Ухвала

від 17.01.2023 по справі 908/709/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 908/709/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

прокуратури - Сімаченко А. О.,

позивача - Фартушна В. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2022 у справі

за позовом заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до Гуляйпільської міської територіальної громади в особі Гуляйпільської міської ради Запорізької області, Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Запорізька обласна рада та Запорізька обласна державна адміністрація,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Пологівська районна державна адміністрація Запорізької області та Головне управління Держгеокадастру в Запорізькій області,

про усунення перешкод у здійснені права користування і розпорядження земельними ділянками шляхом визнання рішення, розпорядження, договору та додаткової угоди недійсними, зобов`язання повернути земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. У березні 2021 року заступник керівника Запорізької обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Гуляйпільської міської територіальної громади в особі Гуляйпільської міської ради Запорізької області (далі - Гуляйпільська міськрада), Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області (далі - Гуляйпільська райдержадміністрація) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім" (далі - ТОВ "Аграрний дім"), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача - Запорізька обласна рада (далі - Запорізька облрада) та Запорізька обласна державна адміністрація (далі - Запорізька облдержадміністрація) з позовом про:

- усунення перешкод власнику - Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні земельними ділянками кадастрові номери: 2321882500:02:003:0005, 2321882500:03:003:0015, 2321882500:03:004:0016 шляхом визнання недійсним рішення Дорожнянської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області (далі - Дорожнянська сільрада) від 11.05.2001 № 3 "Про надання земельних ділянок із земель запасу та резервного фонду Дорожнянської сільської ради підприємству ЗАТ "Аграрний дім" в оренду" (далі - рішення Дорожнянської сільради від 11.05.2001 № 3);

- усунення перешкод власнику - Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні земельними ділянками кадастрові номери: 2321882500:02:003:0005, 2321882500:03:003:0015, 2321882500:03:004:0016 шляхом визнання недійсним розпорядження голови Гуляйпільської райдержадміністрації від 21.07.2011 № 222 "Про поновлення договору оренди земельних ділянок на території Дорожнянської сільської ради ПАТ "Аграрний дім" (далі - розпорядження голови Гуляйпільської райдержадміністрації від 21.07.2011 № 222);

- усунення перешкод власнику - Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні земельними ділянками кадастрові номери: 2321882500:02:003:0005, 2321882500:03:003:0015, 2321882500:03:004:0016 шляхом визнання недійсним договору оренди від 27.06.2001, укладеного між Дорожнянською сільрадою та ЗАТ "Аграрний дім";

- усунення перешкод власнику - Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні земельними ділянками кадастрові номери: 2321882500:02:003:0005, 2321882500:03:003:0015, 2321882500:03:004:0016 шляхом визнання недійсною додаткової угоди від 22.05.2012 до договору оренди від 27.06.2001, укладеного між Дорожнянською сільрадою та ПАТ "Аграрний дім";

- зобов`язання ТОВ "Аграрний дім" повернути земельні ділянки кадастрові номери: 2321882500:02:003:0005, 2321882500:03:003:0015, 2321882500:03:004:0016 державі в особі Кабінету Міністрів України.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Запорізької облради від 27.11.1998 № 10 створено ландшафтний заказник місцевого значення "Цілинна ділянка з ставком" площею 113,4 га, мета організації якого передбачена у пункті 1.1 Положення про ландшафтний заказник, затвердженого наказом Державного управління екології та природних ресурсів в Запорізькій області від 03.04.2003 № 22, відповідно до якого цей заказник організовано для забезпечення охорони та сприяння відтворенню типового природного ландшафту степової зони півдня України, а також комплексу рослинного і тваринного світу. Заказник розташований у межах земель Дорожнянської сільради та переданий під охорону.

Міністерством екології та природних ресурсів України 02.12.2002 оформлено охоронне зобов`язання ландшафтного заказника місцевого значення "Цілинна ділянка з ставком" № 251, яким передбачена заборона передачі в будь-яке господарське використання земель території заказника.

У зв`язку з утворенням згідно з рішенням Гуляйпільської міськради від 12.10.2016 № 1 Гуляйпільської міської територіальної громади, до складу якої увійшло також с. Дорожнянка Дорожнянської сільради, на виконання вимог статті 5 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та статті 20-4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" Департамент екології та природних ресурсів Запорізької облдержадміністрації оформив охоронне зобов`язання від 03.12.2019 № 150, яким ландшафтний заказник місцевого значення "Цілинна ділянка з ставком" передано під охорону Гуляйпільській міській об`єднаній територіальній громаді.

Наказом Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької облдержадміністрації від 04.11.2019 № 59/01 затверджено Положення про ландшафтний заказник місцевого значення "Цілинна ділянка з ставком", пунктом 3.4 якого передбачено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Прокурор також зазначав, що рішенням виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів від 28.05.1980 № 253 створено ботанічний заказник місцевого значення дикорослинних лікарських рослин "Цілинна ділянка" площею 7,0 га, площа якого у 1992 році була збільшена до 58,3 га.

Прокурор акцентував увагу на тому, що ботанічний заказник "Цілинна ділянка" площею 58,3 га є об`єктом природно-заповідного фонду, що перебуває під особливою охороною держави.

Прокурор також зазначав, що ландшафтний заказник місцевого значення "Цілинна ділянка з ставком" як об`єкт природно-заповідного фонду є юридично створеним з 27.11.1998 і включає 113,4 га земель, розташованих біля с. Дорожнянка, а ботанічний заказник "Цілинна ділянка" створений з 28.05.1980 (зі змінами від 02.10.1992) і включає 58,3 га земель.

Інститут географії Національної академії наук України у висновку від 30.12.2020 № 01-03/228 зазначив, що за даними Публічної кадастрової карти України більша частина площі земельної ділянки кадастровий номер 2321882500:02:003:0005 знаходиться в межах ботанічного заказника "Цілинна ділянка". Згідно з даними Публічної кадастрової карти України більша частина земельних ділянок кадастрові номери 2321882500:03:003:0015 та 2321882500:03:004:0016 знаходиться в межах ландшафтного заказника місцевого значення "Цілинна ділянка з ставком".

При цьому за даними Публічної кадастрової карти України спірні земельні ділянки є державною власністю з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Прокурор зазначав, що всупереч частини 2 статті 17, частини 1 статті 9, частини 3 статті 53, статті 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (у редакції, чинній станом на 12.07.2000), відповідно до яких території та об`єкти природно-заповідного фонду можуть використовуватися лише у природних, науково-дослідних, оздоровчих, рекреаційних, освітньо-виховних цілях та для моніторингу навколишнього природного середовища, Дорожнянська сільрада рішенням від 11.05.2001 № 3 надала ЗАТ "Аграрний дім" (правонаступником якого є ТОВ "Аграрний дім") землі природоохоронного (площею 156,5 га), історико-культурного (площею 1,6 га та лісового (6,3 га) фондів з метою сільськогосподарського використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та риборозведення зі зміною цільового призначення.

На підставі зазначеного рішення було укладено оспорюваний договір оренди від 27.06.2001, який було поновлено згідно з оскаржуваним розпорядженням голови Гуляйпільської райдержадміністрації від 21.07.2011 № 222.

Прокурор посилаючись на положення статей 44, 93 Земельного кодексу України, статті 61 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та статей 3, 7, 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" вказував на те, що розташування земельних ділянок, які надано у користування ТОВ "Аграрний дім" у межах заказників свідчить про їх віднесення до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цих земельних ділянок у користуванні з цільовим призначенням - для товарного сільськогосподарського виробництва та риборозведення.

Отже, землі природно-заповідного фонду вилучені з обороту, а тому не можуть перебувати у користуванні фізичних чи юридичних осіб, надаватися для інших цілей, ніж ті, які передбачені статтею 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

При цьому згідно із законодавством зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Водночас Кабінет Міністрів України рішення про передачу або вилучення, погодження зміни цільового призначення спірних земельних ділянок, розташованих на територіях об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення - ботанічного заказника місцевого значення дикорослинних лікарських рослин "Цілинна ділянка" та ландшафтного заказника місцевого значення "Цілинна ділянка з ставком" не приймалося, що підтверджується інформацією Секретаріату Кабінету Міністрів України від 04.02.2021 № 3382/0/2-21.

3. Гуляйпільська міськрада у відзиві на позовну заяву просила відмовити в її задоволенні, вказуючи, що заказники було створено із резервних земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебували у користуванні Колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП) ім. Карла Маркса шляхом залучення земельних ділянок до природно-заповідного фонду. При цьому документи, які б підтверджували зміну цільового призначення відсутні. Наразі, згідно з відомостями з Державного земельного кадастру цільове призначення спірних земельних ділянок класифікується за кодом 01.01. - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельні ділянки не вилучалися з користування КСП ім. Карла Маркса.

Отже, Гуляйпільська міськрада зазначала, що КСП ім. Карла Маркса правомірно користувалося земельними ділянками протягом всього часу існування заказників, земельні ділянки з користування КСП ім. Карла Маркса не вилучалися.

Реорганізація шляхом перетворення КСП ім. Карла Маркса у ЗАТ "Аграрний дім" відбулася 03.03.2000, зареєстроване товариство 15.03.2000, а у подальшому товариство змінювало організаційно-правову форму та завжди залишалося правонаступником усього майна, прав і обов`язків КСП ім. Карла Маркса.

Отже, від КСП ім. Карла Маркса у 2000 перейшли всі зобов`язання щодо користування та охорони заказників до ЗАТ "Аграрний дім", а в подальшому до ТОВ "Аграрний дім".

Ураховуючи положення Земельного кодексу України у редакції 1990 року, діючого на час ухвалення Дорожнянською сільрадою оспорюваного рішення від 11.05.2001 № 3, не існувало іншого механізму, окрім як передати в оренду заказник, оскільки земельна ділянка перебувала у користуванні та обліковувалася за КСП ім. Карла Маркса, правонаступником якого є ТОВ "Аграрний дім".

Передача в оренду землі відбулася на підставі статей 4, 5, 60, 61 Земельного кодексу України 1990 року, статті 25 Закону України "Про оренду землі", статей 23, 26, 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

При цьому земельні ділянки фактично не вилучалися ні у КСП ім. Карла Маркса, ні у його правонаступників, розпорядником земель, розташованих на території селищної ради залишалася Дорожнянська сільрада. Рішення про передачу в оренду землі та укладення договору було прийнято до набрання чинності Земельним кодексом України 2001 року.

4. ТОВ "Аграрний дім" у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти її задоволення, просило відмовити прокурору у задоволенні позовних вимог, вказуючи на те, що після перетворення КСП ім. Карла Маркса у ЗАТ "Аграрний дім" до товариства як правонаступника перейшли охоронні зобов`язання щодо ботанічного заказника місцевого значення "Цілинна ділянка" та ландшафтного заказника місцевого значення "Цілинна ділянка з ставком".

Разом з припиненням КСП ім. Карла Маркса втратив чинність державний акт на право колективної власності на землю, яка була передана у колективну власність та у постійне користування КСП ім. Карла Маркса. Тобто, ЗАТ "Аграрний дім" перестало бути користувачем земельних ділянок, оголошених заказником, але при цьому мало діючі охоронні зобов`язання.

Ураховуючи положення Земельного кодексу України 1990 року, діючого на момент прийняття Дорожнянською сільрадою оспорюваного рішення від 11.05.2001 № 3, для поновлення ЗАТ "Аграрний дім" права користування землею не існувало іншого механізму як передача в оренду земельних ділянок, які раніше були у користуванні КСП ім. Карла Маркса.

ТОВ "Аграрний дім" звертало увагу на тому, що прокурор помилково стверджує про те, що більша чи менша частина земельних ділянок знаходиться на території заказника, оскільки станом на сьогодні території заказників в натурі не виділені, а межові знаки не встановлені.

Відповідач акцентував увагу на тому, що виконує взяті на себе фінансові зобов`язання за договором оренди (сплата єдиного податку та орендної плати) та охоронні зобов`язання. ТОВ "Аграрний дім" жодним чином не використовує у комерційних та виробничих цілях земельні ділянки на території яких розташовані заказники. За всі роки оренди жодним уповноваженим органом (Міністерством екології та природних ресурсів України чи Департаментом екології та природних ресурсів Запорізької облдержадміністрації), до компетенції яких належить контроль за використанням земель, не встановлено та не задокументовано жодного факту порушень вимог, передбачених Законом України "Про природно-заповідний фонд України" та положеннями про заказники місцевого значення.

5. Запорізька облдержадміністрація у поясненнях просила задовольнити позовні вимоги прокурора з підстав, аналогічних тим, що викладені у позовній заяві.

6. У поясненнях на позовну заяву голова ліквідаційної комісії Гуляйпільської райдержадміністрації, голова Пологівської районної державної адміністрації (далі - Пологівська райдержадміністрація) просив задовольнити позовні вимоги прокурора, вказуючи на порушення вимог законодавства щодо одноособового розпорядження Гуляйпільською райдержадміністрацією земельними ділянками.

7. Запорізька облрада у поясненнях на позовну заяву вказувала на обґрунтованість позовних вимог прокурора.

8. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.05.2021, зокрема, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Пологівську райдержадміністрацію.

9. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.08.2021 позовні вимоги задоволені частково, а саме вирішено:

- усунути перешкоди власнику - Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом визнання недійсним рішення Дорожнянської сільради від 11.05.2001 № 3 в частині передачі в оренду земельних ділянок кадастрові номери: 2321882500:02:003:005, 2321882500:03:003:0015, 2321882500:03:004:0016;

- усунути перешкоди власнику - Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом визнання недійсним розпорядження голови Гуляйпільської райдержадміністрації від 21.07.2011 № 222 в частині передачі в оренду земельних ділянок кадастрові номери: 2321882500:02:003:005, 2321882500:03:003:0015, 2321882500:03:004:0016;

- усунути перешкоди власнику - Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом визнання недійсним договору оренди від 27.06.2001, укладеного між Дорожнянською сільрадою та ЗАТ "Аграрний дім" в частині передачі в оренду земельних ділянок кадастрові номери: 2321882500:02:003:005, 2321882500:03:003:0015, 2321882500:03:004:0016;

- усунути перешкоди власнику - Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом визнання недійсною додаткової угоди від 22.05.2012 до договору оренди від 27.06.2001, укладеного між Дорожнянською сільрадою та ПАТ "Аграрний дім" у частині передачі в оренду земельних ділянок кадастрові номери: 2321882500:02:003:005, 2321882500:03:003:0015, 2321882500:03:004:0016;

- зобов`язати ТОВ "Аграрний дім" повернути земельні ділянки кадастрові номери: 2321882500:02:003:0005, 2321882500:03:003:0015, 2321882500:03:004:0016, розташовані біля с. Дорожнянка Гуляйпільського району в адміністративних межах Гуляйпільської міської територіальної громади Запорізької області, державі в особі Кабінету Міністрів України (особа, яка діє від імені Кабінету міністрів України: Південно-Східне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м. Дніпро);

- відмовити у задоволені позову щодо визнання недійсним рішення Дорожнянської сільської ради від 11.05.2001 № 3, розпорядження голови Гуляйпільської райдержадміністрації від 21.07.2011 № 222, договору оренди від 27.06.2001, укладеного між Дорожнянською сільською радою та ЗАТ " Аграрний дім", додаткової угоди від 22.05.2012 до договору оренди від 27.06.2001 в частині передачі в оренду земельних ділянок кадастрові номери: 2321882500:02:016:0001, 2321882500:02:013:0023.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, установив, що оспорюваним у справі рішенням Дорожнянської сільради від 11.05.2001 № 3 в оренду ЗАТ "Аграрний дім" (правонаступником якого є відповідач) надано землі природоохоронного (пасовища), історико-культурного, лісового фондів з метою сільськогосподарського використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та риборозведення, що суперечить положенням законодавства.

Суд першої інстанції також установив, що спірні земельні ділянки на момент їх відведення перебували у державній власності, знаходились за межами населеного пункту та відносилися до земель природно-заповідного фонду.

Разом з тим, земельні ділянки кадастрові номери 2321882500:02:003:0005, 2321882500:03:003:0015, 2321882500:03:004:0016 відведені в оренду неуповноваженим органом та всупереч порядку зміни цільового призначення із земель природно-заповідного фонду на землі сільськогосподарського призначення, оскільки Кабінет Міністрів України рішень про зміну цільового призначення земельної ділянки та її відведення у оренду не приймав.

Водночас відмовляючи у задоволенні позову щодо інших двох земельних ділянок, суд першої інстанції установив, що такі земельні ділянки відносяться до комунальної власності в особі Гуляйпільської міської ради та земель з призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Суд виходив з того, що оскільки правопопередники ТОВ "Аграрний дім" зверталися до належних розпорядників земельними ділянками, які не відносяться до земель природно-заповідного фонду, досягнення домовленості між сторонами за договором оренди щодо істотних умов договору та прийняття уповноваженим органом спірного рішення від 11.05.2001 № 3, на підставі якого укладено договір оренди від 27.06.2001, а також законність розпорядження від 21.07.2011 № 22 про поновлення договору оренди від 27.06.2001 і підписання додаткової угоди від 22.05.2012 про продовження строку дії договору оренди, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

10. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2022, рішення Господарського суду Запорізької області від 04.08.2021 скасовано частково, у задоволенні позову відмовлено повністю, здійснено розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що діюче законодавство не містить імперативної заборони передачі об`єктів природно-заповідного фонду у складі земель для сільськогосподарського виробництва, як і не встановлює права власності на такі об`єкти виключно за державою, оскільки як зазначено у статті 45 Земельного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 4 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", такі землі можуть перебувати не лише у державній, але й у комунальній та приватній власності, в той час як створення заказника місцевого значення відбувається за рішенням органів місцевого самоврядування та проводиться без вилучення земельних ділянок у їх власників або користувачів, відповідно власник або користувач таких земельних ділянок не втрачає право користування земельною ділянкою, на якій створено заказник, з урахуванням встановлених природоохоронним законодавством обмежень.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказаним спростовуються доводи прокурора, що об`єкт природно-заповідного фонду, зокрема з режимом "заказник", може перебувати у власності та користуванні виключно держави.

Апеляційний суд також зазначив, що судом першої інстанції встановлено, що заказники місцевого значення "Цілинна ділянка" та "Цілинна ділянка з ставком" створені на землях, що перебували у користуванні колгоспу ім. "Карла Маркса", без вилучення земельних ділянок, з оформленням охоронних зобов`язань.

Отже, суд вказав, що зазначені об`єкти природно-заповідного фонду вперше створені у 1980 та 1992 роках на базі земель колгоспу ім. "Карла Маркса" без вилучення з землекористування у колгоспу, якому оформлено охоронне зобов`язання щодо суворого виконання природоохоронного законодавства для збереження територій і об`єктів вказаних заказників.

У подальшому, на базі колгоспу ім. "Карла Маркса" створено КСП ім. Карла Маркса, якому надано державний акт про право колективної власності на землі Гуляйпільської райради загальною площею 7701,9 га, у складі яких знаходиться раніше створені заказники "Цілинна ділянка" та "Цілинна ділянка з ставком". Державний акт втратив чинність з припиненням КСП.

На базі КСП ім. Карла Маркса було створене товариство "Аграрний дім", яке декілька разів змінювало організаційно-правову форму правління (ЗАТ, ПАТ, ТОВ), водночас, як зазначив суд апеляційної інстанції, товариство незмінно залишалося правонаступником прав та обов`язків КСП ім. Карла Маркса.

У зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на земельні ділянки, товариство "Аграрний дім" у 2001 році звернулося до уповноважених органів і, як установив суд апеляційної інстанції, орган місцевого самоврядування та орган державної влади на місцях прийняли рішення про передачу в оренду спірних земель в межах повноважень, встановлених чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством, у зв`язку з чим позов в частині визнання таких рішень недійсними задоволенню не підлягає.

Суд апеляційної інстанції установив, що заказники "Цілинна ділянка" та "Цілинна ділянка з ставком" створені без вилучення у власника або користувача і передані під охорону з оформленням охоронного зобов`язання органу місцевого самоврядування, а спірне рішення та договір оренди, в редакції додаткової угоди, мають застереження щодо необхідності додержання норм природоохоронного законодавства для збереження об`єктів природно-охоронного фонду, які знаходяться у складі переданих в оренду земель, що спростовує доводи позивача щодо зміни цільового призначення об`єктів природно-заповідного фонду.

Крім того апеляційний господарський суд вказав, що прокурором не доведено порушення ТОВ "Аграрний дім" вимог природоохоронного законодавства, що призвело або може призвести до негативного впливу на стан об`єктів природно-заповідного фонду, які знаходяться на орендованій товариством земельній ділянці.

11. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2022, прокурор у касаційній скарзі просить її скасувати, а рішення Господарського суду Запорізької області від 04.08.2021 залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16, від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19 та від 06.07.2022 у справі № 575/462/21 щодо застосування статей 7, 9, 53, 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та статей 19, 43, 44 Земельного кодексу України стосовно можливості передачі в оренду земель природно-заповідного фонду для сільськогосподарського виробництва без зміни їх цільового призначення, а також висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, Верховного Суду від 02.08.2018 у справі № 911/2726/17, від 31.08.2021 у справі № 925/1179/20 щодо застосування положень статей 2, 4, 19, 22, 23, 32 Земельного кодексу України (у редакції 1990 року), частини 6 cтатті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", дійшовши висновку про можливість використання спірних земельних ділянок природоохоронного призначення державної форми власності відповідачем в порядку правонаступництва після КСП як земель сільськогосподарського призначення на підставі державного акта на право колективної власності на землю.

Прокурор у касаційній скарзі зазначає, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та неврахування висновків Верховного Суду, суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованих висновків щодо можливості передачі в оренду земель природно-заповідного фонду для сільськогосподарського виробництва без зміни їх цільового призначення.

Згідно з інформацією Запорізької облради від 05.01.2021 № 8392/01-15 статус заказників "Цілинна ділянка з ставком" та "Цілинна ділянка" не змінювався та не виключався.

Статтею 32 Земельного кодексу України (у редакції 1990 року, чинній станом на 12.07.2000) вилучення земель природоохоронного призначення за межами населених пунктів допускалось як виняток, за рішенням Верховної Ради України.

Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного фонду та їх вилучення у подальшому здійснювалися відповідно до статей 19, 20, 122, 149, 150 Земельного кодексу України за погодженням та на підставі рішень Кабінету Міністрів України.

Прокурор вказує, що за інформацією секретаріату Кабінету Міністрів України від 04.02.2021 № 3382/0/2-21 рішення про передачу або вилучення, погодження зміни цільового призначення вищевказаних заказників не приймалися.

У листі від 03.03.2021 № 25/7-11/4504/21 Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України повідомило, що матеріали, пов`язані з вилученням та наданням у користування зі зміною цільового призначення спірних земельних ділянок, які розташовані в межах території заказників "Цілинна ділянка з ставком" та "Цілинна ділянка" до міністерства не надходили.

Ландшафтний заказник місцевого значення "Цілинна ділянка з ставком" як об`єкт природно-заповідного фонду є юридично створеним з 27.11.1998 і включає 113,4 га земель, а ботанічний заказник місцевого значення "Цілинна ділянка" ("Цілинна ділянка з лісовим масивом") - з 28.05.1980 (зі змінами від 02.10.1992) і включає 58,3 га. Отже, саме з моменту створення зазначених об`єктів природно-заповідного фонду вони набули особливого, виключного статусу та імперативно віднесені до земель природоохоронного призначення. Будь-яких рішень щодо скасування такого статусу, зміни цільового призначення або їх вилучення уповноваженими органами державної влади та місцевого самоврядування не приймалося.

Прокурор вважає, що фактичні обставини справи у системному аналізі з діючими на той час нормами законодавства свідчать про незаконну зміну цільового призначення земель природно-заповідного фонду шляхом надання їх у користування для сільськогосподарських цілей, що суперечить їх правовій природі, оскільки вони перебувають під особливою охороною держави.

Прокурор також зазначає, що з урахуванням положень статей 4, 19, 22, 23, 32 Земельного кодексу України (1990 року) КСП ім. Карла Маркса не отримало у власність землі природоохоронного призначення на підставі державного акта на право колективної власності на землю від 10.01.1996 серії ЗП № 00374, а суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність права у КСП ім. Карла Маркса на користування землями природно-заповідного фонду на підставі державного акта.

12. У відзиві на касаційну скаргу Кабінет Міністрів України просить її задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі, підтримуючи доводи прокурора про помилковість висновків апеляційного суду щодо можливості передачі в оренду земель природно-заповідного фонду для сільськогосподарського виробництва без зміни цільового призначення, оскільки такі землі перебувають під особливою охороною держави.

13. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, запереченнях на неї, а також матеріали справи, Верховний Суд відхиляє ці доводи, а обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у наведеному випадку не підтвердилися з огляду на таке.

14. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:

- відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 03.03.1977 № 112 рішенням виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів від 28.05.1980 № 253 створено ботанічний заказник місцевого значення дикорослих лікарських рослин "Цілинна ділянка" площею 7,0 га;

- у 1992 році Міністерство охорони навколишнього природнього середовища України затвердило Положення про державний заказник місцевого значення "Цілинна ділянка", відповідно до якого вказаний заказник створено на території Гуляйпільського району Запорізької області 28.05.1980 у колгоспі ім. "Карла Маркса";

- 05.10.1987 Державним комітетом Ради Міністрів УРСР з охорони природи оформлене охоронне зобов`язання щодо "Цілинної ділянки" на колгосп ім. "Карла Маркса", за змістом якого колгосп зобов`язався утримувати у належному стані створений на переданих колгоспу у користування землях заказник місцевого значення;

- у 1992 році Міністерство охорони навколишнього природнього середовища України затвердило Положення про державний заказник місцевого значення "Цілінна ділянка з лісовим масивом і ставком", відповідно до якого вказаний заказник створено на території Гуляйпілського району Запорізької області 02.10.1992 у колгоспі ім. "Карла Маркса";

- у серпні 1993 Міністерством охорони навколишнього природного середовища України оформлене охоронне зобов`язання щодо заказника "Цілінна ділянка з лісовим масивом та ставком" площею 68,3 га на колгосп ім. "Карла Маркса";

- згідно з пунктом 4 Положення про державний заказник "Цілінна ділянка" і заказник "Цілінна ділянка з лісовим масивом та ставком" створений без вилучення з землекористування у колгоспу ім. "Карла Маркса";

- 02.10.1992 розпорядженням представника Президента України в Запорізькій області № 321 затверджено додатковий список заповідних об`єктів у яких змінено площу відповідно до нової класифікації. Вказаним переліком до 7 га ботанічного заказника місцевого значення дикорослих лікарських рослин "Цілинна ділянка" приєднано 51,3 га площі державного ботанічного заказника "Цілинна ділянка з лісовим масивом", у зв`язку з чим територія природно-заповідного фонду збільшена до 58,3 га;

- згідно з державним актом на паво колективної власності на землю Гуляйпільською районною радою Запорізької області передано КСП ім. "Карла Маркса" 7701,9 га землі відповідно до рішення Гуляйпільської районної державної адміністрації від 15.12.1995 № 119.

Суди установили, що 02.12.2002 Міністерством екології та природних ресурсів України 02.12.2002 оформлено охоронне зобов`язання № 255 ботанічного заказника місцевого значення "Цілинна ділянка" площею 58,3 га, яким передбачена заборона передачі у будь-яке господарське використання земель території заказника. Заповідний об`єкт даним охоронним зобов`язанням передано землевласнику, - Дорожнянській сільській раді, яка взяла об`єкт під охорону і зобов`язалася зберігати його та дотримуватися екологічних вимог при використанні природних ресурсів.

Суди також установили, що рішенням Запорізької обласної ради "Про внесення змін і доповнень до природно-заповідного фонду області" від 27.11.1998 № 10 створено ландшафтний заказник місцевого значення "Цілинна ділянка з ставками" площею 113,4 га., мета створення якого передбачена у пункті 1.1 Положення про ландшафтний заказник місцевого значення "Цілинна ділянка з ставком", затвердженого наказом Державного управління екології та природних ресурсів в Запорізькій області від 03.04.2003 № 22, відповідно до якого цей заказник організовано для забезпечення охорони та сприяння відтворенню типового природного ландшафту степової зони півдня України, а також всього комплексу рослинного і тваринного світу, де зустрічаються рідкісні види тварин, занесені до Червоної книги України.

Згідно з пунктами 1.2, 1.3 Положення "Про ландшафтний заказник місцевого значення "Цілинна ділянка з ставком" заказник місцевого значення загальною площею 113,4 га розташований у межах земель Дорожнянської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області і останній його передано під охорону.

02.12.2002 Міністерством екології та природних ресурсів України оформлено охоронне зобов`язання № 251 ландшафтного заказника місцевого значення "Цілинна ділянка з ставком" площею 113,4 га, яким передбачена заборона передачі в будь-яке господарське використання земель території заказника. Згідно з охоронним зобов`язанням об`єкт передано землевласнику - Дорожнянській сільській раді, яка зобов`язалася зберігати об`єкт та дотримуватися екологічних вимог при використанні природних ресурсів.

Суди попередніх інстанцій установили, що ландшафтний заказник місцевого значення "Цілинна ділянка з ставками" як об`єкт природно-заповідного фонду юридично створено з 02.10.1992 (зі змінами від 27.11.1998) і включає 113,4 га земель, розташованих біля с. Дорожнянка Гуляйпільського району Запорізької області. Ботанічний заказник місцевого значення "Цілинна ділянка" ("Цілинна ділянка з лісовим масивом") створено з 28.05.1980 (зі змінами від 02.10.1992) і включає 58,3 га.

15. Суди також установили, що рішенням Гуляйпільської міської ради Гуляйпільського району Запорізької області від 12.10.2016 № 1 утворено Гуляйпільську міську територіальну громаду, до складу якої увійшло с. Дорожнянка, Дорожнянської сільради та у пункті 4 цього рішення передбачено, що Гуляйпільська міська територіальна громада, утворена внаслідок добровільного об`єднання, є правонаступником всього майна, прав та обов`язків, активів і пасивів (зобов`язань) Гуляйпільської територіальної громади.

Департаментом екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації оформлено охоронне зобов`язання від 03.12.2019 № 150, яким ландшафтний заказник місцевого значення "Цілинна ділянка" площею 58,3 га передано під охорону Гуляйпільської міської об`єднаної територіальної громади.

Департаментом екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації оформлено охоронне зобов`язання від 03.12.2019 № 150, яким ландшафтний заказник місцевого значення "Цілинна ділянка з ставком" площею 113,4 га передано під охорону Гуляйпільської міської об`єднаної територіальної громади.

Наказами Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації 04.11.2019 № 58/01 та № 59/01 затверджено Положення про ландшафтний заказник місцевого значення "Цілинна ділянка" та Положення про ландшафтний заказник місцевого значення "Цілинна ділянка з ставком", у пунктах 1.3 яких передбачено, що заказники площею 58,3 га та площею 113,4 га розташовані біля с. Дорожнянка, Гуляйпільського району, в адміністративних межах Гуляйпільської міської об`єднаної територіальної громади Запорізької області. У пунктах 1.4 цих Положень встановлено, що оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів, а згідно з пунктами 3.4 Положень власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

16. Суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Дорожнянської сільради від 11.05.2001 № 3 із земель запасу та резервного фонду Дорожнянської сільради ЗАТ "Аграрний дім" (правонаступником якого є ТОВ "Аграрний дім") надано в оренду землі природоохоронного (пасовища) площею 156,5 га, історико-культурного площею 1,6 га, лісового фондів площею 6,3 га, з метою сільськогосподарського використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та риборозведення.

27.06.2001 між Дорожнянською сільрадою (орендодавець) та ЗАТ "Аграрний дім" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 329,7 га, у тому числі: ріллі - 72,9 га, пасовищ - 219,8 га, під ставками - 22,6 га, болотами - 0,4 га, дорогами - 4,8 га, струмками - 0,9 га, лісосмугами - 6,7 га, солончаками - 1,6 га, пунктом 1.4 якого визначено мету - сільськогосподарське використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та риборозведення. У пункті 2.2 договору оренди землі визначено, що пасовища на площі 109,4 га знаходяться у природно-заповідному фонді.

08.07.2008 між сторонами було укладено укладено додаткову угоду до договору оренди, якою зменшено площу орендованих земельних ділянок з 329,7 га до 292,5500 га та змінено розмір орендної плати.

Згідно з додатками до додаткової угоди від 08.07.2008 - планами земельних ділянок та актами визначення меж земельних ділянок в натурі, товариству надано в оренду земельні ділянки кадастрові номери: 2321882500:02:016:0001 (61,1610 га), 2321882500:02:013:0023 (33,7400 га), 2321882500:02:011:0001 (39,3000 га), 2321882500:03:004:0016 (69,4580 га), 2321882500:03:003:0015 (31,5060 га), 2321882500:02:003:0005 (57,3850 га), які розташовані на території заказників, у тому числі державного, з цільовим призначення цих земель - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

21.07.2011 згідно з розпорядженням голови Гуляйпільської райдержадміністрації № 222 "Про поновлення договору оренди земельних ділянок на території Дорожнянської сільської ради" ПАТ "Аграрний дім" поновлено договір оренди земельних ділянок, які оголошено територіями природно-заповідного фонду за межами населених пунктів.

22.05.2012 на підставі зазначеного розпорядження між Дорожнянською сільадою та ПАТ "Аграрний дім" укладено додаткову угоду до договору оренди землі про його поновлення, за умовами якого в оренду з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва надано 253,2500 га землі за межами населених пунктів, зокрема земельні ділянки кадастрові номери: 2321882500:03:004:0016 (69,5480 га), 2321882500:03:003:0015 (31,5060 га), 2321882500:02:003:0005 (57,3850 га), 2321882500:02:016:0001 (61,1610 га), 2321882500:02:013:0023 (33,7400 га).

Умовами додаткової угоди від 22.05.2012 до договору оренди землі від 27.06.2001 встановлені обмеження щодо використання земельних ділянок - охоронна зона об`єкта природно-заповідного фонду, а також передбачено, що передача в оренду земельних ділянок не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на ці ділянки.

17. Прокурор, звертаючись до суду з вимогами про усунення перешкод власнику - Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом визнання недійсними рішення Дорожнянської сільради від 11.05.2001 № 3, розпорядження голови Гуляйпільської райдержадміністрації від 21.07.2011 № 222, визнання недійсними договору оренди від 27.06.2001, укладеного між Дорожнянською сільрадою та ЗАТ "Аграрний дім", та додаткової угоди до нього від 22.05.2012, а також зобов`язання ТОВ "Аграрний дім" повернути земельні ділянки державі в особі Кабінету Міністрів України, вказував на порушення законодавства, оскільки спірні земельні ділянки на момент їх відведення перебували у державній власності, знаходилися за межами населеного пункту та відносилися до земель природно-заповідного фонду. При цьому відведені в оренду такі земельні ділянки неуповноваженим органом та всупереч порядку зміни цільового призначення із земель природно-заповідного фонду на землі сільськогосподарського призначення, оскільки Кабінет Міністрів України рішень про зміну цільового призначення земельних ділянок та їх відведення в оренду не приймав.

18. Частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

За змістом статей 43, 44 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Відповідно до статті 45 зазначеного Кодексу землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Закон України "Про природно-заповідний фонд України" визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів. Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Статтею 1 цього Закону передбачено, що завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі.

До природно-заповідного фонду України належать: природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища;

штучно створені об`єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам`ятки природи, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва (частина 1 статті 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України").

Згідно зі статтею 7 вказаного Закону (у редакції, чинній на час передачі відповідачеві земельних ділянок в оренду) землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду України, а також землі природних територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську, а також історико-культурну цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природоохоронного та історико-культурного призначення. На землях природоохоронного та історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі) заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.

Заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва й інші території та об`єкти природно-заповідного фонду, які створюються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання (частина 5 статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України").

Ураховуючи положення законодавства суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність заборони передачі об`єктів природно-заповідного фонду у складі земель для сільськогосподарського виробництва, як і не встановлено права власності на такі об`єкти виключно за державою, оскільки як зазначено у статті 45 Земельного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 4 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", такі землі можуть перебувати не лише у державній, але й у комунальній та приватній власності, в той час як створення заказника місцевого значення відбувається за рішенням органів місцевого самоврядування та проводиться без вилучення земельних ділянок у їх власників або користувачів, відповідно власник або користувач таких земельних ділянок не втрачає право користування земельною ділянкою, на якій створено заказник, з урахуванням встановлених природоохоронним законодавством обмежень. Отже, суд дійшов висновку про безпідставність доводів прокурора стосовно того, що об`єкт природно-заповідного фонду, зокрема з режимом "заказник", може перебувати у власності та користуванні виключно держави.

У статті 8 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" наведено перелік основних засобів збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду та передбачено, що збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом: встановлення заповідного режиму; організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання; додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, проведення екологічних експертиз; запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони; здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання; встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері; проведення інших заходів з метою збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Суд апеляційної інстанції установив, що ботанічні заказники місцевого значення "Цілинна ділянка" площею 7 га (територію якого пізніше збільшено до 58,3 га) та "Цілинна ділянка зі ставком" площею 68,3 га (територію якого пізніше збільшено до 113,4 га) створені на землях, що знаходились у користуванні колгоспу ім. "Карла Маркса" без вилучення земельних ділянок, що вони займають, з оформленням охоронних зобов`язань щодо суворого виконання природоохоронного законодавства для збереження територій і об`єктів вказаних заказників.

У подальшому, внаслідок перетворення адміністративно-територіального устрою в країні, а також зміни у природоохоронному законодавстві України, території заказників передавалися під охорону новоствореним органам місцевого самоврядування та затверджувалися нові положення цих заказників.

Суд апеляційної інстанції установив, що на базі колгоспу ім. "Карла Маркса" створено КСП ім. "Карла Маркса", якому надано державний акт про право колективної власності на землі Гуляйпільської районної ради загальною площею 7701,9 га, у складі яких знаходиться раніше створені заказники "Цілинна ділянка" та "Цілінна ділянка зі ставком", який втратив чинність після припинення КСП.

При цьому на базі КСП ім. "Карла Маркса" створене товариство "Аграрний дім", яке декілька разів змінювало організаційно-правову форму правління (ЗАТ, ПАТ, ТОВ), залишаючись правонаступником прав та обов`язків КСП ім. "Карла Маркса".

У зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів для використання земель, що знаходились у користуванні КСП ім. "Карла Маркса" на підставі державного акта товариство "Аграрний дім" звернулося до органу місцевого самоврядування з заявою про передачу в оренду земель, що раніше використовувались КСП.

З урахуванням положень статей 9, 81 Земельного кодексу України (1990 року, який втратив чинність 01.01.2002 на підставі набрання чинності Земельним кодексом України від 25.10.2001), а також статті 17 та пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2001 року в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного розпорядження голови районної державної адміністрації Гуляйпільської райдержадміністрації від 21.07.2011 № 222), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що органом місцевого самоврядування та органом державної влади в межах повноважень, встановлених чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством, передано в оренду п`ять земельних ділянок з індивідуально визначеними кадастровими номерами, у складі яких знаходяться заказники "Цілинна ділянка" та "Цілинна ділянка з ставком", з відповідними застереженнями щодо збереження об`єктів природно-заповідного-фонду.

