Рішення

від 23.01.2023 по справі 500/4194/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4194/22

23 січня 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ - ДОРЕКС" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром-Дорекс" (надалі, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення №00033010901 від 11.11.2022 року (Форми «С») Головного управління у Тернопільський області, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 102000 (сто дві тисячі) грн. 00 коп., визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00033020901 від 11.11.2022 року (Форми «С») Головного управління у Тернопільський області, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.10.2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром-Дорекс" отриманий акт без номера та дати за результатами фактичної перевірки Товариства, проведеної з 11.10.2022 року по 19.10.2022 року відповідно до наказу №2110-п від 11.10.2022 року щодо дотримання вимог чинного законодавства, яке діє у сфері виробництва та обігу спирту плодового та алкогольних напоїв. Позивач вважає що відповідно до висновків акту, посадовими особами контролюючого органу помилково встановлений факт зберігання Товариством у заправному модулі дизельного пального в кількості 235 літрів без наявності ліцензії на зберігання пального та придбання дизельного пального у кількості 3865 літрів, чим на хибну думку посадових осіб контролюючого органу допущено порушення частини 1 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Також, на думку позивача, в акті перевірки посадовими особами контролюючого органу зроблений хибний висновок про порушення Товариством частини 3 статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», яке полягало в тому, що у звітах за формою 2 - PC та за формою 1-ОА, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 №49 за грудень 2021, січень та лютий 2022 було відображено обсяг виробництва та реалізацію власної продукції за кодом "060" (у тому числі слабоалкогольні напої міцністю від 1,2 до 8,5 відсотків), а повинно було відображати код 066 (міцні напої з плодово-ягідної сировини). Позивач вказав, що 26.10.2022 року за вих. №24 Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром-Дорекс", вважаючи такі висновки необґрунтованими та такими, що отримані за результатами незаконної перевірки, проведеної всупереч встановленого законодавством порядку не уповноваженими особами, подало свої заперечення. Зазначив, що за результатами розгляду заперечень, Товариством отримана відповідь Головного управління ДПС у Тернопільській області про те, що висновки акту залишені без змін, а заперечення - без задоволення. Вказав, що 16.11.2022 Товариством отримані наступні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області: за №00033010901 від 11.11.2022 року (Форми «С»), яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 102000 (сто дві тисячі) грн. 00 коп. за порушення частини 3 ст.16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а також №00033020901 від 11.11.2022 року (Форми «С»), яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 500000 (п`ятсот тисяч) грн. 00 коп. за порушення частини першої ст.15 Законі України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Позивач вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області є протиправними та підлягають скасуванню, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 24.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечив проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову повністю. Вказав, що рішення про проведення документальних і фактичних перевірок у період дії воєнного стану на території України приймається з урахуванням пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу, чинного на момент прийняття такого рішення. Просить врахувати, що відповідно до частини 1 статті 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР, оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії. Вважає, що позивачем порушено вимоги частини 1 статті 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами та доповненнями). Вказав, що до фактичної перевірки були залученні працівники ДПС України, а наказ на фактичну перевірку був прийнятий керівником Головного управління ДПС у Тернопільській області. Звернув увагу суду на тому, що відповідно до наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 11.10.2022 №2110-п та направлень на перевірку від 11.10.2022 №2500/09-01, №2501/09-01 та №2502/09-01 було ознайомлено з даним наказом та направленнями на перевірку про, що свідчить підпис головного бухгалтера товариства ОСОБА_1 на копії наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 11.10.2022 №2110-п «Про проведення фактичної перевірки» та у направленнях на перевірку від 11.10.2022 №2500/09-01, №2501/09-01 та №2502/09-01 і допуску посадових осіб до перевірки. Окрім цього, відповідач зазначає про те, що проведеною перевіркою встановлено недостовірність даних відображених у трьох звітах про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв за формою 2-РС та у трьох про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі формою № 1 -ОА затверджених наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 № 49 за грудень 2021 та січень, лютий 2022, чим порушено вимоги частини третьої статті 16 Закону № 481. На переконання відповідача, оскаржувані в даній справі податкові повідомлення - рішення є правомірними та с касуванню не підлягають.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що наказом №2110-п від 11.10.2022 року предметом перевірки ТОВ «ПРОМ-ДОРЕКС» визначено дотримання вимог чинного законодавства, яке діє у сфері виробництва та обігу спирту плодового та алкогольних напоїв, однак посадові особи контролюючого органу під час перевірки протиправно вимагали та отримали документи, які не відносяться до її предмету, тим самим перевищили свої повноваження та діяли у незаконний спосіб. Позивач просить врахувати, що такі документи, як акцизна накладна №2316 від 18.05.2022, акт списання та довідка №22 від 13.10.2022 свідчать про те, що позивач придбав дизельне паливо, а також те, що позивач використовував дизельне пальне для власних господарських потреб - заправки власних та орендованих транспортній засобів. Просить врахувати, що наведені документи не свідчать про те, що дизельне пальне зберігалося позивачем у заправному модулі, який знаходиться у непридатному для використання стані, оскільки пошкоджена цілісність резервуара, що може призвести до витоку пального, що виключає його фізичне зберігання; зазначений модуль належить на праві приватної власності фізичній особі - ОСОБА_2 , придбаний 20 липня 2022 року, що значно пізніше дати придбання пального, що не спростовано відповідачем. Крім цього, вказав, що залишки пального зберігалися позивачем у паливному баку транспортного засобу, автомобіля «Мерседес Бенц», д.н. НОМЕР_1 , що, на думку позивача, не є порушенням, та ця обставина також не спростована відповідачем. Позивач звернув увагу суду на тому, що описка позивача в коді продукції впливають на достовірність даних для податкового контролю з виробництва алкогольних напоїв, якщо такий контроль здійснюється за кодами УКТ ЗЕД. При цьому, позивач вважає, що з точки зору достовірності інформації у звітах, коди продукції не мають жодного значення для податкового контролю, який здійснює відповідач.

