Постанова

від 23.01.2023 по справі 620/17295/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/17295/21

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛ» про ухвалення додаткового рішення за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2022 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛ» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

До Чернігівського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОЛ» (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (надалі - відповідач 1), Державної податкової служби України (надалі - відповідач 2), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення №73539 від 20.08.2021 про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, Рішення №83220 від 08.10.2021 про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

- зобов`язати відповідача виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрол» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про необґрунтованість спірного рішення, яке не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття рішення про відповідність позивача критеріям ризиковості; оскаржуване рішення не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку позивача виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2022 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправними та скасовано Рішення №73539 від 20.08.2021 про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, Рішення №83220 від 08.10.2021 про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку;

- зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрол" з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрол" судові витрати в розмірі 21770,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідачем 1 (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій, зазначаючи про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та здійснення порушень процесуальних норм, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області - залишено без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2022 року - без змін.

На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛ» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що судом апеляційної інстанції під час прийняття постанови не вирішено питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 13800,00 грн.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року призначено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛ" про ухвалення додаткового рішення по справі до розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи. Встановити строк до 30 грудня 2022 року, протягом якого учасники справи можуть подати заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення разом з доказами його надсилання (надання) іншим учасникам справи.

На адресу суду апеляційної інстанції від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу. В обґрунтування заперечень на заяву позивача відповідач зазначає, що витрати на правничу допомогу є завищеними за кількістю витраченого часу адвокатом та не є співмірними з розміром витрат на оплату послуг адвоката з огляду на: обсяг викладеного у позові правового обґрунтування позиції позивача; складність справи. Так, Позивачем на стадії апеляційного розгляду справи надано лише відзив на апеляційну скаргу, а саме його загальний обсяг займає 5 сторінок, з яких правове обґрунтування апеляційної скарги повністю повторюється з позовної заяви. Справа не є складною з урахуванням її фактичних обставин, предмету спору, змісту порушення, предмету доказування, аналізу наведених доказів.

Відповідно до частини 3 статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Колегія суддів, керуючись ч. 3 ст. 252 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Пунктом 4 частини першої статті першої Закону України 05.07.2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (із змінами і доповненнями) (далі також - Закону №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону №5076 визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Таким чином, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076).

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу адвокатом позивача надано наступні документи: договір про надання правової допомоги №16/09/22 від 16 вересня 2022 року; Рахунок на оплату №97 від 16 вересня 2022 року, призначення платежу «надання правової (професійної правової) допомоги» на суму 13800,00 грн; платіжне доручення №26 від 16 вересня 2022 року на суму 13800,00 грн; Акт надання послуг №100 від 14 жовтня 2022 року, найменування робіт: «надання правової (професійної правової) допомоги» на суму 13800,00 грн.

Відповідно до умов пункту 3.1 договору про надання правової допомоги №16/09/22 від 16 вересня 2022 року, вартість послуг, за даними Договором складає 13800,00 грн (тринадцять тисяч вісімсот гривень 00 копійок).

Щодо співмірності розміру судових витрат, пов`язаних із наданням адвокатом послуги у зв`язку з розглядом даної справи, колегія суддів зазначає наступне.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначалось вище, чинне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Колегія суддів звертає увагу, що предмет спору у даній справі не є складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, оскільки апеляційна скарга є ідентичною відзиву на позовну заяву то ознайомлення з матеріали справи та складання відзиву на апеляційну не може перевищувати 2 години.

Оскільки ця категорія справ не є складною, а тому написання відзиву на апеляційну скаргу (5 арк.), яка є ідентичною відзиву на позовну заяву, не потребувало додаткових зусиль, як наслідок - сума витрат на її написання є завищеною.

З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів вважає обґрунтованим та пропорційним до предмета спору розміром витрат на правничу допомогу за подання відзиву є сума 6900,00 гривень. (13800,00 грн /2).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню частково, а понесені судові витрати за правову допомогу підлягають задоволенню в розмірі 6900,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області.

Керуючись ст. ст. 139, 241, 242, 243, 252, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛ» про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 44094124, адреса: вул. Реміснича, буд.11, м. Чернігів, 14000), за рахунок державних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛ» (код ЄДРПОУ 43670957, адреса: вул. Старобілоуська, 71, м. Чернігів, 14021) понесені ним витрати по сплаті витрат на правову (правничу) допомогу в розмірі 6900 (шість тисяч дев`ятсот) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович