Ухвала

від 20.01.2023 по справі 2-1818/2010

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.01.2023 Справа №2-1818/2010

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Братасюка В.М.

за участі секретаря судового засідання Мокрій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі скаргу ОСОБА_1 , орган ДВС чиї дії оскаржуються Тернопільський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано- Франківськ) про визнання незаконною бездіяльності щодо не зняття арешту з майна у виконавчих провадженнях, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Скаржник ОСОБА_1 звернулася до судуіз скаргою,в якійпросить:

- визнати незаконною бездіяльність Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у виконавчих провадженнях №37328855 (обтяження №546025) і №20537778 (обтяження №10088975);

- зобов`язати Тернопільський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) зняти арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження нерухомого майна (тип обтяження арешт майна), обтяження №546025 накладене Тернопільським РВ ДВС ГТУЮ У Тернопільській області по виконавчому провадженні №37328855; обтяження №10088975 накладене Тернопільського РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області по виконавчому провадженні №20537778.

В обґрунтування скарги вказала, що на виконанні у зазначеному відділі ДВС перебували виконавчі провадження №37328855 №20537778, де вона значилась боржником. Виконавче провадження №37328855є завершеним з підстав передбачених п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону №2677-17,а виконавче провадження №20537778 завершено з підстав передбачених п.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження в редакції», проте арешти накладені в ході цих виконавчих проваджень залишилися не знятими, також в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявний запис про обтяження нерухомого майна (тип обтяження арешт майна), обтяження №546025 накладене Тернопільським РВ ДВС ГТУЮ У Тернопільській області по виконавчому провадженні №37328855 та запис про обтяження №10088975 накладений Тернопільським РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області по виконавчому провадженні №20537778.

Вищевказані виконавчі провадження завершені та є знищеними у зв`язку із закінченням трирічного терміну їх зберігання в архіві Відділу, інші відкриті провадження відносно ОСОБА_1 відсутні, при цьому з моменту закінчення виконавчого провадженню минув не один рік. На звернення щодо зняття арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини від ТВ ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області було отримано відповідь згідно якої арешт може бути знятий за рішенням суду. З огляду на викладене просить вимоги скарги задовольнити та поновити пропущений 10-ти денний строк для подачі скарги до суду, зважаючи на те, що нею було отримано копію ухвали про повернення позову 01.08.2022 року.

У судовезасіданняскаржник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 не з`явилися, подано заяву про розгляд скарги за їх відсутності, скаргу просять задовольнити.

Представник Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в судове засідання не з`явився, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, надано письмові пояснення по скарзі, відповідно до яких вважають, що підстав для зняття арешту у зв`язку із завершенням виконавчих проваджень немає. Вважає, що саме суд у відповідності до ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» повинен прийняти рішення про зняття арешту з майна, яке державний виконавець має виконати шляхом прийняття відповідної постанови без необхідності суду зобов`язувати Відділ вчиняти дії, щодо зняття арешту з майна боржника, і бездіяльність Відділу може бути визнана незаконною, лише з часу набрання таким рішення законної сили.

Вирішуючи скаргу суд виходить з наступного.

Суд розглядає справи керуючись принципом диспозитивності не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

В порядку розділу VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень", ст. 447 ЦПК України, передбачене право сторін виконавчого провадження на звернення до суду із скаргою в разі, якщо вони вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Пленум Верховного Суду України в абз. 2 п.7 Постанови №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 року, роз`яснює, що у разі визнання неправомірними рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби суд зобов`язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

На виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду видано виконавчий лист 2-1818/2010, про стягнення солідарно з ТзОВ «Бумеранг», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Тернопільське РУ заборгованості за договором кредитної лінії в розмірі 1730323 грн. 69коп., а також 1700грн.

Даний лист перебував на виконанні в Тернопільському районному відділі ДВС ГТУЮ у Тернопільській області, та державним виконавцем якого 29.07.2010 року було відкрито виконавче провадження, в подальшому Постановою державного виконавця накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

11.04.2013р. винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження», згідно ухвали Тернопільського міськрайонного суду №2-1818/10 від 29 вересня 2010 року, якою розстрочено виконання рішення суду, на підставі якого видані виконавчі листи до 25.09.2013р. Строк повторного пред`явлення до 11.04.2014р.