Ухвалою суду від 13.12.2022 постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 09.01.2023 о 10:00 год.

Ухвалою суду від 09.01.2023 розгляд справи відкладено до 18.01.2023 о 10:00 год.

18.01.2023 представник позивача у відкрите судове засідання не прибув, подав письмову заяву, в якій просив розглянути дану справу за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у відкрите судове засідання не прибув, просив розгляд справи здійснювати без їхньої участі, проти позовних вимог заперечують в повному обсязі з мотивів, викладених у поданому відзиву.

Ухвалою суду від 18.01.2023 постановлено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження та здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що на адресу ГУ ДПС у Тернопільській області засобами електронного зв`язку надійшов лист-доручення ДПС України від 07.10.2022 року №12226/7/99-00-09-02-01-07 про направлення працівників ДПС для надання практичної допомоги та участі у проведенні фактичних перевірок у сфері виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території Тернопільської області, а саме - головного державного інспектора Департаменту контролю за підакцизними товарами ДПС Дорожкіна Максима Олеговича та головного державного інспектора Департаменту контролю за підакцизними товарами ДПС ОСОБА_3 .

Відповідно до Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами) (далі - Закон №481), на підставі наказу ГУ ДПС у Тернопільській області від 11.10.2022 № 2110-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Пром-Дорекс» (код ЄДРПОУ 30249054), направлень від 11.10.2022 №2500/09-01, №2501/09-01 та №2502/09-01, уповноваженими особами контролюючого органу проведено фактичну перевірку ТОВ "Пром-Дорекс" за адресою: Тернопільська область, Чортківський район (Борщівський-р-н), с.Верхняківці, вул.Зелена, буд.1.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Тернопільській області складено Акт "Про результати фактичної перевірки ТОВ "Пром-Дорекс" (код ЄДРПОУ 30249054)" без дати та без номеру, яким встановлено порушення вимог статей 15,16 Закону №481 та п.7 Постанови №1251.

26.10.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром-Дорекс" подані письмові заперечення на акт фактичної перевірки, в яких позивачем запропоновано переглянути висновки акту без номера та дати за результатами фактичної перевірки Товариства, проведеної з 11.102022 року по 19.10.2022 року відповідно до наказу №2110-п від 11.10.2022 року щодо дотримання вимог чинного законодавства, яке діє у сфері виробництва та обігу спирту плодового та алкогольних напоїв та зазначити, що не встановлено факту зберігання дизельного пального в кількості 235 літрів без наявності ліцензії на зберігання пального та придбання дизельного пального у кількості 3865 літрів з порушеннями Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» .

Листом Головного управління ДПС у Тернопільській області №12542/6/19-00-09-01-04 від 09.11.2022 позивача повідомлено про те, що Комісією прийнято рішення про залишення висновків акта перевірки без змін, а заперечення без задоволення.

11.11.2022 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення - рішення №00033010901, яким за порушення частини третьої ст.16 Закону України №481/91-ВР від 19.12.1995 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального", із змінами та доповненнями, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені в розмірі 102000,00 грн.

Також, 11.11.2022 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення - рішення №00033020901, яким за порушення частини першої ст.15 Закону України №481/91-ВР від 19.12.1995 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального" із змінами та доповненнями, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені в розмірі 500000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями (надалі, ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Поряд з цим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-ІХ встановлено, що на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених пунктом 69 підрозділу 10 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 69.2. підрозділу 10 Податкового кодексу України - податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються; крім: а) камеральних перевірок; б) документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.2 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.12, 78.1.14 - 78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, та/або документальних позапланових перевірок з питань оподаткування юридичними особами або іншими нерезидентами, які здійснюють господарську діяльність через постійне представництво на території України, доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, та/або документальних позапланових перевірок нерезидентів (представництв нерезидентів); в) фактичних перевірок.

Пунктом 80.2 ст. 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

80.2.4. неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Разом з тим, вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що зі змісту норми п.231.3. статті 231 Податкового кодексу України слідує, що акцизна накладна складається платником податку в день ввезення на митну територію України пального або спирту етилового чи в день реалізації пального або спирту етилового при кожній повній або частковій операції з реалізації пального або спирту етилового.

Особа, яка реалізує пальне або спирт етиловий, зобов`язана скласти акцизну накладну в двох примірниках у разі реалізації пального або спирту етилового: а)з акцизного складу до іншого акцизного складу, в тому числі через трубопровід або з використанням акцизного складу пересувного, у разі якщо до реалізації пального або спирту етилового такий інший акцизний склад уже відомий; б) з акцизного складу до акцизного складу пересувного; в) з акцизного складу пересувного до іншого акцизного складу пересувного; г) з акцизного складу пересувного до акцизного складу.

Особа, яка склала акцизну накладну в двох примірниках, зобов`язана зареєструвати перший примірник такої акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних, а другий примірник такої акцизної накладної в день її складання надіслати розпоряднику акцизного складу - отримувачу пального або спирту етилового.

Розпорядник акцизного складу / розпорядник акцизного складу пересувного - отримувач пального або спирту етилового зобов`язаний зареєструвати другий примірник такої акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних після реєстрації першого примірника такої акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних та отримання пального або спирту етилового на акцизний склад І акцизний склад пересувний.

Перехід права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, від одного суб`єкта господарювання до іншого вважається реалізацією пального або спирту етилового з одного акцизного складу пересувного до іншого. При цьому суб`єкт господарювання, від якого переходить право власності на таке пальне або спирт етиловий, вважається особою, яка реалізує пальне, а суб`єкт господарювання, до якого переходить право власності на таке пальне або спирт етиловий, вважається отримувачем пального або спирту етилового.

Так, згідно ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995 (із змінами та доповненнями) (надалі Закон №481/95-ВР) суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Згідно ст. 1 вказаного Закону, місце зберігання пального - визначене як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та /або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без змін його фізико-хімічних характеристик.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст.15 Закону, суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір отримати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Разом з тим, згідно з абзацом 8 частини другої ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»: до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000, 00 грн.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 11.10.2022 №2110-п «Про проведення фактичної перевірки» та направлень на перевірку від 11.10.2022 №2500/09-01, №2501/09-01 та №2502/09-01 працівниками контролюючого органу було проведено фактичну перевірку ТОВ «ПРОМ-ДОРЕКС» за адресою: Тернопільська обл., Чортківський (Борщівський ) р-н, с. Верхняківці, вул. Зелена, буд. 1.

Судом встановлено, що згідно акцизної накладної форми «П» від 18.05.2022 №2316 ТОВ «Пром-Дорекс» придбало у ТОВ «ЕРГОС ГРУП» однією партією обсягах придбаного пального (важкі дистиляти (газойлі)) кількістю 3840,85 л (3188,63 кг).

З матеріалів справи слідує, що факт зберігання пального підтверджується акцизною накладною від 18.05.2022 №2316, довідкою ТОВ «ПРОМ-ДОРЕКС» від 13.10.2022 №22 та актом списання дизельного пального.

Станом на 13.10.2022 на ТОВ «Пром-Дорекс» згідно акту списання дизельного пального залишок у бочці був 235,9 л.

Суд звертає увагу на тому, що у контексті ст. 15 Закону України №481/95-ВР, якщо Товариство має у власності або у користуванні місце (територію) де перебуватиме ємність, що використовується для зберігання пального, у розумінні Закону №481, в такому випадку, Товариству необхідно було отримати ліцензію на зберігання пального.

Разом з тим, як слідує з Акту "Про результати фактичної перевірки ТОВ "Пром-Дорекс", перевіркою встановлено факт зберігання ТОВ "Пром-Дорекс" на території підприємства за адресою провадження діяльності: Тернопільська область, Чортківський район (Борщівський район)., с.Верхняківці, вул.Зелена, будинок 1, дизельного палива за кодом УКТЗЕД 2710194300 без наявності ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, що підтверджується довідкою підприємства №22 від 13.10.2022 про наявність станом на 13.10.2022 залишків дизельного пального в кількості 235 літрів, а також його придбання в кількості 3865,00 літрів на загальну суму 227827,45 грн., що підтверджується податковою накладною №71, виписаною 18.05.2022 та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних 04.-7.2022. Також, зазначено про те, що головним бухгалтером надано Акт списання дизельного пального за період травень-липень 2022.

Згідно правової позиції, що міститься у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі № 21-237а13 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 33770792) акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Суд зазначає, що у спірному випадку такою ємністю є бочка, яка зберігалася на території підприємства, залишок пального у якій станом на момент складення акту списання становив 235,9 л.

Наведене свідчить про те, що Товариство має місце (територію) де перебуває ємність (бочка), що використовується для зберігання пального, а у ємності залишок пального становив 235,9 літрів, тому у розумінні Закону №481, Товариству необхідно було отримати ліцензію на зберігання пального.

Поряд з цим, позивачем не заперечується, що з метою провадження своєї діяльності позивач придбаває і використовує дизельне пальне, яке зберігається в паливних баках, тобто є кінцевим споживачем придбаного дизельного пального обсягом 235 літрів, яке використовується виключно для власних потреб та, на думку позивача, відсутні підстави вважати, що така діяльність підпадає під визначення "зберігання пального", яка вимагає наявності ліцензії. Однак, вирішуючи спір по суті, суд не приймає до уваги такі доводи позивача, так як такі доводи не відповідають вимогам ст. 15 Закону України №481/95-ВР.

Отже, на переконання суду, позивачем порушено вимоги частини 1 статті 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами та доповненнями).

Поряд з цим, позивач зазначає, про те, що в наказі Головного управління ДПС у Тернопільській області від 11.10.2022 №2110-п «Про проведення фактичної перевірки» у наказовій частині зазначено: «провести фактичну перевірку щодо дотримання вимог чинного законодавства, яке діє у сфері виробництва та обігу спирту плодового та алкогольних напоїв», а не пального, стосовно чого суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 80.2. статті 80 ПКУ фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав 80.2.1. - 80.2.7.

У спірному випадку такою підставою є п.п.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

При цьому, як свідчить правова конструкція підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, в ньому поєднано дві окремі підстави для призначення та проведення фактичної перевірки: першою підставою є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; другою (самостійною, незалежною від першої) підставою є здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, норма цього підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі, на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону №481/95-ВР покладені на відповідача.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №140/391/19, від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18, які суд враховує відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

У постанові від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18, встановивши, що позивач займається діяльністю, яка регулюється Законом №481/95-ВР, Верховний Суд дійшов висновку про те, що контролюючий орган мав право на проведення фактичної перевірки позивача на підставі здійснення контролюючим органом функцій (відповідно до положень статті 19-1 ПК України), визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального та рішення керівника контролюючого органу, а наказ про проведення фактичної перевірки є законним.

Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

При цьому, виходячи зі змісту суд звертає увагу, що згідно п. 80.1. статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно п. 81.1. статті 81 ПК України копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу. В наказі на проведення перевірки згідно ПКУ не передбачено деталізації по чому саме буде здійснюватися перевірка.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Таким чином, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

При цьому, на думку суду, ПК України не передбачено пред`явлення або надіслання у інших документів під час проведення фактичної перевірки, крім тих які зазначені у статті 81 ПК України.

Так, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 11.10.2022 №2110-п та направлень на перевірку від 11.10.2022 №2500/09-01, №2501/09-01 та №2502/09-01 було ознайомлено з даним наказом та направленнями на перевірку про, що свідчить підпис головного бухгалтера товариства ОСОБА_1 на копії наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 11.10.2022 №2110-п «Про проведення фактичної перевірки» та у направленнях на перевірку від 11.10.2022 №2500/09-01, №2501/09-01 та №2502/09-01 і допуску посадових осіб до перевірки.

Отже, у сукупності наведених обставин, суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДПС у Тернопільській області правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.11.2022 року № 00033020901, яким визначені штрафні санкції у розмірі 500000,00 грн.

Щодо оскарження податкового повідомлення - рішення №00033010901 від 11.11.2022, суд зазначає наступне.

Згідно частини третьої ст. 16 Закону №481/95-ВР, суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями і тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт зазначеної продукції, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, за формою, встановленою цим органом. У разі якщо в місяці, наступному за звітним місяцем, суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) самостійно виявив помилки у поданому ним звіті за звітний місяць, він зобов`язаний подати уточнений звіт до кінця місяця, наступного за звітним місяцем. У такому разі штраф, встановлений абзацом дев`ятнадцятим частини другої статті 17 цього Закону, не застосовується.

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року N 375, Міністерством фінансів України своїм наказом від 11.02.2016 року №49 (надалі, Порядок №49) затверджено форми звітів щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та порядки їх заповнення. Зокрема, Наказом №49 серед інших затверджено:

Форму звіту N 2-РС "Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв";

Порядок заповнення форми звіту N 2-РС "Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв";

Форму звіту N 1-ОА "Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі";

Порядок заповнення форми звіту N 1-ОА "Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі".

Додатком до наказу Міністерства фінансів України 11.02.2016 N 49 затверджено коди продукції.

Як слідує з матеріалів справи, перевіркою встановлено недостовірність даних відображених у трьох звітах про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв за формою 2-РС та у трьох про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі формою № 1-ОА затверджених наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 № 49 (далі - наказ № 49) за грудень 2021 та січень, лютий 2022, а саме: згідно звітів 2-РС та 1-ОА за грудень місяць 2021 та січень, лютий 2022 підприємством було відображено виробництво та реалізацію власної продукції за кодом 60 (у тому числі слабоалкогольні напої міцністю від 1,2 до 8,5 відсотків) що не відповідає дійсності так як підприємством виробляються алкогольні напої (міцні напої з плодово-ягідної сировини) за кодом 66 відповідно до наказу № 49, чим порушено вимоги частини третьої статті 16 Закону № 481.

Суд звертає увагу на тому, що відповідно до абз. 23 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» - за неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, - до суб`єкта господарювання застосовується штраф у розмірі 17000 гривень.

Разом з тим, позивач зазначає про те, що ним у своїх звітах допущена описка в коді продукції "60", а не "66", одночасно вірно зазначивши код згідно УКТ ЗЕД "2208", який охоплює, в тому числі слабоалкогольні напої міцністю від 1,2 до 8,5 відсотків та "міцні напої з плодово-ягідної сировини".

Однак, суд зазначає, що не зважаючи на це, позивачем не вчинялось жодних дій для повторного направлення звітів з метою виправлення зазначеної помилки, про що судом не здобуто відповідних доказів, та таких доказів суду не подано.

Відтак, перевіряючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення на відповідність частині другій ст. 2 КАС України, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

При цьому суд враховує роз`яснення, що викладені у пункті 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Цей же принцип знайшов свій вираз у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain); рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. (абзац перший частини другої статті 77 КАС України).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні даного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 23 січня 2023 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМ - ДОРЕКС" (місцезнаходження: вул. Зелена, 1, с.Верхняківці, Чортківський район, Тернопільська область,48763 код ЄДРПОУ 30249054);

відповідач - Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ:44143637).

Головуюча суддяДерех Н.В.