Постанова

від 24.01.2023 по справі 490/12175/14-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

24.01.23

22-ц/812/59/23

Провадження №22-ц/812/59/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 січня 2023 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Горенко Ю.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №490/12175/14-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Бєліком Валерієм Григоровичем на ухвалу, яку постановив Центральний районний суд містаМиколаєва під головуванням судді Гуденко Ольги Андріївни у приміщенні цього суду 23 вересня 2022 року, повний текст якої складений того ж дня, за заявою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

у с т а н о в и л а :

У вересні 2021 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (далі АТ «Райффайзен Банк») звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Заява мотивованатим,що заочнимрішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2015 року по справі №490/12175/14-ц в рахунок погашення заборгованості в сумі 1 447 463,95 дол. США за кредитним договором №014/08-112/42515 від 18 травня 2006 року ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк», звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 301,2 кв.м., житловою площею 196,90 кв.м., шляхом реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів, за початковою ціною, що буде встановлена на підставі незалежної експертної оцінки, визначеної у встановленому законом порядку при підготовці до прилюдних торгів.

18 лютого 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Булахевичем С.В. у відповідності до статей 2, 4, 24-27 Закону України «Про виконавче провадження» за виконавчим документом №490/12175/14-ц було розпочато примусове виконання рішення Центрального районного суду м.Миколаєва, про що винесено постанова про відкриття виконавчого провадження №61313601.

В процесі примусового виконання виконавчого провадження №61313601 приватному виконавцю стало відомо, що змінився власник нерухомого майна житлового будинку АДРЕСА_1 , на який за заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2015 року необхідно звернути стягнення в примусовому порядку, а саме - ним стало Приватне підприємство «Силайн-Н» (далі ПП «Силайн-Н»).

В подальшому новий власник іпотечного майна ПП «Силайн-Н» здійснив фактичне переобладнання цього майна, після чого, як вбачається з реєстру речових прав на нерухоме майно, у будинку за АДРЕСА_1 були зареєстровані чотири квартири, а саме: 2-х кімнатна квартира за АДРЕСА_2 , загальною площею 51,1 кв.м, власник ОСОБА_2 ; 2-х кімнатна квартира за АДРЕСА_3 , загальною площею 68,8 кв.м, власник ОСОБА_2 ; 2-х кімнатна квартира за АДРЕСА_4 , загальною площею 77,6 кв.м, власник Товариство з обмеженою відповідальністю «ПИКСЕЛЬ ПЛЮС-М» (далі ТОВ «ПИКСЕЛЬ ПЛЮС-М»); 2-х кімнатна квартира за №4, загальною площею 58,5,6 кв.м, власник ТОВ «ПИКСЕЛЬ ПЛЮС-М».

Отже, в порушення умов іпотечного договору за відсутності згоди іпотекодержателя АТ «Райффайзен Банк» предмет іпотеки був відчужений та змінився власник іпотечного майна, а також змінилися і характеристики предмету іпотеки внаслідок його знищення (за документами), поділу, реконструкції та зміни його призначення.

Між тим, статус іпотекодавця набуває особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки. Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

За такого, на 2-х кімнатні кварти АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 , власниками яких є ОСОБА_2 та ТОВ «ПИКСЕЛЬ ПЛЮС-М», поширюється дія іпотеки на підставі іпотечного договору від 18 травня 2006 року.

Посилаючись на викладене, АТ «Райффайзен Банк» просив в межах примусового виконання заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2015 року замінити боржника у виконавчому проваджені №61313601 ОСОБА_1 на ОСОБА_2 та ТОВ «ПИКСЕЛЬ ПЛЮС-М».

23 вересня 2022 року представник ОСОБА_1 адвокат Бєлік С.В. надав заперечення на вказану заяву. Зазначав, що банком не доведено належними та допустимими доказами факт наявності іпотеки, факт переходу зобов`язань з оплати боргу (правонаступництва) до нових боржників, факт будь-якого іншого правонаступництва. Крім того, вказував на те, що іпотека є припиненою з моменту укладення сторонами договору про переведення боргу від 15 листопада 2007 року.

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 23 вересня 2022 року заяву АТ «Райффайзен Банк» задоволено.

Замінено сторону виконавчого провадження, а саме: замінено боржника у виконавчому провадженні № 61313601 з примусового виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2015 року у справі за №490/12175/14-ц з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 та ТОВ «ПИКСЕЛЬ ПЛЮС-М».

Ухвала суду мотивована тим, що в порушення умов іпотечного договору за відсутності згоди іпотекодержателя АТ «Райффайзен Банк» предмет іпотеки був відчужений та змінився власник іпотечного майна (ними стали ОСОБА_2 та ТОВ «ПИКСЕЛЬ ПЛЮС-М»), а також змінилися і характеристики предмету іпотеки внаслідок його знищення (за документами), поділу, реконструкції та зміни його призначення. У зв`язку зі чим звернення стягувача до набувачів предмета іпотеки від боржника із заявою про надання їм статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Бєлік С.В. просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви АТ «Райффайзен Банк».

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом допущено порушення вимог процесуального закону, оскільки розгляд заяви банку відбувся без належного повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Так, повідомлення ОСОБА_1 про судові засідання відбувалося за колишньою адресою його реєстрації ( АДРЕСА_6 ), тоді як з 29 вересня 2011 року він зареєстрований у будинку АДРЕСА_7 , про що достеменно відомо стягувачу у даній справі. Щодо ОСОБА_2 , вона не отримувала ухвалу суду про прийняття заяви до розгляду та ухвалу про її розгляд, судові повістки про розгляд справи, а 07 березня 2022 року вона вимушена була виїхати за межі України у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації та переїхала до Ірландії.

Крім того, фактично, іпотека, якою було забезпечено зобов`язання за кредитним договором була припинена внаслідок підписання договору про переведення боргу від 15 листопада 2007 року, та, як наслідок, відповідний запис про іпотеку за заявою АТ «Райффайзен Банк» було виключено з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Однак суд в своїй ухвалі не взяв до уваги його доводи щодо відсутності обтяження майна іпотекою, та проігнорував факт припинення іпотеки.

Також у справі відсутні докази вибуття сторони виконавчого провадження: таких як смерть боржника або договір про переведення боргу. При цьому банком не надано належні докази, які підтверджують, що квартири, зареєстровані у будинку за АДРЕСА_1 , пов`язані з зруйнованим (ліквідованим) житловим будинком. Факт придбання квартир в житловому будинку, не зобов`язує їх власників відповідати перед АТ «Райффайзен Банк» по зобов`язанням в сумі 1447463,95 доларів США.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Райффайзен Банк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Відзив мотивований тим, що рішення суду у справі №490/12175/14-ц повинно бути виконано шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки житловий будинок по АДРЕСА_1 з метою погашення заборгованості за кредитним договором, але у зв`язку зі зміною власника цього будинку без письмової згоди іпотекодержателя АТ «Райффайзен Банк» останній намагався в судовому порядку шляхом пред`явлення позову до нового власника ПП «Силайн-Н» звернути стягнення на нерухоме майно, але в позові було відмовлено. В подальшому ПП «Силайн-Н» здійснив фактичне переобладнання будинку у чотири окремі квартири в порушення умов договору іпотеки, право власності на які набули ОСОБА_2 та ТОВ «ПИКСЕЛЬ ПЛЮС-М». На думку стягувача у справі, на нерухоме майно у вигляді чотирьох квартир по АДРЕСА_1 поширюється дія іпотеки за договором від 18 травня 2006 року. Тому висновки суду першої інстанції щодо задоволення заяви є правильними. Також, стягувач зазначає про безпідставність посилань на неналежне повідомлення про судові засідання ОСОБА_2 , оскільки у представника ОСОБА_1 адвоката Бєліка В.Г. відсутні повноваження на представництво інтересів ОСОБА_2 .

В суд апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися.

Від АТ «Райффайзен Банк» надійшла заява про проведення судового розгляду за відсутність його представника.

Від представника ОСОБА_1 адвоката Бєліка В.Г. 24 січня 2023 року надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату і час через відсутність доказів належного повідомлення ОСОБА_2 .

Клопотання адвоката Бєліка В.Г. було відхилено апеляційним судом, оскільки в матеріалах справи відсутні докази повноважень ОСОБА_3 на представництво інтересів ОСОБА_2 .

Крім того судом апеляційної інстанції взято до уваги, що згідно отриманого рекомендованого повідомлення ОСОБА_2 28 грудня 2022 року особисто отримала судову повістку про судове засідання 24 січня 2023 року (том 1, а.с. 148).

Зважаючи на вимоги частин 6 статті 128, частин 1, 2 статті130, частини 2 статті372 ЦПК України,колегія суддів визнала повідомлення учасників справи, які не з`явилися, належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішеннямає відповідатизавданню цивільногосудочинства,визначеному цимКодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним положенням процесуального закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана ухвала щодо заміни сторони у виконавчому провадженні постановлена Центральним районним судом міста Миколаєва 23 вересня 2022 року.

Порядок вирішення судом питання заміни сторони виконавчого провадження врегульовані статтею 442 ЦПК України.

Частинами 3, 4 статті 442 ЦПК України передбачено, що суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченомустаттею 272цього Кодексу.

Тобто повідомлення учасників справи та заінтересованих осіб є обов`язковим для розгляду заяви про заміни сторони виконавчого провадження.

До повноважень суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги належить скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення у відповідній частині нового рішення або зміна рішення (пункт 2 частини 1 статті 364 ЦПК України).

Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 3 цієї ж статті якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, вказане порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, відсутні будь-які докази повідомлення ОСОБА_1 про час та місце судового засідання, яке було призначено судом на 23 вересня 2022 року.

Це свідчить про те, що суд порушив припис закону щодо повідомлення боржника ОСОБА_1 про час та місце судового засідання.

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Порушення судом вимог процесуального закону щодо порядку постановлення рішення призвело до порушення праввідповідача на подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості.

Оскільки представник боржника ОСОБА_1 обґрунтовує апеляційну скаргу, в тому числі тим, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , це є обов`язковою підставою для скасування ухвали у справі.

Щодо вирішення по суті заяви АТ «РайффайзенБанк» прозаміну сторонивиконавчого провадження.

Як убачається з матеріалів справи №490/12175/14-ц, заочним рішеннямЦентрального районногосуду містаМиколаєва від20листопада 2015року задоволенопозов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В рахунок погашення заборгованості в сумі 1 447 463,95 доларів США за кредитним договором №014/08-112/42515 від 18 травня 2006 року ОСОБА_1 перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 301,2 кв.м, житловою площею 196,90 кв.м, шляхом реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів, за початковою ціною, що буде встановлена на підставі незалежної експертної оцінки, визначеної у встановленому законом порядку при підготовці до прилюдних торгів (том 1 а.с.55-57).

16 червня 2016 року видано виконавчий лист за вказаним рішенням (том 1 а.с.65).

18 лютого 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Булахевичем С.В. відкрито виконавче провадження № 61313601 за виконавчим листом №490/12175/14-ц за № 490/12175/14-ц, виданим 16 червня 2016 року (том 1 а.с.127).

Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 січня 2021 року у справі № 490/2120/19 у задоволенні позову АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Мирта», Приватного підприємства «Силайн-Н» про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено (том 1, а.с. 115-120). При цьому суд виходив з того, що позивач у справі з метою захисту своїх прав звертався до суду з позовами до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та про звернення стягнення на предмет іпотеки, за результатами розгляду яких є заочні рішення Центрального районного суду м. Миколаєва про задоволення позовних вимог. Рішення судів набрали законної сили, тому позивач використав наявне у нього право на погашення заборгованості, що виникла у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору, та звернув стягнення на іпотечне майно. Повторне звернення стягнення на одне і те саме майно з одних і тих самих підстав, виснував суд, нормами чинного законодавства України не передбачено та обставина, що вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволені до ОСОБА_1 , а власником нерухомості є інша особа - ПП «Силайн-Н», правового значення не має, оскільки рішенням суду звернуто стягнення на предмет іпотеки в цілому.

Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17 грудня 2019 року №193485757 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , 28листопада 2018року булозареєстровано за ПП «Силайн-Н» (том 1 а.с.172).

Відповідно доінформації зДержавного реєструречових правна нерухомемайно від 16 вересня 2021 року власниками квартир у будинку за АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 (квартири АДРЕСА_8 ) та ТОВ «ПИКСЕЛЬ ПЛЮС-М» (квартири №№1,4) (том 1 а.с.121-124).

Згідно доданому до позовної заяви витягу з реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 11446622 від 28 лютого 2007 року (том 1 а.с. 19) 18 травня 2006 року зареєстрована заборона на нерухоме майно будинок - АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_4 ) на підставі договору іпотеки, 1081, іпотекодержатель АППБ «Аваль».

В наявних у матеріалах справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17 грудня 2019 року №193485757, інформації зДержавного реєструречових правна нерухомемайно таРеєстру праввласності нанерухоме майно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна щодооб`єкта нерухомогомайна №315411319від 17листопада 2022року,яка була витребуванаапеляційним судомта залученаяк доказдо матеріалівсправи зметою повногота всебічноговстановлення обставинсправи,відсутні відомостіпро реєстраціюзаборони напідставі вказаноговище договоруіпотеки на житловийбудинок АДРЕСА_1 ,а такожпідстави зняттятакої заборони.

Звертаючись із заявою, АТ «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на вказані відомості з Державного реєструречових правна нерухомемайно, просилозамінити увиконавчому провадженніз виконаннязаочного рішенняЦентрального районногосуду містаМиколаєва від20листопада 2015року усправі №490/12175/14-ц,яким запозовом ПАТ«Райффайзен БанкАваль» до ОСОБА_1 в рахунокстягнення боргуза кредитнимдоговором №014/08-112/42515від 18травня 2006року звернутостягнення напредмет іпотеки-житловий будинок АДРЕСА_1 ,первісного боржника ОСОБА_1 на нових- ОСОБА_2 та ТОВ «ПИКСЕЛЬ ПЛЮС-М» як нових власників предмету іпотеки.

Суд першої інстанції прийняв аргументи заявника кредитора у виконавчому провадженні № 61313601.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції за наслідками розгляду заяви.

Частиною 1статті 54 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Відповідно достатті 23 Закону України «Про іпотеку»визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

За змістом цієї норми на особу, до якої перейшло право власності на майно, обтяжене іпотекою, навіть у випадках, коли до її відома не було доведено інформації про обтяження майна іпотекою, переходять всі права та обов`язки іпотекодавця.

Отже, в разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно.

Така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 3 лютого 2016 року у справі № 6-2026цс16.

Відтак, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

Судові рішення відповідно до статті 124Конституції України є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 442ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Відповідно до вимог частини 2 статті 15Закону України«Про виконавчепровадження» боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

За змістом частини 5 статті 15Закону України«Про виконавчепровадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах

Таким чином, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов`язків вибулої сторони.

З наведеного можна зробити наступний висновок: процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах.

У справі,яка переглядається,апеляційним судомна підставіРозділу «Деталізованаінформація проправо власності»Інформації зДержавного реєструречових правна нерухомемайно таРеєстру праввласності нанерухоме майно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна щодооб`єкта нерухомогомайна №315411319від 17листопада 2022року установлено,що післяухвалення 20 листопада 2015 року Центральним районнимсудом м.Миколаєва заочногорішення прозвернення стягненняна предметіпотеки,спірний житловий будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1474720748101), на який звернуто стягнення рішенням суду і який належав боржнику ОСОБА_1 , 05 лютого 2018 року був зареєстрований на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «РІЕЛТ КОМФОРТ» (далі ТОВ «РІЕЛТ КОМФОРТ») на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна №234, виданого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Боненко Т.Л. та рішення засновника №2 від 22 січня 2018 року. Запис про припинення права власності ОСОБА_1 на спірний об`єкт нерухомого майна було вчинено 05 лютого 2018 року.

22 травня 2018 року зареєстровано припинення права власності на спірний житловий будинок ТОВ «РІЕЛТ КОМФОРТ» та таке право зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «МИРТА» (далі ТОВ «МИРТА») на підставі договору купівлі-продажу №922 від 22 травня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Димовим О.С.

28 листопада 2018 року зареєстровано припинення права власності на спірний житловий будинок ТОВ «МИРТА» та таке право зареєстровано за Приватним підприємством «СИЛАЙН-Н» (далі ПП «СИЛАЙН-Н») на підставі акту прийому-передачі майна № 1/2018, виданого 13 листопада 2018 року ТОВ «МИРТА», посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Душейко О.М.

24 лютого 2021 року зареєстровано припинення права власності ПП «СИЛАЙН-Н» на спірний житловий будинок, підставою зазначений акт про знесення об`єкту нерухомого майна № 1881, виданий 22 лютого 2021 року ТОВ «Миколаївський обласний інжиніринговий центр». Також внесений запис про закриття розділу щодо об`єкту нерухомості з підстав знищення цього об`єкту.

Згідно Розділів«Деталізована інформаціяпро правовласності» Інформаціїз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнота Реєструправ власностіна нерухомемайно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна щодооб`єктів нерухомогомайна №318033965,№318034802,№318035175,№318035664від 19грудня 2022року правовласності наквартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 (реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна 1770743948101, 1770714148101, 17705277848101, 1770684848101) було вперше зареєстровано за ПП «Силайн-Н» 18 лютого 2019 року, підставою реєстрації зазначені заяви (видавник приватний нотаріус Помазан Я.В.) та технічні паспорти (видавник Виробничо-комерційне приватне підприємство «ДЕЛЕН»).

У приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча С.В. перебуває виконавче провадження № 61313601 з примусового виконання вказаного заочного рішення суду від 20 листопада 2015 року.

Частина 5 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції закону, яка була чинною на день реєстрації припинення права ПП «СИЛАЙН-Н»на спірнийжитловий будинок) передбачає, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі.

У частинах 1, 2, 3 статті 14 зазначеного Закону у вказаній редакції передбачено, що розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, зокрема, в разі: 1) знищення об`єкта нерухомого майна; 2) поділу, об`єднання об`єктів нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна;

У разі знищення об`єкта нерухомого майна або скасування державної реєстрації земельної ділянки відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об`єкта скасовується.

Розділ Державного реєстру прав закривається державним реєстратором одночасно із проведенням державної реєстрації припинення речових прав, обтяжень речових прав, про що державний реєстратор обов`язково невідкладно повідомляє відповідного користувача, обтяжувача.

У разі поділу об`єкта нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об`єкта скасовується. На кожний новостворений об`єкт нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа, а також присвоюється новий реєстраційний номер кожному з таких об`єктів.

Відомості про речові права, обтяження речових прав щодо об`єкта, що поділяється, або при виділі частки з цього об`єкта одночасно з відкриттям розділів Державного реєстру прав на кожний новостворений об`єкт переносяться до таких розділів. Якщо правочином або актом відповідного органу встановлено, що речові права, обтяження речових прав не поширюються на всі новостворені об`єкти нерухомого майна, відомості про такі права, обтяження переносяться лише до розділів, відкритих для новостворених об`єктів, яких вони стосуються.

За такого є доведеним, що ОСОБА_1 провів відчуження предмету іпотеки на користь іншої особи.

Проте, зважаючи на викладене та з урахуванням наведених вище положень законодавства, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про доведеність матеріального правонаступництва, а саме, що відповідно достатті 23 Закону України «Про іпотеку»саме до ОСОБА_2 та ТОВ «ПИКСЕЛЬ ПЛЮС-М» перейшли всі права та обов`язки іпотекодавця за іпотечним договором від 18 травня 2006 року, у тому обсязі й на тих умовах, на яких вони належали ОСОБА_1 у зв`язку із придбанням у власність предмету іпотеки, у тому числі прав й обов`язків боржників у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так, згідно наведених вище відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності набувача житлового будинку АДРЕСА_1 було припинено у зв`язку із знищенням цього майна.

Цей юридичний факт зареєстрований у встановленому законом порядку.

В той же час заявник - АТ «Райффайзен Банк» наполягав на тому, що правонаступниками боржника ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ТОВ ПИКСЕЛЬ ПЛЮС-М», однак ці особи не є і не були зареєстровані власниками житлового будинку АДРЕСА_1 (реєстраційнийномер об`єктанерухомого майна 1474720748101). Так, за ОСОБА_2 07 травня 2019 року та 05 серпня 2019 року зареєстровано права власності на квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_9 (реєстраційніномери об`єктівнерухомого майна1770527848101та 17707141148101),за ТОВ«ПИКСЕЛЬ ПЛЮС-М»21липня 2021року булозареєстровано правовласності наквартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_10 у томуж будинку(реєстраційніномери об`єктівнерухомого майна1770743948101та 1770684848101)(том1а.с.121-124).

Більш того в період часу з 19 лютого 2019 року по 24 лютого 2021 року було одночасно зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 як окремі об`єкти нерухомості житловий будинок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1474720748101) та чотири квартири (реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна 1770743948101, 1770714148101, 17705277848101, 1770684848101).

За правилами статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частиною 6 статті 81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Згідно з частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.

Верховний Суд у постановах від 19 квітня 2018 року у справі № 161/3376/17, від 04 липня 2018 року у справі № 335/640/15, від 10 грудня 2020 року у справі № 727/8413/17 неодноразово вказував на те, що новоствореним об`єктом нерухомості вважається виключно об`єкт, створений без прив`язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Тобто не є новоствореним об`єктом нерухомого майна вже існуючий об`єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами.

Задовольняючи заяву АТ «Райффайзен Банк Аваль», суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок фактичного поділу, реконструкції та зміни призначення змінилися характеристики предмету іпотеки жилого будинку АДРЕСА_1 .

Однак, в матеріалах справи, яка переглядається, відсутні докази, що об`єкти нерухомого майна квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 (реєстраційні номери цих об`єктів, відповідно 1770743948101, 1770714148101, 17705277848101, 1770684848101) створені із прив`язкою до вже існуючого нерухомого майна - жилого будинку АДРЕСА_1 та (або) з використанням його складових структурних елементів.

Тобто належними та допустимими доказами у справі не підтверджені, а заявник стягувач АТ «РайффайзенБанк Аваль»не довів такі обставини,що квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 не є новоствореним об`єктом нерухомого майна.

За такого висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 та ТОВ «ПИКСЕЛЬ ПЛЮС-М» набули право власності на предмет іпотеки - жилий будинок АДРЕСА_1 , на який судовим рішенням звернуто стягнення на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль», і як наслідок набули статусу іпотекодавців і мають усі права і несуть всі обов`язки за іпотечним договором, а тому є підстави для залучення їх у якості боржників у виконавчому провадженні з виконання цього рішення, ґрунтується на припущеннях і є передчасним.

Отже, досліджуючи обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність достеменних доказів того, що у спірних правовідносинах відбулася заміна власника майна відповідно до правил статті 23 Закону України «Про іпотеку».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Згідно з абзацом третім статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише в разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (частини 6 та 7 статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, за наведених умов забезпечення виконання зобов`язання іпотекою гарантує право кредитора одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, зокрема, в позасудовому порядку переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

В матеріалахсправи відсутнівідомості пронаявність зареєстрованоїіпотеки щодо жилого будинку АДРЕСА_1 як на день відчуження його ОСОБА_1 , так і в подальшому.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.8 постанови від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначила, що у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно потрібно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки. Тому у справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного на аукціоні за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.

З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважала, що у справі про визнання права іпотекодержателя позивач не позбавлений права доводити недобросовісність кінцевого набувача предмета іпотеки.

Надаючи правову оцінку встановленим у справі обставинам, апеляційний суд виснує, що заявником стягувачем у справі, яким є АТ «Райффайзен Банк Аваль», з огляду на недоведеність того, що предмет іпотеки було змінено (проведення його поділ), а не знищено, а також, що право власності на нього набули ОСОБА_2 та ТОВ «ПИКСЕЛЬ ПЛЮС-М», обрано неналежний спосіб захисту, оскільки за наведених обставин вирішенню питання щодо заміни боржника у виконавчому провадженні має передувати пред`явлення позову про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна - квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 .

За такого колегія суддів частково приймає аргументи апеляційної скарги.

Стосовно доводів апеляційної скарги про неповідомлення ОСОБА_2 про наявність цього провадження, час та місце судового засідання, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на положення статті 4 ЦПК України, а також на відсутність доказів того, що ОСОБА_1 наділений повноваженнями представляти в суді інтереси ОСОБА_2 .

Оскільки суд першої інстанції ухвалюючи судове рішення, помилково застосував вимоги матеріального права щодо правонаступництва іпотекодателя та порушив норми процесуального закону, оскаржувана ухвала суду в силу положень пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).

Оскільки апеляційним судом ухвала суду скасована, прийняте нове судове рішення про відмову у задоволення заяви наявні передбачені статтею 141 ЦПК України підстави для стягнення із заявника на користь ОСОБА_1 сплачений останнім за подання апеляційної скарги судовий збір - 992 грн. 40 коп.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Бєліком Валерієм Григоровичем, задовольнити частково.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 вересня 2022 року скасувати, ухвалити у справі нове судове рішення.

У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», ЄДРПОУ 14305909, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання якого зареєстровано в АДРЕСА_7 , 992 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складений 24 січня 2023 року