рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення побудованих відповідачем нежитлових приміщень площею 98,1 м2. Прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково та зобов`язано відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення побудованих ним нежитлових приміщень загальною площею 98,1 м2, із залишенням в іншій частині рішення без змін. Постанова суду апеляційної інстанції аргументована тим, що збудовані відповідачем об`єкти нерухомості (побутова будівля та будинок охорони) є самочинним будівництвом. Стосовно вимог про знесення паркану, апеляційний господарський суд зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами зведення відповідачем паркану по периметру стадіону та виникнення у останнього права власності на нього, документального підтвердження розміру, точного місцерозташування цього паркану та його конфігурації з підтвердженням знаходження його за межами орендованої земельної ділянки. У задоволенні вимог щодо скасування реєстраційного запису про право власності апеляційний господарський суд відмовив за неналежністю обраного позивачем способу захисту.

Ухвалою Верховного Суду від 24.11.2021 було закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Валентина і Анатолій" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 у справі № 911/2150/18.

Як свідчить зміст оскаржених судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, суди попередніх інстанцій, розглядаючи цей спір, надали оцінку доводам відповідача, навівши обґрунтовані мотиви їх відхилення. Так, суди не взяли до уваги посилання відповідача на облаштування ним земельної ділянки під спортивний стадіон, встановлення ігрових воріт та спорудження бігових доріжок, та виходили із того, що, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, земельна ділянка надавалась відповідачу з уже існуючими елементами стадіону, однак без врахування того факту, що на відповідній земельній ділянці стадіон вже було збудовано і він існував як об`єкт, що перебував на балансі Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України, який 24.11.2017 передав Чабанівській селищній раді в комунальну власність відповідне майно - стадіон з трибунами, розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 3222457401:02:005:0071, на вул. Новій, під № 1А в с. Новосілки Києво-Святошинського (нині Фастівського) р-ну Київської обл., що підтверджується відповідним актом приймання-передачі. Отже, відповідні об`єкти існували на земельній ділянці і, як зазначили суди, акти огляду земельної ділянки від 03.05.2018 від 26.03.2021 з доданими до них фото свідчать, що земельна ділянка має ознаки деградації, не має ознак прибирання, догляду та використання в спортивних цілях, бігові доріжки зруйновані без ознак жодного ремонту, спортивних споруд, відмінних від елементів старого стадіону, на земельній ділянці не встановлено, організація спортивного дозвілля відсутня; на території земельної ділянки знаходяться будівельні матеріали та різного роду сміття, що мають ознаки довготривалого зберігання; вільний доступ до земельної ділянки відсутній через встановлення капітальної огорожі. Вказані обставини відповідачем під час розгляду спору не спростовані, не зазначено, які спортивні заходи проводяться, які спортивні споруди ним збудовано, ким та як використовуються. Отже, як зазначив суд апеляційної інстанції, наведене свідчить, що відповідачем за період користування земельною ділянкою збудовано лише допоміжні приміщення (роздягальня, душова, будинок КПП, встановлено огорожу), які не мають ознак спортивних споруд і використання яких в спортивних цілях відповідачем не обґрунтовано та не доведено.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що спірна земельна ділянка надавалася відповідачеві для розміщення та функціонування спортивних споруд (пункт 1.1 договору), однак, відповідачем за період оренди не приведено земельну ділянку в придатний для використання за призначенням стан, майно існуючого старого стадіону не відремонтовано, доступ мешканців громади не забезпечено. При цьому відповідна земельна ділянка належить громаді смт Чабани та с. Новосілки і на такій земельній ділянці наявне комунальне майно старого стадіону, яке є власністю громади, тобто всіх її мешканців, і саме думка громади у використанні відповідного комунального майна визначає суспільну необхідність.

З огляду на встановлені обставини, враховуючи неналежне користування відповідачем земельною ділянкою (незабезпечення встановленого договором цільового використання), що перешкоджає мешканцям громади користуватись належним їм майном, яке має бути загальнодоступним, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що у наведеному випадку існує суспільна необхідність у вилученні земельної ділянки у відповідача для спорудження стадіону і в такому вилученні дотримано справедливий баланс інтересів, в яких беззаперечний пріоритет належить інтересам громади.

Водночас попередні судові інстанції відхилили доводи відповідача про можливість задоволення суспільної необхідності громади с. Новосілки у використанні спортивної споруди - стадіону без вилучення спірної земельної ділянки з користування ТОВ "Валентина і Анатолій". При цьому суди виходили із того, що на спірній земельній ділянці відсутні належні відповідачу спортивні споруди, а розташоване комунальне майно стадіону, яке, як уже зазначалося, перебуває в незадовільному стані; існуюча спортивна споруда старого стадіону, яка розташована на орендованій відповідачем земельній ділянці, утримується в занедбаному стані і доступ до неї обмежується відповідачем, який не вживає заходів щодо його поліпшення та підтримання, на земельній ділянці відсутні ознаки спортивної діяльності і відповідачем не обґрунтовано яку саме спортивну діяльність він проводить. Натомість позивач упродовж усього розгляду справи посилався на намір провести реконструкцію існуючого стадіону з трибунами, розташованого на земельній ділянці, кадастровий номер 3222457401:02:005:0071, на вул. Новій, 1А, в с. Новосілках, який розташований на орендованій відповідачем земельній ділянці і був переданий позивачу 24.11.2017 Інститутом садівництва Національної академії аграрних наук України в комунальну власність, на обґрунтування чого надав рішення виконавчого комітету Чабанівської селищної ради від 30.05.2018 № 139, яким затверджено схему проекту реконструкції стадіону, розміщеного за адресою: вул. Новій, 1А, с. Новосілки, Києво-Святошинського (нині Фастівського) р-ну, на земельній ділянці, кадастровий номер 3222457401:02:005:0071, для його подальшого впровадження.

19.12.2019 Чабанівська селищна рада зареєструвала об`єкт нерухомого майна (стадіон з трибунами), що розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 3222457401:02:005:0071, на вул. Новій, 1А в с. Новосілки Києво-Святошинського р-ну Київської обл., який був переданий 24.11.2017 Чабанівській селищній раді від Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України у комунальну власність, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.12.2019.

20.02.2020 рішенням Чабанівської селищної ради № 2396 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, кадастровий номер 3222457401:02:005:0071, на вул. Новій, 1А в с. Новосілках Києво-Святошинського (нині Фастівського) р-ну Київської обл. на три земельні ділянки: кадастровий номер 3222457401:02:005:5138, площею 0,0027 га для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту; кадастровий номер 3222457401:02:005:5139, площею 0,0600 га для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту; кадастровий номер 3222457401:02:005:5140, площею 1,9373 га для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту.

Крім того, суди надали оцінку доводам скаржника про невідповідність рішення Чабанівської селищної ради від 17.05.2018 № 1366 "Про використання земельної ділянки комунальної власності територіальної громади смт Чабани та с. Новосілки, яка перебуває в оренді ТОВ "Валентина і Анатолій" для суспільних потреб - створення стадіону у с. Новосілки" вимогам статті 321 Закону України "Про оренду землі" та установили, що у пунті 5 цього рішення наведено інформацію про особу, якій земельна ділянка буде надана - у комунальну власність Чабанівській селищній раді для задоволення суспільних потреб територіальної громади; у пункті 4 зазначено умову про відшкодування відповідачу збитків, спричинених розірванням договору оренди земельної ділянки; у матеріалах справи є докази створення за розпорядженням Чабанівської селищної ради від 03.06.2021 № 81-В комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, як того вимагає "Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284; згідно з протоколом виконавчого комітету Чабанівської селищної ради від 08.06.2021 № 1 засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, за участю представників ТОВ "Валентина і Анатолій", зазначеному товариству було встановлено строк 14 днів для надання виконавчому комітету обґрунтованих та документально підтверджених розрахунків можливих збитків та їх розміру в разі розірвання договору оренди.

Звідси, за висновками попередніх судових інстанцій, позивачем вжито необхідних і залежних від нього заходів, спрямованих на вирішення питання відшкодування орендареві збитків, спричинених розірванням договору оренди та вилученням земельної ділянки для суспільних потреб. Разом із тим матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з наданням обґрунтованих розрахунків на відшкодування збитків та здійснення такого відшкодування.

Щодо з`ясування обставин відшкодування орендарю збитків/витрат, пов`язаних із розірванням договору оренди, позивач посилався на те, що відповідно до експертного висновку від 18.02.2021 № 16081/20-41 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи щодо встановлення відповідності фактичних меж земельної ділянки, кадастровий номер 3222457401:02:005:0071, межам, які були визначені при розробці проекту землеустрою та розташування на ній будівель, встановлено, що збудовані і належні на праві власності ТОВ "Валентина і Анатолій"побутова будівля літ. "В", площею 56,4 м2, та стіна підпірна «III», площею 432,0 м2, виходять за межі земельної ділянки, кадастровий номер 3222457401:02:005:0071, до меж земельної ділянки кадастровий номер 3222457401:02:005:0071 частково входив будинок охорони літ. "А", що належить ТОВ "Валентина і Анатолій". Однак, відповідні обставини щодо відшкодування збитків не входять до предмету доказування у цій справі, а тому, як зазначив суд апеляційної інстанції, не досліджувалися судом по суті.

Водночас суди надали оцінку наведеним позивачем обставинам неможливості розміщення стадіону на іншій земельній ділянці та установили, що згідно з рішенням Чабанівської селищної ради від 11.08.2016 № 299 затверджено генеральний план с. Новосілки, відповідно до якого запроектовано будівництво школи зі спорткомплексом та стадіоном на земельній ділянці, яка на момент прийняття змін до генерального плану у вересні 2018 перебувала у приватній власності громадян. Рішенням Чабанівської селищної ради від 27.08.2018 № 1481 затверджено містобудівну документацію "Проект внесення змін до генерального плану села Новосілки Києво-Святошинського (нині Фастівського) району Київської області", згідно з яким було перенесено запроектоване будівництво школи зі спорткомплексом та стадіоном під номером 3, 38, 42 на іншу територію, яка перебуває в державній власності та в постійному користуванні Дослідного господарства "Новосілки" Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України згідно з державним актом серії І-КВ № 001208.

02.03.2020 Чабанівська селищна рада звернулася до Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України з проханням розглянути питання щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 3222457400:04:003:5626, на якій відповідно до затвердженої містобудівної документації "Проект внесення змін до генерального плану села Новосілки Києво-Святошинського району Київської області", запроектоване будівництво школи зі спорткомплексом та стадіоном під номером 3, 38, 42. в с. Новосілки.

15.04.2020 від Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України до Чабанівської селищної ради надійшов лист від 06.04.2020 № 296, в якому зазначено, що розгляд питання про припинення права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 3222457400:04:003:5626, є неможливим через те, що на цій земельній ділянці розташовані довгострокові біологічні активи - яблуневі сади.

Наведене, за висновком судів попередніх інстанцій, свідчить про неможливість задоволення суспільної потреби у будівництві стадіону за рахунок вказаної земельної ділянки, оскільки така земельна ділянка перебуває у державній власності з розташуванням на ній біологічних наукових активів; будь-яких інших вільних земельних ділянок, які можна було би використати для будівництва стадіону з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту, у комунальній власності селищної ради немає та судами не встановлено.

Щодо поділу спірної земельної ділянки попередні судові інстанції встановили, що такий поділ відбувався в період, коли постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 було задоволено апеляційну скаргу Чабанівської селищної ради, якою розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений 07.02.2007 між Чабанівської селищною радою та відповідачем, і 19.12.2019 Чабанівська селищна рада зареєструвала об`єкт нерухомого майна (стадіон з трибунами), що розташований на земельній ділянці, кадастровимй номер 3222457401:02:005:0071, на вул. Новій, № 1А в с. Новосілках Києво-Святошинського (нині Фастівського) району Київської області.

Рішенням Чабанівської селищної ради від 20.02.2020 № 2396 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, кадастровий номер 3222457401:02:005:0071 на три земельні ділянки, які всі мають цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту.

Отже, як зазначили суди, новоутворені земельні ділянки належать до категорії - землі рекреаційного призначення з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту, що відповідає суспільній необхідності.

Разом із тим колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово констатувала про те, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 56), від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17 (пункт 7.36), від 01.09.2020 у справі № 233/3676/19 (пункт 61), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 200), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (провадження № 12-58гс21 (пункт 73)).

Крім того, суд апеляційної інстанції надав оцінку посиланням скаржника на те, що, на його думку, необхідною підставою для розірвання договору оренди землі з огляду на положення статті 7 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" є суспільна необхідність саме створення стадіону, а не його ремонт чи реконструкція вже наявного об`єкта, та відхилив їх як необґрунтовані та такі, що не спростовують, зважаючи на встановлені обставин цієї справи, існування суспільної необхідності у вилученні орендованої відповідачем земельної ділянки.

Також суди зазначили, що виходячи із предмета спору у справі, що розглядається, у наведеному випадку йдеться про вилучення земельної ділянки для суспільних потреб, тобто в інтересах суспільства, що підпадає під виключення, наведене в статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв`язку з чим відхилили аргументи відповідача про порушення позивачем його права на мирне володіння майном з посиланням на зазначені положення.

Водночас суди господарські суди попередніх інстанцій надали оцінку посиланням скаржника на недотримання положень частини 4 статті 41 Конституції України, згідно з якою примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, відхиливши такі посилання з огляду на те, що ця норма стосується примусового відчуження об`єктів права приватної власності, натомість у наведеному випадку спір стосується вилучення земельної ділянки комунальної власності з орендного користування відповідача і згідно зі статтею 321 Закону України "Про оренду землі" в такому випадку передбачено відшкодування не вартості відповідного майна, а збитків, спричинених вилученням земельної ділянки для суспільних потреб, зокрема витрат, пов`язаних з виділенням частини земельної ділянки в окрему земельну ділянку та укладенням нового договору оренди.

З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як уже зазначалося, скаржник звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на судові рішення у справі, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

Разом із тим зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому слід виходити також із того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Касаційна інстанція відхиляє посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції положень статті 55 Конституції України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 16 Цивільного кодексу України та неврахування ним висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 910/21160/16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 367/2271/15-ц стосовно того, що відсутність порушеного права та охоронюваного законом інтересу є самостійною підставою для відмови у позові, оскільки висновки судів у цих справах щодо застосування наведених положень були зроблені з урахуванням конкретних обставин та наявних у таких справах і оцінених судами згідно з вимогами процесуального законодавства доказів, а отже, застосування судами зазначених норму справах, на які посилається скаржник, залежало від встановлення певної сукупності фактів, які мають матеріально-правове значення для правильного вирішення спору у вказаних справах. Встановлені у цій справі, що розглядається, обставини свідчать про наявність правових підстав для задоволення заявленого позову з метою захисту прав територіальної громади.

Водночас касаційна інстанція не бере до уваги посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норм права (статті 321 Закону України "Про оренду землі"), викладеного у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 902/626/17, оскільки зазначена постанова була прийнята хоча й у спорі, пов`язаному з розірванням договору оренди земельної ділянки з підстав необхідності надання її для суспільних потреб, але за інших встановлених судами обставин і за іншими поданими сторонами на підтвердження їх вимог і заперечень та оцінених судами доказами, залежно від яких й прийнято судові рішення у цих справах, тобто зазначені справи і ця справа, в якій подано касаційну скаргу, є відмінними за істотними правовими ознаками. За встановлених за результатами вирішення спору судами попередніх інстанцій обставин у цій справі, що розглядається, позивач дотримався всіх умов та порядку розірвання спірного договору оренди земельної ділянки комунальної власності, укладеного з відповідачем, у зв`язку з необхідністю надання такої земельної ділянки для суспільних потреб.

Колегія суддів звертає увагу на те, що посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

З огляду на зазначене підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, не знайшла підтвердження.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Валентина і Анатолій" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 і рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2021 у справі № 911/1357/18.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина і Анатолій" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 і рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2021 у справі № 911/1357/18 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак