Постанова

від 18.01.2023 по справі 826/10888/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року

м. Київ

справа № 826/10888/18

адміністративне провадження № К/9901/23820/21, К/9901/23897/21, К/9901/28206/21, К/9901/29623/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Берназюка Я.О., Стеценка С.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Приходько Н.І.,

представників позивача - Каніковського О.О., Шевчука О.В.,

представника відповідача - 1 (Міністерство культури та інформаційної політики України) - Яцишина Д.В.,

представника відповідача - 2 (Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)) - Кульги О.Ю.,

третіх осіб:

представника Київської міської прокуратури - Садаєвої Е.С.,

представника Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій - не з`явився,

почесного президента Громадської організації "Зелена хвилина", журналіста Інформаційного агентства "Активні громадяни" та Міжнародного інформаційного агентства "UA-Times" - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/10888/18

за позовом Приватного підприємства "Конвалія-нерухомість" до Міністерства культури України (Міністерства культури та інформаційної політики України), Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

треті особи: Прокуратура міста Києва (Київська міська прокуратура), Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій, почесний президент Громадської організації "Зелена хвилина", журналіст Інформаційного агентства "Активні громадяни" та Міжнародного інформаційного агентства "UA-Times" ОСОБА_1

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

провадження у якій відкрито

за касаційними скаргами Київської міської прокуратури, Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Міністерства культури та інформаційної політики України

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2019 року (головуючий суддя - Мазур А.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року (головуючий суддя - Чаку Є.В., судді: Єгорова Н.М., Коротких А.Ю.)

та за касаційною скаргою почесного президента Громадської організації "Зелена хвилина", журналіста Інформаційного агентства "Активні громадяни" та Міжнародного інформаційного агентства "UA-Times" ОСОБА_1

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У липні 2018 року Приватне підприємство "Конвалія-нерухомість" (далі - позивач, ПП «Конвалія-нерухомість») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Міністерства культури України (перейменовано в Міністерство культури та інформаційної політики України) (далі - відповідач - 1), Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач - 2), Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач - 3), треті особи - 1) Прокуратура міста Києва (перейменовано на Київська міська прокуратура), 2) Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій, 3) почесний президент Громадської організації "Зелена хвилина", журналіст Інформаційного агентства "Активні громадяни" та Міжнародного інформаційного агентства "UA-Times" ОСОБА_1 , в якому просило:

- визнати протиправними дії Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо внесення подання про включення об`єктів нерухомості та садиби міської, розташованої по вулиці Хорива, 2 у Подільському районі міста Києва (охоронний №955-Кв) для включення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

- визнати протиправними дії Міністерства культури України щодо включення об`єктів нерухомості та садиби міської, розташованої по вулиці Хорива, 2 у Подільському районі міста Києва (охоронний №955-Кв) до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

- скасувати пункт № 30 в частині наказу Міністерства культури України від 15.10.2014 № 869 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України», а саме в частині включення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України міської садиби, розташованої по вулиці Хорива, 2 у Подільському районі міста Києва, як пам`ятки архітектури місцевого значення, охоронний №955-Кв, згідно «Переліку об`єктів культурної спадщини у м. Києві, що заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення», який є Додатком № 1 до наказу Міністерства культури України від 15.10.2014 № 869.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2019 року позовні вимоги приватного підприємства "Конвалія-нерухомість" задоволено частково.

Визнано протиправним наказ Міністерства культури України від 15 жовтня 2014 р. № 869 "Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України" в частині включення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України по вулиці Хорива, 2 у Подільському районі міста Києва, як пам`ятку архітектури місцевого значення, садибу охоронний номер №955-Кв та скасувати пункт № 30 Додатку № 1 до наказу Міністерства культури України від 15.10.2014 №869 "Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України".

В решті позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто на користь приватного підприємства "Конвалія-нерухомість" (04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 2, кв. 2, код ЄДРПОУ 37175879) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства культури України (01601, м. Київ, вул. Івана Франка, 19, код ЄДРПОУ 37535703) витрати зі сплати судового збору у сумі 1762 (тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року замінено відповідача у справі - Міністерство культури України (01601, м. Київ, вул. Івана Франка, 19, код ЄДРПОУ 37535703) на правонаступника - Міністерство культури, молоді та спорту України (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, 19, код ЄДРПОУ 43220275).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року апеляційну скаргу Міністерства культури молоді та спорту України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2019 року, до якої приєднався Почесний президент Громадської організації "Зелена хвилина" журналіст Інформаційного агентства "Активні громадяни" ОСОБА_1 , - задоволено повністю.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2019 року у справі № 826/10888/18 - скасовано.

Адміністративний позов Приватного підприємства "Конвалія-нерухомість" до Міністерства культури молоді та спорту України, Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи - Прокуратура міста Києва, Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - залишено без розгляду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2020 року № 238 «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади» перейменовано Міністерство культури, молоді та спорту на Міністерство культури та інформаційної політики.

Відповідно до наказу Офісу Генерального прокурора від 03 вересня 2020 року №410 «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур» перейменовано без зміни ідентифікаційних кодів юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - юридичну особу «Прокуратура міста Києва» у «Київська міська прокуратура».

Постановою Верховного Суду від 02 лютого 2021 року касаційну скаргу Приватного підприємства «Конвалія-нерухомість» задоволено. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року апеляційну скаргу Міністерства культури України та заяви Почесного президента Громадської організації "Зелена хвилина", журналіста Інформаційного агентства "Активні громадяни" ОСОБА_1 , Громадської організації "Мапа Реновації" про приєднання до апеляційної скарги - залишено без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2019 року змінено, шляхом викладення абзацу другого його резолютивної частини у наступній редакції: «Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства культури України від 15 жовтня 2014 р. №869 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» в частині включення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України по вулиці Хорива, 2 у Подільському районі міста Києва як пам`ятку архітектури місцевого значення, садибу охоронний номер №955-Кв, а саме: виключивши із переліку Додатку №1 Наказу рядок без номера, в якому знаходиться запис про «Садиба міська купця Й.М. Дмитрієва».

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2019 року залишено без змін.

