Постанова

від 18.01.2023 по справі 320/3972/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/3972/20 Головуючий у І інстанції - Журавель В.О.,

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

участю секретаря Горегляд Д.В.,

представника відповідача Родіна Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ліга-Групп» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішення, податкової вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ліга-Групп» звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 16.03.2020 № 0033495205 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне нарахування) єдиного внеску у розмірі 1 594, 30 грн та скасувати податкову вимогу від 14.11.2019 № 129873-52 на суму 3 386, 08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач помилково дійшов висновку про наявність у позивача боргу та несвоєчасної сплати грошових зобов`язань. Фактично позивач своєчасно сплачував ЄСВ, окремі платежі було сплачено на інший рахунок в ДПІ.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування своїх доводів зазначає, що контролюючим органом встановлено, що у період з серпня 2015 року по березень 2017 року позивачем не сплачено або помилково сплачено на невідповідний рахунок єдиний внесок, що призвело до виникнення боргу, тобто наполягає на правомірності своїх дій та прийнятих рішень.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, вказуючи про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду представник позивача до суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Компанія «Ліга-Групп» зареєстровано як юридичну особу 08.04.2015, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Головним управлінням ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності, своєчасності подання податкової звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, своєчасності реєстрації податкових накладних позивача, за результатом якої складено акт перевірки від 10.10.2018 №2762/10-36-52-01-09/39739326.

За наслідками перевірки встановлено факт несвоєчасної сплати позивачем податкового зобов`язання у розмірі 124, 00 грн за уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з податку на додану вартість, у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 12.06.2018. Так, в акті відображено, що сума зобов`язання сплачена 20.06.2018, тобто з простроченням на 8 днів, внаслідок чого до позивача мають бути застосовані штрафні санкції у розмірі 12, 40 грн.

16.10.2018 на підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0077225205, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12, 40 грн, що дорівнює 10% несвоєчасно сплаченого податкового зобов`язання у розмірі 124,00 грн.

Також, Головним управлінням ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності, своєчасності подання податкової звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних позивача, за результатом якої складено акт перевірки від 12.07.2018 №1606/10-36-52-01-34/39739326, де встановлено порушення граничних строків реєстрації 11 податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що, за висновком контролюючого органу, тягне за собою застосування штрафних санкцій у розмірі 1 968, 62 грн.

На підставі цього акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.08.2018 №0046455201, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 968, 62 грн.

Також, Головним управлінням ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності, своєчасності подання податкової звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних позивача, за результатом якої складено акт перевірки від 06.12.2018 №4515/10-36-52-05/39739326.

За результатами встановлено факт порушення позивачем строку сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість за податковою декларацією від 17.10.2018. Податкове зобов`язання у розмірі 1 931, 60 грн сплачено позивачем 23.11.2018, тобто з простроченням на 24 дні, що має тягнути за собою нарахування штрафних санкцій у сумі 193, 16 грн.

На підставі цього акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.01. 2019 №0004835205, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 193, 16 грн.

Крім того, Головним управлінням ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкової звітності, повноти нарахування, своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання позивача, за результатом якої складено акт від 31.10.2018 №3597/10-36-52-05-34/39739326.

Перевіркою встановлено факт неподання позивачем податкової декларації з податку на прибуток за 2017 року, яка мала бути подана до 01.03.2018.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.11.2018 №0110725205, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170, 00 грн.

Також, Головним управлінням ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкової звітності, повноти нарахування, своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання позивача, за результатом якої складено акт від 19.10.2017 №5496/10-36-12-18/39739326.

Перевіркою встановлено факт несвоєчасної сплати позивачем податкового зобов`язання з податку на прибуток за податковою декларацією з податку на прибуток від 09.02.2016 №275592598, а саме:

- 14.03.2016 сплачено 3 609, 00 грн, кількість днів прострочення - 24, сума штрафних санкцій, які мають бути застосовані до позивача - 360, 90 грн;

- 25.03.2016 сплачено 580, 00 грн, кількість днів прострочення - 35, сума штрафних санкцій, які мають бути застосовані до позивача - 116, 00 грн.

28.11.2017 на підставі цього акта перевірки відповідачем прийнято такі податкові повідомлення-рішення:

- №0078521218, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 360, 90 грн;

- №0110725205, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 116, 00 грн.

Крім того, контролюючим органом прийнято податкову вимогу від 17.01.2019 №1237-52, якою визначено, що станом на 16.01.2019 сума податкового боргу позивача з податку на додану вартість складає 1 944, 02 грн.

Також контролюючим органом прийнято такі вимоги про сплату боргу (недоїмки):

- від 03.01.2019 №Ю-2089-23, якою визначено суму боргу позивача з єдиного соціального внеску у розмірі 6 486, 73 грн, у тому числі недоїмка у сумі 1 897, 50 грн, штраф у розмірі 113, 21 грн та пеня у сумі 4 476, 02 грн;

- від 02.04.2019 №Ю-2089-23, якою визначено суму боргу позивача з єдиного соціального внеску у розмірі 6 315, 43 грн, яка є недоїмкою.

Згідно постанови Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 28.02.2019 відкрито виконавче провадження №58471222 з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 №Ю-2089-23.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем вищевказаних податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та вимог про сплату боргу (недоїмки), а також вважаючи неправомірними дії контролюючого органу щодо направлення на примусове виконання до ДВС вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 №Ю-2089-23, позивач звернувся до суду з позовом в іншій справі.

Разом з тим, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі №320/2459/19 задоволено позов ТОВ «Компанія «Ліга-Групп», внаслідок чого визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 16.10.2018 №0077225205 від 31.08.2018 №0046455201, від 11.01.2019 №0004835205, від 22.11. 2018 №0110725205, від 28.11.2017 №0078521218, №0078531218, визнано протиправними та скасовано податкові вимоги Головного управління ДФС у Київській області від 17.01.2019 №1237-52, 03.01.2019 №Ю-2089-23, 02.04.2019 №Ю-2089-23 та визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Київській області щодо направлення до Броварського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області на примусове виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 №Ю-2089-23, яка не набрала чинності.

Вказане рішення набрало законної сили 26.04.2021.

14.11.2019 контролюючим органом прийнято податкову вимогу № 129873-52, згідно з якою за позивачем наявний податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 3 386, 08 грн.

26.03.2020 відповідач прийняв рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0033495205. Відповідно до вказаного рішення контролюючий орган на підставі ч. 9 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування вирішив застосувати до позивача штраф у розмірі 1 455, 33 грн за період з 22.10.2019 по 27.02.2020 та нарахувати пеню у розмірі 138, 97 грн (0,1% суми недоїмки).

Не погоджуючись з такими діями та рішеннями відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що діяв у відповідності до своїх повноважень та на їх виконання, тобто, правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Так, статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI).

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.ч. 5-7 ст. 9 Закону № 2464-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п.п. 4, 5 та 5 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (Абзацом першим частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI).

Відповідно до п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Згідно ч. 11 ст. 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Таким чином, положеннями Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок вважається сплаченим у разі перерахування його платником на рахунок податкового органу.

Відповідно до ч. 14 ст. 25 Закону № 2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано обов`язок суб`єктів господарювання сплачувати єдиний внесок та визначено граничні строки його сплати.

Разом з тим, штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску.

У свою чергу, здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Тобто, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не є підставою для застосування штрафів.

Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03.02.2021 у справі № 826/9800/16.

Як установлено судом, позивач за вересень 2019 року своєчасно сплатив єдиний внесок у розмірі 3 060, 20 грн, за жовтень 2019 року позивач своєчасно сплатив єдиний внесок у розмірі 3 080, 00 грн, за листопад 2019 року позивач своєчасно сплатив єдиний внесок у розмірі 3 080, 00 грн, за грудень 2019 року позивач своєчасно сплатив єдиний внесок у розмірі 3 163, 60 грн.

Також, позивачем своєчасно подано відповідну звітність за вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року.

Крім того, сума переплати з єдиного внеску в грудні 2019 становила 8 590, 20 грн.

За січень та лютий 2020 року позивач також своєчасно сплатив єдиний внесок у розмірі 3 267, 00 грн та своєчасно подав відповідну звітність.

27.02.2020 позивачем додатково сплачено авансом ще 5 500, 00 грн. Отже, позивачем додатково авансом сплачено єдиний внесок у розмірі 14 090, 20 грн.

Як свідчать матеріали справи, всі оплати підтверджуються платіжними дорученням, що виключає наявність у позивача несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску за період з 22.10.2019 до 27.02.2020.

Разом з тим, 15.01.2019 позивачем отримано першу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 № Ю-2089-23, в якій зазначено, що станом на 31.12.2018 заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені за позивачем становить 6 486, 73 грн (недоїмка - 1 897, 50 грн, штраф - 113, 21 грн, пеня - 4 476, 02 грн).

