Постанова

від 18.01.2023 по справі 440/17200/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 р.Справа № 440/17200/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Ломоновської Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ПОТАВАСПЕЦБУДМЕХАНІЗАЦІЯ" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2022, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, м. Полтава, повний текст складено 24.01.22 по справі № 440/17200/21

за позовом Приватного підприємства "ПОТАВАСПЕЦБУДМЕХАНІЗАЦІЯ"

до Державної служби України з безпеки на транспорті , Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Полтавська область)

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Полтаваспецбудмеханізація" звернулось до суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті , в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 22.11.2021 №189940 про застосування адміністративно- господарського штрафу.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

ПП "Полтаваспецбудмеханізація", не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає , що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, судом першої інстанції неповно та не правильно встановлено обставини справи, не досліджено докази та надана невірна оцінка цим доказам і як наслідок ухвалення протиправного рішення, що не відповідає вимогам закону.

Посилаючись на обґрунтування та докази , наведені в апеляційній скарзі та доповнені до апеляційної скарги, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року і ухвалити нове судове рішення яким позовні вимоги задовольнити . Також, відповідно до положень ст. 132, 134 КАС України повідомляє, що очікує понести судові витрати у вигляді 13000,00 (тринадцять) на професійну правничу допомогу у апеляційній інстанції. Просить стягнути судові витрати з відповідача.

Державна служба України з безпеки на транспорті подала до суду відзив на апеляційну скаргу , посилаючись на обставини, викладені у відзиві , просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від від 11.01.2022 - без змін.

Також, Державна служба України з безпеки на транспорті подала до суду клопотання про зменшення судових витрат.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи у їх сукупності , колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 20.10.2021, на підставі направлення на рейдову перевірку від 18.10.2021 №014605 та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок посадовими особами Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки Scania G400 д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ПП "Полтаваспецбудмеханізація", на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом.

У ході перевірки здійснено габаритно-ваговий контроль, за результатами якого виявлено факт перевищення нормативно допустимого навантаження на строєну вісь, про що складено акт від 20.10.2021 №0053807 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку від 20.10.2021 №050840 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

За результатами перевірки складено акт від 20.10.2021 №284888, в якому зафіксовано порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" в частині надання послуг з перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень .

У акт перевірки внесено запис про те, що водій ОСОБА_1 з актом перевірки ознайомився, підписав акт перевірки без зауважень та заперечень .

Листом Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Полтавська область від 11.11.2021 вих. № 95111/3.1/24-21 позивача повідомлено про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що призначена до розгляду на 22.11.2021.

22.11.2021, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, заступником Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Полтавська область Чепуренком М.І. прийнято постанову №189940 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою на позивача накладено штраф на підставі абзацу п`ятнадцятого частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у розмірі 17000,00 грн.

Не погодившись із зазначеною постановою, позивач оскаржив її до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції стосовно правомірності винесення відповідачем спірної постанови, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно вимог статті 14 Закону УкраїниПро дорожній рух, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Визначення поняття великовагових та великогабаритних транспортних засобів міститься у постанові Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 р. №879Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування, зокрема це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативнінавантаженняна вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР.

Згідно з частиною другою статті 29 Закону УкраїниПро дорожній рух, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30), рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Приписами пункту 3 Правил №30 передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 ПДР України.

Пунктом 22.1 розділу 22Перевезення вантажуПДР встановлюється, що маса вантажу, що перевозиться, і розподілнавантаженняна осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Разом з тим, пунктом 22.5 ПДР встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т),навантаженняна одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозівнавантаженняна одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Таким чином, пунктом 22.5 ПДР передбачені обмеження як вагових так і габаритних параметрів транспортних засобів та їх составів.

При цьому, стаття 132-1 КУпАП визначає відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Водночас, частиною другою статті 132-1 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами у виді штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 283 КУпАП встановлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Згідно п.3 Вимог до облаштування та технічного оснащення зон габаритно-вагового контролю, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 №255 (Вимоги №255), вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування в русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2% та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.

Колегія суддів звертає увагу на те , що законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що дозволяє враховувати специфіку вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи автомобільні ваги, що використовував відповідач під час здійснення вагового контролю у відповідності до Свідоцтва про повірку № 09-0/21195-3 від 27.09.2021р мають наступне маркування: 20ВА-Д-2-1 WWS-0,9.

Листом ДП «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» (ДП «Дніпростандартметрологія») від 07.02.2022 року за №205/05-06 надано інформацію про ваги автомобільні для зважування в русі 20ВА-Д-2-1 WWS-0,9 , повірку яких здійснювало таке підприємство, а саме: Виробник Вагів - ТОВ «Компанія» ВАГОВИМІРЮВАЛЬНІ СИСТЕМИ», максимальна вага зважу вання - 20 т., похибка при статичному зважу ванні 3d, похибка при динамічному зважуванні 2%, швидкість руху транспортного засобу при зважуванні від 3 до 5 км/год.

Також, відповідно до технічних вимог вагів автомобільних для зважування в русі 20ВА-Д-2-1 WWS-0,9 вказане зважувальне обладнання пройшло оцінку відповідності Технічному регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого ПКМУ №94, метрологічна характеристика вимірювальної техніки відповідає вимогам нормативно-технічної документації, а саме: вимогам ДСТУ ОІML R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь. Частина 1. Загальні технічні вимоги та методи випробовування (ДСТУ ОІML R 134-1:2006, IDT)».

Згідно із п. 5.3 технічних вимог щодо точності вимірювань розділу 5 Функціональні вимоги до обладнання: межі відносної похибки при вимірюванні загальної маси ТЗ під час експлуатації: не більше або дорівнює 2%.

Межі відносної похибки при вимірюванні загальної маси тз під час експлуатації: групи осей та одинарної осі не більше або дорівнює 4 % для навантаження на групу осей.

Діапазон швидкостей , при яких забезпечується точність вимірювання маси км/год від 3 до 5 км/год.

Тобто, найбільша робоча швидкість 5 км/год та найменша робоча швидкість 3 км/год.

Колегією суддів встановлено, що зважування транспортного засобу позивача здійснювалось на швидкості 2 км/год., що не заперечується відповідачем та вбачається з матеріалів справи.

Тобто, зважування, здійснене вагами20ВА-Д-2-1 WWS-0,9у даному випадку не відповідає точності, з огляду на недотримання всіх технічних характеристик в межах норми.

За таких обставин, з урахуванням зазначеного, вказані в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю фактичні вагові параметри не можна вважати достовірними та такими, вимір яких здійснювався у встановленому законодавством порядку, оскільки зважування у русі що не відповідає технічним характеристикам, не може дати достовірних результатів навантаження на осі.

Крім того, відповідачем не доведено чи врахована похибка 2% при зважуванні.

Як вбачається із довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 20.10.2021 № 050840 загальна маса транспортного засобу позивача склала 39,21 т. Навантаження на вісь 1 склало 6,1 , на вісь 2 - ,61, на вісь 3 - 8,4, на вісь 4 8,36 , на вісь 5 7,74.

Тобто, параметри знаходяться в межах норми.

При цьому , в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 20.10.2021 № 0053807 в пункті 10 осьові навантаження в графі фактичне вказані навантаження на окремі осі та останні три показники об`єднані у загальний показник шляхом складання по осьового навантаження на осі 3-5 , що склало 24,5 .

Відповідач вважає, що порушення полягає у перевищенні навантаження на вісь 3-524500 кг.

Відсоткове значення перевищення максимально допустимої маси транспортних засобів отримується з врахуванням допустимої похибки вимірювального вагового комплексу, яка складає до 2% щодо визначення загальної маси транспортного засобу та 4% щодонавантаженняна осі.

Загальна маса транспортного засобу складає 39,21т , що не перевищує норматив 40т.

Враховуючи можливу максимально дозволену похибку автоматичного комплексу габаритно-вагового контролю, відсоткове перевищення на строєні осі здійснюється за формулою:

М факт - М макс - %(максимальний процент допустимої похибки)*М факт

--------------------------------------------х 100%

М макс

де М факт - фактична маса транспортного засобу, зафіксована в автоматичному режимі;

М макс - максимально допустима п.22.5 Правил загальна маса транспортного засобу;

Розрахунокнавантаженняна строєні осі з урахуванням з допустимої похибки вимірювального вагового комплексу, яка складає до 4% щодо визначення навантаженняна осі згідно п. 5.3 технічних вимог 20ВА-Д-2-1 WWS-0,9:

(24500-22000-4%*24500)/22000)*100%=6,90%.

Розрахунокнавантаженняна строєні осі з урахуванням з допустимої похибки вимірювального вагового комплексу, яка складає 2% згідно п.3 Вимог до облаштування та технічного оснащення зон габаритно-вагового контролю, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 №255 :

(24500-22000-2%*24500)/22000)*100%=9,13%.

Отже, фактичне навантаження на строєну вісь з урахуванням 2% похибки вагів не перевищує 10% з яких наступає відповідальність за абзацем 15 ч. 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у розмірі 17000,00 грн., оскільки перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм щодо строєної осі відбулося лише на 9,13%.

Також, ні в акті ні в оскаржуваній постанові не описано розрахунку перевищення нормативних параметрів у відсотковому перевищенні на строєні осі.

Так, відповідачем належним чином не обґрунтовано відповідність розміру процентного перевищення нормативного навантаження, зазначеному розміру перевищення навантаження визначеному в тоннах.

Всупереч вимогам Інструкції в оскаржуваній постанові не міститьсяопису обставин, встановлених під час розгляду справи, а саме: повну масу транспортного засобу; категорії транспортного засобу; типу транспортного засобу; ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі; допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги.

Таким чином, оскаржувана постанова серія не містить даних, які мали бути в ній відображені у відповідності до вимог Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України № 512 від 27.09.2021 (в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що оспорювана позивачем постанова винесена на основі невірного зважування транспортного засобу, що нівелює наслідки такого зважуванняі свідчить про неналежність доказів, отриманих під час його здійснення.

Приходячи до такого висновку, судова колегія враховує доктрину «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree), сформульовану Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України»,відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2018 року (справа №822/573/17), від 27 листопада 2018 року (справа №805/2601/16-а), від 21 березня 2019 року (справа № 809/531/18) та від 17 червня 2020 року (справа №826/5011/18).

Суд першої інстанції на вищенаведене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Щодо посилань апелянта на відсутність методики зважування щодо сипучих вантажів, що можуть переміщуватись під час руху, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у Порядку № 1174, який є єдиним нормативно-правовим актом, що визначає механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті а автоматичному режимі, відсутні жодні посилання на методику визначення загальної маси танавантаженняна вісь (осі) транспортного засобу. А Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879, який передбачає застосування певної методики при визначенні вагових параметрів транспорту, не поширюється на спірні правовідносини, оскільки його дія не застосовується під час габаритно-вагового контролю на автоматичних пунктах (п.1 Порядку №869).

Відповідно до п.12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

В контексті п.22.5 ПДР перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов"язаний обрати вагу, яка не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так інавантаженняна осі.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду № 803/1540/16 від 24.07.2019.

Поряд з цим, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо неналежного проведення габаритно-вагового контролю, зокрема, за відсутності спеціально визначеної методики, адже відсутність такої методики не позбавляє спеціально уповноважені органи проводити такий контроль, а посилання апелянта на висновки викладені в постановах Верховного Суду у справі №816/2329/13-авід 12.04.2018 року, у справі № 826/442/13-а від 16.01.2018 року та у справі № 821/597/17 від 12.06.2018 року колегія суддів не приймає до уваги, оскільки предмет спору у цих справах не є ідентичним, а матеріально-правові вимоги позивача до відповідача не є тотожними, адже останні ухвалювалися за результатами податкових спорів.

Колегія суддів зазначає, що, дійсно, на момент виникнення спірних правовідносин, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Проте, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, Суд вважає, що відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу. Крім того, скаржником не наведено жодних обґрунтувань порушення його права у спірних правовідносинах внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання методики Мінекономрозвитку.

Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасування п.19 Порядку №879 Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671 без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.

Щодо повноважень В.о. начальника Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Максименко Романа на підписання затвердження Графіку та Направлення на рейдову перевірку , колегія суддів зазначає , що позивач у позовній заяві не наводив таких доводів та мотивів незгоди з оскаржуваною постановою. Такі доводи знайшли своє відображення лише в апеляційній скарзі. Тобто, такі доводине були підставою позову.Кожен з цих доводів міг би бути самостійною підставою, проте, позивачем при поданні позову у цій справі не заявлявся.

Відповідно до частини п`ятої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Посилання відповідача на рішення судів апеляційної та першої інстанції колегія суддів до уваги не приймає, оскільки наведені в них висновки не є обов`язковими для врахування іншими судами при розгляді спорів цієї ж категорії.

Щодо інших посилань позивача та відповідача, колегія суддів зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

До того ж, щодо оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України», в яких зазначено, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, з урахуванням наведених судом вище мотивів, постанова Державної служби України з безпеки на транспорті від від 22.11.2021 №189940 про застосування адміністративно-господарського штрафу є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини крізь призму встановлених обставин даної адміністративної справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своєї постанови, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Положеннями ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Крім того, відповідно до абз.1 ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватного підприємства "Полтаваспецбудмеханізація" при зверненні з позовом до суду першої інстанції сплачено судовий збір у розмірі 2270 грн., при зверненні з апеляційною скаргою сплачено судовий збір у розмірі 3405 грн., таким чином загальна сума сплаченого позивачем судового збору становить 5675,00 грн.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню, сплачений позивачем судовий збір за подання позову та апеляційної скарги на загальну суму 5675 грн. належить стягнути з бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 по справі № 440/17200/21 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Приватного підприємства "Полтаваспецбудмеханізація" задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті від 22.11.2021 №189940 про застосування адміністративно- господарського штрафу.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Полтаваспецбудмеханізація" за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судовий збір у розмірі 5675,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 23.01.2023 року