Задовольняючи частково позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що процедура занесення садиби міської по вул. Хорива, 2 у Подільському районі м. Києва як об`єкта культурної спадщини до Реєстру повинна була складатись з декількох етапів, зокрема: прийняття рішення уповноваженого органу охорони культурної спадщини про занесення садиби міської по вул. Хорива, 2 у Подільському районі м. Києва до Переліку об`єктів культурної спадщини; письмового повідомлення власника об`єкту про внесення об`єкту культурної власності до Переліку об`єктів культурної власності і набуття правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини; складання облікової документації на об`єкт культурної спадщини; занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; письмове повідомлення власника пам`ятки про занесення об`єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; видача Міністерством культури України власнику об`єкта свідоцтва про реєстрацію об`єкта культурної спадщини як пам`ятки. Проте, як вбачається з матеріалів справи, рішення уповноваженого органу охорони культурної спадщини про занесення садиби міської по вул. Хорива, 2 у Подільському районі м. Києва до Переліку об`єктів культурної спадщини не приймалось. В матеріалах справи відсутні також дані, що підтверджують повідомлення в письмовій формі власника об`єкту - позивача про внесення об`єкту до Переліку об`єктів культурної власності і набуття правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини. Разом з тим, дані обставини не підлягають доказуванню, як такі, що встановлені рішенням суду по справі №826/6932/15 від 15.05.2015 та мають преюдиційне значення. Враховуючи, що судами не встановлено та сторонами належними доказами не доведено вчинення Управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) оскаржуваних дій щодо включення садиби міської по вул. Хорива, 2 у Подільському районі м. Києва у перелік пам`яток місцевого значення, суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки комплекс (архітектурний ансамбль) втратив свої складові елементи, сам комплекс (об`єкт з охоронним номером 955-Кв) не може бути предметом охорони та має бути виключений з Реєстру. При цьому колегія суддів не взяла до уваги доводи прокуратури про те, що наказом від 26.04.2021 №293 будинок прибутковий №2-А, житловий будинок №2-Б та флігель №2-В по вул. Хорива у м.Києві були занесені до Державного реєстру, як пам`ятки історії, архітектури місцевого значення, оскільки вказані дії були вчинені після винесення рішення суду у справі №826/5932/15 та у справі № 826/10888/18, а також після усунення процедурних порушень, які слугували підставою для виключення вказаних об`єктів з Державного реєстру. Також колегія суддів віднеслася критично до доводів сторін про те, що об`єкт культурної спадщини пам`ятка архітектури "Садиба міська" по вул.Хорива 2 у м.Києві включала в себе 3 будинки - 2а, 2б, 2д, про що зазначено у обліковій картці, оскільки у Державному реєстрі об`єкт 2д -відсутній. До того ж вказані обставини не відносяться до предмету спору у даній справі. Також колегія суддів зазначила, що згідно Порядку №1760 критерій автентичності означає, що пам`ятка повинна значною мірою зберегти свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні культурні нашарування.

Водночас, враховуючи те, що оспорюваний запис (пункт №30 Додатку №1 до наказу Міністерства культури України від 15.10.2014) є рядком без номеру, який міститься між рядками №№30 та 33 (з урахуванням попереднього скасування рядків №№ 31 та 32), колегія суддів вважала за необхідне змінити абзац другий резолютивної частини рішення та викласти його у наступній редакції: «Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства культури України від 15 жовтня 2014 р. №869 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» в частині включення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України по вулиці Хорива, 2 у Подільському районі міста Києва як пам`ятку архітектури місцевого значення, садибу охоронний номер №955-Кв, а саме: виключивши із переліку Додатку №1 Наказу рядок без номера, в якому знаходиться запис про «Садиба міська купця Й.М.Дмитрієва».

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ ТА ВІДЗИВІВ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

09 червня 2021 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Київської міської прокуратури (далі - третя особа 1, скаржник 1) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року, в якій скаржник 1 просить скасувати зазначені рішення судів та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень Київська міська прокуратура вказує пункт 3 частини четвертої та підпункти «в», «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обґрунтовуючи наявність виключних підстав оскарження судових рішень, скаржник 1 зазначає, що «Садиба міська купця Й.М. Дмитрієва» по вул. Хорива, 2 у м. Києві має високу автентичність як важливий елемент садибної забудови Подолу XIX століття, а також цінність, як об`єкт, що зберіг свою історичну парцелярію та автентичну забудову, в якій поєднуються житлові, промислові та торгівельні функції, що було характерним для історичного середовища Подолу середини кінця XIX століття. У свою чергу, згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами. При цьому, указані судові рішення перешкоджають реалізації права на захист інтересів держави, оскільки виключення «Садиби міської» з Державного реєстру пам`ятки місцевого значення фактично суперечить державній політиці в сфері охорони та захисту культурної спадщини та суспільного інтересу. З огляду на статус зазначеної пам`ятки, державний та суспільний інтерес до неї, скаржник 1 вважає, що суд першої інстанції помилково розглянув справу за правилами спрощеного провадження.

Також, як підставу оскарження судових рішень, які зазначені у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржником 1 у касаційній скарзі зазначено про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: щодо питання застосування норм права у правовідносинах про визнання протиправними (неправомірними) та скасування наказів Міністерства з приводу занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру з підстав втрати такими об`єктами критерію автентичності, порушення процедури щодо такого занесення.

Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2021 року за даною касаційною скаргою відкрите касаційне провадження.

03 серпня 2021 року на адресу суду касаційної інстанції надійшов відзив позивача на касаційну скаргу Київської місцевої прокуратури, в якому, вказуючи на необґрунтованість доводів останньої, просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

16 серпня 2021 року судом касаційної інстанції отримано відповідь Київської міської прокуратури на відзив позивача, в якій скаржник 1 зауважує про безпідставність доводів ПП «Конвалія - нерухомість» та просить врахувати при розгляді справи обґрунтування, вказане у відповіді.

