Рішення

від 24.01.2023 по справі 915/341/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року Справа № 915/341/22

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ХАЗЕРА УКРАЇНА» (03028, м. Київ, Стратегічне шоссе, 16, код ЄДРПОУ 34691463), який пред`явлено до відповідача-1 - товариства з обмеженою відповідальністю «АДОНІС АГРО ЮГ» (57252, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Зелений Гай, вул. Південна, 12, код ЄДРПОУ 41273854), відповідача-2 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. код НОМЕР_1 ), про стягнення заборгованості за договором поставки, штрафних санкцій, втрат від інфляції та відсотків річних на загальну суму 236862,93 грн.

11.11.2022 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Із змісту позову вбачається, що позивач поставив відповідачу за договором поставки насіння цибулі та капусти вартістю 190009,80 грн. разом з ПДВ. Відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 61500 грн., в зв`язку із чим залишилася заборгованість у розмірі 128509,80 грн. Через те, що відповідач свого обов`язку по оплаті товару вчасно не виконав позивач також просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції (пеню та штраф) та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України також втрати від інфляції та відсотки річних за невчасне виконання грошового зобов`язання.

В зв`язку із бойовими діями відповідачів неможливо було повідомити про розгляд справи рекомендованими листами з повідомленням про вручення відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України по причині тимчасового закриття поштового відділення за адресою їх місцезнаходження.

Ухвалою суду від 22.12.2022 року відповідачів було повідомлено про розгляд справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відзивів на позов від відповідачів на адресу суду не надходило.

08.09.2022 року до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, яку ухвалою суду від 12.09.2022 року було повернуто заявнику.

03.10.2022 року до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, яку ухвалою суду від 05.10.2022 року було задоволено.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як вказано у ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на представлені сторонами докази на підтвердження обставин викладених ними у заявах по суті, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, судом встановлено наступне.

01.03.2021 року у м. Києві позивач (постачальник) уклав із відповідачем-1 (покупцем) договір поставки №01/03-1, за умовами якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача-1 насіння сільськогосподарських культур, найменування, кількість та асортимент якого вказуються у додатках до договору (специфікаціях), які є невід`ємною частиною договору.

На підтвердження факту укладення договору позивачем приєднано до позову копії договору поставки №01/03-1 та специфікацій від 03.03.2021 року та 05.04.2021 року.

05.03.2021 року за видатковою накладною №470 та 07.04.2021 року за видатковою накладною №798 позивач на виконання умов договору здійснив поставку відповідачу-1 товару на суму 158400 грн. разом з ПДВ та на суму 31609,80 разом з ПДВ відповідно, що підтверджується доданими до позову накладними.

Здійснення відповідачем-1 часткової оплати на суму 52000 грн. 05.03.2021 року та на суму 9500 грн. 07.04.2021 року позивач підтвердив випискою по банківському рахунку позивача за 05.03.2021 року та 07.04.2021 року.

Отже, відповідачем-1 було зроблено оплату на суму 61500 грн., а розмір залишку по оплаті товару становить 128509,80 грн.

Згідно із п. 2.3 договору поставки порядок розрахунків за поставлений товар визначається у специфікаціях до даного договору. Згідно з п. 2.4 договору покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в строки, що зазначаються у специфікаціях до договору.

Відповідно до п. 3 специфікації від 03.03.2021 року відповідач-1 мав здійснити оплату вартості товару наступним чином:

- 30%, що складає 47520, 00 грн. у строк до 05.03.2021 року;

- 70%, що складає 110880,00 грн. у строк до 30.09.2021 року.

Відповідно до п. 3 специфікації від 05.04.2021 року відповідач-1 мав здійснити оплату вартості товару наступним чином:

- 30%, що складає 9482, 94 грн. у строк до 07.04.2021 року;

- 70%, що складає 22126,86 грн. у строк до 15.10.2021 року.

Зобов`язання щодо сплати 30% вартості товару за двома специфікаціями відповідачем 1 було здійснено вчасно.

Таким чином, відповідачем 1 не було виконано обов`язку щодо сплати у встановлений строк другої частини вартості товару, в зв`язку із чим було допущено прострочення оплати за специфікацією від 05.03.2021 року з 30.09.2021 року на суму 106400 грн. та за специфікацією від 05.04.2021 року з 15.10.2021 року на суму 22109,80 грн.

01.03.2021 року між позивачем (кредитор) відповідачем 1 (боржник) та відповідачем 2 (поручитель) було укладено договір поруки №СВ 01/03-2 від 01.03.2021 року, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання зобов`язань боржника перед кредитором за договором поставки №СВ01/03-1 від 01.03.2021 року.

Відповідно до п. 8.11 договору виконання зобов`язань покупця щодо розрахунків за договором повинні бути забезпечені в повному обсязі порукою третіх осіб (однією фізичною особою) шляхом укладання відповідних договорів поруки, в яких даний договір буде зазначений в якості зобов`язання, що забезпечується порукою. Договори поруки мають бути укладені протягом десяти робочих днів з дати підписання додатку до цього договору, яким визначаються умови розрахунку, зокрема, грошова сума зобов`язання покупця та строки оплати. У випадку, якщо сторони не укладуть договори поруки в зазначений строк (незалежно від причин), покупець зобов`язаний здійснити повний розрахунок за поставлений йому товар на вимогу постачальника.

Згідно з п. 2.1 договору поруки поручитель зобов`язується у випадку порушення (невиконання) або неналежного виконання боржником своїх зобов`язань перед кредитором, на підставі письмової вимоги кредитора, в якій має бути викладений зміст порушеного зобов`язання та обґрунтований розрахунок належної до сплати суми, перерахувати цю суму на рахунок кредитора, зазначений в розділі 7 цього договору, протягом п`яти робочих днів з моменту отримання такої вимоги. Вимога кредитора буде достатньою для поручителя підставою виконати зобов`язання на суму, вказану в такій вимозі, без будь-яких застережень, умов чи вимог до кредитора про надання додаткової інформації чи документів. У випадку заперечення поручителем факту отримання вимоги, датою пред`явлення вимоги буде вважатись четвертий робочий день після відправлення кредитором письмової вимоги до поручителя, що відправляється цінним листом з описом вкладення, а належним доказом пред`явлення вимоги буде поштова квитанція та опис вкладення у цінний лист.

Позивачем було пред`явлено вимогу поручителю, копія якої додається до позовної заяви. Дана вимога була направлена 10.08.2022 року цінним листом з описом вкладення, що підтверджується накладною ДП "Укрпошта" № 0222208826398.

Надані позивачем письмові докази з огляду на приписи ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України є належними, допустимими та достовірними.

Таким чином, з огляду на предмет укладеного договору між сторонами існують правовідносини, які врегульовані господарським та цивільним законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Що стосується поруки, то відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1. ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У ч. 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється:

- виконанням, проведеним належним чином;

- зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання;

- у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі;

- за згодою сторін;

- через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як наслідок, судом встановлено, що відповідачем всупереч умов договору та вищенаведених норм законодавства не виконано зобов`язання по оплаті отриманого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно ч. 1, 2 ст. 217 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Частиною 2 ст. 20 ГК України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема шляхом відшкодування збитків та іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, відповідач, не виконавши умов договору поставки щодо здійснення своєчасного та повного розрахунку за отриманий товар завдав позивачу збитку в розмірі 128509,80 грн.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГПК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 4 ст. 230 ГПК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 2 ст. 20 ГК України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема шляхом відшкодування штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до п. 8.3 договору у випадку несплати у строк платежів за даним договором сторона, що прострочила своє зобов`язання повинна сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вчасно суми за кожен день прострочення.

Так, згідно розрахунку пені, який наведено у позовній заяві, розмір пені з 01.10.2021 року по 10.08.2022 року за невчасну оплату 106400 грн. становить 23489,79 грн., за період з 16.10.2021 року по 10.08.2022 року за невчасну оплату 22109,80 грн. становить 4725,45 грн.

Суд погоджується із правильністю розрахунку пені, але має зазначити, що із змісту договору вбачається, що прострочення по платежам розпочалося 30.09.2021 року та 15.10.2021 року відповідно.

Загальний розмір пені за п. 8.3 договору становить 28209,24 грн.

Відповідно до п. 8.4 договору у випадку прострочення оплати за поставлений товар понад 5 днів покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 5% від суми заборгованості. У випадку прострочення оплати за поставлений товар понад 30 днів покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

З огляду на те, що прострочення платежів має місце більше 30 днів, то штраф становить 10640 грн., виходячи із суми простроченого платежу 106400 грн. та 2210,98 грн., виходячи із суми простроченого платежу 22109,80 грн.

Таким чином, загальний розмір 10% штрафу, який підлягає стягненню на підставі п. 8.4 договору становить 12850,98 грн.

Відповідно п. 4 специфікацій сторони домовились, що чергові платежі згідно п. 3 специфікації, підлягають коригуванню за відповідною формулою.

При цьому, відповідно до п. 6 специфікацій за порушення умов здійснення чергових платежів, що встановлені п. 4 даних специфікацій, постачальник має право вимагати сплати штрафу у розмірі 15% загальної вартості товару в гривнях за даною специфікацією.

Враховуючи той факт, що відповідачем порушені умови здійснення чергових платежів, то з огляду на вартість товару розмір штрафу становить 28501,47 грн.

Крім того, з огляду на те, що невиконане відповідачем зобов`язання по оплаті товару є грошовим зобов`язанням, то на вимогу позивача підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до першого абзацу п. 8.6 договору сторона, яка прострочила виконання грошового зобов`язання на вимогу іншої сторони зобов`язана сплатити суму боргу з урахуванням дванадцяти процентів річних від простроченої суми за увесь час прострочення. Таким чином, сторони встановили інший розмір процентів річних, а саме, у розмірі 12 %.

Так, згідно розрахунку наведеного у позовній заяві, розмір нарахованих відсотків по сумі простроченого платежу 106400 грн. за період з 01.10.2021 року по 10.08.2022 року становить 10983,98 грн., а по сумі простроченого платежу 22109,80 грн. за період з 16.10.2021 року по 10.08.2022 року становить 2173,42 грн.

Суд погоджується із правильністю розрахунку відсотків річних.

Таким чином, загальна сума відсотків річних, яка підлягає стягненню становить 13157,40 грн.

Втрати від інфляції стосовно боргу у розмірі 106400 грн. за період з 01.10.2021 року по 10.08.2022 року становлять 21419,92 грн., а стосовно боргу 22109,80 грн. за період з 16.10.2021 року по 10.08.2022 року становлять 4214,12 грн.

Всього втрати від інфляції становлять 25634,04 грн.

Позивачем були здійснені судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 3552,95 грн., що підтверджується платіжним дорученням №654 від 17.08.2022 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 237, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «АДОНІС АГРО ЮГ» (57252, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Зелений Гай, вул. Південна, 12, код ЄДРПОУ 41273854) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. код НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ХАЗЕРА УКРАЇНА» (03028, м. Київ, Стратегічне шоссе, 16, код ЄДРПОУ 34691463) основний борг в сумі 128 509 грн. 80 коп.

3. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «АДОНІС АГРО ЮГ» (57252, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Зелений Гай, вул. Південна, 12, код ЄДРПОУ 41273854) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. код НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ХАЗЕРА УКРАЇНА» (03028, м. Київ, Стратегічне шоссе, 16, код ЄДРПОУ 34691463) пеню в сумі 28 209 грн. 24 коп.

4. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «АДОНІС АГРО ЮГ» (57252, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Зелений Гай, вул. Південна, 12, код ЄДРПОУ 41273854) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. код НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ХАЗЕРА УКРАЇНА» (03028, м. Київ, Стратегічне шоссе, 16, код ЄДРПОУ 34691463) штраф в сумі 12 850 грн. 98 коп.

5. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «АДОНІС АГРО ЮГ» (57252, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Зелений Гай, вул. Південна, 12, код ЄДРПОУ 41273854) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. код НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ХАЗЕРА УКРАЇНА» (03028, м. Київ, Стратегічне шоссе, 16, код ЄДРПОУ 34691463) штраф в сумі 28 501 грн. 47 коп.

6. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «АДОНІС АГРО ЮГ» (57252, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Зелений Гай, вул. Південна, 12, код ЄДРПОУ 41273854) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. код НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ХАЗЕРА УКРАЇНА» (03028, м. Київ, Стратегічне шоссе, 16, код ЄДРПОУ 34691463) відсотки річних в сумі 13 157 грн. 40 коп.

7. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «АДОНІС АГРО ЮГ» (57252, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Зелений Гай, вул. Південна, 12, код ЄДРПОУ 41273854) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. код НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ХАЗЕРА УКРАЇНА» (03028, м. Київ, Стратегічне шоссе, 16, код ЄДРПОУ 34691463) втрати від інфляції на суму 25 634 грн. 04 коп.

8. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АДОНІС АГРО ЮГ» (57252, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Зелений Гай, вул. Південна, 12, код ЄДРПОУ 41273854) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ХАЗЕРА УКРАЇНА» (03028, м. Київ, Стратегічне шоссе, 16, код ЄДРПОУ 34691463) витрати по сплаті судового збору у сумі 3552,95 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя А.П. Алексєєв