Паралельно у ТМВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області на виконанні перебував виконавчий лист по цій самій справі від 04.06.2010р. №2-1818/2010, де боржником було ТОВ «Бумеранг» а стягувачами ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Тернопільське РУ та його правонаступник ПП «Будсоюз-Техніка». Державним виконавцем було винесено постанову відкриття виконавчого провадження 20745951 від 06.08.2010р.

13 вересня 2018 року ухвалою Тернопільського міськрайоннного суду замінено сторону у виконавчому провадженні по виконанню судового рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 травня 2010 року про стягнення з ТзОВ «Бумеранг», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Тернопільське РУ заборгованість за кредитним договором №546/2007-МК від 21.09.2007 року в розмірі 1750323 грн. 69коп., а також 1700грн. судового збору та 120грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а саме первісного стягувача ПАТ «Комерційний банк «Надра» замінено на його правонаступника ПП «Будсоюз-Техніка».

12.07.2019р. винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 (за письмовою заявою стягувача).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року у задоволенні позову Товариства зобмеженою відповідальністю«Бумеранг» доТернопільського міськоговідділу державноївиконавчої службиГоловного територіальногоуправління юстиціїу Тернопільськійобласті про визнаннядій державноговиконавця Міськоговідділу ГайдиА.Б.з винесенняпостанови простягнення виконавчогозбору тапро поверненнявиконавчого документастягувачу від12.07.2019ВП №20745951неправомірними та скасуванняпостанов - відмовлено.

30 квітня 2020р. у справі №500/1807/19 Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду задоволена апеляційна скарга ТОВ «Бумеранг». Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.09.2019р. скасовано та прийнято постанову, якою позов ТОВ «Бумеранг» задоволено, визнано дії головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Тернопільській області Гайди А.Б, щодо прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 12 липня 2019 року ВП №20745951 та постанови про стягнення виконавчого збору від 12.07.2019 року ВП №20745951 протиправними. Скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 12 липня 2019 року ВП №20745951 та постанову про стягнення виконавчого збору від 12.07.2019 року ВП №20745951.

17.06.2020р. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №20745951 по виконанню виконавчого листа по адміністративній справі №2- 1818 виданого 04.06.2010р. про стягнення солідарно з ТзОВ «Бумеранг», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Тернопільське РУ заборгованості за договором кредитної лінії боргу в сумі 1750323 грн. 69коп.

Постанова мотивована тим, що на адресу Відділу надійшла заява стягувача із проханням закрити виконавче провадження згідно даного виконавчого документа, претензій фінансового характеру до боржника не має. Виконавчий збір виведено в окреме провадження.

17.06.2020р. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №59547455 про стягнення з ТОВ «Бумеранг» в дохід Державного бюджету України 175214,37грн. виконавчого збору на підставі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2020р. у справі №500/1807/19.

Про погашення заборгованості по кредитному договору від 21.09.2007р. крім вищенаведеного, свідчать наступні документи:

-довідка видана директором ПП «Будсоюз-Техніка» Спяком П.С., про те що станом на 21.09.2007р. заборгованість ТОВ «Бумеранг» погашена повністю.

-нотаріально посвідчена заява ПП «Будсоюз-Техніка» про зняття арешту майна та підтвердження про те, що ТОВ «Бумеран`г виконало свої зобов`язання в повному обсязі.

На сьогоднішній день виконавче провадження №20537778 від 29.07.2010р. завершене.

Стягувач повторно з виконавчим листом не звертався, оскільки заборгованість була погашена боржником ТОВ «Бумеранг» поза межами виконавчого провадження.

Окрім того, рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 07.05.2010р. ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в користь ПАТ «Банк Форум» в особі Тернопільської дирекції ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором №295/08/26-2ПМу ВІД 18.09.2008 року в розмірі 69 684,61 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 555 818,40 грн., а також 34 852,10 грн. пені. Сума грошових коштів, яка підлягала стягненню 550670грн. 50коп.