30 червня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга почесного президента Громадської організації "Зелена хвилина", журналіста Інформаційного агентства "Активні громадяни" та Міжнародного інформаційного агентства "UA-Times" ОСОБА_1 (далі - третя особа 3, скаржник 2) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року, в якій скаржник 2 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Як підставу касаційного оскарження судових рішень скаржник 2 вказує пункт 1 та 3 частини четвертої та підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обґрунтовуючи наявність виключних підстав оскарження судових рішень, скаржник 2 зазначає, що Громадська організація «Зелена хвилина» має одним із своїх статутних завдань сприяння у збереженні та охороні культурної спадщини і з кінця 2017 року докладає всіх можливих і неможливих зусиль для збереження і врятування садибного комплексу-пам`ятки, за адресою: вул. Хорива, 2 у м. Київ. Скаржник вказує на значний суспільний інтерес до вказаної справи, про що може свідчити неодноразове висвітлювання даного питання в ЗМІ. Також, як підставу оскарження судових рішень, які зазначені у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржником 2 у касаційній скарзі зазначено про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: щодо статей 2, 14, 15 Закону України «Про охорону культурної спадщини» в контексті вирішення питання - «Чи вилучення окремих складових архітектурного комплексу з питань недотримання процедури внесення таких об`єктів до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, може бути підставою для позбавлення охоронного статусу всього комплексу, навіть якщо надалі такі процедурні порушення були усунуті, а питання цінності та автентичності окремих будівель комплексу оспорювалось».

Крім того касаційна скарга має посилання на застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду, а саме:

- від 23 січня 2020 року у справі № 2-а/7780/11, а саме: що процес руйнування пам`ятки не означає втрату останньою наданого їй законом охоронюваного статусу, а навпаки «свідчить про те, що застосування охоронних засобів є необхідним для відновлення історичної пам`ятки»;

- від 21 листопада 2019 року у справі № 813/1091/18, а саме: що судовий орган не наділений відповідними повноваженнями та не володіє спеціальними знаннями, щоб встановити факт відповідності чи невідповідності конкретних будівель критеріям цінності та автентичності, що відносять останні до категорії культурної спадщини.

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2021 року за даною касаційною скаргою відкрите касаційне провадження.

03 серпня 2021 року на адресу суду касаційної інстанції надійшов відзив позивача на касаційну скаргу почесного президента Громадської організації "Зелена хвилина", журналіста Інформаційного агентства "Активні громадяни" та Міжнародного інформаційного агентства "UA-Times" ОСОБА_1 , в якому, вказуючи на необґрунтованість доводів останньої, просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

02 серпня 2021 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач 2, скаржник 3) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року, в якій скаржник 3 просить скасувати зазначені рішення судів та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи наявність виключних підстав оскарження судових рішень, скаржник 3 зазначає, що справа має значний суспільний резонанс, що підтверджується участю у розгляді справи громадськості та шефством над об`єктом «Садиба міська купця Й.М. Дмитрієва» по вул. Хорива, 2 у м. Києві, громадських організацій, а також про те, що справа має виняткове значення для Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як для органу охорони культурної спадщини м. Києва, до основних завдань якого належать захист та збереження об`єктів культурної спадщини.

Крім того, як підставу оскарження судових рішень, які зазначені у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржником у касаційній скарзі зазначено про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: статей 22, 24, 26, 27 Закону України «Про охорону культурної спадщини»; Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи від 03.10.1985, ратифікованої Законом України № 165-V від 20.09.2006; статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та розділу 5-6 Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2021 року за даною касаційною скаргою відкрите касаційне провадження.

20 жовтня 2021 року на адресу суду касаційної інстанції надійшов відзив позивача на касаційну скаргу Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому, вказуючи на необґрунтованість доводів останньої, просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

04 листопада 2021 року судом касаційної інстанції отримано відповідь Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на відзив позивача, в якій скаржник 3 зауважує про безпідставність доводів ПП «Конвалія - нерухомість» та просить прийняти дану відповідь на відзив до розгляду, скасувати зазначені рішення судів та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

11 серпня 2021 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Міністерства культури та інформаційної політики України (далі - відповідач 1, скаржник 4) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року, в якій скаржник 4 просить скасувати зазначені рішення судів та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Як підставу касаційного оскарження судових рішень Міністерство культури та інформаційної політики України вказує пункт 3 частини четвертої та підпункти «в», «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обґрунтовуючи наявність виключних підстав оскарження судових рішень, скаржник зазначає, що «Садиба міська купця Й.М. Дмитрієва» по вул. Хорива, 2 у м. Києві має високу автентичність як важливий елемент садибної забудови Подолу XIX століття, а також цінність як об`єкт, що зберіг свою історичну парцелярію та автентичну забудову, в якій поєднуються житлові, промислові та торгівельні функції, що було характерним для історичного середовища Подолу середини кінця XIX століття. У свою чергу, згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами. При цьому, указані судові рішення перешкоджають реалізації права на захист інтересів держави, оскільки виключення «Садиби міської» з Державного реєстру пам`ятки місцевого значення фактично суперечить державній політиці в сфері охорони та захисту культурної спадщини та суспільному інтересу. З огляду на статус зазначеної пам`ятки, державний та суспільний інтерес до неї, скаржник вважає що суд першої інстанції помилково розглянув справу за правилами спрощеного провадження.

Також, як підставу оскарження судових рішень, які зазначені у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржником у касаційній скарзі зазначено про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: щодо питання застосування норм права у правовідносинах про визнання протиправними (неправомірними) та скасування наказів Міністерства з приводу занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру з підстав втрати такими об`єктами критерію автентичності, порушення процедури щодо такого занесення.

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року за даною касаційною скаргою відкрите касаційне провадження.

27 вересня 2021 року судом касаційної інстанції отримано відзив Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на касаційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України, в якому, підтримуючи її доводи повністю, просить задовольнити вказану касаційну скаргу.

27 вересня 2021 року на адресу суду касаційної інстанції надійшов відзив позивача на касаційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України, в якому, вказуючи на необґрунтованість доводів останньої, просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

У вказаних касаційних скаргах скаржник 1 і скаржник 4 також просять розглядати справу за їх участю, а також за участю Офісу Генерального прокурора

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання Міністерства культури та інформаційної політики України та Київської міської прокуратури про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень у справі № 826/10888/18. Закінчено підготовку справи до касаційного розгляду та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07 грудня 2022 року о 15 год. 00 хв.

07 грудня 2022 року від третьої особи ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення. ОСОБА_1 зазначив, що Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Наказом від 05 квітня 2021 року та Міністерство культури та інформаційної політики Наказом від 26 квітня 2021 року виправили раніше допущені помилки, зокрема, визначені в рішенні адміністративних судів у 2015 році, а об`єкти культурної спадщини, які є складовими пам`ятки - «Садиба купця Й. Дмитрієва» повернулися до Держреєстру, з дотриманням визначеної законом процедури. Натомість, позивач не наводить належних та допустимих доказів, що виправлення такої помилки непропорційним чином втрутилось в нове право, набуте особою, яка покладалась на легітимність добросовісних дій державного органу.

Крім того, ОСОБА_1 вказав, що правомірність угоди, яка стала підставою для набуття позивачем права власності на пам`ятки, є предметом позову у справі № 910/8298/21.

07 грудня 2022 року до Верховного Суду від Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшло клопотання про заміну відповідача - Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на його правонаступника Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Клопотання обґрунтовано тим, що рішенням Київської міської ради від 01 червня 2017 року № 421/2643 вирішено утворити Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) шляхом виділу управління збереження історичного середовища та охорони об`єктів культурної спадщини з Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та встановлено, що Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є правонаступником у частині відповідного майна, прав та обов`язків Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

В судовому засіданні 07 грудня 2022 року представником виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підтримано клопотання про заміну відповідача правонаступником.

Враховуючи положення статті 52 КАС України колегія суддів КАС ВС задовольнила клопотання та замінила відповідача - Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на його правонаступника Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

16 січня 2023 року до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення від третьої особи ОСОБА_1 , про те, що позивач вже не є власником «Садиба купця Й. Дмитрієва », оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 17 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2022 року у справі № 910/8298/21 скасовано державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі літ. А, Б, В, Г, Д, Є, Ж, З по вул. Хорива, 2 в м. Києві Приватного підприємства "Конвалія-Нерухомість".

Також, посилаючись на пункт 8 частини першої статті 238 КАС України ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і закрити провадження у справі. Такі вимоги мотивовані тим, що оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень - Міністерством культури та інформаційної політики України шляхом прийняття нового наказу, з дотриманням процедури визначеної законом.

У судових засіданнях 07 грудня 2022 року та 18 січня 2023 року представники сторін підтримали вимоги та обґрунтування, викладені у касаційних скаргах, відзивах на них та додаткових поясненнях, відповідно.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Рішенням Подільської районної у місті Києві ради від 12.03.2009 №551 вирішено внести до рішення Подільської районної ради у м. Києві ради від 12.07.2007 №201 "Про затвердження переліку будинків, що належать до комунальної власності територіальної громади Подільського району м. Києва, які знаходяться в незадовільному технічному, непридатному для проживання, аварійному стані та потребують реконструкції" такі зміни та доповнення: позицію 13 додатку до рішення (розділ "Перелік житлових будинків, визнаних непридатними для проживання") викладено в такій редакції: вул. Хорива, 2 літ. "А,Б,В,Г,Д,Е,Ж,З", загальною площею 3109,7 кв.м; клопотати перед Київською міською радою та Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо відселення мешканців будинку 2-а по вул. Хорива на постійне місце проживання.

16.03.2009 виконавчим органом Подільської районної у м. Києві ради (Подільської районної у м. Києві державної адміністрації) прийнято розпорядження №320, яким визнано житловий будинок №2 літера "А" на вул. Хорива аварійним. Комунальному підприємству "Поділ- Інвест Реконструкція" прискорити пошук інвестора на реконструкцію житлового будинку №2 літер "А" по вул. Хорива . Відселення мешканців будинку проводити за рахунок інвестора.

Рішенням Подільської районної у місті Києві ради 29 сесії 5 скликання від 28.10.2010 №883 затверджено результати конкурсу по залученню інвесторів до реконструкції або реставрації жилих та нежилих будинків, а також вбудованих в жилі будинки нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади Подільського району м. Києва згідно з протоколом засідання Районної конкурсної комісії від 27.10.2010 №15; залучено до реконструкції або реставрації непридатного для проживання будинку №2 літ. А,Б,В,Г,Д,Є,Ж,З, по вул. Хорива, загальною площею 3109,7 кв.м. приватне підприємство "Конвалія-Нерухомість".

15.11.2010 між КП "Поділ-Інвест Реконструкція" та ПП "Конвалія-Нерухомість" укладено інвестиційний договір №16 на реконструкцію та будівництво об`єкту за адресою: вул. Хорива, 2 літ. А,Б,В,Г,Д,Е,Ж,З в Подільському районі м. Києва, предметом якого є реалізація інвестиційного проекту з реконструкції та будівництва за адресою: м. Київ, вул. Хорива, 2 літ. А,Б,В,Г,Д,Є,Ж,З на умовах конкурсу, визначених районною конкурсною комісією по залученню інвесторів до реконструкції або реставрації жилих та нежилих будівників, а також вбудованих в жилі будинки нежилих приміщень, що знаходяться на балансі житлово-експлуатаційних та інших організацій (підприємств, установ) комунальної власності територіальної громади Подільського району м. Києва (протокол №15 від 27.10.2010), також належним чином виконати всі інші зобов`язання за цим договором з дотриманням вимог чинного законодавства.

Як зазначив позивач, на виконання умов конкурсу ПП "Конвалія-Нерухомість" здійснило відселення мешканців будинку за власний рахунок та викуп нежитлових приміщень.

15.06.2014 Науково-дослідний інститут пам`яток охоронних досліджень розробив історико-архітектурну довідку та історико-містобудівне обґрунтування, з яких вбачається, що на ділянці проектування за адресою: м. Київ, вул. Хорива, 2 літ. А,Б,В,Г,Д,Е,Ж,3 відсутні об`єкти, що перебувають на державному обліку як об`єкти культурної спадщини, однак дана ділянка знаходиться на території 2-х великих за площею пам`яток.

20.11.2014 за №К-23664 ПП "Конвалія-Нерухомість" звернулось до Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Хорива. 2 у Подільському районі м. Києва для реконструкції будинків під офісно-громадський комплекс з торговельними приміщеннями та підземним паркінгом з подальшою експлуатацією та обслуговуванням в довгострокову оренду на 25 років.

На замовлення ПП "Конвалія-Нерухомість" ПП "Студія ЛАД" розробила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

15.01.2015 Департамент земельних ресурсів надав висновок щодо відповідності заявленої у справі-клопотанні ініціативи містобудівній документації за функціональним призначенням.

ПП "Конвалія-нерухомість" звернулось листом від 26.01.2015 за №01-01/15 до Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо з`ясування статусу будівнику по вул. Хорива, 2 у Подільському районі м. Києва.

Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за результатами розгляду вказаної заяви листом від 04.02.2015 №066-344 повідомило, що будинок прибутковий по вул. Хорива, 2 (2-а) та будинок житловий з торгівельними приміщеннями по вул. Хорива, 2-б наказом Міністерства культури України від 15.10.2014 №869 внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, як пам`ятку архітектури місцевого значення, охоронний №955/1-Кв і № 955/2-Кв.

Відповідно до листа КП "Центральний Подільського району міста Києва" №1/2 від 09.02.2015 будинок 2 по вул. Хорива обслуговує КП "Центральний Подільського району міста Києва", всі приватизовані квартири та нежитлові приміщення належать на праві приватної власності ПП "Конвалія- Нерухомість".

Листом від 11.02.2015 за №01-02/15 ПП "Конвалія-нерухомість" звернулось до Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо надання копій документів, на підставі яких будинки по вул. Хорива, 2 було внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за результатами розгляду вказаної заяви листом від 05.03.2015 №066-696 повідомило, що до нього не надходили дані документи, отримати їх можна, звернувшись до Міністерства культури України.

19.03.2015 ПП "Конвалія-нерухомість" листом №03-03/15 звернулось до Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо надання інформації, з якого моменту будинки по вул. Хорива, 2 (2-а і 2-б) почали перебувати на державному обліку, за наслідками розгляду якого Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 01.04.2015 №066-1020 повідомило, що вказані будинки до внесення до Реєстру на обліку не перебували.

Враховуючи викладене, ПП "Конвалія-нерухомість" звернулося до суду із позовом про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства культури України від 15.10.2014 №869 в частині включення до державного реєстру нерухомих пам`яток України об`єктів нерухомості за адресою: вул. Хорива, 2 (2а і 2б) у м. Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2015 по справі №826/5932/15 позовні вимоги приватного підприємства "Конвалія-нерухомість" задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства культури України від 15.10.2014 №869 "Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України" в частині включення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України по вул. Хорива, 2 (2-а і 2-б) у Подільському районі м. Києва як пам`ятку архітектури місцевого значення, охоронний №955/1-Кв і №955/2-Кв, а саме: пункт 31 і 32 Додатку №1 до наказу Міністерства культури України від 15.10.2014 №869.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2015 по справі №826/5932/15 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва залишено без змін.

Приписом Державного реєстру нерухомих пам`яток України № 425/п від 29.12.2017 позивача було повідомлено, що садибу охоронний №955-Кв не виключено із Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Вважаючи своє право порушеним, позивач звернувся із даним позовом до суду.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України "Про охорону культурної спадщини" № 1805-III від 08.06.2000 (далі - Закон № 1805-III).

За визначенням ст.1 Закону № 1805-III культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини;

об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти, незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону N 1805-III, об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пп. а), б) ч. 1 ст. 14 Закону N 1805-III занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки:

а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, протягом одного року з дня одержання подання;

б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Частиною 2 ст. 14 Закону № 1805-III визначено, що об`єкт культурної спадщини, до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу).

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до ст. 15 Закону № 1805-III, вилучення пам`ятки з Реєстру здійснюється лише у разі:

якщо пам`ятку зруйновано;

якщо пам`ятка археології, що не виявлена в наземних обсягових формах, досліджена на всій площі і по всій глибині культурного шару і при цьому не виявлено об`єктів культурної спадщини, які підлягають консервації або музеєфікації на місці та подальшому використанню;

якщо пам`ятка втратила предмет охорони.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини, затверджений наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 (далі - Порядок № 158) визначає процедуру обліку об`єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та форм власності.

Пункт 2.1. розділу ІІ Порядку № 158: Виявлення об`єктів культурної спадщини включає: натурне обстеження (дослідження), історико-архівні і бібліографічні дослідження, визначення предмета охорони, встановлення ступеня схоронності, первісного призначення, сучасного використання, фотофіксацію (у разі необхідності графічну фіксацію), виготовлення короткої історичної довідки та облікової картки.

Пункт 2.3. розділу ІІ Порядку № 158: На виявлені об`єкти культурної спадщини складається облікова картка об`єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Пункт 3.1. розділу ІІІ Порядку № 158: Облікова картка об`єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини подаються за місцезнаходженням таких об`єктів на розгляд науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, консультативних рад органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та наукової (вченої) ради установи, організації, діяльність якої пов`язана з охороною культурної спадщини, які оцінюють відповідність кожного об`єкта критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1760.

Пункт 3.2. розділу ІІІ Порядку № 158: За результатами оцінки виявлених об`єктів культурної спадщини оформлюється протокол, в якому зазначається, яким саме критеріям відповідає (не відповідає) кожен об`єкт культурної спадщини.

Протокол є підставою для занесення (незанесення) об`єкта культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини (далі - Перелік), який ведеться за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

Пункт 3.4. розділу ІІІ Порядку № 158: Перелік затверджується рішенням органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органами охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та у місячний строк після затвердження надсилається до Мінкультури України разом з протоколом науково-методичної, консультативної або наукової (вченої) ради та документами, передбаченими у пункті 3.1 цього розділу.

Пункт 3.5. розділу ІІІ Порядку № 158: Про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку і набуття ним правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у 30-денний строк рекомендованим листом з повідомленням про вручення направляють власнику цього об`єкта або уповноваженому ним органу (особі) письмове повідомлення за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку, про що здійснюється відповідний запис в журналі обліку видачі повідомлень про занесення об`єктів до Переліку об`єктів культурної спадщини за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

Пункт 4.1. розділу ІV Порядку № 158: На кожний щойно виявлений об`єкт культурної спадщини у строк, що не перевищує трьох років з дати занесення його до Переліку, складається паспорт об`єкта культурної спадщини.

Пункт 6.1. розділу VІ Порядку № 158: Подання щодо занесення до Реєстру щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, а також занесення (незанесення) до Реєстру об`єктів культурної спадщини, зазначених у пункті 5.1 розділу V цього Порядку, подаються за місцезнаходженням таких об`єктів органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органами охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або Українським товариством охорони пам`яток історії та культури та іншими громадськими організаціями, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, - до Мінкультури України.

До подання додаються перелік об`єктів культурної спадщини, складений за формою згідно з додатком 2 та/або додатком 5 до цього Порядку, облікова документація на кожний зазначений у відповідному переліку об`єкт культурної спадщини, протокол відповідно до пункту 3.4 розділу ІІІ та пункту 5.4 розділу V цього Порядку.

Пункт 6.2. розділу VІ Порядку № 158: Рішення про занесення (незанесення) щойно виявлених об`єктів культурної спадщини до Реєстру, а також об`єктів культурної спадщини, зазначених у пункті 5.1 розділу V цього Порядку, приймається відповідно до категорії пам`ятки:

щодо пам`яток національного значення - Кабінетом Міністрів України за поданням Мінкультури України протягом одного року з дня одержання подання;

щодо пам`яток місцевого значення - Мінкультури України за поданням органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури та інших громадських організацій, до статутних завдань яких належить питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Щойно виявлений об`єкт культурної спадщини, який на підставі пропозицій Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури України в установленому порядку визнано таким, що не підлягає занесенню до Реєстру у зв`язку з невідповідністю критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1760, підлягає зняттю з обліку шляхом прийняття рішення органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органами охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, про що письмово повідомляється власник такого об`єкта або уповноважений ним орган (особа) рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Формування, ведення та публікацію Реєстру забезпечує Мінкультури України.

Питання визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України регулювалося Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» від 27.12.2001 № 1760 (далі - Порядок № 1760) .

Пунктом 11 Порядку № 1760 визначено, що об`єкти культурної спадщини місцевого значення повинні відповідати критерію автентичності, а також принаймні одному з таких критеріїв:

вплинули на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону;

пов`язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей певного населеного пункту чи регіону;

є творами відомих архітекторів або інших митців;

є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи.

У п. 10 Порядку № 1760 зазначено, що критерій автентичності означає, що пам`ятка повинна значною мірою зберегти свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні нашарування, а також роль у навколишньому середовищі.

Згідно п. 12 Порядку № 1760, відповідність кожного об`єкта культурної спадщини критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 цього Порядку, оцінюється науковими (вченими) радами установ та організацій, діяльність яких пов`язана з охороною культурної спадщини. За результатами оцінки оформляється протокол, де зазначається, яким саме критеріям відповідає кожен об`єкт культурної спадщини. Протокол надсилається центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно п. 13 Порядку № 1760, після отримання протоколу, зазначеного у пункті 12, центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини у п`ятиденний термін передає його разом з обліковою документацією на розгляд утвореної у цьому органі експертної комісії.

Склад експертної комісії затверджує керівник центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. До складу ради входить не менш як три фахівці з науковим ступенем кандидата чи доктора наук з відповідної спеціальності.

Експертна комісія готує у п`ятиденний термін висновок щодо об`єкта культурної спадщини. Висновок підлягає затвердженню науково-методичною радою центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Зазначений висновок є підставою для занесення пам`ятки до Реєстру.

Згідно п. 14 Порядку № 1760, усім пам`яткам у разі занесення до Реєстру присвоюються охоронні номери, що не можуть дублюватися.

Охоронний номер пам`ятки національного значення складається з цілого числа та літери "Н" (наприклад: 8-Н).

Охоронний номер пам`ятки місцевого значення складається з цілого числа (наприклад: 128).

Згідно п. 15 Порядку № 1760, комплексам (ансамблям), визначним місцям присвоюється єдиний охоронний номер. Кожному об`єкту культурної спадщини у складі комплексу (ансамблю) або визначного місця присвоюється охоронний номер, що складається з охоронного номера комплексу (ансамблю) або визначного місця та номера об`єкта у складі комплексу (наприклад: 128/3).

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданих касаційних скарг, Верховний Суд виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Суд підкреслює, що касаційні провадження у даній справі відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України - застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду (від 23 січня 2020 року у справі № 2-а/7780/11, від 21 листопада 2019 року у справі № 813/1091/18).

Також касаційні провадження у цій справі відкрито з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України - відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:

- щодо питання застосування норм права у правовідносинах про визнання протиправними (неправомірними) та скасування наказів Міністерства з приводу занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру з підстав втрати такими об`єктами критерію автентичності, порушення процедури щодо такого занесення;

- щодо статей 2, 14, 15 Закону України «Про охорону культурної спадщини» в контексті вирішення питання - «Чи вилучення окремих складових архітектурного комплексу з питань недотримання процедури внесення таких об`єктів до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, може бути підставою для позбавлення охоронного статусу всього комплексу, навіть якщо надалі такі процедурні порушення були усунуті, а питання цінності та автентичності окремих будівель комплексу оспорювалось».

- щодо статей 22, 24, 26, 27 Закону України «Про охорону культурної спадщини»; Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи від 03.10.1985, ратифікованої Законом України № 165-V від 20.09.2006; статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та розділу 5-6 Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158.

Суд зазначає, що підставами для задоволення судами попередніх інстанцій позовних вимог стосовно визнання протиправним наказу Міністерства культури України від 15.10.2014 № 869 в частині щодо включення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України по вулиці Хорива, 2 у Подільському районі міста Києва, як пам`ятки архітектури місцевого значення, «Садиби міська», слугувало виключно порушення відповідачами процедури занесення даної садиби як об`єкту культурної спадщини до Реєстру.

Суд, виходячи з аналізу Закону N 1805-III, Порядку № 158, Порядку № 1760, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що процедура занесення садиби міської по вул. Хорива, 2 у Подільському районі м. Києва як об`єкта культурної спадщини до Реєстру повинна була складатись з декількох етапів, зокрема: прийняття рішення уповноваженого органу охорони культурної спадщини про занесення садиби міської по вул. Хорива, 2 у Подільському районі м. Києва до Переліку об`єктів культурної спадщини; письмового повідомлення власника об`єкту про внесення об`єкту культурної власності до Переліку об`єктів культурної власності і набуття правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини; складання облікової документації на об`єкт культурної спадщини; занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; письмове повідомлення власника пам`ятки про занесення об`єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; видача Міністерством культури України власнику об`єкта свідоцтва про реєстрацію об`єкта культурної спадщини як пам`ятки.

Водночас, як не спростовується сторонами та встановлено судами попередніх інстанцій, рішення уповноваженого органу охорони культурної спадщини про занесення садиби міської по вул. Хорива, 2 у Подільському районі м. Києва до Переліку об`єктів культурної спадщини не приймалось, а було прийнято лише наказ Міністерства культури України від 15.10.2014 № 869 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України», згідно Додатку 1 якого до Державного реєстру нерухомих пам`яток України включено об`єкт культурної спадщини за категорією місцевого значення «Садиба міська» за № 955-Кв.

В основу висновків судів попередніх інстанцій лягли обставини, які суди вважали такими, що не підлягають доказуванню, як такі що встановлені рішенням суду по справі №826/6932/15 від 15.05.2015 та мають преюдиційне значення.

Суд зауважує, що відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Передбачене вказаною нормою процесуального права звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративний суд не повинен сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених вказаним положенням КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку.

Більше того, частиною сьомою статті 78 КАС України передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Суд також повинен враховувати вимоги частини четвертої статті 9 КАС України, щодо необхідності офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на його думку, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 815/94/16.

Отже, суди попередніх інстанцій, під час розгляду даної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинні були самостійно кваліфікувати дотримання чи недотримання відповідачами порядку обліку об`єктів культурної спадщини та визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру та впливу даних порушень при умові усунення їх в майбутньому.

Щодо висновку суду апеляційної інстанції стосовно втрати садибою та її складових об`єктів ознак автентичності через аварійний стан, то Суд зауважує наступне.

Згідно п. 12 Порядку № 1760, відповідність кожного об`єкта культурної спадщини критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 цього Порядку [в тому числі автентичності], оцінюється науковими (вченими) радами установ та організацій, діяльність яких пов`язана з охороною культурної спадщини. За результатами оцінки оформляється протокол, де зазначається, яким саме критеріям відповідає кожен об`єкт культурної спадщини.

Відтак, зі змісту даної норми висновується, що суб`єктом, уповноваженим на здійснення оцінки об`єкта культурної спадщини на відповідність критеріям автентичності та іншим критеріям, визначеним п. 10 та п. 11 Порядку є наукові (вчені) ради установ та організацій, діяльність яких пов`язана з охороною культурної спадщини.

Тому, слушними є доводи скаржника 2 щодо незастосування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 21.11.2019 у справі № 813/1091/18, щодо відсутності в суду спеціальних знань, а, відтак, і повноважень для встановлення факту відповідності чи невідповідності житлового будинку критеріям, визначеним у Порядку № 1760.

Суд, в контексті спірних правовідносин, вважає за доцільне також звернути увагу, що саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акту необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акту, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків.

Разом з тим, не кожен дефект акту робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення .

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його правомірність.

Отже, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Судом апеляційної інстанції встановлено та не заперечується сторонами у справі, 05.04.2021 Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу КМДА внесено будинок прибутковий №2-А, житловий будинок №2-Б та флігель №2-В по вул. Хорива у м. Києві до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини. Наказом Міністерства від 26.04.2021 №293 вказані будинки були занесені до Державного реєстру, як пам`ятки історії, архітектури місцевого значення.

Суд наголошує, що такий спосіб здійснення процедури обліку об`єктів культурної спадщини та визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, що є предметом дослідження в рамках цієї справи, не повинен розцінюватися як належний, чи бути звичною практикою суб`єктів владних повноважень у сфері охорони культурної спадщини щодо виправлення/усунення помилок. Але оцінюючи такі «виправлення» у контексті обставин цієї справи з позиції їхніх юридичних наслідків колегія суддів виходить з того, що зазначене доповнення вважатиметься легітимним, якщо основуватиметься на висновках Експертної комісії з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини та Науково - методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства, як органів, уповноважених надавати кваліфіковану оцінку відповідності об`єктів культурної спадщини критеріям, визначеним Порядком № 1760 з метою можливості подальшого занесення цих об`єктів до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Скаржники в доводах касаційних скарг зауважують, що, як Експертна комісія з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини у протоколах від 13.02.2014 № 1/14 та від 16.09.2014 № 3/14, так і Науково - методична рада з питань охорони культурної спадщини Міністерства у протоколах від 18.02.2014 № 69 та від 17.09.2014 № 72, дійшла одностайних висновків про відповідність «Садиби міської» та її складових елементів ознакам автентичності, які є достатніми для включення їх до Реєстру.

Водночас, судами попередніх інстанцій не досліджувалася та не надавалася правова оцінка висновкам вказаних установ, як обґрунтованої та легітимної підстави коригування процедури обліку об`єкта культурної спадщини «Садиби міської» в частині невнесення пам`ятки до Переліку об`єктів культурної спадщини за умови включення її до Державного реєстру; судами також не надано оцінки щодо впливу недотримання цієї процедури, як наслідку для причини позбавлення об`єкта культурної та історичної цінності та зміну його пам`ятковоохоронного статусу.

Окрім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недотримання порядку обліку об`єктів культурної спадщини та визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру через відсутність даних, що підтверджують повідомлення в письмовій формі власника об`єкта - позивача про внесення об`єкта до Переліку об`єктів культурної власності і набуття правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини. Вказаний довід наводить також і позивач у відзивах на касаційні скарги.

Суд, з приводу вищезазначеного зауважує, що питання про скасування реєстрації права власності на нежитлові будівлі літ. А, Б, В, Г, Д, Є, Ж, З по вул. Хорива, 2 в м. Києві за ПП "Конвалія-нерухомість", проведену 24.07.2017 державним реєстратором Комунального підприємства "Благоустрій Шевченківського району" Клюковським Максимом Володимировичем на підставі рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №36384694 від 31.07.2017 було предметом дослідження в справі № 910/8298/21, за результатами розгляду якої, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022, скасовано державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі літ. А, Б, В, Г, Д, Є, Ж, З по вул. Хорива, 2 в м. Києві Приватного підприємства "Конвалія-Нерухомість", проведену 24.07.2017 державним реєстратором КП "Благоустрій Шевченківського району" Клюковським М.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 36384694 від 31.07.2017. На це рішення посилався в своїх додаткових поясненнях ОСОБА_1 .

Водночас, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про порушення порядку повідомлення про внесення об`єкта до Переліку об`єктів культурної власності в письмовій формі позивача саме, як власника об`єкта.

Верховний Суд, в силу вимог статті 341 КАС України, процесуально позбавлений можливості досліджувати докази. Тому, задля повного і всебічного з`ясування усіх обставин справи, враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність направлення на новий розгляд справи до суду першої інстанції справи №826/10888/18 у цій частині вимог.

<…> Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд <…>.

Відповідно до п.1 ч. 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Приписами частини 4 статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Стосовно доводів скаржників про помилковість розгляду судом першої інстанції справи в порядку спрощеного позовного провадження, то Суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої-третьої статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

За приписами частин другої та третьої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Верховним Судом в постанові від 22 січня 2021 року у справі № 640/11869/20 сформульовано правовий висновок, за яким: «особливостями розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження є: суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (стаття 258 КАС України); підготовче засідання не проводиться (частина третя статті 262 КАС України); перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина четверта статті 262 КАС України); суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи (частини п`ята та шоста статті 262 КАС України); клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (частина сьома статті 262 КАС України); при розгляді справи суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення; судові дебати не проводяться (частина восьма статті 262 КАС України).

При цьому важливо врахувати, що учасники справи, яка розглядається у спрощеному позовному провадженні, зазнають таких обмежень: скорочений строк на подачі заяву про відвід (стаття 39 КАС України); обмежене право позивача змінити предмет або підставу позову (стаття 47 КАС України); скорочений строк вступу у справу третіх осіб (стаття 49 КАС України); скорочений строк подачі заяви про виклик свідків (стаття 92 КАС України); скорочений строк направлення позивачем третім особам копії позовної заяви (стаття 171 КАС України); обмежене право на об`єднання справ в одне провадження (стаття 172 КАС України); скорочений строк складення судом повного тексту рішення (стаття 243 КАС України); скорочений строк розгляду справи (стаття 258 КАС України); не проводяться судові дебати (стаття 262 КАС України); не проводиться підготовче судове засідання (стаття 262 КАС України)».

Суд не вбачає підстав для відступу від вказаної правової позиції та за наслідками перегляду цієї справи зазначає, що суд першої інстанції, призначаючи розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, не врахував зазначених особливостей. Зокрема, ухвала суду першої інстанції не містить, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, аналізу щодо наявності жодної із визначених частиною третьою статті 257 КАС України умов для такого розгляду (як то, суспільний інтерес, зважаючи на те, що збереження об`єктів культурної спадщини є пріоритетним конституційним завданням держави).

За змістом статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Колегія суддів зазначає, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, Верховний Суд вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі дотримано норми процесуального права в частині належного з`ясування та оцінки судом першої інстанції обставин та умов, визначених частиною третьою статті 257 КАС України щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд звертає увагу, що сторонами не оспорюються висновки судів попередніх інстанцій в частині інших позовних вимог, що, відтак, не становлять предмет касаційного перегляду цієї справи.

Стосовно доводів ОСОБА_1 про наявність підстав для скасування судових рішень та закриття провадження у справі колегія суддів КАС ВС зазначає, про таке.

Відповідно до частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Згідно пункту 8 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Враховуючи норми статті 341 КАС України та не повне і всебічне з`ясування усіх обставин справи судами попередніх інстанцій, колегія суддів КАС ВС дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі.

Таким чином, враховуючи викладене та норми статті 353 КАС України, Суд дійшов висновку, що касаційні скарги Київської міської прокуратури, Міністерства культури та інформаційної політики України, почесного президента Громадської організації "Зелена хвилина", журналіста Інформаційного агентства "Активні громадяни" та Міжнародного інформаційного агентства "UA-Times" ОСОБА_1 , підлягають частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення в частині задоволених вимог- скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на вимоги касаційної скарги Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вона підлягає задоволенню повністю.

Приписами частини 4 статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи те, що вказані порушення під час розгляду справи допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Водночас, колегія суддів КАС ВС зауважує, що згідно ст.ст. 1-2 Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX (далі - Закон №2825-IX), ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Згідно абзацу 3 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №2825-IX до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Відтак, враховуючи приписи Закону №2825-IX, справа № 826/10888/18 підлягає направленню на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 341, 344, 349-356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Київської міської прокуратури, Міністерства культури та інформаційної політики України, почесного президента Громадської організації "Зелена хвилина", журналіста Інформаційного агентства "Активні громадяни" та Міжнародного інформаційного агентства "UA-Times" ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Касаційну скаргу Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - задовольнити повністю.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі № 826/10888/18 - скасувати в частині задоволених позовних вимог та в цій частині направити справу на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

В решті - рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Головуючий суддя Стрелець Т.Г.

Судді Берназюк Я.О.

Стеценко С.Г.