Рішення

від 07.06.2023 по справі 910/11941/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.06.2023Справа № 910/11941/22

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком Лтд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К»

про стягнення 11222,54 грн.

Представники сторін:

від позивача: Бацуца О.М.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.11.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком Лтд» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» про стягнення 91744,56 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки №1550 від 17.01.2019, не у повному обсязі оплатив поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 91744,56 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком Лтд» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 14.11.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 відкрито провадження у справі №910/11941/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

09.01.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема, зауважив, що строк оплати товару не настав, оскільки у Договорі поставки №1550 від 17.01.2019 сторони погодили, що товар оплачується після його реалізації.

16.01.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.02.2023.

У підготовчому засіданні 15.02.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 08.03.2023.

07.03.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 11831,46 грн.

У підготовчому засіданні 08.03.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 22.03.2023.

У підготовчому засіданні 22.03.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 19.04.2023 (з урахуванням ухвали суду про виправлення описки).

10.04.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 11682,54 грн.

17.04.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 11222,54 грн.

Судом у підготовчому засіданні 19.04.2023 було прийнято до розгляду подану позивачем 17.04.2023 заяву про уточнення розміру позовних вимог як заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку з чим спір у даній справі розглядається з новою ціною позову - 11222,54 грн.

У підготовчому засіданні 19.04.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.05.2023.

19.04.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява з процесуальних питань, в якій відповідач просив, зокрема, визнати поданий позивачем позов проявом зловживання процесуальними правами через очевидну безпідставність та штучність позову, який спрямований на завдання майнової шкоди відповідачу.

У судовому засіданні 10.05.2023 судом було відхилено подану відповідачем заяву з процесуальних питань; відкладено судове засідання на 24.05.2023.

У судовому засіданні 24.05.2023 судом було відкладено судове засідання на 07.06.2023.

07.06.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.06.2023 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

Представник позивача у судове засідання 07.06.2023 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином; 07.06.2023 подав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні 07.06.2023 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селком Лтд» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (покупець) укладено Договір поставки №1550, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставляти покупцеві товар у встановлені строки, а покупець зобов`язується приймати такий товар і сплачувати за нього на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору поставки №1550 від 17.01.2019 предметом поставки є визначений товар з найменуванням, зазначеним у Специфікаціях та/або інших документах згідно з умовами договору, підписаних постачальником та покупцем.

Згідно з п. 3.2 Договору поставки №1550 від 17.01.2019 загальна кількість товару, що постачається згідно з даним договором складається з кількості товарів, вказаних у замовленнях покупця та поставлених постачальником протягом строку його дії.

Відповідно до п. 4.10 Договору поставки №1550 від 17.01.2019 товар вважається зданим постачальником і прийняти покупцем з моменту підписання повноваженими представниками сторін накладних.

Згідно з п. 8.1 Договору поставки №1550 від 17.01.2019 ціни на товар вказуються у Специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 8.5 Договору поставки №1550 від 17.01.2019 сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії договору та вказаних у накладних.

Відповідно до п. 12.1 Договору поставки №1550 від 17.01.2019 договір вступає в дію з дати його укладення обома сторонами і діє до 31.12.2020. Сторони домовились, що договір автоматично (без укладення додаткової угоди) продовжує свою дію на кожний наступний календарний рік, за умови, якщо жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про бажання припинити дію даного договору не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати закінчення відповідного календарного року.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки №1550 від 17.01.2019, не у повному обсязі оплатив поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 11222,54 грн. (відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог, поданої позивачем до суду 17.04.2023).

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач, зокрема, зауважив, що строк оплати товару не настав, оскільки у Договорі поставки №1550 від 17.01.2019 сторони погодили, що товар оплачується після його реалізації.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору поставки №1550 від 17.01.2019 за період з 27.03.2019 по 09.02.2022 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 902480,77 грн, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток позивача і відповідача.

При цьому, між сторонами відсутній спір щодо вартості поставленого позивачем товару за вказаний період.

Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечив щодо вартості поставленого позивачем товару на умовах Договору поставки №1550 від 17.01.2019 та долучив до матеріалів справи копію Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2019 по 16.06.2022, який підписаний представниками сторін (зокрема, зі сторони позивача - директором) та скріплений відбитками печаток Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком Лтд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К».

Таким чином, наявними в матеріалами справи доказами підтверджується, а сторонами не заперечується, що на виконання умов Договору поставки №1550 від 17.01.2019 за період з 27.03.2019 по 09.02.2022 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 902480,77 грн.

Судом встановлено, що 17.01.2019 між сторонами укладено Договір №1650 надання послуг по організації просування товарів (торгової марки), відповідно до умов якого виконавець (Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К») надає замовнику (Товариству з обмеженою відповідальністю «Селком Лтд») інформаційні, маркетингові та інші послуги з метою подальшого просування та збільшення обсягів продажу товарів, що поставляються замовником за договорами поставки.

Відповідно до п. 1.6 Договору №1650 надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) від 17.01.2019 надання послуг за цим договором підтверджується актом прийому-передачі послуг та звітом, які оформлюються виконавцем та підписуються сторонами протягом 5 робочих днів від дати оформлення.

Відповідно до п. 4.1 Договору №1650 надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) від 17.01.2019 розмір оплати за послуги про організації просування товару (торгової марки), яку замовник зобов`язаний сплатити виконавцеві, складає 3% з урахуванням ПДВ від суми реалізованого товару, поставленого за Договором поставки №1550 від 17.01.2019, за кожний місяць.

Згідно з п. 4.6 Договору №1650 надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) від 17.01.2019 сторони домовились, що оплата послуг за даним договором проводиться сторонами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з сумами, які належать до сплати виконавцем замовнику за товар, поставлений за Договором поставки №1550 від 17.01.2019. Зарахування зустрічних однорідних вимог здійснюється сторонами через підписання акту зарахування зустрічних однорідних вимог, який оформлюється виконавцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 599 Цивільного кодексу України припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Позивачем долучено до позовної заяви копії Актів взаємозаліку на загальну суму 9022,26 грн за Договором поставки №1550 від 17.01.2019, де боржником є відповідач, та за Договором №1650 надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) від 17.01.2019, де боржником є позивач.

В свою чергу, відповідачем долучено до відзиву на позовну заяву копії Актів взаємозаліку за вказаними договорами додатково на суму 20779,68 грн.

Як вказує позивач у позовній заяві, відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 683600,00 грн, на підтвердження чого позивачем долучено до позовної заяви копію відповідних платіжних доручень на вказану суму.

Крім того, після звернення позивача до відповідача з претензією, останній сплатив позивачу грошову суму у загальному розмірі 101700,00 грн, докази чого долучено позивачем до позовної заяви (копії відповідних платіжних доручень).

Крім того, 07.03.2023 до заяви про уточнення позовних вимог позивачем долучено копію платіжного доручення №11546 від 27.02.2023 про сплату відповідачем на користь позивача грошових коштів у сумі 700,00 грн.

При цьому, відповідачем було повернуто позивачу товар на суму 20513,95 грн, що підтверджується накладними на повернення товару, копії яких долучено позивачем до позовної заяви.

У поданій до суду 07.03.2023 заяві про уточнення розміру позовних вимог позивач зазначив, що за період з 16.06.2022 між сторонами були складені акти взаємозаліку на суму 22205,46 грн. Крім того, відповідачем було повернуто позивачу товар на суму 35415,45 грн.

Як вказує позивач, станом на дату подання ним заяви про уточнення розміру позовних вимог заборгованість відповідача за Договором поставки №1550 від 17.01.2019 становить 11831,46 грн.

10.04.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 11682,54 грн.

При цьому, позивач зазначив, що за період з 16.06.2022 між сторонами були складені акти взаємозаліку на суму 22354,38 грн. Крім того, відповідачем було повернуто позивачу товар на суму 35415,45 грн.

17.04.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 11222,54 грн.

При цьому, позивач зазначив, що за період з 16.06.2022 між сторонами були складені акти взаємозаліку на суму 22354,38 грн. Крім того, відповідачем було повернуто позивачу товар на суму 35415,45 грн.

Таким чином, предметом позову у даній справі є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» грошових коштів у розмірі 11222,54 грн, які, як стверджує позивач, є заборгованістю відповідача за Договором поставки №1550 від 17.01.2019.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під час вирішення спору, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як примусове виконання обов`язку в натурі.

Зазначений спосіб захисту (примусове виконання обов`язку в натурі) застосовується в зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його.

Стосується він, зокрема, невиконання обов`язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов`язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором.

При розгляді судами вказаної категорії спорів встановленню підлягають обставини існування (виникнення) у боржника відповідного обов`язку (наприклад, сплатити вартість поставленого товару) та настання строку виконання такого обов`язку (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Якщо у боржника не настав строк виконання обов`язку сплатити грошові кошти, суд відмовляє у задоволенні позову, оскільки звернення позивача з позовом до суду є передчасним (у зв`язку з відсутністю порушеного права позивача).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 9.2 Договору поставки №1550 від 17.01.2019 вказано, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем після його реалізації споживачам, один раз на тиждень, але не пізніше 60 календарних днів з дати припинення строку дії договору та/або його розірвання.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, зокрема укладають господарський договір, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Отже, строк (термін) виконання зобов`язання встановлюється у вигляді календарної дати або періоду, а також може бути визначений подією, що має неминуче настати. В такому випадку зобов`язання підлягає виконанню з настанням цієї події або протягом певного періоду (через певний період) після настання такої події. Подія, яка може бути мірилом визначення строку, має бути такою, що неминуче настане.

У договорі сторони погодили строк оплати товару з вказівкою на подію - «після реалізації товару», тобто обумовили настання у відповідача обов`язку оплатити товар обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України - договір з відкладальною обставиною). При цьому відкладальна обставина вважається такою, що настала, якщо її настанню недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно (ч. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України).

Таким чином, дослідивши умови договору поставки, який є предметом провадження у даній справі, судом встановлено, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки з відстроченням платежу (відкладальна умова).

Отже, враховуючи предмет спору у цій справі та правило розподілу тягаря доказування між сторонами, відповідач, для звільнення себе від обов`язку оплати вартість продукції, має довести належними та допустимими доказами, що отримана ним продукція ще не реалізована.

Аналогічна правова позиція викладена у поставі Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №910/4846/17.

Відповідач під час розгляду даної справи у поданих до суду заявах послідовно заперечував факт реалізації в його торгівельній мережі поставленого позивачем товару на заявлену до стягнення суму.

При цьому, відповідачем долучено до матеріалів справи (до відзиву на позовну заяву та 07.06.2023) копії звітів про продаж товарів (акт інвентаризації), в яких відсутня інформація про реалізацію товару у заявленій позивачем до стягнення сумі (11222,54 грн), тобто, вказаний товар не є реалізованим.

Доказів протилежного позивачем не надано.

За таких обставин, оскільки настання строку виконання обов`язку у відповідача оплатити товар залежить від факту реалізації його кінцевим споживачам, а матеріали справи таких доказів не містять, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком Лтд» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» грошових коштів у сумі 11222,54 грн, так як такі вимоги є передчасними.

При цьому, у п. 9.2 Договору поставки №1550 від 17.01.2019 вказано, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем після його реалізації споживачам, один раз на тиждень, але не пізніше 60 календарних днів з дати припинення строку дії договору та/або його розірвання.

Відповідно до п. 12.1 Договору поставки №1550 від 17.01.2019 договір вступає в дію з дати його укладення обома сторонами і діє до 31.12.2020. Сторони домовились, що договір автоматично (без укладення додаткової угоди) продовжує свою дію на кожний наступний календарний рік, за умови, якщо жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про бажання припинити дію даного договору не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати закінчення відповідного календарного року.

Оскільки матеріали справи не містять доказів повідомлення сторін одна одну про припинення дії вказаного договору, а також доказів його розірвання, суд дійшов висновку, що строк оплати товару (не пізніше 60 календарних днів з дати припинення строку дії договору та/або його розірвання) не настав.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача (у зв`язку з відмовою у задоволенні позову).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачем було зменшено розмір позовних вимог, суд дійшов висновку повернути позивачу з державного бюджету судовий збір у розмірі 2177,51 грн.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у позові.

2. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком Лтд» (65009, Одеська обл., м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 12Г, офіс 49; ідентифікаційний код: 36232879) судовий збір у розмірі 2177 (дві тисячі сто сімдесят сім) грн 51 коп., сплачений за платіжним №599 від 03.11.2022.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 13.06.2023.

Суддя О.М. Спичак