Постанова

від 08.06.2023 по справі 917/1191/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року м. Харків Справа № 917/1191/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. , суддя Шутенко І.А.,

в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін;

розглянувши в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аваком УА", м.Кременчук, Полтавська область (вх. 569 П/1),

на рішення господарського суду Полтавської області від 20.01.2023 (суддя Білоусов С.М., повний текст рішення підписаний 20.01.2023)

у справі №917/1191/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-Трейдінг", м.Кременчук, Полтавська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аваком УА", м. Кременчук, Полтавська область,

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-Трейдінг" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аваком УА" про стягнення заборгованості за договором про постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №443-ПР від 27.04.2021 року в сумі 174 601,11 грн., з яких: 135 313,34 грн. - основний борг, 1 450,50 грн. - 3% річних, 10 009,70 грн. - інфляційні збитки, 13 896,24 грн. - пеня, 13 931,33 грн. - штраф.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.01.2023 у справі №917/1191/22 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аваком УА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-Трейдінг" заборгованість за договором про постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 443-ПР від 27.04.2021 року в сумі 174 601,11 грн., з яких: 135 313,34 грн. - основний борг, 1 450,50 грн. - 3% річних, 10 009,70 грн. - інфляційні збитки, 13 896,24 грн. - пеня, 13 931,33 грн. штраф та 2619,02 грн. судових витрат.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що матеріалами справи доведено факт виникнення у відповідача перед позивачем зобов`язання з оплати отриманого природного газу, спожитого у період січня-березня 2022 року (з урахуванням факту часткової сплати відповідачем виниклої заборгованості у сумі 4 000,00 грн) у сумі 135 313,34 грн, з урахуванням чого, враховуючи відсутність доказів сплати відповідачем зазначеної заборгованості, порушення відповідачем встановлених сторонами у договорі строків оплати, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-Трейдінг" є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аваком УА" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Одночасно скаржник порушував питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Власну правову позицію Товариство з обмеженою відповідальністю «Аваком УА» обґрунтовує наступним:

- в основу проведених позивачем розрахунків спожитого газу покладено невірні показники газового лічильника, який виявився несправним, що підтверджується актом огляду комерційного вузла обліку газу від 07.04.2022, складеного представниками ПрАТ "Кременчукгаз", яким зафіксовано несправність вказаного приладу обліку, а саме - "самохід"(рух газового лічильника при закритих засувках), тобто, лічильник продовжував працювати і нараховувати об`єми газу, які фактично ніхто не споживав, у тому числі і за спірний період;

- оскільки ні матеріали позовної заяви, ні судові документи по ній на адресу апелянта не надходили, він не зміг надати суду ні вищезгаданий акт огляду лічильника, а також свої доводи та заперечення проти позову;

- позивач належним чином не довів свої позовні вимоги в частині визначення дійсного розміру заборгованості, у той час як апелянт надає належний та допустимий доказ зі свого боку, який спростовує обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 23.03.2023 для розгляду справи №917/1191/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 у справі №917/1191/22 витребувано у господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1191/22; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аваком УА" (вх. 569 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 20.01.2023 у справі №917/1191/22 до надходження матеріалів справи.

11.04.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/1191/22.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2023 у справі №917/1191/22 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Аваком УА" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Полтавської області від 20.01.2023 у справі №917/1191/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аваком УА", м. Кременчук, Полтавська область (вх. 569 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 20.01.2023 у справі №917/1191/22; встановлено учасникам справи строк до 28.04.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження; розпочато розгляд справи з 28.04.2023 без повідомлення учасників справи; зупинено дію рішення господарського суду Полтавської області від 20.11.2023 у справі №917/1191/22; запропоновано учасникам справи реалізовувати свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі Електронний суд.

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем до Східного апеляційного господарського суду надано не було.

Будь-яких інших заяв, клопотань щодо розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 27.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-Трейдінг" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аваком УА" (споживач) було укладено договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 443-ПР, за яким постачальник зобов`язувався передати у власність споживачу природний газ, код ДК 021:2015-09120000-6- Газове паливо, а споживач прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

За умовами наведеного договору:

- передача газу за цим договором здійснюється в фізичній (их) точці (ках) виходу з газотранспортної системи оператора ГТС до газорозподільної системи оператора ГРМ (п. 1.4 договору);

- обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (п. 4.1 договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві - приєднання до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених кодексом ГРМ (п. 2.3 договору);

- за підсумками розрахункового періоду споживач до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахункоий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог кодексу ГРМ (п. 2.6.1 договору);

- на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ, постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірника акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника ( п. 2.6.2 договору);

- споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акту приймання-передачі газу (п. 2.6.3 договору);

- розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем (п. 3.1 договору);

- місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом ІІ цього договору. Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним договором (п. 3.4, п. 3.5 договору);

- розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно (п. 4.1 договору);

- оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 24 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6 Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу (пп. 4.2.1, 4.2.3 п. 4.2 договору);

- датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника. Споживач здійснює оплату в будь-який спосіб, що не суперечить чинному законодавству (п. 4.3 договору);

- споживач зобов`язується зокрема: оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених договором (п. 6.4.2 договору); оплачувати постачальнику компенсацію, визначену розділом V договору (п. 6.4.9 договору);

- договір набуває чинності з 27.04.2021 року і діє в частині постачання газу по 31.12.2021 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення між сторонами. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. п. 12.1, 12.2 договору).

Позивач взяті на себе зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, у період січня-березня 2022 року поставив на користь споживача природний газ в обсязі 3,048 тис.м3 загальну суму 139 313,34 грн з ПДВ, що підтверджується актами, наявними в матеріалах справи.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 443-ПР від 27.04.2021 виконав не в повному обсязі, що стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-Трейдінг" до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аваком УА" заборгованості в розмірі 174 601,11 грн, з яких: 135 313,34 грн - основний борг, 1 450,50 грн - 3% річних, 10 009,70 грн - інфляційні збитки, 13 896,24 грн - пеня, 13 931,33 грн - штраф.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судом колегія зазначає наступне.

Предметом апеляційного перегляду є правовідносини, що виникли з правочину, що за своєю правовою природою є договором поставки.

У статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач поставив відповідачу в період січня-березня 2022 року природний газ в обсязі 3,048 тис.м3 на загальну суму 139 313,34 грн з ПДВ, що підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі фактично поставлених обсягів газу, а саме акти № 164 від 31.01.2022, № 586 від 28.02.2022, № 1116 від 31.03.2022.

Сторонами спору у пункті 4.2.3 договору було погоджено, що остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця наступного за місяцем постачання газу. Розрахунковий період становить один календарний місяць (пункт 4.1 договору).

Отже, оплату за природний газ, спожитий у січні 2022 відповідач повинен був оплатити до 10.02.2022, у лютому 2022 року - до 10.03.2022, у березні 2022 року - до 10.04.2022.

Споживач, ТОВ "Аваком УА", за отримані обсяги природного газу розрахувався частково, а саме у сумі 4 000,00 грн, про що свідчать відомості наявної банківської виписки від 15.02.2022, у зв`язку з чим станом на дату розгляду справи заборгованість відповідача становила 135 313,34 грн.

Враховуючи викладене, беручи до уваги факт доведеності матеріалами справи порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, несплати споживачем заборгованості за отриманий природний газ у період січня-березня 2022 року, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду в частині стягнення з ТОВ "Аваком УА" основного боргу в розмірі 135 313,34 грн.

ТОВ «Аваком УА» у поданій апеляційній скарзі посилався на те, що в основу проведених позивачем розрахунків спожитого газу покладено невірні показники газового лічильника, оскільки останній виявився несправним, що підтверджується актом огляду комерційного вузла обліку газу від 07.04.2022, складеного представниками ПрАТ "Кременчукгаз", яким зафіксовано несправність вказаного приладу обліку, а саме - "самохід"(рух газового лічильника при закритих засувках), що свідчить про те, що лічильник продовжував працювати і нараховувати об`єми газу, які фактично ніхто не споживав, у тому числі і за спірний період.

На підтвердження неможливості надати відповідні докази в суді першої інстанції апелянт посилався на те, що ані матеріали позовної заяви, ані процесуальні документи на адресу відповідача не надходили, він не зміг надати суду ні вищезгаданий акт огляду лічильника, ні свої доводи та заперечення проти позову.

Щодо наведених доводів апеляційної скарги судова колегія зазначає наступне.

За приписами частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Положеннями п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як встановлено вище, направлена відповідачеві копія ухвали суду першої інстанції про, зокрема, відкриття провадження у справі, повернулася до місцевого господарського суду з відміткою оператора поштового зв`язку «за відсутністю адресата».

Вказане поштове відправлення було направлене за адресою: вул. Свіштовська, 3-А, м. Кременчук, Полтавська обл., 39610, яка є юридичною адресою відповідача та була зазначена ним, зокрема, в апеляційній скарзі, однак останнє повернулося до суду першої інстанції 21.10.2022 з відповідною відміткою про відсутність адресата, про що також свідчать відомості оператора поштового зв`язку за результатами перевірки трекінг-номеру поштового відправлення.

