Постанова

від 17.01.2023 по справі 380/12530/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/12530/21 пров. № А/857/13156/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус Центр» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус Центр» до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

суддя (судді) в суді першої інстанції Кравців О.Р.,

час ухвалення рішення: 15:16:40,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення: 11.02.2022,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Максимус Центр» звернулося в суд з позовом до Галицької митниці Держмитслужби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.05.2021 року за №0000063/7.4-19 та №0000064/7.4-19 винесені Галицькою митницею Держмитслужби відносно позивача у справі.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач не вчиняв порушення норм митного чи податкового законодавства, оскільки розмитнення товару, згідно митних декларацій проводилось під час, коли рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну газобетонних блоків походженням з Республіки Білорусь» не було чинним, дія такого рішення була зупинена згідно з ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.2020 року №640/6762/20. Тобто, даний підзаконний нормативний акт до спірних правовідносин не міг бути застосований. Позивач не ініціював такого судового спору, а опинився в заручниках судового процесу третіх осіб із обов`язковими наслідками для невизначеного кола суб`єктів. Жодної недобросовісності в діях позивача не спостерігається, оскільки саме така господарська діяльність є предметом та метою діяльності підприємства. З огляду на викладене, спірні рішення контролюючого органу, винесені за порушення, зафіксовані в акті від 05.02.2021 року Про результати документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Максимус Центр» законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митними деклараціями, є незаконними та безпідставними.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, ТзОВ «Максимус Центр» подало апеляційну скаргу. Вважає, що таке прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тими ж обставинами та доводами, що й у поданій позовній заяві.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити її з підстав, що у ній наведені.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду без змін.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Максимус Центр» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основний вид економічної діяльності підприємства за КВЕД: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Під час здійснення господарської діяльності відповідно до контракту №187/20-КМП-0 від 07.07.2020 року, укладеного між позивачем та ТзОВ «КварцМелпром», відбулась поставка блоків з легкого ніздрюватого бетону.

22.10.2020 року між позивачем та ВАТ «Березовський комбінат силікатних виробів» укладено контракт №18, відповідно до якого відбулась поставка блоків стінових із легкого ніздрюватого бетону.

Перерахування коштів ТзОВ «КварцМелпром» відбулось відповідно до платіжних доручень в іноземній валюті: №36 від 11.12.2020 року; №38 від 21.12.2020 року; №33 від 19.11.2020 року; №26 від 03.11.2020 року.

Перерахування коштів ВАТ «Березовський комбінат силікатних виробів» відбулось відповідно до платіжних доручень в іноземній валюті: №32 від 19.11.2020 року; №30 від 04.11.2020 року.

Митні платежі відповідно до вищезазначених поставок здійснені позивачем за митними деклараціями: від 29.10.2020 року №UA209140/2020/101905; від 30.10.2020 року №UA209140/2020/102495; від 16.11.2020 року №UA209140/2020/108520; від 16.11.2020 року №UA209140/2020/108521; від 04.12.2020 року №UA209140/2020/116261; від 05.12.2020 року №UA209140/2020/116394; від 16.12.2020 року №UA209140/2020/120581; від 15.12.2020 року №UA209140/2020/120583.

Відповідно до наказу Галицької митниці Держмитслужби від 21.01.2021 року №26 працівниками відділу митного аудиту проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи на предмет правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та митних платежів за зазначеними митними деклараціями.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 05.02.2021 року №7/7.4- 19/37775960 про порушення ТзОВ «Максимус Центр» законодавства України з питань митної справи, Рішень Міжвідомчих комісій та листом від 08.02.2021 року №7.4-1/19/13/2979, відповідно до якого виявлено наступні порушення:

- вимог ч. 1 ст. 257, ст. 278, ст. 280, ч. 1 ст. 286, ст.289 Митного кодексу України, п. 8 ст.16, ст. 28 Закону України від 22.12.1998 року №330-ХІV "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 21.02.2020 року №АД-437/2020/4411-03 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну газобетонних блоків походженням з Республіки Білорусь», в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті антидемпінгового мита на загальну суму 568 343,82 грн;

- підпункту в п. 185.1. ст. 185, п. 187.8 ст.187, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 113 668,78 грн.

Позивач подав заперечення на акт перевірки.

Відповідь ТзОВ «Максимус Центр» надана листом від 02.03.2021 року №7.4-1-19/13/4691.

Надалі, на підставі виявлених порушень контролюючий орган виніс податкові повідомлення-рішення щодо позивача про застосування штрафних санкцій від 04.03.2021 року №0000037/7.4-19 та №0000038/7.4-19.

Позивач подав скаргу на вищезазначені рішення.

За результатами розгляду скарги прийнято рішення про часткове її задоволення від 15.03.2021 року №03115/1, яким зменшено суму грошових зобов`язань визначених підприємству та зобов`язано Галицьку Митницю Держмитслужби прийняти нові повідомлення-рішення.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 17.05.2021 року №0000063/7.4-19 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: антидемпінгове мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання в сумі 568 343,82 грн.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 17.05.2021 року №0000064/7.4-19 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів за основним зобов`язанням 113 668,78 грн. та за штрафними санкціями 366,88 грн.

Не погодившись з винесеними рішеннями позивач подав на них скаргу в адміністративному порядку протягом строку, визначеного законом.

За результатом розгляду такої скарги Держмитслужба винесла рішення від 17.06.2021 року №08-1/10-06/13/6143 про залишення скарги без розгляду.

Вважаючи винесені податкові повідомлення-рішення протиправними, ТзОВ «Максимус Центр» звернулося до суду з цим позовом.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, вважає його таким, що не відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (надалі МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Як передбачено ст. 275 МК України у випадках, передбачених законами України (якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України), з метою захисту економічних інтересів України та українських товаровиробників у разі ввезення товарів на митну територію України, незалежно від інших видів мита, можуть застосовуватися особливі види мита: спеціальне мито; антидемпінгове мито; компенсаційне мито; додатковий імпортний збір.

За ст. 271 МК України, митом є загальнодержавний податок, встановлений ПК України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В Україні застосовуються такі види мита: ввізне мито; вивізне мито; сезонне мито; особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне, додатковий імпортний збір.

Антидемпінгове мито встановлюється відповідно до Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об`єктом демпінгу, що заподіює шкоду або створює загрозу заподіяння шкоди національному товаровиробнику.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі прийнято рішення №АД-437/2020/4411-03 від 21.02.2020 року «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну газобетонних блоків походження з Республіки Білорусь", яким застосовано остаточні антидемпінгові заходи щодо імпорту в Україну товару, що має такий опис: будівельні блоки з ніздрюватого конструкційно-теплоізоляційного бетону (газобетонні блоки) густиною у твердій формі не більше як 1700 кг/м3 білого або світло-сірого кольорів (у сухому стані) або сірого кольору ( в мокрому стані), що класифікується згідно з УКТЗЕД за кодом 6810111000, походженням з Республіки Білорусь.

Остаточні антидемпінгові заходи застосовуються строком на п`ять років шляхом запровадження справляння остаточного антидемпінгового мита за ставкою 34,19%.

Остаточне антидемпінгове мито справляється у відсотках до митної вартості товару та стягується митними органами незалежно від сплати інших податків і зборів (обов`язкових платежів). Імпорт на митну територію України товару, що є об`єктом застосування антидемпінгових заходів, без сертифіката про походження або інших документів про походження товару, визначених міжнародними угодами про вільну торгівлю, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та в разі неможливості визначення його походження здійснюється зі сплатою остаточного антидемпінгового мита.

Матеріалами справи також підтверджено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва про забезпечення позову від 05.10.2020 року у справі №640/6762/20 зупинено дію зазначеного вище рішення міжвідомчої комісії.

ТзОВ «Максимус Центр» в період з 29.10.2020 року по 16.12.2020 року здійснювало декларування товару: «Будівельні стінові блоки, з легкого ніздрюватого бетону, автоклавного тверднення, неармовані, теплоізоляційні» найменування експортерів ОАО «Березовський КСМ» та СЗАО «КварцМелПром», Республіка Білорусь, УКТЗЕД за кодом 6810111000.

При цьому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2020 року скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2020 року у справі №640/6762/20.

Наслідком цього стало нарахування митним органом антидемпінгового мита товариству.

Як передбачено ч. 5 ст. 151 КАС України, зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Інститут забезпечення адміністративного позову в Україні враховує європейський досвід щодо забезпечення адміністративного позову в адміністративному судочинстві, який акумульовано у Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. (ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних прав).

Сама Конвенція та протокол до неї визнає широке коло прав та свобод (право на майно, право на справедливий суд та інші).

Згідно з Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

У визначенні, яке Резолюція (77) 31 дає терміну адміністративний акт, йдеться про індивідуальні заходи чи рішення, тобто маються на увазі заходи та рішення, які стосуються певного кола осіб, а не заходи чи рішення загального застосування.

Визнається, що законна потреба в тимчасовому захисті може також існувати у зв`язку з прийняттям адміністративними органами влади певних актів загального застосування, які не стосуються конкретних осіб, - наприклад, у зв`язку з прийняттям указів та інших нормативних актів, які безпосередньо зазіхають на права чи інтереси і не вимагають ухвалення індивідуальних актів з метою забезпечення їх виконання.

Отже, сфера застосування Рекомендації поширюється на питання тимчасового захисту стосовно регуляторних адміністративних актів.

Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського Суду з Прав Людини, який у своїй судовій практиці визнає можливість застосування попереднього заходу, такого як судова заборона (справа Verlagsgruppe News Gmbh проти Австрії та Libert проти Бельгії).

У справі «Мікалефф проти Мальти» Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.

Проміжне рішення може бути еквівалентне попереднім або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначенні застосування статті 6 (справа «Меркіка та інші проти Мальти»).

Вказівка сторонам у справі на необхідність вжиття певних тимчасових заходів передбачена Правилом 39 Регламенту Європейського суду з прав людини: Палата або, коли це доцільно, її голова може - на прохання сторони чи будь-якої іншої заінтересованої особи або з власної ініціативи - вказати сторонам, який тимчасовий захід, на її думку, слід вжити в інтересах сторін або в інтересах належного провадження у справі.

Метою застосування тимчасових заходів є забезпечення заявлених прав сторін у разі виникнення ризику заподіяння серйозної і непоправної шкоди та ефективного здійснення їх права на індивідуальну заяву, гарантованих статтею 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ вказує, що тимчасові заходи відіграють важливу роль в запобіганні випадків заподіяння непоправної шкоди, які можуть послужити перешкодою для розгляду справи Європейським судом належним чином, а також при необхідності забезпечити ефективну і доступну реалізацію заявником передбачених Конвенцією прав. Відповідно, за даних обставин, невиконання Державою-відповідачем тимчасових заходів буде підривати ефективність реалізації права на подачу індивідуальної скарги, гарантованого статтею 34 Конвенції, та взятого на себе державою формального зобов`язання відповідно до статті 1 Конвенції захищати права і свободи, передбачені нею.

Вказівка ЄСПЛ про застосування тимчасових заходів дозволяє Суду не тільки проводити ефективний розгляд заяви, але також упевнитися в тому, що захист, що надається заявнику Конвенцією, є ефективним. Підстави, на яких може бути застосовано Правило 39, не встановлені у Правилах Суду, але визначаються Судом через свою прецедентну практику.

Тимчасові заходи направлені на державу-відповідача. У деяких виключних випадках тимчасові заходи можуть бути направлені Судом і на заявника (Ilaєcu and Others v. Moldova and Russia; Савченко проти Росії). У міждержавних справах рішення може бути направлене на обидві сторони (Україна проти Росії (І, ІІІ).

У рішенні №7-рп/2009 від 16.04.2009 року (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України зазначив: Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

У відповідності до вимог ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005).

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

Як зазначено в пункті 44 Доповіді "Верховенство права", схваленої Європейською Комісією "За демократію через право" (Венеціанською Комісією) на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року), принцип правової визначеності є ключовим у питанні довіри до верховенства права; для досягнення цієї довіри держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; прогнозованість означає, що закон повинен, коли це можливо, бути оприлюдненим до його виконання і бути передбачуваним у тому, що стосується його наслідків: він має бути сформульований достатньо точно для того, щоб людина могла регулювати свою поведінку.

Отже, принцип правової визначеності, який є інтегративною складовою принципу верховенства права, вимагає, щоб правозастосування було прогнозованим та передбачуваним.

Як слідує з матеріалів справи, ТзОВ «Максимус Центр» в період з 29.10.2020 року по 16.12.2020 року, тобто в період зупинення дії рішення Міжвідомчої комісії №АД-216/2009/4402-37, здійснювало декларування товару: «Будівельні стінові блоки, з легкого ніздрюватого бетону, автоклавного тверднення, неармовані, теплоізоляційні».

Таким чином, дію рішення Міжвідомчої комісії №АД-216/2009/4402-37 було зупинено у період з 05.10.2020 по 16.12.20020, в цей період дійсно були відсутні підстави для сплати товариством антидемпінгового мита.

При цьому, в зазначений період жодної недобросовісності в діях позивача не спостерігалось.

При цьому Суд звертає увагу на позицію Комітету міністрів РЄ, висловлену у Рекомендаціях CM/Rec (2007) 7 державам-членам щодо належного адміністрування. Так, у статті 6 вказаних Рекомендацій зазначено, що державні органи діють відповідно до принципу правової визначеності. Вони не можуть вживати жодних заходів із зворотною силою, за винятком юридично обґрунтованих обставин.

Тобто, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним.

Відтак, враховуючи принцип правової визначеності у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування позивачу суми грошового зобов`язання з антидемпінгового мита відповідно до рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 21.02.2020 року №АД-437/2020/4411-03 "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну газобетонних блоків походженням з Республіки Білорусь" за період жовтень-грудень 2020 року, коли здійснювалось ввезення товару на митну територію України, через що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є підставними та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів, керуючись статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, якою неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права встановлено підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. ст. 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус Центр» задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року у справі № 380/12530/21 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Галицької митниці Держмитслужби від 17 травня 2021 року №0000063/7.4-19 та №0000064/7.4-19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький Повне судове рішення складено 23.01.2023.