Постанова

від 16.03.2023 по справі 2-1818/2010

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-1818/2010Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 22-ц/817/313/23 Суддя - доповідач - Храпак Н.М.Категорія - 351000000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Дикун С. І., Парандюк Т. С.,

за участю секретаря - Іванюта О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №2-1818/2010 за апеляційною скаргою Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 січня 2023 року, ухвалену суддею Братасюком В.М., у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , орган ДВС чиї дії оскаржуються Тернопільський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання незаконною бездіяльності щодо не зняття арешту з майна у виконавчих провадженнях, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд із скаргою, орган ДВС чиї дії оскаржуються Тернопільський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про: 1) визнання незаконною бездіяльність Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виконавчих провадженнях №37328855 (обтяження №546025) і №20537778 (обтяження №10088975); 2) зобов`язання Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) зняти арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; 3) вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження нерухомого майна (тип обтяження арешт майна), обтяження №546025 накладене Тернопільським РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області по виконавчому провадженні №37328855; обтяження №10088975 накладене Тернопільським РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області по виконавчому провадженні №20537778 (том 3, а.с. 1-8).

В обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_1 вказала, що на виконанні у зазначеному відділі ДВС перебували виконавчі провадження №37328855, №20537778, де вона значилась боржником. Виконавче провадження №37328855 є завершеним з підстав передбачених п.2 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження в редакції Закону №2677-17, а виконавчепровадження №20537778 завершено з підстав передбачених п.4 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження, проте, арешти накладені в ході цих виконавчих проваджень залишилися не знятими, також в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявний запис про обтяження нерухомого майна (тип обтяження арешт майна), обтяження №546025 накладене Тернопільським РВ ДВС ГТУЮ У Тернопільській області по виконавчому провадженні №37328855 та запис про обтяження №10088975 накладений Тернопільським РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області по виконавчому провадженні №20537778.

Вищевказані виконавчі провадження завершені та є знищеними у зв`язку із закінченням трирічного терміну їх зберігання в архіві Відділу, інші відкриті провадження відносно ОСОБА_1 відсутні, при цьому з моменту закінчення виконавчого провадженню минув не один рік. На звернення щодо зняття арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини від ТВ ДВС у Тернопільському районі Тернопільської області було отримано відповідь згідно якої арешт може бути знятий за рішенням суду. З огляду на викладене просить вимоги скарги задовольнити та поновити пропущений 10-ти денний строк для подачі скарги до суду, зважаючи на те, що нею було отримано копію ухвали про повернення позову 01.08.2022.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 січня 2023 року скаргу задоволено.

Визнано бездіяльність Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), що полягає у не знятті арешту з майна боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), накладеного у виконавчих провадженнях №37328855 та №20537778 протиправною.

Зобов`язано начальника Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) зняти арешт із усього майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), накладеного у виконавчих провадженнях №37328855 та №20537778 та зобов`язано виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію обтяжень (дані про арешт) майна особи - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) а саме обтяження №546025 накладене Тернопільським РВ ДВС ГТУЮ У Тернопільській області по виконавчому провадженні №37328855; обтяження №10088975 накладене Тернопільського РВ ДВС ГТУЮ У Тернопільській області по виконавчому провадженні №20537778 (том 3, а.с. 94-98).

В апеляційній скарзі Тернопільський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 січня 2023 року у справі №2-1818/2010 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні скарги відмовити, а також стягнути з скаржника ОСОБА_1 на користь Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) понесені судові витрати, а саме: сплачений за апеляційне оскарження судовий збір в розмірі 2 684 гривень, посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права (том 3, а.с. 102-103).

В обґрунтування апеляційної скарги Тернопільський ВДВС у Тернопільському районі Тернопільської області ПЗМУ МЮ (м. Івано-Франківськ) вказав, що арешти на майно боржника накладені згідно виконавчого провадження №37328855, яке завершено з підстав передбачених п.2 ч.1 ст.47 ЗУ Про виконавче провадження в редакції Закону №2677-17, та виконавчого провадження №20537778, яке завершене на підставі п.4 ч.1 ст.47 ЗУ Про виконавче провадження в редакції Закону №2677-17. Підставою для зняття арешту з майна боржника є закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, тобто підстави визначені статями 48-49 ЗУ Про виконавче провадження в редакції Закону №2677-17, а виконавчі провадження на підставі яких накладені арешти завершенні з підстав ст.47 ЗУ Про виконавче провадження в редакції Закону №2677-17, яка регулює підстави повернення виконавчого документу стягувачу. Державним виконавцем правомірно до даних виконавчих проваджень при їх завершені не застосовано наслідки передбачені ст.50 ЗУ Про виконавче провадження в редакції Закону №2677-17, та не знято арешти, оскільки ст.50 не передбачає зняття арешту з майна боржника при поверненні виконавчого документу стягувачу. Суд першої інстанції у відповідності до повноважень наділених ч.5 ст.59 Закону України Про виконавче провадження мав право прийняти рішення про зняття арешту з майна боржника, проте, підстав визнавати бездіяльність Відділу, щодо не зняття арешту суд не мав, оскільки повноваженнями для зняття арешту у випадку, який розглядався в суді першої інстанції державний виконавець не мав.