З урахуванням вищенаведених приписів ч. 3 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, можна дійти до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали господарського суду Полтавської області від 04.10.2022 у справі № 917/1191/22 є 21.10.2022.

Відповідач у справі є юридичною особою.

Відповідно до приписів абз. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України « Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» вказано, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Аналіз положень ст. ст. 7, 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», дозволяє дійти висновку про те, що не є підставами для скасування оскаржуваного рішення доводи апеляційної скарги про те, що відповідачеві не було відомо про ухвалу господарського суду Полтавської області від 04.10.2022 у справі №917/1191/22, а місцевим господарським судом не було дотримано вимог процесуального закону щодо належного повідомлення учасників судового процесу щодо вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції наголошує, що з аналізу приписів ст. ст. 7, 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», ризик неотримання поштової кореспонденції за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань несе відповідач.

Недотримання відповідачем обов`язку з отримання поштової кореспонденції за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не є обставиною, яка може свідчити про поважність причин неподання доказів.

Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона, однак неприйнятною є ситуація, коли суд першої інстанції здійснює належне повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, встановлює порядок подання доказів на обґрунтування своєї правової позиції, строк на подання заяв з процесуальних питань, створює рівні умови для участі в розгляді справи, а також забезпечує розгляд справи впродовж розумного строку, однак учасниками справи безпідставно вказані вимоги компетентного суду ігноруються.

Аналіз вказаного свідчить про те, що наданий апелянтом акт від 07.04.2022 не може бути взятий до уваги при перегляді оскаржуваного судового рішення у даній справі, у зв`язку з чим доводи апелянта про недоведеність позивачем факту наявності у відповідача заборгованості у спірний період у сумі 135 313,34 грн є недоведеними.

Щодо оскаржуваного рішення в частині стягнення відсотків річних, інфляційних збитків, пені, штрафу, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст.509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу (зокрема з договорів та інших правочинів).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК).

Згідно зі статтями 610 та 611 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частини 1 та 2 ст.612 ЦК).

Відповідно до ст.625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Під неустойкою цивільне законодавство розуміє грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Різновидами неустойки є пеня та штраф.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. У свою чергу пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язкових для учасників правовідносин характер.

Згідно положень ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зі змісту приписів ч. 2 ст. 343 ГК України вбачається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Як встановлено вище, пунктом 7.2 договору про постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 443-ПР від 27.04.2021, укладеного між позивачем та відповідачем, сторони погодили, що у разі прострочення виконання споживачем своїх зобов`язань з оплати вартості газу у порядку, визначеному цим договором, споживач зобов`язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 10% від суми прострочення та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми невиконаних обов`язків, за кожен день прострочення.

Так, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 13 931,33 грн штрафу та 13 896,24 грн пені за період з 11.02.2022 по 10.07.2022.

Перевіривши розрахунок заявленої суми неустойки у формі пені та штрафу, судова колегія дійшла висновку про його арифметичну правильність та відповідність умовам укладеного між сторонами спору договору, у зв`язку з чим вважає правильним висновок місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у сумі 13 931,33 грн та пені у сумі 13 896,24 грн.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

У кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 вказала на те, що при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові вказує на те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 450,50грн, нарахованих за період з 11.02.2022 по 10.07.2022 та 10 009,70 грн інфляційних, нарахованих за період з березня по червень (включно) 2022 року.

Перевіривши розрахунок заявлених позовних вимог у наведеній частині, судова колегія дійшла висновку про його арифметичну правильність, що свідчить про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 1 450,50грн та 10 009,70 грн інфляційних збитків.

Враховуючи вищенаведене у сукупності та беручи до уваги те, що матеріалами справи доведено виконання позивачем зобов`язань з поставки відповідачу природного газу за укладеним між сторонами договором, наявність порушених відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині своєчасної сплати вартості отриманого природного газу, а також недоведення апелянтом наявності правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість висновків місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 443-ПР від 27.04.2021 в сумі 174 601,11 грн, з яких: 135 313,34 грн - основний борг, 1 450,50 грн - 3% річних, 10 009,70 грн - інфляційні збитки, 13 896,24 грн - пеня, 13 931,33 грн - штраф.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.

З огляду на викладене та враховуючи, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення було дотримано норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 20.01.2023 у справі №917/1191/21 слід залишити без змін.

Керуючись статтями 129, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аваком УА" (вх. 569 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 20.01.2023 у справі №917/1191/21 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 20.01.2023 у справі №917/1191/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження до Верховного Суду встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 08.06.2023

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко