Ухвала

від 23.01.2023 по справі 309/5123/22

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 309/5123/22

2/302/78/23

81

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2023 р. смт. Міжгір`я Закапатської області

Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Пухальський С. В., перевіривши додержаннявимог,викладених устаттях 175,177Цивільного процесуальногокодексу України(далі ЦПКУкраїни),по позовнійзаяві ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ЗАРАЗ-8»,третя особабез самостійнихвимог:Товариство зобмеженою відповідальністю«НАО СІСТЕМ»,про захистправ споживача,

ВСТАНОВИВ:

16.11.2022 позивач звернувся до Хустського районного суду Закарпатської області із позовом до відповідача про захист прав споживача.

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 21.11.2022 вказану позовну заяву передано на розгляд Міжгірському районному суду Закарпатської області.

19.01.2023 в порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Пухальського С. В.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї документами суддя дійшов висновку про необхідність залишення її без руху, оскільки вона подана з порушенням вимог статті 177 ЦПК України, виходячи з наступних підстав.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Так, відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Тобто, у разі відсутності документів, які є підставою для звільнення позивача від сплати судового збору, позивачем має бути сплачено судовий збір відповідно до вимог та в порядку, встановленому Законом України «Про судовий збір», яким визначені засади справляння судового збору, платників, об?єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Позивачем до позовної заяви не додано документу, що підтверджує сплату ним судового збору у встановлених законодавством порядку і розмірі.

При зверненні з вимогою до суду позивач посилався на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Як убачається зі змісту позовної заяви, вона містить вимогу, в тому числі, про стягнення моральної шкоди в сумі 500 000,00 грн.

Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції) відповідно до закону. Таким чином, споживачі звільнені від сплати судового збору за подання позову про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої лише внаслідок недоліків продукції, тобто в даному випадку позивач не звільнений від сплати судового збору відповідно до положень статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» за вимогою про відшкодування моральної шкоди.

При цьому, згідно положень частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов?язані з порушенням їх прав.

Однак, відповідно до статті 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Одночасно у статті 21 вказаного Закону, крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, законодавець для цілей застосування цього Закону та пов?язаного з ним законодавства про захист прав споживачів закріпив, що права споживача вважаються порушеними: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом)обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Крім того, права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) визначені статтею 10 вказаного Закону.

В обґрунтування підстав звільнення від сплати судового збору позивачем не зазначено жодне із передбачених статтею 21 вказаного Закону порушення його прав з метою застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів, зокрема в частині сплати судового збору.

Постановою по справі №761/11472/15-ц від 28.11.2018 Верховний Суд роз`яснив, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, якщо позивач визначив її у грошовому вимірі. Тому в такому випадку судовий збір оплачується за правилами подання позову майнового характеру.

Згідно з частиною 3 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.

Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 листопада 2018 року у справі №761/11472/15-ц.

Таким чином, за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди має справлятися судовий збір в розмірі, встановленому Законом.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору, що підлягає сплаті при зверненні фізичною особою до суду з позовною заявою майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2022 року (на день звернення з відповідним позовом до суду) становив 2481,00 грн.

Таким чином, при поданні до суду майнової вимоги про стягнення моральної шкоди, з урахуванням ціни позову, позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 5000,00 грн. (п?ять тисяч гривень) за наступними реквізитами, а саме: отримувач коштів ГУК у Зак. обл/Міжгірська тг/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37975895; Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача: UA318999980313111206000007423; код класифікації доходів бюджету 22030101.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставівикладеного,керуючись статтями177-178,185ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-8», третя особа без самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «НАО СІСТЕМ», про захист прав споживача, - залишити без руху.

Встановити позивачу для усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині ухвали, строк 10 (десять) днів з дня отримання ним копії ухвали.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк, позовна заява вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набираєзаконної силиз моментуїї підписаннята оскарженнюне підлягає.

Суддя Пухальський С. В.