Постанова

від 18.01.2023 по справі 904/5036/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2023 року м.Дніпро Справа № 904/5036/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антоніка С.Г.(доповідач),

суддів Березкіна О.В., Кощеєв І.М.

секретар судового засідання Логвіненко І.Г.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРВИН" на додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Красота О.І.) від 07.07.2022р. у справі № 904/5036/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРВИН", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Комунального закладу "Верхньодніпровська середня загальноосвітня школа №5 І-ІІІ ступенів" Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області", м. Верхньодніпровськ, Кам`янський район, Дніпропетровська область

про стягнення штрафу 1 675 243,55 грн.

ВСТАНОВИВ:

Додатковою ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2022р. у справі № 904/5036/21 заяву Комунального закладу "Верхньодніпровська середня загальноосвітня школа №5 І-ІІІ ступенів" Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області" про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРВИН" на користь Верхньодніпровського ліцею №5 Верхньодніпровської міської ради 10000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, господарський суд виходив з того, що витрати Відповідача на професійну правничу допомогу є такими, що реально понесені та обґрунтовані, розмір гонорару у сумі 10 000,00 грн. не є завищеним, враховуючи складність справи.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРВИН", в якій просить скасувати додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2022р. у справі № 904/5036/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог Комунального закладу "Верхньодніпровська середня загальноосвітня школа №5 І-ІІІ ступенів" Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області" про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник вказує, що відповідачем не доведено належними доказами: розрахунок наданих послуг; час, витрачений адвокатом; детальний опис виконаних послуг; загальну вартість послуг; розмір гонорару погодинно або у фіксованому розмірі; інші документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив ухвалу господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2022 ухвалено відкрити апеляційне провадження у справі №904/5036/22. Розгляд справи призначений у судовому засіданні.

Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі та у відзиві, в межах доводів та вимог апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРВИН" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального закладу "Верхньодніпровська середня загальноосвітня школа №5 І-ІІІ ступенів" Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області" і просило суд стягнути 1 675 243,55 грн. - штрафу, 16 000,00 грн. - відшкодування по оплаті послуг з проведення експертного будівельно-технічного дослідження, 8 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою господарського суду від 07.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 15.06.2021 о 15:00 год.

В подальшому, ухвалою суду від 21.09.2021 позовну заяву залишено без руху; встановлено Позивачу п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати: належним чином засвідчені документи, які долучено до позовної заяви ("Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, відмітки повинні бути на усіх аркушах доданих документів, які містять текст), які направити на адресу Відповідача та суду, докази такого направлення надати суду; докази того, що висновок експерта за результатами проведеного експертного будівельно-технічного дослідження №10-21 від 09.03.2021 підготовлено для подання до суду.

07.10.2021 Позивач подав заяву на виконання ухвали від 21.09.2021 та просив суд долучити до матеріалів справи висновок експерта за результатами проведеної судової будівельно технічної експертизи №65-21 від 05.10.2021 виготовленої для подання до господарського суду та належним чином засвідчені документи, які долучено до позовної заяви.

Ухвалою суду від 20.10.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРВИН" залишено без розгляду, оскільки вимоги суду з приводу надання доказів, що висновок експерта за результатами проведеного експертного будівельно-технічного дослідження №10-21 від 09.03.2021 підготовлено для подання до суду, Позивачем не виконано.

22.10.2021 представник Відповідача направив заяву і просив суд компенсувати Відповідачу судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Заява мотивована тим, що внаслідок необґрунтованих дій Позивача Відповідач поніс витрати на правничу допомогу у справі № 904/5036/21, які мають бути компенсовані за рахунок Позивача. На думку представника Відповідача, поданий позов фактично змусив Відповідача захищатись від необґрунтованого та безпідставного позову у справі № 904/5036/21 (який залишено судом без розгляду внаслідок невиконання Позивачем вимог суду). Позивач порушив права Відповідача і завдав витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 25.10.2021 у задоволенні заяви Відповідача про компенсацію судових витрат відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 апеляційну скаргу Комунального закладу "Верхньодніпровська середня загальноосвітня школа №5 І-ІІІ ступенів" Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області" залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2021 у справі № 904/5036/21 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 08.02.2022 касаційну скаргу Комунального закладу "Верхньодніпровська середня загальноосвітня школа №5 І-ІІІ ступенів" Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області" задоволено; постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2021 у справі № 904/5036/21 скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

При новому розгляді справи за наслідками розгляду заяви позивача про компенсацію судових витрат господарським судом 07.07.2022 прийнято оскаржувану додаткову ухвалу суду.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами 3-5 цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини 8 статті 129 цього Кодексу.

Тобто, стягнення з Позивача компенсації понесених Відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій Позивача.

Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17).

Тобто, частина п`ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 74 ГПК України). Отже, звертаючись з відповідною заявою чи клопотанням про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача, відповідачу необхідно зазначати у заяві та доводити відповідними доказами, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача (в тому числі пов`язані з його неявкою та неподанням клопотань про розгляд справи за його відсутності) такими, що не залежали від об`єктивних поважних обставин, умисними та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21.

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

При цьому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Вказана позиція узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Щодо досліджуваної справи, ухвалою суду від 20.10.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРВИН" залишено без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки вимоги суду, викладені в ухвалі від 21.09.2021, з приводу надання доказів, що висновок експерта за результатами проведеного експертного будівельно-технічного дослідження № 10-21 від 09.03.2021 підготовлено для подання до суду, Позивачем не виконано.

У цьому зв`язку, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що в даному випадку Відповідачем доведено, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій Позивача.

22.10.2021 представник Відповідача через підсистему "Електронний суд" направив заяву і просив суд компенсувати Відповідачу судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., здійснені останнім внаслідок необґрунтованих дій Позивача, оскільки позовну заяву залишено без розгляду у зв`язку з невиконанням Позивачем вимог ухвали суду від 21.09.2021.

В обґрунтування понесення витрат на оплату послуг адвоката Відповідачем до заяви про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу надано наступні докази:

- Витяг з Договору про надання правової (правничої) допомоги № 19-08/01 від 19.08.2021, а саме зміст Договору з п. 1.1 - 4.2.6 та з 14.3 - 14.8); - рахунок № 01 від 20.08.2021 на суму 10 000,00 грн.;

- Акт № 01 приймання-передачі виконаних робіт до договору про надання правової (правничої) допомоги від 21.10.2021 на суму 10 000,00 грн.; - довідку № 22-10/01 від 22.10.2021 про надходження на рахунок Адвокатського об`єднання "Біднягін і партнери" від Відповідача суми 10000,00 грн.;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АЕ № 1085340 від 25.08.2021;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2612 від 03.09.2012.

Так, 19.08.2021 між Адвокатським об`єднанням "Біднягін і партнери" (далі - Адвокатське об`єднання) та Відповідачем (далі Клієнт) укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги № 19-08/01 (далі Договір), відповідно до п. 1.1 якого Адвокатське об`єднання зобов`язується надати Клієнту визначену цим Договором правову (правничу) допомогу, а Клієнт виплатити Адвокатському об`єднанню гонорар та відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з виконанням цього Договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Адвокатське об`єднання надає таку правову (правничу) допомогу:

- захист законних прав та інтересів Клієнта у господарській справі №904/5036/21;

- представлення інтересів Клієнта у судах всіх інстанцій під час розгляду справи №904/5036/21;

- підготовка та подання процесуальних документів, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, пов`язаних з розглядом справи № 904/5036/21, у тому числі, але не виключно, під час розгляду справи у суді апеляційної та/або касаційної інстанції.

Підпунктом 4.4.4 п. 4.4 Договору передбачено, що Клієнт зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати винагороду (гонорар) Адвокатського об`єднання.

Відповідно до п. 5.1 Договору за надання правової допомоги Адвокатському об`єднанню виплачується винагорода у формі гонорару.

Згідно з п. 5.2 Договору сума гонорару складає 25 000,00 грн., яка перераховується на банківський рахунок Адвокатського об`єднання у такому порядку:

- 10 000,00 грн. протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання Договору на підставі акту виконаних робіт;

- 10 000,00 грн. протягом 5-ти банківських днів з моменту подання або отримання апеляційної скарги на рішення/постанову суду на підставі акту виконаних робіт;

- 5 000,00 грн. протягом 5-ти банківських днів з моменту подання або отримання касаційної скарги на підставі акту виконаних робіт.

Тобто, Договором встановлено фіксований розмір гонорару за надання правової (правничої) допомоги.

21.10.2021 між Відповідачем та Адвокатським об`єднанням підписано Акт № 01 приймання-передачі виконаних робіт до договору про надання правової (правничої) допомоги на суму 10 000,00 грн.

Довідкою № 22-10/01 від 22.10.2021 Адвокатське об`єднання "Біднягін і партнери" підтвердило надходження на його рахунок від Відповідача суми 10000,00 грн.

Дослідивши надані відповідачем докази, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що витрати Відповідача на професійну правничу допомогу є такими, що реально понесені та обґрунтовані, розмір гонорару у сумі 10 000,00 грн. не є завищеним, враховуючи складність справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, підстави для скасування оскаржуваної ухвали господарського суду відсутні.

Щодо доводів апеляційної скарги що відповідачем не доведено належними доказами: розрахунок наданих послуг; час, витрачений адвокатом; детальний опис виконаних послуг; загальну вартість послуг; розмір гонорару погодинно або у фіксованому розмірі; інші документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, колегія суддів виходить з наступного.

Так, за положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

При цьому, частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Відтак, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Вказана позиція узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Відтак, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем надано належні докази на підтвердження надання йому правничої допомоги в сумі 10000,00грн.

При цьому, твердження позивача жодним чином не спростовує того факту, що адвокатом виконувались роботи з підготовки та подання процесуальних документів, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, пов`язаних з розглядом справи № 904/5036/21.

За викладених обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскаржувану додаткову ухвалу від 07.07.2022 слід залишити без змін.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід покласти на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРВИН" залишити без задоволення.

Додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2022р. у справі № 904/5036/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 24.01.2023

Головуючий суддя С.Г. Антонік

Суддя О.В. Березкіна

Суддя І.М. Кощеєв