При цьому апеляційний суд установив, що заказники "Цілинна ділянка" та "Цілинна ділянка з ставком" створені без вилучення у власника або користувача і передані під охорону з оформленням охоронного зобов`язання органу місцевого самоврядування, а спірне рішення та договір оренди, в редакції додаткової угоди, мають застереження щодо необхідності додержання норм природоохоронного законодавства для збереження об`єктів природно-охоронного фонду, які знаходяться у складі переданих в оренду земель, що спростовує доводи прокурора щодо зміни цільового призначення об`єктів природно-заповідного фонду.

Суд апеляційної інстанції також установив, що прокурор не довів порушення ТОВ "Аграрний дім" вимог природоохоронного законодавства, що призвело або може призвести до негативного впливу на стан об`єктів природно-заповідного фонду, які знаходяться на орендованій товариством земельній ділянці, а посилання прокурора на відсутність у товариства охоронного зобов`язання щодо заказників не може бути підставою для визнання договору оренди недійсним на момент його укладення. Крім того обов`язок щодо оформлення охоронних зобов`язань щодо об`єктів природно-заповідного фонду покладено на власника землі.

Ураховуючи наведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора у цьому випадку.

19. Як вже зазначалося, прокурор, оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції, посилався на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та ухвалення судових рішень без урахування висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16, від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19 та від 06.07.2022 у справі № 575/462/21 щодо застосування положень Земельного кодексу України та Закону України "Про природно-заповідний фонд України", а також висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, від 02.08.2018 у справі № 911/2726/17, від 31.08.2021 у справі № 925/1179/20.

20. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

21. Постановою Верховного Суду від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16 залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення місцевого суду та задоволені позовні вимоги Національного природного парку "Голосіївський", визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 28.10.2010 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд". Суд дійшов висновку про укладення оспорюваного договору з порушенням вимог чинного на той час законодавства, що обумовлено включенням спірної земельної ділянки до складу земель природно-заповідного фонду (Національного природного парку "Голосіївський") та особливо цінних земель, а також відсутністю в матеріалах справи як доказів затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству в оренду, так і доказів вилучення її у постійного землекористувача у передбачений законом спосіб та погодження Верховною Радою України питання щодо такого вилучення. Верховний Суд також зазначив, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі №910/14803/17, яка набрала законної сили, встановлено, що витяг з проекту організації і розвитку лісового господарства Лісопаркового господарства "Конча-Заспа" КМДА Державного комунального об`єднання зеленого будівництва "Київзеленбуд" (Інв. № 32, Том II, книга 1, 1999 рік) (Планшет № 5), Проект організації та розвитку лісового господарства КП "ЛПГ "Конча-Заспа" (Інв. № 82, 2010 рік) (Планшет №6 (витяг) кварталу № 29 Голосіївського лісництва, Урочище "Бичок"), акт комісії з визначення збитків, пов`язаних із оформленням права користування земельною ділянкою площею 2,7га за Товариством з обмеженою відповідальністю "Авеста-Буд" (урочище "Бичок", діл. 1 парна сторона), земельно-кадастрова інформація на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:90:119:0063) беззастережно свідчать про те, що спірну земельну ділянку (виділи 2, 4, 6, 9, 10, 12, 8 кварталу 29 Урочища "Бичок"), з метою її передачі в оренду товариству було вилучено в її попереднього землекористувача - КП "ЛПГ "Конча-Заспа" з порушенням визначеної законодавствам процедури, зокрема частини 2 статті 150 Земельного кодексу України.

У постанові від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19 за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до Урфер Паоло Джин Едріен, треті особи: Обслуговуючий кооператив житлового кооперативу "Котміст", Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна спілка", Товариство з обмеженою відповідальністю "Срібна затока", Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеграліті Інвест", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Індекс-Груп" про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та передаючи справу на новий розгляд, зазначив, що апеляційний суд, встановивши, що спірні земельні ділянки, власником яких є Урфер Паоло Джин Едріен, вибули з комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 "Про передачу земельних ділянок ОКЖК "Котміст" для житлової забудови на 21-му км Столичного шосе

у Голосіївському районі міста Києва", яке визнане судовими рішеннями недійсним, дійшов правильного висновку про те, що волі територіальної громади міста Києва на таке вибуття не було, а тому позивач має право витребувати спірні земельні ділянки від добросовісного набувача Урфера Паоло Джина Едріена на підставі статті 388 Цивільного кодексу України. Проте, встановивши належність спірних земельних ділянок до земель природно-заповідного фонду, суд передчасно застосував до спірних правовідносин статті 256, 261, 267 Цивільного кодексу України та застосував позовну давність до спірних правовідносин.

У постанові від 06.07.2022 у справі № 575/462/21 за позовом керівника Охтирської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Великописарівської селищної ради Сумської області до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_1 , третя особа - державний реєстратор Виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області Ткаченко Д. О. про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування наказу про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність, рішення про державну реєстрацію прав та повернення земельної ділянки, Верховний Суд залишаючи без змін судові рішення виходив із встановлених судами обставин справи стосовно того, що спірна земельна ділянка неправомірно передана у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, оскільки вона розташована на території Ботанічного заказника місцевого значення "Чехів Яр", ділянка належить до територій природно-заповідного фонду, перебуває під особливою охороною закону як особливо цінні землі, внаслідок чого не може бути вилучена із державної власності та передана у приватну власність для ведення особистого селянського господарства. Ведення особистого селянського господарства на землях природно-заповідного фонду суперечитиме статусу і завданням Ботанічного заказника місцевого значення "Чехів Яр", оскільки може перешкоджати його збереженню в природному стані.

Натомість, як вже зазначалося, у справі, яка розглядається суд апеляційної інстанції установив, що орган місцевого самоврядування та орган державної влади в межах повноважень, встановлених чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством, передали в оренду земельні ділянки з індивідуально визначеними кадастровими номерами, у складі яких знаходяться заказники "Цілинна ділянка" та "Цілинна ділянка зі ставком", з відповідними застереженнями щодо збереження об`єктів природно-заповідного-фонду. При цьому суд установив, що заказники "Цілинна ділянка" та "Цілинна ділянка зі ставком" створені без вилучення у власника або користувача та передані під охорону з оформленням охоронного зобов`язання органу місцевого самоврядування, а спірне рішення та договір оренди, в редакції додаткової угоди, мають застереження щодо необхідності додержання норм природоохоронного законодавства для збереження об`єктів природно-охоронного фонду, які знаходяться у складі переданих в оренду земель, що спростовує доводи прокурора щодо зміни цільового призначення об`єктів природно-заповідного фонду, а прокурор не довів порушення ТОВ "Аграрний дім" вимог природоохоронного законодавства, що призвело або може призвести до негативного впливу на стан об`єктів природно-заповідного фонду, які знаходяться на орендованій товариством земельній ділянці.

22. У постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, на яку посилається в касаційній скарзі прокурор, за позовом Фермерського господарства "Колос" до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання незаконним і скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності за Головним управлінням Держземагентства у Закарпатській області на зазначені у позові земельні ділянки, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Верховний Суд зазначив, що на момент державної реєстрації за Держгеокадастром права власності на спірні земельні ділянки ФГ "Колос" не було ані власником зазначених земельних ділянок, ані землекористувачем на законних підставах, оскільки відсутні докази, що ФГ "Колос" є правонаступником КСП "8 Березня".

У постанові від 02.08.2018 у справі № 911/2726/17 за позовом керуючого санацією сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Потік" арбітражного керуючого Микитьона В. В. до Миронівської районної державної адміністрації та фізичної особи-підприємця Водницької В. Г. про визнання недійсним договору оренди, Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про задоволення позову, зазначив, що суди установили обставини щодо неправомірної передачі в оренду земельної ділянки, яка входить до складу земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Потік" на підставі державного акта на право постійного користування від 27.04.1995.

У постанові від 31.08.2021 у справі № 925/1179/20 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Чапаєвське" до Благодатнівської сільської ради про визнання права власності та скасування державної реєстрації Верховний Суд, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, визнав правильними висновки апеляційного суду про необґрунтованість позовних вимог з огляду на недоведеність набуття товариством права власності на спірну земельну ділянку в порядку правонаступництва, оскільки: 1) позивачем не надано до суду розподільчого балансу КСП ім. Чапаєва, а за відсутності розподільчого балансу неможливо встановити, які частки могли перейти до новоствореного підприємства; 2) з протоколу № 5 від 12.02.1999 зборів уповноважених членів КСП ім. Чапаєва вбачається, що було ухвалено рішення про виділення в натурі майна спільним комплексом для засновників СТОВ у рахунок майнових паїв для внесення до статутного фонду Товариства на суму 46,300 тис. грн та здійснити передачу виділеного майна засновникам за актом прийому-передачі, проте матеріали справи не містять відповідного акта; 3) з протоколу № 1 установчих зборів засновників ТОВ "Чапаєвське" від 12.02.1999 вбачається, що засновників СТОВ "Чапаєвське" - 15 осіб, тоді як згідно зі списком осіб, які мають право на земельну частку в КСП ім. Чапаєва, затвердженого рішенням від 30.05.1997 № 11-22, до складу КСП входило 328 осіб; 4) позивачем не надано до суду статуту СТОВ "Чапаєвське" у редакції до 2008 року (з 1999 року), а зі статутів СТОВ "Чапаєвське у подальших редакціях (від 2008р. і від 2019р.) вбачається, що Товариство створено не як правонаступник КСП ім. Чапаєва, а як об`єднання громадян, колишніх членів КСП ім. Чапаєва, шляхом об`єднання їх майна та паїв для підприємницької діяльності; 5) навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП ім. Чапаєва шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП автоматично повинні були б стати учасниками Товариства, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників; 6) відповідно до пунктів 12.1, 12.6 статуту КСП ім. Чапаєва перетворення підприємства здійснюється лише за рішенням загальних зборів членів підприємства, однак матеріали справи не містять доказів прийняття такого рішення; 7) посилання в статуті СТОВ "Чапаєвське" на те, що Товариство є правонаступником КСП ім. Чапаєва, не може слугувати належним та допустимим доказом, оскільки статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону; 8) сам факт реєстрації СТОВ "Чапаєвське" у ЄДРПОУ за тим же ідентифікаційним кодом, за яким було зареєстровано КСП ім. Чапаєва, не може бути належним і достатнім доказом набуття у порядку правонаступництва права на спірну земельну ділянку, що була складовою частиною земель, які належали на праві колективної власності КСП ім. Чапаєва відповідно до Держакта, позаяк помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва (схожий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01.09.2020 у справі №907/29/19); 9) на момент державної реєстрації за Сільрадою права власності на спірну земельну ділянку Товариство не було її власником, а КСП ім. Чапаєва було припинено; 10) рішення Благодатнівської сільради від 26.06.2019, яким зареєстровано право комунальної власності за територіальною громадою на спірну земельну ділянку, є чинним і ніким не оскаржувалося; 11) землі, що віднесені до комунальної власності відповідно до пункту 21 Перехідних положень ЗК України (у редакції, чинній з 01.01.2019), належать територіальній громаді з дня набрання чинності Законом України від 10.07.2018 № 2498-VIII, тому відповідач правомірно здійснив реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку; 12) вимога позивача про скасування запису № 32754440 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності Сільради на спірну земельну не відповідає встановленим частиною 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" способам захисту порушеного права власності на нерухоме майно, оскільки з 16.01.2020 такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права зазначений Закон не передбачає, а способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є: судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Водночас, як вже зазначалося, у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції установив, що на базі колгоспу ім. "Карла Маркса" було створено КСП ім. Карла Маркса, якому надано державний акт про право колективної власності на землі Гуляйпільської райради загальною площею 7701,9 га, у складі яких знаходиться раніше створені заказники "Цілинна ділянка" та "Цілинна ділянка зі ставком". Державний акт втратив чинність з припиненням КСП. На базі КСП ім. Карла Маркса було створене товариство "Аграрний дім", яке декілька разів змінювало організаційно-правову форму правління (ЗАТ, ПАТ, ТОВ), і яке залишалося правонаступником прав та обов`язків КСП ім. Карла Маркса.

Спірні земельні ділянки, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів, товариство "Аграрний дім" отримало у користування за результатами звернення у 2001 році до уповноважених органів, якими було прийнято рішення про передачу в оренду спірних земельних ділянок, а не в порядку правонаступництва.

23. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням установлених судом апеляційної інстанції обставин у справі, яка розглядається, та обставин, установлених судами у справах, наведених скаржником у касаційній скарзі, правовідносини у цих справах не є подібними, а застосування судами норм матеріального права було здійснено, виходячи із встановлених обставин кожної конкретної справи на підставі оцінки судами всіх доказів щодо наявності/відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики з вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

24. Ураховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів вважає помилковим посилання скаржника на незастосування судом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, на які скаржник посилався у касаційній скарзі, а доводи касаційної скарги колегія суддів вважає такими, що зводяться до незгоди із висновками суду.

25. Зважаючи на те, що наведена скаржниками підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2022 у справі № 908/709/21.

26. Оскільки підстав для скасування судового рішення у справі, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2022 у справі № 908/709/21 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак