Постанова

від 11.01.2023 по справі 669/266/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 669/266/22

Провадження № 22-ц/4820/85/23

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Цугель А.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Міненерго Іжаківського А.О., представника третьої особи Горбача А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №669/266/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 22 вересня 2022 року (суддя Давидюк О.І., повне судове рішення складено 29 вересня 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до Ямпільської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області, Міністерства енергетики України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на домоволодіння з одночасним припиненням права власності, визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_2 вказував, що рішенням виконкому Ямпільської селищної ради народних депутатів №38 від 31.08.1990 йому та його сім`ї в зв`язку із переселенням з небезпечної зони біля Чорнобильської АЕС, була виділена новозбудована квартира в будинку операторів газового господарства по АДРЕСА_1 . Проте, 28.09.2000 Ямпільська селищна рада прийняла рішення №28, яким визнала вищевказаний будинок службовим виробничим житлом. В подальшому позивачу та його сім`ї був виданий ордер на житлове приміщення серії ХМО №043183 на квартиру АДРЕСА_2 .

Крім того, ОСОБА_2 зазначає, що на підставі рішення сьомої сесії 5-го скликання Ямпільської селищної ради Білогірського району (тепер Шепетівського) Хмельницької області (далі Ямпільська селищна рада) №14 від 22.03.2007 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земельних ділянок для видачі державних актів на право постійного користування», ДК «Укртрансгаз» філії УМГ «Київтрансгаз» Красилівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів НАК «Нафтогаз України» 14.05.2007 був виданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №334520 на земельну ділянку площею 0,16 га кадастровий номер 6820355600:01:006:0021 з цільовим призначенням для обслуговування адміністративних приміщень.

І 27.10.2011 Ямпільською селищною радою було прийнято рішення №87, яким надано право на оформлення права власності на будинок операторів ГРС загальною площею 114,4 кв.м. по АДРЕСА_1 . 26.12.2011 видано свідоцтво про право власності на житло серії НОМЕР_1 на вищевказане домоволодіння, власником якого є Держава Україна в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

ОСОБА_2 посилається на те, що він неодноразово звертався до відповідних установ через необхідність передачі вищевказаного домоволодіння у власність громади Ямпільської селищної ради для подальшої приватизації квартири позивачем. Проте, в кінцевому результаті ОСОБА_2 отримав листа, з якого вбачається, що спірне майно відноситься до об`єктів права державної власності, що використовується у процесі провадження діяльності транспортування природного газу, а тому приватизація і відчуження майна заборонена законодавством України, в результаті чого позивач позбавлений можливості отримати виділену йому квартиру у власність.

Тому, ОСОБА_2 вважає, що виконком Ямпільської селищної ради неправомірно 28.09.2000 виніс рішення щодо визнання будинку оператора по АДРЕСА_1 службовим виробничим житлом вцілому, оскільки квартира, в якій проживає позивач та його сім`я, була виділено йому 1990 році у зв`язку із переселенням з небезпечної зони біля Чорнобильської АЕС, а не як працівникові газового господарства.

Разом з тим, позивач вказує, що оскільки земельна ділянка, на якій розташований спірний будинок перебуває в постійному користуванні ДК «Укртрансгаз» філії УМГ «Київтрансгаз» Красилівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів НАК «Нафтогаз Україна», тому задля відновлення становища, яке існувало до порушення прав ОСОБА_2 , останній вважає за необхідне скасувати державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

А тому, ОСОБА_2 , разом із уточненими позивними вимогами, просив суд скасувати рішення виконкому Ямпільської селищної ради №28 від 28.09.2000 про визнання будинку оператора в АДРЕСА_1 службовим виробничим житлом; скасувати рішення виконавчого комітету Ямпільської селищної ради №87 від 27.10.2011 про оформлення права власності на будинок операторів ГРС смт Ямпіль, загальною площею 218,1 кв.м, житловою площею 114,4 кв.м в АДРЕСА_1 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 55949905 від 28.12.2020 09:45:11, прийняте державним реєстратором Білогірської РДА Хмельницької області Сірою М.О. і проведену державну реєстрацію права власності Держави Україна в особі Міністерства фінансів України на домоволодіння загальною площею (кв.м): 218.1, житлова площа (кв.м) 114.4, опис: А-1. - житловий будинок з прибудовою, Б - сарай, площею 50,9 кв.м., розташований по АДРЕСА_1 , запис про право власності №39935877 від 22.12.2020 з одночасним припиненням права власності Держави Україна в особі Міністерства фінансів України; визнати недійсним та скасувати державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №334520 на земельну ділянку площею 0,1600 га кадастровий номер 6820355600:01:006:0023, з цільовим призначенням для обслуговування адміністративних приміщень, зареєстрованого у Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010774800005 від 14.05.2007, виданий ДК «Укртрансгаз» філії УМГ «Київтрансгаз» Красилівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів НАК «Нафтогаз України».

Ухвалою Білогірського районного суду Хмельницької області від 30 травня 2022 року замінено в цій цивільній справі відповідача Міністерство фінансів України його правонаступником Міністерством енергетики України.

Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 22 вересня 2022 року в задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що на момент прийняття рішення виконкомом Ямпільської селищної ради народних депутатів від 31.08.1990 за №38 про виділення йому квартири, втратила чинність Постанова Ради Міністрів УРСР, Української Республіканської партії професійних спілок №315 від 14.12.1989 на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 115 від 1990 року, адже ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Адже на час переселення ОСОБА_2 та його сім`ї з небезпечної зони біля Чорнобильської АЕС єдиний нормативний акт, яким регулювалися дані правовідносини, була Постанова Ради Міністрів УРСР, Української Республіканської Ради професійних спілок №315 від 14.12.1989.

Також, апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що спірна квартира була виділена йому, як особі, яка пов`язана з працевлаштування та характером трудових відносин, адже ордер серії ХМО №043183 від 14.02.2003 був виданий на підставі рішення Ямпільської селищної ради від 31.08.1990, в якому зазначено, що квартира в будинку оператора газового господарства виділяється ОСОБА_2 у зв`язку із переселенням сім`ї з небезпечної зони біля Чорнобильської АЕС, а не як вільне службове приміщення і з врахуванням того, що квартира була заселена з 1990 року.

Апелянт посилається на те, що відповідачами не надано доказів, які б спростовували ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, крім того Ямпільська селищна рада визнала позов, що може свідчити про те, що при прийнятті оспорюваних рішень Ямпільською селищною радою були порушені норми чинного законодавства, яке діяло на дату їх прийняття.

Зважаючи на викладене, ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (далі ТОВ «Оператор ГТС України») погоджується із висновками суду першої інстанції та просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Так, представник третьої особи зазначає, що будинок по АДРЕСА_1 із земельною ділянкою був переданий ТОВ «Оператор ГТС України» на праві господарського відання відповідно до Договору, умови якого затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 №942, що укладено між Міністерством Фінансів України (уповноважений орган) та ТОВ «Оператор ГТС України». Згідно п. 3.1 цього договору, власник (держава Україна в особі уповноваженого органу) передає користувачу (ТОВ «Оператор Г`ТС України») майно на праві господарського відання з метою здійснення користувачем функцій оператора ГТС відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» та Директиви 2009/73/ЄС. Відповідно до п. 5.9 договору користувач не має права відчужувати майно і не має права передавати всі або частину своїх прав чи право вимоги за цим договором будь-якій третій особі. Земельна ділянка площею 0,1600 га для обслуговування адміністративних приміщень під спірним будинком перебуває у постійному користуванні АТ «Укртрансгаз», що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею ЯЯ №334520, зареєстрованим 14.05.2007 в Книзі записів державних актів на право власності на землю та щодо постійного користування землею, договорів оренди землі за №010774800005. Тому, ТОВ «Оператор ГТС Украйни» як користувач зазначеного майна: будинку по АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій він розташований, не має права будь-яким чином відчужувати це майно.

Також, до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Міністерства енергетики України (далі - Міненерго), в якому представник просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач вказує, що спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, обліковується на балансі ТОВ «Оператор ГТС України» з 01.01.2020. Згідно Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» уповноважений орган управління державним майном надає дозвіл на передачу у комунальну власність. Факт добросовісного та відкритого володіння житловим будинком позивач належними та допустимими доказами не підтверджує. Суд не може оцінювати добросовісне та відкрите володіння спірним житловим будинком виключно на доводах позивача. Спірне майно передано на баланс ТОВ «Оператор ГТС України», як державне майно на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 18.09.2019 № 840 «Про відокремлення діяльності з транспортування природного газу та забезпечення діяльності оператора газотранспортної системи», згідно з договором про передачу на праві господарського відання державного майна, що перебуває в державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, умови якого затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 №942 та Акту приймання-передачі від 01.01.2020 від АТ «Укртрансгаз». Відповідач посилається на те, що виходячи з правовстановлюючих документів, реєстрація в ДРРП вказаного будинку, як державного майна, здійснена у 2020 році на Міністерство фінансів України і зареєстроване інше речове право (право господарського відання) за ТОВ «Оператор ГТС України». Відтак, спірний житловий будинок є державною власністю, що не підлягає приватизації та переданий ТОВ «Оператор ГТС Україна» на праві господарського відання. І оскільки будинок є частиною об`єкту трубопровідного транспорту, тому не може бути відчужений.

Представник апелянта ОСОБА_2 ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.

Представник відповідача Міненерго Іжаківський А.О. та представник третьої особи ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» Горбач А.М. проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просять оскаржуване рішення залишити без змін.

Апелянт ОСОБА_2 і представник відповідача Ямпільської селищної ради до суду не з`явилися, хоча про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_3 є громадянами, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, а дочка, ОСОБА_4 є громадянкою, яка постійно працювали чи працює, або проживає чи проживала у зонах безумовного та гарантованого добровільного відселення у 1986-1990 рр. (т.1 а.с.10, 11, 12).

З записів трудової книжки серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_2 з 25 січня 1990 року був призначений на посаду художнього керівника в колгоспі «Червона зірка», а з 24 січня 1991 року переведений на посаду техніка-наладчика по газу в цьому ж в колгоспі «Червона зірка» (після перейменування: агрофірма «Колос», ТзОВ «Колос»), де працював до 07 квітня 2001 року, тобто до дня звільнення та переходу на роботу в Красилівське лінійне управління магістральних газопроводів УМГ «Київтрансгаз», в якому працював до 01 березня 2019 року; з 01 березня 2019 року працював оператором газорозподільної станції ГРС Ямпіль дільниці служби газорозподільних станцій Красилівського промислового майданчика Бердичівського ЛВУМГ; з 03 липня 2019 року працював оператором газорозподільної станції ГРС Ямпіль дільниці служби газорозподільних станцій Красилівського промислового майданчика в порядку переведення з філії «Оператор ГТС України» АТ «Укртрансгаз» (т.1 а.с. 16-19).

Згідно направлення №2 від 12.01.1990 виконавчого комітету Ровенської обласної Ради народних депутатів ОСОБА_2 та члени його сім`ї направленні для працевлаштування та забезпечення житлом у зв`язку із радіоактивним забрудненням внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (т.1 а.с.14).

31 березня 1990 року засіданням правління колгоспу «Червона зірка» смт Ямпіль ухвалено заяву ОСОБА_2 про надання житлової площі в зв`язку з тим, що його сім`я проживала в зоні високої радіоактивності Чорнобильської АЕС (т.1 а.с.20).

31 серпня 1990 року рішенням №38 виконкому Ямпільської селищної Ради народних депутатів виділено квартиру ОСОБА_2 в будинку операторів газового господарства (т.1 а.с. 15, 21).

28 вересня 2000 року рішенням виконкому Ямпільської селищної ради №28 на підставі відношення ТзОВ «Колос» будинок оператора в АДРЕСА_1 визнано службовим виробничим житлом (т.1 а.с.22).

14 лютого 2003 року виконкомом Ямпільської селищної Ради народних депутатів ОСОБА_2 з сім`єю із 4 членів видано ордер на житлове приміщення серії ХМО №043183, а саме на право вселення до житлового приміщення площею 87,4 кв.м., що складається із 4 кімнат у відомчій квартирі АДРЕСА_2 (т.1 а.с.23).

22 березня 2007 року рішенням сьомої сесії V скликання Ямпільської селищної ради №14 затверджено матеріали інвентаризації земельної ділянки ДК «Укртрансгаз»

філії УМГ «Київтрансгаз» Красилівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів НАК «Нафтогаз України» за складом угідь для надання в постійне користування загальною площею 0,1600 га, в тому числі: під забудованими землями, в т.ч.: будівля КН - 0,0233 га, під проїздами, проходами, площадками - 0,1367 га (т.1 а.с.24).

14 травня 2007 року Білогірським районним відділом земельних ресурсів ДК «Укртрансгаз» філія УМН «Київтрансгаз» Красилівське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів НАК «Нафтогаз Україна» видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6820355600:01:006:0021 площею 0,1600 га в смт. Ямпіль, з цільовим призначенням для обслуговування адміністративних приміщень (т.1 а.с.26).

27 жовтня 2011 року рішенням виконкому Ямпільської селищної ради №87 вирішено оформити право власності на будинок операторів ГРС смт Ямпіль, заг. пл. 218,1 кв.м., житл.пл. 114,4 кв.м. в АДРЕСА_1 та будівлю газорозподільчої станції смт Ямпіль, заг. пл. 13,8 кв.м, осн.пл. 10,4 кв.м. в АДРЕСА_1 за Державою Україна в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в повному господарському віданні ДК «Укртрансгаз»; доручено Білогірському бюро технічної інвентаризації оформити право власності на будинок операторів ГРС смт Ямпіль та будівлю газорозподільчої станції смт Ямпіль і видати свідоцтво на право власності Красилівському лінійному виробничому управлінню магістральних газопроводів філії УМГ «Київтрансгаз». Рішення виконавчого комітету Ямпільської селищної ради №48 від 26.05.2008 «Про оформлення права власності на будівлі газорозподільчої станції та будинку операторів» визнано таким, що втратило чинність» (т.1 а.с.27).

26 грудня 2011 року видано свідоцтво про право власності на житло серії НОМЕР_1 на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником майна є Держава Україна в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в повному господарському віданні Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» (т.1 а.с. 61).

Листом Красилівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів №495/19-01 від 03 грудня 2018 року повідомлено позивача про те, що для подачі до Міненерговугілля пакету документів щодо вирішення питання передачі житлового будинку та належної до нього інфраструктури на баланс Ямпільської селищної ради з подальшою його приватизацією громадянами, які проживають в будинку, в обов`язковому порядку передбачена наявність згоди селищної ради на прийняття майна на баланс. Та для того, щоб звернутися до Ямпільської селищної ради з відповідним клопотанням про надання згоди на прийняття до комунальної власності селищної ради житлового будинку та належної до нього інфраструктури, необхідна наявність правовстановлюючих документів, які відповідають дійсній назві майна. Оскільки правовстановлюючі документи на будівлю не відповідають дійсній назві майна, а саме в технічному паспорті на будинок зазначена назва «2 квартирний будинок з прибудовами», а в Свідоцтві на право власності зазначено тип об`єкта «Домоволодіння», слід здійснити державну перереєстрацію майна. Перереєстрація державного майна, що перебуває в повному господарському віданні АТ «Укртрансгаз» здійснюється на підставі довіреності, виданої суб`єктом управління державним майном - Міненерговугілля. Суб`єктом управління державним майном тимчасово призупинено розгляд документів щодо передачі до комунальної власності об`єктів житлового фонду, а також тимчасово припинена видача довіреностей на право реєстрації/перереєстрації державного майна, що перебуває в повному господарському віданні АТ «Укртрансгаз», у зв`язку з чим відсутня на даний час можливість здійснити перереєстрацію житлового будинку (т.1 а.с. 30).

12 червня 2019 року рішенням шостої сесії VII скликання Ямпільської селищної ради №8 надано згоду на прийняття в комунальну власність територіальної громади Ямпільської селищної ради державне майно: домоволодіння (в т.ч. сарай, Б) загальною площею 218,1 кв.м., житловою площею 114,4 кв.м., дворового покриття площею 250,0 кв.м., лінії електроживлення житлового будинку АДРЕСА_1 протяжністю 25,0 пог.м, газопроводу-відводу до житлового будинку АДРЕСА_3 мм, Ру - до 0,05кгс/кв.см., L-0,1 км., що розташовані в АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 28).

27.08.2020 ОСОБА_2 звернувся до Міністерства фінансів України із заявою щодо приватизації квартири по АДРЕСА_2 , на яку надано відповідь про те, що Міністерство фінансів України є уповноваженим органом управління державним майном газотранспортної системи, приватизація і відчуження якого заборонено законодавством України; у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення заяви (т.1 а.с.33).

09 лютого 2021 Ямпільською селищною радою повідомлено ОСОБА_2 про те, що будинок в якому він проживає не перебуває на балансі селищної ради, а тому дій щодо нього селищна рада не приймає (т.1 а.с.34).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 листопада 2021 року право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 22.12.2020 зареєстровано за Державою Україна в особі Міністерства фінансів України; та 23.12.2020 зареєстровано право господарського відання ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (т.1 а.с.35-36).

Дані про право власності на кв. АДРЕСА_2 відсутні (т.1 а.с.37).

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що будинок оператора по АДРЕСА_1 рішенням Ямпільської селищної ради правомірно визнано службовим виробничим житлом, право власності на який в подальшому оформлене за Державою Україна в особі Міністерства фінансів України. І житло, а саме квартира АДРЕСА_2 була надана позивачу не як особі, яка переселена з території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки рішення колгоспу «Червона зірка» та органу місцевого самоврядування задля працевлаштування та забезпечення житлом ОСОБА_2 , були пов`язані саме з працевлаштуванням та характером його трудових відносин з колгоспом «Червона зірка». Також, п. 10 Постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської ради професійних спілок від 14 грудня 1989 року №315, на підставі якого позивач мав відповідні пільги на зарахування на квартирний облік і першочергове одержання жилого приміщення, на момент прийняття рішення виконавчим комітетом Ямпільської селищної Ради народних депутатів від 31 серпня 1990 року №38 про виділення позивачу квартири в будинку операторів газового господарства, втратив чинність на підставі Постанови Ради Міністрів УРСР від 21 травня 1990 року №115. Крім того, суд першої інстанції не прийняв визнання позову Ямпільською селищною радою, оскільки таким визнанням порушуються вимоги законодавства та права інших осіб та прийшов до висновку, що позивачем не доведено факти неправомірності ухвалення органом місцевого самоврядуванням рішень від 28.09.2000 №28 та від 27.10.2011 №87, а також похідних від них дій, таких як видача державного акта на право постійного користування земельною ділянкою та державна реєстрація права власності на нерухоме майно за Державою Україна в особі Міністерства фінансів України.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Згідно пункту 9 частини 1 статті 15 ЖК України (тут і надалі в редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин 28.09.2000) виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті: приймають рішення про включення жилих приміщень до числа службових (стаття 118), затверджують рішення загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених про включення жилих приміщень у будинках колгоспів до числа службових і перелік категорій робітників, яким можуть надаватися такі приміщення (стаття 120).

Відповідно до статті 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Згідно з статтею 121 ЖК України, порядок надання службових жилих приміщень установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

Статтею 122 ЖК України передбачено, що на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.

Отже, як випливає з наведених вище документів та нормативно-правових актів, при визнанні житлового будинку по АДРЕСА_1 службовим виробничим житлом Ямпільською селищною радою було дотримано вимоги житлового законодавства.

Відповідно до статей 2, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Позивачем не надано доказів того, що визнання будинку по АДРЕСА_1 службовим виробничим житлом свідчить про неправомірність дій Ямпільської селищної ради в частині прийняття оскаржуваного рішення №28 від 28.09.2000.

Вказане спростовує доводи апеляційної скарги про те, що вищевказаним рішенням виконкому Ямпільської селищної ради помилково визнано будинок по АДРЕСА_1 службовим виробничим житлом. А посилання апелянта на те, що відповідачем не було враховано попереднього рішення селищної ради №38 від 31.08.1990, яким виділено ОСОБА_2 квартиру в будинку операторів газового господарства є голослівними, адже з ордеру серії ХМО №043183, що є єдиною підставою для вселення у надане житло, вбачається, що позивачу та його сім`ї надано для проживання саме відомчу квартиру АДРЕСА_2 .

Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку вказавши, що спірна квартира була виділена ОСОБА_2 як особі, пов`язаній з працевлаштуванням, а не як особі, яка переселена з території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС є неспроможними.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та члени його сім`ї в складі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - дочки відповідно до направлення №2 від 12.01.1990 (а.с.14) були направлені для працевлаштування та забезпечення житлом як переселенці з смт Володимирець Ровенської області у зв`язку із радіоактивним забрудненням цього населеного пункту внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. І 25.01.1990 позивача прийнято на посаду худрука в колгосп «Червона зірка» і наказом голови зазначеного колгоспу від 04.01.1991 №1 переведений техніком наладчиком по газу (а.с.16-17).

Разом з тим, колегія суддів вважає, що оцінивши у відповідності до ст. 89 ЦПК України подані сторонами докази: архівний витяг із протоколу засідання правління колгоспу «Червона зірка» смт Ямпіль від 31 березня 1990 року №3, з якого вбачається, що ОСОБА_2 (який на дату ухвалення рішення вже був працівником колгоспу) подав заяву про надання йому житлової площі, яка, враховуючи проживання сім`ї ОСОБА_2 в зоні високої радіоактивності Чорнобильської АЕС, була задоволена без зазначенням ідентифікації житла; архівний витяг із рішення виконкому Ямпільської селищної ради народних депутатів від 31 серпня 1990 року №38, яким ОСОБА_2 виділено квартиру в будинку операторів газового господарства без зазначення адреси такого житла; ордер на житлове приміщення серії ХМО №043183 від 14.02.2003 з зазначенням, що ОСОБА_2 з сім`єю 4 чоловіки виділено саме відомчу квартиру АДРЕСА_2 та враховуючи факт роботи ОСОБА_2 у колгоспі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (в подальшому Агрофірма «Колос») на посаді техніка наладчика по газу станом на дату прийняття Ямпільською селищною радою 28.09.2000 оспорюваного рішення №28 та факт роботи ОСОБА_2 у Красилівському лінійному управлінні магістральних газопроводів на посаді оператора ГРС смт. Ямпіль станом на дату видачі позивачу ордеру на житлове приміщення 14.02.2003, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що зазначені рішення колгоспу «Червона зірка» та органу місцевого самоврядування були пов`язані із працевлаштуванням ОСОБА_2 та характером його трудових відносин.

І крім того, твердження апелянта на безпідставні, на його думку, посилання суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні про втрату на час прийняття рішення виконавчим комітетом Ямпільської селищної ради народних депутатів від 31.08.1990 №38 щодо виділення квартири чинності постанови Ради Міністрів УРСР, Української Республіканської Ради професійних спілок №315 від 14 грудня 1989 року на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 1990 року №115, адже закон та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, не заслуговують на увагу.

Згідно з направленням №2 виконавчого комітету Ровенської обласної Ради народних депутатів від 12.01.1990 ОСОБА_2 та члени його сім`ї мають право на пільги, передбачені пунктом 10 і 12 постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради №315 від 14.12.1989.

Разом з тим, положеннями статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються з приписами статті 5 Цивільного кодексу України, згідно яких акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював свою позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997року №1-зп, від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, від 5 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

В ухвалі від 9 липня 1998 року № 6-уп/98 Конституційний Суд України вказав на те, що з прийняттям нормативно-правового акта в новій редакції втрачають чинність норми акта в попередній редакції.

Також Конституційний Суд України у рішенні від 3 жовтня 1997 року №4-зп роз`яснив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

За таких обставин суд першої інстанції вірно зазначив про те, що на момент прийняття виконавчим комітетом Ямпільської селищної ради народних депутатів від 31 серпня 1990 року рішення №38, пункт 10 постанови Ради Міністрів УРСР і Української Республіканської Ради професійних спілок №315 від 14 грудня 1989 року, який регулював питання, в тому числі і щодо зарахування на квартирний облік та першочергове одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, на який посилається позивач, як на підставу позовних вимог, втратив чинність на підставі Постанови Ради Міністрів УРСР № 115 (115-90-п) від 21.05.1990.

Також, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв визнання Ямпільською селищною радою позову.

Так, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17) міститься висновок, що «відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, які в даному випадку відсутні».

Встановивши, що визнання Ямпільською селищною радою позову ОСОБА_2 суперечить встановленим у справі обставинам та вимогам закону і таке визнання позову може порушити права інших осіб, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв визнання Ямпільською селищною радою позовних вимог.

Порушень процесуального закону, що були б підставою для скасування оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не допущено.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 22 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова набираєзаконноїсилиз дняїїприйняття,однакможебути оскарженавкасаційномупорядку доВерховногоСудупротягом тридцятиднівздня складенняповногосудовогорішення.

Повне судове рішення складено 23 січня 2023 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай