Ухвала

від 03.01.2023 по справі 2-726/11

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-726/11

У Х В А Л А

03 січня 2023 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді Даш`ян К.Е.

секретар судового засідання Шкіндер І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» звернулося до Рівненського міського суду Рівненської області із заявою, в якій просить замінити вибулого Стягувача Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» на його Правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ: 36799749, місце знаходження: вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б, м. Київ, 04053) у Виконавчому листі № 2-726/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до відповідача, яким є: ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № _Ск-070-000003/10-2007.

В судове засідання представник заявника не з"явився, в заяві просив розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження провести за відсутності представника заявника.

Інші учасники справи в судове засідання не з"явились, що не є перешкодою для розгляду заяви згідно ч. 3 ст. 442 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 10.03.2011 року Рівненський міський суд Рівненської області ухвалив рішення по справі № 2-726/11 про стягнення з боржника (відповідача), яким є ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором № _Ск-070-000003/10-2007.

04.07.2019 року між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір № 23 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Родовід Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № _Ск-070-000003/10-2007.

Згідно ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлеиня права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні вік замінюється правонаступником.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).

Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із результатів системного аналізу цих норм. зокрема пунктів 1. 2 частини першої статті 512 ІЖ України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

У зв`язку заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У відповідності до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до ч. 1ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Частиною 2 статті 15 ЗУ «Про виконавче провадження», передбачено, що стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Частиною 1 статті 442 ЦПК України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

З наведених положень ст.442 ЦПК України вбачається, що нею регламентовано порядок заміни сторони правонаступником на стадії виконання судового рішення.

Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

У відповідності до правової позиції, яка сформульована у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 10/56-08, якщо заявник звернувся із заявою про заміну сторони виконавчого провадження - стягувача поза межами відкритого виконавчого провадження стосовно боржника, то це не позбавляє його права звернутись із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні та не с підставою для відмови судом у задоволенні такої заяви, у разі якщо судом не встановлено обставин закінчення виконавчого провадження у справі належним виконанням судового рішення. У протилежному ж випадку правонаступник стягувача - сторони виконавчого провадження, набувши таке право згідно з договором про відступлення права вимоги в порядку статті 512 ЦК України, позбавляється можливості та права реалізувати таке право у виконавчому провадженні у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічна позиція міститься і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі від 21 березня 2018 року по справі № 6- 1355/10. провадження № 61-12076св18 (ЄДРСРУ № 73001190).

Враховуючи вищезазначене та позицію Верховного Суду, заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-

якій стадії процесу.

Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512,514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі Лв 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св!8). від 31 жовтня 2018 року у справі Лг 201/8548/16-и (провадження Л° 61-16059св18) та від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв"язку з вищезазначеним, суд дійшов висновку, що заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.18,260,353,442 ЦПК України , суд -

У Х В А Л И В :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження - задовольнити.

Замінити вибулого Стягувача Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» на його Правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ: 36799749, місце знаходження: вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б, м. Київ, 04053) у Виконавчому листі № 2-726/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до відповідача, яким є: ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № _Ск-070-000003/10-2007;

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Рівненського міського суду К.Е.Даш`ян