Рішення

від 29.11.2022 по справі 280/3468/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 листопада 2022 року Справа № 280/3468/21 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Білай В.Р.

представників позивача :Кравченко С.І.

Василенко Л.О.

представника відповідача: Корольова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання "Підйомпецтехніка"

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Підйомспецтехніка» (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного судуіз позовомдо Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення №00054540701 від 14 квітня 2021 року та №00054460701 від 05 лютого 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем на підставі Наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 19.02.2020 року №569 була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача щодо дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, за наслідками якої був складений акт №1852/08-01-07-01/33328023 від 10.03.2021. На підставі висновку даного акта, з частковим урахуванням поданих позивачем заперечень, були прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятими у зв`язку із виявленими порушеннями податковими повідомленнями-рішеннями з огляду на те, що на його думку, контролюючий орган неправильно тлумачить норми податкового законодавства, виклав в акті перевірки обставини які не відповідають дійсності. А саме, позивач зазначив, що висновки акта про невідповідність даних кредиторської заборгованості матеріалам попередньої перевірки, станом на 31.12.2016 є помилковими та спростовуються актами звірки, що підписані з контрагентами. Дані актів звірки відповідають показникам бухгалтерської звітності станом на 01.01.2017, тому нараховані з посиланням на дане порушення податкові зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість є незаконними.

Також, позивач зазначає, що податковим органом неправомірно здійснено донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток внаслідок дисконтування довгострокової заборгованості, оскільки відповідач при розрахунку дисконту застосував формулу та процентну ставку, що не визначена жодним національним стандартом бухгалтерського обліку.

Окремо, Позивач вказує на хибність висновків Акта перевірки в частині заниження податку на прибуток та податку на додану вартість з посиланням на не відповідність наданих первинних документів (ТТН) фактичним обставинам здійснення господарських операцій, отже про нереальність операцій з постачання та транспортування вказаного вантажу по взаємовідносинам з ТОВ «ЛЮКОР ТРЕЙД», ТОВ «ОПТДЕТАЛЬ ДНІПРО», ТОВ «ВЕЛЕС ІНТЕРПРАЙМ». Оскільки такі висновки гуртуються виключно на твердженні про відсутність у даних контрагентів рекламних сайтів та виявлення у попередніх контрагентів, що постачали товари даним контрагентами підміни номенклатури товарів. Вважає, що, такі висновки суперечать Податковому кодексу України та фактичним обставинам і наявним на підприємстві документам.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.05.2021 за даним позовом відкрито загальне позовне провадження у адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 03.06.2021.

Ухвалою суду від 03.06.2021 зупинено провадження у справі до 19.08.2021.

Протокольною ухвалою від 19.08.2021підготовчезасіданнябуло відкладено на 20.09.2021.

Ухвалою суду від 20.09.2021 було зупинено провадження у справі до 19.10.2021.

19.10.2021 судове засідання не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді через хворобу, що підтверджується листками непрацездатності.

Наступне судове засідання було призначене на 16.11.2021.

Ухвалою суду від 16.11.2021 було зупинено провадження у справі до 09.12.2021.

Ухвалою суду від 16.11.2021 було продовжено процесуальний строк, визначений ухвалою суду від 16.11.2021 до 20.01.2022.

Ухвалою суду від 20.01.2011 було продовжено процесуальний строк, визначений ухвалою суду від 16.11.2021 до 22.02.2022.

Ухвалою суду від 22.02.2022 було поновлено провадження у справі, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 14.03.2022.

14.03.2022 судове засідання не відбулось у зв`язку із веденням в Україні військового стану та прийняттям виконуючим обов`язки голови Запорізького окружного адміністративного суду наказів про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану.

Ухвалою суду від 03.06.2022 було призначене судове засідання у справі на 02.09.2022.

02.09.2022 ухвалою суду було зупинено провадження у справі до 29.11.2022.

29.11.2022 судом було проголошено у судовому засіданні вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідач подав відзив на позов, в якому заперечив проти позову та зазначив зокрема наступне. Була проведена документальна планова перевірка позивача, за результатами якої складений акт і на підставі висновків акту прийняті оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення. Так, перевіркою, зокрема встановлено, що позивачем занижено задекларовані показники у рядку 2120 Звіту про фінансові результати «Інші операційні доходи», а також показника рядка 01 «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» податкової декларації з податку на прибуток у сумі 857 802 грн. у т.ч. за 2017 рік у розмірі 857 802 грн., та занижено податкові зобов`язання на суму 85 841 грн., в т.ч. за січень 2017 року - 85 841 грн. і завищено податковий кредит на суму 57 126 грн., в т.ч. за січень 2017 року 57 126 грн., в результаті безпідставного списання кредиторської заборгованості, яка відображена в попередньому акті перевірки. Також позивачем занижені доходи у сумі 4 570 308 грн., у т.ч. за 3 квартали 2019 року - 1 734 951 грн.; за 2019 рік 4 570 308 грн. та завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 914 062 грн., в т.ч. за вересень 2019 - 346 990 грн. і за жовтень 2019 - 567 072 грн., в результаті віднесення до його складу операцій надходження товарів (робіт, послуг) з джерела невідомого походження, його легалізацію за рахунок використання документів ряду підприємств (ТОВ «ЛЮКОР ТРЕЙД» (код за ЄДРПОУ 43084204), ТОВ «ОПТДЕТАЛЬ ДНІПРО» (код за ЄДРПОУ 43034614), ТОВ «ВЕЛЕС ІНТЕРПРАЙМ» (код за ЄДРПОУ 42862781)). Щодо порушень які стосуються виключно податку на прибуток відповідач зазначив, що позивачем занижено задекларовані показники у рядку 2240 Звіту про фінансові результати «Інші доходи», а також показники рядка 01 «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» податкової декларації з податку на прибуток у сумі 3 425 054 грн., у т.ч. за 2019 рік у розмірі 3 425 054 грн., в результаті не визначення оцінки довгострокової з вексельної заборгованості за їх теперішньою вартістю, з урахуванням строку погашення виданих векселів. Одночасно, позивачем завищено суму показника рядка 2290 «Фінансовий результат до оподаткування (2280 - 2285)» Звіту про фінансові результати і показника, задекларованого по рядку податкової декларації з податку на прибуток підприємства 02 «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, або міжнародних стандартів фінансової звітності (+. -)» на загальну суму 93 432 грн., у т.ч. за 2017 рік на загальну суму 93 432 грн. в результаті не відображення операції повернення товару.

Щодо порушень, які стосуються виключно податку на додану вартість відповідач зазначив, що позивачем завищено податковий кредит внаслідок включення до його складу сум ПДВ, сформованих ПП ФІРМА «ОЛБІ» (код ЄДРПОУ 32083863) всього у розмірі 168 336 грн., в т.ч. за липень 2017 р. на суму 168 336 грн., операції з яким не підтверджені первинними документами і не відображені в бухгалтерському обліку. Виявлені порушення підтверджуються матеріалами Акта перевірки від 10.03.2021 р №1852/08-01-07-01/33328023. На підставі наведеного у відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на адміністративний позов відповідно до яких вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті з додержанням вимог діючого законодавства.

Вислухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову та заперечення проти нього, судом встановлено наступне.

На підставі направлень, виданих ГУ ДПС у Запорізькій області та Наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 19.02.2020 №569, комісією в складі 5 податкових ревізорів-інспекторів з 20.03.2020 по 02.03.2021 була проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ «ВО Підйомспецтехніка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами перевірки складено Акт перевірки №1852/08-01-07-01/33328023 від 10.03.2021, який було отримано позивачем 10 березня 2021 року (далі акт перевірки).

Підприємство позивача подало до ГУ ДПС у Запорізькій області заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких відповідачем позивачу було направлено лист №21494/6/08-01-07-01-12 від 07.04.2021 та зміни до акта перевірки №1852/08-01-07-01/33328023 від 10.03.2021, якими частково враховано подані заперечення. У зв`язку з чим п.3.1.1. та розділ IV акта перевірки №1852/08-01-07-01/33328023 від 10.03.2021 викладено в новій редакції. А саме - за висновками зміненого акта перевірки зазначено, що ТОВ «ВО Підйомспецтехніка» порушено вимоги:

1)п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, з урахуванням п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 і п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 1576 752 грн., у тому числі по періодам:

-2017 рік - 137 587 грн.;

-3 квартали 2019 року - 312 291 грн.;

-2019 рік - 1 439 165 грн.;

2)п.п. 14.1.36, п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 , п.187.1. ст.187, п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.3, п. 198.5 ст.198. п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) занижено податок на додану вартість всього у сумі 1 225 365 грн., у т.ч. по періодам:

-січень 2017 - 142 967 грн.;

-липень 2017-168 336 грн.;

-вересень 2019 - 324 060 грн.;

-жовтень 2019 - 571 068 грн.;

-грудень 2019 - 18 934 грн.

3)п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями), а саме ТОВ «ВО «Підйомспецтехніка» незареєстровані податкові накладні за період січень 2017 року на загальну суму ПДВ 85841,10 грн.

На підставі наведеного, 14 квітня 2021 року, відповідачем були прийняті та направлені позивачеві наступні податкові повідомлення-рішення: №0005454070, яким ТОВ «ВО Підйомспецтехніка» донараховано податок на додану вартість в сумі 1531 706,25 грн, у тому числі: основне зобов`язання 1225 365,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 306 341,25 грн; №00054460701, яким ТОВ «ВО Підйомспецтехніка» донараховано податок на прибуток в сумі 1 970 940,00 грн, у тому числі: основне зобов`язання 1576 752,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 394 188,00 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки та прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС України), згідно яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2ст.77 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Стосовно висновків акта перевірки про донарахування податкових зобов`язань з посиланням на не включення до складу доходів списаної кредиторської заборгованості суд зазначає наступне.

Відповідач в акті перевірки та відзиві на позовну заяву зазначив, що в порушення вимог пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, Податкового кодексу України, Закону України від "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", підприємством ТОВ «ВО «ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА» занижено задекларовані показники у рядку 2120 Звіту про фінансові результати «Інші операційні доходи», а також показника рядка 01 «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» податкової декларації з податку на прибуток у сумі 857 802 грн.

Окрім того, за змістом акта перевірки та відзиву, вказане порушення також призвело до: заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 85841,00 грн відповідно до п.198.5 ст.198 та п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України; завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 121855,00 грн відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України; відсутності реєстрації податкових накладних на суму 85841,00 грн.

А саме, в акті перевірки, з посиланням на акт від 29.05.2017, вказується про невідповідність даних кредиторської заборгованості матеріалам попередньої перевірки станом на 31.12.2016. На підставі вищевикладеного, податковий орган стверджує, що заборгованість в сумі 857801,77 грн. за поставлені товари (роботи, послуги) в період з 31.12.2016 року по 01.01.2017 зникла в бухгалтерському обліку ТОВ «ВО «ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА» без будь-яких підтверджуючих первинних документів (оплати, списання, переводу, взаємозаліку тощо). Інших підстав та обґрунтувань зазначеного порушення Акт перевірки не містить. Додатково, Відповідач у відзиві зазначив про відсутність під час перевірки документів та пояснень Позивача, щодо наявної розбіжності по кредиторській заборгованості.

Перевіряючи зазначені доводи, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що суми кредиторської заборгованості, зазначені в Акті перевірки від 29.05.2017р. по контрагентам ПМП «Верінея», ТОВ «МонолітБуд», ТОВ «НКМ Груп», ТОВ «Проф-Строй», ТОВ «РосЕкспоМет» не відповідають документам первинного обліку підприємства які надавались до перевірки та не узгоджувались підприємством під час перевірки.

Також, суд критично ставиться до твердження Відповідача, про відсутність пояснень позивача під час перевірки, наведених у позові та які спростовують розбіжності по кредиторській заборгованості, оскільки до матеріалів справи позивачем надано копію заперечень на акт перевірки, які в свою чергу містять пояснення щодо вказаної операції з посиланням на первинні документами, що були надані в якості додатків до Заперечень.

Так, надані документи свідчать, що після отримання акта перевірки №1852/08-01-07-01/33328023 від 10.03.2021 позивач своєчасно та в порядку, передбаченому п.86.7 Податкового кодексу України, надав заперечення та копії документів по всім розбіжностям, щодо кредиторської заборгованості, зазначеним в акті перевірки. До заперечень були надані акти звірки по контрагентам, які спростовували зазначену в акті перевірки кредиторську заборгованість на 31.12.2016.

Пунктом 86.7 ст.86 Податкового кодексу України визначено, що такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

За таких обстави суд не приймає твердження відповідача про не надання позивачем під час перевірки пояснень та документів, які спростовують розбіжності по кредиторській заборгованості.

Також, відповідачем не заперечується, що акт планової виїзної документальної перевірки ГУ ДФС у Запорізької області №295/08-01-14-01/33328023 від 29.05.2017р. на відомості з якого здійснено посилання в акті перевірки №1852/08-01-07-01/33328023 від 10.03.2021, оскаржувався позивачем в адміністративному та судовому порядку. За таких обставин, суд вважає неприпустимим прийняття матеріалів оскарженого акта перевірки, для формування даних бухгалтерського обліку позивача.

Одночасно, суд вважає належним доказом акти звірки, підписані з вищезазначеними контрагентами, дані яких відповідають показникам бухгалтерської звітності позивача станом на 01.01.2017 та спростовують висновки акта перевірки про розбіжності в кредиторській заборгованості.

Також, досліджуючи дані актів звірок окремо по кожному контрагенту, судом встановлено, що дані бухгалтерського обліку по контрагентам ТОВ «С Томас- України» та ТОВ «ТД МИР» відповідають даним, зазначеним в акті перевірки №295/08-01-14-01/33328023 від 29.05.2017, але погашені шляхом сплати заборгованості в 2017 році, що не відповідає твердженню Відповідача про списання такої заборгованості.

Враховуючи викладене суд вважає, що висновки акта про невідповідність даних кредиторської заборгованості матеріалам попередньої перевірки, станом на 31.12.2016 є помилковими. Тому нараховані з посиланням на дане порушення податкові зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість є незаконними та підлягають скасуванню.

Стосовно висновків акта перевірки, про донарахування податкових зобов`язань внаслідок проведення податковим органом самостійного дисконтування довгострокової заборгованості позивача, то суд зазначає наступне.

Відповідно до обставин викладених в акті перевірки та відзиві відповідач зазначає, що в порушення вимог пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, Закону України від "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», підприємством ТОВ «ВО «ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА» занижені задекларовані показники у рядку 2240 Звіту про фінансові результати «Інші доходи», а також показники рядка 01 «Доход від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначених за правилами бухгалтерського обліку» податкової декларації з податку на прибуток, за 2019 рік у сумі 3425 054,00 грн.

А саме, за змістом акта перевірки та відзиву, таке порушення виникло внаслідок не проведення дисконтування довгострокової заборгованості за векселями, виданими в рахунок погашення заборгованості за поставлені товари на суму 17452908,59 грн., які на момент перевірки не є погашеними.

Так, перевіркою встановлено, що по бухгалтерському рахунку 511 «Довгострокові векселі, видані в національній валюті» ТОВ «ВО «ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА» веде облік векселів, виданих контрагентам - постачальникам товарів (робіт, послуг) в розрахунок за договорами постачання.

Станом на 01.01.2017 року по кредиту субрахунку 511 «Довгострокові векселі, видані в національній валюті» обліковується кредиторська заборгованість у розмірі 4 937 477,36 грн., по трьом векселям які видані ПП "Смио Плюс" 24.09.2014р, 25.09.20214р. та 26.09.2014 року відповідно та індосаментом передані ТОВ «РОСЕКСПОМЕТ»

В наданих до перевірки векселях зазначена дата погашення чітко 24.09.2024, 25.09.2024 і 26.09.2024, тобто згідно з положеннями П(С)БО 11 «Зобов`язання», заборгованість за зазначеними векселями класифікується як довгострокова, і не стане поточною доки з дати балансу до строку погашення векселя залишиться менше 12 місяців.

Також, в лютому 2017 року і в лютому 2018 року ТОВ «ВО «ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА», в розрахунок за поставлені товари (роботи, послуги) видано векселі ряду підприємств на загальну суму 12 515 431,59 грн, а саме: ПП «НДФ Оптимальні технології» 06.02.2017р. на суму 3 680626,39 грн., ППФ «ОЛБІ» 06.02.2017р.на суму 2443473,06 грн., ТОВ «Бон Візит Плюс»» 06.02.2017р. на суму 1495629,00 грн., ТОВ Дніроспектрбуд» 06.02.2017 р. на суму 3804617,95 грн., ТОВ «Дюк Україна» 06.02.2017р. на суму 529932,00 грн., ТОВ «Монолитбуд» 20.02.2018р. на суму 561153,19 грн. Вказані обставини не заперечуються Позивачем та не підлягають додатковому дослідженню.

За змістом акта перевірки, відповідач кваліфікував наявну кредиторську заборгованість ТОВ «ВО Підйомстпецтехніка» по вищезазначеним виданим векселям як «довгострокові зобов`язання» та здійснив дисконтування такої заборгованості шляхом вирахування різниці (дисконту) між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання із застосуваннямП(С)БО 13«Фінансові інструменти», 11 «Зобов`язання» станом на 31.12.2019.

Відповідач, визначення фінансового доходу за 2019 рік від дисконтування заборгованості по векселях здійснив за формулою PV=FV/(1+i)n, де:- майбутня вартість; PV - теперішня вартість; і ефективна ставка дисконтування (визначена за обліковою ставкою НБУ станом на 31.12.2019 р. 13,5%); n - строк (число періодів з розрахунку 1 період один квартал до закінчення терміну погашення векселя). Згідно наведеного у тексті акта перевірки розрахунку, зроблено висновок про заниження позивачем показника у рядку 01 Декларації «Дохід в будь-якої діяльності…» за 2019 рік у сумі 3425 054,00 грн..

Надаючи оцінку здійсненого відповідачем розрахунку суд зазначає наступне.

Правовідносини щодо обігу векселів в Україні врегульовано наступними нормативними актами: Женевською конвенцією 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі (далі - Уніфікований закон); Женевською конвенцією 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі; Женевською конвенцією 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів;Законом України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі»;Законом України «Про цінні папери і фондову біржу»;Законом «Про обіг векселів в Україні»та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України (стаття 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні»).

Пунктом 2 частини п`ятоїстатті 3 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»встановлено, що «боргові цінні папери» - це цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов`язання, зокрема емітента, сплатити у визначений строк кошти. До боргових цінних паперів належать, зокрема, векселі.

Відповідно до пункту 1статті 14 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов`язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Обов`язкові реквізити простого векселя визначені в статті 75 Уніфікованого закону. Так, простий вексель містить: (1) назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов`язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця складання простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Відповідно до статті 33, 34 Уніфікованого закону (з урахуванням вимог статті 77цього законустосовно простих векселів), встановлено наступні строки платежу за переказним та простим векселем, а саме: за пред`явленням; у визначений строк від пред`явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

В силу нормстатті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. При цьому, у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновку про те, що операції щодо видачі та погашення векселя є способом проведення не грошового розрахунку за отримані товари (роботи, послуги).

У свою чергу вексель по суті виступає письмовим борговим зобов`язанням у вигляді цінного паперу, складеного за встановленою формою, що посвідчує відносини позики і передбачає зобов`язання особи, яка його видала (векселедавця), сплатити у визначений строк зазначену в ньому суму коштів особі, якій він виданий (векселедержателю).

При цьому, простий вексель - це вексель, який виписується позичальником (векселедавцем) і містить нічим не зумовлене зобов`язання сплатити борг векселедержателю. Простий вексель характеризується тим, що у нього векселедавець та платник співпадають, тобто це є одна і та юридична або фізична особа.

Судом встановлено, що позивачем, на користь інших контрагентів виписано прості векселі, згідно актів приймання передачі векселів з встановленим строком їх погашення. За змістом цих простих векселів сплата відсотків за ними не передбачалась.

Відповідно до підпункту134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК Україниоб`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Отже, передбаченіПК Україниправила визначення об`єкта оподаткування для цілей сплати податку на прибуток відсилають до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»дає наступні визначення термінів:

- національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам;

- міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складанняфінансової звітності.

Отже, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку правила не можуть суперечити міжнародним стандартам, не можуть визначати ширше коло обов`язків для суб`єктів їх використання.

При цьому Національні та Міжнародні стандарти є окремими документами, що визначають правила поведінки суб`єктів, які складають фінансову звітність.Термінологічне визначення національних стандартів, наведене уЗаконі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не дає можливості та правових підстав для застосування міжнародних стандартів обліку у разі відсутності певних правил в національних стандартах.

Положення частини третьоїстатті 12-1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) надають можливість підприємствам (крім тих публічних акціонерних товариств, банків, страховиків, а також підприємств,які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України) самостійно визначати доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.

Відповідно до наказу позивача про облікову політику підприємства та організацію бухгалтерського обліку №17/1 від 02.01.2017р. (зміст якого наведено на ст. 6-10 акта перевірки), ТОВ «ВО Підйомспецтехніка» для цілей бухгалтерського обліку використовує національні стандарти бухгалтерського обліку (п.3.1. Наказу).

Надаючи правову оцінку здійсненому донарахуванню, суд враховує, що зміст спірних правовідносин в аспекті оподаткування податком на прибуток в силу застосування підприємством національних положень бухгалтерського обліку врегульованийнаціональним положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 199 року № 290 (надалі також -П(С)БО 15«Доходи»).

Відповідно до пункту 5П(с)БО 15«Дохід» дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Пунктом 21П(С)БО 15визначено, що дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, з метою бухгалтерського обліку зобов`язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов`язання; доходи майбутніх періодів.

Поточні зобов`язання - це зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Довгострокові зобов`язання - це всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями. Довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання.

Теперішня вартість - це дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Сума погашення - це недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Відповідно до наведених у пункті 4Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти», затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 2001 року №559(надалі також -П(С)БО 13), термінів:

Фінансовий інструмент - контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов`язання або інструмента власного капіталу в іншого.

Фінансові інвестиції - активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Фінансове зобов`язання - контрактне зобов`язання:

а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству;

б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.

Фінансове зобов`язання, призначене для перепродажу - фінансове зобов`язання, що виникає внаслідок випуску фінансового інструмента з метою її подальшого продажу для отримання прибутку від короткотермінових коливань його ціни та/або винагороди посередника.

Відповідно до пункту 6П(С)БО 13фінансові активи включають: грошові кошти, не обмежені для використання, та їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи.

Згідно з пунктом 29П(С)БО 13фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

Пункт 30 цього Положення передбачає, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю.

За змістом пункту 31П(С)БО 13на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.

В свою чергу, аналіз змісту П(С)БО 11, П(С)БО 13 свідчить, що дані Стандарти не передбачають порядок визначення справедливої вартості та не розглядають й методологію обліку щодо короткострокових та довгострокових фінансових зобов`язань. Тобто, Відповідач при розрахунку дисконту застосовує формулу, що не визначена жодним національним стандартом бухгалтерського обліку, а передбачена Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.

Тоді, як така методологія визначена Міжнародними стандартами фінансової звітності. Однак, слід враховувати, що частиною третьоюстатті 12-1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV встановлено, що підприємства, крім тих, що зазначені в частині другій цієї статті, самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.

Таким чином, позивач, як особа, бухгалтерський облік якої базується на національних стандартах (положеннях) бухгалтерського обліку, а не на міжнародних стандартах фінансової звітності, не зобов`язаний самостійно визначати методологію оцінки фінансових зобов`язань самостійно, оскільки така методологія не визначена національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку.

Натомість, судом встановлено, що відповідач при розрахунку дисконту застосовав формулу, що не визначена жодним національним стандартом бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 28.04.2021р. по справі №640/13685/19.

Також суд зазначає, що акт будь-якого державного органу не може суперечити Конституції, так і застосування окремого П(С)БО не може виходити за рамки концептуальних основ і принципів бухгалтерського обліку. У статті 4-й Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» йдеться про принцип «повного висвітлення», який передбачає, що «фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, які застосовуються на її основі». Крім безпосередньо перерахованих в даній статті Закону, бухгалтерський облік ґрунтується також на «інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі, в залежності від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством».

При цьому, одним із основоположних принципів національних стандартів бухгалтерського обліку є «принцип обачності», згідно з яким методи оцінки, які застосовуються в бухгалтерському обліку, «повинні запобігти заниженню оцінки зобов`язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів».

Також, згідно з пунктом 10П(С)БО 11«Зобов`язання», довгострокові зобов`язання відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання. Контролюючим органом при визначенні теперішньої вартості заборгованості застосовано формулу для одноразового платежу з розрахунком відсотків (дисконтування) до кінця строку 2023-2024 роки.

Судом встановлено, що для розрахунку відсотків контролюючим органом застосовано облікову ставку НБУ станом на 31.12.2019 року без врахування, що дана величина не є сталою, змінюється рішенням правління НБУ в залежності прогнозних факторів та монетарної політики.

Надаючи оцінку правомірності застосування відповідачем облікової ставки НБУ станом на 31.12.2019, суд враховує наступне.

Регулювання процентних ставок є однією з форм державного регулювання, за допомогою якої держава через центральний банк (або інший уповноважений орган) забезпечує стабільне та безпечне функціонування банків, контролює рівень ділової активності та стримує інфляційні процеси. В Україні таку роль виконує Національний банк України (далі НБУ).

Зокрема у ст. 2 закону України «Про Національний банк України» декларується, що вінє центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України[9].

Відповідно до положення «Про процентну політику Національного банку України», процентна політика НБУ - регулювання національним банком попиту та пропозиції на грошові кошти як через зміну процентних ставок за своїми операціями, так і шляхом рекомендацій щодо встановлення процентних ставок за активними та пасивними операціями банків з метою впливу на процентні ставки суб`єктів грошово-кредитного ринку та дохідність фінансових операцій, тобто процентна політика є одним із інструментів грошово-кредитної політики.

В свою чергу, облікова ставка ключова процентна ставка Національного банку, за якою він здійснює основні операції з банками з надання або залучення коштів у межах проведення монетарної політики. Облікова ставка є орієнтиром ціни на гроші. Її динаміка характеризує стан монетарної політики (жорстка або м`яка). Розмір облікової ставки затверджується рішенням Правління Національного банку України.

Облікова ставка показує, скільки коштують гроші в економіці. Якщо очікування щодо інфляції знижуються й прогноз щодо розвитку національної економіки є оптимістичним, центральний банк знижує облікову ставку, що сприяє здешевленню банківських кредитів та зниженню ставок за депозитами. Знижуючи облікову ставку, НБУ прагне простимулювати зростання економіки.

Якщо очікування щодо інфляції зростають, НБУ збільшує облікову ставку, що приводить до зростання відсотків за депозитами та кредитами. Підвищення ставки дозволяє приборкати інфляцію.

Тобто, застосування облікової ставки НБУ на визначення вартості зобов`язання на майбутні періоди, суперечить принципу дії облікової ставки НБУ, як за її призначенням так і за терміном дії.

А саме, контролюючий орган, із застосуванням ставки НБУ в розмірі 13,5% станом на 31.12.2019р. розрахував дохід від дисконтування по векселям за період з 2020 по 2024 рік. При цьому, облікова ставка за вказаний період знижувалась до 6,0% і на момент перевірки становила 6,5%. Тобто, при застосуванні процентної ставки в розмірі 13,5% для розрахунку дисконтування за період 2020 2024 рік, фактично такий розмір відсотків існував лише один місяць в період з 13.12.2019 по 31.01.2020.

На думку суду, нестабільність ставки НБУ та її постійне коливання унеможливлює її застосування для розрахунку дисконтування заборгованості в тому числі на майбутнє, тобто на період в якому вона буде відмінною від застосованої.

Також слід зазначити, що згідно офіційного роз`яснення Міністерства Фінансів України при визначенні доцільності здійснення дисконтування зобов`язань підприємства повинні самостійно аналізувати зміст первинних документів, умов договорів, положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та П(С)БО.

Водночас відповідно до роз`яснення, при визначенні ставки дисконту підприємства можуть використовувати різні дані (в залежності від обставин), зокрема:

- ринкову ставку за такими чи подібними позиками, якщо підприємство регулярно користується позиками від фінансових чи банківських установ;

- статистичні дані банків, оприлюднені на офіційному вебсайті НБУ (проте, який саме звіт слід використовувати не вказано);

- ставку відсотка на можливі позики в обслуговуючому банку;

- ставку дохідності за облігаціями внутрішнього державного займу, ставку відсотка за інвестиціями або банківськими депозитами на аналогічний термін і на аналогічних умовах;

- ставку, розраховану за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства.

Тобто, при визначенні суми дисконту, навіть за роз`ясненнями офіційних органів можуть застосовуватись різні ставки, які за правилом тлумачення норми на користь платника податків, застосовуються в найменшому розмірі. Так, дана норма передбачає право визначати ставку дисконту на відсотковій ставці на можливій позиції підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства. В той же час, підприємство не позбавлене можливості отримання безпроцентної позики. Разом з тим, розрахунок середньозваженої власності капіталу взагалі може бути від`ємним, що в свою чергу визначає незаконність застосування податковим органом для дисконтування облікової ставки НБУ станом на 31.12.2019.

Враховуючи викладене, суд вважає, що донарахування податкових зобов`язань внаслідок проведення податковим органом самостійного дисконтування довгострокової заборгованості позивача є незаконними та підлягає скасуванню

Стосовно висновків акта перевірки, про заниження позивачем доходів у сумі 4 570 308 грн.. у т.ч. за 3 квартали 2019 року - 1 734 951 грн.; за 2019 рік - 4570 308 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 914 062 грн., в т.ч. за вересень 2019 - 346 990 грн. і за жовтень 2019 - 567 072 грн., в результаті віднесення до його складу операцій з надходження товарів (робіт, послуг) з джерела невідомого походження, його легалізацію за рахунок використання документів ряду підприємств (ТОВ «ЛЮКОР ТРЕЙД» (код за ЄДРПОУ 43084204), ТОВ «ОПТДЕТАЛЬ ДНІПРО» (код за ЄДРПОУ 43034614), ТОВ «ВЕЛЕС ІНТЕРПРАЙМ» (код за ЄДРПОУ 42862781)), то суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «ВО «ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА» у перевіряємий періоді мало взаємовідносини з ТОВ «ЛЮКОР ТРЕЙД», ТОВ «ОПТДЕТАЛЬ ДНІПРО», ТОВ ВЕЛЕС ІНТЕРПРАЙМ», по яким в акті перевірки, перевіряючими здійснено висновки про не відповідність наданих первинних документів (ТТН) фактичним обставинам здійснення господарських операцій, отже про нереальність операцій з постачання та транспортування вказаного вантажу. А також зазначається про відсутність у даних контрагентів рекламних сайтів та про документальне оформлення реалізації в адресу даних контрагентів зі сторони інших контрагентів товару відмінного від фактично придбаного у контрагентів продавців по ланцюгу придбання (підміна товарів).

Суд дослідивши надані позивачем документи, які також описані в акті перевірки встановив, що ТОВ «ВО Підйомспецтехніка» зареєстровано Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 17.12.2004р. №002323. Взято на податковий облік як платник податків 29.12.2004р. №1900. Станом на момент подання позову, як платник податків перебуває на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області. Як платника податків ТОВ «ВО Підйомспецтехнка» зареєстровано з 16.10.2007 року, індивідуальний податковий номер платника податків НОМЕР_1 . Основні види діяльності підприємства: виробництво піднімального та вантажно-розвантажного устаткування; ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; оптова торгівля металами та металевими рудами; вантажний автомобільний транспорт.

Для здійснення діяльності підприємство має власні та орендовані приміщення, які використовуються для виробництва промислової продукції, розташовані за адресою Запорізька область, смт. Камишеваха, вул. Горького, 1Б. Підприємство має відповідне обладнання для здійснення господарської діяльності.

В підтвердження доводів про реальність господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ «ЛЮКОР ТРЕЙД», ТОВ «ОПТДЕТАЛЬ ДНІПРО», ТОВ ВЕЛЕС ІНТЕРПРАЙМ», позивачем надано до суду первинні документи, в тому числі, договори, податкові накладні; рахунки-фактури; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; оборотно-сальдова відомість; платіжні доручення, банківські виписки, які досліджені під час судового розгляду. Зазначені документи надавались до перевірки, що не спростовується відповідачем та відображені в акті перевірки.

Відповідно до наданих до перевірки документів, придбання ТМЦ ТОВ «ВО Підйомспецтехніка» здійснювалось за укладеними письмовими договорами, передача ТМЦ здійснювалась за виписаними контрагентами видатковими накладними, перевезення ТМЦ підтверджується належним чином оформленими ТТН.

В свою чергу, ТОВ «ВО Підйомспецтехніка» оплатив придбані у контрагентів ТМЦ та здійснив їх використання в господарській діяльності для виробництва продукції. А саме, перевіркою не заперечується подальше використання придбаних ТМЦ у господарській діяльності ТОВ «ВО Підйомстпецтехніка» з отриманням доходу. До суду позивачем також надані первинні документи, які підтверджують фактичне використання ТМЦ придбаних у ТОВ «ЛЮКОР ТРЕЙД», ТОВ «ОПТДЕТАЛЬ ДНІПРО», ТОВ ВЕЛЕС ІНТЕРПРАЙМ». Наявність документів та їх надання до перевірки, а також використання даних ТМЦ для здійснення господарської діяльності позивача, не заперечується відповідачем.

За таких обставин, суд зазначає, що надані документи повністю підтверджують факт руху активів ТОВ «ВО ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА» по спірним операціям та рух його капіталів. Відповідно підтверджується реальність змін майнового стану ТОВ «ВО ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА» при здійсненні спірних господарських операцій, як обов`язкова ознака господарської операції.

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Так, у відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом, ТОВ «ВО «Підйомспецтехніка» надало всі документи пов`язані з придбанням ТМЦ у ТОВ «ЛЮКОР ТРЕЙД», ТОВ «ОПТДЕТАЛЬ ДНІПРО», ТОВ ВЕЛЕС ІНТЕРПРАЙМ», та їх подальше використання в господарській діяльності.

Наявні на підприємстві договори, накладні та податкові накладні, які надавались до перевірки містять всі обов`язкові реквізити, що дають змогу ідентифікувати, як юридичну так і господарську сутність укладених правочинів, їхніх учасників, а також грошову складову вчинених господарських операцій а відтак, будь-які дефекти форми, нібито визначені податковим інспектором, не є підставою для визнання цих документів недійсними.

Судом встановлено, що всі підприємства на час відвантаження їм продукції були діючими (зареєстровані в єдиному державному реєстрі юридичних осіб). Також, офіційний сайт ДФС, в інформаційному реєстрі «Дізнайся більше про свого бізнес-партнера», видає інформацію про підтвердження перебування всіх контрагентів (поставка товару яким не приймається перевіряючими) на обліку у податковій службі як платники податку та ПДВ та відсутність у них податкового боргу на час здійснення операцій.

Таким чином, отриманий акт перевірки містить неправдиву інформацію про невідповідність бухгалтерських документів та не підтвердження транспортування придбаних ТМЦ. При цьому, наявні документи відповідають вимогам законодавства та повністю підтверджують реальність здійснені операції з контрагентами і понесені витрати на придбані товари, пов`язаність їх з господарською діяльністю підприємства визначеною статутом.

Так, відповідно до даних сайту ДПС України, зазначені в акті перевірки контрагенти на час здійснення операцій були зареєстровані як платник податку на додану вартість. ТОВ «Виробниче об`єднання «Підйомспецтехніка» не мав жодних підстав сумніватись у їх дійсності та повноваженнях осіб які укладали договори, поставляли і отримували товари від імені підприємства та самих здійснених поставках.

Тобто, вказані обставини свідчать, що на час здійснення господарських операцій контрагенти ТОВ «Виробниче об`єднання «Підйомспецтехніка» мали податкову та спеціальну правоздатність на здійснення господарських операцій, мав керівні органи, спеціальні дозволи та здійснював господарську діяльність. Тому висновки перевіряючих, про вчинення операцій реальність здійснення яких не підтверджена по ланцюгу постачання є безпідставними та суперечать діючому законодавству.

Також суд зазначає, що статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 36 ПК України встановлено, що податковий обов`язок платника податку, полягає в обчисленні, декларуванні та/або сплаті суми податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.5 цієї статті відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Законодавством України не пов`язано право замовника (покупця) на податковий кредит з підтвердженням сплати податків його постачальниками (виконавцями). Несплата податку виконавцем робіт, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупця.

Суд критично ставиться до посилання відповідача на наявність кримінальних справ, в яких досліджуються дії інших контрагентів, з якими позивач не мав прямих господарських відносин, оскільки в зазначених відповідачем кримінальних провадженнях не досліджуються господарські операції за участю позивача. Також відповідач не надав жодного належного доказу існування таких кримінальних справ, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним, тощо.

Також, надаючи правову оцінку нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.181п.14.1ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно зрозділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3ст. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1статті193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цьогоКодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цьогоКодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

Відповідно до п.200.1ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.201.10ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку та відповідно витрат платника податків.

Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Тобто право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів/послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, сум ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару /послуги.

Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

Підприємством було включено податкові накладні до складу податкового кредиту за період, що підлягав перевірці,відповідно до п.198.2ст.198 ПК України. Будь-яких заперечень щодо складання, оформлення та реєстрації податкових накладних у податкового органу не виникало.

Враховуючи викладене вважаємо, що ТОВ «ВО Підйомспецтехніка» виконані всі необхідні умови для формування податкового кредиту по господарських операціях та валових витрат з вищевказаним контрагентами з придбання ТМЦ з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 36 ПК України встановлено, що податковий обов`язок платника податку, який полягає в обчисленні, декларуванні та/або сплаті суми податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.5 цієї статті відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Таким чином, фактичні обставини та реально здійснені операції, що підтверджуються первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, повністю підтверджують понесені витрати на придбані товари та послуги та пов`язаність їх з господарською діяльністю підприємства визначені реєстраційними документами та зареєстрованими видами діяльності.

З вказаних обставин суд вважає висновки відповідача про заниження позивачем доходів у сумі 4 570 308 грн.. у т.ч. за 3 квартали 2019 року - 1 734 951 грн.; за 2019рік-4570 308 грн. та завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 914 062 грн., в т.ч. за вересень 2019 - 346 990 грн. і за жовтень 2019 - 567 072 грн., в результаті віднесення до його складу операцій надходження товарів (робіт, послуг) з джерела невідомого походження, його легалізацію за рахунок використання документів ряду підприємств (ТОВ «ЛЮКОР ТРЕЙД» (код за ЄДРПОУ 43084204), ТОВ «ОПТДЕТАЛЬ ДНІПРО» (код за ЄДРПОУ 43034614), ТОВ «ВЕЛЕС ІНТЕРПРАЙМ» (код за ЄДРПОУ 42862781)) помилковими та такими, що не найшли підтвердження матеріалами справи.

Щодо донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість, внаслідок включення до його складу сум ПДВ, сформованих ПП ФІРМА «ОЛБІ» (коД ЄДРПОУ 32083863) всього у розмірі 168 336 грн., в т.ч. за липень 2017 р. на суму 168 336 грн., то судом встановлено наступне.

За змістом акта перевірки ТОВ «ВО «ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА» завищено податковий кредит внаслідок включення до його складу сум ПДВ, сформованих ПП ФІРМА «ОЛБІ» (код ЄДРПОУ 32083863) всього у розмірі 168 336 грн., в т.ч. за липень 2017 р. на суму 168 336 грн., операції з яким не підтверджені первинними документами і не відображені в бухгалтерському обліку.

Заперечуючи, щодо нарахованих податкових зобов`язань, позивач не спростовує факт відсутності первинних документів по операціям з ПП «Фірма «ОЛБІ» в липні 2017 року. Позовна заява та пояснення позивача грунтуються виключно на не включенні до податкового кредиту липня 2017 року суми ПДВ, сформованих ПП ФІРМА «ОЛБІ» (код ЄДРПОУ 32083863), які не підтвердженні первинними документами.

Натомість судом про дослідженні податкової декларації позивача з податку на додану вартість за липень 2017 року встановлено відображення в розділі податковий кредит суми ПДВ отриманих від ПП ФІРМА «ОЛБІ» (код ЄДРПОУ 32083863). Дана обставина спростовує твердження позивача про не включення до податкового кредиту сум ПДВ, які не підтверджені первинними документами.

За таких обставин, суд вважає правомірним донарахування позивачу суми податку на додану вартість в сумі у розмірі 210420 грн., в т.ч. основний податок 168336 грн. штраф 42084 грн.

Щодо податкового порушення ТОВ «ВО «ПІДЙОМСПЕЦТЕХНІКА» в частині завищення суми показника рядка 2290 «Фінансовий результат до оподаткування (2280 - 2285)» Звіту про фінансові результати і показника, задекларованого по рядку податкової декларації з податку на прибуток підприємства 02 «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, або міжнародних стандартів фінансової звітності (+. -)» на загальну суму 93 432 грн., у т.ч. за 2017 рік на загальну суму 93 432 грн.. в результаті не відображення операції повернення товару то судом встановлено, що вказане порушення не призвело до нарахування податкових зобов`язань позивачу і не є предметом розгляду даної справи.

За таких обставин суд вважає, що наявні правові підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00054460701 від 14.04.2021 в повному обсязі, податкового повідомлення-рішення №00054540701 в частині визначеннясумигрошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 321 706, 25 грн., у тому числі: за податковим зобов`язанням у сумі 1 057 365,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 264 341, 25 грн.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно з ч. 1ст. 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2ст. 2 КАС Українипередбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1,2ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно дост. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

Керуючись ст. ст.241-246,250,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати прийняте 14 квітня 2021 року Головним управлінням ДПС у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення №00054460701.

Визнати протиправним та скасувати прийняте 14 квітня 2021 року Головним управлінням ДПС у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення №00054540701 в частині визначення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 321 706, 25 грн., у тому числі: за податковим зобов`язанням у сумі 1 057 365,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 264 341, 25 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ідентифікаційний код ЄДРПОУ ВП 44118663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання "Підйомпецтехніка" (69104, м. Запоріжжя, вул. Олімпійська, 12, код ЄДРПОУ 33328023) судові витрати у розмірі 22700 грн. 00 коп. (двадцять дев`ять тисяч сімсот сімдесят дві гривні 00 коп.)

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст. ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Рішення складено у повному обсязі 23.01.2023.

Суддя Н.В. Стрельнікова