На підставі вказаного рішення видано виконавчий лист №2-8440 від 08.08.2012р., який 02.04.2013р. надійшов до Тернопільського РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області.

03.04.2013р. головним державним виконавцем Драпак Галиною Василівною відкрито виконавче провадження №37328855 із накладенням арешту на майно боржника.

26.11.2013р. винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст.47 «Про виконавче провадження». Згідно інформації реєструючих органів у боржника відсутнє рухоме майно, на яке можна було б звернути стягнення в рахунок погашення боргу по виконавчому документу.

Строк повторного пред`явлення визначено до 26.11.2014р.

07 листопада 2017р. між ПАТ «Банк Форум» та ТзОВ «ІНВЕСТСТАНДАРТ» укладено договір №83 5-Ф про відступлення прав вимоги до позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором №295/08/26-ZNv від 18.09.2008р. за зобов`язаннями якого ОСОБА_1 виступала поручителем за договором поруки №190/26/03 від 18.09.2008р.

14 листопада 2017 року між ТзОВ «ІНВЕСТСТАНДАРТ» та ОСОБА_4 укладено договір про відступлення прав вимоги до позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором №295/08/26- ZNv від 18.09.2008р., де поручителем виступала ОСОБА_1 .

На сьогоднішній день виконавче провадження №37328855 від 03.04.2013р. завершене. Стягувач повторно з виконавчим листом не звертався, оскільки заборгованість перед ОСОБА_4 була погашена боржником ОСОБА_3 поза межами виконавчого провадження.

06.06.2022скаржником булоотримали відповідьТернопільського відділудержавної виконавчоїслужби уТернопільському районіТернопільської областіПівденно-Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Івано-Франківськ)№3638від 24.05.2022р.на адвокатськийзапит від13.05.2022№9,відповідно доперевіркою Автоматизованоїсистеми виконавчогопровадження встановлено,станом на24.05.2022у Відділівідсутні відкритівиконавчі провадженняде стороноює ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .На виконанніу Відділіперебували вісімзавершених виконавчихпроваджень деборжником була ОСОБА_1 .?Всі завершені виконавчі провадження на сьогодні є знищеними у зв`язку із закінченням трирічного терміну їх зберігання в архіві Відділу. Згідно інформаційної довідки №301455408 від 23.05.2022 з Державного реєструречових прав на нерухоме майно по боржнику ОСОБА_1 встановлено, що Відділ є обтяжувачем по двох зареєстрованих обтяженнях (арештах) нерухомого майна боржника:

- обтяження №546025 накладене по завершеному виконавчому провадженні №37328855;

- обтяження №10088975 накладене по завершеному виконавчому провадженні №20537778.

Відповідно до ч.3 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

09.06.2022року на адресу Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) було надіслано заяву клопотання про зняття обтяжень (арештів) нерухомого майна божника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 поза межами будь-якого виконавчого провадження, проте така заява залишилася без належного реагування, 26.06.2022року начальником відділу була дана відповідь (яка отримана скаржником 27.06.2022року) з посиланням на ч.4-5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» зазначивши, що арешт в даному випадку може бути знятий за рішенням суду.

Із врахуванням того, що позивачем 01.08.2022року отримано ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у цивільній справі №607/8566/22п про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про визнання незаконною бездіяльності щодо не зняття арешту з майна, зобов`язання зняти арешт з майна та вилучити з реєстру записи про обтяження, а 02.08.2022року ОСОБА_1 скористалась правом оскарження бездіяльності працівників Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франхівськ) щодо не зняття арешту з майна у виконавчих провадженнях, суд вважає, що строк на оскарження пропущений скаржником з поважних причин та підлягає поновленню.

Розглянувши справу, суд доходить висновку, що скарга підлягає до задоволення, зважаючи на таке.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону Закон України «Про виконавче провадження» в редакції від 21 квітня 1999 року №606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюють Державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Згідно з положеннями статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов' язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи зі змісту ч. 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення

реального виконання рішення. Згідно ч.2 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на

його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше

наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного

виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час

відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного

робочого дня із дня виявлення майна.

Відмовляючи у знятті арешту, начальник Тернопільськоговідділу державноївиконавчої службиу Тернопільськомурайоні Тернопільськоїобласті Південно-Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Івано-Франківськ)робить посилання нач.4,5ст.59Закону України«Про виконавчепровадження»,в редакціїчинній з02.06.2016року,якою визначено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 ЗаконуУкраїни "Проособливості реформуванняпідприємств оборонно-промисловогокомплексу державноїформи власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду

Водночас, відповідно до ч. 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 21.04.1999року, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу(посадовій особі), який його видав,арешт,накладений намайно боржника,знімається,скасовуються іншівжиті державнимвиконавцем заходи примусового виконання рішення, атакож провадятьсяінші дії, необхідні узв`язкуіз завершеннямвиконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника, згідно ч. 2 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України Про виконавче провадження підлягає примусовому виконанню.

Водночас, у випадку повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

В судовому засіданні державний виконавець не надав жодних доказів, які б спростували доводи скаржника про відсутність заборгованості за виконавчими провадженнями, що перебували на виконанні, як в частині заборгованості так і в частині можливих виконавчих зборів. Натомість державний виконавець підтвердив, що виконавчі провадження знищені, а також, що строки пред`явлення до виконання вказаних виконавчих листів, які визначені законом, сплинули.

Законом України Про виконавче провадження не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

-закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;

-повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;

-повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Відповідно до пункту 3.17 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5 в редакції чинній на момент прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Із змісту ст. 316 ЦК України вбачається, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а ст. 317 цього ж Кодексу передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядж ання своїм майном.

Відповідно ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно ч.ч.1, 2ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.

Згідно ч 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.03.2020 р. у справі №817/928/17 дійшов висновку, що незняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачу є протиправною бездіяльністю працівників органу Державної виконавчої служби, і порушене право підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.

Верховний Суд у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі справа № 2/0301/806/11 від 13.07.2022року зауважив, «що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За таких обставин та враховуючи добровільне погашення боржником боргу за погодженням з кредитором, відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, відсутність будь-яких відомостей стосовно рішення виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, висновок суду апеляційної інстанції про визнання бездіяльності виконавчої служби щодо незняття арешту з майна заявника, що є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, є законним та обґрунтованим.»

Викладені у цій постанові мотиви узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 листопада 2021 року у справі

№ 21/170-08, від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі

№ 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19).

Таким чином, при розгляді скарги, судом встановлено наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчих проваджень та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Окрім того, належним способом захисту в даному випадку буде визнання бездіяльності що полягає у не знятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 , накладеного у виконавчих провадженнях №37328855Є №20537778 протиправною, зобов`язанні зняти арешт виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію обтяжень (дані про арешт) майна особи - ОСОБА_1 .

Окрім цього суд наголошує, що необхідною умовою судового захисту має бути не лише можливе порушення закону, а й доведення належними, допустимими та достатніми доказами порушення, невизнання чи оспорювання права чи інтересу скаржника в цьому випадку ОСОБА_1 .

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження», суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу задовольнити.

Визнати бездіяльність Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ), що полягає у не знятті арешту з майна боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП - НОМЕР_1 ), накладеного у виконавчих провадженнях №37328855 та №20537778 протиправною.

Зобов`язати начальника Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) зняти арешт із усього майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП - НОМЕР_1 ), накладеного у виконавчих провадженнях №37328855 та №20537778 та зобов`язати виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію обтяжень (дані про арешт) майна особи - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП - НОМЕР_1 ) а саме обтяження №546025 накладене Тернопільським РВ ДВС ГТУЮ У Тернопільській області по виконавчому провадженні №37328855; обтяження №10088975 накладене Тернопільського РВ ДВС ГТУЮ У Тернопільській області по виконавчому провадженні №20537778

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі у 15-денний строк з дня проголошення, апеляційної скарги.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддяВ. М. Братасюк