Від представника скаржника ОСОБА_1 адвоката Баган Оксани Василівни надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 січня 2023 року, ухвалену суддею Братасюком В.М., у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , орган ДВС чиї дії оскаржуються Тернопільський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання незаконною бездіяльності щодо не зняття арешту з майна у виконавчих провадженнях, зобов`язання вчинити дії відмовити, посилаючись на те, що апеляційна скарга є безпідставною. Вказує, що у суді першої інстанції державний виконавець не надав жодних доказів, які б спростували їхні доводи про відсутність заборгованості за виконавчими провадженнями, що перебували на виконанні, як в частині заборгованості, так і в частині можливих виконавчих зборів. Натомість, державний виконавець підтвердив, що виконавчі провадження знищені, а також, що строки пред`явлення до виконання вказаних виконавчих листів, які визначені судом сплинули. Таким чином, добровільне погашення боржником боргу за погодження з кредитором, відсутність виконавчих проваджень та майнових претензій з боку стягувачів, відсутність будь-яких відомостей стосовно рішення виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, висновок суду про визнання бездіяльності виконавчої служби щодо незняття арешту з майна скаржника є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Представник Тернопільського ВДВС у Тернопільському районі Тернопільської області ПЗМУ МЮ (м. Івано-Франківськ) в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату і місце проведення судового засідання, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про час, дату і місце проведення судового засідання.

Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

У відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив із того, що встановлено наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчих проваджень та майнових претензій з боку стягувача, тому є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Окрім того, належним способом захисту в даному випадку буде визнання бездіяльності, що полягає у не знятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 , накладеного у виконавчих провадженнях: №37328855, №20537778 протиправною, зобов`язанні зняти арешт та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію обтяжень (дані про арешт) майна особи - ОСОБА_1 .

Колегія суддів з даним висновком суду першої інстанції погоджується, оскільки судом вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Судом встановлено, що на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області видано виконавчий лист №2-1818/2010 про стягнення солідарно з ТзОВ Бумеранг, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ Надра в особі філії ВАТ КБ Надра Тернопільське РУ заборгованості за договором кредитної лінії в розмірі 1 730 323 гривень 69 копійок, а також 1 700 гривень.

Даний лист перебував на виконанні в Тернопільському районному відділі ДВС ГТУЮ у Тернопільській області та державним виконавцем якого 29 липня 2010 року було відкрито виконавче провадження, в подальшому постановою державного виконавця накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

11 квітня 2013 року винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст.47 ЗУ Про виконавче провадження, згідно ухвали Тернопільського міськрайонного суду №2-1818/10 від 29 вересня 2010 року, якою розстрочено виконання рішення суду, на підставі якого видані виконавчі листи до 25 вересня 2013 року. Строк повторного пред`явлення до 11 квітня 2014 року (том 3, а.с. 16, 78-79).

Паралельно у ТМВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області на виконанні перебував виконавчий лист по цій самій справі від 04 червня 2010 року №2-1818/2010, де боржником було ТзОВ Бумеранг, а стягувачами ВАТ КБ Надра в особі філії ВАТ КБ Надра Тернопільське РУ та його правонаступник ПП Будсоюз-Техніка. Державним виконавцем було винесено постанову відкриття виконавчого провадження №20745951 від 06 серпня 2010 року.

13 вересня 2018 року ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області замінено сторону у виконавчому провадженні по виконанню судового рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 травня 2010 року про стягнення з ТзОВ Бумеранг, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ Надра в особі філії ВАТ КБ Надра Тернопільське РУ заборгованість за кредитним договором №546/2007-МК від 21 вересня 2007 року в розмірі 1 750 323 гривень 69 копійок, а також 1 700 гривень судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а саме: первісного стягувача ПАТ Комерційний банк Надра замінено на його правонаступника ПП Будсоюз-Техніка (том 3, а.с. 25-26).

12 липня 2019 року винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 (за письмовою заявою стягувача).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Бумеранг до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання дій державного виконавця Міського відділу Гайди А.Б. з винесення постанови про стягнення виконавчого збору та про повернення виконавчого документа стягувачу від 12 липня 2019 року ВП №20745951 неправомірними та скасування постанов відмовлено.

30 квітня 2020 року у справі №500/1807/19 Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду задоволена апеляційна скарга ТзОВ Бумеранг. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року скасовано та прийнято постанову, якою позов ТзОВ Бумеранг задоволено, визнано дії головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Тернопільській області Гайди А.Б, щодо прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 12 липня 2019 року ВП №20745951 та постанови про стягнення виконавчого збору від 12 липня 2019 року ВП №20745951 протиправними. Скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 12 липня 2019 року ВП №20745951 та постанову про стягнення виконавчого збору від 12 липня 2019 року ВП №20745951 (том 3, а.с. 29-32).

17 червня 2020 року винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №20745951 по виконанню виконавчого листа по адміністративній справі №2-1818 виданого 04 червня 2010 року про стягнення солідарно з ТзОВ Бумеранг, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ Надра в особі філії ВАТ КБ Надра Тернопільське РУ заборгованості за договором кредитної лінії боргу в сумі 1 750 323 гривень 69 копійок.

Постанова мотивована тим, що на адресу відділу надійшла заява стягувача із проханням закрити виконавче провадження згідно даного виконавчого документа, претензій фінансового характеру до боржника не має. Виконавчий збір виведено в окреме провадження (том 3, а.с. 33).

17 червня 2020 року винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №59547455 про стягнення з ТзОВ Бумеранг в дохід Державного бюджету України 175 214,37 гривень виконавчого збору на підставі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у справі №500/1807/19 (том 3, а.с. 34).

Про погашення заборгованості по кредитному договору від 21 вересня 2007 року крім вищенаведеного, свідчать наступні документи:

- довідка видана директором ПП Будсоюз-Техніка ОСОБА_3 , про те що станом на 21 вересня 2007 року заборгованість ТзОВ Бумеранг погашена повністю (том 3, а.с. 27);

- нотаріально посвідчена заява ПП Будсоюз-Техніка про зняття арешту майна та підтвердження про те, що ТзОВ Бумеранг виконало свої зобов`язання в повному обсязі (том 3, а.с. 28).

На сьогоднішній день виконавче провадження №20537778 від 29 липня 2010 року завершене.

Стягувач повторно з виконавчим листом не звертався, оскільки заборгованість була погашена боржником ТзОВ Бумеранг поза межами виконавчого провадження.

Окрім того, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 травня 2010 року ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь ПАТ Банк Форум в особі Тернопільської дирекції ПАТ Банк Форум заборгованість за кредитним договором №295/08/26-2ПМу від 18 вересня 2008 року в розмірі 69 684,61 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 555 818,40 гривень, а також 34 852,10 гривень пені. Сума грошових коштів, яка підлягала стягненню 550 670 гривень 50 копійок.

На підставі вказаного рішення видано виконавчий лист №2-8440 від 08 серпня 2012 року, який 02 квітня 2013 року надійшов до Тернопільського РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області.

03 квітня 2013 року головним державним виконавцем Драпак Галиною Василівною відкрито виконавче провадження №37328855 із накладенням арешту на майно боржника.

26 листопада 2013 року винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Про виконавче провадження. Згідно інформації реєструючих органів у боржника відсутнє рухоме майно, на яке можна було б звернути стягнення в рахунок погашення боргу по виконавчому документу.

Строк повторного пред`явлення визначено до 26 листопада 2014 року.

07 листопада 2017 року між ПАТ Банк Форум та ТзОВ Інвестстандарт укладено договір №83 5-Ф про відступлення прав вимоги до позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором №295/08/26-ZNv від 18 вересня 2008 року за зобов`язаннями якого ОСОБА_1 виступала поручителем за договором поруки №190/26/03 від 18 вересня 2008 року.

14 листопада 2017 року між ТзОВ Інвестстандарт та ОСОБА_4 укладено договір про відступлення прав вимоги до позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором №295/08/26- ZNv від 18 вересня 2008 року, де поручителем виступала ОСОБА_1 .

На сьогоднішній день виконавче провадження №37328855 від 03 квітня 2013 року завершене. Стягувач повторно з виконавчим листом не звертався, оскільки заборгованість перед ОСОБА_4 була погашена боржником ОСОБА_2 поза межами виконавчого провадження.

06 червня 2022 року скаржником було отримано відповідь Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) №3638 від 24 травня 2022 року на адвокатський запит від 13 травня 2022 року №9, відповідно до перевірки Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, станом на 24 травня 2022 року у Відділі відсутні відкриті виконавчі провадження де стороною є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На виконанні у відділі перебували вісім завершених виконавчих проваджень де боржником була ОСОБА_1 . Всі завершені виконавчі провадження на сьогодні є знищеними у зв`язку із закінченням трирічного терміну їх зберігання в архіві відділу. Згідно інформаційної довідки №301455408 від 23 травня 2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по боржнику ОСОБА_1 встановлено, що Відділ є обтяжувачем по двох зареєстрованих обтяженнях (арештах) нерухомого майна боржника:

- обтяження №546025 накладене по завершеному виконавчому провадженні №37328855;

- обтяження №10088975 накладене по завершеному виконавчому провадженні №20537778 (том 3, а.с. 21-22).

09 червня 2022 року на адресу Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) було надіслано заяву-клопотання про зняття обтяжень (арештів) нерухомого майна божника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поза межами будь-якого виконавчого провадження, проте така заява залишилася без належного реагування. 26 червня 2022 року начальником відділу була дана відповідь (яка отримана скаржником 27 червня 2022 року) з посиланням на частин 4-5 статті 59 Закону України Про виконавче провадження зазначивши, що арешт в даному випадку може бути знятий за рішенням суду (том 3, а.с. 19-20).

Із врахуванням того, що позивачем 01 серпня 2022 року отримано ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у цивільній справі №607/8566/22 про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про визнання незаконною бездіяльності щодо не зняття арешту з майна, зобов`язання зняти арешт з майна та вилучити з реєстру записи про обтяження (том 3, а.с. 36-37), а 02 серпня 2022 року ОСОБА_1 скористалась правом оскарження бездіяльності працівників Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо не зняття арешту з майна у виконавчих провадженнях (том 3, а.с. 1-8), суд вважав, що строк на оскарження пропущений скаржником з поважних причин та підлягав поновленню.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із положеннями статті 18 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положенням містились у статті 25 цього ж Закону у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України Про виконавче провадження (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення цього Закону.

Отже, чинна на дату винесення постанов про повернення виконавчого документу стягувачу редакція Закону України Про виконавче провадження (частина четверта статті 50) передбачала, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Проте, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі статті 47 Закону України Про виконавче провадження (у редакції, чинній на час повернення виконавчих документів стягувачу) не встановлювало прямого обов`язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.

Водночас, спір у справі, що переглядається, виник не у зв`язку з оскарженням бездіяльності у вигляді не зняття арешту державними виконавцями, які здійснювали виконавчі дії у виконавчих провадженнях №№ 20745951 та 37328855 на стадії їх завершення під час повернення виконавчих документів стягувачу у 2013 роках.

Спір виник у зв`язку з тим, що на заяву ОСОБА_1 від 09червня 2022року про зняття арешту у зв`язку з виконання виконавчого документу поза межами виконавчого провадження державний виконавець відмовився зняти арешт з майна боржника.

За таких обставин, стаття 50 Закону України Про виконавче провадження (у редакції, чинній на час повернення виконавчих документів стягувачу) не є тим законом, який регулює спірні правовідносини, на що суд першої інстанції вірно звернув увагу.

Суд врахував, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону України Про виконавче провадження, щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону України Про виконавче провадження щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України Про виконавче провадження підлягає примусовому виконанню.

Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

У справі, що переглядається, встановлено, що виконавче провадження № 20537778 від 29.07.2010 завершене, стягувач повторно з виконавчим листом не звертався, оскільки заборгованість була погашена боржником поза межами виконавчого провадження.

Також після повернення банку виконавчого документа у виконавчому провадженні № 37328855 від 03.04.2013 про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості особа, яка придбала право вимоги підтвердила повне виконання зобов`язань за кредитним договором та не заперечувала проти зняття арешту із майна боржника, оскільки заборгованість була погашена боржником поза межами виконавчого провадження.

Вказані закриті виконавчі провадження знищені, у зв`язку із закінченням терміну їх зберігання в архіві відділу ДВС.

Законом України Про виконавче провадження не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доцільність зняття арешту, накладеного на майно боржника для забезпечення виконання вже виконаного судового рішення, оскільки у подальшому застосуванні арешту відсутня необхідність.

Крім того, слід зауважити, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому суд першої інстанції підставно врахував те, що наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не мав права визнавати бездіяльність ДВС, адже не зняття ДВС арешту з майна боржника у виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов`язання ДВС зняти арешт з майна боржника.

За таких обставин та враховуючи добровільне погашення боржником боргу за погодженням з кредитором, відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, відсутність будь-яких відомостей стосовно рішення виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, висновок суду першої інстанції про визнання бездіяльності виконавчої служби щодо не зняття арешту з майна заявника, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Викладені у цій постанові мотиви узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 листопада 2021 року у справі №21/170-08, від 03 листопада 2021 року у справі №161/14034/20 (провадження №61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі №645/6694/15-ц (провадження №61-18160св19).

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) слід залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 січня 2023 року залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на апелянта в межах ним понесених.

Керуючись ст.ст.35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 січня 2023 року залишити без змін.

Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на апелянта в межах ним понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 березня 2023 року.

Головуючий

Судді