Постанова

від 19.01.2023 по справі 454/2228/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2023 року

м. Київ

справа № 454/2228/15-ц

провадження № 61-11745св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство Львівської обласної ради Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації, приватний нотаріус Сокальського районного нотаріального округу Львівської області Бойчук Наталія Іванівна, реєстраційна служба Сокальського районного управління юстиції, Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,

особи, які подавали апеляційні скарги, - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович, в інтересах якого діє адвокат Репак Віталій Валерійович, та ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Христина Сергіївна,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича, в інтересах якого діє адвокат Репак Віталій Валерійович, на постанову Львівського апеляційного суду від 10 березня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Струс Л.Б., Савуляка Р.В., Шандри М.М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство Львівської обласної ради Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації (далі - КП ЛОР Червоноградське МБТІ), приватний нотаріус Сокальського районного нотаріального округу Львівської області Бойчук Н.І., реєстраційна служба Сокальського районного управління юстиції, Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк»), про визнання договорів недійсними, спонукання до вчинення дій та скасування державної реєстрації права власності.

Зазначений позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що 29 жовтня 2007 року уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу майнового комплексу нежитлових виробничих приміщень загальною площею 649,1 кв. м, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Договір посвідчений приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу Львівської області Бойчук Н.І. 29 жовтня 2007 року та зареєстрований в реєстрі за № 6373.

Майновий комплекс належить йому на підставі договору купівлі-продажу № 5837 від 27 жовтня 2006 року посвідченого приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу Львівської області Бойчук Н.І. Продаж здійснено за ціною 1 319 842 грн.

Пунктом 8 договору передбачено, що розрахунок за придбаний комплекс будівель буде проведений покупцем ОСОБА_2 після укладення ним кредитної угоди з банком.

29 жовтня 2007 року він також уклав з відповідачем договір купівлі-продажу земельної ділянки для обслуговування виробничого приміщення загальною площею 0,6203 га, кадастровий номер № 4624810100:01:001:0018, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу Львівської області Бойчук Н.І. та зареєстрований в реєстрі за № 6375.

Продаж земельної ділянки здійснено за ціною 200 208 грн.

Пунктом 7 договору передбачено, що розрахунок за придбану земельну ділянку буде проведений після укладення ОСОБА_2 кредитної угоди з банком.

ОСОБА_2 не сплатив вартість придбаного майна за вказаними договорами, на його вимоги не реагує, продовжує володіти і користуватись майном безоплатно всупереч укладеним угодам.

ОСОБА_2 умисно ввів його в оману під час укладення оспорюваних договорів, тому договори є такими, що укладені під впливом обману.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу майнового комплексу нежитлових приміщень загальною площею 649,1 кв. м за адресою АДРЕСА_1 , укладений 29 жовтня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу Львівської області Бойчук Н.І.;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,6203 га, кадастровий номер 4624810100:01:001:0018, у АДРЕСА_1 від 29 жовтня 2007 року, укладений ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу Львівської області Бойчук Н.І. та зареєстрований в реєстрі за № 6375;

- зобов`язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 у власність нежитлові приміщення комплексу нежитлових виробничих приміщень загальною площею 649,1 кв. м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , та земельну ділянку для обслуговування виробничого приміщення загальною площею 0,6203 га, кадастровий номер 4624810100:01:001:0018, яка знаходиться за цією ж адресою;

- скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення комплексу нежитлових виробничих приміщень загальною площею 649,1 кв. м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , та земельну ділянку для обслуговування виробничого приміщення загальною площею 0,6203 га, кадастровий номер 4624810100:01:001:0018, яка знаходиться за цією ж адресою.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Заочним рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 20 листопада 2017 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 21 червня 2018 року, позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу майнового комплексу нежитлових приміщень загальною площею 649,1 кв. м за адресою АДРЕСА_1 , укладений 29 жовтня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу Львівської області Бойчук Н.І.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,6203 га, кадастровий номер 4624810100:01:001:0018, за адресою АДРЕСА_1 , укладений 29 жовтня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу Львівської області Бойчук Н.І. та зареєстрований в реєстрі за № 6373.

Зобов`язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 у власність нежитлові приміщення комплексу нежитлових виробничих приміщень загальною площею 649,1 кв. м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , та земельну ділянку для обслуговування виробничого приміщення загальною площею 0,6203 га, кадастровий номер 4624810100:01:001:0018, яка знаходиться за цією ж адресою.

Скасовано державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення комплексу нежитлових виробничих приміщень загальною площею 649,1 кв. м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , та земельну ділянку для обслуговування виробничого приміщення загальною площею 0,6203 га кадастровий номер 4624810100:01:001:0018, яка знаходиться за цією ж адресою.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у справі зі сплати судового збору в сумі 3 654 грн.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 вчинив оспорювані правочини під впливом обману, зумовленого деформацією волі, на яку вплинула протиправна поведінка іншої особи - ОСОБА_2 (письмова обіцянка оплати вартості майна після посвідчення спірних договорів шляхом взяття коштів у банку в кредит та оплату цими коштами боргу позивачу) , спрямована на формування наміру в іншої особи ( ОСОБА_1 ) вчинити правочин, посилаючись на хибне уявлення про обставини, які мають істотне значення.

Тобто ОСОБА_2 при укладенні оспорюваних договорів взяв на себе обов`язок розрахуватися з ОСОБА_1 кредитними коштами, однак такого не вчинив, чим обманув позивача та не передав йому кошти за придбане майно.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць А. А., в інтересах якого діє адвокат Репак В. В., та ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Х. С., подали апеляційній скарги.

Постановою Львівського апеляційного суду від 10 березня 2020 року апеляційне провадження у справі за апеляційними скаргами адвоката Репака В.В. в інтересах приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А.А. та адвоката Мельник Х.С. в інтересах ОСОБА_3 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 20 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - КП ЛОР Червоноградське МБТІ, приватний нотаріус Сокальського районного нотаріального округу Львівської області Бойчук Н.І., реєстраційна служба Сокальського районного управління юстиції, ПАТ «Універсал Банк», про визнання договорів недійсними, спонукання до вчинення дій та скасування державної реєстрації права власності, - закрито.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. участі у справі не брав; він не є особою, заінтересованою у розгляді вказаної справи, і на його права факт визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі-продажу майнового комплексу нежитлових приміщень та земельної ділянки, укладених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не впливає.

Крім того, апеляційний суд зазначив про те, що приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Пицю А.А. було відомо про прийняття оскаржуваного рішення ще у вересні 2018 року, оскільки ОСОБА_1 19 вересня 2018 року звертався до нього з листом, в якому повідомив, що оспорювані договори купівлі-продажу визнані недійсними рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 20 листопада 2017 року у справі № 454/2228/15-ц, тому просив вжити всіх необхідних заходів для недопущення проведення торгів і продажу належного йому майна.

ОСОБА_3 з 30 листопада 2018 року є власником комплексу будівель та споруд загальною площею 649,1 кв. м на АДРЕСА_1 і земельної ділянки площею 0,6203 га, кадастровий номер 4624810100:01:001:0018, у АДРЕСА_1 , а оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції 20 листопада 2017 року, тому на час його ухвалення не вирішувалося питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, оскільки такий став власником вказаного нерухомого майна після спливу одного року з дати ухвалення оскаржуваного рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

5 серпня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць А.А., в інтересах якого діє адвокат Репак В.В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 10 березня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 10 березня 2020 року заявник вказує порушення норм процесуального права, зазначаючи, що правові підстави для закриття апеляційного провадження у справі відсутні, оскільки рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 20 листопада 2017 року вирішено питання про його права, свободи, інтереси та обов`язки.

Позиція інших учасників справи

У грудні 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Петровський Ю.В., подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на відповідність висновків суду апеляційної інстанції нормам процесуального права, просив залишити касаційну скаргу без задоволення.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

29 жовтня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу майнового комплексу, посвідчений приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу Львівської області Бойчук Н.І. та зареєстрований в реєстрі за № 6373, згідно з яким ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 майновий комплекс нежитлових виробничих приміщень загальною площею 649,1 кв. м, розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Майновий комплекс належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 5837 від 27 жовтня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу Львівської області Бойчук Н.І. Продаж здійснено за 1 319 842 грн. Пунктом 8 договору передбачено, що розрахунок за придбаний комплекс будівель буде проведений покупцем ОСОБА_2 після укладення ним кредитної угоди з банком.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки для обслуговування виробничого приміщення від 29 жовтня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу Львівської області Бойчук Н.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 6375, ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки для обслуговування виробничого приміщення загальною площею 0,6203 га, кадастровий номер 4624810100:01:001:0018, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Продаж земельної ділянки здійснено за 200 208 грн. Пунктом 7 договору передбачено, що розрахунок за придбану земельну ділянку буде проведений після укладення ОСОБА_2 кредитної угоди з банком.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 березня 2016 року № 56179195 за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на комплекс нежитлових виробничих приміщень, розташований за адресою АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку, розташовану за тією ж адресою.

Згідно з розпискою від 5 листопада 2007 року, складеною ОСОБА_2 , останній зобов`язувався в двомісячний термін від дня складання розписки повернути ОСОБА_1 220 000 доларів США; дана розписка написана ним власноручно, без стороннього тиску , в присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; у розписці наявні підписи відповідача ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши додержання судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах вимог та доводів касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і довод відзиву, суд дійшов таких висновків.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі «Беллет проти Франції» («Bellet v. France», заява № 13343/87) від 04 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції.

Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; накладення обмежень дозволено за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватися з легітимною метою та зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ «Воловік проти України», «Креуз проти Польщі», «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі»).

Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine» заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).

Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не має законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю мети, яку прагнуть досягти (рішення ЄСПЛ у справі «Тіннеллі та сини, Лтд та ін.», «Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства»).

Конвенція має на меті гарантію не теоретичних або ілюзорних прав, а практичних та ефективних. Особливо це стосується права на доступ до суду з огляду на визначене місце, яке посідає в демократичному суспільстві право на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справі «Ейрі проти Ірландії», «Аїт-Мугуб проти Франції»).

Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до положень частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вказана норма кореспондується з приписами частини першої статті 352 ЦПК України, згідно з якою учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Конструкція статті 352 ЦПК України у системному тлумаченні з частиною першою статті 17 ЦПК України, з врахуванням принципу верховенства права, складовою якого є доступ до суду, дає підстави дійти висновку, що особи, які не брали участі у справі, мають право на апеляційний перегляд справи виключно у випадку, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

ЦПК України передбачено право осіб, які не брали участі у справі, подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, але при дотриманні певних умов.

Так, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку, передбаченому статтею 352 ЦПК України, повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо у судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження.

Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2019 року у справі № 62/112 та у постанові від 13 вересня 2019 року у справі № 916/914/19.

Встановивши, що Сокальський районний суд Львівської області заочним рішенням від 20 листопада 2017 року не вирішував питання про права, свободи, інтереси чи обов`язки приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А. А., апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження.

Також апеляційний суд правильно зазначив про те, що визнання недійсними оспорюваних договорів, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , жодним чином не впливає на права приватного виконавця.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Пицю А. А. було відомо про прийняття оскаржуваного рішення ще у вересні 2018 року, оскільки 19 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до нього з листом, в якому повідомив про те, що оспорювані договори купівлі-продажу визнані недійсними рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 20 листопада 2017 року у справі № 454/2228/15-ц, у зв`язку з чим просив вжити всіх необхідних заходів для недопущення проведення торгів і продажу належного йому майна.

27 червня 2018 року стягувач у виконавчому провадженні - ПАТ «Універсал Банк» - подавало апеляційну скаргу на заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 20 листопада 2017 року, проте ухвалою апеляційного суду банку відмовлено у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з пропуском строків на подання апеляційної скарги.

Отже стягувачу ПАТ «Універсал банк» у виконавчому провадженні, яке виконував приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць А. А., було відомо про винесення оскаржуваного рішення і такий зобов`язаний був повідомити його.

Доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів і містять посилання на факти, що були предметом дослідження апеляційного суду.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційного суду в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А. А., в інтересах якого діє адвокат Репак В. В., оскільки апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови Львівського апеляційного суду від 10 березня 2020 року в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А. А., в інтересах якого діє адвокат Репак В. В., - без змін.

Постанова Львівського апеляційного суду від 10 березня 2020 року в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Х. С., в касаційному порядку не оскаржується, тому не переглядається Верховним Судом.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича, в інтересах якого діє адвокат Репак Віталій Валерійович, залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 10 березня 2020 року в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича, в інтересах якого діє адвокат Репак Віталій Валерійович, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство Львівської обласної ради Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації, приватний нотаріус Сокальського районного нотаріального округу Львівської області Бойчук Н. І., реєстраційна служба Сокальського районного управління юстиції, Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», про визнання договорів недійсними, спонукання до вчинення дій та скасування державної реєстрації права власності, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук