Ухвала

від 24.01.2023 по справі 910/11941/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

24.01.2023Справа № 910/11941/22Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком Лтд» (65009, Одеська обл., м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 12Г, офіс 49; ідентифікаційний код: 36232879)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (04128, м. Київ, вул. Берковецька, буд. 6-К; ідентифікаційний код: 32490244)

про стягнення 91744,56 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

07.11.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком Лтд» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» про стягнення 91744,56 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком Лтд» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 14.11.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 відкрито провадження у справі №910/11941/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

09.01.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

16.01.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селком Лтд» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (покупець) укладено Договір поставки №1550, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставляти покупцеві товар у встановлені строки, а покупець зобов`язується приймати такий товар і сплачувати за нього на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору поставки №1550 від 17.01.2019 предметом поставки є визначений товар з найменуванням, зазначеним у Специфікаціях та/або інших документах згідно з умовами договору, підписаних постачальником та покупцем.

Згідно з п. 3.2 Договору поставки №1550 від 17.01.2019 загальна кількість товару, що постачається згідно з даним договором складається з кількості товарів, вказаних у замовленнях покупця та поставлених постачальником протягом строку його дії.

Відповідно до п. 4.10 Договору поставки №1550 від 17.01.2019 товар вважається зданим постачальником і прийняти покупцем з моменту підписання повноваженими представниками сторін накладних.

Згідно з п. 8.1 Договору поставки №1550 від 17.01.2019 ціни на товар вказуються у Специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 8.5 Договору поставки №1550 від 17.01.2019 сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії договору та вказаних у накладних.

У п. 9.2 Договору поставки №1550 від 17.01.2019 вказано, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем після його реалізації споживачам, один раз на тиждень, але не пізніше 60 календарних днів з дати припинення строку дії договору та/або його розірвання.

Відповідно до п. 12.1 Договору поставки №1550 від 17.01.2019 договір вступає в дію з дати його укладення обома сторонами і діє до 31.12.2020. Сторони домовились, що договір автоматично (без укладення додаткової угоди) продовжує свою дію на кожний наступний календарний рік, за умови, якщо жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про бажання припинити дію даного договору не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати закінчення відповідного календарного року.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач не у повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 91744,56 грн.

Однак, відповідач заперечує проти задоволення позову, зазначаючи, що заявлена до стягнення сума боргу не підтверджується матеріалами справи, зважаючи на здійснені відповідачем оплати, повернення товару, здійснені між сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог та враховуючи умови договору про настання строку оплати після реалізації товару в торговельній мережі відповідача.

Зважаючи на викладені обставини та з огляду на докази, які наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку щодо доцільності постановлення ухвали про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження. При цьому, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно приписів ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки).

Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Рішення Європейського суду з прав людини у справах Ейрі проти Ірландії та Станєв проти Болгарії. Ця гарантія є "одним з основних принципів будь-якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції" (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Претто та інші проти Італії).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Клінік дез Акація та інші проти Франції вказано, що сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги.

У ст. 11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов`язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Проте, з огляду правила вирішення спору у порядку спрощеного позовного провадження, повне та всебічне з`ясування всіх обставин даної справи та справедливе вирішення спору не вбачається за можливе без проведення підготовчого провадження.

Таким чином, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами, суд дійшов висновку щодо необхідності призначення даної справи до розгляду за правилами загального позовного провадження, починаючи зі стадії відкриття провадження.

Керуючись приписами ст.ст. 2, 3, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Здійснювати розгляд справи №910/11941/22 за правилами загального позовного провадження.

2. Призначити підготовче засідання у справі на 15.02.23 о 14:30 год.

Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 13 .

3. Повідомити учасників справи, що інформація по справі, що розглядається, доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/fair/.

4. Згідно з ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Дана ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції.

Суддя О.М. Спичак