Рішення

від 09.02.2022 по справі 376/602/20

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/602/20

Провадження № 2/376/46/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2022 р. Сквирський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді Коваленка О.М.,

за участі: секретаря Щур Л.А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача- ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Сквирського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Зоря» про розірвання договору надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис),-

в с т а н о в и в :

17.03.2020 року до Сквирського районного суду Київської області звернувся представник позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвокат Приймак О.Ю. з вищевказаною позовною заявою.

В обгрунтування свої позовних вимог вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся (позивачів) ОСОБА_5 , про що свідчить Свідоцтво про смерть видано Відділом реєстрації смерті у м. Києві Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 12 березня 2016 року серії НОМЕР_1 .

Після, смерті ОСОБА_5 до державного нотаріуса Сквирської районної державної нотаріальної контори із заявами про прийняти спадщини звернулися онуки, а саме ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

08 лютого 2017 року державним нотаріусом Сквирської районної державної нотаріальної контори Савченко М.А. було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом (бланк серії НВІ 394891) від 08.02.2017 року по спадковій справі №212/2016, що зареєстровано в реєстрі за №160 на ім`я внука ОСОБА_4 та внука ОСОБА_3 .

Відповідно до Свідоцтво про право на спадщину за законом (бланк серії НВІ 394891) від 08.02.2017 року зазначається наступна інформація: Спадщина, на яку в указаних частках видано це свідоцтво, складається з: права власності на земельну ділянку розміром 3,7220 га у межах згідно з планом, які визначені в натурі (на місцевості), закріпленні межовими знаками і зазначені у кадастровому плані, кадастровий номер 3224088600:03:012:0011, яка розташована на території Шапіївської сільської ради Сквирського району Київської області, що належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-КВ №078605, виданого Сквирським районним відділом земельних ресурсів 15 жовтня 1999 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №113. Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, не зареєстровані.

На підставі зазначеного Свідоцтво про право на спадщину за законом (бланк серії НВІ 394891) від 08.02.2017 року, зареєстроване за №160 та заявою Позивачів, державним нотаріусом Сквирської районної державної нотаріальної контори Савченко М.А. були внесенні записи про право власності на земельну ділянку за Позивачами, а саме:

рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:33764134 від 08.02.2017 внесено запис про правне право власності Уг частки за ОСОБА_3 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер витягу: 79874994 від 08.02.17р.);

рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:33764134 від 08.02.2017 внесено запис про правне право власності 14 частки за ОСОБА_4 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер витягу: 79874465 від 08.02.17р.);

Після оформлення права власності на зазначену земельну ділянку Позивачі вирішили дану земельну ділянку за кадастровим номером 3224088600:03:012:0011 використовувати самостійно для власних потреб. 15 березня 2017 року Позивачам стало відомо, що земельна ділянка за кадастровим номером 3224088600:03:012:0011 вже передана у користування на 50 років за Договором надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзиз) 22 лютого 2015 року, який укладений між ТОВ СП «Зоря» та ОСОБА_5 (померлою бабусею).

15 березня 2017 року Позивачі звернулися до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Невесенко Л.П. для підготовки заяви про припинення Договору надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзиз) від 22 лютого 2015 року в двосторонньому порядку.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Невесенко Л.П., була оформлена Заява від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та завіренні їх підписи нотаріусом на заяві до ТОВ СП «Зоря», в якій просили Позивачі припинити договір в двохсторонньому порядку. Дана, Заява була направлена за супровідним листом від 15.03.2017 року за №5/01-16 на ім`я директора ТОВ СП «Зоря» ОСОБА_6 .

За підписом директора ТОВ СП «Зоря» Непота М.В. на вище зазначену заяву була отримана лист-відповідь в якій останній зазначає, що припинення дії Договору емфігевзису з підстав зміни власника не можлива, а може бути припинено за рішенням суду.

В липні 2019 року надійшла відповідь на адвокатський запит за вих.№11 від 01.07.2019 року ТОВ СП «Зоря» за підписом директора М. Непота, в якій зазначається, що Відповідно до п. 3.1 Договору, товариству в повному обсязі сплачено кошти за користування земельною ділянкою гр. ОСОБА_5 на картковий рахунок по платіжних дорученнях.

Але, Позивачі стверджують, що у померлої бабусі будь-яких карткових рахунків не було, а Позивачі від Відповідача не отримували оплати за користування земельної ділянки за Договором.

Таким, чином Відповідач користується земельною ділянкою всупереч закону і не виконує умови Договору від 22 лютого 2015 року емфітевзису більше 5-ти років.

Окрім, того Позивачі вирішили, щоб між ними у майбутньому не виникало будь- яких конфліктних ситуацій стосовно земельної ділянки площею 3,722 га з кадастровим номером 3224088600:03:012:0011, дану земельну ділянку поділити між собою по 1/2 частині із встановленням меж в натурі та присвоєння нових кадастрових номерів.

На підставі вищевикладеного представник позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвокат Приймак О.Ю., просить суд:

Розірвати Договір надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 22 лютого 2015 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Зоря» (код ЄДРПОУ 13719595, місцезнаходження: 09041, Київська область, Білоцерківський район с. Токарівка, вул. Гагаріна,2) та ОСОБА_5 .

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача СП «Зоря» - адвокат Гривачевська Л.М. з доводами представника позивачів не погодилася, вказала, що дійсно між СП «Зоря» та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 було укладено договір про право користування земельною ділянко для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 22.02.2015 року, строком на п`ятдесят років. Відповідач виконує всі умови договору та сплатив грошові кошти за користування земельною ділянкою передбачені вказаним договором. Кошти за користування земельною ділянкою СП «Зоря» отримувала ОСОБА_7 , яка діяла від імені ОСОБА_5 на підставі довіреності від 15.08.2014 року. Тому просила суд відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Суд, вислухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позовних вимог позивачів необхідно відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно достатті 41 Конституції Україниправо приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно дост.76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогамист.81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановленихст. 82 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 22.02.2015 року між ТОВ СП «Зоря», в особі директора Непоти Миколи Васильовича та ОСОБА_5 укладено Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), що підтверджується копією цього договору (а.с.53-55).

Згідно вказаного договору ОСОБА_5 передала в користування ТОВ СП «Зоря» земельну ділянку площею 3,722 га, яка розташована в межах Шапіївської сільської ради Сквирського району Київської області, кадастровий номер 3224088600:03:012:0011, пункт договору 1.2 (а.с.53).

Відповідно за вказаним договором ОСОБА_5 СП «Зоря» сплачувалися кошти за користування земельною ділянкою кадастровий номер 3224088600:03:012:0011, сплачені кошти отримувала ОСОБА_7 , уповноважена ОСОБА_5 згідно Довіреності від 05.08.2014 року, яку нотаріально посвідчено секретарем Шапіївської сільської ради Сквирського району Київської області Іванець С.О., 05.08.2014 року, відповідно до якої ОСОБА_7 уповноважено бути представником ОСОБА_5 «у відносинах з усіма державними, приватними, громадськими органами, установами, підприємствами та організаціями будь-яких форм власності, галузевої приналежності та підпорядкування, в тому числі в стосунках з органами нотаріату та фізичними особами, а також в усіх філіях-відділеннях та територіально відокремлених без балансових відділеннях відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», незалежно від їхнього місцезнаходження, з усіх питань пов`язаних з відкриттям рахунків, розпорядженням ними та закриттям рахунків, відкритих на її ім`я, та з питань компенсації грошових заощаджень…. », також відповідно до вказано доручення ОСОБА_7 надано право подавати необхідні заяви, довідки та документи, отримувати гроші з рахунків…… розписуватися від імені довірительки, в тому числі при отриманні грошової компенсації…», що підтверджується копією цієї довіреності (а.с.85).

