Постанова

від 17.04.2023 по справі 910/21795/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2023 р. Справа№ 910/21795/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Разіної Т.І.

Тарасенко К.В.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 (повний текст рішення складено 23.01.2023)

у справі № 910/21795/21 (суддя Джарта В.В.)

за позовом Міністерства оборони України

до Акціонерного товариства "РВС Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Форма Т."

про стягнення суми за банківською гарантією від 06.03.2018 № 1136-18Г у розмірі 83 664,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "РВС Банк" про стягнення суми за банківською гарантією від 06.03.2018 № 1136-18Г у розмірі 83 664,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що третя особа порушила взяті на себе зобов`язання за укладеним з позивачем договором від 19.03.2018 № 286/3/18/98 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), виконання умов якого було забезпечено виданою відповідачем банківською гарантією від 06.03.2018 № 1136-18Г на суму 83 664,00 грн. Внаслідок чого, на думку позивача, наявні підстави для виплати йому вищевказаної суми.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 відмовлено повністю у задоволенні позову.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності правових підстав для стягнення з відповідача суми банківської гарантії в судовому порядку.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Міністерство оборони України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 у справі № 910/21795/21 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Підставою для скасування оскаржуваного судового рішення позивач зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що місцевим господарським судом помилково не враховано того факту, що незважаючи на встановлені договором строки (30.09.2018), третьою особою вказаний договір виконано з порушенням строків постачання, а саме товар у кількості 2334 шт. був поставлений на склад позивача лише 10.10.2018, тобто з простроченням, про що свідчить оголошення № 5 та посвідчення № 559.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач зазначає, що відповідно до змісту гарантії підставою для виплати гарантійного платежу є невиконання третьою особою сукупності вимог - порушення асортименту, кількості, якості та строків поставки товару.

Враховуючи, що договір третьою особою виконаний належним чином стосовно асортименту, кількості та якості без зауважень, відповідач вважає, що гарантійний випадок згідно умов банківської гарантії від 06.03.2018 № 1136-18Г не настав.

Узагальнений виклад позиції третьої особи

Третя особа не скористалась правом подати письмові заперечення на апеляційну скаргу, що в свою чергу, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2023, апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 у справі № 910/21795/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Разіна Т.І., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/21795/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 у справі № 910/21795/21 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

09.03.2023 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено докази сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 у справі № 910/21795/21. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

19.03.2018 між Міністерством оборони України (замовником, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форма Т." (постачальном, третьою особою) укладено договір № 286/3/18/98 про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) - надалі договір, за умовами якого постачальник зобов`язався у 2018 році поставити замовнику сумки (18920000-4) (сумка-укладка медична, тип 1, колір olive green) (далі - товар), а замовник - забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору строк постачання встановлено до 30.09.2018 включно.

Згідно з п. 3.1. договору його ціна становить 1 673 280,00 грн з ПДВ.

За змістом п. 5.3. договору датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника в акті приймального контролю за якістю товару та видатковій накладній.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1. договору).

Відповідно до п. 11.1. договору відповідач забезпечив виконання зобов`язань за договором банківською гарантією від 06.03.2018 № 1136-18Г у розмірі 83 664,00 грн.

За умовами банківської гарантії від 06.03.2018 № 1136-18Г, відповідач гарантував безумовно та безвідклично виплатити позивачу кошти в сумі 83 664,00 грн протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання письмової вимоги позивача, підписаної уповноваженою особою та у якій останній заявляє про те, що третя особа не виконала (неналежним чином виконала) свої зобов`язання за договором про закупівлю стосовно асортименту, кількості, якості та строків.

Термін дії гарантії встановлено з 06.03.2018 по 31.01.2019 і будь-яка письмова вимога позивача на оплату має бути отримана відповідачем за адресою: 04071, м. Київ, вул. Введенська, 29/58.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача із вимогою від 09.01.2019 № 286/6/179 про сплату 83 664,00 грн за банківською гарантією від 06.03.2018 № 1136-18Г.

У відповідь на вимогу від 09.01.2019 № 286/6/179, відповідач листом від 22.01.2019 № 103/19-БТ повідомив, що вимога позивача не становить належне представлення, оскільки гарантією не передбачено відповідальність банку лише за прострочення виконання принципалом своїх зобов`язань; всю продукцію за договором для приймального контролю якості принципалом було надано своєчасно, що підтверджується відповідними оголошеннями, а своєчасність та можливість постачання продукції безпосередньо залежала від здійснення замовником дій щодо приймання продукції за договором.

Звертаючись з даним позовом до суду першої інстанції, позивач посилався на те, що відповідачем так і не було виконано свої обов`язки, як гаранта, та не перераховано на рахунок позивача суму банківської гарантії в розмірі 83 664,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 відмовлено повністю у задоволенні позову.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Правовідносини між сторонами, що виникли на підставі договору гарантії, підпадають під правове регулювання норм § 4 глави 49 Цивільного кодексу України та глави 22 Господарського кодексу України, а також Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, Уніфікованих правил міжнародної торгової палати для гарантій за першою вимогою 1992.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

З наведеного вбачається, що способи забезпечення виконання зобов`язання покликані охороняти інтереси менш захищеної сторони за договором - кредитора шляхом покладення додаткового зобов`язального обтяження на боржника та/або на третю особу. Тобто, у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов`язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, при поруці та гарантії.

Стаття 560 Цивільного кодексу України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною 1 статті 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень (ч. 3 ст. 200 Господарського кодексу України).

Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти - гарант, беніфіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов`язку перед беніфіціаром. Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. Тобто гарантія створює зобов`язання тільки для гаранта.

Згідно із ст. 562 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004 (далі - Положення).

Так, у п. 9 ч. 3 розділу I Положення визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов`язань у повному обсязі або їх частину в разі пред`явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії.

Вказаним Положенням передбачено, що безвідклична гарантія - гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром; безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.

За змістом положень ст.ст. 561 566 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов`язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов`язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.

Відповідно до умов гарантії від 06.03.2018 № 1136-18Г вказана гарантія дійсна по 31.01.2019 (включно).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач взяв на себе безумовні та безвідкличні зобов`язання виплатити позивачу, як бенефіціару, кошти у розмірі 83 664,00 грн, у випадку невиконання третьою особою, як принципалом, умов договору щодо якості, кількості, строків постачання товару відповідно до договору.

За змістом ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених ч. 4 ст. 545 цього Кодексу.

Доводи позивача викладені у апеляційній скарзі стосовно того, що гарантійний випадок настав, у зв`язку з тим, що третьою особою вказаний договір виконано з порушенням строків постачання, колегією суддів відхиляється, з огляду на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження поставки товару з порушенням встановленого у договорі строку.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не набув право отримати кошти від відповідача у розмірі суми банківської гарантії від 06.03.2018 № 1136-18Г, у зв`язку із не встановленням місцевим господарським судом обставин настання гарантійного випадку, з огляду на що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Інші наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги позивача.

В свою чергу, викладені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені місцевим господарським судом при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм процесуального права та матеріального права.

Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги, таких підстав колегією суддів також не встановлено.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 у справі № 910/21795/21 - без змін.

Матеріали справи № 910/21795/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Т.І. Разіна

К.В. Тарасенко