Постанова

від 24.01.2023 по справі 640/21041/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/21041/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г.

За участю секретаря: Шевченко Е.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯБУД" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року, суддя Шейко Т.І., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯБУД" до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МРІЯБУД" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Луганській області, в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 вересня 2019 року №0001091412, №0001111412 та №0001081412.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеним ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2023 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯБУД" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯБУД" до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 24 січня 2023 року о 10 годині 10 хвилин.

18 січня 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Головного управління ДПС у Луганській області надійшло клопотання про призначення засідання в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням системи "EasyCon".

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року задоволено клопотання представника Головного управління ДПС у Луганській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та судове засідання за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯБУД" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року у справі №640/21041/21 призначене на 24 січня 2023 року о 10 годині 10 хвилин вирішено провести в режимі відеоконференції з використанням для проведення судового засідання системи "EasyCon".

Відповідно до частини першої ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Залишаючи без розгляду адміністративний позов, суд першої інстанції, виходив із того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а підстави, вказані ним у заяві про поновлення строку визнані судом неповажними, тому наявні підстави для застосування пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України та залишення позову без розгляду.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У відповідності до частин першої-третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином, для поновлення пропущеного строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, які об`єктивно перешкоджали особі вчасно подати позовну заяву.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Частина 3 ст.123 КАС України передбачає, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Як убачається із матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2022 року справу №640/21041/21 призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні 05 липня 2022 року.

Разом з тим, представником відповідача подано клопотання про залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

У підготовчому судовому засіданні 05 липня 2022 року представник позивача наголосив, заперечуючи проти задоволення клопотання відповідача, що ним була подана заява про доповнення позову новою підставою.

Оскільки заява позивача про доповнення позову новою підставою подана до Окружного адміністративного суду міста Києва 26 жовтня 2021 року, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, та зважаючи на клопотання представника відповідача, що позивачем взагалі пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом, Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 05 липня 2022 року залишив позовну заяву без руху.

10 серпня 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю "МРІЯБУД" подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

У вказаній заяві позивач вказав на те, що при оскарженні податкових повідомлень-рішень від 26 вересня 2019 року №0001091412, №0001111412 та №0001081412 товариство скористалося правом досудовим врегулюванням спору, рішення за яким отримав 08 квітня 2020 року. З позовною заявою звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва 20 липня 2021 року.

Зверненню до суду з позовною заявою у справі №640/21041/21 передувало звернення до суду із позовною заявою, за якою Луганським окружним адміністративним судом було відкрито провадження у справі №640/18300/20.

Також, позивач вказав що предмет позову у справі, що розглядається, та у справі №640/18300/20 є тотожним.

Оскільки Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі №640/18300/20 позовну заяву залишено без розгляду, позивач у стислі строки звернувся з тотожним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Як зазначає позивач, до 26 листопада 2020 року за правовою позицією Верховного Суду стосовно строку звернення до адміністративного суду було те, що строк звернення складав 1095 днів з моменту отримання податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, безвідповідно до того, чи скористався платник податків процедурою досудового врегулювання спору, чи ні, - то в межах строку, а саме 20 серпня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом у справі 640/18300/20.

Таким чином, позивач вважає, що діяв у межах сталої судової практики, а тому просив поновити йому строк звернення до суду у справі №640/21041/2 щодо оскарження податкових повідомлень рішень від 26 вересня 2019 року №0001091412, №0001111412 та №0001081412.

В якості додатків до заяви про поновлення строку звернення до суду позивач додав, зокрема, ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі №640/18300/20 про залишення позову без розгляду та ухвалу Луганського окружного адміністративного суду у справі №640/18300/20 від 23 листопада 2021 року.

З ухвали Луганського окружного адміністративного суду у справі №640/18300/20 від 23 листопада 2021 року вбачається, що постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МРІЯБУД» на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі №640/18300/20 задоволено, ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року скасовано, а справу №640/18300/20 направлено для продовження розгляду.

Так, в ухвалі Луганського окружного адміністративного суду у справі №640/18300/20 від 23 листопада 2021 року зазначено, що 22 листопада 2021 року надійшла заява позивача про доповнення первісного позову новою підставою, а саме позивач зазначив, що висновки акта перевірки від 10 липня 2019 року №458/12-32-14-12/39958887 про порушення позивачем податкового законодавства грунтуються на припущенні про нереальність господарських операцій позивача у період з грудня 2016 року по грудень 2017 року включно. Однак, такий висновок позивач вважає безпідставним з огляду на наявні у нього первинні документи, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту та віднесення певних сум до витрат підприємства у спірний період. Також позивач вважає безпідставним висновок податкового органу про не своєчасну реєстрацію позивачем податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість 1664473,65 грн., оскільки всі податкові накладні, вказані відповідачем у додатку 16 до акта перевірки, фактично зареєстровано в реєстрі у строки, визначені Податковим кодексом України.

При цьому, ухвалою Луганського окружного адміністративного суду у справі №640/18300/20 від 23 листопада 2021 року поновлено позивачу строк звернення до суду та продовжено судовий розгляд справи №640/18300/20 з урахуванням заяви про доповнення первісного позову.

У підготовчому судовому засіданні 27 вересня 2022 року позивач підтримав надані ним пояснення щодо пропуску строку звернення до суду та просив поновити йому строк звернення, зазначаючи, що іншого спору між ТОВ «МРІЯБУД» та податковим органом, ані ж спір у справі 640/21041/21, на даний час не існує.

Представник відповідача заперечував проти поновлення строку звернення до суду, зауваживши, що позивач щодо оскарження спірних податкових повідомлень-рішень скористався досудовим врегулюванням спору, і отримавши рішення Державної податкової служби України пропустив місячний строк звернення до суду. Крім того, представник відповідача наголосив на судовій практиці Верховного Суду щодо недопущення одночасно розгляду в різних судах тотожних спорів.

Так, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Разом з тим, спори щодо проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини 5 статті 122 КАС України.

За приписами частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

У відповідності до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Так, позивачем зазначено, що при оскарженні податкових повідомлень рішень від 26 вересня 2019 року №0001091412, №0001111412 та №0001081412 позивач скористався досудовим врегулюванням спору, рішення за яким отримав 08 квітня 2020 року.

При цьому, позивач наголошує, що до 26 листопада 2020 року строк звернення до суду становив 1095 днів.

Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19 щодо строку звернення до суду відступив від висновку про застосування норми права щодо строку звернення до суду в частині того, що положення пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальними щодо приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, і що такий строк становить 1095 днів.

У вказаній постанові Верховний Суд зауважив, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 Податкового кодексу України строк є строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні.

Верховний Суд наголосив зокрема, що норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України не визначає процесуального строку звернення до суду.

Ухвалюючи постанову у справі № 500/2486/19 Верховний Суд виходив, зокрема, з того, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 Податкового кодексу України. При цьому мова йде не тільки про строки, згадані в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті. Аналіз статті 102 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення-рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом. Суд дійшов висновку, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 Податкового кодексу України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду.

Водночас, судова палата дійшла висновку, що пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.

З цих підстав суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і сформулював такий правовий висновок.

Так, норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Таким чином, з дня прийняття Верховним Судом рішення від 26 листопада 2020 року по справі № 500/2486/19 змінився підхід до визначення строків звернення платника податків до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень, та визначено, що у разі використання досудових заходів врегулювання спору, такий строк становить один місяць.

Також судова палата акцентувала увагу на тому, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МРІЯБУД" отримало рішення податкового органу за наслідками досудового врегулювання спору щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 26 вересня 2019 року №0001091412, №0001111412 та №0001081412 - 08 квітня 2020 року.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, з позовом про оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень у справі №640/21041/21 - позивач звернувся 20 липня 2021 року, тобто з пропуском строку та вже після зміни сталої судової практики згідно з постановою Верховного Суду від 26 листопада 2020 року.

Доводи позивача, що він звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва відразу після отримання ним ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі №640/18300/20 є безпідставними та не можуть вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду

Окрім того, позивач оскаржив вказану ухвалу у встановлений строк до суду апеляційної інстанції і при цьому, одночасно з тотожними позовними вимогами звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва 20 липня 2021 року у справі №640/21041/21.

При цьому, як вірно зауважено судом першої інстанції, звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва 26 жовтня 2021 року з заявою про доповнення позову новою підставою взагалі не містить обґрунтувань щодо причин поважності пропуску строку звернення до суду.

Так, у заяві про поновлення строку від 10 серпня 2022 року позивач вказує на сталу судову практику у спорах щодо застосування строків у спорах про оскарження податкових повідомлень-рішень до 26 листопада 2020 року, та на те, що спочатку товариство звернулось з позовними вимогами про оскарження податкових повідомлень-рішень від 26 вересня 2019 року №0001091412, №0001111412 та №0001081412 у 2020 році та ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2020 року справу №640/18300/20 було передано за підсудністю до Луганського окружного адміністративного суду.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, обставини звернення позивача спочатку до Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/18300/20, матеріали якої були передані за підсудністю до Луганського окружного адміністративного суду, і подальше провадження у цій справі, не є поважною причиною пропуску строку звернення позивача до Окружного адміністративного суду міста Києва 20 липня 2021 року з тотожними позовними вимогами та 26 жовтня 2021 року із заявою про доповнення позову новою обставиною, оскільки про такі обставини позивач знав, або повинен був дізнатися при отриманні Акта перевірки від 10 липня 2019 року №498/12-32-14-12/39958887.

Таким чином, відсутні поважні причини звернення Товариством з обмеженою відповідальністю "МРІЯБУД" до Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/21041/21.

У постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, Верховний Суд зазначив, що суди повинні уникати випадків правового пуризму, зокрема скасування правомірних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи судом апеляційної та/або касаційної інстанції змінилось юридичне тлумачення відповідної правової норми; зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій; задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

Таким чином, враховуючи, що позивач звернувся із даним позовом до суду першої інстанції після того, як було змінено правовий підхід до визначення строків звернення до суду за оскарженням податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань, після їх адміністративного оскарження, та на пропозицію суду першої інстанції, поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом не навів, суд першої інстанцій дійшов вірного висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду.

Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховного суду від 02 серпня 2022 у справі №200/4280/21.

Частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

При цьому, практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

Таким чином, суду першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯБУД" без розгляду.

Доводи скаржника про те, він звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з аналогічним позовом, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на те, що спір у справі, що розглядається Луганським окружним адміністративним судом ще не розглянуто, наразі справа перебуває на розгляді в Першому апеляційному адміністративному суді.

Колегія суддів зазначає, що наявність аналогічного спору в іншому суді не впливає на ту обставину, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом у даній справі і відсутні поважні причини пропуску такого строку.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною, підстави для її скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши доводи позивача, викладені у заяві, прийняв законну ухвалу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯБУД" залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Степанюк А.Г.

Повний текст виготовлено: 24 січня 2023 року.