Постанова

від 22.01.2024 по справі 490/12175/14-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22.01.24

22-ц/812/91/24

Справа №490/12175/14-ц Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Провадження №22-ц/812/91/24

Постанова

Іменем України

22 січня 2024 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Ковальським Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Центрального районного судум.Миколаєва від01листопада 2023 року, постановлену суддею Чулупом О.С., в приміщенні суду першої інстанції, за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, по цивільній справі №490/12175/14-ц, стягувач - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», заінтересована особа - приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степан Вікторович,

в с т а н о в и л а:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати виконавчий лист № 490/12175/14-ц таким, що не підлягає виконанню.

Заява мотивована тим, що18 травня 2006 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір.

Відповідно до умов цього договору ОСОБА_3 отримала кредитні кошти строком до 18 травня 2016 року, урозмірі 170000 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, ОСОБА_3 передала в іпотеку Банку житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 301,2 кв м, житловою площею 196,90 кв м.

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 серпня 2007 року задоволено позов Банку. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 18 травня 2006 року, у розмірі 800 433,08 грн.

15 листопада 2007 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та Банком укладено Договір про переведення боргу. Відповідно до умов якого (п.2 вказаного договору) первісний боржник ОСОБА_3 перевела на нового боржника - ОСОБА_1 борг у розмірі 800 433,08 грн, що виник на підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 серпня 2007 року.

20 листопада 2015 року Центральний районний суд м. Миколаєва виніс заочне рішення у цивільній справі №490/12175/14-ц, яким в рахунок погашення заборгованості в сумі 1447 463,95 доларів США, за кредитним договором №014/08-112/42515 від 18 травня 2006 року ОСОБА_1 перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернув стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 301,2 кв м, житловою площею 196,90 кв м, шляхом реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів.

На виконання вищевказаного рішення Центральним районним судом м. Миколаєва 16 червня 2016 року видано виконавчий лист № 490/12175/14-ц та постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевічем С.В. 18 лютого 2020 року відкрито виконавче провадження №61313601.

Разом з тим, виконавчий лист є таким, що не підлягає виконанню, оскільки, з часу укладення Договору про переведення боргу від 15 листопада 2007 року, право грошової вимоги Банку щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 18 травня 2006 року та право іпотеки припинилося, тому у заявника відсутні будь-якій обов`язки перед Банком.

Також виконавчий лист не підлягає виконанню й через те, що сума стягнення боргу за виконавчим документом № 490/12175/14-ц (1447 463,95 доларів США) не відповідає сумі боргу, встановленій у заочному рішенні Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 серпня 2007 року (800 433,08 грн).

Крім того, запис про обтяження нерухомого майна іпотекою виключено з реєстру речових прав та обтяжень на нерухоме майно, у зв`язку з його знищенням.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив визнати виконавчий лист № 490/12175/14-ц таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 листопада 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається заявник у своїй заяві, не можуть бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 , посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду, прийняти нове судове рішення яким визнати виконавчий лист №490/12175/14-ц, виданий 16 червня 2016 року Центральним районним судом м. Миколаєва, таким що не підлягає виконанню.

Апеляційна скарга мотивована неврахуванням судом того, що право грошової вимоги Банку до ОСОБА_1 та право іпотеки припинилося; сума стягнення боргу за виконавчим документом не відповідає сумі боргу, встановленій у заочному рішенні Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 серпня 2007 року; запис про обтяження нерухомого майна іпотекою виключено з реєстру речових прав та обтяжень на нерухоме майно, у зв`язку з його знищенням, що дає підстави для застосовування частини другої статті 432 ЦПК України.

09 січня 2024 року на адресу апеляційного суду від АТ «Райффайзен Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, доводи якого зводяться до того, що вимоги апеляційної скарги безпідставні, необґрунтовані, скарга не підлягає задоволенню.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 18 травня 2006 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір.

Відповідно до умов цього договору ОСОБА_3 отримала кредит строком до 18 травня 2016 року, урозмірі 170000 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, ОСОБА_3 передала в іпотеку Банку житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 301,2 кв м, житловою площею 196,90 кв м.

06 березня 2007 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі продажу, укладеного за письмовою згодою ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (п.7.1 Договору), право власності на вказаний житловий будинок перейшло до ОСОБА_1

27 серпня 2007 року Центральний районний суд м. Миколаєва ухвалив заочне рішення, яким стягнув з ОСОБА_3 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 800 433,08 грн заборгованості за кредитним договором від 18 травня 2006 року.

15 листопада 2007 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та Банком укладено Договір про переведення боргу. Вказаний договір було укладено з метою врегулювання відносин, пов`язаних із заміною зобов`язаної сторони (первісного боржника), у зобов`язанні, що виникає з кредитного договору від 18 травня 2006 року.

Відповідно до п.2 умов цього договору первісний боржник ОСОБА_3 перевела на нового боржника - ОСОБА_1 борг у розмірі 800 433,08 грн, що виник на підставі рішення Центрального районного суду від 27 серпня 2007 року, яке набрало законної сили 13 листопада 2007року.

29 січня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір застави майнових прав № 014/08-112/42516.

Вказаний договір було укладено з метою забезпечення вимог Банку, що випливає з договору про переведення боргу від 15 листопада 2007 року, по якому ОСОБА_1 зобов`язався повернути Банку кредит у розмірі 800433 грн 08 коп, сплатити проценти за його користування в строки та у випадках передбачених кредитним договором, укладеним між Банком та ОСОБА_3 18 травня 2006 року.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань, заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2015 року, в рахунок погашення заборгованості, яка на час розгляду справи становила 1447 463,95 доларів США, звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 301,2 кв м, житловою площею 196,90 кв м, шляхом реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів.

На виконання вищевказаного рішення Центральним районним судом м. Миколаєва 16 червня 2016 року видано виконавчий лист № 490/12175/14-ц та постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевічем С.В. 18 лютого 2020 року відкрито виконавче провадження №61313601.

Звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 посилався на те, що у нього немає обов`язку виконання цього виконавчого листа, у зв`язку з тим, що з укладаннямдоговорупропереведення боргу його зобов`язання припинилися; він не згоден зсумою заборгованості, яка зазначена у виконавчому документі; запис про обтяження виключено з реєстру речових прав, а предмет іпотеки знищено.

Відповідно до пункту 9 частини другоїстатті 129 Конституції України,статті 18 ЦПК Україниоднією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Заст.18ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий судовий розгляд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що випливає зі змістустатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з прецендентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (Shmalkov. Ukraine, № 60750/00, § 43).

Відповідно до частин першої та другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, зазначені у ч. 2 ст. 432 ЦПК України, згідно з якою суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо: а) його було видано помилково; б) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою;в) з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20.

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 вказано, що законодавець не дав чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, безпосередньо пов`язане із питанням набрання судовим рішення законної сили, одним із проявів якого є реалізованість й виконуваність судового рішення.

Встановивши, що виконавчий лист виданий на підставі заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва 16 червня 2016 року, яке набрало законної сили та не скасоване, зобов`язання боржника у спірних правовідносинах з підстав, визначених законом не припинено, рішення підлягає примусовому виконанню, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання виконавчого документу № 490/12175/14-ц таким, що не підлягає виконанню відповідно до положень ст. 432 ЦПК України.

Твердження заявника про те, що виконавчий лист не підлягає виконанню, оскільки з моменту підписання Договору про переведення боргу 15 листопада 2007 року, його грошові зобов`язання, як нового боржника, перед Банком по сплаті боргу, а також право іпотеки припинилися, є безпідставними.

Укладаючи Договір про переведення боргу, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 фактично домовились, що грошові зобов`язання перед Банком на суму 800433 грн 08 коп, які були стягнуті судовим рішенням від 27 серпня 2007 року, мають виконуватись новим боржником ОСОБА_1 .

Після переведення на ОСОБА_1 зобов`язань з виплати 800433 грн 08 коп, новий боржник свої обов`язки не виконував, у зв`язку з чим утворилась нова заборгованість на загальну суму 1447 463,95 доларів США. Тому, вимагаючи виконання зобов`язання Банк 25 серпня 2014 року звернувся в суд з вимогою до ОСОБА_1 , як нового боржника, про звернення стягнення на нерухоме майно, в рахунок погашення вказаної заборгованості.

Безпідставним є також посилання апелянта на припинення іпотеки з часу укладення Договору про переведення боргу, враховуючи наявність в матеріалах справи чинного Договору застави майнових прав № 014/08-112/42516 від 29 січня 2008 року (житлового будинку АДРЕСА_1 ), укладеного між Банком та ОСОБА_1 .

Посилання в апеляційній скарзі на те, що сума стягнення боргу за виконавчим документом № 490/12175/14-ц (1447 463,95 доларів США) не відповідає сумі боргу, встановленій у заочному рішенні Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 серпня 2007 року (800 433,08 грн), не можуть бути прийняті до уваги, оскільки заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва 20 листопада 2015 року, яким звернуто стягнення на нерухоме майно в рахунок погашення заборгованості не оскаржувалось у встановленому законом порядку.

Припинення права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно та його виключення з реєстру обтяжень не є підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню в розумінні ст. 432 ЦПК України, за наявності невиконаних судових рішень щодо погашення заборгованості за кредитним договором.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 листопада 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий

Судді:

Повний текст судового рішення виготовлено 22.01.2024 р.