Рішення

від 30.11.2022 по справі 910/21795/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.11.2022Справа № 910/21795/21

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Міністерства оборони України

до Акціонерного товариства "РВС Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Форма Т."

про стягнення суми за банківською гарантією від 06.03.2018 № 1136-18Г у розмірі 83 664,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2021 року Міністерство оборони України (далі - позивач, Міністерство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "РВС Банк" (далі - відповідач, Банк) про стягнення суми за банківською гарантією від 06.03.2018 № 1136-18Г у розмірі 83 664,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у зв`язку з невиконанням Приватним акціонерним товариством "Форма Т." умов укладеного з позивачем договору від 19.03.2018 № 286/3/18/98 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), відповідач зобов`язаний сплатити позивачу грошову суму відповідно до умов гарантії.

Ухвалою від 10.01.2022 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору у встановленому розмірі та порядку - протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

21.01.2022 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків, до якої долучено платіжне доручення № 286/3/33 від 13.01.2022 на суму 2 270,00 грн.

Ухвалою суду від 27.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/21795/21, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив, додаткових письмових доказів, клопотань, заяв та пояснень. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Форма Т.".

09.02.2022 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2018 між Міністерством оборони України (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форма Т." (Постачальник) укладено Договір № 286/3/18/98 про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язався у 2018 році поставити Міністерству оборони України сумки (18920000-4) (сумка-укладка медична, тип 1, колір olive green) (далі - товар), а Замовник - забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору строк постачання встановлено до 30.09.2018 включно.

Згідно з п. 3.1. Договору його ціна становить 1 673 280,00 грн з ПДВ.

За змістом п. 5.3. Договору датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника в акті приймального контролю за якістю товару та видатковій накладній. Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1. договору).

Відповідно до п. 11.1. Договору Товариство забезпечило виконання зобов`язань за договором банківською гарантією від 06.03.2018 № 1136-18Г у розмірі 83 664,00 грн.

За умовами банківської гарантії від 06.03.2018 № 1136-18Г Банк гарантував безумовно та безвідклично виплатити Міністерству кошти в сумі 83 664,00 грн протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара, підписаної уповноваженою особою та у якій бенефіціар заявляє про те, що принципал не виконав (неналежним чином виконав) свої зобов`язання за договором про закупівлю стосовно асортименту, кількості, якості та строків.

Термін дії гарантії встановлено з 06.03.2018 по 31.01.2019 і будь-яка письмова вимога бенефіціара на оплату має бути отримана гарантом за адресою: 04071, м. Київ, вул. Введенська, 29/58.

Через невиконання зобов`язань за Договором банківської гарантії, Міністерство звернулося до суду.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Товариство наголосило на тому, що Міністерством не доведено настання гарантійного випадку за банківською гарантією, оскільки гарантійний випадок в частині неналежного виконання принципалом своїх зобов`язань за договором щодо асортименту, кількості, якості та строків викладений як сукупність всіх видів порушень за договором, а не настання одного прострочення. Прострочення ТОВ "Форма Т." настало через неприйняття Міністерством продукції та вчасного складання акту приймального контролю, що передбачено умовами договору, а тому мало місце прострочення кредитора, що унеможливило своєчасне виконання третьою особою свого обов`язку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд установив, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору банківської гарантії.

Особливості регулювання спірних правовідносин визначено параграфом 4 глави 49 Цивільного кодексу України, положеннями глави 22 Господарського кодексу України, Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, Уніфікованими правилами міжнародної торгової палати для гарантій за першою вимогою 1992 року.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Згідно з частиною першою ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

Статтею 560 Цивільного кодексу України визначено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.

Згідно з частиною другою ст. 200 Господарського кодексу України зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Відповідно до приписів п. 2 Глави 4 розділу II "Про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах", затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 одержана вимога/повідомлення бенефіціара або банку бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком-гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.

Згідно з частинами другою та четвертою ст. 563 Цивільного кодексу України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта в межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Відповідно до приписів частини другої ст. 564 Цивільного кодексу України, гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Згідно з частинами першою та другою ст. 565 ЦК України, гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.

Відповідно до умов Договору банківської гарантії, Банк безвідклично та безумовно зобов`язався виплатити бенефіціару 83 664,00 грн у разі невиконання (неналежного виконання) Товариством зобов`язання щодо якості, кількості, строків постачання товару відповідно до договору.

Позивач звернувся до відповідача із вимогою від 09.01.2019 № 286/6/179 про сплату 83 664,00 грн за банківською гарантією від 06.03.2018 № 1136-18Г.

У відповідь на вимогу від 09.01.2019 № 286/6/179, Банк листом від 22.01.2019 № 103/19-БТ повідомив, що вимога бенефіціара не становить належне представлення, оскільки підписана неуповноваженою особою; гарантією не передбачено відповідальність банку лише за прострочення виконання принципалом своїх зобов`язань; всю продукцію за договором для приймального контролю якості принципалом було надано своєчасно, що підтверджується відповідними оголошеннями, а своєчасність та можливість постачання продукції безпосередньо залежала від здійснення замовником дій щодо приймання продукції за договором.

Як встановлено судом вище, третя особа зобов`язувалася поставити позивачу товар в кількості 7 000 шт. в строк до 30.09.2018 включно.

На підтвердження порушення третьою особою умов договору щодо своєчасної поставки товару позивачем додано до позовної заяви акт приймального контролю товару за якістю від 08.10.2018 № 5, з якого вбачається про прийняття товару у кількості 2 334 шт.

Водночас в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження поставки товару, зокрема, видаткові накладні, акти приймання-передачі товару тощо. Наданий позивачем акт за якістю від 08.10.2018 № 5 є підтвердженням виконання приймального контролю товару за якістю.

Відтак, з огляду на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження поставки товару з порушенням встановленого у договорі строку, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Крім того, вироби було пред`явлено на приймальний контроль якості представнику замовника 26.09.2018, що підтверджується оголошенням № 5, тобто до моменту закінчення строку, визначеного в договорі щодо поставки товару.

За таких обставин, постачальником були здійснені всі залежні від нього дії з метою вчасного та належного виконання зобов`язань за укладеним договором.

За змістом статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що Міністерство не набуло право отримати кошти від Банку в розмірі суми банківської гарантії від 06.03.2018 № 1136-18Г, у зв`язку із не встановленням судом обставин настання гарантійного випадку, з огляду на що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Міністерства оборони України до Акціонерного товариства "РВС Банк" про стягнення суми за банківською гарантією від 06.03.2018 № 1136-18Г у розмірі 83 664,00 грн відмовити повністю.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 23.01.2023.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