Рішення

від 20.01.2023 по справі 917/1191/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2023 р. Справа № 917/1191/22

Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-Трейдінг", пров. Героїв Бреста,46, м. Кременчук, 39601, код ЄДРПОУ 31611537

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аваком УА", вул. Свіштовська, 3-А, м. Кременчук, 39610, код ЄДРПОУ 41713019

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-Трейдінг" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою № 617/2/22-КГТ від 26.09.2022 року (вх. № 1295/22 від 28.09.2022 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аваком УА" про стягнення заборгованості за договором про постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №443-ПР від 27.04.2021 року в сумі 174 601,11 грн., з яких: 135 313,34 грн. - основний борг, 1 450,50 грн. - 3% річних, 10 009,70 грн. - інфляційні збитки, 13 896,24 грн. - пеня, 13 931,33 грн. - штраф.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що сторони перебували у договірних відносинах, проте, відповідач взяті на себе зобов`язання за договором на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 443-ПР від 27.04.2021 року виконав не в повному обсязі, кошти за отримані обсяги природного газу сплатив частково.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2022 року даний позов був переданий на розгляд судді Білоусову С.М.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.10.2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1191/22, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Сторони були належним чином та завчасно повідомлені про покладені на них обов`язки, про що свідчать матеріали справи.

Ухвала суду від 04.10.2022 року, яка направлялися за адресою місцезнаходження відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до суду 25.10.2022 року за вх. № 8877 з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд зазначає, що згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній за вказаною адресою", є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Відповідач відзив на позов чи будь-які заяви та клопотання суду не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

27.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-Трейдінг" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аваком УА" (споживач) було укладено договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 443-ПР, за яким постачальник зобов`язувався передати у власність споживачу природний газ, код ДК 021:2015-09120000-6- Газове паливо, а споживач прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Зазначеним договором сторони, зокрема, погодили наступне:

- передача газу за цим договором здійснюється в фізичній (их) точці (ках) виходу з газотранспортної системи оператора ГТС до газорозподільної системи оператора ГРМ (п. 1.4 договору);

- обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (п. 4.1 договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві - приєднання до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених кодексом ГРМ (п. 2.3 договору);

- за підсумками розрахункового періоду споживач до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахункоий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог кодексу ГРМ (п. 2.6.1 договору);

- на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ, постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірника акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника ( п. 2.6.2 договору);

- споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акту приймання-передачі газу (п. 2.6.3 договору);

- розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем (п. 3.1 договору);

- місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом ІІ цього договору. Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним договором (п. 3.4, п. 3.5 договору);

- розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно (п. 4.1 договору);

- оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 24 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6 Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу (пп. 4.2.1, 4.2.3 п. 4.2 договору);

- датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника. Споживач здійснює оплату в будь-який спосіб, що не суперечить чинному законодавству (п. 4.3 договору);

Пунктом 6.4 договору відповідач, як споживач, зобов`язався, зокрема:

- оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених договором (п. 6.4.2 договору);

- оплачувати постачальнику компенсацію, визначену розділом V договору (п. 6.4.9 договору).

Відповідно до п. 12.1 договір набуває чинності з 27.04.2021 року і діє в частині постачання газу по 31.12.2021 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення між сторонами. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 12.2 договору).

Позивач взяті на себе зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, у період січня-березня 2022 року поставив на користь споживача природний газ в обсязі 3,048 тис.м3 загальну суму 139 313,34 грн. з ПДВ.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 443-ПР від 27.04.2021 року виконав не в повному обсязі, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аваком УА" заборгованості в розмірі 174 601,11 грн., з яких: 135 313,34 грн. - основний борг, 1 450,50 грн. - 3% річних, 10 009,70 грн. - інфляційні збитки, 13 896,24 грн. - пеня, 13 931,33 грн. - штраф.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивач поставив на користь відповідача в період січня-березня 2022 року природний газ в обсязі 3,048 тис.м3 на загальну суму 139 313,34 грн. з ПДВ, що підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі фактично поставлених обсягів газу, а саме:

-Акт № 164 від 31.01.2022 року;

-Акт № 586 від 28.02.2022 року;

-Акт № 1116 від 31.03.2022 року.

Приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2.3 договору визначено, що остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця наступного за місяцем постачання газу. Розрахунковий період становить один календарний місяць (пункт 4.1 договору).

Таким чином, оплату за природний газ, спожитий у січні 2022 відповідач повинен був оплатити до 10.02.2022 року, оплату за природний газ, спожитий у лютому 2022 - до 10.03.2022 року, оплату за природний газ, спожитий у березні 2022 - до 10.04.2022 року.

Відповідно до наданої позивачем банківської виписки від 15.02.2022 року споживач ТОВ "Аваком УА", за отримані обсяги природного газу розрахувався частково - сплатив на користь постачальника 4 000,00 грн. Станом на дату розгляду справи заборгованість останнього становить 135 313,34 грн., належні та допустимі докази її оплати відсутні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 135 313,34 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина перша статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У розумінні статей 173 та 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов`язання).

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору про постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 443-ПР від 27.04.2021 року сторони погодили, що у разі прострочення виконання споживачем своїх зобов`язань з оплати вартості газу у порядку, визначеному цим договором, споживач зобов`язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 10% від суми прострочення та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми невиконаних обов`язків, за кожен день прострочення.

Керуючись вказаним пунктом договору позивач правомірно заявив до стягнення з відповідача 13 931,33 грн. штрафу.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 13 896,24 грн. пені за період з 11.02.2022 року по 10.07.2022 року.

Здійснивши за допомогою калькулятора "ЛІГА:ЗАКОН для всіх" перерахунок пені, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд врахував, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 року у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 року у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 року у справі № 922/1720/17, від 02.04.2019 року у справі № 917/194/18).

За приписами пункту 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

При цьому, судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові КГС у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, за якою якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 450,50 грн. 3% річних, нарахованих за період з 11.02.2022 року по 10.07.2022 року та 10 009,70 грн. інфляційних, нарахованих за період з березня по червень (включно) 2022 року.

Здійснивши за допомогою калькулятора "ЛІГА:ЗАКОН для всіх" перерахунок вказаних нарахувань, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Щодо судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені повністю, суд приходить до висновку, що судовий збір у розмірі 2 619,02 грн. слід покласти на відповідача.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аваком УА" (вул. Свіштовська, 3-А, м. Кременчук, 39610, код ЄДРПОУ 41713019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-Трейдінг" (пров. Героїв Бреста,46, м. Кременчук, 39601, код ЄДРПОУ 31611537) заборгованість за договором про постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 443-ПР від 27.04.2021 року в сумі 174 601,11 грн., з яких: 135 313,34 грн. - основний борг, 1 450,50 грн. - 3% річних, 10 009,70 грн. - інфляційні збитки, 13 896,24 грн. - пеня, 13 931,33 грн. штраф та 2619,02 грн. судових витрат.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Білоусов С. М.