Рішення

від 24.01.2023 по справі 520/3245/22

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2023 р. справа №520/3245/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григорова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційно-маркетинговий центр "БУДІНВЕСТ" (вул.Велозаводська, буд.1,м. Харків, 61066, код ЄДРПОУ 30358432) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (вул.Пушкінська, буд.46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ43983495) про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інформаційно-маркетинговий центр "БУДІНВЕСТ" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України про скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просило суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.01.2022р. № 0009601817, видане Головним управлінням ДПС у Харківській області;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.01.2022р. № 0009621817, видане Головним управлінням ДПС у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.11.2021 р. Головним управлінням ДПС у Харківській області була проведена камеральна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційно-маркетинговий центр "БУДІНВЕСТ" з питання дотримання термінів сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

За наслідками проведеної перевірки, згідно складеного акту, відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які, на переконання позивача, є незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують його права, у зв`язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2022р. відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

В зв`язку із здійсненням діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, яка віднесена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022р. № 75 (із змінами), розгляд справи було відтерміновано.

Відповідач, повідомлений належним чином через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" про відкриття провадження у справі, а також про можливість надати до суду відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

Ухвалою суду від 11.10.2022р. замінено відповідача - Головне управління ДПС у Харківській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу (код ЄДРПОУ 43983495).

На виконання ухвали суду від 19.12.2022р. про витребування доказів представником відповідача 21.12.2022р. було подано відповідні докази, а також відзив на адміністративний позов, у якому останній зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства, просив в задоволенні позовних вимог відмовити. Також просив поновити строк для надання відзиву на позовну заяву з огляду на уведення в Україні воєнного стану з 24.02.2022р., ведення бойових дій за місцем знаходження відповідача. Суд вважає за можливе поновити відповідачу зазначений строк, з урахуванням чого бере до уваги при розгляді справи наданий відзив на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Позивач подав до контролюючого органу податкові декларації, за якими самостійно визначив податкове зобов`язання з податку на додану вартість, а саме: №9090826395 від 19.04.2021р., дата сплати 28.07.2021р.; №9369192128 від 18.01.2021р., дата сплати 07.07.2021р.; №9164727298 від 22.06.2021р., дата сплати 28.07.2021р.; №9054400188 від 16.03.2021р., дата сплати 07.07.2021р.; №9028620856 від 17.02.2021р., дата сплати 07.07.2021р.; №9302788101 від 16.11.2020р., дата сплати 11.12.2020р.; №9090826395 від 19.04.2021р., дата сплати 07.07.2021р.; №9132069894 від 20.05.2021р., дата сплати 28.07.2021р.; №9369192128 від 18.01.2021р., дата сплати 11.02.2021р.;

Фахівцями ГУ ДПС у Харківській області було проведено камеральну перевірку позивача з питань дотримання термінів сплати податкових зобов`язань з податку на додану , за наслідками якої було складено Акт №20524/20-40-18-17-10/30358432 від 16.11.2021р., висновками якого встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, визначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2020 року, грудень 2020 року, січень-травень 2021 року, чим порушено пункт 57.1 та пункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки відповідачем, з посиланням на п.п.124.2, 124.3 ст.124 ПК України, було прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.01.2022р.:

№0009601817, відповідно до якого в зв`язку з порушенням строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), визначеного п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, з посиланням на п. 124.2 ст. 124 Податкового кодексу України, до позивача застосовано штраф у розмірі 25 % від зобовязання;

№0009621817, відповідно до якого в зв`язку з порушенням строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), визначеного п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, з посиланням на п. 124.3 ст. 124 Податкового кодексу України, до позивача застосовано штраф у розмірі 50 % від зобов`язання;

Ухвалюючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган виходив з того, що факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Крім того, контролюючий орган взяв до уваги, що, на його думку, позивач не вжив достатніх заходів щодо дотримання правил та норм, визначених положеннями чинного законодавства, діяв недобросовісно, нерозумно, без належної обачності, затримуючи сплату узгоджених податкових зобов`язань тривалий час, що свідчить про невжиття ним достатніх заходів щодо дотримання норм Податкового кодексу України

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України, закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 31.1 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податковою обов`язку платника податку із сплати1 конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений к порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Відповідно до п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1 статті 203 ПК України).

Зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації сума податкового зобов`язання підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (пункт 203.2 статті 203 ПК України).

За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (статті 111 ПК України).

З огляду на викладене, суд зазначає, що разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання, такий платник податків притягується до фінансової відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Згідно з п. 124.1 ст. 124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього па підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як виплаває з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Відповідно до п. 124.2 ст. 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 124.3 ст. 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

З акту перевірки судом встановлено, що податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.57.1 ст.57 ПК України, що полягало у несвоєчасній сплаті протягом граничного строку узгоджених сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

Із оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вбачається, що підставою для застосування штрафу податковий орган визначив положення ст.124 ПК України, фактично застосував штраф у розмірах 25% та 50% від загальної суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання, тобто за п.124.2 та п.124.3 ст.124 ПК України.

Суд зазначає, що положеннями п.124.1 та п.124.3 ПК України мають суттєві відмінність не лише у розмірі санкції, а і у характері вчиненого правопорушення (умисно вчинені або ні).

Так, надаючи правові оцінку правомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 ПК України порядок справляння податків і зборів їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, встановлюється цим Кодексом.

Законом України від 16.01.2020 № 466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі - Закон №466) внесено зміни до Кодексу, у тому числі, в частині кваліфікації податкового правопорушення саме як протиправного, винного (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Також, Законом № 466-IX визначено, у яких випадках діяння вважається таким, що вчинене умисно, а також зазначено, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 Кодексу, є встановлення контролюючими органами вини особи.

Податковим правопорушенням, відповідно п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 112.1, п. 112.2 ст. 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Отже, не вжиття платником податків достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, або якщо контролюючий орган доведе що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються не достатніми, платник податків вважається винним у вчиненні правопорушення.

Суд зазначає, що ПК України не містить визначення поняття "вина", однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у пунктах 112.1, 112.2 ст.112 ПК України та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Таким чином, умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 Кодексу є:

- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.

Таким чином, обов`язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.

Слід відмити, що згідно п.109.3 ст.109 Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи, лише у випадках визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу.

У всіх інших випадках визначених Кодексом, за які передбачена фінансова відповідальність, обов`язок встановлення вини особи на контролюючі органи не покладений. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно не дотримання нею вимог Кодексу, за які така відповідальність встановлена.

Аналізуючи зазначені законодавчі положення, суд дійшов висновку, що юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує відповідальність у вигляді штрафу за п.124.2, п.124.3 ст. 124 ПК України, є обов`язок доведення контролюючим органом умислу платника податків, а саме, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

В даній справі позивачем факт несвоєчасної сплати ним узгоджених податкових зобов`язань не заперечується. Доводи його позовної заяви щодо незаконності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зведено до наявності, на його думку, процедурних порушень, зокрема, несвоєчасного їх складання за наслідками перевірки, не ознайомлення позивача з текстом Акту перевірки.

Суд вважає, що ці доводи не могли суттєво вплинути на результати проведеної перевірки та на увагу не заслуговують. Разом з тим, доводи позовної заяви щодо відсутності підстави для визначення підстав та розміру нарахованого штрафу в оскаржуваних рішеннях є обгрунтованими.

Проте, акт перевірки 16.11.2021 №20524/20-40-18-17-10/30358432 таких відомостей не містить, а містить лише посилання на податкові декларації, відомості щодо дати сплати зобов`язань по ним та граничний строк сплати таких зобов`язань, з огляду на таке.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні".

Відповідно до ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Зі змісту наведених норм встановлено, що предметом камеральних перевірок є саме податкова звітність платника податків.

Таким чином, контролюючий орган, провівши в межах визначеного ст. 75 Податкового кодексу України предмету, камеральну перевірку податкової звітності позивача, встановив факт несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань, тобто об`єктивну сторону податкового правопорушення, за вчинення якого позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу.

Натомість, інші ознаки такого правопорушення, зокрема суб`єктивна сторона - вина, яка в силу ст. 124 Податкового кодексу України повинна виражатись у формі умислу в діях платника щодо не сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, відповідачем встановлені не були, оскільки предмет дослідження камеральних перевірок не надає такої можливості.

Згідно з п. 112.7 ст. 112 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством.

Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

Таким чином, відповідальність за скоєння податкового правопорушення настає лише у разі коли контролюючий орган доведе, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм Податкового кодексу України, але не вчиняв певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме на контролюючий орган покладено обов`язок доведення, що платник податку умисно не сплатив податки своєчасно, при цьому має бути доведено, що платник податку удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог.

У той же час, судовим розглядом встановлено, що висновки контролюючого органу про чинення позивачем податкового правопорушення, передбаченого п. 124.2 ст. 124 Податкового кодексу України, ґрунтуються виключно на виявленому факті несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов`язання на наслідками проведеної камеральної перевірки.

При цьому, відповідач зазначав, що позивач був обізнаний з граничними строками сплати сум грошових зобов`язань згідно з податковими деклараціями з податку на додану вартість, та, на думку податкового органу, такі обставини свідчать про вину платника.

Однак, суд вважає, що сама по собі обізнаність у строках сплати сум грошових зобов`язань не свідчить про умисність таких дій платника податку. Натомість, відповідачем не доведено, що позивач мав можливість сплатити грошові зобов`язання своєчасно, проте не вчинив такі дії цілеспрямовано, тобто умисно.

Межі судового контролю при розгляді справ з приводу законності рішень (дій або бездіяльності) суб`єктів владних повноважень визначено статтею 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши з урахуванням наведеної норми оскаржувані в даній справі рішення відповідача, суд вважає, що вони є незаконними та необгрунтованими з огляду на невірне визначення вини платника податку та застосування до нього штрафної санкції у необгрунтованому розмірі, з урахуванням чого позовні вимоги про їх скасування підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасуванню. При цьому суд не може перебирати на себе повноваження контролюючого органу щодо визначення суми штрафу та не може вдаватись до зміни юридичних та фактичних мотивів рішення суб`єкта владних повноважень у спосіб самостійного здійснення іншої кваліфікації/перекваліфікації складу податкового правопорушення, а отже суд доходить висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню в повному обсязі.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вказує, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, суду не доведено належними та допустимими доказами законність та обгрунтованість оскаржуваних рішень.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 9, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційно-маркетинговий центр "БУДІНВЕСТ" (вул.Велозаводська, буд.1,м. Харків, 61066, код ЄДРПОУ 30358432) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (вул.Пушкінська, буд.46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ43983495) про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.01.2022р. №0009601817, виданого Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.01.2022р. №0009621817, виданого Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (вул.Пушкінська, буд.46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ43983495) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційно-маркетинговий центр "БУДІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 30358432) сплачений судовий збір в сумі 1984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп..

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяД.В. Григоров