Рішення

від 24.01.2023 по справі 907/855/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/855/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця Бетон» , м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Адамант», м. Мукачево, Закарпатська область

про стягнення 29 862,87 грн

Секретар судового засідання Нагібіна І.В.

Сторони не викликались

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Столиця Бетон», заявив позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Адамант», яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Адамант» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця Бетон» заборгованість в розмірі 29 862,87 грн, з яких 23 400,00 грн - сума боргу, 5 814,72 грн інфляційне збільшення, 648,15 грн - 3% річних. Позов заявлено на підставі статей 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 22.11.2022 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строки для подання заяв по суті спору.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду була надіслана на його офіційну юридичну адресу), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих позивачем.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач має заборгованість перед позивачем з транспортування бетону за допомогою стаціонарного бетононасосу в розмірі 29 862,87 грн, з яких 23 400,00 грн - сума боргу, 5 814,72 грн інфляційне збільшення, 648,15 грн - 3% річних.

Правова позиція відповідача.

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Позивач зазначає, що за усною домовленістю Товариством з обмеженою відповідальністю «Столиця Бетон» (надалі Позивач, Виконавець) надані послуги подачі бетону для Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Адамант» (надалі Відповідач, Замовник).

Відповідно до домовленості, Виконавець зобов`язувався надавати Замовнику послуги з транспортування бетону на відстань за допомогою бетононасосу (надалі - послуги), у місце та час, вказаний Замовником, а Замовник зобов`язувався сплатити їх вартість.

10.12.2021 Виконавцем надані послуги Замовнику на суму 11 700,00 грн (підтверджується актом надання послуг №1306 від 10.12.2021, який підписаний сторонами). Виконавцем виставлено рахунок на оплату відповідно до даного акту за №1326 від 10.12.2021 на суму 11 700,00 грн (копія в матеріалах справи).

15.12.2021 Виконавцем надані послуги Замовнику на суму 11 700,00 грн (підтверджується актом надання послуг №1322 від 15.12.2021, який підписаний сторонами). Виконавцем виставлено рахунок на оплату відповідно до даного акту за №1343 від 15.12.2021 на суму 11 700,00 грн (копія в матеріалах справи).

Однак, Позивач стверджує, що Відповідачем не здійснено оплату за рахунками №1326 від 10.12.2021 та №1343 від 15.12.2021, у зв`язку з чим у Відповідача виникла заборгованість у розмірі 23 400,00 грн. Відтак, позивач був змушений звернутися до суду із позовом про примусове стягнення заборгованості.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається із актів надання послуг №1306 від 10.12.2021 та №1322 від 15.12.2021, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, сторонами було визначено вид послуг транспортування бетону за допомогою стаціонарного бетононасосу; вартість послуг була погоджена у розмірі: за перші 2 години надання послуг 3 900,00 грн., в подальшому - 1560,00 грн. В свою чергу, аналогічна вартість послуг визначена у виставлених рахунках на оплату №1326 від 10.12.2021 та №1343 від 15.12.2021.

Вищезазначені акти надання послуг відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у них відсутні, відтак суд приймає вказані акти як належні докази на підтвердження надання позивачем обумовлених сторонами послуг та їх прийняття відповідачем.

За змістом статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Керуючись наведеними приписами господарського процесуального закону, суд приходить до висновку, що сторонами було погоджено вид послуги, її вартість та час надання, відтак досягнуто згоди щодо істотних умов договору надання послуг, а тому права та обов`язки сторін визначаються в тому числі положеннями Глави 63 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зважаючи на відсутність жодних доказів зворотного та керуючись принципом змагальності сторін, суд вважає, що позивачем надано відповідачу послуги транспортування бетону за допомогою стаціонарного бетононасосу вартістю 23 400,00 грн., а відповідачем прийнято відповідні послуги. Доказів сплати відповідачем грошових коштів у розмірі 23 400,00 грн. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що у товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Адамант» наявна заборгованість у розмірі 23 400,00 грн, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим в цій частині позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Столиця Бетон" підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 5 814,72 грн та 3% річних у розмірі 648,15 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, акти та рахунки не містять визначення строку оплати наданих послуг, відтак суд приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, згідно з якими якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з вимогою (претензією) щодо сплати заборгованості до відповідача не звертався, оскільки доказів протилежного суду не надано.

З огляду на вищевикладене, враховуючи вимоги статей 525, 526, частини другої статті 530 Цивільного кодексу України та на підставі ретельної правової оцінки умов укладеного сторонами договору, яким не встановлено строк виконання зобов`язання, а вимоги щодо сплати заборгованості позивачем направлено не було, що унеможливлює застосування норм частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, у суду відсутня можливість встановити початок перебігу строку прострочення виконання зобов`язання в частині оплати наданих послуг, у зв`язку з чим вимога про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних задоволенню не підлягає.

Положеннями статей 13-14 ГПК України, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, розглянувши спір на підставі поданих суду доказів, суд дійшов висновку про його задоволення в розмірі 23 400,00 грн основної заборгованості.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладається 1 944,11 гривень витрат на оплату судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 80, 129, 236, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги - задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Адамант» (ЄДРПОУ 36972558, адреса місцезнаходження: 89600, Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Штефана Августина, буд. 12/1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця Бетон» (ЄДРПОУ 39997439, адреса місцезнаходження: 03056, м. Київ, вулиця Виборзька, будинок 18/20, К 2, кімната 19, 20), заборгованість в розмірі 23 400,00 грн (двадцять три тисячі чотириста гривень 00 коп.), а також 1 944,11 грн (тисяча дев`ятсот сорок чотири гривні 11 копійок) витрат позивача з оплати судового збору за подання позовної заяви.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст судового рішення складено 24.01.2023

Суддя Андрейчук Л. В.