Рішення

від 17.01.2023 по справі 420/13156/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13156/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попова В.Ф.

секретар Стрєзєва А.В.,

за участю:

представниці позивача Пущенської О.А.,

представниці відповідача Копиця С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ТОВ „ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ „ВОСТОК" до ГУ ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,

в с т а н о в и в:

ТОВ „ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ „ВОСТОК" (далі позивач, ТОВ «ТК Восток») звернулись суд з адміністративним позовом до ГУ ДПС в Одеській області (далі відповідач), в якому просять визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.01.2022 року №1363/15320703, згідно якого відмовлено в бюджетному відшкодуванні ПДВ (відмовлено у праві на врахування суми від`ємного значення ПДВ при наданні бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку) у розмірі 299 440,00 грн. та від 20.01.2022 року №1366/15320703, згідно якого зменшена сума бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1 388 573,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі з цього податку у розмірі 694 287 грн.

В судовому засіданні позивачі підтримали позовні вимоги і зазначили, що не погоджуються з висновками викладеними в акті перевірки та просять скасувати ППР від 20.01.2022 року №1366/15320703, оскільки порушень не допускали. Виявлені розбіжності при складанні податкових накладних із товаро-транспортними накладними не заважають ідентифікувати дату здійснення господарської операції та не впливають на формування податкового кредиту. Щодо ППР №1363/15320703 зазначили, що діючим законодавством не заборонено проведення розрахунків шляхом зарахування зустрічних зобов`язань. Податковим органом проігноровано приписи щодо можливості розрахунків шляхом заліку взаємних зобов`язань.

Представниця ГУ ДПС в Одеській області позовні вимоги не визнала та зазначила, що на підставі наданих до перевірки документів, встановлено невідповідність дат податкових накладних суми ПДВ по яким віднесені ТОВ «ТК «Восток» до Додатку № 3 декларації з ПДВ за вересень 2021 року, датам наданих товаро-транспортних накладних, отже встановлено невідповідність датам виникнення податкових зобов`язань з ПДВ. Перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б) Декларації) встановлено її завищення на 1 388 573,32 грн., що стало підставою для прийняття ППР №1366/15320703.

Щодо податкового повідомлення - рішення №1363/15320703 про відмову в наданні бюджетного відшкодування ПДВ на суму 299 440 грн. зазначили, що за результатом перевірки встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за вересень 2021 року) у зв`язку з тим, що документально не підтверджено: 1) зустрічність та однорідність вимог за наданими угодами; 2) виконання сторонами зобов`язань за Договорами в підтвердження факту виникнення зустрічих вимог; 3) настання строку виконання таких вимог. Для проведення зарахування необхідна сукупність певних умов, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (тобто такими, що випливають зі взаємних зобов`язань між двома особами) та однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті); має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судом встановлені такі обставини по справі.

ГУ ДПС в Одеській області, на підставі наказу від 08.12.2021 № 8870-п, відповідно до п.п.19'.1.6 п. 191.1 ст.191, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 та п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ВОСТОК" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2021 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.10.2021 №9311414943 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначено у додатку 3 з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах (липень 2021 року).

За результатом проведеної перевірки складено акт №27922/15-32-07-03-12/41301451 від 17.12.2021 (далі-Акт) та винесено податкові повідомлення-рішення, що оскаржуються у цій справі.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями позивачем була подана скарга до ДПС України про їх скасування. Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 05.07.2022 року № 6521/6/99-00-06-01-03-06 (отримано позивачем 06.09.2022 року в поштовому відділенні) в задоволенні скарги відмовлено.

Перевіркою встановлено, що основним чинником виникнення від`ємного значення з ПДВ позивача - є придбання зернових культур (пшениця врожаю 2021 року, ячмінь врожаю 2021 року) на митній території України у платників ПДВ з подальшим здійсненням експортних операцій, які згідно з чинним законодавством оподатковуються податком за ставкою „0 (відповідно Декларації за вересень 2021 року показник по рядку 2.1 колонки А «Операції з вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковуються за нульовою ставкою» складає 12 199 720 грн.).

Під час проведення перевірки TOB "ТК "ВОСТОК" з метою отримання первинних документів, копій первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та інших підтверджуючих документів, пояснень до них, з приводу вказаних вище питань, ТОВ "ТК "ВОСТОК" було надано письмові запити №1 від 02.12.2021, № 7 від 06.12.2021, №8 від 08.12.2021, № 9 від 08.12.2021 та № 10 від 10.12.2021. Зокрема запит № 7 від 06.12.2021 безпосередньо стосувався угод про зарахування взаємних однорідних вимог з контрагентами.

Згідно висновків акта перевірки та на підставі наданих до перевірки документів, встановлено відсутність фактичної сплати постачальникам у попередніх та звітному (вересень 2021 року) податкових періодах за товари на поставку яких складені податкові накладні та ПДВ по яких віднесений до Додатка 3 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2021 року, у загальній сумі 2 438 297,63 грн. (у т.ч. ПДВ 299 440,06 грн.), у т.ч. по СФГ «Дакія», СВК «Родина» ,по СФГ «Світлана», ТОВ «Агро Форвард-1», ТОВ «Ізмаїл-Агролідер».

Такий висновок зроблений контролюючим органом виходячи з того, що розрахунки за придбаний товар за період з 01.07.2021 року по 30.09.2021 року з контрагентами СФҐ «Дакія», СВК «Родина», СФГ «Світлана», ТОВ «Агро Форвард-1», ТОВ «Ізмаїл-Агролідер» здійснювались у безготівковій формі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно угод про зарахування взаємних однорідних вимог, тобто відсутня фактична сплата податку у складі ціни товару.

За цими порушеннями винесено податкове повідомлення-рішення від 20.01.2022 року №1363/15320703 про відмову в наданні бюджетного відшкодування ПДВ на суму 299 440,00 грн.

Відповідно до акту перевірки в частині достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б) Декларації) встановлено її завищення на 1 388 573,32 грн.

Зазначено, що згідно наданих до перевірки документів, а саме договорів постачання та додатків до них, умовами поставки товару постачальниками СВК «Новосільське», СФГ «КАСМЕТ», СФГ «Тарасенко Петра Олександрович», СГК «Жатва» є те, що товар передається Покупцю на умовах: склад Постачальника... Право власності на Товар у Покупця виникає з моменту навантаження автомобільного транспорту на складі Постачальника.

Згідно наданих товарно-транспортних накладних щодо перевезення отриманого товару до зазначеного в них місця (на яких в наявності підписи та печатка постачальника, підписи водія перевізника), відвантаження товарів здійснені на складах вищезазначених постачальників.

Тобто, на виконання умов постачання згідно вищеперелічених договорів та додатків до них на дату складання товарно-транспортних накладних товар переданий ТОВ «ТК «Восток» та здійснився перехід права власності на товар до TOB «ТК «Восток».

Таким чином, відповідно п. 187.1 ст.187 ПКУ у Постачальників на дату складання наданих до перевірки ТТН виникли ПЗ по ПДВ за правилами І події - «дата відвантаження товарів».

На підставі наданих до перевірки документів, встановлено невідповідність дат податкових накладних, суми ПДВ по яким віднесені ТОВ «ТК «Восток» до Додатку № 3 декларації з ПДВ за вересень 2021 року, датам наданих товаро-транспортних накладних, отже невідповідність датам виникнення податкових зобов`язань з ПДВ.

Таким чином, податкові накладні виписані на адресу ТОВ «ТК «Восток» які включені в додаток № 3 до податкової декларації за вересень 2021 року, складені з порушенням вимог п. 187.1 ст.187, п.201.1, 201.4 ст.201 Податкового кодексу України із зазначенням помилкових дат які невідповідність датам виникнення податкових зобов`язань з ПДВ, тобто, вони не відповідають первинним (бухгалтерським) документам, на підставі яких платник формує показники податкової звітності.

За цими порушеннями ГУ ДПС в Одеській області винесено ППР від 20.01.2022 року №1366/15320703, згідно якого зменшена сума бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1 388 573 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі з цього податку у розмірі 694 287 грн.

Спірні правовідносини врегульовані нормами ПК України.

Відповідно до ст.200 Податкового Кодексу України:

-п. 200.1. Сума податку, що підлягає статі (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

-п. 200.4. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 цієї статті, така сума:

а)враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податковихперіодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу (далі - реєстраційна сума) на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Приписами п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Вивчивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, заслухавши сторони в судовому засіданні, дослідивши письмові докази надані сторонами та враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню виходячи із такого.

Щодо ППР від 20.01.2022 року №1363/15320703 про відмову в наданні бюджетного відшкодування ПДВ на суму 299 440,00 грн. суд вважає, що воно підлягає скасуванню, оскільки як зазначено в акті перевірки єдиною підставою для зменшення від`ємного значення є відсутність фактичної оплати та не зарахування взаємних розрахунків однорідних вимог. При цьому відповідач посилається на п.204. ст.200 ПК України.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу, оскільки така форма розрахунків як зарахування однорідних вимог не суперечить нормам ПК України та нормам ЦК України і є однією із форм грошових розрахунків.

Позивач обґрунтовуючи свою правову позицію правомірно посилається на п.п. 14.1.10, п. 14.1, ст. 14 відповідно до якої не грошовою формою розрахунків є лише бартерна (товарообмінна) операція - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору.

Відповідно до п.8.1-8.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 року N9 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за N9 377/8976 до розрахунків, що здійснюються як залік взаємної заборгованості платників, належать розрахунки, за якими взаємні зобов`язання боржників і кредиторів погашаються в рівнозначних сумах, і лише за їх різницею здійснюється платіж на загальних підставах.

Ці розрахунки можуть здійснюватися шляхом зарахування зобов`язань між двома платниками або групою платників усіх форм власності однієї або різних галузей господарства.

Підприємства, що мають господарські зв`язки за поставками товарів (виконаними роботами, наданими послугами), можуть здійснювати розрахунки періодично за сальдо зустрічних вимог.

У договорах між підприємствами передбачаються періодичність звіряння взаємної заборгованості зі складанням відповідного акту, строки та платіжні інструменти, із застосуванням яких здійснюватимуться розрахунки.

Таким чином, зважаючи на наведені правові норми, взаємозалік грошових вимог, це безготівкові розрахунки, які вважаються грошовими розрахунками.

Аналізуючи позицію відповідачів та їх заперечення, щодо заявлених позовних вимог, суд зазначає, що обґрунтування ГУ ДПС в Одеській області при розгляді цієї справи є значно ширшими ніж ті висновки та їх правове обґрунтування, що викладені в акті перевірки.

Так, відповідно до висновків викладених в Акті слідує, що фактично відповідач повністю відхиляє можливість розрахунків з контрагентами шляхом заліку однорідних вимог та відповідно відсутність права на отримання бюджетного відшкодування посилаючись на п.200.4 ст. 200 ПК України, виходячи з того, що відсутня фактична оплата.

У відзиві та у судовому засіданні відповідачі розширили свої заперечення зазначаючи про те, що їм не були надані документи на підставі яких позивач проводив заліки вимог, не надано відповіді на їх запити, а саме запит від 06.12.2021 року №7, що стосується саме цих взаєморозрахунків. Відповідачі вважають, що ті документи, що надані суду на підтвердження взаєморозрахунків не можуть бути враховані в силу приписів ст.85 ПК України.

Позивачі заперечують факт ненадання документів і зазначають що всі оригінали первинних документів були надані під час перевірки, в тому числі і ті що зазначені у запиті від 06.12.2021 року №7. Ненадані були копії цих документів згідно вказаного запиту, оскільки він оформлений в порушення ч.2 п.85.4 ст. 85 ПК України - менше ніж за п`ять днів до закінчення перевірки.

Судом встановлено, що згідно з наказом про проведення перевірки строк її проведення визначено по 8.12.2021 року. Запит №7 складено 06.12.2021 року, що на думку суду звільняє платника податків від обов`язку його виконання.

Суд відхиляє також посилання відповідачів на постанови Верховного Суду у справах №816/1422/17, №822/4549/13, оскільки вказані постанови висвітлюють позицію, щодо господарських операцій та первинних документів, що підтверджують їх фактичне здійснення, що не спростовується у цій справі. Верховний Суд у цих справах не наводить правової позиції яку можна врахувати на користь відповідачів. Зарахування взаємних однорідних вимог суди не розглядають як підставу для відмови в бюджетному відшкодуванні.

На підтвердження заявлених позовних вимог та протиправності позиції відповідача, позивачем надано суду договори з контрагентами та додаткові угоди, умовами яких є грошові розрахунки, акти взаємних розрахунків та картки бухгалтерського рахунку які є підтвердженням зарахування взаємних однорідних вимог.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 20.01.2022 року №1363/15320703 від 20.01.2022 року №1363/15320703 та висновки викладені в акті з цього приводу є протиправними.

Щодо податкового повідомлення рішення від 20.01.2022 року №1366/15320703, згідно якого зменшена сума бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1 388 573 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі з цього податку у розмірі 694 287 грн суд приходить до таких висновків.

Відповідно до положень п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, 198.1, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання товарів.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з положеннями пункту 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням товарів.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Як встановлено під час розгляду та підтверджено матеріалами справи, підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування ПДВ за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням стало зменшення відповідачем суми податкового кредиту, сформованого по господарським операціям позивача з контрагентами СВК «Новосільське», СФГ «КАСМЕТ», СФГ «Тарасенко Петра Олександрович», СГК «Жатва».

Суд не погоджується з висновками відповідачів, що податкові накладні, виписані на адресу ТОВ «ТК «Восток», які включені в додаток № 3 податкової декларації за вересень 2021 року, складені з порушенням вимог п. 187.1 ст.187, п.201.1, 201.4 ст.201 Податкового кодексу України із зазначенням помилкових дат які невідповідність датам виникнення податкових зобов`язань з ПДВ і що з цих причин вони не відповідають первинним (бухгалтерським) документам, на підставі яких платник формує показники податкової звітності.

Іншими словами - дати вказані на податкових накладних не співпадають з датами товаро-транспортних накладних і це неспівпадіння перешкоджає ідентифікувати дату здійснення операції, а тому податкові накладні не відповідають первинним документам.

Зазначені обставини щодо неспівпадіння дат не заперечуються позивачем, але вони вважають, що встановлене не є підставою для зменшення податкового кредиту.

Судом встановлено та не спростовується відповідачем, що всі податкові накладні які є дефектними на думку відповідача зареєстровані в ЄРПН та виписані за результатами виконання договорів поставки, виписані видаткові накладні та здійснено оплату товару покупцем в тому числі і ПДВ. У зв`язку з цим суд не вважає за необхідне давати аналіз кожного договору та первинним документам, що підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами позивача.

Заслухавши сторони та дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 20.01.2022 року №1366/15320703 є протиправним та підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Так, в акті перевірки не вказано про неналежне документальне оформлення господарських операцій з вказаними контрагентами, по яким сформований податковий кредит. Податковим органом не зазначається про будь-які порушення у складанні первинних документів позивачем, а зазначається про неспівпадіння дат у первинних документах, що заважає ідентифікувати дату здійснення операції.

В судовому засіданні представниця відповідачів зазначила, що позивач встановивши невідповідність дат у первинних документах повинен був подати скаргу до ДПС відносно своїх контрагентів щодо розбіжностей у податкових, видаткових та товаротранспортних накладних.

На думку суду такі розбіжності хоча і мають місце, але як зазначає позивач і це підтверджено первинними документами (договорами купівлі-продажу, додатковими угодами до них, видатковими накладними, товаро-транспортними накладними) датою відвантаження товару постачальником та датою переходу права власності до покупця вважається дата прийняття товару за видатковою накладною на складі покупця і ця дата визначається датою такої видаткової накладної та є підставою для видачі ПН.

У відповідності до п.187.1 ст. 187 ПК України дата виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів визначається за датою документу, який фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і у випадку позивача - це видаткові накладні, як визначено договірними умовами між позивачем та його контрагентами.

Суд вважає помилковою позицію відповідачів щодо ототожнення дати переходу права власності на придбаний товар з датою видання товаро-транспортної накладної, а не з датою видаткової накладної, оскільки право власності на придбаний товар виникає в момент передачі майна, якщо інше не встановлено договором. Факт відвантаження чи перевезення може не співпадати з набуттям права власності, яке виникло раніше.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовано з наданням відповідних доказів (договорів поставки, додаткових угод, видаткових, товаро-транспортних накладних, податкових накладних, платіжних доручень) доведено правомірність формування податкового кредиту по господарським операціям з СВК «Новосільське», СФГ «КАСМЕТ», СФГ «Тарасенко Петра Олександрович», СГК «Жатва».

При цьому, податковий орган під час розгляду справи не спростував обставини, що викладені позивачем в позові щодо необґрунтованості висновків акту перевірки. Не наведено відповідачем правового обґрунтування його позиції, а ті обставини на які вони посилаються спростовані та мають інше правове тлумачення ніж зазначає відповідач.

Згідно із положеннями ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, Постановами Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа N 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа N 814/2412/17) визнано, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Ці ж правові висновки знайшли своє підтвердження у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 340/422/19 (К/9901/33095/19).

Слід зазначити, що окремі недоліки в оформленні первинних документів, які не заважають ідентифікувати господарську операцію не можуть бути підставою для відмови у видачі та реєстрації податкової накладної та не можуть бути підставою для зменшення формування податкового кредиту фактично проведено та це відображено в податковій звітності, що виключає порушення позивачем вимог ст. 198, 200 Податкового кодексу України.

Враховуючи те, що податкові накладні на суму ПДВ 1 388 573 грн. складені іншою датою ніж ТТН проте в тому ж податковому періоді, що і дата першої події, зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, а також з огляду на положення абзацу 11 п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України не містять помилок, які б не дозволяли ідентифікувати операцію, а відповідно є підставою для віднесення Товариством сум податку до податкового кредиту по ПДВ.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Головним управлінням ДПС в Одеській області належних доказів на підтвердження правомірності рішення, яке є предметом оскарження, до суду надано не було, а тому позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Керуючись ст. 242- 246 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ТОВ „ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ „ВОСТОК" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 20.01.2022 року № 1363/15320703, від 20.01.2022 року №1366/15320703.

Стягнути з ГУ ДПС в Одеській області (ЄДРПОУ 43142370) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ „ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ „ВОСТОК" (ЄДРПОУ 41301451, 65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, 8) судовий збір в сумі 24 810,00 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот десять грн.)

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24.01.2023 р.

Суддя Попов В.Ф.