25.01.2019 позивачем подано скаргу на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 № 10-2089-23, яка залишена відповідачем без задоволення.

02.04.2019 позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та вимоги про сплату боргу (недоїмки) (адміністративна справа № 320/1755/19).

Цього ж дня, позивач повідомив відповідача про подання до суду позовної заяви про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.2018 № 0077225205, від 31.08.2018 № 0046455201, від 11.01.2019 №0004835205, від 22.11.2018 № 0110725205; податкової вимоги від 17.01.2019 № 1237-52 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 № Ю-2089-23.

В подальшому ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 у справі 320/1755/19 позовну заяву повернуто.

30.04.2019 позивачем отримано наступну вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.04.2019 № Ю-2089-23, яка видано Головним управлінням ДФС у Київській області, яка містить зменшену суму 6 315, 43 грн.

У зв`язку з отриманням вимоги від 02.04.2019 № Ю-2089-23, 14.05.2019 позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та вимог про сплату боргу (недоїмки) - адміністративна справа № 320/2459/19.

Цього ж дня 14.05.2019 позивач повідомив ГУ ДФС у Київській області про подання до Київського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.2018 №0077225205 від 31.08.2018 №0046455201, від 11.01.2019 №0004835205, від 22.11. 2018 №0110725205, від 28.11.2017 №0078521218, №0078531218, визнано протиправними та скасовано податкові вимоги Головного управління ДФС у Київській області від 17.01.2019 №1237-52, 03.01.2019 №Ю-2089-23, 02.04.2019 №Ю-2089-23.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі №320/2459/19 адміністративний позов ТОВ «Компанія «Ліга-Групп» задоволено в повному обсязі. Вказане рішення набрало законної сили 26.04.2021.

Згідно з абз. 2 ч. 13 ст. 25 Закону № 2464-Vl встановлено, що у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до податкового органу або позову до суду.

Оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення податковим органом вищого рівня, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки (абз. 3 ч. 14 ст. 25 Закону № 2464-VI).

Отже, оскарження вимоги про сплату недоїмки зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня або судом рішення у справі.

22.07.2019 представником позивача отримано чергову протиправно сформовану Головним управлінням ДФС у Київській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.07.2019 № Ю-2089-23 у сумі 5 644, 63 грн (недоїмка - 4 171, 43 грн, штраф - 1 075, 73 грн, пеня - 397, 47 грн).

01.08.2019 позивачем відправлено до ДФС України засобами поштового зв`язку скаргу на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.07.2019 № Ю-2089-23 у сумі 5 644, 63 грн та повідомлено ГУ ДФС у Київській області про те, що 01.08.2019 позивачем подано Скаргу на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.07.2019 № Ю-2089-23 у сумі 5 644, 63 грн.

Згідно даних ПАТ «Укрпошта» скарга позивача від 01.08.2019 на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.07.2019 № Ю-2089-23 у сумі 5 644, 63 грн отримана ДФС України 02.08.2019

Згідно з абз. 7 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-Vl орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Разом з тим, судом встановлено, що протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, ДПС України не прийняла вмотивоване рішення та не надіслала його позивачу. Отже, відповідно до абз. 7 ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI скарга позивача від 01.08.2019 на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.07.2019 № Ю-2089-23 у сумі 5 644, 63 грн є повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Відповідно до вимог пп. 60.1.2. п. 60.1. ст. 60 Податкового кодексу України (далі - ПК України), абз. 2 п. 6 розділу VI Інструкції №469, податкова вимога вважається відкликаною, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняту податкову вимогу.

Податкова вимога вважається відкликаною з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування податкової вимоги (п. 60.3. ст. 60 ПК України, абз. 2 п. 6 розділу VI Інструкції №469).

Згідно з вимогами п. 56.21. ст.. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Отже, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 02.07.2019 № Ю-2089-23 у сумі 5 644, 63 грн є відкликаною.

Крім того, остання вимога, яка надходила позивачу про сплату боргу (недоїмки) від 03.09.2019 № Ю-2089-23 на суму 8 109, 63 грн, рішенням Державної податкової служби України від 19.11.2019 № 10011/6/99-00-08-06-01 скасована в повному обсязі та відкликана.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення відповідача від 16.03.2020 № 0033495205 є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про скасування податкової вимоги від 14.11.2019 № 129873-52 на суму 3 386, 08 грн, колегія суддів зазначає наступне.

10.01.2020 позивач отримав п`яту податкову вимогу від 14.11.2019 № 129873-52, в якій зазначено, що станом на 13.11.2019 сума податкового боргу платника податків з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) становить 3 386, 80 грн.

Як установлено судом, 20.01.2020 ця податкова вимога була оскаржена в адміністративному порядку. Рішенням ДПС України від 17.03.2020 в задоволенні скарги в частині скасування податкової вимоги від 14.11.2019 № 129873-52 як протиправно сформованої відмовлено.

Разом з тим, 09.01.2019 позивачем отримало першу податкову вимогу від 13.12.2018 № 153330-52, в якій зазначалося, що станом на 12.12.2018 сума податкового боргу платника податків з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) становить 1 944, 02 грн.

01.02.2019 ДФС України своїм рішенням № 5357/6/99-99-11-06-01-25 повідомила, що податковий борг з ПДВ у сумі 1 931, 62 грн виник у позивача 30.10.2018 у результаті несплати платником податків у граничний термін грошових зобов`язань, визначених податковим повідомленням-рішенням від 31.08.2018 № 0046455201 та що у подальшому податковий борг з ПДВ погашено у повному обсязі 27.12.2018 за рахунок надходження коштів з СЕА ПДВ відповідно до вимог н. 87.9 ст. 87 ПК України. Отже, податкова вимога ГУ ДФС у Київській області від 13.12.2018 № 153330-52 вважається відкликаною згідно з положеннями ст. 60 ПК України.

01.04.2019 позивач отримав другу податкову вимогу від 17.01.2019 № 1237-52, в якій зазначено, що станом на 16.01.2019 сума податкового боргу платника податків з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) також становить 1 944, 02 грн, що суперечить обставинам і фактам, викладеним в рішенні ДФС України № 5357/6/99-99-11-06-01-25 від 01.02.2019.

31.05.2019 позивачем отримано третю податкову вимогу від 06.05.2019 № 64134-52, в якій зазначено, що станом на 05.05.2019 сума податкового боргу платника податків з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) становить 1 948, 02 грн.

13.06.2019 позивачем подано скаргу на податкову вимогу від 06.05.2019 № 64134-52 та повідомлено ГУ ДФС у Київській області про подання скарги на податкову вимогу від 06.05.2019 № 64134-52. Скарга позивача від 13.06.2019 отримана ДФС України 14.06.2019, але мотивоване рішення за цією скаргою ДФС України не прийнято та не надіслано позивачу.

Згідно п. 56.8. ст. 56 ПК України Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у п. 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у п. 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту (п. 56.9. ст. 56 ПК України).

Отже, податкова вимога від 06.05.2019 № 64134-52 є повністю задоволеною на користь платника податків.

Також, згідно з витягом з Реєстру транзакції ДКСУ (https://cabinet.sfs.gov.ua/seavat/vattr) у позивача відсутній податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) як станом на 17.01.2019, так і станом на 06.05.2019.

22.11.2019 позивачем отримано четверту податкову вимогу від 04.10.2019 № 121759-52.

02.12.2019 позивачем подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 29.10.2019 № 0116265204 та на податкову вимогу від 04.10.2019 № 121759-52.

13.12.2019 ДПС України розглянула скаргу позивача від 02.12.2019 та повідомила, що станом на 13.12.2019 податковий борг з ПДВ у сумі 2 503, 88 грн, погашено за рахунок надходження коштів з СЕА ПДВ 24.10.2019 у сумі 2 683, 24 грн. Оскільки податковий борг, який зазначений в податковій вимозі відповідача від 04.10.2019 № 121759-52, відсутній, така податкова вимога відповідно до п.п.60.1.1 п. 60.1 ст. 60 ПК України вважається відкликаною - рішення ДПС України від 13.12.2019 № 12983/6/99-00-10-05-15.

Згідно з витягом з Реєстру транзакції ДКСУ (https://cabinet.tax.gov.ua/seavat/vattr) у позивача відсутній податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) станом на 13.11.2019.

Станом на 13.11.2019 позивач має переплату у розмірі 2 683,24 грн.

Крім того, станом на 27.12.2019 - 19.01.2020 залишок коштів на електронному рахунку позивача у системі електронного адміністрування ПДВ становить 7 396, 04 грн, що підтверджується Витягом про реквізити електронного рахунку та інформації щодо залишку коштів на такому рахунку № НОМЕР_1 на запит від 27.12.2019 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 на запит від 19.01.2020 № НОМЕР_2).

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції, що податкова вимога від 14.11.2019 № 129873-52 є необґрунтованою та незаконною, а тому підлягає скасуванню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 234, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Постанова в повному обсязі складена і підписана 23.01.2023.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова