Ухвала

від 20.01.2023 по справі 553/1853/22

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/1853/22

Провадження № 1-кп/553/179/2023

У Х В А Л А

Іменем України

20.01.2023м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання прокурора про продовження заходузабезпечення кримінальногопровадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у рамках кримінального провадження № 12022221140000411 від 22.04.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2022 року з Слобідської окружної прокуратури м. Харкова надійшло кримінальне провадження № 12022221150000506 від 18.04.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України.

В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження заходузабезпечення кримінальногопровадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , в якому вказував про те, що обвинувачений обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, у таємному викраденні чужого майна (крадіжка) вчиненого в умовах воєнного стану, поєднаного з проникненням у приміщення.

Прокурором у клопотанні вказувалось про те, що наявність обгрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопоуршення (злочину) підтверджується наступними матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколом огляду місця події за адресою АДРЕСА_1 , протоколом огляду місця події за адресою АДРЕСА_2 , протоколом огляду за адресою АДРЕСА_3 , протоколами огляду предметів - майна, вилученого в ході огляду місця події, протоколом огляду предмету, показання потерпілих, свідків, висновком експерта судово - товарознавчої експертизи, показаннями обвинуваченого та матеріалами провадженння в сукупності.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

В судовому засіданні прокурором вказувалось про наявність ризиків, передбачених п.п.1,5, ст. 177 КПК Українпи, а саме: обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від суду, незаконно впливати на представника потерпілого та свідків у цьому провдаженні, з метою надання ними саме такх показань, які були б найбільш вигідні для обвинуваченого. Разом з тим, існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопрушення, перешкоджанння реалізації правосуддя чи продовження злочинної діяльності, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину. Обвинувачеий може переховуватись від суду, вказує тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання йоого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, що йому інкримінується, що може бути достатньою причиною разом з іншими обставинами для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно достатті 331ч.ч. 1, 3 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував. При цьому, захисник зазначив, наведені прокурором ризики визначені ст. 177 КПК України не є доведеними конкретними фактами та обставинами. При цьому, прохав обрати альтернативний захід забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого не пов`язаний з тримання під вартою у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

При вирішенні питання щодо можливості продовження або зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Відповідно до вимог ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Статтею 177КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності.

Крім того, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, а також те, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З урахуванням викладеного, суд вважає, що встановлений раніше ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України наразі не зменшився та продовжує існувати з високою ймовірністю.

З огляду на ст.178 КПК України, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).

Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Під час розгляду питання про продовження запобіжного заходу судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам. Проте, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту на їх користь, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченої і виконання процесуальних рішень у справі.

Під час розгляду клопотання не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою з урахуванням його стану здоров`я чи неможливість отримання медичної допомоги в місцях позбавлення волі.

В той же час, суд вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено, що встановлені при продовженні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, та що інший, більш м`який запобіжний захід, є недостатнім для запобігання ризикам, встановленим ст.177КПК України, та не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обгрунтованість клопотання прокурора та продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що в свою чергу спростовують твердження сторони захисту щодо доцільності запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який не пов`язаний з тримання під вартою у вигляді домашнього арешту.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 197, 331, 615 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 у рамках кримінального провадження № 12022221140000411 від 22.04.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України задовольнити.

Продовжити запобіжний західвідносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у виглядітримання підвартою з утриманнямв ДУ"Харківський слідчий ізолятор",строком на60днів,починаючи з 20 січня 2023 року по 20 березня 2023 року, включно.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення, а обвинуваченою особою, яка утримується під вартою, в той самий строк з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_1