Те що, кошти відповідно до договору сплачувались, та їх отримувала за дорученням ОСОБА_7 підтверджується платіжним дорученням №789/1 від 18.09.2015 року на суму 10000 грн. (а.с.74), платіжним дорученням №737/1 від 04.09.2015 року на суму 10000 грн. (а.с.75), платіжним дорученням №783/1 від 09.09.2015 року на суму 10000 грн. (а.с.76), що свідчить про дотримання СП «Зоря» всіх істотних умов договору.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє (ч.1 ст. 238 ЦК).

Згідно з ч. 1 ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, які він представляє.

За змістом ст. 241 ЦК правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Суд визнає, що довіреність від 05.08.2014 року (а.с.85) на час укладення оспорюваного правочину була чинною, оскільки її недійсність не була встановлена в судовому порядку.

За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, в поведінці СП «Зоря» відсутні ознаки недобросовісності виконання договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) укладеного 22.02.2015 року, вказаний договір не оспорювався ОСОБА_5 і належно виконувався СП «Зоря».

У справі також немає жодних доказів на підтвердження відсутності волевиявлення у ОСОБА_5 на укладення довіреності від 05.08.2014 року. Так, позивачі та їх представник не спростували належність підпису у вказаному договорі чи в довіреності чи наявність інших обставин, що виключають вільне волевиявлення ОСОБА_8 на укладення вказаних угод..

Відповідно до ст.. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено свободу договору, а саме: відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частини першої статті 628 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 4 статті 102-1 ЗК України передбачено, що особа, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, має право володіти та користуватися земельною ділянкою в повному обсязі відповідно до договору.

Згідно з ч.9 ст.102-1 ЗК України, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі: 1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; 2) спливу строку, на який було надано право користування; 3) відчуження земельної ділянки приватної власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 3-1) прийняття уповноваженим органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування рішення про використання земельної ділянки державної чи комунальної власності для суспільних потреб; 4) невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років; 5) припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів емфітевзису та суперфіцію, укладених у рамках такого партнерства); 6) за згодою сторін договору емфітевзису, суперфіцію.

З огляду на матеріали справи відповідачем СП «Зоря» виконуються всі умови договору, умови ч. 9 ст. 102-1 ЗК України не настали.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , померла, про що свідчить копія Свідоцтва про смерть видано Відділом реєстрації смерті у м. Києві Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 12 березня 2016 року серії НОМЕР_1 (а.с.23).

Після, смерті ОСОБА_5 до державного нотаріуса Сквирської районної державної нотаріальної контори із заявами про прийняти спадщини звернулися онуки, а саме ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

08 лютого 2017 року державним нотаріусом Сквирської районної державної нотаріальної контори Савченко М.А. було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом (бланк серії НВІ 394891) від 08.02.2017 року по спадковій справі №212/2016, що зареєстровано в реєстрі за №160 на ім`я онуки ОСОБА_4 та онуки ОСОБА_3 (а.с.24).

Після оформлення права власності на зазначену земельну ділянку Позивачі вирішили дану земельну ділянку за кадастровим номером 3224088600:03:012:0011 використовувати самостійно для власних потреб. 15 березня 2017 року Позивачам стало відомо, що земельна ділянка за кадастровим номером 3224088600:03:012:0011 вже передана у користування на 50 років за Договором надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзиз) 22 лютого 2015 року, який укладений між ТОВ СП «Зоря» та ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 Цивільного кодексу України до спадкоємців переходять як права так і обов`язки спадкодавця.

Відповідно до частин першої-другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч.2 ст.652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Оскільки, матеріалами справи встановлено, що СП «Зоря» умови договору не порушувалися, то і підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не має, а тому суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивачів.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст. ст.203, 215, 237,239,241, 407, 626,627,651,652,1216, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 2,4,12,13,76,81,258,259,263 265,351,352,354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

В задоволені позовної заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Зоря» про розірвання договору надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)- відмовити в повному обсязі.

На підставі ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанціїпротягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення буде виготовлено згідно ч. 6 ст. 259 ЦПК України.

Суддя: О.М.Коваленко